Українські землі у складі Росії та Австрії у к. ХVIII- на поч. ХХ ст

Українські землі в складі Російської та Австрійської імперій наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Історія України

Розподіл території України між двома імперіями на Східну (Російську) і Західну(Австрійську) Українські землі Австрійська імперія західноукраїнські землі 15% укр. території Російська імперія 85% укр. території Східна Галичина Північна Буковина Закарпаття Наддніпрянська Україна

Українські землі в складі Австрійської імперії Східна Галичина Закарпаття 1772р; 1526 р. після поділу I поділ Польщі. Угорщини між Туреччиною і Австрією Північна Буковина 1774 від Молдавії внаслідок поразки Туреччини у війні з Росією.

Поділи Польщі 1772 р.,1793 р.,1795 р. Прусія Австрія Росія

І поділ Польщі 1772 р. Прусія забрала Помор’я, Куяви та частину Великопольщі - загальною площею 36 тис. км2 з населенням 580 тис. чол Австрія: Малопольщу і Галичину з Руським, Белзьким воєводствами і західні землі Волинського  та Подільського воєводств обсягом 83 тис. км2 з 2.650 тис. мешканців. Росія – східнобілоруські землі з Полоцьком, Вітебськом та Мстиславом, а, окрім цього – частину Ліфляндії [Латвії], тобто загалом 92 тис. км.кв. площі з 1.300 тис. населення.

ІІ поділ Польщі 1793 р. до Прусії відійшла вся Великопольща та частина Мазовії; до Росії –  Київщина, Східна Волинь, Поділля, Брацлавщина та білоруські землі; Австрійських вимог до уваги не взяли.

ІІІ поділ Польщі 1795 р. до Австрії було приєднано Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та частину польських земель над Віслою – Нову Галичину; до Росії відійшли Литва, Курляндія, Західна Білорусь та Західна Волинь; Пруссія отримала частину Підляшшя і Мазовецьких земель з Варшавою, а також частину Жемайтії.

ІІ,ІІІ поділ Польщі І,ІІІ поділ Польщі

Політика ліквідації автономії Лівобережної та Слобідської України та входження цих земель до Російської імперії як провінцій Катерина ІІ 1762–1796 рр.

Скасування козацького устрою на Слобожанщині 1765 р. - ліквідувано козацький устрій і слобідські полки та введено російські установи. 1835 р.- більшість територій Слобожанщини переіменовано на Харківську губернію, а решта - увійшла до складу Воронізької і Курської губернії.

Кирило Розумовський останній гетьман Лівобережної України (1750—1764 рр.) Друга Малоросійська колегія (1764—1786 рр.) — уряд, який управляв Лівобережною Україною після ліквідації гетьманства на чолі з П. Рум’янцевим, з метою ліквідації залишків автономії Гетьманщини.

Ліквідація залишків автономії Лівобережної Гетьманщини 1764 — створення Малоросійської губернії 1781 — ліквідація сотенно-полкового устрою Гетьманщини— скасовано українські козацькі полки. 1781–1783 рр. запроваджено загальноімперську систему адміністративно-політичного управління, поділ на намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське) 1783 — замість козацьких полків створено регулярні карабінерські полки за російським зразком. 1783 — остаточно закріпачено українських селян Лівобережжя. 1785 —українська козацька старшина отримала дворянські титули. 1786 — проведено секуляризацію монастирських маєтків

Зруйнування Запорозької Січі 1775 р. 1734-1775 рр.

Доля запорозьких козаків після 1775 р. Катеринославське козаче військо (1787-1796 рр.) Чорноморське козаче військо (1787-1792 рр.) Задунайська Січ 1776-1828 рр. Кубанське військо 1792 р. 1860 р. Азовське військо 1828-1860 рр. Дунайське козаче військо 1828-1868 рр. Банатська Січ 1785-1790 рр. Йосип Гладкий

Останній кошовий Запорозької Січі

Українські землі в складі Російської імперії Малоросійське генерал - губернаторство Київське генерал - губернаторство Новоросійсько – Бессарабське генерал – губернаторство Хотинський, Акерманський, Ізмаїльський Харківська губернія Чернігівська Полтавська 1. Київська губернія 2.Подільська 3.Волинська 1.Катеринославська губернія 2.Херсонська 3.Таврійська Бессарабська область з 1812 р Генерал - губернаторство губернія Повіти (8-15) стани

Адміністративно – територіальний поділ українських земель у складі Австрійської імперії “Королівство Галичини Північна Буковина Південна і Лодомерії” на правах автономії Буковина округи з 1787р. – до (румунське 1849р. (українське населення) Східна Галичина Західна Галичина населення) (українське населення (польське населення) 12 округів) окремий коронний край, королівство Буковина на чолі з президентом старости 18 округів крайового управління повіти Дворянські з’їзди: Закарпаття у складі Угорщини ( 4 округи) Полонізація - насадження польської мови та культури. Румунізація. Мадяризація ( угорської).

Національний склад Регіони українці Східна Галичина 71%- (62,8%че-рез100р) Північна Буковина 69 % -38,4% Закарпаття 67 %

Національний склад Регіони українці Південна Україна 74% Лівобережжя 95% Правобережжя 85% Слобожанщина 86 %

Економічне життя українських земель Старі явища (феодальні) Аграрний характер Кріпацтво Натуральне господарство Примітивні засоби виробництва Колоніальний характер економіки Нові явища (капіталістичні) Наймана праця Товарне виробництво Запровадження машин Спеціалізація районів Агрономія Криза феодально – кріпосної системи Дефіцит вільних робочих рук на ринку праці

Промисловий переворот-перехід від ручної до машинної праці 30-40 рр. ХІХ ст. 1778р – збудовано перший морський порт у Херсоні 1828р. – споруджено перший пароплав 1828р. – почалося парове судноплавство по лінії Одеса – Ялта – Батумі 1795р. – споруджено першу кам'яновугільну шахту в Лисичанську 1843р – вперше застосовано парову технологію виробництва цукру

Цукрова промисловість Цукрова промисловість розвинута найкраще. 80 % виробництва цукру від загальноімперського. Роди українських цукрозаводчиків Яхненки, Семиренки

Суконна промисловість Полтава Житомир Катеринослав Чернігівщина

Ярмарки Ярмарки (з нім. Jahrmarkt — річний ринок), періодичні торги , де відбувалася гуртова й роздрібна торгівля різними товарами; продавці й покупці з'їжджалися на ярмарки з різних сторін, у тому числі й з-за кордону. Київський контрактовий ярмарок — торгівельний і контрактовий ярмарок у Києві на Подолі, на якому укладалися торгівельні та кредитні угоди, що відіграв значну роль в економічному житті Російської імперії, зокрема Південно-західного краю, до якого входили землі України, і який діяв у період з 1797 до 1930 року.

Ярмарки

Нафтовидобування, Борислав, Дрогобич Соледобування(Коломия), виноробство лісова промисловість В В

Національне відродження на українських землях Нація – історична спільність людей, яка проживає на одній території та об’єднана мовою, культурою, економічними зв’язками та ментальними особливостями. Національна ідея - сукупність духовних цінностей нації. Національне відродження – соціально- політичний рух на території Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відновлення й становлення української нації.

Етапи національного відродження на українських землях І етап – українознавчий ( 40-80 рр. ХІХ ст.) збирання та вивчення історичних документів, етнографічних експонатів, фольклорних пам’яток. ІІ етап - культурницький ( 80 рр. ХІХ ст.) Змістом культурницького етапу є відродження мови народу, боротьба за розширення сфери її вжитку, особливо у літературі та освіті. ІІІ етап – політичний ( 90 рр. ХІХ ст.) характеризується появою політичних організацій, усвідомленням національних інтересів, активною боротьбою за національне визволення.

Причини національного відродження на українських землях Ще жива була пам’ять про Запорожжя і Гетьманщину. Поширення романтизму - звернення до першоджерел та минулого свого народу. На українців справили вплив ідеї Французької революції, відповідно до яких джерелом влади визнавалася нація. Політика насадження мови та культури пануючих націй викликала протидію українців.

Іван Котляревський (1769 —1838) український письменник, поет, драматург, основоположник сучасної української літератури. Громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) у стилі класицизму стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Вважається батьком української літератури.

Українознавчий етап У 1819 р. у Петербурзі побачила світ перша збірка українських історичних дум, які зібрав М.Цертелєв. У 1827 р. з’явилося видання «Малороссийские песни» Михайла Максимовича. У Харківському університеті в 1820-1830-х роках діяв літературний гурток, який очолював філолог І. Срезневський. У 1831 р. він видав "Український альманах" – збірник народних пісень і поезій харківських поетів, а в 1833-1838 рр. – шість випусків журналу "Запорожская старина". З’являються перші фахові історичні праці – "История Малой России"(1822) Дмитра Бантиш-Каменського, "История Малороссии" Миколи Маркевича(1842-1843).

“Історія русів” «Історія Русів» — твір української національно-політичної думки кінця XVIII  століття, де подано, картину історичного розвитку України від найдавніших часів ще до 1769 року.  Праця підкреслює історичну відмінність між Україною та Московією. Описує Київську Русь як спадщину українського напроду. Розповідає про протистояння Московського царства та Козацької держави. Автор невідомий. (Можливо Григорій Полетика).

Григорій Квітка - Основ’яненко Г. Квітка-Основ’яненко - (1778 —1843 рр.) — український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812 р.), Був одним із видавців першого в Україні журналу «Украинский вестник» (1816—1817 рр.)

Петро Гулак-Артемовський (1790 – 1865рр.) – український поет, байкар, культурно – освітній діяч; набув популярності завдяки своїм байкам. Співзасновник “Українського журналу” 1824-1825 рр.

Михайло Максимович (1804—1873) — історик, філолог, етнограф, ботанік, поет із старшинського козацького роду на Полтавщині. Максимович був справжнім ученим-енциклопедистом, і то дуже широкого діапазону — від ботаніки до історії. Як фольклорист Максимович видав 1827 р. у Москві «Малороссийские песни», 1834 р. — «Украинские народные песни» (третя збірка «Сборник украинских песен», ч.1 вийшла вже в Києві 1849 р.)

Михайло Остроградський 1801 – 1862 рр. — видатний український математик, походить із козацько-старшинського роду Остроградських. У 1816—1820 рр. навчався в Харківському університеті, 1822—1828 рр. вдосконалював свої студії у Collиge de France у Парижі. Працював переважно у Франції та Росії. З 1828 р. професор вищих шкіл у Петербурзі. У 2001 році ЮНЕСКО внесла Михайла Васильовича Остроградського до списку видатних математиків світу. Дружив з Т. Шевченком.

Василь Каразін (1773— 1842) — український поміщик, меценат, український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у східній Україні Харківського університету (1805), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти; автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства. Сприяв розвитку агрономії, Займався конструювання сільськогосподарських машин. створив першу метеорологічну станцію. 1811 р.- Філотехнічне товариство що мало на меті розповсюдження нових технологій у хліборобстві й тваринництві.

Відкриття університетів 1805 р .- відкрито Харківський університет за сприянням В. Каразіна. 1834 р . – відкрито Київський університет імені Святого Володимира 1817 р. – відкрито Інститут Оссолінських у Львові. 1817 р.- закрита Києво-Могилянська академії. Юзеф Оссолінський

Греко-католицькі священики - лідери національного відродження на західноукраїнських землях Аграрна реформа. Феодальну владу поміщиків було обмежено. Освітня реформа. Заклададено університети: в 1774 року заснувано у Відні, при церкві святої Варвари, греко-католицьку духовну семінарію (Барбареум) для навчання греко-католицьких священиків. У 1749 році положено було покладено початок розподілу судової та адміністративної влади. Військова реформа. Кодифікація законів. Релігійна реформа Марія - Терезія (1740-1780 рр.) та Йосиф ІІ (1780-1790 рр.)

Йосифінська метрика - перепис земельних угідь  1785–1788 рр. 

Францисканська метрика - перепис і економічна оцінка земельних угідь  Галичини, проведені австрійським урядом у 1819—1820 рр.

Греко-католицькі священики Взялися за справу поширення освіти серед селян Західноукраїнського краю. У 1816 р., за підтримки єпископа Левицького, Іван Могильницький створив «Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти і культури серед вірних». Цей гурт мав на меті видавати книжок для народу, написаних зрозумілою йому руською (українською) мовою; засновувати народні школи.

“Руська трійця” «Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що продовжило на Західних Українських землях національно-культурне відродження. Русини - українці Руський - український

Маркіян Шашкевич 1811— 1843 — український письменник, поет, культурно-громадський діяч, священик, речник відродження Західноукраїнських Земель. Зачинатель нової української літератури в Галичині. Очолив «Руську трійцю», ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837). Виступав за рівноправність української мови з польською. Помер Шашкевич у злиднях від туберкульозу і був похований у Новосілках Лісних

Іван Вагилевич (1811 —1866 рр.)  — український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч. Був одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Співавтор збірок «Зоря» у 1835 році (заборонена цензурою) та «Русалка Дністровая» у 1837 році, (дозволена цензурою Угорського королівства і видана в Будапешті, але заборонена цензурою Греко-Католицької Церкви). 1833 року разом з Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким організував «Руську трійцю». Він перейшов на полонофільські позиції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі.

Яків Головацький (1814 р. — 1888 рр.)  — галицький лінгвіст, етнограф, фольклорист, поет, священик і педагог. Співзасновник об'єднання «Руська трійця», співавтор збірника «Русалка Дністровая». Належав до «Руської трійці». Разом з М.Шашкевичем і І.Вагилевичем видав альманах «Русалка Дністровая» (1837), в якому опублікував кілька патріотичних поезій. Під впливом М.Погодіна перейшов на москвофільські позиції і 1867 року переїхав до Російської імперії

“Русалка Дністровая” 1837 р. У першому рукописному збірнику поезій та перекладів під назвою "Син Русі" (1833), вони закликали до народного єднання та національного пробудження. Наступним кроком "Руської трійці" став підготовлений до друку збірник "Зоря" (1834), який містив народні пісні, оригінальні твори гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. Лейтмотивом рукопису було засудження іноземного панування, уславлення боротьби народу, оспівування козацьких ватажків – Б.Хмельницького та С.Наливайка. Видання цієї книги було заборонене і віденською, і львівською цензурою. Директор львівської поліції: "Ці безумці хочуть воскресити... мертву русинську національність".

Масонство Масонство («вільне каменярство») — морально-етичний рух у вигляді закритої організації, який виступав за всесвітнє братство. Масонських ложі в Україні 1784 р.- у Києві ложа “Безсмертя” 1817–1819 рр.- ложа у Полтаві “Любов до істини”, Одесі «Понт Евксинський» і «Три царства». 1818-1822 рр.- у Київі ложа “З’єднані слов’яни” Перші українські масонські організації не висували національних вимог. А на Правобережній Україні їхніми членами були польські шляхтичі, які своєю головною метою вважали відновлення Польської держави у кордонах 1772 р. 

“Малоросійське Таємне товариство”, 1821 р.- заснований перший політичний гурток “Малоросійське таємне товариство”, головою якого був Василь Лукашевич, осередки якого діяли у Києві, Полтаві та Чернігові. У програмний документ товариства “Катехизис автономіста”: ідеї ліквідації кріпацтва та обмеження влади царського самодержавства; відновити Гетьманщину; автономія у складі Російської республіки. 1822 р.- Олександр І видав указ про заборону масонських лож

Декабристських рух Декабристи - це офіцери-дворяни, які прагнули повалення самодержавства та знищення кріпацтва шляхом військового перевороту. 14 грудня 1825 р. - повстання декабристів. Зазнало поразки. 3 січня 1826 р. - придушено декабристське повстання в Україні.

Декабристський рух Так, у 1816 р. в Петербурзі був створений “Союз порятунку”, у 1818 р. – “Союз благоденства”. У 1821 р. декабристи створили два осередки – Північне товариство з центром у Петербурзі і Південне товариство з центром у м. Тульчині. У 1823 р. у Новограді-Волинському було засновано третю таємну організацію – Товариство Об’єднаних Слов’ян, фундаторами якої були брати Борисови. У 1825 р. об’єдналося з Південним товариством.

Товариство Програмний документ Лідер Ідеї Північне товариство Конституція Микита Муравйов Конституційно монархія з Народним вічем;імператорові - виконавча влада. Встановлення федеративного устрою. На території України 2 штати. Проти кріпацтва. Надання демократичних прав і свобод. Південне товариство (Україна, центр м. Тульчин) Руська правда Павло Пестель Встановлення республіки з Народним вічем(парламентом) та Державною Думою (виконавча влада) Унітарна держава. Надання демократичних прав і свобод. Проти кріпацтва.

Таємні організації Наприкінці 1820-х років у Харківському університеті й Ніжинській гімназії утворились таємні гуртки, які поширювали заборонену літературу, на своїх засіданнях критикували існуючий лад. Іван Орлай – директор Ніжинської гімназії та Рішельєвського ліцею в Одесі.

Польський визвольний рух Польське повстання 1830–1831 рр. проти самодержавства не було підтримано українським населенням Правобережжя. Повстання придушено. У 1839 р. на Правобережжі було скасовано церковну унію, а всіх греко-католицьких віруючих примусово переведено у православ’я.

Кирило - Мефодіївське братство 1846 р. в Києві нелегальну українську політичну організацію – Кирило-Мефодіївське товариство (братство), назване на честь відомих слов’янських просвітителів Кирила та Мефодія. Серед засновників були вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-губернаторства Микола Гулак і професор Київського університету Микола Костомаров. Активну участь у діяльності товариства брали Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш та ін.

Мета Кирило - Мефодіївського товариства: боротьба проти кріпацтва; проти самодержавства; за національне визволення українського народу4 за надання демократичних прав і свобод населенню; створення федерації слов’янських народів з центром в Україні. Програму діяльності Товариства було викладено в докуметнах “Книга буття українського народу” і «Записки» розроблених М. Костомаровим, В. Білозерським і М.Гулаком.

Микола Костомаров 1817-1885 рр. видатний український та російський історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч. Був одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства і його головним ідеологом. У 1847 р. за участь у цій діяльності був висланий до Саратова. З 1856 р. амністований. Працював професором кафедри російської історії Петербурзького університету. Він був представникомо українського романтизму. У своїх творах заперечував кріпацтво, поміщицької сваволі.

Кирило - Мефодіївське товариство Пантелеймон Олександрович Куліш (1819 — 1897рр.) — український письменник, поет, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець. Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) Його збірка поезій "Кобзар", що побачила світ у 1840 р.,

Значення Кирило-Мефодіївського братства це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби; братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху; стало прикладом для його наступників; хоча було розгромлене, але його ідеї продовжували поширюватися в українському суспільстві.

Лук'ян Кобилиця Лук'ян Кобилиця (1812 — 1851) — ватажок народних повстань 1843—1844 рр. і 1848—1849 років на Буковині, депутат австрійського парламенту (1848). Керовані ним жителі 22 буковинських сіл захопили ліси й пасовиська, відмовилися від повинностей, вигнали чиновників і встановили самоуправління.

Устим Якимович Кармaлюк Устим Якимович Кармaлюк (Кармeлюк; 1787, Подільська губернія  —1835 — український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813 -1835 роках проти національного і соціального гніту.

Устим Якимович Кармaлюк Устим Якимович Кармaлюк (Кармeлюк; 1787, Подільська губернія  —1835 — український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813 -1835 роках проти національного і соціального гніту.

Київська козаччина — масовий селянський рух у Київській губернії в 1855 році, спрямований проти національної і соціальної політики російського уряду в Україні. Приводом до селянських виступів послужило опублікування під час Кримської війні 1853—56 роках царського маніфесту, який закликав формувати народне ополчення і вирушати на війну. Серед селян Київщини почали поширюватися чутки про те, що, записавшись в ополчення (в “козаки”), вони будуть звільнені від кріпосної залежності, і одержать поміщицькі землі та майно. Селяни складали списки “вільних козаків”, відмовлялися відробляти панщину і виконувати розпорядження місцевої адміністрації, створювали власні виборні органи самоврядування (“сільські громади”). Масовий селянський рух розпочався в лютому 1855 року у Васильківському повіті і незабаром охопив 8 з 12 повітів Київської губернії (понад 500 сіл).

«Похід у Таврію за волею» 1556 р.  масовий похід українських кріпосних селян до Перекопу з метою поселитися в Криму і отримати волю від кріпацької залежності. Розпочався в квітні 1856 року. Похід був спрямований на відновлення соціальних і національних прав українців в Російській імперії Антикріпосницький рух 574 села, 76 тис. селян.

Революція “Весна народів” 1848 1849 рр. (відома під назвою «Весна націй» та «Народна Весна») — низка революцій, що прокотилися Європою у 1848 році, проте в зв'язку з політичними реакціями, у всіх випадках влада була відновлена протягом року. Революція (від лат. revolutio — розгортання, переворот) — радикальні насильницькі методи боротьби з метою здійснення докорінних змін в суспільстві.

Діяльність ГРР Головна Руська Рада — перша українська політична організація у Галичині. Створена 2 травня 1848 у Львові під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення. У маніфесті від 10 травня 1848 Головна Руська Рада заявила про єдність усього українського народу; підтримала національні права всіх поневолених народів Австрійської імперії. вимагала поділити Галичину на дві окремі адміністративні одиниці: східну — українську і західну — польську; об'єднати в одну провінції українські землі —Східну Галичину,  Північну Буковину і Закарпаття; ввести у школах викладання українською мовою

Стан української мови

Головна Руська Рада  19 жовтня 1848 скликала Собор руських учених, який накреслив широку програму організації української науки і народного шкільництва, розвитку української граматики; видавала першу в Галичині українську газету «Зоря Галицька» (1848-1857 рр.)

Головна Руська Рада Галицько-Руську матиця – товариство, метою якого було проведення просвітницької та видавничої діяльності, а також розвиток шкільництва на  західноукраїнських землях. Видало 80 книг. Проіснувало 1880 р. Діяла у рамках Народного Дому - культурно освітньої установи у Львові. 

Наслідки “Весни народів” для західноукраїнських земель Влада погодилися на запровадження з 1848 р. навчання українською мовою в народних школах та викладання цієї мови як обов’язкового предмета в гімназіях. На початку 1849 р. відкрито кафедру української мови у Львівському університеті. Її першим професором став Я. Головацький. Влітку 1849 р. після розгрому об’єднаними силами Австрії і Росії угорської революції в імперії Габсбургів було відновлено абсолютистський режим Австрійську конституцію змінено. Припинив роботу парламент. Влітку 1851 р. розпущено Головну Руську Раду. 1848 р. скасовано панщину, селяни отримали повну особисту свободу. Земля, якою селяни користувались, переходила у їх власність. Проте краща земля, общинні землі (ліси, пасовища) залишалися в руках поміщиків.

Олександр Духнович (1803 -1865 рр.) Будителі — активісти національного, культурного й мовного відродження в середовищі слов'янських народів. Одним із найвизначніх представників культурно-освітнього руху Закарпаття Належав  будителів, греко католицький священик,  письменник, педагог, поет, культурний діяч.  Протестував проти мадяризації русинів. Перебував на москвофільких позиціях. Писав здебільшого «язичієм» - мішанина російської, української та старослов’янської мов. Лише в окремих творах звертався до народної мови. Видав буквар «Книжица читальная для начинающих» (1847). Підтримував ідею єдності всіх українців.

Особливості становища українських земель у в к. ХVІІІ-п. п. ХІХ ст. Український народ втратив рештки власної державності після ліквідації Гетьманщини (1764р.1775 р); Українські землі не мали територіальної цілісносності та перебували у складі Російської та Австрійської імперій, де народ страждав від національного гніту (русифікація, полонізація, румунізація, мадяризація) Українське селянство перебуваючи в кріпацтві, потерпало від економічного визиску і час від часу піднімалося на повстання ( Л. Кобилиці, У. Кармелюка , “Київська козаччина”, “Похід у Таврію за волею”) Починається національне відродження на українських землях Лідерами національного відродження на західноукраїнських землях стали греко-католицькі священики (Товариство-греко-католицьких священиків” 1816 р., “Руська трійця” 1833-1837 рр. Українці Австрії взяли активну участь у революції “Весна народів” під час якої створили представницький орган ГРР.

Основний результат періоду Будителі (просвітителі) усвідомили національну спільність розділеного територіально українського народу Наддніпрянщини і Західної України та закликали до єднання та розвитку рідної мови та культури.