Урок. Практичне заняття №2. Українське суспільство ХVІ – першої половини ХVІІ ст.

Практичне заняття №2 Практичне заняття №2. Українське суспільство ХVІ – першої половини ХVІІ ст.{F5 AB1 C69-6 EDB-4 FF4-983 F-18 BD219 EF322}УМОВНІ ПОЗНАЧКИРобота з документами. Методична порада. Бібліографічні відомостіПитання для повторення. Тести. Титульна сторінка. Умовні позначки інтерактивні. Попрацюйте з документами, дайте відповіді на запитання та вирішіть тестові завдання.

«Шляхтич завжди веселий у своєму королівстві, співає й танцює вільно, не маючи над собою жодних примусових обов’язків, бо не винен королеві, своєму вищому володареві, нічого, окрім титулу, двох грошей з лану і військової служби. Четвертого ж над шляхтичем немає нічого, що б псувало йому настрій у Королівстві». (Український мислитель Станіслав Оріховський-Роксолан).

«Руська шляхта поміж ними дуже нечисленна, наслідує польській і, схоже, соромиться того, що належить до іншої, аніж римська, віри, щоденно переходячи до неї,хоча вся знать і всі ті, що титулуються князями, вийшли з грецької віри». (Французький інженер Гійом Левассер де Боплан).

«Шляхта все подорожує. До приятелів і кревняків їздять часом за сто миль, і це проходить їм легко, бо мають доволі коней і повозів, й ними везуть усе, чого їм у дорозі потрібно. (Німецький мандрівник Ульріх фон Вердум).

«Раніше вважалося обов’язком селянина обробляти землю, а купцеві займатися міськими справами. Шляхтич же займався лицарським ділом і безперервно воював. Тепер у нас нема вояків, нема людей мужніх і героїв, проте є корчмарі, гендлярі й посередники... Найбільшим геройством у них вважається знати дорогу, якою гонять биків з маєтку до Гданська, бо всі заможні торгують волами, кіньми, вином, медом, горілкою, перцем, оселедцями, рибою, дичиною і всяким хлібом... Усе, що мають їхні підлеглі у своїх домах на продаж, вони велять принести на панський двір, скуповують за найнижчими цінами і відправляють до міста... Туди ж вони відвозять і свої власні продукти». (Польський учений-енциклопедист Шимон Старовольський).

Коли дитина починала говорити, її одразу ж навчали молитися... Шляхетним хлопчикам і дівчаткам прищеплювали такі чесноти, як християнська любов до ближнього, відданість Батьківщині, беззаперечний послух батькам, шанування законів і влади, які встановлені від Бога для дотримання порядку.

Після Люблінської унії збільшується кількість переходів з православія на католизм української еліти. І хоча мотиви тих, хто переходив у католицьку віру, були різними (для одних це шлях до привілеїв і посад, для інших урівняння в правах із поляками), наслідок для православ'я був один звуження каналів матеріальної підтримки. Адже саме князі та багаті роди будували храми, фінансували монастирі.

У постановах православного Собору 1509 р. зазначалось: — наказ висвячувати у священики лише достойних кандидатів за свідченням духовника та традиційним розшуком про моральність їхнього життя. Недостойних не поставляти навіть за наказом державця. В останньому випадку передбячалося скликати архієрейський собор при митрополиті й повідомляти владу про недостойність надісланого кандидата;— єпископи зобов'язувалися «не віднімати без вин» церков і монастирів у священиків її ігуменів. У разі неправедного життя чи недбалої служби єпископ мав тимчасово забороняти такому отцеві служіння, і лише коли той не виправиться, відлучати його соборно.

Під впливом церкви дедалі більше утверджувалися в побуті пости, яких, між тим прості люди суворо не дотримувалися. Католики дивувалися суворості окремих православних українців, про що писав польський поет С. Ф. Кльонович: Дивно, одначе, як руси дотримують довгого Посту. Перед святами вони ходять тверезі завжди. Голод тамують у них не м'ясом, а їжею тою. Що її поле дає і невеличкий город. Ріпу, капусту, салат і гриби вони в піст споживають. Квас заступає тоді інше всіляке питво. А молока, ані м'яса тоді не годиться торкатись.

Зі щоденника німецького мандрівника Ульріха фон Вердума (початок 1670-х рр.):«У селянських хатах руських місцевостей нема димарів, а лише піч, у якій чи перед якою на вогнищі все готують. По два боки в стінах хати є кілька отворів – вікна, які, залежно від вітру, відкривають чи зачиняють, щоб ними дим виходив надвір…». В іншому місці мандрівник зазначає: «Димарі з жовтої глини, приміщені між дерев’яними ґратами, стирчать на даху, як грубі вежі, а хто більш дбайливий, обтикає їх назверх соломою або дошками, щоб вберегтися від дощу... Діти бігають або цілком голі, або тільки в сорочці, аж доки доростуть, що можуть працювати в полі. Тоді дають їм, як ціле убрання й пару чобіт. А до того часу скачуть при печі, що є немов замком свободи, й дуже зручно видряпуються на неї й з неї, навіть зовсім малі, що не вміють ще вільно ходити по рівній землі».

У хаті біля стін стояли ослінчики, а вздовж тієї стіни, де стояла піч, робилася лавка, що замінювала ліжко. У покутті біля образів стояв довгий і вузький стіл. Здавна в харчуванні українців основними були страви із зернових, хліб і хлібні вироби. Масмо згадки про каші з проса, ячменю, вівса, пшениці, гороху, гречки. Хліб в Україні випікався переважно з житнього борошна, хоча відомий був і білий хліб з пшениці. В українській кухні переважали овочеві страви: із капусти, буряків,моркви, пастернаку, ріпи. Варили капусняк і борщ. Капусту й огірки їли свіжими і квасили, гарбузи та інші овочі йшли в начинку для пирогів. Вагато споживали фруктів і ягід як свіжих, так і сушених. Посуд, у якому готували їжу і з якого їли, був керамічний, дерев'яний. Він часто оздоблювався орнаментом (ліпним, різьбленим, мальованим), пов'язаним зі світоглядними уявленнями.

Убрання селян упродовж тривалого часу було традиційне. Його,виготовляли з полотен і сукон домашнього вироблення, з овечих шкур,козячого чи вовчого хутра. Селяни носили полотняні сорочки й штани. Різновидом верхнього одягу була сукняна свита. Взували чоботи, на голову вбирали повстяний ковпак. Жіночим селянським одягом була довга полотняна сорочка, вовняна обгортка, плахта, запаска, ('ниткову сорочку оздоблювали вишивкою або тканням. Поясне вбрання обгортка, являло прямокутний шматок чорної або вишневої тканини, якою обгортали стегна.

У селах зберігалась аграрно-календарна обрядовість. В її основі язичницькі обряди, пов'язані з культами рослинності, відмирання природи восени та ї ї воскресіння навесні. Відродження природи в народній свідомості збігалося з настанням Нового року. Весну і Новий рік зустрічали веселими святковими дійствами, піснями, іграми. Купальськими ритуалами й Зеленими святами..

Французький інженер Гійом Левассер де Боплан, який перебував в Україні під час служби в польській армії протягом 1630–1647 рр., у своїй книзі «Опис України» пові-домляв: «Селяни тут надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми й працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відповідну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими Святами (Трійцею) і на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт, яких не мали б робити. Ще вимагають від них грошових податків, крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усіляких плодів, – а що три роки – й третього волика. Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям; такою великою є необмежена свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селяни потрапляють у ярмо до такого пана, тояке є місцем притулку козаків на Борисфені. Проживши тут певний час і взявши участь у морському поході, вони стають запорізькими козаками. За рахунок таких селян-утікачів козацькі загони вельми зростають».

Зі скарги Львівського Успенського братства (січень 1593 p.): «…Насамперед змушувала рада м. Львова великим насильством нас, осілих міщан, наших дітей і нашу челядь, до послуху папського костьолу, до свят нового календаря, мордуючи в’язницями й караючи штрафами. Вранці, в день св. Маргарити, пославши своїх міських слуг, насильно виволокли й вкинули до темної в’язниці у вежі під ратушею Василя, учня сідляра Юрія Рогатинця, а також челядників, кушніра Юська, кушнірчика Івана та учня Іванка. Майстри й челядники прийшли до пана бурмистра, питаючи, з якої причини їх слуг з дому похапали під час їхньої відсутності. На це пан бурмистр відповів: “Причина та, що ви не святкуєте наших свят, не буваєте на казаннях в нашому костьолі й не слухаєте, коли ксьондзи заповідають свята. Отже, ідіть і ви сидіти”. Потім, на прохання й вимогу наших братів та своїх сусідів, арештовані були випущені. Однак члени ради обіцяли самі зберегти мир лише при тій умові, якщо звільнені з-під арешту, під страхом сурової урядової кари, не протестуватимуть і не почнуть судової справи. А такого навіть у поганській державі не терпить християнський народ...».

Міські мешканці носили сорочки та штани з вузьким кросм. Теплим одягом слугували сукняні свити і кожухи. Кожухи городян шили із дешевого її ті часи хутра ведмедини, козини, а свити із сукна домашнього виготовлеппя. Міські чоловіки вдягали шкіряні рукавиці й плетені шкарпетки. Також міщани, і селяни, носили шапки із різноманітних тканин. Жіноче вбрання міщанок було простим: полотняна сорочка; нагрудне вбрання літник. Горловину сорочки декорували вишивкою. Верхнім одягом мешканок міст слугували свити з довгими рукавами. Головними уборами жінок були чепець і убрус, який мав прямокутну форму. Схід вплинув на харчування всіх верств населення. Вважається, що вареники й голубці прийшли з Китаю за посередництва близькосхідних народів. Цілком природно, що татарські страви були відомішими в Україні, аніж далі на захід.

Упродовж XV XVI ст. сім'я в Україні була патріархальною. Голові сім'ї чоловікові, корилася дружина, яка мала бути вірною і слухняною. Вона весь час перебувала під чиєюсь опікою: доки не вийде заміж, нею опікувалися батьки. У разі їхньої смерті дівчину брали до себе найближчі родичі, а коли вона виходила заміж, нею вже опікувався чоловік. Однак право охороняло життя, здоров'я, честь і особисту недоторканість жінки. Литовський статут передбачав покарання за поранення жінки та її вбивство (штраф і ув'язнення) в подвійному обсязі, порівняно з такими самими випадками, коли жертвами були чоловіки.

Повсякденне життя січових козаків мало певний розпорядок. Козаки прокидалися на світанку, вмивалися. Далі читали вранішню молитву, а після неї йшли снідати. Між сніданком і обідом військовики лагодили свою зброю, об'їжджали коней, тренувалися у стрільбі. Час до вечері козаки проводили в буденних військових справах. По заходу сонця козаки вечеряли у своєму курені. Після вечері вільні від охоронної служби йшли спати (взимку спали в куренях, а теплої нори року — просто неба), деякі розважалися грою на музичних інструментах (кобзах, скрипках, цимбалах, сопілках тощо) і танцювали тощо. Розважалися військові й грою в карти.

Верхнім сукняним убранням козаків були каптани, що застібалися на ґудзики. Штани на той час у козаків були не такими широкими, як у XVIII ст. їх заправлили в чоботи. Каптани підперізували поясом з тканини, виборні козаки шкіряним поясом, до якого привішували шкіряну сумку. Із додатків до одягу відомі шкіряні гаманці, капшуки для тютюну. На голову одягали невисоку округлу шапку зі смушевою облямівкою або гостроверху сукняну шапку.

На великі свята запорожці ходили вітати кошового отамана, суддю, писаря й осавула, приносячи їм подарунки, а ті у відповідь частували їх напоями. Під час менш важливих свят січовики проводили змагання з кулачного бою, володіння тощо. Документи свідчать, що жінки козаків під час тривалої відсутності своїх чоловіків у службових справах бралися за господарство власноруч. В українських народних прислів'ях і приказках про добру дружину зафіксовано повагу до жінки, до її розуму, визнання її особливого становища в українській сім'ї: «З доброю дружиною горе не горе, а щастя вдвоє», »У хаті жінка три кути держить, муж — четвертий».

Меню запорозьких козаків не вирізнялося розмаїттям. На стіл зазвичай ставили соломаху — густе зварене на воді житне борошно. Могли подавати и тетерю, тобто те саме житнє борошно, але зварене на Також готували страви з пшона. Якщо, окрім звичайної їжі військовиків, козакам хотілося поласувати м'ясом, дичиною, рибою, сирниками чи іншими смачними стравами, вони мусили купувати відповідне продовольство за власні кошти. Для цього служиві козаки об'єднувалися в артіль й у складчину купували необхідні продукти на базарі й передавали їх курінному кухареві. Приготуванням страв для козаків займалися курінні кухарі з помічниками.

Питання до документів. Шляхта1. Що визначало буденне життя української шляхти?2. Пригадайте, яке місце посідала шляхта в соціальній структурі суспільства XVI ст. Які права мала і чим володіла? На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:житла й побуту шляхтичів;їхнього одягу та харчування;сімейного устрою та виховання дітей.3. Чим, на думку, зумовлено особливий статус шляхтича?4. На основі уривків з історичних джерел визначте, які зміни у становищі верстви, яка мала «владу і зброю», відбулися на кінець 16 ст. – початок 17 ст. порівняно з попередніми часами?5. Сформулюйте кілька тверджень про статус та спосіб життя української шляхти наприкінці 16 – на початку 17 ст.

Духовенство1. Пригадайте, яке місце посідало духовенство в соціальній структурі суспільства XVI ст. З яких груп воно складалося і чим володіло? На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:становища православної і католицької церкви;ставлення простих українців і шляхти до православної церкви

Селянство1. Що ми довідуємся з історичних джерел про буденне життя українських селян?2. На яких особливостях становища українських селян наголошують автори?3. Чи заслуговує на співчуття становище селян?4. Як становище селян, за спостереженням Боплана, вплинуло на формування нової верстви – козацтва?5. Чи достатньо свідчень у поданих уривках, аби вповні відтворити картини тогочасного буденного життя селян? 6. Як ви гадаєте, чому документів про життя селян не було багато?7. Пригадайте, яке місце посідали селяни в соціальній структурі суспільства XVI ст Які права мали і чим володіли. На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:житла й побуту селян; їхнього одягу та харчування;традицій і свят.

Міщанство1. Порівняйте зміст фрагментів джерел. Яке з них найдостовірніше засвідчує становище українських міщан на західноукраїнських землях наприкінці 16 ст.? Чому так думаєте?2. Якими явищами та подіями зумовлене таке становище міщан-українців?3. Пригадайте, які верстви населення проживали в містах у XVI ст. Які права мали і чим володіли? На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:взаємин городян і королівської влади;їхнього одягу і сімейного устрою;традицій і свят.

Козацтво1. Пригадайте, яке місце посідали козаки в соціальній структурі суспільства XVI ст. Які права мали і чим володіли? На основі фрагментів тексту джерел та ілюстрацій схарактеризуйте особливості:способу життя козаків;їхнього одягу та харчування;традицій і свят.

Загальні питання:1. Які факти з буденного життя різних верств українського суспільства наприкінці 16 ст. вразили вас найбільше? Чим саме?2. Що нового ви дізналися про повсякденне життя мешканців України в XVI ст.3. Що для вас виявилося найбільш несподіваним і цікавим?4. У XVI ст. вважали, що поділ на стани є боговстановленим і походить від біблійного Ноя, що розподілив обов’язки між своїми синами Симом, Хамом і Яфетом. Ця точка зору відображена в тогочасному латинському прислів’ї: «Ти, Симе, молися, Хаме — працюй, Яфете — управляй і захищай». Якою, на вашу думку, була роль станового поділу для розвитку українського суспільства XVI ст.?21. Складіть у зошиті таблицю «Становий поділ українського суспільства на початку XVI ст.».

1. Яка суспільна верства наприкінці ХVІ — на початку ХVІІ ст. відігравала вирішальну роль в утворенні братств?А селянство. Б міщани. В духовенство. Г козацтвоstyle.colorfillcolorfill.type

2. Віднайдіть логічні пари?А Великі землевласники, представники родової знатіБ Найбільший привілейований стан, що ніс військову службу. В Найбідніші міщани. Г Чорне духовенство1. Ченці2. Шляхта3. Плебейство4. Магнати5. Бюргериstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

3. Об'єднання ремісників однієї спеціальності – Цех4. Українське суспільство 16 ст., як і будь-яке європейське поділялося на тих, «що воюють, моляться і працюють»5. Багата знатна людина, представник родової знаті, великий землевласник – Магнат 6. Назва шляхетського парламенту – Сейм7. Найбідніше міське населення мало назву – Плебейство