Україна в боротьбі за збереження державної незалежності ( 1918 – 1920 рр.)
Тема 22. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності ( 1918
– 1920 рр.)
Гетьманський переворот
§ 29 квітня 1918 р. – Відбувався Всеукраїнський з’їзд хліборобів-землевласників, на якому П. Скоропадського було оголошено гетьманом України;
§ У ніч із 29 на 30 квітня 1918 р. – Здійснення державного перевороту: прихильники гетьмана захопили приміщення генеральних секретарств у військових та внутрішніх справах, а також Державний банк;
§ 30 квітня 1918 р. П. Скоропадський проголосив себе гетьманом усієї України Перші Заходи гетьмана:
§ становлення назви Української держави замість УНР, проголошеної Центральною Радою.
§ Оприлюднення «Грамоти до всього українського народу»:
• встановлення диктатури гетьмана Павла Скоропадського до часу обрання всеукраїнського парламенту — Сейму;
• усі постанови і розпорядження Центральної Ради, Тимчасового уряду Росії скасовувалися;
Внутрішня і зовнішня політика П. Скоропадського:
§ Призначення Нового уряду – Ради Міністрів – очолив Ф. Лизогуб. Д. Дорошенко, колишній діяч Центральної ради очолив міністерство закордонних справ;
§ Опора у кадровій політиці на земських діячів і професійних управлінців старого імперського апарату, які зуміли досить швидко навести в суспільстві елементарний порядок; Однак ці діячі часто опирались окремим заходам гетьмана, через несприйняття ними українських ідей; § Економічні заходи уряду:
• Відновлення права приватної власності, в тому числі й на землю.
• Повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попереднім власникам;
• Аграрна реформа: Наділення землею за викуп «справжніх хліборобів» (ті, хто мали власні господарства з худобою і реманентом);
• Обмеження свобод для робітників; скасування 8-годинного робочого дня, заборона страйків тощо.
• Удосконалення грошової системи (запровадження гривні (забезпечення її стабільності), відкриття українських банків).
• Розвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту товарів до Німеччини та Австро-Угорщини.
§ Національна політика П. Скоропадського:
• Визнання української мови державною.
• Українізація освіти: відкриття українського університетів у Києві та Кам’янці-Подільському, заснування українських кафедр в університетах Харкова, Києва, Одеси; відкриття понад 150 гімназій та великої мережі шкіл.
• 27 листопада 1918 р. — створення Української Академії наук на чолі з В. Вернадським.
• Заснування національного архіву, державної бібліотеки, українського історичного музею, національної галереї мистецтв, українського театру драми та опери, державної капели та симфонічного оркестру.
• Утворення автономії української православної церкви §Зовнішня політика:
• Установлення дипломатичних відносин із 12-ма країнами (пріоритет надавався відносинам із Німеччиною);
• Мав плани приєднання етнічних українських територій: Кубані, Бессарабії, велися переговори з кримськими татарами;
• Грамота П. Скоропадського, яка проголошувала відмову від самостійної Української держави, курс на утворення Всеросійської федерації народів,
«кінцевою метою якої буде відновлення Великої Росії»;
Формування опозиції та знищення гетьманському режиму
§ Вузька соціальна база (гетьмана підтримувала багатші верстви населення, яких були у меншості);
§ Розгортання потужного повстанського селянського руху на Катеринославщині та у Північній Таврії. Лідер — Нестор Махно, який себе і своїх соратників називав анархістами-комуністами. Невдовзі вони захопили Гуляйполе.
§ В середині листопада російські більшовики скориставшись революцією в Німеччині, відновили намагання захопити Україну. Знову почався наступ;
§ В серпні 1918 р. соціалістичні партії Центральної Ради утворили Український національний союз на чолі з В. Винниченком, що знаходився в жорсткій опозиції до гетьмана;
Ліквідація гетьманського режиму
§ Після оприлюднення гетьманом Грамоти про воз’єднання з Росією, УНС взяв курс на державний переворот;
§ 13 листопада 1918 р. – для керівництва повстанням створено Директорію
Склад: В. Винниченко (голова, член УСДРП), С. Петлюра (головний отаман військ УНР, член УСДРП), Ф. Швець (член УПСР), А. Макаренко (керівник профспілки залізничників),
П. Андрієвський (член УПСС)
§ Початок збройної боротьби між Гетьманом і Директорією;
§ 18 листопада - Вирішальний бій під Мотовилівкою, у якому гетьманські війська зазнали поразки 14 грудня 1918 р. П. Скоропадський зрікся влади; гетьманський режим припинив існувати;
Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР)
§ 16 жовтня 1918 р. — маніфест австрійського імператора про перебудову держави на федеративних засадах, де «кожне плем’я та область, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм».
§ обрання у Львові Української Національної Ради, яка на виконання цього маніфесту мала представляти права українців;
§ 28 жовтня поляки утворили Ліквідаційну комісію, яка мала перебрати владу в австрійської адміністрації.
§ Молоде українське офіцерство об’єднане в Центральний виконавчий комітет (Д. Вітовський) почали підготовку повстання, щоб випередити поляків;
§ 1 листопада 1918 р. — захоплення українськими військовими формуваннями на чолі з Д. Вітовським найважливіших об’єктів та урядових установ у Львові та інших містах Східної Галичини (ці події отримали назву «листопадовий чин» або «листопадовий зрив»).
§ 13 листопада 1918 р. – проголошення Західноукраїнської Народної Республіки
(ЗУНР);
Державотворення та основні заходи української влади
§ Законодавча влада – Українська національна рада; виконавча– уряд Тимчасовий Державний Секретаріат – Кость Левицький; президент – Євген Петрушевич;
§ Земельна реформа, за якою земля відчужувалася від великих власників і передавалася земельним комітетам, термін наділення селян землею не встановлювався; за самочинне захоплення земель передбачалося покарання — ув’язнення, штрафи, втрата права на володіння землею.
§ Закон про 8-годинний робочий день.
§ Запровадження державної монополії (контролю). на продажхліба, цукру, спирту, заборона на вивіз нафти;
§ Уведення національної валюти — гривні та карбованця;
§ Закон про основи шкільництва: дозвіл на заснування приватних шкіл, право національних меншин на школи з рідною мовою викладання.
§ Закон про національні меншини, що гарантував їм 30 % місць у майбутньому парламенті.
Польсько-українська війна 1918-1919 рр.
§ 1 листопада 1918 р. — початок українсько-польського протистояння, яке переросло у війну;
§ 11 листопада поляки захопили Перемишль, де формувалися їхні сили, дуже швидко вони зуміли відновити статус кво і вже 21 листопада українці відступили зі Львова, керівництво ЗУНР переїхало до Тернополя, а потім до Станіслава;
§ Для ведення війни було розпочато творення власних збройних сил, для цього УЦР прислала з Києва М. Омеляновича-Павленка. Так постала Українська Галицька армія.
§ Після стабілізації фронту наприкінці 1918 і на початку 1919 рр. у квітня почався новий наступ поляків. З Франції прибула Армія Галлера (колишні
військовополонені поляки, що воювали в німецькій армії), яка взяла активну участь в тих подіях. Це і стало переламним моментом у цій війні. В наслідок наступу українські сили відступили до р. Збруч.
§ Лютий 1919 р. — місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартельмі, що мала розв’язати питання про перемир’я з Польщею; вимога місії негайного припинення воєнних дій та встановлення демаркаційної лінії між Галичиною та Польщею так, що Львів і Дрогобицький район (нафта) залишалися за Польщею; відхилення урядом ЗУНР цієї пропозиції.
§ В умовах загрози поразки вся влада в ЗУНР була передана Є. Петрушевичу, якого проголосили диктатором. Він призначив головнокомандуючим О. Грекова. Останній наважився на сміливий контра наступ, що почався поблизу Чорткова, закінчився перемогою ( 25 тис. українців примусили відступити 100 тис. польську армію) – «Чортківська офензива»), проте на подальший наступ не вистарчило сил.
§ 25 червня 1919 р. — визнання представниками Антанти на Паризькій мирній конференції права Польщі на тимчасову окупацію Східної Галичини.
§ Відступ УГА знову до Збруча, та перехід на територію Наддніпрянської України.
Національний рух на Буковині та Закарпатті:
• Буковина: Крайовий комітет на чолі з Омеляном Поповичем провів Буковинське віче, яке прийняло рішення приєднати Північну Буковину до всіх західноукраїнських земель, однак невдовзі Румунія вела туди свої війська;
• Закарпаття: Почергово перебувало в складі Угорщини, потім розділено між Чехословаччиною та Румунією, врешті була повністю передане Чехословаччині; Акт Злуки ЗУНР і УНР
§ 1 грудня 1918 р. — підписання у Фастові «Перед-вступного договору» про об’єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір у найкоротший строк створити єдину державу
§ 22 січня 1919 р. — урочисте оголошення на Софійській площі в Києві універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну
§ Зміст універсалу«...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка...». Політичний курс Директорії
§ Скасування Гетьманщини, відновлення УНР;
§ Директорія — тимчасова верховна влада до скликання Трудового конгресу — вищого законодавчого органу УНР; Уряд – Рада Народних Міністрів – В. Чехівський;
§ СкликанийТрудовий конгрес проголосив Директорію офіційною владою, також затвердив акт про об’єднання всіх Українських земель, а Є. Петрушевич увійшов до складу Директорії;
§ влада в УНР належить трудовому народу, а нетрудові, експлуататорські класи (наприклад інтелегенція та буржуазія) позбавляються права голосу.
§ встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;
§ Аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель, земельні наділи до 15 десятин не конфісковувалися, лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння, термін і порядок розподілу землі не визначалися). Не отримала підтримки ні серед поміщиків, ні серед рядового селянства;
§ Відновлення 8-годинного робочого дня, встановлення робітничого контролю на підприємствах, право на укладення колективних договорів, проведення страйків тощо;
§ Отаманщина: на території України ще від початку революції існувало безліч селянських ватажків (отаманів): Зелений, Григор’єв, Махно, Ангел; в умовах назріваючої війни з більшовиками Директорія закликала їх до підтримки УНР, і частина з них стала до лав збройних сил Директорії УНР. Однак дуже часто вони були неконтрольованими владою, через виникало безліч проблем як на фронті, так і в тилу.
Перебіг другої радянсько-української війни
§ Після відходу німецьких військ з України та в умовах боротьби між Гетьманом і Директорією, Радянська Росія взяла курс на відновлення контролю над Україною, це було можливо лише збройним шляхом;
§ Більшовицька агресія прикривалася намірами відновити владу «легітимного»
Тимчасового робітничо-селянського уряду України на чолі з Г. П’ятаковим;
§ Паралельно з більшовиками наступ на Українські землі розпочали держави
Антанти (Франція та Англія), так війська Антанти з’явились на Півдні України (до Одеси прибув французький корабель «Мірабо»);
§ Воєнні дії більшовики розпочали на початку січня 1919 р. знову із захоплення Харкова, і швидкими темпами просувались углиб України;
§ Частина керівництва Директорії намагалася вступити в союз Антантою проти більшовиків. Однак країни Антанти, вимагали усунення керівництва УНР (Винниченка і Чехівського) від влади, бо вважали їх більшовиками. З рештую, вони таки подали у відставку, Директорію очолив С. Петлюра.
§ Угода з Антантою, так і не була втілена, бо вже 5 лютого більшовики увійшли до Києва, Директорія переїхала до Вінниці.
§ В умовах відступу Директорії та розгулу отаманщини, на території України мали місце єврейські погроми (Найбільший у Вінниці), вчинені петлюрівськими війська, хоча сам Петлюра рішуче засудив такі дії;
Більшовицький режим в Україні
§ зміна назви УНР на Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР);
§ формування більшовицької вертикалі влади: уряд - Рада Народних Комісарів (РНК), яку очолив X. Раковський; Центральний виконавчий комітет (ЦВК) України на чолі з Григорієм Петровським. Всеукраїнська надзвичайна комісія, що мала придушувати опір опонентів радянської влади (чекісти); комітети бідноти (комбіди) – отримали всю повноту влади на селі.
§ 10 березня 1919 р. - затвердження на ІІІ Всеукраїнському з’їзді рад першої Конституції УСРР, згідно з якою було закріплено диктатуру пролетаріату, скасовано приватну власність, встановлено владу трудового народу, яку представляли ради, тощо.
Політика «воєнного комунізму»: § Сільське господарство:
ведення продрозкладки (вилучення продзагонами (збойні загони робітників) «надлишків» продовольства в селян).
§ Промисловість:
• Прискорена націоналізація підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості.
• Уведення загальної трудової повинності. Мілітаризація праці.
• Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працюючих
§ Торгівля та фінанси
• Заборона приватної торгівлі, перехід до прямого товарообігу.
• Встановлення твердих цін на товари.
• Карткова система забезпечення міського населення.
• Скасування плати за житло, комунальні послуги, транспорт;
§ Червоний терор - заходи, які здійснювалися більшовиками проти широких соціальних груп, що були оголошені «класовими ворогами», або звинувачувалися в «контрреволюційній» діяльності.
Повстання М. Григор’єва
Причина: Невдоволення більшості населення більшовицькими експериментами в економічному та політичному житті, які призвели до економічного колапсу, погіршення умов життя народу, зростання соціальної напруги.
§ Повстанський рух розгорнувся в багатьох регіонах України, і мав своїх локальних ватажків, найбільше повстання того часу – під проводом М. Григорєва.
§ 9 травня 1919 р. — спалах в районі Олександрії, Єлизаветграду, Знам’янки одного з найбільших антибільшовицьких повстань на чолі з М. Григор’євим (місцевий отаман, командир червоної армії); Силою величезних зусиль повстання вдалось придушити.
§ Крім цього Україною прокотилась серія повстань під проводом Н. Махна та отамана
Зеленого;
Боротьба за Україну влітку 1919 р.: Більшовики, Білогвардійці і Директорія
§ Наприкінці травня 1919 р. почався наступ на Україну з Дону білогвардійців у складі Добровольчої і Донської армій під керівництвом генерала А. Денікіна.
§ Захопивши Луганськ, денікінці дуже успішно діяли проти більшовиків.
§ наприкінці липня війська Директорії, що перебувала на Правобережжі, об’єдналась з УГА, що перейшла р. Збруч відступаючи від поляків.
§ Звідти почався контранаступ українських військ, що був продовжений вже поодинці – УГА йшла на Київ, армія Директорії на Одесу;
§ майже одночасний вступ до Києва білогвардійців під командуванням генерала Бредова та українських військ на чолі з генералом Кравсом.
§ Провал спроби порозуміння між білогвардійцями та українцями, що призвело до розгортання воєнних дій між денікінцями і українськими військами («Київська катастрофа» за словами Петлюри).
§ Українські війська опинилися в «трикутнику смерті» між більшовиками, білогвардійцями та поляками. До цього додавалась епідемія тифу та відсутність забезпечення армії;
§ В цих умовах УГА першою припинила збройну боротьбу і перейшла на на бік Денікіна («листопадова катастрофа»); За умовою УГА не може бути використана у боротьбі проти Директорії;
§ Армія Директорії перейшла до партизанської боротьби;
§ Грудень 1919 – травень 1920 рр. – Перший зимовий похід – рейд по тилах Червоної та Добровольчої армій під проводом М. Омеляновича-Павленка і в результаті перехід на територію Польщі; Головне значення – збереження армії УНР.
Денікінський режим в Україні:
§ Невизнання УНР; розподіл території України на області (Харківську, Київську, Новоросійську), очолювані російськими генералами з необмеженими повноваженнями.
§ Створення спеціальних каральних загонів для повернення землі та майна поміщикам; сплата селянами великих контрибуцій (якщо земля вже була засіяна, селянин мав віддати значну частину врожаю поміщику і також сплатити податок на армію).
§ повернення націоналізованих підприємств власникам.
§ Русифікація: (державна мова — російська; закриття українських шкіл та видань; припинення роботи Академії наук України тощо).
§ Скасування 8-годинного робочого дня.
§ Розпалювання національної ворожнечі (єврейські погроми).
§ Відновлення вільної торгівлі.
§ «Білий» терор проти прихильників більшовиків та їх поплічників;
Наслідки: селянські та робітничі повстання; петлюрівські рейди по тилах; загони Махна,
Зеленого та інших; підпільні та партизанські групи; наступ Червоної армії Контрнаступ радянських військ і поразка денікінців
§ 11 жовтня 1919 р. — початок контрнаступу радянських військ проти денікінців.
§ звільнення Харкова, зумовивши цим сприятливі умов для завоювання Донбасу.
§ 16 грудня 1919 р. — Київ знову зайнятий більшовиками (денікінці відступили до Криму; УГА увійшла до складу Червоної армії).
§ Березень 1920 р. — перемога більшовиків над білогвардійцями та встановлення більшовицького контролю над Україною. Вирішальну роль у перемозі відіграли загони Н. Махна;
Відновлення радянської влади:
§ Утворення Всеукрревкому — тимчасового вищого законодавчого та виконавчого органу влади на чолі з Г. Петровським.
§ Утворення комітетів незаможних селян (комнезамів), які стали опорою радянської влади на селі.
§ Відновлення політики «воєнного комунізму»; § Формальне визнання незалежності УСРР.
Радянсько-польська війна:
Варшавська угода між Польщею та УНР
21-24 квітня 1920 р. — укладення Варшавського договору між представниками УНР та Польщі.
Основні положення Варшавського договору:
§ Визнання Польщею незалежності УНР на чолі з Директорією.
§ Відмова Ю. Пілсудського від ідеї поновлення Речі Посполитої у кордонах 1772 р. та згода УНР на передачу Польщі західноукраїнських земель.
§ Домовленість про спільні воєнні дії проти більшовиків на території України. § Підпорядкування збройних сил УНР польському командуванню.
Хід військових дій:
§ 25 квітня 1920 р. – початок наступу польсько-українських військ;
§ 6 травня 1920 р. – вступ польської армії і частин УНР до Києва;
Основні заходи польського окупаційного режиму в Україні:
§ Створення польського адміністративного апарату.
§ Відновлення поміщицької влади на землю.
§ Репресії щодо українського населення.
§ Вивезення до Польщі промислового устаткування, продовольства, сировини тощо.
Наслідки: вороже ставлення до поляків серед українців.
§ 14-26 травня 1920 р. — початок контрнаступу Червоної армії.
§ 12 червня 1920 р. — захоплення Києва більшовицькими військами.
§ липень 1920 р. — відступ польсько-українського війська з території Наддніпрянської України та Білорусії;
§ Вступивши на територію Галичини, більшовики утворили Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку ;
§ Друга половина липня 1920 р. — вступ радянських військ на територію Польщі, яка опинилася перед загрозою воєнно-політичного краху; радянські війська опинилися на підступах до Варшави.
§ Ціною величезних зусиль поляки вигнали більшовиків за р. Збуч;
Ризький мир та його умови
18 березня 1921 р. — укладення Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР та УСРР.
Основні положення Ризького договору:
§ Припинення стану війни.
§ Анулювання Варшавського договору між Польщею та урядом УНР
§ Визнання Польщею УСРР та Білорусії;
§ Передача Польщі західноукраїнських та західнобілоруських земель. Встановлення «Лінії Керзона» між Польщею та більшовицкою Росією.
Розгром військ Врангеля в Криму
§ Під час того, коли більшовики бились з поляками за Київ, білогвардійці на чолі з Врангелем виступили з Криму, лише під Каховкою Червона армія їх зупинила;
§ Для боротьби зВрангелем було утворено Південний фронт (на чолі з Фрунзе); §Також більшовики заручилися союзом з Революційно-повстанською армієюН. Махна, які найбільше спричинились до розгрому Врангеля;
§ В грудні 1920 р. більшовики вибили з Криму барона Врангеля (біла армія), а потім знищили загони Махна; цим і закінчилися маштабні бойові дії на території України
Листопад 1921 р. – Другий зимовий похід – сформовано загони українських добровольців під командуванням Ю. Тютюнника, що провели наступ на Радянську Україну. Похід мав намір підняти всенародне повстання проти більшовицької влади. Біля м. Базар війська були оточені в розбиті червоноармійцями.
Остання спроба боротьби за незалежність, на цьому боротьба військ УНР закінчилась.
ХОЛОДНОЯРСЬКА РЕСПУБЛІКА 1919—1922 рр.
§ Умовна назва сел. повстанського руху, який охоплював переважно межі Чигиринського пов. Київ. губ. Центр — урочище Холодний Яр, Мотронинський монастир
§ Очолював – В. Чучупака.
§ Перші осередки повстанців утворились під час Денікінського режиму ( до 5 тис.
повстанців). Далі боротьба велась і проти більшовиків.
§ Остаточно залишки діяльності холодноярців вдалось ліквідувати в 1922 р.
Основні дати
січень (лютий) 1918 р. – Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу
29 квітня 1918 р. – державний переворот і прихід до влади П. Скоропадського
1 листопада 1918 р. - «Листопадевий зрив» у Львові
13 листопада 1918 р. – проголошення Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР) листопад 1918 р. – заснування Української академії наук
14 листопада 1918 р.- утворення Директорії 22 січня 1919 р. – Акт злуки УНР та ЗУНР
грудень 1919 - травень 1920 рр. Перший «Зимовий похід» армії УНР квітень 1920 р. – Варшавська угода березень 1921 р. – Ризький мирний мир листопад 1921р. – Другий «Зимовий похід» армії УНР
Персоналії
Павло Скоропадський (1873–1945) – Український державний і політичний діяч, генералмайор, флігель-ад’ютант російського імператора Миколи ІІ, учасник Першої світової війни, командуючий Першим українським корпусом, почесний військовий отаман Вільного козацтва, гетьман Української Держави (1918 р.)
Євген Петрушевич (1863–1940) – Український громадсько-політичний діяч, депутат австрійського парламенту та Галицького сейму, член Головної української (згодом Загальної української) ради, президент ЗУНР, після проголошення злуки УНР і ЗУНР — член Директорії, прихильник відновлення незалежності ЗУНР після підписання Варшавського договору 1920 р.
Дмитро Вітовський (1887–1919) – Український військовий і державний діяч, командуючий куренем Легіону Українських січових стрільців під час Першої світової війни, організатор Листопадового повстання 1918 р. у Львові, секретар військових справ ЗУНР, полковник УГА, член делегації УНР на Паризькій мирній конференції.
Симон Петлюра (1879–1926) – Громадсько-політичний і державний діяч, публіцист, член РУП і УСДРП, автор статті «Війна і українці», член Української Центральної Ради, секретар військових справ першого українського уряду — Генерального Секретаріату, Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.). Голова Директорії УНР (9травня 1919 — 10листопада 1920).
Нестор Махно (1888–1934) – Український повстанський отаман, один з лідерів анархістського руху. Влітку 1918 р. розпочав боротьбу проти влади П. Скоропадського, у середині грудня 1918 р. він уклав угоду з керівництвом Директорії УНР, яка виявилась недовготривалою. У січні 1919 р. розпочав боротьбу проти денікінців, військ Директорії і Антанти. Кілька разів ішов на зближення з більшовиками. З кінця листопада 1920 р. до серпня 1921 р. Махно вів боротьбу проти більшовицької влади.
Християн Раковський (1873–1941) – Політичний і державний діяч УСРР, член КП(б)У, голова Раднаркому УСРР 1919 —1923 рр., прихильник розширення політичної та економічної самостійності УСРР, посол СРСР у Великій Британії та Франції.
Григорій Нарбут - український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв.
В. Вернадський - науковець і філософ. Природознавець, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу, космізм. Один із засновників Української академії наук, дійсний член та її перший голова-президент (з 1918 року). Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві
Поняття і терміни
Директорія – тимчасовий революційний орган на чолі з В. Винниченком, створений 14 листопада 1918 р. для організації антигетьманського повстання, згодом вищий орган державної влади УНР.
Соборність – усі етнічні землі зібрані докупи тією чи іншою державою
Отаманщина – засилля неконтрольованих збройних формувань в умовах відсутності чи недостатньої міці державної влади. Термін вперше виник в описах нерегулярних підрозділів на теренах України у 1918—1923 роках
Воєнний комунізм – економічна політика більшовиків 1919—1921 рр., запроваджена в роки громадянської війни з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів у руках держави.
Червоний терор - заходи насильства, які здійснювалися більшовиками проти широких соціальних груп, включаючи робітників та селян, що були оголошені «класовими ворогами», або звинувачувалися в «контрреволюційній» діяльності.
Інтервенція - насильницьке втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти її територіальної цілісності або політичної незалежності.
Чортківська офензива – історична назва наступальної військової операції Української
Галицької Армії (УГА) здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 року
Київська катастрофа – події серпня 1919 року в Україні, похід Української Галицької Армії на Київ. Вперше спробу зайняти Київ катастрофою назвав Симон Петлюра.
|
|
|
Д. Вітовський
|
|
|
Х. Раковський
Г. Нарбут В. Вернадський
«Еней та його військо». 1919. Г. Нарбут.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку