"Упровадження нової економічної політики. Кампанія українізації в УСРР"

Про матеріал

Підручник «Історія України (рівень стандарту)», 10 клас, Власов В. С., Кульчицький С. В.

Перегляд файлу

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ:

- Знати:

зміст понять: “комуністичний режим”, “продрозкладка”, “нова економічна політика”, “коренізація (українізація)”; суть, засоби впровадження, національні особливості та наслідки політики коренізаціі в Україні; суть, засоби впровадження, національні особливості та наслідки непу; суперечності між комуністичним вченням та новою економічною політикою; суперечності між доктриною інтернаціоналізму та політикою коренізаціі; оцінки голоду 1921-1923 рр.; взаємозалежність між закріпленням однопартійності і змінами в масовій свідомості людей; взаємозалежність між посиленням зросійщення, переслідуванням та ліквідацією церкви і змінами в масовій свідомості людей.

- Уміти:

встановлювати послідовність подій історії України 1921-1939 рр; характеризувати громадсько-політичну та/або мистецьку діяльність

Василя Липківського, Миколи Скрипника, Миколи Хвильового, Олександра Шумського

Узагальнення опорних знань

1) Що таке «воєнний комунізм»?

2) Які зміни в економічному, соціальному й повсякденному житті населення України відбувалися внаслідок здійснення політики «воєнного комунізму»?

Внутрішнє становище України на початку 20-х рр. ХХ ст.

Сім років війни

1) Значні демографічні втрати;

2) Критичний стан промисловості та сільського господарства (зруйновані заводи, знищена інфраструктура, чисельність робітників скоротилася наполовину, порушення сівозміни, нестача сільськогосподарського ренаменту, насіння);

3) Брак продовольства (хліб видавали по картках – 100 г на день);

4) Протести та повстання селян проти заборони торгівлі й вилучення продовольства за продрозверсткою;

5) Боротьба радянської влади проти “куркулів” (називали всіх незадоволених селян);

6) Величезний радянський військовий контингент на території України (6 армій понад 1 млн бійців);

7) Декларативна незалежність УСРР

Як відбувався перехід до нової економічної політики

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком у селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

Причини НЕПу: тяжкий стан промисловості та сільського господарства після Громадянської війни, політика “воєнного комунізму”, голод 1921-1923 рр., селянські виступи, втрата довіри до

На 1921 р. натуральний податок у республіці становив 117 млн пудів замість установлених до цього 160 млн пудів. Надлишки

продовольства селянство вперше за радянської влади могло безперешкодно продавати. Цим фактично відновили

заборонену раніше приватну торгівлю

Нова економічна політика означала відмову радянської влади від спроб створити економіку, цілком позбавлену товарно-грошових відносин

Складові НЕПу:

üПродрозкладка замінювалась на продподаток.

üНезаможні селяни звільнялися від сплати податку.

üСеляни мали право вільно розпоряджатися залишками продуктів.

üВідновлення грошово-фінансової системи (червонець).

üСкасовано заборону на приватне підприємство і торгівлю.

üОренда дрібних підприємств, землі, застосування вільнонайманої праці.

üСистема оплати праці за кількість та якістю праці.

üРозвиток кооперації.

üСтворення трестів.

üВведення госпрозрахунку.

üЗ’явилася так звана нова буржуазія (непмани) — орендарі, маклери, комісіонери, торговці-оптовики, промисловці.

üЗалучення іноземного капіталу (концесії).

Поняття й терміни:

Кооперація (лат. cooperatio) — це форма організації економічної діяльності людей і організацій для спільного досягнення загальних цілей або задоволення потреб. Використовується також для позначення характеру економічних та політичних взаємин. Кооперація є системою, що складається з кооперативів та їх об'єднань, мета якої - сприяння членам кооперації у сфері виробництва, торгівлі і фінансів.

Трест — найбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню. Реальна влада в тресті належить правлінню або головній компанії.

Госпрозрахунок (рос. хозрасчёт) – метод господарювання, основними принципами якого є поєднання централізованого планового керівництва виробничими об'єднаннями і підприємствами з боку держави з їхньою певною господарською самостійністю; самоокупність та рентабельність; матеріальна зацікавленість підприємств і об'єднань та їхніх працівників у результатах праці і матеріальна відповідальність за ці результати.

Концесія – договір, на підставі якого на певних умовах надається право експлуатації підприємств і надр тощо.

Що змінив НЕП у господарському житті

України

Серпень 1921 р. - РНК УСРР ухвалила постанову про запровадження засад нової економічної політики

В Україні запровадження непу загальмувалося внаслідок голоду 1921–1923 рр.

Порівняння воєнного комунізму та НЕП

ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ НЕП

ВІДМІННЕ

üЦентралізований розподіл матеріальних ресурсів.

üНаціоналізація промисловості, транспорту, банків. üФормування трудових армій і запровадження трудової повинності.

üЗаборона приватної торгівлі в селах та містах.

üМаксимальна централізація управління виробництвом (главкізм).

üЗапровадження продовольчої розверстки на селянську продукцію. üЗаборона оренди і найманої праці.

üСпроба запровадження селянських колективних господарств.

üФормування жорсткої вертикальної системи управління промисловістю.

üСпроба замінити товарообіг продуктообміном.

üРозподіл продовольства за картками. üПідготовка до заміни грошей тродами (трудовими одиницями).

üЗаміна продрозверстки натуральним продовольчим податком.

üВідновлення грошово-фінансової системи, оздоровлення грошового обігу.

üОб’єднання державних підприємств у

госпрозрахункові трести

üЧасткова денаціоналіз.ація (передача малих підприємств в оренду громадським організаціям і приватним особам).

üСистема вільного найму робочої сили.

üМатеріальне стимулювання праці.

üДозвіл приватного підприємництва.

üПосилення особистої зацiкавленостi у результатах працi.

üСприяння держави розвитку споживчої та сільськогосподарської кооперації.

СПІЛЬНЕ

üДекларування тієї самої мети – будівництва соціалістичного суспільства.

üПеребування в державній власності підприємств великої промисловості, а також шляхів сполучення, фінансово-банківської системи.

üЗбереження малих сільськогосподарських господарств.

üЖорсткий однопартiйний режим. Партійний контроль за господарським життям

üРоз’яснюючи суть непу, В. Ленін наголошував, що вона є вимушеним тимчасовим відступом від будівництва соціалізму й не свідчить про відмову від курсу на побудову комунізму. Так, він заявляв, що будувати його руками комуністів — дитяча ідея, адже комуністи — крапля в народному морі, а неп дозволить створити комуністичне суспільство некомуністичними руками, оскільки всі «командні висоти» в економіці залишаються в руках держави: великі підприємства, банки, транспорт, зовнішня торгівля.

üПромисловість УСРР в період НЕПу демонструвала позитивну динаміку розвитку. Відбудова в промисловості республіки на 1925—1926 рр. в усіх галузях, крім цукрової, завершилася, досягши довоєнного рівня виробництва.

üУспіхи відбудови дали змогу реалізувати план електрифікації країни (план ГОЕЛРО), затверджений ще в 1920 р. Було прийнято рішення про початок будівництва Дніпрогесу — найбільшої гідроелектростанції в Європі. Загалом в Україні було споруджено 50 електростанцій, у тому числі Харківська, Луганська, Полтавська, Артемівська.

üДжерело фінансування індустріалізації в радянської влади було одне – сільське господарство

Ліквідація багатопартійності

З перших років існування УСРР партія більшовиків прагнула утвердити свій домінуючий вплив на суспільно-політичне життя республіки

УКРАЇНСЬКА КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ (БОРОТЬБИСТІВ)

ØУтворилася в 1919 р..

ØНазва походить від друкованого органу — тижневика

«Боротьба».

ØУКП(б) спиралася на селянство й національну інтелігенцію.

ØБоротьбисти відстоювали незалежність України, але погоджувалися на воєнний союз із РСФРР.

ØУ 1920 р. під тиском російських більшовиків відбулася «самоліквідація» боротьбистів у «межах» КП(б)У. Це відбулося шляхом розпуску партії боротьбистів і наступного прийому її членів до складу КП(б)У.

ØУКП(б) чинила номенклатурно-організаційний опір, але була ліквідована

БОРБИСТИ

ØПартія існувала з 1919 р..

ØНазва походить від російськомовної газети «Борьба».

ØПартія виришила будувати радянську владу разом з більшовиками.

ØУ цілому поділяючи комуністичну ідеологію, борбисти пропонували замінити диктатуру пролетаріату на диктатуру «трудових класів», тобто ширших верств населення.

ØУ 1920 р. вони за такою ж схемою, як і боротьбисти, були поглинуті КП(б)У

УКРАЇНСЬКА КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ(УКП)

ØВиникла в 1920 р..

ØПратія орієнтувалася на міських робітників й опікувалася глибшими розробками комуністичної теорії, сподіваючись, що саме це зробить її більш привабливою для пролетаріату.

ØУКП не здобула популярностів українському суспільстві. Саме тому більшовики, граючи в партійну демократію, дозволили УКП навіть взяти участь у виборах до рад.

ØПід тиском більшовиків УКП «саморозпустилась» і поповнила партію більшовиків України

Доля небільшовицьких комуністичних партій в Україні була схожою. Усі вони, повіривши обіцянкам більшовицьких лідерів,

були вимушені саморозпуститися, а колишні члени цих партій у

1930-ті роки репресовані і більшість із них розстріляні

Квітень 1923 р. - ХІІ з’їзд РКП(б) проголосив коренізацію офіційною політикою влади

Комуністична партія і надалі залишалася нечисленною, переважно російською та міською організацією, що невпевнено почувалася серед селянства і неросійських

народів, котрі хитались у своїх настроях, не знаючи, яку владу підтримувати. Тому нагальною стала потреба досягнення компромісу із селянством — переважаючою

соціальною верствою у національних республіках, і національною інтелігенцією,

лібералізувавши національні відносини

СКЛАДОВІ КОРЕНІЗАЦІЇ:

Øпідготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної національності;

Øурахування національних чинників під час формування партійнодержавного апарату;

Øорганізація мережі навчальних і виховних закладів, закладів культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних національностей;

Øвивчення національної історії, відродження та розвиток національних традицій і культури

Серпень 1923 р. - ВУЦВК і РНК УСРР ухвалили постанови про українізацію

Першорядну роль у цьому процесі відігравали наркоми освіти УСРР Олександр Шумський (1924–1927) та Микола Скрипник (1927–1933).

Найбільшим досягненням націонал-комуністів було перетворення української мови на фактичну державну мову в межах УСРР. Утім, українізація не зачіпала інтересів російськомовного населення

ДОСЯГНЕННЯ

üУ 1930 р. кількість шкіл з українською мовою навчання становила 85 %. На українську мову було переведено 75 % діловодства державних установ, українською мовою видавалося 90 % газет і більше половини книжок і журналів. Кількість українців серед службовців державного апарату зросла з 35 до 54 %.

üУкраїнізація сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелігенції. З еміграції повернулися деякі відомі діячі, зокрема М. Грушевський та інші. üВідбувався бурхливий розвиток української культури: видавалося понад 20 літературнохудожніх альманахів, 55 журналів, виникли численні літературно-художні об’єднання, працювало 45 професійних театрів.

Частина керівництва й населення почала сприймати українізацію не як перетворення українства на титульний етнос, а як формування справжньої української нації і власної держави. Поступово політика

країнізації почала виходити за дозволені центром межі, адже вона сприяла зростанню національної свідомості українства, стимулювала націонал-

комуністичні настрої. Прибічники національного комунізму вважали, що не

можна нав’язувати всім народам російський шлях до комунізму, що кожен народ, зокрема й український, має йти до комунізму своїм шляхом, пристосовуючи його до національних умов.