Урок- комплекне застосування знань « Історичне минуле нашого народу» ( 5 клас )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 5 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Підсумковий урок за розділом “Історичне минуле нашого народу” (5 клас)

 

Мета: повторити, поглибити, удосконалити знання учнів про історичне минуле народу часів Київської Русі та доби козаччини; усвідомити душевну красу і силу наших предків як приклад для нащадків; розвивати навички роботи в групах, з'вязне мовлення, творчі здібності; виховувати патріотичні почуття.

 

Тип уроку: комбінований.

 

Обладнання: ілюстрації, опорні схеми, магнітофон

 

Наша історія — це своєрідний храм,

який  цінний працею всіх прийдешніх поколінь.

В. Шевчук

Перебіг уроку:

І. Вступне слово вчителя.

Кожна людина носить у своєму серці найдорожчі слова, найщиріші почуття. Але є слово, яке  зігріває серце усім. І слово це — Батьківщина.

А наша Батьківщина — це Україна. Давні предки називали її Київська Русь або просто руською землею. Вони так само любили її, як і ми зараз. Без минулого не буває майбутнього. А минуле України — це героїчні сторінки її історії.

Протягом кількох уроків ми теж мали можливість дізнатися багато цікавого про події часів Київської Русі та доби Запорізької Січі, познайомитися із великими князями  і відважними запорожцями.

Якими ви їх уявляли, видно із малюнків.(Учитель демонструє виставку “Історичне минуле нашого народу”). Ця виставка — плід вашого розуміння, вашої уяви.

Епіграфом уроку є слова Валерія Шевчука. (Декламують учні).

Без праці немає людини, так і без історії немає країни!

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. Мотивація  навчальної діяльності.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

 

Бесіда

1.         Назвати авторів та назву творів, що щойно вивчали.
2.         Що для них є спільним? (перевіряють правильність відповіді за схемою “Спільне у творах”)
3.         Який твір та персонаж найбільше сподобався? Чому?

 

IV. Повідомлення теми, мети уроку.

 

V. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

 

1. Робота в групах.

 

(Клас поділений на групи, які досліджувала окремі питання. Представники груп висвітлюють питання).

 

1.         І група «Етимологи»

          Походження назви «Русь».

 

Походження назви «Русь». У «Повісті минулих літ» Нестор-літописець під 852 р. записав, що «стала називатися наша земля — Руська земля». Цю назву він використовував стосовно Київського князівства. Тривалий час дослідники сперечаються про походження назви «Русь». У літописах та інших давньоруських джерелах вона використовувалася в різних значеннях.

 

      Етнічне значення — народ, плем’я тощо.

      Соціальне — суспільний прошарок або стан.

      Географічне — територія, земля.

      Політичне — держава.

 

 Основні версії походження назви

 

Скандинавська — від схожих назв округів у Скандинавії зі схожою назвою.

       Фінська — від слова ruotsi, яким фінські племена називали варягів.

       Східнослов’янська — від східнослов’янських назв річок із коренем «рос» у Наддніпрянщині та землях ільменських словенів.

       Сарматська — від назви «руси», яку араби і візантійці використовували стосовно слов’ян і слов’янізованих сарматів — роксоланів, що входили до Антського союзу

За останніми дослідженнями, багато істориків схиляються до думки, що слово «русь» фінського або скандинавського походження і ним спочатку називали тих варягів, які становили дружину давньоруських князів. Поступово ці дружини поповнювалися слов’янами. Термін «русь» став поширюватися на всіх князівських дружинників узагалі. Оскільки князі правили, спираючись на дружину, то ті землі, які їм підпорядковувалися, дістали назву «Руська земля». У вузькому значенні «Руською землею» були, насамперед, полянські землі в Середньому Подніпров’ї.

 

2.         ІІ група “Географи”

       Географічне розташування Київської Русі

 

Ки́ївська Русь (Русь або Давньору́ська держа́ва) (давньорус. Роусь) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром в Києві. Існувала з кінця 9-го до середини 13-го століття. Була об'єднанням східно-слов'янських племен під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ІІІ група “Історики”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Утворення Київської Русі.

Руська земля утворилася внаслідок державного об'єднання союзів східнослов'янських племен у другій половині І тис. н. є. На великій території Руської землі із союзів племен  утворювались князівства і засновувались міста — Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав та ін. Більшість з них стали центрами князівств.

  Головним містом Української - Руської землі визначився Київ. Це місто виникло майже в центрі слов'янських земель на правому березі Дніпра.

 

    2. Розповідь-легенда заснування Києва.

 

Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми,— бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм,— то було три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок  на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони  звірину. Були ж вони мужами  мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві  й до сьогодні.

 Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторони Дніпра. Тому казали: «На перевіз на Київ». Коли б Кий був перевізником, то не ходив би  він до Цесарограда. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря. Не знаємо, а тільки про те відаємо, що велику честь, як ото розказують, прийняв він од  цесаря,— котрого я не знаю, і при котрім він цесарі приходи.

А коли він вертався назад, прийшов до Дунаю І вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів  сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те — Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут скончалися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розповідь про славетних князів та їх звитяги(Олега, Ігоря, Ольгу, Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха).

Князь Олег (? — бл. 912), імовірно, правив у 882—912 рр. Уважається, що він був варягом, який прийшов разом із Рюриком зі Скандинавії. Олег правив на Русі від імені сина Рюрика Ігоря. У літописах його називають як повновладним київським князем, так і лише воєводою Ігоря. Послідовно і наполегливо він підкорював східнослов’янські племінні союзи і княжіння, сприяючи перетворенню Київської Русі на централізовану державу. Обставини смерті Олега остаточно не з’ясовані. За однією з версій, він помер від укусу гадюки, за іншою — загинув у поході на Каспій.

Олег затверджував свою владу силою меча. За повідомленням літописця, 885 р. він обклав даниною полян, деревлян, сіверян та радимичів, а з тиверцями й уличами продовжував воювати. При цьому сіверян і радимичів він звільнив перед цим від сплати данини хозарам.

Князь Олег правив Київською Руссю одноосібно, зосередивши всю владу у своїх руках. Він спирався на допомогу варязької дружини, яка виконувала доручення князя, чинила суд на місцях і збирала данину. Варяги збирали данину в найпримітивнішій і насильницькій формі полюддя.

 

 

Князь Ігор (? — 945) продовжував справу свого попередника, наполегливо згуртовуючи східних слов’ян у єдину державу. На відміну від Олега, він діяв жорстокіше і відвертіше, зміцнюючи центральну владу. Завдяки широкомасштабним воєнним походам південний напрямок у його зовнішній політиці набув пріоритетного значення. Загинув Ігор під час повстання древлян.

Князь Ігор розпочав своє правління боротьбою з деревлянами й уличами, які вийшли з покори Києву. Вогнем і мечем перемігши повсталих, Ігор наклав на них значно більшу, ніж раніше, данину. Після цього уличі залишили Середнє Подніпров’я і переселилися в межиріччя Дністра і Південного Бугу.

          У 915 р. біля кордонів Київської Русі вперше з’явилися нові кочовики-печеніги. Ігорю вдалося укласти з ними мирну угоду. Згодом вона була порушена через те, що печенігів до нападів на Русь підштовхувала Візантія.

 

Ігор, як і його попередники, воював із Візантією. У 941 р. він організував грандіозний похід проти неї, залучивши до нього 10 тис. людей. Проте цей похід завершився поразкою: візантійці спалили флот русичів «грецьким вогнем».

Ольга (Вольга, сканд. Гельґа(; * бл.890,  — † 24 липня 969) — дружина князя Ігоря I, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 року над деревлянами, які його вбили. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х років X ст.). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним. Там же в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією.

 

Святосла́в І́горович (Хоробрий, Завойовник) (*бл. 935 — березень 972) — руський князь, державний діяч, політик і військовик з династії Рюриковичів. Великий князь Київський, правитель Русі (945, самостійно з 964–972). Син князя Ігоря I Старого і його дружини, княгині Ольги. Батько Володимира I Святого, дід Ярослава I Мудрого. Проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів. Спричинив занепад Хазарського каганату та  Першого Болгарського царства. Залишався язичником протягом усього життя.

 

Володимир Святославич (давньорус. Володи́мѣръ Свѧтосла́вичь, * 958? — † 15 липня 1015) — руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та його коханки — ключниці його матері княгині Ольги Малуші. 988-го року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.

 

Яросла́в Володи́мирович (* близько 978 — † 20 лютого 1054, Вишгород) — Ростовський князь (987–1010), Новгородський князь (1010–1034), Великий князь Київський (1016–1018, 1019–1054), святий. Був другим сином хрестителя Русі князя Володимира Святославича з династії Рюриковичів від полоцької княжни Рогнеди. У хрещенні мав ім'я Георгій (або Юрій — пізніша форма імені Георгій, широко поширена в давньоруській мові, у XI–XII ст. воно мало вигляд Гюрьгі)

 

 

 

 

Володи́мир II Все́володович (1053 — 19 травня 1125) — великий князь київський (1113—1125), державний і політичний діяч, письменник. Син князя Всеволода I і візантійської княжни Марії (за іншими даними — Анни) з роду Мономахів. Прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім'я Василь.

 

 

 

Терміни та поняття

 

Печеніги — племена тюркського походження, що кочували в степах між Уралом та Дунаєм.

 

«Грецький вогонь» — таємна зброя візантійців. Це була палаюча суміш, яку під тиском викидали з бронзових труб або наливали в мушлі й кидали їх із катапульт на ворожі судна. Склад цієї суміші настільки ретельно приховувався, що всі її складники дотепер невідомі. Імовірно, вона містила смолу, сірку, селітру і нафту. «Грецький вогонь» не можна було загасити, він горів навіть на воді.

 

4. Утворення Запорізької Січі.

 

Приблизно 1550 р. на острові Мала Хортиця черкаський староста – князь Дмитро Вишневецький-Байда заснував фортецю, що поклала початок Запорізькій Січі. Запорізька – оскільки перебувала за порогами Дніпра (великими каменями, що залишилися з часів льодовика і перекривали течію річки), Січ – тому, що огорожа складалася з закопаних у землю дерев'яних стовпів, засічених угорі.

  Запорізькі козаки створили струнку військову організацію: козацтво поділялося на полки по 500-1000 чол. на чолі з полковниками, полки ділилися на сотні на чолі з сотниками, сотні – на курені на чолі з курінними отаманами. Все запорізьке військо очолював кошовий отаман, пізніше – гетьман. Всі посади у Січі були виборними, головні питання вирішувалися на козацькій раді. Жінок у Січ не пускали, а одружені козаки проживали на хуторах – зимівниках. У 1593 р. засновано другу Січ на острові Базавлук. Влада запорожців розповсюджувалася не тільки на острів, де вони перебували, а й на округи, де жили одружені козаки, розташовувалися запорозькі зимівники. Вся територія «Вольностей Війська Запорозького» (територія, що контролювалася козаками) поділялася на адміністративні одиниці – паланки. Кількість їх у різні часи змінювалася. Фактично козаки контролювали все нижнє Подніпров'я, суміжні з кримськими татарами землі Дикого поля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.. Заняття козаків.

Слово "козак” походить з тюркських мов і означає вільна, озброєна людина

Вояки  в  випадках загрози  татарських нападів,  козаки  залишалися  невтомними  трудівниками.  Вони  активно  освоювали  нові  землі,  піднімаючи  цілину,  прокладаючи  шляхи,  споруджуючи  мости  тощо. Понад  берегами  рік,  на  островах,  у  балках  чи  байраках  козаки  закладали  свої  поселення -  зимівники. 

   Поселення  зазвичай  виникали  на  місцях  уходів,  тобто  промислів.  Тут  козаки  рибалили  й  переробляли  рибу,  а  також  полювали,  розводили  бджіл.  Завдяки  уходам  у  15-16  століттях  козаки  поступово  заселяли  землі  на  схід  і  захід  від  Середньої  та  Нижньої Наддніпрянщини  -  від  Дністра  до  Сіверського  Дінця  і  Дону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   На  освоєних  землях,  особливо  в  їхній  північній  частині,  де  було  безпечніше  від  ординців,  козаки  сіяли  хліб,  копали  городи,  закладали  сади,  організовували  різні  ремесла.  Умови  степу були  пригідними  і  для  вирощування  коней,  великої  рогатої  та  дрібної  худоби.

   Серед  козаків  були  стельмахи, теслі,  ковалі,   зброярі ,  кожум'яки,  шевці,  бондарі,  тощо.  Кожен  козак  був  зазвичай  і  торговцем,  бо  продавав  чи  міняв  не  лише  здобуте  в  походах,  але  й зроблене  власними  руками.

 

3. IV група “Архітектори”(Архітектурні пам'ятки Київської Русі).

1. Києво-Печерська лавра.

 

Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра  — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 році[1] Києво-Печерська лавра була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софіївським собором вона занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник», якому було надано статус національного у 1996 році.[2] Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів. Києво-Печерську лавру занесено до Семи Чудес України у 2007 році за результатами голосування експертів та користувачів Інтернету.

 

В теперішній час пам'ятка знаходиться під юрисдикцією Національного заповідника, Державних музеїв і Української Православної церкви Московського патріархату.

 

2. Успенський собор.

 

Успе́нський собо́р (Собо́р Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці) — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври.

Побудований у 1073—1078 роках заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. Наприкінці XI століття до собору здійснено ряд прибудов — зокрема, з північного боку хрещальню у формі малої церковці св. Івана. У XVII столітті надбудовано додаткові бані, а також здійснено декорування в стилі українського бароко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Софіївський собор.

 

Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису 11—18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.

Міститься на території Софійського монастиря, є складовою Національного заповідника «Софія Київська» (крім собору, до цього заповідника належать Золоті Ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква в Києві та Судацька фортеця).

Собор як головний храм держави відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Св. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Золоті ворота.

  Золоті ворота у Києві – пам’ятка фортифікаційного будівництва 12 сторіччя, одна з небагатьох, які збереглися до нашого часу. Колись, ця споруда вражала своєю величчю та неприступністю: поверх великої бойової башти була розташована церква Благовіщення – це було досить символічно як для християнського міста, тому що ці ворота були на той час головним в’їздом до Києва. Золоті ворота було збудовано у 1164 році, після того, як було закінчене зведення захисних валів Нового міста.Важко представити, що розміри великого міста Ярослава Мудрого колись обмежувалися нинішнім центром Києва. Оборонні кріпосні вали проходили через Львівську площу, де стояли Львівські ворота, уздовж вулиці Ярославів вал до Золотих воріт, опускалися до нинішньої площі Незалежності, на якій стояли Лядські (Ляшськіе) ворота, далі вали йшли нагору до Михайлівської площі. Загальна довжина валів обчислювалася 3,5 кілометрами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. “Мовознавці” (Учні досліджують мову, художі засоби у тексті).

 

1.         Гіпербола.
2.         Метафора.
3.         Епітет.
4.         Фразеологізм.
5.         Емоційно-забарвлена лексика.

 

 

   VI. “Актори” (Переодягнені у князів, князівн, козаків учні декламують слова героїв твору).

 

1. Княгиня Ольга.

2. Князь Володимир.

3. Князь Святослав

4.Інсценізація уривка із твору “Микита Кожум'яка”.

5. Козак — запорожець.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Літературна вікторина

 

1. Назвати автора і твір із прочитаного уривка

 

а) В літо 989 року задумав Володимир поставити церкву Пресвятій Богородиці і послав привести майстрів з грецької землі.

(Нестор “Повість минулих літ”);

б)Над самим Дніпром

На горах,

Огороджений з боків

Ровом, мурами,

Валами Київ виріс

І розцвів.

(О.Олесь “Княжа Україна”);

в) Батько його дуже любив, любив його й увесь народ.

(А.Лотоцький “Михайло семиліток”);

г) Вас я, діти, покидаю,

Йду я в ліпшу сторону,

Але, діти, пам'ятайте

Мою заповідь одну.

(О.Олесь “Княжа гора”);

д) Отже, князь хотів би знайти,

Чи ти підеш на двобій,

Бо князівну нашу взяти

Післязавтра хоче змій.

(О.Олесь “Микита Кожум'яка”);

е) Києве!На верну я до тебе, аж поки весь народ не прийде до свідомості, хто він, яка в його сила, не отямиться.

(А.Лотоцький “Михайло-семиліток”);

є) Таких, як ти, ми не чекаємо. Лежнів серед нас немає...

(О. Сенатович “Малий Віз”)

 

2.З'ясувати, за описом, про кого йдеться.

 

а) Їх бороди біліли, як сніг, а вуса у вcіх були чорні. На їх старих поважних лицях спочивали думи. Всі вони сиділи, позгортавши руки і посхилявши вниз важкі голови.

(Старі Запорожці);

б) Високий, чорнявий та кучерявий, гарний з лиця, гарний, ще й тогосміливий.

(Карпо Летючий);

в) ....Такі вони були високі, рівні, дужі! Такі вони були гарні на вроду, що він таких людей не бачив ні між панами, ні між простими селянами. На їх були чорні шапки з червоними верхами, сині кантуші з рукавами на відкид.

(Два чоловіку, що зустріли Карпа в казковій країні);

г) Його смілива й горда душа палала щастям. Водяна курява і бризки тільки прохолоджували йому лице.

(Карпо Летючий);

 

3. Продовжити речення

 

а) Ярослав покликав своїх синів і проказав щоб...

б) Дніпро для Києва наче....

в) У творі О.Олеся використана легенда ....

г) Аскольда і Діра вибрали на князів, бо...

д) Нездоланність киян ворожбити пояснили тим...

е) Михайлика — семилітка ніхто не може вбити, бо...

є) Чотири професії (роди занять) мали давні предки:

 

VІ. Підсумок уроку

На вирізаних грушках, яблуках учні записують, чого навчилися, запам'ятали на уроці.

Потім фрукти чіпляють на дерево знань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

VII. Оцінювання.

 

VIII. Домашнє завдання.

Творча робота «Який епізод із вивчених творів мені найбільше запам’ятався і     чому?»