Учнівський дослідницький проєкт " Географія мого села".

 

 

 

 

 

 

Географія рідного краю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історико-географічний огляд

 

         Ічнянщина -  наш рідний край. Це мальовничий куточок природи, у якому дивовижно поєднані зелені острови лісів з барвистим різнотрав’ям луків та блакитним джерелом озер, річок, ставків.

Далеко за межі нашої країни відомі зелені шедеври краю – палацово - парковий комплекс «Качанівка» та державний дендрологічний парк НАН України «Тростянець».

Палацово-парковий ансамбль Качанівки включено до Державного реєстру  національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича».

    Дендропарк «Тростянець» - видатна пам’ятка садово-паркової архітектури середини XIX століття. Це науково-дослідна установа, тут проводиться культурно-просвітницька робота , парк відвідує багато туристів.

        Поряд з цими зеленими перлинами краю відзначається своєю розкішною природою  і село Іржавець, історія якого тісно пов’язана зі своїми відомими сусідами. Так склалось, що їх пов’язує спільна доля, яка приймала обличчя то складних соціально-економічних  і культурних змін, що відбивалися на розвитку  Іржавця  та його сусідів, то видатних особистостей, що творили його красу, відвідували та захоплювалися цим краєм, оспівували його в своїх творах.

   Перша письмова згадка про село відноситься до 1074 року. Французький інженер Боплан в «Описании Украины» згадує про фортецю на річці Ржавка, що служила для охорони від нападів ворога. Збереглося небагато згадок про місцевість часів монголо - татарської навали. Саме від назви річки і пішла назва села Ржавка (вода була іржава),мабуть містила багато окисів заліза. У нинішньому Іржавці ця   історична місцевість знаходиться в районі Подолу, південні ходи якого ховають таїну століть. Після монголо-татарської навали ці фортеці надовго зникають. Свідком подій сивої давнини є кургани Осичиха і Деречиха, що збереглися донині. Ці кургани існували ще у другому столітті  до нашої ери, а під час шведської навали на них встановлювали артилерійські батареї.

В різні історичні часи селом з  чудовою природою та родючими грунтами володіли відомі люди. Так, у середині XVII століття територія, на якій знаходиться Іржавець, перебувала у володінні князів Вишневецьких - стародавнього  роду , що брав витоки з родоводу Рюриковичів.

У кінці XVII століття селом володіли Стороженки. З 1864 року наділи мав підпоручник  К.Я. Каневський – прадід Л.М. Ревуцького. 12 десятин землі він отримав від царського уряду за виявлений героїзм у Російсько- турецькій війні. Також отримав наділ і генерал В.О. Щолкалов.

    Село Іржавець вабило своєю природою, було багате і красиве. На околицях села було 24 вітряки, проводилось два ярмарки в рік. На території села працювали промислові підприємства, у 1876 році благочинний Федір Сахновський побудував цегельний завод.

         У селі побували відомі люди. У 1844 та в 1859 роках Іржавець відвідував Т.Г. Шевченко. На засланні у  Орській фортеці він увіковічнив село у поемі «Іржавець»

…………… ..Вернули запорожці,

                        Принесли з собою

                        В Гетьманщину той чудовий

                        Образ Пресвятої

                        Поставивши в Іржавці 

                       В мурованім храмі

                       Отам вона й досі плаче

                      Та за козаками.

Так, Іржавець був тим благодатними місцем, куди з волі Божої могла потрапити ця чудова ікона.

Цьому сприяли козаки, мужні патріоти свого краю. Велику роль у збереженні ікони відіграли нащадки І. Стороженка та його дружина Марія Богданівна – дочка Б. Хмельницького. Вона, хоч і літнього віку, була втаємничена в цю справу.

 За офіційними церковними даними чудотворну «Ржавецьку» ікону принесли в село 1715 року.

З того часу священники храму, а це було п’ять поколінь Ревуцьких, оберігали цю козацьку святиню.

  Та, в 1936 році ікона зникла, подальша доля її не відома, хоч і існують різні версії.

Дякуючи видатного філологу , академіку С.І. Маслову,  який у 20-ті роки минулого століття сфотографував Свято- Троїцьку церкву та чудотворну ікону Божої Матері, ми в теперішній час маємо її копію.

    В 1886 році село відвідували російський письменник Л.М. Толстой та художник М.М. Ге. Садибу Ревуцьких свого часу відвідували композитор М.В. Лисенко, художник М. Платонов,актриса Г. Затиркевич- Карпинська, композитори П. Майборода, В. Кирейко, А.Коломієць -  учні Левка Миколайовича. З дня відкриття будинку-музею Л.М. Ревуцького, а це 15 липня 1989 року, його відвідували 20 тисяч екскурсантів, серед  яких є гості з Канади, Англії, Франції, Німеччини, Сирії, Лівії, Країн СНД.

   На території садиби щороку проводиться обласний фольклорний дитячий конкурс «Сонечко».Ця благодатна місцевість вабить своїм історичним минулим та мальовничими краєвидами природи. Племінник Л.М. Ревуцького, театрознавець, професор університету Британської Колумбії у 1992 році писав : «Я закоханий у чудову природу рідного краю. Згадується і велика дика груша на «шпилі»» після яру , і великий фруктовий сад на чотирьох терасах…..

А чого варті шляхи на першій клуні, де вони гніздилися на колесі! А в сливняку співали іволги, на акаціях воркувала горлиця. А в кущах бузку робити свої щовечірні «сходини» горобці.

Так, Іржавець належить до скарбів духовної культури та чудового природного середовища ,тому викликає велику цікавість для вивчення.

 

 

II.Географічне положення.

 

     Село Іржавець розташоване на південному сході Ічнянського району Чернігівської області.

Географічні координати:

5 0 5 1  пн ш , 32  30 сх д.

До районного центру відстань 16 км, а до залізничного переїзду  Гужівка 6 км.

Сусідами є на півночі – с. Рожнівка, північному сході – смт. Парафіївка, на сході- с. Качаніка та с. Власівка, на підні -  с. Ступаківка, на заході- с. Гужівка.

Село розташоване на Придніпровській низовині у межах лісостепової зони,на межі між Дніпровською терасовою та Північно- Полтавською підвищеною  фізико- географічними областями.

Автомобільні шляхи сполучають село з іншими населеними пунктами району та області.

Всього  земель в межах села 4517 га, на сільськогосподарські угіддя припадає 3957 га, з них 3446 га -  рілля, 129 га- сіножаті, 348 га – пасовища, 32 га –сади, 152 га – займає ліс,61 га займають водні об’єкти , 26 га – землі історико-культурного призначення.

 

III.Геологічна та тектонічна будова

 

       Село Іржавець розташоване  в межах Дніпровсько-Донецької западини, однієї з найглибших на Східно- Європейській платформі. В межах нашої місцевості її докембрійський кристалічний фундамент знаходиться на глибині 8-10 км. Поширені різні за віком гірські породи. Це осадові відклади девону, карбону, пермі, тріасу, юри, крейди, палеогену і неогену. У пермський період утворились відклади глини. В неогені накопичувалися континентальні лесовидні породи.  Палеогеографічна історія території села така :

1.               Архей і протерозой

Відбуваються активні горотворчі процеси, вулканічна діяльність, виливи магми, землетруси і метаморфізація гірських порід.  В кінці архейської ери були гори, а в  протерозої відбувалося чергування підняття та опускання земної кори.

2.               Палеозойська ера.

На межі кембрію і ордовику відбулося загальне підняття території, яке змінилося опусканням і наступом моря. В девоні територія була морським дном , йшло накопичення карбонатно- глинистих порід.

В карбоні коливальні рухи земної кори часто змінювали глибину моря. Панував вологий субтропічний клімат, що сприяло розвитку різноманітної рослинності, де  панували хвощі, папороті, ліани. Пермський період характерний загальним підняттям суші, що призвело до різкого скорочення морських басейнів.

3.Мезозойська ера.

В юрський період територія знов стає морським дном, накопичуються осадові породи. М’який і теплий клімат другої половини крейдового періоду сприяв формуванню багатої флори, яка дала початок сучасної рослинності.

3.               Кайнозойська ера.

В палеогеновий період територія була дном моря, та на кінець періоду море відступило повністю. В неогені відбуваються коливальні рухи , підняття території, йде формування рельєфу та походження клімату.

В цей час відбувається накопичення континентальних відкладів, формується структура ландшафтів побідних до сучасних.

У четвертинний період (200 тис. років тому)територія була повністю покрита льодовиком. Льодовики інших кількох зледенінь до нашої місцевості не досягли. Під впливом діяльності льодовика утворилися континентальні відклади. Значне місце серед антропогенних відкладів займають лесові породи, на яких сформувалися різні типи сучасних грунтів. В цей час розвинулися річкові долини, озера.

 

 

IV. Рельєф та корисні копалини

 

    Рельєф села, як і територія всієї Чернігівської області та району тісно пов'язаний з тектонічними структурами, геологічною будовою і історією розвитку, неотектонічними рухами, а також давніми та сучасними кліматичними умовами . Село Іржавець розташоване на Придніпровській низовині, яка злегка підвищена на північний схід та відповідає Дніпровсько-Донецькій западині. В межах району це піщана рівнина річкового та водно-льодовикового походження. Північна частина села рівнинна, має невелике зниження до долини річки Удай, яка бере початок між землями Іржавця та Рожнівки. Тут абсолютна  висота 130м. Є могила Деречиха, її абсолютна висота 162 м та скіфські кургани. Тут знаходиться район осушувальної меліорації. Західна частина села -  низовинна територія з середніми висотами 120-140м. Південь та схід села порізаний річковою долиною (в минулому тут протікала річка Ржавка), а тепер знаходиться багато ярів , які простягаються на південний схід далеко за межі сільських земель, південніше поширені глибокі балки.

   Південна частина села підвищена. Тут абсолютна висота сягає 160-170 м. А також знаходиться стародавня могила Осичиха, її абсолютна висота 182 м. Найвища точка села у південно-східній його частині -180м.Ці могили існували ще у другому столітті до нашої ери, були насипані для того, щоб спостерігати за наступом ворогів. А пізніше добре послугували і для захисту фортеці. Ці могили відносять до об’єктів історико-культурного призначення. (Додаток 1,2)

      Отже, середня абсолютна висота  села – 150м, а відносна становить  50м. Названі могили відносимо до давніх антропогенних форм рельєфу,а теперішні -  це підвали та насипані дамби між ставками.

    На корисні копалини ця місцевість не багата. У південній частині сільських земель знаходяться поклади глини, які використовувалися в минулому для виробництва цегли.

 

 

 

V. Клімат

 

     На клімат місцевості впливає її географічне положення, характер підстилаючої поверхні, циркуляція атмосфера і інші чинники. Село Іржавець розташоване в помірному кліматичному поясі. Тим клімату- помірно –континентальний, з чітко вираженими порами року. Середня температура січня – 7 С, липня + 19,5 С. Мінімальна температура – 37 С, максимальна спостерігалася в 2010 році – 42 С. Середня кількість  опадів 550-575 мм, максимальна кількість яких припадає на літні місяці. Середня  кількість сонячних днів – 240, похмурних - 100, інші напівпохмурі. Сумарна сонячна радіація досягає 4200 мДж/м2. Тривалість без морозного періоду 150-10 днів. Сума плюсових температур повітря, що перевищують +10 С, становить 25-10 С.

   Перерозподіл тепла і вологи значною мірою залежить від циркуляції атмосфера. Протягом року територія перебуває під впливом теплих вологих повітряних мас, що формуються над Атлантичним океаном. Із заходу, північного та південного заходу протягом року надходять циклони . З їх приходом взимку настає потепління, відлига, снігопади, а влітку – дощі.

    З приходом антициклонів, які рухаються з Азії, взимку відбувається різне похолодання, а влітку посушлива погода.

 З півночі на територію надходять холодні арктичні повітряні маси. Навесні воно приносять заморозки, інколи і у травні. Влітку нашої території досягають жаркі тропічні повітряні маси, які приносять сонячну погоду,а часто і спеку.

    Влітку часто бувають грози. Більшість гроз проходить із зливовими дощами, а деякі супроводжуються градом. Максимальні  добові суми опадів при грозах досягають 150-200мм. Останнім часом наша місцевість (кілька попередніх років) страждала від посух.

 Взимку сніговий покрив не стійкий через часту зміну погоди, тримається 95-110 днів і досягає 10-30 см. Середня глибина промерзання грунту 50-80 см.

 Небезпечні погодні явища спостерігаються такі : грози, які супроводжуються градом, посухи, взимку паморозь та ожеледь, тумани, високі температури повітря, хуртовини (спостерігалися минулого року).

 Іржавець розміщений у теплій середньо зволоженій області агрокліматичного  районування.

Агрокліматичні умови придатні для вирощування зернових культур (пшениці, жита, ячменю), цукрового буряку, кормових культур, різних овочів та фруктів.

   В останній час спостерігаються зміни в кліматі, які викликані дією різних чинників.

Відбувається глобальне потепління . Температура підвищується , особливо взимку, зменшилась кількість опадів, почастішали посухи.

 З давніх давен і до теперішнього часу діяльність людини залежить від погоди. Тому завжди велися спостереження за її змінами. Жителі нашої місцевості працюють у сільському господарстві, тому постійно спостерігають за змінами в погоді, намагаються їх передбачити.

 

VI. Внутрішні води

 

       Ічнянський район достатньо забезпечений водними ресурсами. Багато водойм знаходиться і в нашому селі. На північному сході села , де проходить межа між Іржавцем і Рожнівкою бере початок річка Удай, яка несе свої води до Сули, що впадає в Дніпро.

В районі витоку Удаю місцевість заболочена. Майже 30 років тому на великій площі цієї території  велися меліоративні роботи з осушення. Тепер ту  родючі поля. Але це призвело до зниження рівня води  в річці, а відповідно у місцевих сільських криницях. Деякі   з них  майже не мають води. Далі на захід береги річки пологі більше заболочені. Ширина русла річки 40м, глибина – 1,5 м, похил – 0,2 м/км, а заболочена заплава сягає 400-500м. Береги річки заросли очеретом, рогозою, верболозом, у воді багато водоростей.

   У східній частині села, у районі Подолу, де колись протікала річка Ржавка, утворилось багато ставків , які  відокремлені один від одного греблями та дамбами. Назви ставків такі : Ленінський, а далі назви утворилися від прізвищ місцевих  селян, які проживали неподалік цих водойм: Носків, Бугаївський, Попів (Додаток 5).Береги цих ставків заросли осокою, очеретом, рогозою, верболозом та іншою рослинністю. Вони дуже мілкі, швидко заболочуються.

Так, Бугаївський ставок за останні 20 років втратив 2/3 свого водного плеса, тепер тут болото.

 Глибина решти ставків 1,5-2м, найглибший Попів ставок – до 5 м. Живлення цих водойм змішане за рахунок дощових, талих вод та підземних джерел.

Ставки використовуються для риболовлі, відпочинку, а також для вирощування домашніх птахів та напуванні худоби.

Екологічний стан цих водойм катастрофічний. Це історико- природна пам’ятка села. Тому потрібно їх зберегти для майбутніх поколінь.

У південній частині села розміщені ще дві великі водойми. Це ставок Рева і Окіп. Назва ставка Рева походить від прізвища козака, який колись оселився на його березі.(Додаток 3)

Окіп назвали місцеві місцеві жителі, тому що тут копали – збільшували площу ставка , насипали греблю. (Додаток 4)

Глибина цих водойм сягає 6-10 м. Площа водного дзеркала 42 га.

На теперішній час ці ставки перебувають в оренді.

Береги ставків частково очищені, створені зони для відпочинку та риболовлі. Ставки відомі не тільки рибалкам нашого, а й сусідніх районів. Тут чудова природа, проведені водоохоронні насадження. Поширена прибережна трав’яна рослинність, високі верби схилили над водою свої віти, багато кленів, беріз.

Основним джерелом для забезпечення питних та господарсько- побутових потреб населення є підземні води. Поскільки рівень води в криницях значно знизився , а деякі зовсім висохли  та погіршилась її якість.Якість води не відповідає санітарним нормам, в селі постала гостра проблема водозабезпечення.

Тому на теперішній час будується водогін, який забезпечить водою кожну сільську оселю. Підземні води нашої місцевості становлять частину Дніпровсько- Донецького артезіанського басейну. У селі заплановано використовувати Харкіські відкладення.

 

VII.Грунти.

 

     Грунт - це складне природне утворення, що виникає в результаті зміни гірських порід під впливом живих і відмерлих організмів (рослин, тварин та мікроорганізмів), сонячного тепла та атмосферних опадів.

 Грунтоутворення є тривалим процесом. Під час появи на гірських породах мікроорганізмів і початку ґрунтоутворення до формування гумусового горизонту минають тисячоліття.

 В результаті дії різноманітних факторів, а саме таких як кліматичні умови, рельєф, діяльність мікроорганізмів та розчинної дії води, літо генного і механічного складу ґрунтоутворюючих порід на території нашої місцевості сформувалися чорноземи опідзолені. Сформувалися ці грунти на лесових породах переважно в перехідній частині від Полісся до Лісостепу. Дані грунти достатньо багаті на азот та калій, у доступній для рослин кількості є фосфор. Вміст гумусу в них коливається від 1,5 до 3,2%. Реакція грунтового розчину слабка, або близька до нейтральної (рН 5,4-6,1). При застосуванні агротехнічних заходів (використовують вапнування), вони дають досить високі врожаї районованих зернових, технічних та овочевих культур. При інтенсивній обробці їхня структура  легко руйнується, у результаті чого грунти зливаються  і розливаються зливовими опадами і талими водами.

Заходи з охорони таких грунтів в селі проводяться не достатньо, тому спостерігається розширення ярів.

 

 

VIII. Рослинний світ

 

         Село Іржавець розташоване в Східноєвропейській геоботанічній області.

На лісовий масив дібровного типу припадає 90 га.(Додаток 6)

    Він має велике водоохоронне значення, поглинає вуглекислий газ, захищає грунти від ерозії, використовується з рекреаційною метою.

Перший ярус складається з дуба звичайного, ясена звичайного, липи серцелистої , клена гостролистого.

У підліску поширені ліщина, глід, калина, малина, бузина, шипшина. Багатий трав’яний покрив. Він складається з таких рослин як вороняче око, анемона дібровна, суниця, медушка, первоцвіт весняний, ряст, трапляються підсніжники і проліски, папороть, на окраїнах лісу- чистотіл.

Також є багато грибів, таких як білий гриб, опеньки, лисички та інші. Поряд з їстивними є і отруйні, серед яких найнебезпечніша бліда поганка.

Всі гриби, як інші живі організми, використовують певну роль в біологічному кругообігу речовин і енергії та вимагають до себе дбайливішого ставлення й охорони.

       На узбіччі зустрічається звіробій,петрів батіг, деревій, материнка,пижмо звичайне, спориш та інші.

 На берегах ставків поширені очерет, осока, звичайний рогіз, стрілолист. У ставках- рдесник плаваючий, водяний горіх, елодея, ряска, а у Реві- латаття біле.

У ярах надзвичайно різноманітна рослинність. Це конюшина біла, полин, ромашка, чебрець повзучий, цмин пісковий, щавель кінський та багато інших. На могилах Осичиха і Деречиха збереглася незаймана до цього часу рослинність, яка складається з багатьох злакових: пирій, мітлиця, лисохвіст, а також є полин, деревій, звіробій та інші. Також ростуть дикі груші та бузина.

     На пустищах та занедбаних ділянках росте блекота чорна, дурман, кропива, грицики, полин гіркий, лопух справжній, морква дика, собача кропива п’ятилопатева та інші.

    Значна площа сільських земель відведена під поля. Тому культурні рослини переважають над дикими.

Завжди життя людини було тісно пов’язане з рослинним світом, який використовувався для харчування, виготовлення ліків, будівництва, рекреації та інші.

Ось могутнє дерево дуб. Його вік його може сягати 300-500 роківі більше. Листки в нього темно-зелені, великі, лопатеві. Плід- жолудь, розміщений у чашоподібній мисочці.

  Здавна використовували це дерево для будівництва, виготовлення меблів, лікарське значення мають кора, жолуді й гали (горішки на листках). Відвар кори викоритовувався як протизапальний засіб, маззю дікували тріщини на руках. Із жолудів готували напої, мололи муку, а листя клали в бочки із засоленими огірками.

Липа серцелистна росте до 30 метрів заввишки, квітки жовтувато-білі, брібні, духмяні, зібрані у півзонтики.

У народній медицині використовують настій квіток як потогінний, жарознижуючий, бактерицидний засіб.

З бруньок липи готували салати, а компреси з липового цвіту знімають втому.

    Горобина звичайна-дерево середньої висоти. Листки чергові, непарнопірчасті, квітки зібрані в густі щитки. Плоди ягодоподібні, червоні. А також вживають при захворюванні серця, печінки, гіпертонії. З плодів готують варення, сік, чай.

     Суниця лісова використовується у народі як універсальний засіб народної медицини.

    Чебрець повзучий- трав’яниста рослина, листки еліптичної форми, мають тонкий аромат, квіти рожеві, зібрані в головчасті суцвіття. Настій трави вживають при простудних захворюваннях, ревматизмі, недокрів’ї. У кулінарії сухий порошок з листя використовували для ароматизації тіста, супів, м’яса.

    Череда трироздільна має трійчасті листки, квітки жовті, зібрані в плоских корзинаю. Використовують при захворюваннях шкіри, нервової системи. У настої купають дітей, очищують шкіру.

     Рослини рятують і від радіації. Для виведення з організму цезію- 137, стронцію- 90 та інших радіонуклідів використовують такі рослини: суниця, малина, горобина, бузина, спориш, липа, калина, береза, м’ята, череда, чебрець.

      Покращують кровотворення гречка, звіробій, кропива, цикорій.

Підвищують імунітет вишня, смородина, часник, спориш. Для профілактики онкологічних захворювань рекомендують вживати сік чистотілу.

     Таких прикладів використання рослин можна навести багато. Рослини завжди допомагали виживати людям в скрутні часи та підтримували добрий настрій у свято.

    Тому потрібно бережливо ставитись до них. В селі проведене заліснення прибережної зони ставків, схилів ярів, посаджений молодий парк. Учні школи допомагають долядати за насадженнями.(Додаток 7)

 

XI Тваринний світ

 

      Тваринний світ нашої місцевості досить різноманітний. Але в сучасний період фауна дещо збідніла. З подальшим антропогенним впливом відбуваються зміни у видовому та кількісному складі тварин.

      Поскільки у межах села існують різноманітні ландшафти, то для них характерні і різні види тварин.

Фауна лісу багата і різноманітна. Савці- хижаки стабілізують чисельність популяцій своїх жертв, виконують санітарні функції, підтримують рівновагу в біоценозіх.

   Справжнім санітаром лісу є вовк. Його чисельність регламентована та чітко відслідковується.

   Типовим хижаком є лисиця, яку частіше можна зустріти на околиці лісу, ніж у його хащах.

Живиться вона дрібними гризунами, птахами, зайцями. Поголів’я цієї тварини останнім часом зростає.

Фауну краю неможливо уявити без зайця, який віддає перевагу лісовим околицям. Долинам річок, селиться й на сільськогосподарських угіддях. Достатня кормова база сприяє подальшому збільшенню їх кількості. Також у лісі можна зустріти білку, але їх кількість не значна.

Різномінітний світ і родини кунячих: куниця, ласка, видра, тхір. Зутрічається і борсук, який для свого помешкання обирає підвищені сухі місця. Полює він у сутінках на дрібних гризунів, комах, птахів, ласує і плодами. На зиму борсук впадає в сплячку.

    Представниками комахоїдних савців є їжак і кріт.

Їжак живиться переважно шкідливими комахами та слимаками, руйнує гнізда і винищує вивлдки гризунів. Дуже полюбляє різні фрукти. Їжак у разі небезпеки згортається у клубок і виставляє свої гострі голки.

Також можна спостерігати і рукокрилих савців- кажанів. Кажани селяться у лісі та поблизу житла людини. Це нічні тварини, які полюють на комах. Їх унікальність полягає не лише у вмінні літати , а й у використанні ехолокації своїх звуків, що дозволяє їм орієнтуватися у просторі і відшукувати здобич. Типовими представниками птахів місцевості – горобці, які живуть ближче до людських осель, щоб модна було скоріше знайти собі поживу. Також велика синиця- жвавий і спритний птах у пошуках здобичі. Ластівки гніздяться під стріхами людських осель.

 У полі привертає до себе співучий птах жайворонок, у обрідній рослинності ховається сіра куріпка. Дятел по праву вважається санітаром лісу. Та можна його зустріти і в саду та парку. Він жваво рухається по стовбуру дерева, дістаючи комах-шкідників.

     Також у полі можна зустріти дрібних гризунів : мишей-полівок, хомяків, ховраків. Вони завдають збитків, поїдаючи зернові.

 Не відстають від них і комахи, які є шкідниками сільськогосподарський культур. Це довгоносик, буряковий і садовий, щитник, тля, хрущ та інші. Літнього дня можна спостерігати за роботою бджіл, ос, джмелів, різноманітних метеликів. Вони запилюють рослини, є кормом для птахів , звірів. Представники комах беруть участь у формуванні грунту, розкладанні рослинних та тваринних решток, впливають на склад повітря, грунтів, вод.

 На побережжях водойм трапляються черепахи, поширені жаби, змії.

Іхтіофауну представляють : щука, карась, короп, в’юн, лящ, окунь, лин.

 Місцеві жителі відповідально ставляться до тваринного світу, щоб зберегти його для нащадків.

А відповідальними можна бути тільки тоді, коли дійсно любиш свій край, присвячуєш йому свої вірші та пісні.

 У Іржавці живемо ти і я …..

І слухаємо спів солов’я

І чуємо ми шелест трави

Ми любимо Іржавець

Любіть його і ви .

(Слова і музика місцевої вчительки  Л.М. Супрун)