ОЙ РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ!
6 клас Тема. Узагальнення й систематизація вивченого з розділу «Іменник» Мета: поглибити й узагальнити знання учнів про іменник як частину мови; удосконалювати вміння й навички застосовувати здобуті знання з теми; підвищувати мовленнєву культуру; розвивати творчу уяву, логічне мислення; збагачувати духовний світ учнів, розкриваючи значення нородних звичаїв та традицій. Тип уроку: урок узагальнення й систематизація вивченого. Епіграфи : Бог світ створив і творить далі, З його наказу все росте; Приймає від комашки жалі І водить сонце золоте! І.Огієнко
Людині дано пам′ять, що сягає у віки, тому вона й Людина. Олесь Гончар Різдво Твоє, Христос Боже наш, Засвітило світові світло розуміння... (Мт.2) Перебіг уроку І. Увідно – мотиваційний етап. Учитель Велемудрий у своєму чині Будні й свята Бог послав людині. Бо людині необхідні будні, Щоб діла вершити многотрудні. І потрібні для людини свята, Щоб спочила у труді завзята. Щоб могла у мирі помолитись І до Божих таєн причаститись. (Дмитро Білоус) Одне з найбільш релігійних свят – Різдво. З ним пов′язують народження Ісуса Христа. Різдво Христове припадає в нашому календарі на 7 січня, а його навечеря, Святий Вечір, на 6 січня. Народження Ісуса Христа злилося з передхристиянським святом Коляди, чи то Корочуна, яким наші предки обходили найкоротший день у році та початок відродження сили сонця. Тим самим це був початок нового року. Українське Різдво сповнене символікою духовних вартостей. На Різдво обмінюються святою вечерею, або обдаровують ласощами колядників. Але головне - Різдво захоплює духовними вартостями – виявами любові, пошани до ближніх. Це свято милосердя. З давніх-давен в Україні шанували та урочисто відзначали різдвяні свята. Українська мова невідривна від своїх українських звичаїв. Де свій звичай там і рідна мова. А де українська мова, там буде і український звичай. Звичай і мова – це одне ціле, нерозірвальне. Коли ми святкуємо Різдвяний Святвечір, то він буде українським тільки тоді, коли ми всі говоримо українською мовою. Коли ж ми української мови не вживаємо , то такий Різдвяний Вечір не буде Святим, а тільки штучним. Кутя без української мови зовсім не смачна! Наш український рідний звичай потребує для себе й української мови. Бо душею свого рідного звичаю є українська мова. Сьогодні у нас незвичайний урок – будемо святкувати Різдво та повторимо, як ви засвоїли розділ, що вивчали протягом останніх тижнів. А основне наше завдання – узагальнити й систематизувати знання з теми «Іменник». ІІ. Освоєння теми уроку
Робота з опорним конспектом
Прослухайте текст, з′ясуйте його стиль, головну думку, запишіть з пам′яті 10 іменників; визначте рід , число, відмінок виписаних іменників. Серед найдавніших різдвяних обрядів, що збереглися до наших днів, є «водіння кози», що відбувається у Щедрий вечір на честь народження Молодика. Це народне драматизоване дійство в минулому виконувалося процесією жерців, які водили «священну» тварину, що символізувала зодіакальне божество або вважалась прадавнім тотемом народу. Цією твариною, як правило, була коза, що уособлювала місяць і вважалась предком слов′янських племен. Тому вона часто в ході ритуальних дійств приносилася в жертву. Упродовж століть ритуал «водіння кози» видозмінився і дійшов до нас у зовсім іншому вигляді, що швидше можна назвати імітацією давнього обряду. Тепер містерія здійснюється гуртом парубків, які ходять по хатах із символічною зорею-провісницею ( її роблять на зразок вавилонської – восьмикутною). Роль кози. Як правило, виконує малий хлопець, зодягнутий у вивернутий кожух з прилаштованими рогами. Містерія починається і супроводжується замовляннями, звертаннями до тотемного предка : «Ого –го, коза, ого-го сіра» або :»Кізонько-лебедонько, стань на порозі на одній нозі,-ввійдеш до хати, будемо скакати... Гоцки, гоцки!» У цих обрядах коза є символом добробуту та родючості.
(Робота в парах) -Уявіть, що ви – митники. На пропуск через митницю чекають 3 колядки. Кожен варіант має завдання виділити в змісті лише іменники чоловічого і жіночого роду. Отже, з колядок , записаних на картках, 1 варіант виписує лише іменники жіночого роду, 2- іменники чоловічого роду. 1. Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом зірка ясна світлом засіяла. Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік пеленами, убого повився. Ангели співають, славу й честь звіщають, На небесі і на землі мир проповідають. Давид виграває, в гуслі ударяє, Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє. І ми теж співаймо, Христа прославляймо, Із Марії рожденного смиренно благаймо:
Даруй літа щасливії сего дому господарю. Даруй господарю, даруй господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
Найвідповідальніша місія у 3-го варіанта – не пропустити через митницю колядку, в якій власні назви замаскувались під загальною назвою. 3. По всьому світу стала новина Діва марія сина родила. Сіном притрусила, В яслах положила Господнього сина. Діва марія бога просила: В що ж би я сина свого сповила? Ти, небесний царю, Пришли мені дари, Сього дому господарю. Зійшли ангели з неба до землі, Принесли дари діві марії: Три свічки воскові, Ще й ризи шовкові Ісусові христові. Засіяла звізда з неба до землі, Зійшли ангели к діві марії. Співають їй пісні, Господній невісті, Радости приносять. 4.Гра «Словесне багатоборство» Поставте слова на місця так, щоб утворились народні прикмети , які за різдвяним днем віщували погоду і врожай.
5. «Інтелектуальна розминка». Культура мовлення
6.Творча робота в групах. За малюнком скласти міні-твір, використовуючи опорні слова: ватага,різдвяна зірка, колядники, свято, коза, радість, вечір, сніг,небо, щастя, Ісус Христос.
7. Самостійна робота (за індивідуальними картками)
|
|
Хай вам щастя в хаті буде. З вифлеєму ми ідемо, Вістку радісну несемо: Що Христос – спаситель світу, Народився у стаєнці, І зоря яскраво світить, Людям радість сповіщає.
Шкварки й холодці – все аж очі вбира, Яєчня, ковбаси, в макітрі – вареники, Коржів, пирогів отакенна гора! (Д.Білоус)
Будні й свята Бог послав людині (Д.Білоус)
Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай мені (І.Франко) ІІІ.Підсумок уроку Узагальнююча бесіда
Заключне слово вчителя. -Протягом уроку ми працювали з текстами, реченнями , словами, які підтверджують тезу, що українська мова невідривна від своїх звичаїв. Ми повинні не тільки знати і використовувати правила української мови, а пам′ятати звичаї українського народу. Хто забуває свої рідні звичаї, той забуває українську мову. А хто забуває звичаї й мову, той забуває свою націю, - свою Віру, свій народ. Вертаюсь до мови тії чарівливої І щиро бажаю, щоб вічно жили Такі дорогі родові наші звичаї І гнулися в нас від достатку столи. ІV. Домашнє завдання Написати твір-мініатюру на тему «Свято Різдва в моїй родині».
|