Україна памятає. Голодомор

Тема: Україна  пам’ятає.  Голодомор.

Мета. Ознайомити учнів із жахливими роками голодомору в Україні.

Викликати в учнів співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи.

Виховувати прагнення зберігати в пам'яті історію рідного народу.

Обладнання. презинтація, хліб на рушнику, свічка, колоски, квіти-незабудьки, карта України

Вступне слово вчителя

- Чи знаєте ви, як пахне життя?

Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Заплющіть очі!

(Проношу поміж рядами хлібину.)

- Що ви відчули?

- Так, це пахне хліб…. Як тепло пахне хліб!

Є тільки одне слово рівноцінне слову „ хліб". Це слово - життя! (слайд 3)

Сьогодні у магазинах та вдома на столах багато різноманітної, смачної їжі. Ніхто з нас не голодує. Ви всі гарно одягнені та ситі, адже кожна дитина у нашій країні та у всьому світі має право на повноцінне харчування. Але уявіть собі, що колись дуже давно діткам, всім людям на Україні не було, що їсти, що колись хліб для людей був найсмачнішим за будь-що. Вони збирали крихточки, зернятка, корінці, щоб хоч чимось поживитись. Це був Голодомор 1932-1933 років.

Рік пам'ятний. Рік незабутній. Рік страшний. Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР

Словникова робота

ГОЛОДОМОР –  масовий голод, що охопив більшу частину території України в 1932-33 роках

 1. Вступ

-         У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій.

Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.

Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. Ви вже знаєте, що в Україні родючі землі і вона багата хлібом. Ще нашу Україну називали «житницею Європи».

Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду?

Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, раділа, що зможе прогодувати свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.

Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

Традиційне українське село зі своїми звичаями було зруйноване.

Скрізь, як говорив Т. Шевченко, „село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і малі діти, промовляючи своє останнє слово в житті - „хліб". Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Голодне лихоліття найболючіше вразило дітей, - вони виявилися найменш захищеними. Діти значно швидше захворювали внаслідок тривалого недоїдання і фізичного виснаження. Стали пусткою сільські школи, бур'яном поросли дитячі майданчики.

 ( відео « Бозю, що там у тебе в руці…)

( Відео «Свідчення очевидців»)

 Символом пам′яті про дітей убитих голодом стала скульптура дівчинки з колосками, яка знаходиться у національному музеї голодомору у місті Києві.

Рефлексія: Чому ми повинні пам’ятати про Голодомор 1932–1933 років?

- (Відео  «Ти приніс мені яблуко?)

- Про кого це відео?

- Що приніс хлопчик дівчинці?

- Що тримає дівчинка в руці?

- Як ви гадаєте, чому дівчинка тримає колоски?

Учитель :  Нехай світло з нашої свічки буде знаком скорботи по “невинно убієнних”. Нехай наша зала  сьогодні стане храмом пам’яті тим, хто був невинно замучений, знищений, пішов у небуття, хто не дожив, не долюбив, не доспівав свою пісню. Хай для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи. Пом'янемо загиблих хвилиною мовчання.

(Метроном  хвилина мовчання)

(Звучить «Мелодія» М. Скорика) на фоні слів вихователя

Підсумок Отже ви  вже знаєте, що 1932-1933 роках в Україні був страшний штучно створений голод, під час якого померли мільйони українців. Ці страшні часи так і  називають – Голодомор.

  Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.

Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім живим  на Землі.                                                                                                          

Україна пам’ятає!

Світ визнає!

Символом пам′яті того страшного часу є ось ця маленька тендітна квіточка. Це квітка незабудька. Вона має синьо блакитні пелюсточки та жовту серединку. Своїми кольорами  незабудька нагадує  наш прапор, прапор незалежної України. На занятті гуртка ми з вами виготовили маленькі квіточки  незабудьки. Цими квітами ми прикрасили  карту України і будемо завжди пам’ятати про тих, хто загинув у ті страшні роки.

Не забудь!

Незабудьки голубенькі,
Дуже ніжні і малі,
На лужку при самій річці
Між травою розцвіли.

І такі вони несмілі,
Налякав їх хтось, мабуть,
Що усім шепочуть тихо:
«Любий друже! Не забудь!»

Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.Ми - українці і це звучить гордо. Ми - велика родина, яка разом зуміла вистояти страшне і лихоліття, голоду, війни, розрухи. Ми зуміли відродитись, воскреснути, і створити нову, незалежну державу.

(Відео «  Молитва за Україну)

   В Україні існує давній звичай - поминати мертвих хлібом. Ми розділяємо коровай між усіма присутніми. Царство небесне всім, хто помер від голоду.