Урок - творча майстерня з теми

„Шарль Бодлер – пізній романтик і предтеча символізму”

 

Мета:

визначити місце поета в літературному процесі кінця ХІХ – початку            ХХ століття, його зв”язки з романтизмом і модернізмом;

створити умови для того, щоб учні поринули у світ символістської поезії Бодлера, розвивати навички аналізу поетичного тексту, критичного мислення, усного мовлення;

виховувати любов до краси, до мистецтва слова.

 

Обладнання:

портрет Бодлера, тексти віршів у різних перекладах;

питання до віршів, які запропоновані для аналізу;

аудіозаписи музики Дебюссі, слайди репродукцій Моне, Гогена, Ренуара, Мунка, презентація творчості Бодлера.

 

Епіграфи:

• Перебуваючи в пеклі, можна марити про білосніжні вершини.

                                                                               О. Блок

• Зло лише в нас самих.

                             Ш. Бодлер

 

ХІД УРОКУ:

 

І. Етап «Індукція». Вступне слово вчителя.

Шарль Бодлер – відоме ім”я не тільки у французькій, а й у світовій літературі. Вважають, що в його творчості – витоки символізму, з ним пов’язують появу декадансу. Хто ж він, Шарль Бодлер, – людина і митець? Уже давно існує науковий інститут із вивчення бодлерівської спадщини, яка  налічує 15 тис. досліджень. Духовними дітьми Бодлера вважають таких поетів, як Рембо та Малларме, Верлен та Рільке, Блок та Білий, ранній Тичина. 

Наш урок – це творча майстерня, де ви станете активними дослідниками поезії Бодлера. Ви поринете у творчий світ його віршів, спробуєте проаналізувати їх, визначите власне сприйняття цієї поезії, а після цього вже отримаєте цікаву інформацію про поета та відповіді на питання, які у вас виникатимуть під час творчої роботи.

 

ІІ. Створення емоційного фону для роботи.

   Щоб створити емоційний фон для роботи, пропоную вам подивитися репродукції картин французьких художників того часу, коли жив і творив Бодлер. Серед них найяскравішим представником символізму був Поль Гоген. До модерністських течій належить також творчість Клода Моне, Ренуара, Мунка.

Модерністська течія мистецтва виявилася плідною і в музиці. Саме під музику Дебюссі ми поринемо в світ мистецтва другої половини ХІХ століття, коли творив Бодлер.

 

ІІІ. Етап соціоконструкції. Учні поділені на три групи.

 1. На партах в учнів лежать чисті аркуші. Це робочий лист учня.

Вчитель роздає тексти віршів Бодлера „Альбатрос”, „Гімн красі”, „Вечорова гармонія”.

 

-         У російського поета Олександра Блока є такі слова: „Стихотворение – это покрывало, натянутое на острия слов, которые светятся, как звёзды”.

-         Знайдіть у тих віршах, що у вас на партах, ці слова, що „світяться, як зірки”, тобто які тримають тканину вірша. Випишіть їх у рядок.

 

2. Вчитель роздає кожній групі питання, які учні повинні обговорити в своїх групах, дати на них відповідь.

 

  1 група – питання про вірш „Альбатрос”.

  2 група – питання про вірш „Гімн красі”.

  3 група – питання про вірш „Вечорова гармонія”.

 

Під час роботи тихо лунає музика Дебюссі.

 

ІV.Етап соціалізації.

  Всі групи представляють результати своєї роботи.

 

А) Спочатку виразно читають вірш українською, російською та, можливо, французькою мовами.

 

Б) Читають свої відповіді та ключові слова( без зачитування запитань).

 

V. Етап «Розрив».

 Учням пропонується нове бачення предмета.

Вчитель дає матеріал до аналізу поезій.

-         Прочитайте в групах професійний аналіз отриманих вами віршів. Знайдіть, що тут є такого, що ви не визначили самостійно, не зрозуміли, не звернули уваги. Виберіть головне (2 – 3 речення) про ваші вірші з цих листків. Зверніть увагу на символи.

 

VІ. Етап деконструкції.  Подання нового матеріалу з теорії літератури.

- Коли аналізували вірші Бодлера, ви знаходили та тлумачили символи, передавали відчуття поета, тобто знаходили ознаки символізму у поезії Бодлера.

Увага на дошку. Символізм – одна з течій модернізму. Вважають, що Бодлер – останній романтик та перший символіст. Саме з ним пов’язують появу декадансу. Саме він заговорив про необхідність створення літератури, яку чітко назвав новою, тобто модерністською.

 

Читання плакатів з дошки.

 

VII. Етап соціоконструкції.

Намалюйте у себе на листку будь-яку квітку (ромашку, тюльпан або просто контур квіточки). Підберіть слова-асоціації до слова „квіти”               (аромат), запишіть їх під малюнком квітки. А тепер збоку напишіть слово       „ зло”.

- Ви можете поєднати разом в одне словосполучення чи речення це слово з тими словами, що у вас були раніше? Як? Зачитайте.

- Природне це поєднання, на вашу думку?

 

VIII. Етап «Розрив». Подання нового матеріалу.

Саме так – „Квіти зла” – назвав збірку своїх віршів Шарль Бодлер. Що відтворюють складові цього словосполучення?

 

КВІТИ – прекрасне творіння природи, символ краси та досконалості світу, радості.

ЗЛО – чорна сила диявольського темного породження, антипод добра, страждання, біль.

У назві – парадокс. У ній протиставлено сподівання, ідеали, відчай та безнадія.

Збірка Бодлера „Квіти зла” – перлина світової лірики. Книга, що містила лише 200 сторінок невеликого формату, визначила на багато десятиліть уперед розвиток усієї європейської літератури.

Автор визначив основні сюжетні „вузли”, етапи духовних пошуків свого ліричног героя, поділивши збірку на шість циклів:

  „Сплін і ідеал”

  „Паризькі картини”

  „Вино”

  „Квіти зла”

  „Бунт”

  „Смерть”

В кожному циклі можна виділити окремі групи віршів: про красу, кохання, сучасне місто, смерть.

 

ІХ. Презентація збірки „Квіти зла” та творчості Бодлера (на мультимедійній дошці).

   Активізація розумової діяльності.

 

1) – Зверніть ще раз увагу на символіку назви збірки „Квіти зла”.

2) – Під час перегляду запишіть на свої робочі листи фразу, яка привернула вашу увагу, яка вас вразила.

 

- Зачитайте фразу, яку ви записали.

 

Х. Етап „Творчість”. Підсумок уроку. Творча робота.

 

 Напишіть текст на тему „Квіти зла у Бодлера – це символ”.

 

Читання текстів.

 

ХІ. Цікава інформація.

Перш, ніж задати домашнє завдання, хочу повідомити інформацію, яка вас може зацікавити. Коли я готувалася до уроку, натрапила на оригінальний сайт в Інтернеті. Сайт, який створив звичайний шанувальник творчості Бодлера. Це збірка „Квіти зла” в онлайн-виконанні.

Привертає увагу його оригінальне оформлення: чорна сторінка, у  верхньому кутку ліворуч – червона троянда. На сторінці – ліворуч вірші із збірки „Квіти зла”, праворуч – зображення квітки, яка, на думку автора сайта, відповідає змісту цього вірша. Ще там є цікава сторінка „Відповідності”, де ви зможете перевірити свої містичні здібності. Думаю, що я вас достатньо зацікавила, і хтось із вас побуває на цьому сайті (http: baudelaire. osiacat. ru).

 

ХІІ. Виставлення та коментування оцінок.

 

ХІІІ. Запасний матеріал.

Коли ви працювали з текстами віршів Бодлера, у вас були переклади різних українських та російських поетів. Одним з них був Максим Рильський. Він присвятив Бодлерові вірш. Послухайте його:

 

                                    Бодлер

В раю блажених мук, де на тонких стеблинах

Ростуть, звиваються химерні квіти зла,

Подібні до очей жіночих і звіриних, –

В пекельному раю його душа жила.

 

Лякати буржуа, назватись людоїдом,

Що хтів би скуштувать малесеньких дітей;

Впиватися гірким, самотнім медом

Нездійснених бажань і неживих ідей, -

І бачити в вині безстидної таверни

Вино причастія, єдину кров Христа...

Хіба таке життя, потворне і химерне,

Не зветься красота?

                                                   1920

ХІІІ. Етап рефлексії.

На зворотному боці вашого робочого листка одним реченням дайте оцінку результатам урока: чи здійснилося  очікуване від уроку.

 

ХІV. Домашнє завдання.

Вдома для вас буде теж своєрідна творча майстерня. Вам пропонується на вибір одне з трьох завдань:

 

1. Прочитати за підручником біографію Бодлера. Дати відповідь на питання: „Яких суперечностей зазнав на своєму життєвому шляху письменник і які протиріччя хвилювали його душу?”

2. Вибрати будь-який вірш Бодлера із збірки „Квіти зла”, виразно його прочитати та визначити, чим саме привернув вашу увагу цей вірш.

3. Створити обкладинку для збірки „Квіти зла” (намалювати або словесно намалювати, можна зробити аплікацію, колаж, вирізати зображення квітів з листівки тощо).

 

Список використаної літератури:

 

1.Окунев А. А. Урок? Мастерская? Или... – СПб.: Просвещение, 2001.

2.Соколова Е. С. Педагогические мастерские (Франция – Россия). – М.: Новая школа, 1997.

3.Яковчук О., Янкова О. Педагогічна майстерня та демарш як основні форми навчальних занять французької групи „Нова освіта”..// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України”. – 2007. - № 10.

4. Писарук Г. В., Лукьянова Г. А. Прозреть, увидеть, удивиться...// Русская словесность в школах Украины. – 2007. - № 1.

5. Ніколенко О. М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво „Ранок”, 2003.

6. Наливайко Д. Жах і екстаз життя/ Бодлер Ш. Поезії. – К.: Дніпро, 1989.

 

Аналіз рефлексивних робіт показав, що учні почували себе на уроці комфортно, а їх словесні оцінки уроку були такими:

 

 „Це була напруга, потяг до чогось найвищого”,

 „Я замислився над сенсом багатьох речей, над своїм ставленням до життя”,

„Урок пробудив нові думки та почуття”,

„Це була захоплююча подорож до країни бодлерівської поезії”... 

                           Бусигіна Галина Вікторівна, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист.

                      

 

 

ДОДАТКИ ДО УРОКУ:

 

 

 1. Тексти віршів

 

Альбатрос

 

Буває, моряки піймають альбатроса,

Як заманеться їм розваги та забав.

І дивиться на них король блакиті скоса —

Він їхній корабель здалека проводжав.

 

Ходити по дошках природа не навчила —

Він присоромлений, хода Його смішна.

Волочаться за ним великі білі крила,

Як весла по боках розбитого човна.

 

Незграба немічний ступає клишоного;

Прекрасний в небесах, а тут — як Інвалід!..

Той — люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього,

Поет як альбатрос — володар гроз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

(Пер. Д. Павличка)

 

 

Альбатрос

 

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів

Серед нестримних вод розбурханих морів

Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,

Що люблять пролітать слідами кораблів.

 

На палубу несуть ясних висот владику.

І сумно тягне він приборкане крило,

Що втратило свою колишню міць велику,

Мов серед буйних вод поламане весло.

 

Мандрівник зборканий знесилено ступає!

Плавець повітряний незграбний і смішний!

Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,

А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

 

Поет подібний теж до владаря блакиті,

Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.

Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій

Він крила велетня волочить по землі.

(Пер. М. Терещенка)

Альбатрос

 

(Пер. І. Драча)

 

Альбатрос

 

(Пер. Елліса)

 

Альбатрос

 

Во время плаванья, когда в толпе матросов

Случается поймать над бездною морей

Огромных белых птиц, могучих альбатросов,

Беспечных спутников отважных кораблей, —

 

На доски их кладут: и вот, изнемогая,

Труслив и неуклюж, как два больших весла,

Влачит недавний царь заоблачного края

По грязной палубе два трепетных крыла.

 

Лазури гордый сын, что бури обгоняет,

Он стал уродливым, и жалким, и смешным,

Зажженной трубкою матрос его пугает

И дразнит с хохотом, прикинувшись хромым.

 

Поэт, как альбатрос, отважно, без усилья,

Пока он в небесах, витает в бурной мгле,

Но исполинские, невидимые крылья

В толпе ему ходить мешают по земле.

 

(Пер. Д. Мережковського)

 

Відповідності

 

Природа — мудрий храм, де ряд колон живих

Нечутно шепчеться, як вечоріє днина;

Лісами символів проходить там людина

І зустріча привітний погляд їх.

 

Як верховинських лун глухі, протяжні гуки

Зливаються в акорд протяжний і міцний,

Де все з'єдналося: і ніч, І день ясний,—

Так сполучаються парфуми, барви й звуки.

 

Є свіжі пахощі, як тільця немовлят,

Зелені, як лука, м'які, як звук гобоя,

І є торжественно-розпусний аромат —

 

Дух амбри, ладану, дух пижма і бензоя,

Що в безкрай шириться, як і саме життя,—

У нім екстаза дум, в нім захват почуття.

 

 

Гімн красі

 

Красо! Чи з неба ти чи з темної безодні —

В твоєму погляді — покара і вина,

Безумні злочини й діяння благородні;

Захмелюєш серця подібно до вина.

 

В твоєму погляді — і присмерк і світання,

Як вечір грозовий, приносиш аромат.

Німим стає герой з твого причарування,

І сміливішає дитина во сто крат.

 

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,

Йде Фатум, наче пес, за покроком твоїм;

І, розсіваючи біду чи безпечалля,

У всьому вільна ти, хоч пані над усім!

 

Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки,

Злочинство, ревність, жах — то наче золоті

Коштовності, твої чарівливі брелоки,

Що витанцьовують на твому животі.

 

Коханець зморений, що пригортає милу,

Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,

Нагадує того, хто сам свою могилу

Вкриває ласками у свій вмирущий час.

 

Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,

Потворо вибредна, страхітлива й свята,

Як до безмежностей, що я про них не знаю,

Але жадаю їх, відчиниш ти врата!

 

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!

Гимн красоте

 

Скажи, откуда ты приходить, Красота?

Твой взор — лазурь небес иль порожденье ада?

Ты, как вино, пьянишь прильнувшие уста,

Равно ты радости и козни сеять рада.

 

Заря и гаснущий закат в твоих глазах,

Ты аромат струишь, как будто вечер буйный;

Героем отрок стал, великий пал во прах,

Упившись губ твоих чарующею урной.

 

Прислал ли ад тебя, иль звездные края?

Твой Демон, словно пес, с тобою неотступно;

Всегда таинственна, безмолвна власть твоя,

Й все в тебе — восторг, и все в тебе преступно!

 

С усмешкой гордою идешь по трупам ты,

Алмазы ужаса струят свой блеск жестокий,

Ты носишь с гордостью преступные мечты

На животе своем, как звонкие брелоки.

 

Вот мотылек, тобой мгновенно ослеплен,

Летит к тебе — горит, тебя благословляя;

Любовник трепетный, с возлюбленной сплетен,

Как с гробом бледный труп сливается, сгнивая.

 

Будь ты дитя небес иль порожденье ада,

Будь ты чудовище иль чистая мечта,

В тебе, безвестная, ужасная отрада!

Ты отверзаешь нам к безбрежности врата.

 

Ты Бог иль Сатана? Ты Ангел иль Сирена?

Не все ль равно: лишь ты, царица Красота,

Освобождаешь мир от тягостного плена,

Шлешь благовония, и звуки, и цвета!

 

 

Вечорова гармонія

 

Надходить час, коли стебло співає росне,

Немов кадило, цвіт димує в тишині;

Мелодій повіви зринають запашні,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне!

 

Немов кадило, цвіт димує в тишині,

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне,

Як вівтар, небеса високі і смутні.

 

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Те серце, що труну ненавидить і в сні!

Як вівтар, небеса високі і смутні,

Упало в кров свою світило життєносне.

 

Те серце, що труну ненавидить і в сні,

З минувшини бере світання високосне,

Упало в кров свою світило життєносне,

Та сяє, мов потир, твоє лице мені.

Вечірня гармонія

 

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

І звуки, й пахощі в повітрі голубім;

Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

 

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

Ридає скрипка десь, як серце в самотині;

Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;

Сумна краса небес в спокої віковім.

 

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим;

Сумна краса небес в спокої віковім,

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

 

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,

Шукає серце втіх в минулій світлій днині.

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,

А слід горить мені потиром золотим.

Гармония вечера

 

В час вечерний здесь каждый дрожащий цветок,

Как кадильница, льет фимиам, умиленный,

Волны звуков, сливая с волной благовонной;

Где-то кружится вальс, безутешно глубок;

 

Льет дрожащий цветок фимиам, умиленный,

Словно сердце больное, рыдает смычок,

Где-то кружится вальс, безутешно глубок,

И прекрасен закат, как алтарь позлащенный;

 

Словно сердце больное, рыдает смычок,—

Словно робкое сердце пред тьмою бездонной,

И прекрасен закат, как алтарь позлащенный;

Погружается солнце в кровавый поток...

 

Снова робкое сердце пред тьмою бездонной

Ищет в прошлом угаснувших дней огонек;

Погружается солнце в кровавый поток...

Но как отблеск потира — твой образ священный!

(Пер. Елліс)

 2. Питання

 

 

 

1. Які два світи протистоять у вірші?
2. В яких образах втілюється ця боротьба?
3. Символом чого у вірші є альбатрос?
4. Які ще символи ви знайшли у тексті?
5. Що стверджує цей вірш?
6. Як у вірші поєднуються романтизм і модернізм?
7. Висновок. Що хотів сказати Бодлер цим віршем?

 

Питання до вірша Ш. Бодлера “Гімн красі”

 

1. Яке значення вкладає поет у поняття “краса”?
2. Як він її характеризує?
3. Знайдіть у творі контрастні образи, визначення, порівняння. Як вони впливають на розкриття його основної думки?
4. Що таке краса для Бодлера? А як ви розумієте це поняття?

 

Питання до вірша Ш. Бодлера “Вечорова гармонія”

 

1. Які враження і настрої викликає цей вірш?
2. За допомогою яких художніх засобів відтворюється його музикальність?
3. Знайдіть рядки, де висловлюється ідея твору. Прокоментуйте їх.
4. Порівняйте переклад цього вірша різних авторів. Який з цих перекладів найбільш трагічний? Який найбільш естетично вишуканий? Доведіть свою думку.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз віршів

«Альбатрос»

 

У вірші «Альбатрос» порушується важлива проблема — місце поета та його призначення в суспільстві. Твір побудований у романтичній манері. Тут є протиставлення двох світів: світу волі, високих ідеалів, мистецтва — і світу земного, духовно ницого, морально недосконалого. Протиставлення зумовлює контрастність образів — альбатрос і юрба, які набувають значення символів. Згідно з традиціями романтичної естетики альбатрос зображується як прекрасний, величний птах. Він ширяє у високому просторі неба, вільний І недосяжний для земних істот. Небо — символ творчої волі митця, а політ альбатроса уособлює нестримний порив його уяви й фантазії. Птах у небі (тобто у світі своїх образів, фантазій, вільних пошуків) втілює безмежну владу митця у створюваному ним світі. Невипадково альбатрос називається «владикою», «королем блакиті», «володарем гроз та грому», «крилатим велетнем». Бодлер стверджує високе призначення мистецтва — служити небесним (тобто божественним) ідеалам, нести дух волі, світло краси. Слова «висота» і «блакить» у вірші символізують піднесені прагнення поета.

Водночас у вірші розкривається тема трагедії митця у духовно ницому суспільстві. З прекрасного птаха, який ще недавно літав у високому небі, а раптом опинився на палубі корабля, незграбний І безпомічний, глузують матроси. Вони перекривляють його, знущаються з нього. А він, утративши колишню силу, не в змозі протистояти безжалісній юрбі. Ця яскрава алегорія викликає в читача відповідні почуття: ненависть до жорстокості й бездуховності, любов до прекрасного й високого.

 

 

«Гімн Красі»

 

Цей вірш — естетичне кредо поета. Він стверджує головне призначення мистецтва — служити Красі. Автор розмірковує про її сутність і роль у світі. Бодлер ставить естетичний критерій понад усе, закликає «видобувати» красу з усього, що є на землі, на небі і в душі людини. Тому образ Краси у вірші постає перед читачем дуже багатогранним і суперечливим, У ній втілено все: присмерк і світання, небо і безодня, зорі і провалля, світло й темрява, життя і смерть. До образу Краси автор добирає контрастні тропи: «потворо вибредна», «страхітлива й свята», «в твоєму погляді — покара і вина», «безумні злочини й діяння благородні». Йому байдуже, звідки походить Краса,— з пекла чи з раю, від Бога чи від Сатани — головне, що вона існує і справляє дивний вплив на людей:

...

Захмелюєш серця, подібно до вина.

Німим стає герой з твого причарування,

...

І сміливішає дитина во сто крат.

(Пер. Д. Павличка)

Краса оспівується поетом як сфера вільного польоту уяви митця. Породжена свободою, вона вільна в усіх своїх проявах, «хоч пані над усім». Отже, Прекрасне панує в житті. І хоча Краса не підвладна земним законам, її призначення — одухотворяти світ, надихати людей:

 

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!

«Вечорова гармонія»

 

Цей вірш, один із найдосконаліших творів Бодлера, являє собою втілення закону “відповідностей”, проголошеного поетом. «Вечорова гармонія* написана вже в нових, відмінних від романтичних, традиціях символічного письма. Автор зображує чарівну картину вечірньої природи, але цей пейзаж розкриває не стільки те, що відбувається довкола, скільки те, що діється в душі ліричного героя. Поезія змальовує своєрідний «пейзаж душі», який згодом стане таким поширеним у поезії П. Верлена.

Вечір викликає в героя різні почуття й асоціації. Глибоке враження справляють на нього захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев. Відчуття вечірньої гармонії досягається поєднанням звуків і ароматів, почуттів і вражень. Мелодії вечора у Бодлера запашні, а запахи органічно зливаються зі звуками, створюючи єдину музичну тему вечора. Надзвичайно мелодійне звучання вірша забезпечує особлива система рим, повторів, асонансів та алітерацій. Із композиційного малюнка твору     виникає чарівна мелодія — піднесена й сумна, прекрасна і дещо трагічна. Це мелодія серця    ліричного героя, духовно багатої особистості, наділеної даром не просто дивитися, а вдивлятися, не тільки слухати, а й вслухатися в себе і в навколишній світ. Меланхолійний вальс, звуки скрипки навівають світлий і сумний настрій. Ця сугестивність поезії Бодлера є однією з найкращих ознак його лірики, бо вона завжди лишає багато простору для роздумів та асоціацій читача.

Про що ж розповідається у цьому вірші? Про невимовну тугу особистості, прагнення гармонії і недосяжність Ідеалу, про боротьбу світла й темряви душі людини, про Життя І Смерть, які завжди йдуть поруч. Картина заходу сонця набуває символічного значення. Величне світило востаннє осяяло природу — і «упало в кров свою». Цей кривавий захід уособлює душевні втрати, які завжди супроводжують життя людини, і саму смерть, що постійно нагадує про себе. Але в останніх рядках вірша виразно звучить світла нота. Як золотий промінь сонця, душу ліричного героя освітила згадка про кохану, про прекрасну мить, що буде вічно жити в його серці. «Золотий» спогад — ідеал поета протиставляється природній тліні. Якщо романтики зображували паралельно природний світ і внутрішній світ людини, а через описи природи намагалися розкрити стан особистості, то у Бодлера зустрічаємо Інше, модерне світовідчуття: те, що в душі людини, не менш значуще, ніж матеріальний світ, навіть важливіше за нього!