Урок - конференція "Видатні постаті в історії України "

Славетний гетьман України Богдан Хмельницький

Урок – конференція

ВСТУП

Велично звучать акорди «Запорізького маршу» Адамцевича.

Поступово мелодія затихає, а на її фоні учитель урочисто виголошує:

Славетний гетьман України Богдан Хмельницький!

Знову лунають акорди «Запорізького маршу». Під приглушений супровід мелодії.

Учитель говорить;

В історії України постать Богдана Зіновія Хмельницького невід'ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. З ім'ям Богдана Хмельницького пов’язане становлення української держави; формування української нації. Його внесок в історію рідного народу полягає у визволенні значної частини українських земель від ярма польських магнатів, збереженні мови і культури, будівництві української держави.

2-й учень:

Досвідчений воїн і дипломат, визначний державний діяч, один з найосвіченіших людей свого часу, Б. Хмельницький, без сумніву, належить до плеяди найвидатніших постатей історії всіх часів. Це вже добре розуміли сучасники гетьмана, вважаючи його національним героєм, порівнюючи його з Олександром Македонським.

Учитель:

Визначний політичний діяч і полководець Англії, сучасник Хмельницького Олівер Кромвель у своєму листі звертався до нього так: «Богдан Хмельницький, божою милістю генераліеімус греко-східної церкви, вождь усіх козаків запорізьких, пострах і викорінювач польського дворянства, скоритель фортець, гонитель антихриста...» Саме в особі Хмельницького український народ дістав такого велетня духу, який ясно розумів історичну обстановку і бачив мету своєї діяльності в інтересах народу. І саме на народні маси, козацькі низи спирався він у здійсненні своєї мети - визволити український народ від поневолення, утворити українську державу. Він говорив послам королів і царів, що «народ, ним очолюваний, є народ волелюбний і завжди готовий умерти до єдиного за свою волю».

Учасники конференції виступають з міні-інсценізацією уривку з легенди «Про народження Богдана Хмеля»

ГОЛОВНА ЧАСТИНА

 І РОЗДІЛ

1-й учень:

Як уже довели історики, Богдан-Зіновій Хмельницький народився 27 грудня 1595 року в Чигирині. Його батько Михайло Хмельницький був чигиринським

сотником і за старанну службу в 1616 році був наділений пущею на правому березі річки Тясмин за чотирнадцять кілометрів від Чигирина, де й заклав свій хутір Суботів.

2-й учень:

Є всі підстави гадати, що Богдан Хмельницький розпочав своє навчання спочатку вдома, потім продовжив його в Києві, а з 1608 року у Львівській латинській школі. Майже 5 років провчився Богдан у Львові, пройшовши «всі тодішні класи добірних наук під керівництвом найкращих вчителів». Після закінчення навчання повернувся в Чигирин і став активним учасником подій, які вирували в Україні.

3-й учень:

Богдан служив у кінній сотні свою батька і разом 3 ним у 1620 році брав участь у битві під Цецорою у складі польської армії проти турецьких військ. У цій битві героїчною смертю поліг Михайло Хмельницький, а його син Богдан потрапив у турецький полон.

Ой тяжко козакові В неволі сидіти,

Тяжко бути в окові,

Ліпше і не жити.

У 1622 році вірні побратими старого Хмеля викупили Богдана з неволі. Він повернувся додому і знову став на козацьку службу в Чигиринський полк.

4-й учень:

Воєнний досвід Хмельницького, його знання Кримського ханства, Туреччини стали у пригоді запорізькому козацтву. Він брав участь у морських походах, разом з козаками-побратимам и відбивав навали кримчаків. Це піднесло його авторитет, допомогло зайняти високі пости у козацькому війську. І коли почалася нова хвиля селянсько-козацьких повстань на Україні, які очолювали Марко Жмайло, Тарас Федорович Трясило, Іван Сулима, Павло Бут-Павлюк, Яків Остряниця, Дмитро Гуня, Богдана Хмельницького призначають писарем, а згодом чигиринським сотником. У цих повстаннях він брав найактивнішу участь.

Тріо вчителів виконує народну пісню «їхав козак на вітоньку». її

 ІІ РОЗДІЛ

1 -й учень:

Богдан Хмельницький, як писар Війська Запорізького, брав участь у переговорах з королем Владиславом IV та урядом Речі Посполитої. Ходив він і далеко за межі рідної землі.

21 вересня 1644 року французький посол при польському королі граф де Брежі писав до Парижа кардиналові Мазаріні:

Учитель зачитує документи: «Цими днями був у Варшаві один із старшин козацької нації, полковник Хмельницький. Він був у мене, я мав з ним дві розмови. Це людина освічена, розумна, сильна у латинській мові. Що стосується служби козаків на благо Франції, то Хмельницький, якщо нічого не завадить готовий допомогти нам у цій справі».

2-й учень;

Хмельницький не лише допоміг; а й сам на чолі загону в 2400 козаків разом з Іваном Сірком у 1645-1646 роках брав активну участь у бойових діях у складі французьких військ при взятті фортеці Дюнкерка.

3-й учень: Після повернення на Україну Хмельницький довідався, що Чигиринський підстароста Чаплинський заявив про свої права на хутір Суботів.

За відсутності Богдана він тероризував його сім'ю, пограбував хутір, згубив найменшого сина. Дружина від всього того смертельно захворіла і померла. Богдан Хмельницький шукав захисту і допомоги в польського короля, але даремно. Особисте горе Богдана злилося з горем і бідуванням українського народу.

Учитель історії: «Так вони ставляться не тільки до мене, - говорив Хмельницький, - так ляхи ставляться до всього народу українського, який вважають бидлом і схизматиками. Чого ми тільки не терпіли! Вольності наші знищені, землі відібрані, більша частина вільних лицарів перетворена у холопів. З'єднаймося, браття, повстанемо за віру православну, відновимо волю народу нашого і будемо єдині!»

4-й учень: У грудні 1647 року Хмельницький з сином Тимофієм подався на Запоріжжя. Тут 19 квітня 1648 року козацькою радою він був обраний гетьманом. Звідси звернувся до всіх знедолених виступити на боротьбу з панством. На його заклик з усієї України почали сходитися невдоволені й гноблені.

(Звучить  пісня «За світ встали козаченьки»)

III РОЗДІЛ

1-й учень: Польські гетьмани Потоцький і Калиновський, довідавшись про дії Хмельницького, виступили Із військом проти запорізьких повстанців. 8 травня 1648 року в урочищі Жовті Води польський загін був розгромлений, а його ватажок Стефан Потоцький вбитий. 16 травня 1648 року під Корсунем польське військо знову було розгромлене. Повстанці захопили всю артилерію, обоз, військові припаси. Корсунська перемога рішуче вплинула на піднесення народного духу. Селяни скрізь збиралися під стяги Хмельницького. По всій Україні лилися ріки крові гнобителів, палали шляхетські маєтки, гинули пани, орендарі, єзуїти.

2-й учень: У вересні 1648 року козацьке військо під Пилявцями знову розгромило ЗО - тис. польську армію, захопивши всі її обози. Хмельницький рушив до Львова, обложив місто взяв викуп. Запорожці дійшли до Замостя, звідки їм відкрився шлях на польську столицю - Варшаву. Польський король Ян Казимир прислав Хмельницькому листа, в якому пропонував гетьману укласти мир. Гетьман у грудні 1648 року з тріумфом повернувся до Києва, де його зустрічали кияни, вище духівництво, дзвонили дзвони, стріляли з гармат. Хмельницького вітали як «Нового Мойсея», що визволив Україну з неволі.

(Звучить велична мелодія «Запорізького маршу».)

(Під супровід мелодії)

Учитель читає:

- Весною 1649 року Хмельницький разом із ордою кримського хана Іслам-Гірея взяв облогою польське військо під Збаражем. На допомогу обложеним вирушив

польський король Ян Казимир з 20- тис. армією, але її раптово оточив і розгромив Хмельницький.

Під Зборовом Ян Казимир розпочав переговори з Хмельницьким, результатом яких була Зборовська угода, яка завершувала перший період визвольної війни. (Продовжує звучати сповнена величного пафосу мелодія «Запорізького маршу»). Учитель: У Зборовському договорі вперше на міжнародному рівні було зафіксовано результати визвольної війни. Цей договір юридично підтвердив існування козацької автономії в межах Речі Посполитої.

1.Під владу гетьмана переходили Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства, а також Чигирин та Овруч.

2.Київський митрополит дістав місце в сенаті.

3.Козацький реєстр збільшувався до 40 тисяч.

4.Зберігалися вольностІ Війська Запорізького.

2-й учитель:

1649 року територію трьох підвладних гетьманові воєводств було поділено на 16, а з 1650 року - на 20 полків, що складалися із 272 сотень, їх очолювали відповідно полковники й сотники. Існувала також полкова й сотенна старшина - осавул, писар, суддя, хорунжий.

Учитель: У руках гетьмана зосереджувалась військова, політична, судова, адміністративна і фінансова влада. Допомагала йому генеральна старшина - генеральний писар, обозний, два осавули, двоє суддів, підскарбій, хорунжий та бунчужний.

1-й учень: Генеральний писар керував гетьманською канцелярією і займався зовнішньою політикою, осавули були помічниками отамана у військових справах, обозний відповідав за артилерію і постачання армії, підскарбій відав фінансами, бунчужний - охороняв гетьманський бунчук, а хорунжий - прапор.

В разі необхідності Б. Хмельницький скликав старшинську раду для обговорення найважливіших військових або державних питань.

Учитель: Своєрідною була й правова система в Україні, де залишалися чинними Литовський статут і Магдебурзьке право. До них додалися нові правові акти - гетьманські універсали. Важливу роль відігравало козацьке звичайне право. Його окремі норми діяли на Лівобережжі протягом XVIII - першої половини XIX ст. 1-й учень: 3 ліквідацією внаслідок народного повстання великого й середнього феодального землеволодіння більша частина земель перейшла до скарбу Війська Запорізького, а решту захопили селяни (так звана займанщина). Вони платили податки державі і були вільними.

Учитель: Богдан Хмельницький проводив незалежну зовнішню політику. До Чигирина, тодішньої гетьманської столиці, прибули посли з Росії, Туреччини, Угорщини, Польщі, Венеції, Швеції. Він підтримував дипломатичні стосунки з багатьма відомими в світі державними діячами, зокрема з Олівером Кромвелем. Серед козацької старшини було чимало талановитих дипломатів -1. Виговський,С. Мужидовський, Д, Грек, І.Ковалевський, Ю.Немирич. Б.Хмельницький посилено зондував молдавські справи. Активна зовнішньополітична діяльність сприяла зростанню міжнародного авторитету молодої козацької держави.

IV РОЗДІЛ

Хмельницький не лише допоміг; а й сам на чолі загону в 2400 козаків разом з Іваном Сірком у 1645-1646 роках брав активну участь у бойових діях у складі французьких військ при взятті фортеці Дюнкерка,

3-й учень; Після повернення на Україну Хмельницький довідався, що Чигиринський підстароста Чаплинський заявив про свої права на хутір Суботів.

За відсутності Богдана він тероризував його сім’ю, пограбував хутір, згубив найменшого сина. Дружина від всього того смертельно захворіла і померла, Богдан Хмельницький шукав захисту і допомоги в польського короля, але даремно. Особисте горе Богдана злилося з горем і бідуванням українського народу.

Учитель історії; «Так вони ставляться не тільки до мене, - говорив Хмельницький, - так ляхи ставляться до всього народу українського, який вважають бидлом і схизматиками. Чого ми тільки не терпіли! Вольності наші знищені, землі відібрані, більша частина вільних лицарів перетворена у холопів. З'єднаймося, браття, повстанемо за віру православну, відновимо волю народу нашого і будемо єдині!»

4-й учень: У грудні 1647 року Хмельницький з сином Тимофієм подався на Запоріжжя. Тут 19 квітня 1648 року козацькою радою він був обраний гетьманом. Звідси звернувся до всіх знедолених виступити на боротьбу з панством. На його заклик з усієї України почали сходитися невдоволені й гноблені.

(Звучить пісня «За світ встали козаченьки»)

III РОЗДІЛ

1-й учень: Польські гетьмани Потоцький і Калиновський, довідавшись про дії Хмельницького, виступили із військом проти запорізьких повстанців. 8 травня 1648 року в урочищі Жовті Води польський загін був розгромлений, а його ватажок Стефан Потоцький вбитий. 16 травня 1648 року під Корсунем польське військо знову було розгромлене. Повстанці захопили всю артилерію, обоз, військові припаси. Корсунська перемога рішуче вплинула на піднесення народного духу. Селяни скрізь збиралися під стяги Хмельницького. По всій Україні лилися ріки крові гнобителів, палали шляхетські маєтки, гинули пани, орендарі, єзуїти.

2-й учень: У вересні 1648 року козацьке військо під Пилявцями знову розгромило ЗО - тис. польську армію, захопивши всі її обози. Хмельницький рушив до Львова, обложив місто взяв викуп. Запорожці дійшли до Замостя, звідки їм відкрився шлях на польську столицю - Варшаву. Польський король Ян Казимир прислав Хмельницькому листа, в якому пропонував гетьману укласти мир. Гетьман у грудні 1648 року з тріумфом повернувся до Києва, де його зустрічали кияни, вище духівництво, дзвонили дзвони, стріляли з гармат. Хмельницького вітали як «Нового Мойсея», що визволив Україну з неволі.

(Звучить велична мелодія «Запорізького маршу».)

(Під супровід мелодії)1-й учень читає:

- Весною 1649 року Хмельницький разом із ордою кримського хана Іслам-Гірея взяв облогою польське військо під Збаражем. На допомогу обложеним вирушив

(Тихо починає звучати тривожна, насторожуюча мелодія).

На її фоні промовляє

1-й учень: Польська шляхта й не думала дотримуватись умов Зборівської угоди і не хотіла припиняти війну. Весною 1651 року Хмельницький вирушив на чолі війська до Збаража і тут довго очікував на кримського хана, який прибув сюди за велінням турецького султана. 19 червня козаки зіткнулися з поляками, які розташувалися на широкому полі під Берестечком. 20 червня 1651 року розпочалася битва, під час якої кримський хан залишив Хмельницького і відступив зі своєю ордою. Гетьман кинувся йому навздогін, сподіваючись зупинити його, але й сам потрапив до татарського полону.

2-й учень: Козацькі полки потрапили в оточення. Десять днів вони тримали оборону табору, але сили були далеко не рівні. Тоді, проклавши через болото гаті з возів та сідел, основна частина повстанців на чолі з Іваном Богуном вийшла з оточення і з боями пробилася в Подніпров'я. У цей час на Україну вторгайся шляхетські війська на чолі з литовським князем Радзівілом і після тяжких боїв захопили Київ.

3-й ведучий: Матеріальні і людські втрати для України виявилися досить відчутними. У цих умовах гетьман погодився на переговори з королівськими представниками. У вересні 1651 року було підписано Білоцерківський договір. За цим договором козацький реєстр скорочувався до 20 тисяч, територія гетьманського правління обмежувалась лише Київським воєводством, шляхта одержала право знову володіти власними маєтками і відновлювати свою владу над селянами. Цими подіями завершився другий етап визвольної війни.

(Читець декламує вірш « Як зажурилась бідна вдова...»)

Як зажурилась та й заклопоталась бідна удова.

То ж не бідна удова, королівська земля,

Ой земле ж ти польська, Україно подільська!

Та чому ж то не рочок і не два минає,

Як у тобі, в християнській землі, та й добра не має?

V РОЗДІЛ

1-й учень: Польські магнати І шляхта прагнули повернути втрачені землі на У країні і, спираючись на підтримку королівських військ, повели нещадну жорстоку політику на українських землях, які за умовами Білоцерківського договору залишилися поза межами гетьманської території. У відповідь український народ знову піднявся на боротьбу.

2-й учень: 23 травня 1652 року селянсько-козацька армія під проводом Хмельницького здобула блискучу перемогу під урочищем Батіг на Поділлі. Внаслідок Батізької битви майже всю територію України було визволено з-під польсько-шляхетського ярма. Сучасники порівнювали її з відомою перемогою карфагенського полководця Ганнібала над римськими легіонами під Каннами.

3-й ведучий: восени 1653 року в результаті успішних дій-селянсько-козацької армії містечком Жванець на Поділлі було оточене 80-тисячне польсько- шляхетське військо. Але кримський хан, якому польський король пообіцяв значну грошову винагороду, знехтував своїми союзницькими обов'язками з Богданом

Хмельницьким, припинив воєнні дії проти Польщі, чим значно послабив сили гетьмана.

4-й учень; На початку грудня 1653 року воєнні дії між селянсько-козацькими і польсько-шляхетськими військами припинилися. Шестирічна війна коштувала українському народові величезних жертв, не вщухали безконечні тривоги, сили народу виснажувалися. Стало очевидним, що власноруч Україна не переможе шляхту, їй конче потрібні союзники. Із цією метою Хмельницький вже раніше вів переговори з Туреччиною, Семиградським князівством, зі Швецією, використовував у війні сили Криму. Але кримський хан виявився ненадійним союзником, як це засвідчили його дії під Берестечком та Жванцем. Тепер надії Хмельницького були спрямовані на Москву.

До Москви прибули посли від Богдана Хмельницького - Кіндрат Бурляй та Силуян Мужшговський, які висловили прохання гетьмана прийняти Україну «під високу руку» государя, виступити на захист українських земель і послати на допомогу військові сили.

(Музична заставка тужливо-сумного змісту: дума «Ой Богдане, батьку Хмелю») Під її супровід промовляє

1-й учень; 1 жовтня 1653 року у Москві було скликано Земський собор, до якого входили бояри, дворянство, духовенство, царські чиновники, міщани, купці, стрільці. Учасники собору, опитані «по чинам, порознь» висловлювалися за рішення: «Гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорожское з городами і землями принять». (Сумна, меланхолійна мелодія продовжує звучати)

2-й учень: 8 січня 1654 року у м. Переяславі на Київщині відбулася рада української козацької верхівки, на якій було ухвалено остаточне рішення про перехід України під зверхність московського царя. Того ж дня було скликано людей на міський майдан, де у своєму виступі гетьман наголосив на потребі України у верховному володарі і заявив, що найбільше прийнятним для цього є православний цар. Задоволені тим, що вибір випав на православного правителя, присутні схвальними вигуками зустріли промову гетьмана, який після цього, а з ним і присутня старшина, склали присягу' на вірність московському цареві.

3-й учень; Незабаром після того по 117 містах України було розіслано царських урядників, перед якими 127 тисяч люду заприсягли на вірність цареві Олексію Михайловичу та його наступникам. Вищі українські стани з деяким недовір'ям і тривогою за недоторканність своїх прав і старих звичаїв зустріли перехід у московське підданство. Не було у Переяславі представників Запорізької Січі. Не приїхав у Переяслав славетний Іван Сірко. Не присягнули уманський і брацлавський полковники. Категорично не прийняв ідею переяславської ради полковник Іван Богуй, якого вважали після Богдана Хмельницького стратегом номер один.

4-й учень; Київський митрополит і духівництво відмовилися присягти і не допускали до присяги своїх слуг і взагалі людей, що проживали в їхніх маєтках. Козацька старшина і православні шляхтичі, які пристали до неї під час війни, неохоче йшли під «московську протекцію», бо з їхніх голів не вивітрився план незалежної української держави.

опинилася на краю загибелі І король Ян Казимир втік до Сілезії, Звідси він двічі просив Хмельницького не допустити знищення Речі Посполитої.

Учитель; Старий гетьман відповів: «Хай поляки відмовляться навіки від усього, що належало давнім князівствам землі Руської, хай відступлять козакам усю Русь до Володимира, Львів, Ярослав, Перемишль і формально проголосять її вільною, подібно до того як іспанський король визнав вільними голландців. Тоді ми житимемо з Польщею як друзі і сусіди, а не як піддані й раби, і тоді ж підпишемо мир на вічних скрижалях».

3-й учень; Захоплена шведами, росіянами та українцями Річ Посполита от~от мала розвалитися. Польські історики часто називають цей період Потопом,

У цей час шведські та українські дипломати обговорюють питання про спільні воєнні дії проти Польщі, 1656 року гетьману простяг нув руку допомоги Георгій Ракоці Семигородський (князь Трансільванії та Угорщини). Разом вони вчинили спільний похід на Польщу з метою її поділу.

4-й учень; На цьому етапі війни проти Речі Посполитої між українцями та росіянами склалися напружені відносини. Розміщення у Києві та інших українських містах московських залог, втручання царських чиновників у фінансові справи українства викликало невдоволення козаків. Ворожнеча між союзниками виникла у відвойованій у поляків Білорусії, де населення хотіло мати козацьку систему правління, а не московську, і присягало на вірність гетьману Хмельницькому, а не цареві Олексію Михайловичу.

Учитель: Найбільшу лють української старшини викликало укладення у Вільнюсі в 1656 році миру між московським царем і поляками без всякої на те згоди українців.

Москва, порушивши умови українсько-російського договору, уклала зрадницьку щодо України сепаратну Віденську^угоду з Польщею, не повідомивши Богдана Хмельницького, не запросивши українських представників на польсько- московські переговори.

2-й учень: У той час польські політики виступали з пропозицією обрати московського царя Олексія Михайловича на польський престол після смерті Яна Казимира, за що цар мав оборонити Польщу від шведів. Цар Московії піддався на принаду і в травні 1656 року оголосив війну Швеції. Через три місяці у Вільно (сучасний Вільнюс) почалися переговори Москви з Річчю Посполитою. Стало відомо, що на переговорах по-змовницьки, за спиною України вирішувалася її доля, диктувалося питання про повернення України під владу Польщі і це в той час, коли існування самої Речі Посполитої залежало від кількох спільних ударів союзників.

Учитель: Віденське перемир’я у Чигирині розцінили як зраду інтересів України, всього українського народу. Гетьман, за словами очевидців, був «прикро вражений, кричав, немов божевільний і несамовитий, що немає іншого виходу, як відступитись від Москви і шукати іншої собі помочі». У роздратованому листі до царя Хмельницький писав: «Уклавши перемир'я з поляками і маючи намір повернути нас в їхні руки, цар вчинив з нами безсердечно». Гетьман у 1657 році відправив у Москву свого посла - полковника Тетерю, де той заявив, що Хмельницький не приймає Віденської угоди. І не тому, що він не хоче миру.

1-й учитель: Підписання Переяславської угоди стало поворотним пунктом в історії України, Росії та всієї Східної Європи. Раніше ізольована й відстала Московія зробила гігантський крок уперед на шляху перетворення на велику державу. А доля України стала в усьому - доброму й лихому - невід'ємно пов'язаною з долею Росії.

Читець (читає)

А вже років двісті,

Як козак в неволі,

Понад Дніпром ходить,

Викликає долю:

Гей, гей, вийди, доле, із води!

Визволь мене, серденько, із біди!

Не вийду, козаче,

Не вийду, соколе,

Ой, рада б я вийти,

Та сама в неволі,

Гей, гей, у неволі, в ярмі,

Під московським караулом у тюрмі.

2-й ведучий: Козацька старшина з гетьманом після Переяславської ради приступила до вироблення умов майбутнього договору з Москвою. 17 лютого 1654 року українське посольство на чолі з генеральним суддею Самійлом Богдановичем-Зарудним та переяславським полковником Павлом Тетерею вирушили для укладення міждержавного договору.

11 березня 1654 року українське посольство прибуло до Москви, а вже наступного дня в Казенному дворі розпочалися двосторонні переговори, які тривали до 27 березня 1654 року і завершилися укладенням українсько- російського договору, що складався з 11 статей.

Учитель: Суть договору така:1 У країна зберігає всі колишні порядки і своє самоврядування під владою виборних старшин і гетьмана, яких обирають вільними голосами. Гетьман має право приймати послів і налагоджувати відносини з чужоземними державами; всі українські стани зберігають за собою свої давні права й вольності: кількість козацького війська збільшується до 60 тисяч. Крім того, можна набирати ще й добровільні полки; гетьманський уряд зобов'язується видавати велику платню цареві, збір якої доручали місцевим урядовцям, без втручання російських збирачів. Зі свого боку, цар обіцяв захищати Україну своїми військами від зазіхань Польщі.

VI РОЗДІЛ

1-й ведучий: Весною 1654 року цар Олексій Михайлович оголосив Польщі війну, і сам з військом вирушив на Литву й хутко оволодів Могилевом, Полоцьком, Вітебськом і Смоленськом, Мінськом, Ковелем та Вільном. Цар урочисто заїхав у столицю Ягелонів і прийняв титул великого князя Литовського. У цей час же шведський король Карл-Густав X почав військові дії супроти поляків і захопив Познань, Варшаву, Краків.

2-й ведучий: Богдан Хмельницький з півдня вступив до Галичини і Волині, розгромивши польське військо під Городком, взяв в облогу Львів. Польща

тому, що вважає угоду «несправедливою», а українці « чули од ляхів», що цар «їх уступить по-старому короні польській».

Бібліотекар: Слідом за цим ударом по українській справі сталися й інші. Об'єднаний українсько-семигородський похід на Польщу, який на початковій стадії був успішним, через низку обставин закінчився провалом, в козацьких полках вибухнув заколот, який спровокувала Москва.

(Лине мелодія пісні «Козака несуть...»).

Учитель (на фоні сумної мелодії): Ці відомості для гетьмана були дуже вразливими. Богдана Хмельницького розбив параліч і за кілька днів великого гетьмана не стало. Закінчив він свій земний шлях 6 серпня 1657 року в Чигирині. Перед смертю, відчуваючи її невідворотність, гетьман звернувся до присутніх: «Бог знає, братва, чиє це нещастя, що не дав мені Господь закінчити цю війну так, як хотілося: по-перше, ствердити навіки незалежність і вільність нашу; по-друге, звільнити від ярма польського Волинь, Покуття, Поділля, Полісся - усі землі, якими володіли великі українські князі. Бог задумав інакше. Не встиг я завершити свою справу, і вмираю з великим смутком, не знаючи, що буде після мене». Читець;

То не чорнії хмари сонце заступили,

Не буйні вітри в темнім лузі бушували,

То козаки Хмельницького ховали.

Батька свого оплакали ...

Із різних пищаль подзвонили.

По Хмельницькому похорон вчинили ...

Бібліотекар; Український народ втратив свого могутнього керманича. Для України настали трагічні часи. Її подальша історія - це поступове обмеження, скорочення, нищення її суверенності московським самодержавством, а далі - Російською імперією, яка в 1764 році остаточно скасувала Українську Гетьманську державу, і водночас - відчайдушні спроби, героїчні намагання українців, зокрема козацтва, вирватись з цих страшних лабет.

Учитель: Богдан Хмельницький після об'єднання з Московською державою, очевидно, дуже скоро усвідомив, що договір з Москвою може мати фатальні наслідки для України. Однак український гетьман навіть у найстрашнішому сні не міг передбачити, в яку безодню нещасть, бід, страждань, знущань, рабського поневолення, геноциду буде кинуто на довгі століття український народ.

Історія українсько-російських взаємин не пішла шляхом переяславської угоди. Надто різні були національно-державні інтереси, цілі й прагнення двох союзників. Військово-політичний союз України і Московщини поступово перетворився на панування Москви над Україною. Переяславська угода, складена для збереження української державності, стала пасткою для неї. Вона започаткувала той трагічний комплекс україно-російських відносин, який з вільного союзу зробив кайдани понад 300-літньої неволі і ворожнечі.

Бібліотекар: І все ж Переяславська угода, біля джерел якої стояв гетьман Богдан Хмельницький, для України не була ганьбою. Чим далі відходила Москва від духу Переяславського договору, цупко тримаючись однак за цей зручний для неї трамплін для опанування Східною Європою, тим більшого значення надавала йому українська сторона. Бо навіть сфальсифікована, спотворена, знівечена і зламана Москвою, Переяславська угода залишилася назавжди, кажучи словами великого українського патріота-державника ХVIII століття Пилипа Орлика, «найсильнішим і найнепереможнішим аргументом і доказом суверенності України».

Учитель: У кровопролитних боях ціною, ризику загибелі усього народу Богдан Хмельницький творив українську державу, для того ж народу, який і вів в ім'я її на смерть та життя. І відтоді дивиться, піднявши булаву, як нащадки його поводяться із народженою ним у титанічних муках державою. І бронзовий погляд його міниться цілою гамаю почуттів, у яких найчастіше біль, туга та осуд. І найменше - радість. Залежно від того, які вихори подій розкручуються довкола його підніжжя. Бо бачив він і високі злети державності землі своєї, і безодню падіння її у прірву до вічного забуття.

1-й учень: Літа 1995 від народження Христа, у день поховання Патріарха Української православної церкви Володимира, за яку стільки голів склали колись Богданові полки, гнівом спалахнули бронзові зіниці гетьмана, коли здрібнілі нащадки віддали наказ шматувати прапор своєї держави і нищити хоругви своєї віри. Бурхає образою, аж мало не розлетиться, як граната при вибухові, металеве серце Богдана на цю біду землі української, на сором держави рідної. Тримає тяжку булаву державну у твердій руці як грізну пересторогу. Бо булава на землі нашій старожитній споконвіку не тільки державний символ, а й реальна зброя. Учитель: Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Богдан Хмельницький. Незалежно від тонкощів наукових оцінок діянь гетьмана, український народ завжди проявляв любов до «батька Богдана». У свідомості українців, починаючи з тих часів аж дотепер Хмельницький залишається великим визволителем, героїчною постаттю, яка силою своєї індивідуальності і розуму підняла український народ із багатовікового паралічу бездіяльності та безнадії і вивела на шлях національного і соціально-економічного звільнення.

(Звучить гімн України).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. - Київ: «Либідь», 1993 р.

2.Апанович О.М. Розповіді про Запорізьких козаків, Київ: «Дніпро», 1991р.

3.Апанович О.М. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність. - Київ: «Варта», 1994р.

4.Малик Я., Чуприна В. Історія української державності. - Львів: «Світ», 1995р.

5.Верба І. Від Богдана - до Івана, або як загинула Українська козацька держава // Наука і суспільство. - 1994. - №9-10. - С. 30-35

6.Верба І. Династичні наміри Богдана // Наука і суспільство. - 1992. - № 67. - С. 30-32

7.Грушевський М. Ілюстрована історія України. - Шкільна Рада при УККА с.314-331

    8.Жуковський А., Субтельний О., Нарис історії України. - Львів: В-во НТШ, 1991р.