Урок- присвята."Любов і шана вічна — Кобзареві."

Урок- присвята Кобзареві

Мета: поглибити знання учнів про роль і місце  Тараса Шевченка в українській літературі; розвивати пам'ять; виховувати повагу до Кобзаря за його внесок у  скарбницю  української культури.

  Мелодія про Шевченка( на фоні)

Учень

  Любов і шана вічна —  Кобзареві.

Завжди він в серці нашому живе.

Його слова, як зорі променеві, —

Дороговказ нам у життя нове.

Пророчі думи в Кобзаревім слові

Сплелись навіки в лавровім вінку.

І плине повінь щирої любові,

Щоб в пісню перелитися дзвінку.

Пісня Наталії Май - "Пісня про Кобзаря". Виконує учениця під гітару.

Учениця.

       Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча

б раз не перегорнула сторінок "Кобзаря" Тараса Шевченка. Творчість цього

поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов'ю... У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.

У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?

 Тарас Шевченко є беззаперечним символом чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини та Неньки України. Вся творчість Великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу. І саме тому його слова є особливо актуальними в наш час, час гноблення всього українського, час згортання свободи слова, знущання над мовою, культурою та історією України, приниження, приречення на бідність та поневіряння українського народу з боку чинної влади в державі.

  Поезія Тараса Шевченка була могутньою і грізною зброєю в бойовому арсеналі наших дідів та прадідів, вона кликала до боротьби, вселяла смертельний страх у ворогів…:

«…вставайте

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте».

        Ці рядки знаменитого Шевченкового «Заповіту» повинні запалити, загартувати й нашу волю до боротьби, зміцнити віру в краще майбутнє Неньки України, адже майбутнє її – в наших руках.

  Фонограма(1 куплет)  Звучить – пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Учениця. З цих слів: «Реве та стогне Дніпр широкий» з балади «Причинна» розпочинається «Кобзар» великого Тараса. З цих слів йде початок Шевченка, як поета. Такі прості, доступні і водночас геніальні рядки стали і відомою народною піснею,   і символом України, її другим гімном, яку знають у Європі і в усьому світі.

       Наше свято  ми присвячуємо генію українського народу, великому патріоту України, її Пророку. Пошана і вдячність наповнюють серця усього людства, бо Тарас ШЕВЧЕНКО – не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі.

Сценка. Виконують учениці 11класу.

Сценка за мотивами книги С. Васильченка
“В бур'янах”

    Інтер'єр: українська світлиця, дійові особи: Шевченкова мати з новонародженим Тарасиком на руках, баба-повитуха.

Мати: проказує  гірко, схилившись над немовлям:
   –  Сину мій, родився ти в лиху годину, щоб рости в неволі.
Баба-повитуха розважає:
   –  Не можна так казати, дочко, – гріх! додає таємниче:
   –  Може, доля якраз талан твоїй дитині готує...
Мати: Нам усім – один талан – і дідові, і батькові, і дитині – довічне панське ярмо.
Повитуха: А ти не клич на дитину недолю та ось послухай, що я тобі буду казати. У нас, у повитух, є така приміта, що коли, перше ніж зайти до новонародженого в хату, треба  заглянути знадвору у вікно, то в хаті побачиш долю немовляти. Коли я заглянула у ваше вікно, то аж обімліла. Скільки всього бачила – а такого не доводилось бачити. Не знаю, чи й казати.
Баба позирнула на жінку і замовкла.
Мати: І що ж ви, тітко, побачили?Кажіть!
Баба стишила голос: А побачила  я – сидить за столом  повно всякого панства, а поміж панством – мужик, стоїть, вичитує щось із паперів. А вони на нього кулаками махають, а підійти бояться. Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні, та як схопляться з тим мужиком за барки: той за груди, а той за шию... Я так і обімліла, і дивитись далі побоялась... Так бач, що виходить, виросте твій син неабияка людина – буде змагатись з панами та з царями... А за що – сама догадайся. Кажуть же, що народиться такий, що волю в панів одніме і стануть тоді люди всі свободні… Хто знає – може, це й він.
Мати: Волю? Мій синочку! Рости рідненький та набирайся сили!
Мелодія

Учень. Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, «щоб всіх од сну нас розбудить» . 9 березня 1814 року в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати.

Інсценізація. Українка та українець.

Українка. Серед невідомих галактик, далеких країн є чудова країна, омита безмежними морями та синьоокими річками. У блакитний колір розфарбувала вона бездонне небо, краплини цілющої джерельної води, волошки в житі і мамині очі.

А жовтий колір – це колір пшениці в полях, колір сонця ласкавого й духмяного хліба…

Українець. Ця країна навесні буяє пишним цвітом вишневих садків, а восени вигойдує багряні калинові ґрона.

Саме в цю золоту пору року ми раді вітати вас на відкритті Міжнародного мовно-літературного конкурсу серед учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка!

Українка. Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й надзвичайного таланту, що здобула світову славу.

   Тарас Шевченко возвеличив Україну та її народ,  підніс його духовну велич і красу на найвищий рівень, чим збагатив увесь світ.

   Пізнавати Шевченка - це пізнавати історію.

   Думати про Шевченка - це жити Шевченком, продовжувати його безсмертя в собі.

  Українець . Так, як Шевченко любив Україну, можна любити тільки матір. Він силою свого слова відродив прадавнє ім’я рідної землі,  повернув  батьківщині законне ім’я, що довгий час перебувало під великодержавними заборонами. Повернув ім’я своєму народові й засвідчив його історичне право на рідну землю.

Українка. «Незлим тихим словом» згадуємо ми свого Кобзаря, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми??

Українець. Залишимо в спадок новим поколінням

                       Свої ідеали й свої устремління

                       Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

                       І геній Шевченка, як нації крила

Українка. Залишимо й те, що душею народу

                       Зовуть недаремно від роду до роду,

                       Як вищу красу і життєву основу,

                       Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову!

Мелодія

Учениця. Кобзар» став найзнаменитішою книгою Шевченка. Тільки за його життя він перевидавався 4 рази. А в радянський час загальний тираж «Кобзаря» перевалив за 8 мільйонів. Вірші з цієї збірки перекладені більш ніж на 100 мов світу. У місті Черкаси у 1989 році відкрився єдиний у світі музей, присвячений одній книзі. І цією книгою став «Кобзар».

Це був Поет.

Поет з родини бідної.

А душу мав розкрилену, як птах.

Гарячим болем і живою піснею

Його слова - в народу на вустах.

 А скільки ж раз його було розіп'ято

За правду, за Кобзар, і «Заповіт».

 В душі народу словом заповітним він

Залишив вічний і глибокий слід.

 

      Всім відома велика поетеса Ліна Костенко у власному творі веде діалог із Тарасом Шевченком, проводить паралель між минулим та сьогоденням

(Уривки вірша Ліни Костенко «Кобзареві» у виконанні учнів)

Учениця. Кобзарю!

Знов

до тебе я приходжу,

бо ти для мене совість і закон.

Прости, що я дрібницями тривожу

твій вічний і глибокий сон.

 

А, може, це і не дрібниця.

Ти ж бачиш сам, які складні часи:

Великі струси.

Перелом традицій.

Переосмислення краси.

І вічний рух -

у всесвіті, у світі.

Лише могили з місця - ані руш...

О, скільки стало в нашому столітті

скалічених і безнадійних душ!

Кобзарю мій!

Поете мій високий!

А як же ти поезії писав?

Учень. Я не писав.

Я плакав і сміявся.

Благословляв, співав і проклинав.

Сказати правду -

мало турбувався,

як я при цьому збоку виглядав.

Мелодія

Учень. Тарас Шевченко лишив нам свої слова – заповіти, які допомагають нам жити. Їх називають золотими словами Шевченка.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте.

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Учениця. Не цурайтесь того слова,

Що мати співала,

Як малого сповивала,

З малим розмовляла.

Учениця.

                    Не одцурайтесь своєї мови

  Ні в тихі дні, ні в дні громові,

  Ні в дні підступно мовчазні,

  Коли стоїш на крутизні

  Один, чолом сягнувши птаха,

  Й холодний вітер попід пахви

  Бере і забиває дих,

  Щоб ти скорився і притих.

  Не одцурайсь, мій сину,

  Мови. У тебе іншої нема.

  Ти плоть і дух – одне-єдине

  Зі словом батьківським – Людина,

  Без нього – просто плоть німа.

  Без мови в світі нас – нема!

Учень.

                    Схаменіться,…

  Подивіться на рай тихий,

  На свою країну,

  Полюбіте  щирим серцем

  Велику руїну,

  Розкуйтеся, братайтеся!

  У чужому краю

  Не шукайте, не питайте

  Того, що немає

  І на небі, а не тілько

  На чужому полі.

  В своїй хаті своя й правда,

  І сила, і воля.

 

Учениця.  Учітесь, читайте,

  І чужому научайтесь,

  Й свого не цурайтесь,

  Бо хто матір забуває,

  Того Бог карає,

  Того діти цураються,

  В хату не пускають.

  Чужі люди проганяють,

   І немає злому

   На всій землі безконечній

   Веселого дому.

 

Учениця.  

                     Обніміте ж, брати мої,

                     Найменшого брата, -

                     Нехай мати усміхнеться,

                     Заплакана мати.

                     Благословить дітей своїх

                    Твердими руками

                     І діточок поцілує

                     Вольними устами.

                     І забудеться срамотня

                     Давняя година,

                     І оживе добра слава,

                     Слава України,

                     І світ ясний, невечірній

                     Тихо засіяє…

                     Обніміться ж, брати мої,

                     Молю вас, благаю!

Учень. І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі ...

Мелодія

Учениця. Ми, учні, повинні дорожити Шевченком. Любити Україну, як любив її поет. Берегти її, як берегли наші діди і прадіди.

Учень. Ми повинні читати його твори і наша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу.

Учень. Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно – учив Тарас Григорович Шевченко.  І це сьогодні головне наше завдання.

Учениця. Візьмемося за руки, піднесемо з’єднані руки вгору і скажемо:

«Гуртом ми сильні і безпечні!»

Учениця. Ми, захисники заповіту Шевченка, завжди будемо пам’ятати його заклик: «Борітеся!»

 А тому разом відповідаємо (всі):

«Поборемо, нам Бог помагає!»