Слухання вірша Олеся Лупія «Рідна мова». Велична, щедра і прекрасна мова, Прозора й чиста, як гірська вода, — То України мова барвінкова, — Така багата й вічно молода. Вона, як ніжна пісня колискова,Заходить в серце й душу з ранніх літ, Ця мова, наче пташка світанкова, Що гордо лине в свій стрімкий політ.- Про що ви прослухали вірш? Чи відчули ви ставлення автора до мови? Якими словами він характеризує мову? Якими словами ви можете характеризувати мову? Як ми повинні ставитися до мови?
У місті Алфавіт жили букви, які найбільше подружилися. Коли вони ставали разом, то завжди були як одне ціле, і їх не можна відділити одне від одного. Вони дуже боялися, що їх роз’єднають і тісно трималися за руки так , що кожен бачив дві букви, та чув один звук. Це були букви Д, З і Ж. З і Ж радо ставали після букви Д і зливалися в один звук [Дз] і [Дж]. Ці букви дуже любили утворювати нові слова: дзвінок, дзиґа, джунглі, джміль…І це їх дуже тішило.
Підсумок уроку- Прочитайте уривок з вірша Бориса Олійника «У дзеркалі слова». Чи стосуються рядки цього вірша теми нашого уроку?Закони літер — не разок намиста: Одну хитнеш — і поміняєш суть. І спробуй-но тоді межу збагнуть,Приміром, між «обчислить» і «обчистить». Ти –– весь у слові, як у сповиткові,З колиски до калини на горбі…І вже коли ти похитнувсь у слові, Вважай, що похитнувся у собі…- Чому ми маємо слідкувати за правильністю нашого мовлення? Чи будуть вважати освіченою людину, якщо вона допускає помилки як в усному, так і писемному мовленні?