Умови збереження здоров'"я шестирічних дітей

Про матеріал

Ядром статті є висвітлення причин психічного розладу шестирічок та створення умов, що забезпечують протікання процесів здорового розвитку дитини, а саме : створити нормальні умови навчання і психічного розвитку кожного маленького учня; знати психологію розвитку шестирічної дитини; добре володіти методикою навчання

Перегляд файлу

Методичні рекомендації

Умови збереження психічного здоров’я шестирічних дітей

Вчитель: Бережняк Ліна Миколаївна

Анотація

Ядром статті є висвітлення причин психічного розладу шестирічок та створення умов, що забезпечують протікання процесів здорового розвитку дитини, а саме :

створити нормальні умови навчання і психічного розвитку кожного маленького учня;

знати психологію розвитку шестирічної дитини;

добре володіти методикою навчання

Останнім часом в Україні непокоїть стан здоров’я дітей. Нервово - психічними розладами страждає третина школярів.

З погляду медицини до психічного здоров’я дітей відносять ознаки, які характеризують їхнє здоров’я в цілому, а саме:

відсутність захворювань;
нормальний розвиток організму;
благополучний функціональний стан.

Стосовно психічного здоров’я - це відсутність психічних захворювань. Показником доброго функціонального стану є висока розумова працездатність.

Серед нервово - психічних захворювань найпоширенішим в дітей є неврози.Часто вони зустрічаються в дітей шестирічного віку. Для цього віку характерна підвищена ранимість і чутливість до різних впливів мікросоціального середовища.

Дослідження стану психічного стану здоров'я шестирічного першокласника показують, що основні причини виникнення неврозів і психічних захворювань шестирічних школяров пов’язані з дефектами виховання і конфліктними ситуаціями в сім’ї, де спостерігається жорстоке домінування одного з батьків, комунікативний бар’єр між батьком і дитиною та обмеження впливу батьків на процес її виховання; виховання дитини нервовими батьками і конфліктність сімейних стосунків, розлад між батьками, неузгодженість вимог до дитини з боку батька й матері. Цьому існує багато пояснень. Члени сім’ї проводять одне з одним мало часу, найчастіше то час спільного перебування біля телевізора, комп’ютера.

Сімейні бесіди,читання , дискусії відійшли у минуле. Діти залишені в основному напризволяще, тому що в батьків багато особистих труднощів і невідкладних справ.

У результаті розлучень все більше дітей живе з одним із батьків. Діти шестирічного віку все менше займаються спортом, тому, ще у травні місяці, важливо давати батькам майбутніх шестирічок – першокласників поради, вправи щодо фізичного загартування дітей.

Батьки - головні вчителі в житті кожного майбутнього першокласника. Перша школа дитини - це батьківський дім. Він здійснює надзвичайний вплив на все, що дитина буде вважати головним, провідним, важливим у житті; на формування її системи цінностей. Батьки мають подарувати своїм дітям на все життя вельми необхідне – коріння, крила. А це і є здоровий психічний стан дитини, яка готується стати школярем.

Важливе значення має психологічна підготовка дітей до школи, яка також залежить від здорової сім’ї. Запас знань, необхідний для того, щоб навчитися читати, дитина отримує в сім’ї. Вона вдосконалює володіння мовою під час спілкування з дорослими, і ранній досвід дитини створює той фон, який і призводить до розвитку навичок мовлення, уміння слухати і думати, та дає їй певну підготовку до вичленовування смислу слів. «Роки чудес»- так називають дослідники перші п’ять років життя дитини.

Те емоційне ставлення до життя, наявність чи відсутність стимулів до інтелектуального розвитку залишають стійкий відбиток на всій подальшій поведінці та способі мислення шестирічного першокласника.

Отже, саме в дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в подальшому виступають першоосновою готовності дитини до школи, і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні дитини належить батькам. Чим раніше починається спілкування батьків з дитиною, тим краще буде її психічне здоров’я у школі, тим скоріше вона адаптується до школи.

Початок навчання шестирічки в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті. Адже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це і нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем.

Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується школі, навчанню, шкільним справам.

Безумовно, першокласники, що відвідували дитячі заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», які не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, до певного сталого режиму. Запобігти порушенню психічного здоров’я «домашніх» дітей у перші дні шкільного життя допоможуть тісні стосунки школи з п’ятирічними дітьми, коли вчителі – психологи зможуть дати рекомендації, поради щодо психологічної підготовки дитини до школи. З метою безболісної адаптації дитини до школи має вестися психологічне спостереження за першокласниками.

Зусілля багатьох людей спрямовані на створення у сучасній школі умов, що забезпечують протікання процесів здорового розвитку дитини. Сучасна школа потребує перш за все особистісного розвитку і дитини, і вчителя.

Початкова школа сьогодні спрямовує увагу на зміцнення психологічних зв’язків між дітьми, розвитку їхньої здатності встановлювати та підтримувати контакти, тому що все більше дітей страждають від самотності та ізоляції.

Для збереження психічного здоров’я шестирічок має бути обізнаність учителя у тому, що « темперамент – фундамент особистості дитини». Загально відомо, що античний лікар Гіпократ виділив чотири види темпераменту:

холеричний ( рухливість, нервове збудження);

сангвінічний ( рухливість, врівноваженість );

флегматичний (повільність, врівноваженість );

меланхолічний (слабкість нервових імпульсів, їх повільність та гальмування ).

Анкетування батьків допоможе вчителю дослідити темперамент дитини. Безумовно, найкращим методом буде спостереження за поведінкою, діяльністю та ефективними проявами дітей.

Таким чином учитель корегує прийоми роботи на уроці.

Так змагання підходить для дітей із сильним, швидким типом нервової системи, але воно абсолютно протипоказано меланхолікам. Дітей із сильним типом нервової системи вже з перших днів бажано визивати до дошки «навчати» інших, чого сам дізнався, коли в інших це викликає стан надмірної тривоги та напруження, які призведуть до невротичних реакцій, виснаження, невпевненості в собі та інших небажаних деформацій психічного здоров’я.

Флегматики та меланхоліки потребують допомоги в оволодінні навичками спілкування, у налагодженості стосунків з товаришами, організації співпраці.

Кожен педагог пам’ятає, коли сам чітко визначив темперамент дитини, будь - які невластиві їй прояви є показником проявів певних психічних негараздів, сигналом того, що треба надати професійну психологічну допомогу дитині та її батькам.

До причини нервових захворювань, безпосередньо пов’язаної зі школою, слід віднести наявність старого традиційного підходу деяких вчителів до організації навчального процесу. Психологи довели, що навчання з шестилітками треба починати з практичних дій – роботи з предметами.

Головна задача вчителя не передача готових знань учням, а організація особистої діяльності учнів по оволодінню засобами аналіза і узагальнення навчального матеріалу. Знання психології дитини допомагає вчителеві побудувати роботу так, щоб першокласник зрозумів, зацікавився, почав самостійно вивчати новий матеріал.

Привчати дітей до самостійних суджень, вмінню спорити, відстоювати власну думку, ставити запитання, бути ініціативним в придбанні нових знань. Як це зробити?

Алгоритм:

1)створи ситуацію життєвої необхідності появи нового;

2)не давай нове у готовому вигляді( створи ситуацію самостійного пошуку, відкриття) ;

3) контроль, оцінка способу властиві майже кожному уроку ( починається з взаємоперевірки, взаємоконтролю, самооцінки);

4) рефлексія ( усвідомлення власних дій, розуміння того, що робиш) повинна бути присутньою на кожному уроці( форма звертання до самого себе; порівняння себе учорашнього і сьогодні;» Чого я дізнався?», Що нового я навчився?»);

5)організуй роботу так, щоб учні у будь-який момент могли відповісти на два питання; «Що я роблю?», «Навіщо?»;

6) пам’ятай про єдність навчання і виховання, де виховання реалізується через форми співробітництва в навчанні при приматі виховання. Засобами навчання і виховання у всіх видах діяльності виступають зразки культури, які діти одержують у ході змістовного діалогу між дітьми, між учителем і дітьми в парній і груповій роботі;

7)процес навчання будуй так, щоб учень міг сказати: «Вчитель вчить, адже вчусь я сам!» Мотив успіху присутній завжди: «Я можу!»

8)педагогічне спілкування вчителя з учнем для досягнення позитивних результатів має бути взаємоактивним. Учень має прагнути знань, він повинен виявляти пізнавальну активність і усвідомлювати цінність феномена вчителя. Спілкування вчителя з учнем має відбуватися в умовах спокою, радості, неквапливості. І неодмінно мовою серця.

Чимало важить і вміння вчителя заохочувати. Особливо важне перше заохочення учня, саме воно може визначити подальший шлях. Мудрий учитель знає, що необхідно вдесятеро примножити «добре», та вдвічі зменшити «погане», щоб наблизитися до правильної оцінки досягнень першокласника. Головне - спонукати учня до наполегливої праці у пошуках прекрасного. Спонукати, а не керувати, заохотити, допомогти визначити напрям, освітити шлях- це основні завдання вчителя.

Важливим фактором виникнення розладу психічного здоров’я шестирічного першокласника є перевантаження програми з української мови, а саме те, що навчання письма букв краще починати хоча б з другого півріччя. Шестирічна дитина приходить до школи з непідготовленою рукою до письма букв за певною розліновкою. Тому вона повинна пройти тривалий шлях добуквеного письма у зошиті з традиційною сіткою. Це :

різноманітні вправи по «малюванню» прямих, кривих, ламаних ліній; «намотуванню» клубочків тощо на нелінованому папері;
штрихування геометричних фігур, не виходячи за границі фігури;
написання елементів букв спочатку на нелінованому папері;
усвідомлення дітьми, що майже кожна буква «виростає» із прямої палички;
написання елементів букв відразу у зошиті в широкому рядку, утвореному двома горизонтальними лініями без похилої.
і вже у другому півріччі дитина готова писати букви в зошиті з двома горизонтальними лініями. Ніяких похилих ліній!

Важливим фактором збереження психічного здоров’я першокласника є диференційований підхід. Працювати треба з усіма учнями, але особливу увагу слід звертати на тих, які мають труднощі в засвоєнні знань з різних причин. Досвід показує, що застосування під час навчання в школі диференційованого, відповідно до індивідуальних особливостей учнів, підходу, дає позитивний ефект як у педагогічному, так і в психологічному планах. Індивідуальне навчання має бути спрямоване не тільки на полегшення, а й ускладнення завдань для деяких школярів. Джерелом неврозів може бути як надлишок так і недостатність інформації.

Особливої уваги потребують діти – лівші. Як правило, у них частіше зустрічаються неврози. Під час вступу до школи, а іноді й раніше, коли їх «змушують» бути такими, «як усі», тобто писати правою рукою. У деяких дітей виникають або різко посилюються ознаки неврозів: підвищена втомлюваність, роздратованість, запальність, порушення сну і апетиту. Тому краще не перешкоджати природному для таких дітей способу діяльності.

Гостро травмує психіку першокласника також відсутність поваги до нього з боку вчителя , приниження його гідності. Так, вигнання із класу, грубі окрики, ображання створюють психотравмуючі ситації.

Одна з причин виникнення неврозів неприйняття дитячим колективом учня, пов’язана з рівнем благополуччя взаємостосунків.

Залежно від прийняття учня його однокласниками, а відповідно і бажання контактувати з ним у різних ситуаціях, з’являються в характері дитини такі риси як впевненість, відкритість, бадьорість або похмурість, підозра, замкнутість. Завдання вчителя – тактовно корегувати неблагополучні взаємостосунки, не допускати негативного ставлення, насмішок, образливих прізвищ відносно дітей-заїк, учнів, які носять окулярі та інше.

Вчителю треба знати корисне правило: нічого не пропонуй дитині запам’ятовувати, поки не перевірив, чи все вона розуміє з того, що треба пам’ятати. Турбуйся не про збільшення кількості матеріалу, а про його якісне опрацювання. Це є запорукою психічного здоров’я першокласника.

Запобігти порушенню психічного здоров’я дитини сприяє вміння вчителя своєчасно змінити форми роботи на уроці(розвантажити слух- навантажити зір, руки й навпаки), використання динамічних пауз, фізкультхвилинок; зміна працездатності впродовж тижня та інше).

Отже, за певних умов – недоліки сімейного виховання, недоробки у педагогічній роботі, неблагополучний емоційно- психологічний клімат – у школі можуть виникати передумови для шкоди психічному здоров’ю учнів. Але школа справляє на психіку дитини більш позитивний вплив, бо сприятливо впливає на нервову систему дитини, бо мислення у шестирічних дітей розвиває методом створення проблемних ситуацій, коли дитина наштовхується на посильні для неї проблеми. Формулює словесно запитання, а потім шукає відповідь за допомогою міркувань, на основі аналізу, порівняння, узагальнення тощо, бо вносить розумний зміст у її життя. За словами В. О. Сухомлинського, роки навчання – «це цілий період морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку».

В.О.Сухомлинський стверджував, що для збереження психічного здоров’я дитини є важливим удосконалення методики початкового навчання, а саме:

всебічний розвиток активності, ініціативності, самостійності учнів, розвиток їх творчого потенціалу у різних видах праці, застосування в процесі навчання елементів художнього і наукового пошуку, широке використання проблемного навчання, колективних форм у поєднанні з індивідуальним підходом до кожного учня, технічних засобів навчання, різноманітних форм роботи з книгою. Будь-який урок наповніть грою та рухом.

Перед учителем стоїть завдання створити нормальні умови навчання і психічного розвитку кожного маленького учня, і розв’язання його стає можливим лише за умови, коли педагог не тільки добре володіє методикою навчання, а й спирається на індивідуальну картину зрілості кожного учня і відповідно до неї виробляє індивідуальний, особистісно орієнтований підхід.