ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ:

-           Знати: 

зміст понять: “гетьман”, ”Директорія”; форми та основні ознаки

національної державності часів української революції: Українська Держава, УНР за Директорії; особливості розбудови Армії УНР; відмінності  державотворчих процесів в УНР, Український Державі; вплив рішень Паризької мирної конференції на перебіг боротьби за українську державність; ставлення різних груп населення до революційних процесів та стратегії їх поведінки у надзвичайних умовах.

-           Уміти:  

встановлювати послідовність і синхронність подій Української революції ( на національному, регіональному і локальному рівнях): оперувати хронологічним і понятійним матеріалом  для пояснення таких явищ, як гетьманат; визначати на карті території Української Держави , території УНР; виявляти специфіку  розвитку громадського і релігійного життя, мистецтва, освіти і науки за часів Української Держави, УНР; висловлювати власне аргументоване судження щодо результатів  Української революції

1917-1921 рр.; ролі в Українській  революції Марка Безручка, Олександра Удовиченка, Нестора Махна; характеризувати державно-політичну діяльність Павла Скоропадського, Симона Петлюри

1.                 На    які етапи поділяється Українська революція 1917—1921 рр.? 

2.                
Якими були основні здобутки її першого етапу? 

3.                 Якими    були повноваження гетьмана за   часів існування Гетьманщини?

Гетьманський переворот

ЗАУВАЖТЕ

Посилення внутрішньої політичної кризи в УНР не залишило можливостей для       проведення        демократичної     реорганізації українського суспільства.

Ініціатива державотворення перейшла до опозиції на чолі з генералом Павлом Скоропадським.

Опозиція створила власну політичну організацію —

Українську народну громаду

üСпиралася на заможні верстви населення;

üМала підтримку німецького командування;

üМета діяльності: вихід України з кризи можливий за умов створення монархічної форми державного правління із жорсткою централізованою владою - гетьманат.

29     квітня 1918 р. - на Всеукраїнському хліборобському з’їзді  

П. Скоропадського проголошено гетьманом України

ЗАУВАЖТЕ

На ньому зібралося 6432 делегати від семи українських губерній

(Київська, Полтавська, Чернігівська, Подільська, Волинська, Херсонська, Харківська). Це було заможне селянство та великі землевласники. Вони вимагали припинити соціальні експерименти й відновити гетьманат — історичну форму української державності. Це рішення підтримала і православна церква.

30     квітня 1918 р. –    30 квітня 1918 р. –  Державний переворот.       П. Скоропадський

Прихід до влади гетьмана                       звертається з «Грамотою до

                         П. Скоропадського              всього українського народу»

Гетьман ліквідував УНР  і проголосив Українську Державу

Робота з документом

У виданому після перевороту універсалі – «Грамоті до всього українського народу» – засвідчено курс внутрішньої політики уряду гетьмана 

П. Скоропадського. Проаналізуйте джерело. 

 

1.             З’ясуйте, як у «Грамоті...» схарактеризовано причини приходу до влади  П. Скоропадського.   

2.             Сформулюйте суть основних напрямів політики нової влади, задекларованих у документі, за планом: 

1)            державний устрій; 

2)            верховна влада; 

3)            соціально-економічні відносини.

Якою була внутрішня політика гетьмана Павла Скоропадського

Система влади в Українській Державі  за гетьмана П. Скоропадського

Особливості внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського

üП. Скоропадський прагнув збудувати консервативну  модель державної влади, що грунтувалася б на приватній власності, дотриманні правових норм і була спроможна зупинити радикалізацію дезорганізацію та деградацію суспільства.

 

üОсобливість уряду гетьмана полягала в тому, що він формувався не за партійною, а за професійною ознакою, а у своїх діях керувався не програмово-політичними або ідеологічними міркуваннями, а реальними потребами часу.

 

üГоловним завданням гетьманської адміністрації було створення міцної державної влади, ліквідація анархії, налагодження господарського життя. Чиновницький апарат наводив лад авторитарними методами. Україною пройшла хвиля арештів і розстрілів.

 

üЗначну увагу приділяли створенню збройних сил. Відкривали спеціальні школи підготовки офіцерських кадрів. Гетьман заборонив військовим вступати до партій і політичних об’єднань, брати участь у мітингах і маніфестаціях. Армія була меншою, але більш професійною.

Особливості внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського

üНадзвичайно багато гетьман зробив для розвитку української культури (про що йтиметься мова в одному з наступних параграфів.

 

üПокращенню ситуації  в країні сприяла й успішна валютно-фінансова політика. Була створена національна банківська система, а грошова одиниця — карбованець — стала досить стабільною. Гетьман залишив своїм наступникам повну державну скарбницю.

 

üУряд гетьмана намагався відновити роботу промисловості. Першочерговими стали заходи з налагодження трудової дисципліни. Фактично були скасовані всі попередні соціальні завоювання робітництва (робочий день збільшено до 12 годин, заборонялися страйки та профспілки, ліквідовувався робітничий контроль, поверталися колишні власники, фактично скорочувалася заробітна плата).

 

üП. Скоропадський намагався здійснити аграрну реформу. У її основу було покладено прагнення відновити приватну власність на землю та ввести її в товарно-грошові відносини. Спроби поміщицтва повернути свої володіння та заходи окупаційних військ, спрямовані на реквізицію продовольчих ресурсів, спричинили масштабні селянські повстання.

 

üУсі ці події відбувалися водночас зі зростанням вимог з боку союзницьких військ щодо постачання продовольства й сировини до Німеччини й Австро-Угорщини, що мав здійснити П. Скоропадський відповідно до підписаної угоди з урядами тих держав.

üЗосередження гетьманом усієї повноти влади в Українській Державі;

üЗалежність гетьмана від австро-німецьких військових формувань;

üРозбудова збройних сил Української Держави;

üЗгортання попередніх революційно-демократичних перетворень (відновлення права приватної власності на фабрики, заводи, шахти, відновлення помі щицького землеволодіння, скасування 8-годинного робочого дня, відновлення цензури, припинення виходу соціалістичних газет, розгін органів місцевого самоврядування, заборона проведення з’їздів демократичних партій, заборона страйків тощо);

üНаростання соціальної напруги: масові селянські повстання, страйкова боротьба робітників;

üЗаснування українських наукових і культурно-мистецьких установ: Української академії наук, Національної бібліотеки України, Національного архіву України, Національної галереї мистецтв, Українського історичного музею, Українського національного театру;

üНалагодження грошового обігу, вдосконалення грошової системи, збалансування державного бюджету, відкриття кількох українських банків, заснування нових акціонерних компаній, відродження промислових підприємств і бірж;

üОсновною соціальною опорою гетьманського режиму були поміщики, буржуазія, селяни-власники

Якими були напрями зовнішньої політики

Павла Скоропадського

Напрями зовнішньої політики гетьмана Павла Скоропадського

ØПріоритетний характер мали стосунки із Центральними країнами, адже гетьман вимушений був ураховувати присутність союзних військ в Україні. Зміцненню позиції гетьмана сприяв його візит до Німеччини й переговори з Вільгельмом ІІ улітку 1918 р.

ØОдним із головних завдань зовнішньої політики була боротьба за міжнародне визнання Української Держави (державу визнали тридцять країн, з-поміж яких Румунія, Швейцарія, Польща, Фінляндія тощо.

ØНімеччина разом із Австро-Угорщиною стали головними торгівельними партнерами. У серпні 1918 р. була підписана угода, за якою до Центральних держав мали відправляти третину зібраного врожаю і металопродукції, 10% виробленого цукру. Натомість Україна отримувала кредит — мільярд німецьких марок, союзники зобов’язувалися поставляти вугілля, нафтопродукти, сільськогосподарську техніку та промислове устаткування.

ØБула врегульована проблема Криму (гетьман вважав Крим «ногами на яких тримається Україна»), який визнали автономною частиною Української Держави

(однак            незабаром           Крим            окупувала                       Добровольча         Армія 

А. Денікіна

Напрями зовнішньої політики гетьмана Павла Скоропадського

ØВажливе місце в українській дипломатії приділялося відносинам з радянською Росією. Відповідно до Брестської угоди Україна і Росія в червні 1918 р. підписали договір про припинення війни. Окрім того, між Україною й Росією відновилися транспортні та поштово-телеграфні зв’язки. Проте складним питанням у стосунках була проблема кордонів з Росією, яку до кінця розв’язати так і не вдалося.

ØГетьманський уряд доклав багато зусиль, щоб до складу Української держави включити Південну та Північну Бессарабію, які окупувала Румунія, а також Холмщину й Підляшшя, проти чого активно виступали польські організації. 

ØУкраїнський уряд вів активні перемовини з урядом Кубанського краю, який прагнув об’єднання з Україною. На перешкоді цьому стали більшовики й генерал А. Денікін. Для боротьби з ними гетьманська Україна надавала кубанському уряду велику кількість зброї, боєприпасів, амуніції, готувала десантування Запорозької дивізії через Азовське море на Кубань.

ØРеволюція в Німеччині та розпад Австро-Угорщини змусили П. Скоропадського 14 листопада 1918 р. переорієнтувати зовнішню політику на співпрацю з Антантою та її союзником — білогвардійською Росією. Гетьман навіть заявив про встановлення федерації з майбутньою небільшовицькою Росією.

Про які перспективи українсько-російських зв’язків ідеться в документі? 

Яка політична сила визначена спільним ворогом України та Росії?

üЗовнішньополітичний курс Української Держави сприяв її міжнародному визнанню й налагодженню відносин з іншими країнами. Проте на нього, як і на ситуацію в Україні загалом, негативно впливала залежність від Центральних держав, що зазнали поразки в Першій світовій війні.

Формування антигетьманської опозиції

Аграрна політика гетьмана, реквізиції продовольства до

Центральних держав, орієнтація лише на заможні верстви суспільства призвела до вибуху селянського та робітничого  повстанського руху. 

На початку червня 1918 р. 30 тис. селян Звенигородського й Таращанського повітів Київської губернії розпочали повстання, очолене лівими есерами. За ними повстали селяни Чернігівщини, очолені більшовиками, а в серпні — селяни Катеринославщини, очолені анархістом Н. Махном.

Проти політики гетьмана організовану страйкову боротьбу повели залізничники. Майже 200 тис. страйкарів із середини липня до середини серпня 1918 р. перешкоджали вивезенню продукції з України.

Поглиблювало напругу в українському суспільстві й протистояння гетьманату і політичних партій. Їх лідери звинувачували гетьмана

в наданні переваг у формуванні уряду царським чиновникам, а не українським політикам. Їм також не подобалася обноосібна влада гетьмана і вони прагнули відновлення УНР.

Початок серпня 1918 р.  -  створено Український

національний союз (УНС) на чолі з В. Винниченком як опозиційна до Гетьманату організація. До

нього увійшли українські есери,

есдеки, есефи, деякі громадськополітичні організації

13 листопада

У цей самий час більшовики готувалися до війни з Україною, про що офіційно заявив Л. Троцький. Проти України було сформовано окрему армію. 13 листопада 1918 р. в Москві більшовицькі керівники офіційно заявили про розрив Брестського договору.

1918 р. - Український національний союз створює Директорію УНР Листопад 1918 р.  - початок наступу

радянських військ на територію України

28 листопада 1918 р. -  більшовики створюють

Тимчасовий робітничоселянський уряд України на чолі з Г. П’ятаковим

üОслаблення влади П. Скоропадського через падіння Німецької імперії заохотило його опонентів до повстання, яке очолив колегіальний орган — Директорія. üДо її складу ввійшли: В. Винниченко (голова), С. Петлюра (обоє — соціалдемократи), професор Ф. Швець (есер), адвокат П.Андрієвський (соціалістсамостійник), А. Макаренко (профспілковий лідер).

üДиректорія відразу ж здобула широке визнання, а грамота гетьмана про федеративний союз з Росією викликала обурення серед патріотів та українських військових (перейшли на сторону Директорії) ЗАУВАЖТЕ

16 листопада 1918 р.  -                18 листопада 1918 р.  -

Директорія УНР бій під Мотовилівкою       14 грудня 1918 р. -  піднімає повстання       (гетьманські війська П. Скоропадський

проти гетьманського зазнають поразки) ^{зрікається влади} уряду (Біла Церква)

18 грудня 1918 р. - Урочистий вступ Директорії  до Києва. Відновлення Української Народної

Республіки

Підведення підсумків уроку

«Сьогодні на уроці я навчився (навчилась) …»

Домашнє завдання

1)                  Опрацювати параграф 11.

2)                  С. 77 завдання 6.

3)                 
Порівняйте   внутрішню/зовнішню політику гетьмана П. Скоропадського з політикою Центральної Ради.

4)                  Продовжіть складання таблиці «Події Української   революції 1917—1921 рр.»