Урок -роздум "Чому мені, Боже, ти крилець не дав?" (Маркес "Стариган з крилами")
Урок - роздум в 11 класі
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
(після теми «Габріель Гарсіа Маркес «Стариган з крилами»)
Як завжди до уроку учні отримали випереджальні завдання:
Виготовити паперову заготовку у вигляді крила. Виконуючи завдання, «заповнити» крило.
1 група. Вказати відомі твори (і українських, і зарубіжних авторів), що вміщують символіку «крила», «польоту», узагальнити зібраний матеріал та зробити висновки про значення та ідейну завантаженість відповідних символів.
2 група. Аналізуючи оповідання «Стариган з крилами», відшукати ключову думку, яка наближає нас до відповіді на запитання: «Чому люди не готові до гостини ангела?»
3 група. Приготувати інсценоване виразне читання вірша І.Драча «Крила». Що спільного у творах Маркеса і Драча?
Вчитель. Розпочати наш урок хочу віршем, адже за словами Гоголя, «благоухающими устами поэзии навеивается в души то, чего не дашь ей никакими нравоучениями». А також, я думаю, ви пам`ятаєте слова Блока: «В душе каждого человека есть клапан, открывающийся только поэзией ». Я хочу, щоб цей клапан у вас сьогодні відкрився. Нехай поезія завжди пробуджує вас до глибокої душевної роботи, до бажання стати кращим. Яка основна думка вірша, який ви зараз почуєте?
Вчитель. Шагал я пешком и крался ползком,
Нащуывал носом путь. А встретился лес,-
На дерево влез — вокруг с висоты взглянуть.
Свой собственний след за несколько лет
Я вмиг оттоль рассмотрел!
И понял, каких, беспутен и лих,
Успел накрутить петель!
А что впереди? Неисповедим всевышний разум Богов!
Под солнцем искрясь, гора вознеслась в короне белых снегов!
И понял я: вот с каких высот
Земной увидеть предел! Я ногти срывал. Валися со скал.
Я сам, как снег, поседел.
Но все же достиг! Взобрался на пик. Открылся такой простор!...
Вблизи и вдали все страны земли нашел любопитный взор.
Куда же теперь? И снова я вверх гляжу, мечтой уязвлен.
Там синь высока. И в ней облака. И солнца сизый огонь.
Там Правды престол... Но божий орел пронесся рядом со мной:
„Мой друг, не тянись в запретную высь,
коль нету крыл за спиной!
Немногим из вас та тропка далась; тебе они не чета .
Мой друг, ты и так душой не бедняк.
О большем - и не мечтай!..
Я спорить не стал. Я попросту встал,
Не жалуясь и не кляня, и прыгнул вперед...
Паденье? Полет? Пусть Небо судит меня.
Про що цей вірш?
Людина здавна мріє літати, долати простір, розширювати пізнання світу. Боги карають особливо зухвалих («Дедал та Ікар»), коли вони зазіхають на роль, не притаманну людям. Про це попереджає і орел, аби не тяглася, якщо немає крил за спиною. Проте подає надію. Яку? «Мій друг, ти і так душею не бідняк». Отже ці два питання і стануть ключовими на нашому уроці: Що означає не бути бідним душею? І що означає мати крила? Записуємо тему нашого уроку.
Епіграфом стануть слова Байрона:
«О, як мені з душного світу,
Мов голуб до свого кубла,
У небо грозове злетіти,
В кочівлю сонця та орла?»
Вчитель. Як називається твір, який ми щойно прочитали?
- «Стариган з крилами»?
- Чому оповідання має таку назву? Про що розповідається в ньому? (Учень стисло переказує – вчитель за правильну відповідь дає фішки. Вкінці уроку кожен підрахує кількість – це і оцінка).
- Філософське світобачення є характерною ознакою творчості Маркеса. Він порушує глобальні проблеми людства, особистості. Намагається з`ясувати моральну спроможність людей, витоки їхніх вчинків. А щоб навчитися моральних заповідей, людина прислухається до Бога. Згідно з біблійною традицією Бог виявляє свою волю через янголів.
- Хто такий ангел? Яким ми уявляємо ангелів? (З грецької та єврейської означає «вісник», тобто той, хто несе божественну істину до людей. Коли десь падає зірка, кажуть, що то летить ангел. Ніхто не знає куди він прямує. Але той, хто побачить його – обраний. Згідно з древніми міфами, ангели, Божі вісники, пов`язані з небесними планетами: Гавриїл – з Місяцем, Рафаїл – з Меркурієм; Михаїл – з Венерою. В цьому давня мрія людей про духовний зв`язок космосу і Землі. А космос з грецької означає – « порядок , устрій, краса, мир». )
- Яке протилежне йому слово?(Хаос – безлад).
- Чому прилітають ангели до людей?(Щоб нагадати про необхідність морального влаштування людства і Всесвіту. У їхніх очах німий докір і добра віра, гірке розчарування і світла надія. Та чи розуміємо ми їхні погляди?)
- Перевіримо домашнє завдання. Робота біля дошки. Дописати і пояснити схеми: «Світове дерево», «Людство в мініатюрі», «Символічне та алегоричне значення образів». (Схеми заздалегідь написані на дошці.) Роздаю 3 учням картки. Поки працюють біля дошки питання до класу:
- Творчість Маркеса є реалізацією творчого методу з дивною назвою - … (магічний реалізм). Що таке магічний реалізм? Чому ця назва здається дивною?( По – перше, з лінгвістичної точки зору – це оксюморон, або поєднання непоєднуваних понять, тобто у нелінгвістичних термінах – нісенітниця, абсурд. Адже реальність і магія – це речі, які начебто не можна поєднати, бо це антоніми. Як день і ніч чи чорне і біле. А по-друге, якщо брати до уваги інше значення цього словосполучення, то це може означати щось надзвичайне, захоплююче, тобто магічне, як, скажімо, «магія слова», , магія дружніх стосунків. Лише звернувшись до творчості колумбійського письменника і, зокрема, його оповідання «Стариган з крилами», починаєш розуміти, що поєднання непоєднуваного цілком можливе і оксюморон все ж має сенс.)
- Отже ангел прилетів таки на землю. Ми вже зустрічалися з ангелами. Коли? (Аналізуючи роман Булгакова «Майстер і Маргарита»).
- Чи є відмінність між цими зустрічами?(Так. Різний вигляд, різне місце і умови проживання. Не говорячи вже про ставлення до них оточення. Важко уявити, щоб у Воланда кидали каміння чи намагалися припекти розпеченою залізякою!)
- Проте, що є спільне? (В обох випадках ідеться про атракціон, про перевірку людей. )
- То навіщо опинилася на землі ця дуже стара людина з крилами?
- А чи варто янголам відвідувати землю? ( Якось англійський філософ Карлейль сказав: «Якщо б Христос з`явився сьогодні на Землі і завітав би у чиюсь оселю, його б запросили до столу, пригостили б чаєм, чемно послухали і… посміялись би». А ми як би себе повели?)
- Навіщо тоді потрібні янголи, а також інші містичні створіння? (Пам`ятаєте у Маяковського: «Если звезды зажигают, значит это кому- нибудь нужно»? Якщо янголи комусь потрібні, то чому б їм і не бути? Так Маркес поєднав два світи – реальний і магічний. Щоб довести, що все на світі повинно мати своє місце. Отже подивимось на дошку, де ж місце янгола?)
Питання до учня, який працює з першою схемою:
Картка № 1
- На дошці зображене умовно світове дерево, в образі якого наші предки поєднували царство небесне, з царством земним і підземним. В різних частинах цього дерева розмістимо героїв оповідання. Крона – ангел, стовбур: Пелайо, Елісенда, Дитина, Гонзага, жителі селища; корінь – дівчина-павук. Чому саме так розмістили героїв?
- Чим ангел з цього оповідання відрізняється від загальноприйнятого уявлення про ангелів? Може, це і не ангел? (Незвичайне терпіння, творить чудеса, нікого не ображає, безгрішний, здатний самовдосконалюватися – безсмертний)
- Чому людей треба розмістити, де стовбур ? Бо це реальний світ.
- Чому дівчину-павука розмістили у коріння?(Покарана за гріхи. Перетворення: гріх – прокляття.)
- Чому ангел прилетів до людей?(Бо дерево хворе).
- Чому дерево хворе? Коли крона всихає? Яка частина хвора? (Стовбур, реальний світ).
- Доведіть, що дерево хворе. (Ангел упав)
- Яка хвороба?(Бездуховність. ) Отже, це і є магічний реалізм Маркеса: незвичне допомагає висвітлити проблеми повсякденного. Які ж це проблеми?
Питання до учня, що працює з схемою «Людство в мініатюрі»:
Картка № 2
- Що означає ця схема?(Це модель людства в мініатюрі, людства, яке живе за гратами, чи в клітці, спорудженій ним самим.)
- Оповідання має оптимістичний чи песимістичний характер?(Та рано чи пізно метал на гратах поіржавіє і грати розпадуться, як розпався курник. Тоді людство звільниться від бруду нікчемності.)
- Символом чого є хвороби дитини і ангела? Чи є ліки від цієї недуги?(Символ неблагополуччя людей. Людство хворіє на зло, що може знищити все світле, і ангелів.)
- Порівняйте ставлення людей до Сина Божого і до героя оповідання. Чи змінилося людство? Хто вже ставив це запитання? ( Сина Божа не тільки прокляли, а й розіп`яли. Тепер теж торгують непродажним, але рідше розпинають, і камінням закидають уже не до смерті. Це питання ставив Воланд. «Люди як люди»).
- Чому ангел старий?(Через гріхи людей. Розваги, гроші, банальні істини. Людство старіє від гріхів. Чи не побачимо ми, як ангели помирають?)
Робота в зошитах. «Символічне та алегоричне значення образів» Заповнити таблицю .
-
Доведіть, що ми живемо в духовно хворому суспільстві.
- Судячи з того, як люди ставляться до ангела, для них уже немає нічого святого, вони втратили віру і здатність до милосердя 9небене творіння називають твариною, годують залишками їжі, курник, каміння…)
- Людьми керують користь, жадоба до грошей, до наживи (збудували двоповерховий будинок… А в наш час?
- Люди думають лише про власні потреби: до ангела звертаються не пробачити їхні гріхи, а зцілитися від хвороби, отримати насолоду від знущання над дивною істоту, задовольнити цікавість.
- Церква брехлива, давно втратила здатність підтримувати зв`язок з Богом: не розуміє мови ангела. З облудності церкви і почалася втрати віри людьми.)
- Люди проклинають через дрібниці втеча на танці – це проступок, який вимагає покарання, але не прокльону. Це гріх – проклинати рідну дитину.
- Розчарування в людях у янгола таке глибоке, що чогось іншого, хорошого він і не чекає йому вже не під силу боротися за людські душі.
Інсценоване виразне читання вірша І.Драча «Крила».
Автор. Через ліс-переліс, через море навкіс
Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому – шапку смушеву,
Кому – люльку дешеву,
Кому – модерні кастети,
Кому – фонтонні ракети.
Кому солі до бараболі,
Кому – три снопи вітру в полі,
Кому – пушок на рило,
А дядькові Кирилові – крила.
Був день як день, і раптом – непорядок,
Куфайку з-під лопаток – як ножем прошило,
Пробивши вату, заряхтіли радо
На сонці крила.
Голодні небом, випростались туго,
Ковтали з неба синє мерехтіння,
А в дядька в серці – туга,
А в дядька в серці – тіні.
Кирило. Кому – долю багряну,
Кому – сонце з туману,
Кому – перса дівочі,
Кому – смерть серед ночі,
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові, прости Господи, - крила!
Автор. Жінка голосила:
Жінка. Люди як люди,
Їм доля губи змастила.
Кому – валянки,
Кому – мед од простуди,
Кому – жом у господу,
А цьому гаспиду,
Прости Господи, - крила!?
Автор. Так Кирило до тями брів,
І, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
І крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичі,
Насміхались зорі з Кирила
І, пробивши сорочку вночі,
Знов кипіли пружинисті крила.
Та Кирило з сокирою жив,
На крилах навіть розжився –
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А ті крила розкрали поети,
Щоб їх муза була не безкрила,
На ті крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.
Кирило. Кому – нові ворота,
Кому – ширшого рота,
Кому сонце в кишеню,
Кому-дулю дешеву,
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові – не пощастить же
Отак чоловікові! – крила.
Вчитель. 1. Отже, крила людині для того, щоб їх обрубувати?
2.Що спільного у творах Маркеса і Драча? (Образ «крилатої людини»)
3. Порівняйте крила героя І.Драча з крилами старигана Маркеса. (У Кирила пружинисті крила, готові до злету, сильні, голодні небом. У старигана великі півнячі крила обскубані та брудні, загрузли в болоті, все пір`я з крил повипадало, потім у нього почало рости тверде й довге, як у великих старих птахів, пір`я.)
Виступ учнів. Важче серед сірості й байдужості залишатися людиною. Тому актуальна і сьогодні проблема, яку ставлять письменники у творах – проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя людини. Це твори попередження, застороги. Людство втрачає духовність.
- Що означає не бути бідним душею? (Мати багатий внутрішній світ. Читання книг, театри домашні, читання поезій, музика, ігри розвивальні, розвиток творчих здібностей.)
- Від чого застерігають нас герої твору? (Щоб люди зрозуміли, що наймиліше і найдорожче в житті. І Маркес, і Іван Драч попереджають нас, що людська безкрилість породжує замість захвату від чудесного, від незвичайного дару лише «тугу і тінь у серці», замість відчуття величного – пошуки матеріального. Тому і перетворюється ангел Маркеса у «маленьку чорну цятку в небі», тому і «снилося небо порубаним крилам» дядька Кирила у вірші І. Драча. Це твір – пересторога для нас: не губіть добра, справедливості, честі, не губіть людської душі, совісті. Таке життя може бути в будь-якому сучасному селищі за умови втрати духовності.)
Вчитель. А на світі по – різному можна жити.
В горі можна, і в радості,
Вчасно їсти, вчасно спати,
Вчасно робити прикрощі.
А можна і так: на світанку встати і,
Не думаючи про чудо,
Рукою сонце дістати
І подарувати його людям.
Слово вчителя. Нехай наші серця випромінюють тепло, сонце, як говорив Достоєвський, станьте сонцем, і вас усі побачать. Багатство кожної людини – душа.
Нехай струни вашої душі будуть завжди настроєні, відчувають пульс життя, випромінюють тепло і світло для людей, дарують сонце. І тоді ми зможемо теж сказати: «Дивлюсь я небо та й думку гадаю: чому я не сокіл? Чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крила не дав: я б землю покинув, і в небо злітав.»
Як писала Цвєтаєва: «Если душа родилась крылатой, зачем ей хоромы, зачем ей хаты?»
Зичу довго літати.
Хай несуть вас крила в Божий світ.
І збагніть незбагненне,
І трудіться натхненно…
Хай підносять вас крила, хай триває політ.
- Політ найчастіше асоціюється з відчуттям стану особливого піднесення, захоплення. Адже коли людині хочеться літати? Від великої радості, щастя. Відірватися від цієї сірої буденщини.)
Гра «Мікрофон».
Чи потрібні людині крила?
Де взяти крила для душі?
Яку відповідь дасть нам народна мудрість?
Поясніть фразеологізми
Брати під своє крило (брати когось під свою опіку)
Під крилом (під чиєюсь опікою, захистом)
Виросли крила (хтось відчув силу, енергію до великих звершень, подвигу)
Опускати крила ( втрачати впевненість у собі, впадати у відчай, журитися)
Підрізати крила (підірвати міць, знесилити когось або обмежити поле його діяльності)
Розкривати крила (починати діяти на повну силу)
Чути крила за плечима (відчувати натхнення, силу, спроможність до дії ).
- Дані звороти мають на увазі пташині крила чи все-таки крила, які належать людині? (Йдеться про людину, крила – це символ творчості, натхнення, енергії, спрямованої на великі звершення.)
- То, можливо Кирило І.Драча відтинає собі крила, щоб не заважати іншим, безкрилим, яких більше. Тут, діти, знову перед нами вибір. Право обирати: чи жити з крилами, чи крила не потрібні. Але нагадаю слова М. Горького: «Есть только две формы жизни: тление и горение. Трусливые и жадные избирают первую, смелые и гордые – вторую». А «Песня о Соколе»? Уж : «Так вот в чем красота полета – она в паденьи. Летай иль ползай – конец известен: все в землю лягут, все прахом будет.» То ж ким і як краще прожити, як Уж чи як Сокіл?
Вчитель. Ми дуже гарно сьогодні попрацювали, виявляється, мудрість закладена в кожному з нас великим Творцем, тільки потрібно заглянути в душу, подумати і зрозуміти. Ми живемо в час духовної не влаштованості. Від нас залежить, яким буде життя. Головне - зрозуміти: якщо ти живеш, то вже витяг щасливий квиток, і потрібно радіти тому, що маєш. Якщо ви хочете, щоб світ став кращим, почніть із себе. Розправте крила, почуйте їх за плечима. Станьте самі такою людиною, яку вважаєте взірцевою. Адже ми уподібнюємось тому, до чого прагне серце.
Я хочу, щоб ви знову прослухали вірш.
Я не прошу краси, ані щастя —
Дай мені сили, Боже,
Щоб не зламатись в бурі нещастя
Дай мені міці, Боже.
Щоб не лякатись гіркої правди,
Дай незалежності, Боже,
І не стидатись слів своїх завжди
Дай мені віри, Боже.
Щоб вчиняти по добрій волі,
Дай мені мужності, Боже,
Щоб дивитися в очі долі,
Прошу хоробрості, Боже.
Щоб ніколи не стати на коліна,
Дай мені гідності, Боже,
не зрадить у чорну годину
Дай мені честі, Боже.
Щоб не мати на серці злого,
Прошу любові, Боже,
Не зробити нічого лихого —
Дай доброти мені, Боже.
І не бути байдужим у світі,
Де цураються власного роду.
Я нічого не буду просити, —
Дай мені тільки свободи/
Благословенні будьте, небеса,
І ясне сонце, будь благословенне,
Нехай панує на землі краса
І не шугає полум 'я шалене.
Нехай панує на землі добро,
Співає мати пісню колискову,
Хай не конає батечко Дніпро
І вільно лине в далеч світанкову.
Маючи серце, будь милосердним, маючи душу, будь духовним, і ти відчуєш за спиною крила, і тобі снитимуться ангели і небо.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку