Урок" Бринить душа-кларнет, щоб впасти на папір малюнком літер... Взаємозв’язок різних видів мистецтв і їх вияв у інтимній ліриці П.Тичини"

Тема                           Бринить душа-кларнет,

щоб впасти на папір малюнком літер...

Взаємозв’язок різних видів мистецтв

і їх вияв у інтимній ліриці П.Тичини

 

Десь на дні мого серця

Заплела дивну казку любов.

П.Тичина

Мета: простежити вплив взаємозв’язку виражально-художніх засобів різних видів мистецтв на емоційне сприйняття читачем ранньої лірики П.Тичини;

розвивати творчу уяву, фантазію, творчі здібності учнів;

виховувати естетичні смаки, високу культуру почуттів. 

 

Обладнання: підручники, збірки поезій П.Тичини; репродукції картин Сандро Боттічеллі „Весна”, М.Жука „Біле і чорне”, картина В.Борошнєва, музичний супровід.

 

Тип уроку: інтегрований

 

Х І Д    У Р О К У

 

Учні, які беруть участь у веденні уроку: літературознавці, мистецтвознавець, кореспонденти.

 

Мотивація

Ми з вами продовжуємо вивчати творчість П.Тичини. І сьогодні спробуємо наблизитися до розгадки секретів його ранньої поетичної творчості: простежимо, як впливають виражально-художні засоби різних видів мистецтв, присутніх у ліриці П.Тичини, на наше сприйняття його поезії.

На уроці будемо неодноразово звертатися до авторитетної думки мистецтвознавців і літературознавців (представлення учнів).

Музичний супровід нашого уроку підготували вчителі Конотопської школи мистецтв Пустовойтова Людмила Іванівна та Бобко Інна Віталіївна.

 

Учитель. Отже, будемо говорити про любов і про те, що народжується з             неї – про його величність Мистецтво.

Бесіда за питаннями:

• Що таке мистецтво?
• Що воно дає людині?

Відповіді учнів.

 

Учитель. Підсумовуючи сказане, хочу звернути вашу увагу на слова Л.Толстого, який зазначив:

„Мистецтво – це людська діяльність, яка полягає в тому, що одна людина певними зовнішніми знаками свідомо передає іншим пережиті нею почуття, а інші люди проникають цими почуттями й переживають їх.”

 

Думаю, що ми з вами ще не раз переконаємося в правоті цього судження. Отож ступимо на поріг вишуканого храму, що зветься Мистецтво, щоб освятитися його красою, одухотворитися нею. Передаю слово нашим літературознавцям.

 

Літературознавець. Молодий П.Г.Тичина вірно й віддано служив Красі. Його збірка „Сонячні кларнети” здивувала й зачарувала читача. Та це й не дивно, бо в Храмі Вселенського Мистецтва йому, як нікому до нього та й по ньому, вдалося зробити невидимими стіни між залами, де представлені живопис, музика, поезія.

 

Літературознавець. Критик Леонід Новиченко зазначав, що „... цю чудову за своїм „золотим” мажором пісню юності, – цей широкодзвоний, ніби й справді на арфі виконаний пеан весні” можна назвати епіграфом до збірки „Сонячні кларнети”.

 

 

 

 

 

 

 

 

Виразне читання поезії „Арфами, арфами”

 

 

Арфами, арфами...

Арфами, арфами –

Золотими, голосними обізвалися гаї

                               Самодзвонними:

                       Йде весна

                       Запашна,

                       Квітами-перлами

                                 Закосичена.

 

Думами, думами –

Наче море кораблями, переповнилась блакить

                                Ніжнотонними:

                        Буде бій

                        Вогневий!

                        Сміх буде, плач буде

                                  Перламутровий...

 

Стану я, гляну я –

Скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий

                                З переливами

                        Йде весна

                        Запашна,

                        Квітами-перлами

                                   Закосичена.

 

Любая, милая –

Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай

                                Там за нивами:

                        Ой одкрий

                        Колос вій!

                        Сміх буде, плач буде

                                  Перламутровий...

 

Літературознавець. Ця поезія є гімном Весні – щасливій порі року, коли в природі відновлюється життя й вона набирається нової сили. Твір сповнений радісного вітання життя, у ньому повною мірою виявляється вітаїзм.

 

Літературознавець.  Цей вірш вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними картинами, змальованими талановитим митцем: кольори виграють, міняться різними барвами, ніби вимальовують почуття юної закоханої душі.

 

Робота в групах

Поділіться з товаришем враженнями від прочитаного вірша.

Висловіть ваші враження.

Зверніть увагу на схему, яка допоможе нам окреслити й підтвердити прикладами авторитетну думку літературознавців.

Які художні засоби використовує поет у вірші, з якою метою?

 

Особливості ранньої лірики П.Тичини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель. Торкніться поглядом цього прекрасного мистецького полотна Сандро Боттічеллі „Весна”. Зверніть увагу на образ Весни. Пропоную вам порівняти два образи весни: поетичний та живописний. Опишіть живописний образ Весни. 

Учні читають полотно, порівнюють поетичний та живописний образи весни.

 

Учитель. Передаю слово нашому мистецтвознавцю.

 

Мистецтвознавець. Тичинина весна дуже схожа на дівчину Весну, змальовану Сандро Боттічеллі, струнку юнку в розкішній світлій сукні, оздобленій витканими ніжними квітковими узорами. Її золотисто-пшеничне волосся уквітчане вінком із квітів. На лебединій шиї – різнобарвна гірлянда. Юне обличчя смутне й мудре, тонку руки підтримують троянди, які падають, а ноги потопають у темно-зеленому трав’яному килимі.

 

Учитель. Завдання. Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово весна? Складіть речення (ланцюжок), яке б мало закінчену думку.

Весна… це (пора сподівань..., коли серце відкрите назустріч почуттям і хочеться розгорнути „кохання книгу”, і хочеться говорити про те, що серцю спокою не дає).

 

Учитель. Довірливо-запитальне „Ви знаєте...” ми говоримо не кожному. А коли й говоримо, то якось утаємничено й неголосно, щоб зберегти інтригу миті, оту одну з багатьох, що з них зіткане людське життя. „Ви знаєте...”

Виразне читання поезії напам’ять

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? –

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

 

Ви знаєте, як сплять старі гаї? –

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї…

„Я твій” – десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Чудовий нюкторн, погодьтесь. У вас є небагато часу, щоб висловити почуття й враження від цієї поезії.

Перевірка домашнього завдання (індивідуальне завдання для творчої групи: написати ноктюрн)

 

Учень читає ноктюрн.

 

Учитель. Два вічні мандрівники – Кохання і Розлука – завжди йдуть поруч. І не під сілу людині щось змінити. Отож і доводиться їй приймати в храмі душі своєї цих подорожніх – то бажаного, очікуваного, то непроханого, віроломного.

Грає скрипка

Які почуття, настрої викликає у вас ця музика?

Послухайте вірш і скажіть, чи відчули ви співзвучність музичного та поетичного творів? 

 

Виразне читання вірша „Подивилась ясно...”

Подивилась ясно, – заспівали скрипки! –

Обняла востаннє, – у моїй душі. –

Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.

Заспівали скрипки у моїй душі!

 

 

 

Знав ,я знав: навіки, – промені як вії! –

Більше не побачу, – сонячних очей. –

Буду вічно сам я, в чорному акорді.

Промені як вії сонячних очей!

 

Відповіді учнів.

 

Учитель. Уявіть себе художником. Назвіть найяскравіший образ своєї картини, навіяної музичним та поетичним твором.

 

Відповіді учнів.

 

Учитель. А зараз для вас прем’єра картини В.О.Борошнєва. Ця картина написана за мотивами інтимної лірики П.Тичини, спеціально замовлена на наш урок. Хочу передати слово нашій пресі – дівчатам, які брали інтерв’ю в художника.

Інтерв’ю.

 

Учитель. Я пропоную вам назвати це мистецьке полотно, аргументуйте назву картини.

Відповіді учнів.

 

„Мелодія душі”... Мені чомусь так хочеться назвати цю картину. Мабуть, майстерність митця й виявляється в тому, наскільки вдалося йому доторкнутися до струн людської душі, заграти на ній неповторну, не схожу ні на які інші мелодію.

Погодьтеся, такі вірші, полотна, таку музику можуть створювати тільки люди, що самі здатні на високі почуття.

 

Гра фортепіано

 

Літературознавець.

Станіслав Тельнюк у літературно-критичному нарисі „Червоних               сонць протуберанці” про цей вірш напише: „Кожне слово – мов клавіш. Кожне слово – мов інший звук, інший настрій. Все йде на нюансах. Цнотливо. Чисто. Без жодного зайвого слова…

Для таких поезій потрібен колосальний заряд почуттів. Такі поезії не пишуться щодня...”

 

 

 

Виразне читання поезії „О, панно Інно...”

 

О, панно Інно, панно Інно!

Я – сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив –

Дитинно, злото цінно.

Любив? – давно. Цвіли луги...

О панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз – ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...

 

Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий – я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом – небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші. – Я ридаю.

Сестра чи Ви? – Любив...

 

Учитель. Про історію створення цього вірша розповість нам літературознавець.

 

Літературознавець. Дослідники творчості Тичини доклали чимало зусиль, що розгадати, хто ж була вона, та панна Інна, до якої так зворушливо звертається поет у своїй чи не найбільш популярній ліричній поезії. Це той випадок, коли ім’я жінки, яка стала героїнею поетичного твору, увінчується через те, що твір став класичним.

За найбільш достовірною версією Інна (Нюся) і Поля – рідні сестри – доньки чернігівського краєзнавця та літератора Івана Коновала, який приятелював із Михайлом Коцюбинським і через те входив у коло людей, з якими міг спілкуватися семінарист Павло Тичина.

Уже покинувши Чернігів і живучи у Києві, Тичина не поривав зв’язків з Інною та Полею. У щоденниковому записі, зробленому ним у квітні 1920 року, читаємо: „Померла Нюся. З сухот. Оттепер уже для мене Поля зовсім не існує. В Нюсі я довго любив Полю”. Для глибшого розуміння поезії „О, панно Інно...” дуже важливими є саме ці слова: „В Нюсі я довго любив Полю”. Є свідчення (вони теж знайдені в щоденникових записах поета), що „Поля зрадила” Павла і, взагалі, виявилася духовно далекою від молодого Тичини. Та кохання в чутливого поета так просто не минає. Іноді, зустрічаючись із Нюсею, він вгадує в ній її сестру, і тоді призабуте кохання немовби повертається знову...

 

Учитель. „Вічна загадка любові...” (ліричний етюд). Саме так звучало ще одне домашнє творче завдання.

 

Учениця читає ліричний етюд.

 

Учитель. Перед вами панно М.Жука „Біле і чорне”. Про нього вам розповість наш мистецтвознавець.

 

Мистецтвознавець. Художник Михайло Жук знав історію нещасливої любові свого учня. Цьому моменту в житті Тичини він присвятив своє загадкове панно „Біле і чорне”.

На передньому плані – дві постаті: темноволосий юнак у античному одязі й русява дівчина зі схрещеними на грудях руками. Хлопець насолоджується чарівними звуками сопілки. Задума й стриманість на ніжному личкові юнки. Його півпостать охоплюють широкі чорні крила, а її – білі. Створюється таке враження, що вони повільно рухаються до нас.

Навколо юнака й дівчини буяють квіти. Ближче до нього – соняшники, чорнобривці, жовті гвоздики (спектр теплих кольорів), а біля неї – віоли, синьоха лазорева, татарська гвоздика (холодні тони).

Портрет юнака написаний з двадцятилітнього Павла Тичини, а дівчини – з Поліни Коновал.

 

Учитель. Підходить до завершення наш урок, на якому ми намагалися простежити взаємозв’язки поезії, музики, живопису в ранній ліриці П. Тичини. Висновки, до яких ви сьогодні прийшли на уроці, запишіть у вигляді тез.

 

Учні працюють над складанням тез.

Відповіді учнів.

 

Заключне слово. Один із літературознавців сказав, що лірика „Сонячних кларнетів” – це своєрідний тест на літературно-мистецьку освіченість. Як на мене, ви сьогодні успішно його пройшли. І нехай зараз ви стоїте на порозі великого храму мистецтва, але я переконана, що на шляху до його олтаря ви не зупинитесь. Успіхів вам.

 

Домашнє завдання.

Прочитати вірші „Одчиняйте двері”, „Пам’яті тридцяти”, „І Бєлий, і Блок...”

 

Індивідуальне завдання: історична довідка (творча група), літературознавчі студії (творча група).