Україна в подіях Північної війни. Повстання гетьмана Мазепи.

Тема: Україна в подіях Північної війни. Повстання гетьмана Мазепи.

Мета: визначати основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики Мазепи; простежити та проаналізувати діяльність правителів Швеції та Росії; практикувати розгляд історичних подій історії України у контексті всесвітньої історії, розвивати навички здійснювати історичні припущення та прогнози, сприяти розвитку ораторських вмінь;виховувати почуття національної самосвідомості та патріотизму.

Підготовка до уроку: за два тижні до початку уроку учням оголосити про його проведення у формі кіно уроку, клас поділити на групи, призначити продюсера( учень, який знімає урок на відео, що його згодом можна було використати у позакласній роботі),головного редактора, який виступає у ролі ведучого, редакторів груп, які відповідають за підготовку своєї сторінки, постановку та письмове оформлення.

Головний редактор отримує завдання – підготувати дошку, де буде висвітлено тему: ілюстрації, стіннівка, добірка з публікації преси. Кожна група готує презентацію своєї сторінки. Це може бути рольова гра, діалог, бесіда.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація  навчальної діяльності

Учитель. Розбудова держави неможлива без національного самоусвідомлення. Таке самоусвідомлення важливе для всіх націй, які створили власну державність. Україна не може бути у цьому сенсі винятком. Гетьман Іван Мазепа був відданий ідеї української державності. Відтак 300-річчю повстання за незалежність України  під проводом Івана Степановича Мазепи присвячується наш кіножурнал.

На дошці вивішено «сторінки» журналу з назвами:

1. Участь українських козаків у Північній війні.
2. « Жереб кинуто, позаду Сейм».
3. Розплата українців за спробу створення незалежної держави.
4. Полтавська битва 1709.
5. Мазепа – пророк української державності.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Перша сторінка.

«Участь українських козаків у Північній війні»

Редактор групи оголошує назву першої сторінки - «Участь українських козаків у Північній війні».

1-й козак. Ох, горе ж нам, українцям, без власної держави. До чого ми і Балтійська море? Це ж у Московщині, Прибалтиці, Речі Посполитій кладуть свій голови за чужі країни мої побратими, терплячи образи московських воєначальників.

2-й козак. Вже скільки наших земляків не витримали цієї служби та повтікали додому. То канали копай, то дороги, то фортечні мури і все – росіянам. А чиїм коштом? На селян, міщан які податки накладено!

1-й козак. А чи чув ти, Василю, що Петро І  хоче ліквідувати козацьке самоврядування та нас, козаків, до Московії переселити?

2-й козак. Ой, пропали ми в такому разі! Треба писати листа Мазепі, щоб шукав якийсь вихід, бо ж терпіти вже далі не можна.

Друга сторінка.

«Жереб кинуто, позаду Сейм»

1-й хроніст. 1708 р. уже не перший рік триває Північна віна. Наближення розв'язки у ній штовхало Мазепу на пошук кращої долі для свого народу. У разі перемоги шведів Гетьманщина повернулася б під руку Польщі. І це непокоїло гетьмана. Мазепа підтримував зносини зі Станіславом Ліщинським, польським королем, для того щоб вийти на сильного союзника. Шведське військо на чолі з королем – ось у кому вбачав гетьман гарантію забезпечення миру в Україні в разі поразки Росії і реалізацію його потаємної мрії – визволення українського народу з-під московського ярма та утворення вільної незалежної держави.

2-й хроніст. Уранці  24 жовтня 1708р. Іван Мазепа, переправившись через Сейм, спалив мости з попереднім осоружним життям високопоставленого лакея царського режиму. Виступ з резиденції без попередження на бік шведського війська загалом завершив реалізацію таємного багаторічного задуму Мазепи.

1-й хроніст. Керівна верхівка Гетьманщини у жовтні 1708 р. жила настільки напруженим життям, що будь-який словесний натяк, наказ із царської резиденції сприймала як підступну хитрість, викриття їхнього задуму. Навіть розширити коло змовників для них було проблематично й смертельно небезпечно. Не могли прихильники Мазепи відкрито оголосити мобілізацію за незалежну Україну. Російські гарнізони і війська швидко зруйнували б всі карти заколотників.

2-й хроніст. Ось що передбачав договір, укладений 29-30 жовтня між українцями та Карлом ХІІ:

• Україна має бути незалежною та вільною;
• Шведський король зобов’язаний захищати країну від усіх ворогів;
• Мазепа має бути довічним князем України;
• Всі загарбані Московією землі, що належали «руському народу», мають бути повернуті Українському князівству;
• Шведський король не має права претендувати на посаду князя чи командувача збройних сил князівства.

Як бачимо, документ був дуже рішучим, адже зміст його передбачав суверенність та соборність України.

Третя сторінка.«Розплата українців за спробу створення незалежності України»

Петро І дає розпорядження солдатам: «Я, цар Московії Петро І, звертаюсь до українського народу, щоб повідомити, що Мазепа «зрадник», бо хотів Україну віддати Польщі, а всі церкви – уніатам. Наказую: обрати нового гетьмана, а всіх, хто буде підтримувати Мазепу, знищувати. Меншикову зруйнувати гетьманську столицю Батурин. Про виконання наказу мені доповісти ».(військові йдуть і повертаються для звіту)

Меншиков. Ваша Царська Величносте, я, Олександр Меншиков, доповідаю, що Батурин знищений 2 листопада 1708 р. Всі його мешканці, в тому числі діти і жінки, вирізані. Річкою Сейм пущено на плотах страчених козаків, щоб залякати інших мазепинців. Тортури полонених проводились під моїм особистим наглядом. З міста вивезено гармати, будинок канцелярії, спалено гетьманський палац та 30 млинів, хлібний магазин. Ми відіб’ємо цим українцям бажання мати власну державу!

 Петро І. А я щойно з Глухова повернувся. Гетьманом обрано стародубського полковника Івана Скоропадського. А перед цим опудало Мазепи стратили. У Свято-Троїцькій церкві проголошено Мазепі церковне прокляття — анафему. Тепер народ боятиметься йти за цим «відступником». Я викоріню в українців ідею власної державності, треба розколоти цей народ.

1-й хроніст. Минуло півроку. Ось що відбувається в таборі гетьмана. До Диканьки, що біля Полтави, прибуло 8 тисяч запорожців з кошовим Костем Гордієнком. Мазепа. Вельмишановні побратими! Бог мені свідок, що, віддаючись до рук шведського короля, я зробив це не з легковажності і не з приватних вигід для себе,  а з любові для Вітчизни. У мене немає ні жінки, ні дітей. Я міг би віддатись у Польщу або будь-куди і спокійно провести там останок днів мого життя, але, керуючи тільки Україною, я за обов’язком честі і сердечної любові не можу кинути цей край на сваволю неправедного правителя. Мені достеменно відомо, що цар має намір переселити нас усіх в інший край, а вас, запорожців перетворити на драгунів і ваші житла розорити вщент. Якщо ви, запорожці, ще зберегли свободу, то цим зобов’язані лише мені. Будьмо заодно, запорожці. Я присягну вам, а ви присягніть мені в незмінній вірності і дружбі.

 2-й хроніст. Російські війська, просуваючись до Січі, нищили козацькі містечка і села. Спустошили Переволочну, вирізали всю козацьку залогу, а флотилію козацьких човнів спалили. Січову фортецю зруйнували, ви- везли гармати, скарби, прапори. Стратили всіх козаків. Такі звірства нагнітали на українців страх.

Четверта сторінка. «полтавська битва»

 1-й екскурсовод. 300 років тому мало хто розумів вибір гетьмана, який був для нього нелегким. Як мало хто розумів, що пе- ремога Петра означатиме кінець Гетьман- щини; всі симптоми її поглинання російським самодержцем були цілком очевидні. Мазепа виважено зробив свій вибір, який, на жаль, не дав очікуваний результат.

2-й екскурсовод-дослідник. 27 чер- вня 1709 р. відбувся генеральний бій під Полтавою, який тривав недовго — 5 годин. Російські сили — це 50 тисяч вояків проти 31 тисячі шведських, 102 гармати проти 6. До того ж Карл ХІІ напередодні був поранений, через що він не міг особисто керувати боєм. Поразка шведів стала крахом задуму Мазепи, національним болем і трагедією українців.

ІV. Підсумок уроку п’ята сторінка.  «мазепа — пророк української державності»

1-й дослідник. Познайомимося з висловлюваннями європейців, сучасників Ма- зепи. Голос француза: «Мазепа хотів визво- лити свою націю від будь-якого ярма… і стати її першим незалежним володарем».

2-й дослідник. Голос німця: «Гетьман довго чекав слушної нагоди, щоби знищити московське ярмо й стати незалежним».

 1-й дослідник. Голос італійця: «Мазепа переконував, якою любою є свобода тих народів, що живуть за своїми правами, а не під владою чужинних володарів, і що короля Карла навмисно послав Бог для визволення українського народу».

 2-й дослідник. Ми можемо припустити, що Мазепа страждав, що Господь Бог не благословив його задуму, але не шкодував, що підніс прапор повстання, бо знав, що  й без цього цар все одно покінчив би з Україною, все одно терор прийшов би, але б тоді не було б місця для всього того пози- тивного, що дало у своїх наслідках повстан- ня. Уже по Полтаві якийсь полонений  у Москві шведський достойник, певно через якогось чужинця на царській службі, дістав з московського архіву проект царя, який був складений ще в 1703 р. За цим проектом, треба було або дочекатись смерті Мазепи, або, навіть позбувшись його тим чи іншим способом, через козаччину чи виселення її на сусідні кордони Великоросії, чи терором, колонізувати Гетьманщину москалями та німцями з чужини, щоби «раз і назавжди знищити вогнище ворохобників».

1-й дослідник. Ось що чекало Україну без мазепиного задуму. Зі своєї могили, яка, на жаль, знаходиться поза межами Україні, він не повинен анітрохи сумніватися у своєму виборі. Піднісши прапор боротьби, Мазепа відстрочив кінець української автоно- мії на 70 років і кинув назавжди в українські маси ідею незалежності, скроплену кров’ю. А зв’язавши свій задум з могутньою тоді Швецією, водночас ворогом Москви й Варшави на той час, Мазепа кинув на цілий світ гасло, яке так геніально сформулював Воль- тер: «Україна  завжди  прагнула  бути  вільною».

V.  Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

 2. Редакторам написати до сценірїв своїх сторінок запитання.