Урок "Буква ї. Вправи на закріплення звукових значень букви ї. Вживання великої літери в географічних назвах."

 

Навчання грамоти  1клас

Тема. Закріплення знань про букви ї, ї.. Урок-подорож

Мета: продовжити формувати в першокласників уявлення про звуко-буквений аналіз слів; удосконалювати вміння учнів добирати за поданою схемою речення та за пода­ною звуковою схемою — слова; формувати навички читання діалогу; закріпити знан­ня про написання великої літери у словах; вчити логічно і послідовно висловлювати свої думки; розвивати уяву, спостережливість, мовну культуру; виховувати почуття патріотизму, гордості за свою країну та її столицю.

Обладнання: каса букв, набірне полотно; звукові фішки, ілюстрації Киева, мапа Укра­їни, фільм про сучасний Київ, картки зі словами.

ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент

 ІІ.Підомлення теми та мети уроку

- Сьогодні на уроді ми вирушимо на екскурсію до столиці, але щоб дістатися, нам треба пригадати все, що ми знаємо про букву ї, правильно виконувати звуко-буквений аналіз слів, вправлятися виразному читанні діалогу, збагачувати свій словниковий запас. Рухаючись до своєї мети, нам потрібно проїхати декілька станцій.

А їхати  ми будемо певним транспортом, до назви якого записана звукова модель.

(поїзд

-Скільки букв у слові?

-Скільки звуків?

-Чому у слові більше звуків, ніж букв?

Учні хором повторюють правило.

Отже, поїдемо поїздом. Вперед! (Лупає запис шуму поїзда.)

3. Актуалізація опорних знань учнів

1.   Станція «Обирайлівка»

І ось перша станція — «Обирайлівка». Серед поданих слів нам треба обрати лише ті, у яких є літера ї,— вони нам потім стануть у пригоді.

На дошці — картки зі словами.

Київ, Україна, Андріївський узвіз, Софіївський Собор, Хрещатик, Майдан Незалежності, площа Богдана Хмельницького, Михайлівський Золотоверхий Собор, КиєвоГІечерська лавра.

2.   Станція «Складалочка»

Молодці, рушаймо до наступної станції — «Складалочки»

і зібрані слова візьмемо із собою

 

(Картки зі словами: Україна, Київ, українська, приїхали, Таїса.)

• Що ви помітили спільного в цих словах? (Є буква ї.)

Складені слова ще знадобляться нам па наступній зупинці.

З.Станція «Текстова» 

-Їдемо до наступної станції — «Текстової». Нам потрібно утворити текст, зі складеними на попередній станції словами.Але починається дощик, і він, сподіваюся, допоможе нам тим, що посіє ці слова у потрібні речення.

Київ	українська	Таїса
Україна	країна	приїхали

 

 

 

• А ось і текст, куди потраплять зібрані слова.

Таїса живе в чудовій країні. Її назва Україна. Люди розмовля­ють у ній українською мовою. Найголовніше місто Київ називають столицею. Ми вже приїхали до нього.

• Молодці! Ви впоралися із завданням. І ми вже приїхали до Столиці.

Робота з мапою України. Вчитель демонструє країну і столицю на мапі.

 Фізкультхвилинка

Їдуть-їдуть поїзди До столиці трудової,

В славне місто — Київ-град,

Що цвіте, мов пишний сад.

4. Вивчення нового матеріалу

1.   Легенда про створення міста Києва

•    Отже, ми, перед тим як вирушити на екскурсію містом, послухаємо, звідки пішла назва нашої столиці.

ЛЕГЕНДА ПРО КИЇВ

 Жили па горі три брати: старшого звали Кий, середнього — Щек,  а молодшого — Хорив. Була в них сестра Либідь.

Кий жив па горі, де сьогодні узвіз Боричів, Щек жив на горі, що називається Щековицею, а Хорив — на третій горі — Хоривиці.

Побудували брати місто. І назвали його Київ — на честь стар­шого брата.

Київ стоїть на березі великої ріки Дніпро. Правий берег високий, крутий, з невеличкими горами. У центрі міста протікає річка Либідь, яка названа на честь сестри.

2.   Бесіда про сучасний Київ

• Але і в сучасні часи Київ — дуже красиве, зелене місто з архі­тектурними та історичними пам’ятками. (Учитель використовує

Ілюстрації з краєвидами Києва: Хрещатика, Майдана Незалежності, Києво-Печерської лаври, Софіївського Собору, Золотих Воріт, площі Богдана Хмельницького)

 

• Чи зустрічались вже нам ці назви сьогодні? (Так)
• На якій станції? («Обирайлівка»)

А тепер зможемо ще й переглянути ці краєвиди.

Під ілюстраціями вчитель кріпить картки зі словами, у яких є лі тетера ї

3.    Перегляд відеофільму «Сучасний Київ»

Діти уважно переглядають відеосюжет.

• Вам сподобалась екскурсія столицею?
• Як називають людей, які проживають у Києві? (Кияни)
• Правильно.

Фізкультхвилинка

4.    Ознайомлення з поняттям «Граматична казка»

Граматична казка-це казка, яка пояснює якісь граматичні правила, явища мови через вигадані події.

5.Читання казки «В одному королівстві» (за Н.Вернигорою)

 

6.Читання тексту вчителем.

7.Відповіді на запитання

-У якому королівстві жили букви І та Ї?

-Хто правив цим королівством?

-Чим були схожі букви?

-Що зробив король, щоб їх розрізняли?

1. Читання дітьми (напівголосне).

8.Гра «Не помились»

-Вставте потрібну букву-і чи ї

 По_зд, под_я, _дальня, _рис, _жак, Ки_в.

 

9.Робота зі звуковими схемами.

— Знайдіть  слова, які відповідають звуковим схемам.

/		-
1 0 II ■о 1		1 1 о II 0 1 0 1 о

 

• Які звуки позначає на письмі буква ї? (Буква ї завжди позна чає два звуки: м’який приголосний [й] та голосний звук [і])

5. Підсумок уроку

• Ось наша подорож добігає кінця.
• Яка літера допомогла вам прочитати багато слів? (ї)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧЕРВОНА КАЛИНА

(сценарій свята)

У центрі сцени — зображення калини — молодої дівчини. По обидва боки сцени — рушники, прикра­шені калиновими гілочками. Під малюнком — український рушник, на ньому хліб, сіль та калина.

Учитель: У сиву давнину, в часи античні полине наша думка. Бо з тих часів дійшли до нас чудові легенди, казки, перекази, бувальщини, опові­ді про наших зелених друзів — рослин. У народі рослини живуть, як живі істоти, вони розмовляють, відчувають біль, радість, просять допомоги.

Наша розповідь — про калину як про художній символ і оберіг в українському фольклорі, у творчос­ті митців. (Звучить українська пісня).

Ведучий (господар). Калина — символ рід­ної землі, отчого краю, батьківської хати. Без верби і калини нема України. Росте калина по тінистих лісах, в гаях і в дібровах, на схилах, на узліссях і лісових галявинах. Існує гарний звичай: біля щойно зведених осель, на примітному місці, в першу чергу садили калину.

Ведуча (господиня). Коли народжувалась дитина, мати співала колискову:

Мене колисала калина

 В краю колисковім, тонкими руками,

І кров калинова, як пісня єдина,

Горить в моїм серці гіркими зірками.

В е д у ч и й. Із калиною в народній творчості дуже часто пов’язується патріотичне почуття, любов до Батьківщини. Калина символізує мужність і незлам­ність духу українського народу в боротьбі за незалежність.

(Звучить пісня «Ой, у лузі червона калина»).

Ведуча. Існує така легенда. Утік козак зі своєю милою, та ніде не міг знайти притулку. Після поневірянь і багатьох пригод обернувся він тереном у полі, а дівчина — калиною.

Вийшла синова мати того терену рвати,

 Дівчинина мати — калини ламати.

Се ж не тереночок — се ж мій синочок!

Се ж не калина — се ж моя дитина!

Ведучий. Калина — це спогад про домівку, родину:

Ой, у лузі калинонька

 Та на море схилилась,

А я, молода, журилася,

Що од роду одбилася.

В е д у ч а. В іншій пісні — «Ой, зацвіла калинонь­ка в лузі» — співається про негаразди солдатської служби:

Ой, зацвіла калинонька в лузі,

Тепер моя голівонька в тузі.

Ведучий. Символізує калина і бурлацьку недо­лю:

Ой, у лузі калинонька —

Червонії віти,

Розійшлися по Вкраїні Бурлацькії діти.

Чи там квіти похилились,

Що вітер хитає?

Чи там діти розійшлися,

Що батька немає.

Ведуча. Гірка доля наймита також відбита у піснях про калину:

 

Ой, зацвіла калинонька низько перелазу.

Добре було наймитові в господаря зразу.

 Наймитом все наробили,

Наймитом все наробили.

Від півроку відправили,

Ще й не заплатили.

Ведучий. Калина в народних піснях живе, їй болить, вона звертається по допомогу і до неї звертаються:

Калино-малино, чого в лузі стоїш,

Чом не процвітаєш?

Чи суші боїшся, чи дощу бажаєш?

Суші не боюся, дощу не бажаю.

Стою та думаю — процвітати маю.

Процвіту біленько — всі люди узнають,

 Простигну червоно — зверху обламають.

Ведуча. Калина, її образ безпосередньо пов'яза­ний із вітром, водою. Вважається, що і незрівнянну красу, і цілющість, і усякі інші достойності рослина від землі одержує. Зворушливо і врочисто виглядає калина, коли цвіте. В народі кажуть: «Похолодніло, риба не ловиться, калина в цвіт вбирається»; «Любуйся калиною, коли цвіте, а дівчиною, коли росте».

Ведучий. А маленький незрівнянний співак українських садів і дібров за красу незвичайну вподобав калину, він і гніздо в’є на калиновім кущі.

Ой, вийду я на гору,

На високу, крутую,

Подивлюся в долиноньку.

На червоній калині

 Соловейко гніздо в’є,

Ні велике, ні мале,

Саме добре, помірне.

Соловейку, маленький,

В тебе голос тоненький.

Защебечи ти мені,

Бо я в чужій стороні.

Ведуча. Тарас Шевченко пише:

Защебече соловейко

 В лузі на калині. .

Заспіває козаченько,

Ходя по долині.

Над Дніпровою сагою

 Стоїть явір над водою.

Між лозою з ялиною.

З червоною калиною.

Три явори посадила

 Сестра при долині.

А дівчина заручена —

Червону калину.

Найдеш в гаї тую калину

 То й пригорнись.

Бо я любила, моя дитино,

Її колись.

В е д у ч и й. Та найчастіше з калиною порівнюють дівчину: «Дівчина, як у лузі калина».

(Хоровод про червону калину. Виконують всі діти. Музика народна).

Зацвіла калина, зацвіла червоная (2 рази).

Ясне сонечко, сіяй, ти, калино, розквітай.

З ланів, з полів хай лунає спів,

Ти у коло йди, хоровод веди.

(Повторюється перший куплет).

Ведуча. З калини плетуть гірлянди, нею прикрашають весільні столи, світлиці, ставлять букет перед молодими, бажають вічної краси.

Мовила, говорила червона калина,

Не подоба моя у лузі стояти,

Але подоба у короваї стояти.

Ведучий. Під час весілля завжди лунають веселі мелодії, дівчата й хлопці танцюють.

 

(Український жвавий танок. Виконують його з бубнами й стрічками).

Ведуча. На веселому святі обжинків червоні кетяги калини дівчата вплітали у вінки.

Ідіте, дівоньки, в долину,

По червону калину.

Наламаймо квіточок

 Та й прикрасимо віночок.

Ведучий. На святі врожаю калина теж була присутня:

Господиня калину ламала,

І господареві в голову поклала.

Спи, господарю, доволі,

Вже пшениченька в стодолі!

Ведуча. Кожний рушник — це окрема розпо­відь. Тут можна побачити квіти, співучих пташок, несподіваний орнамент. Часто на рушниках вишива­ли калину.

Ведучий. Калинова сопілка в народі оспівана як казковий образ. У легендах і казках сопілка чує і бачить те, що люди від інших хотіли приховати. У казці про дивну сопідку, яку написала Леся Українка, тужливо співає сопілка, розповідає про тяжкий злочин, коли брат брата через заздрощі вбив.

Ведуча. Багато написано про калину віршів.

В нашому садочку

 В червонім віночку,

Над самим струмочком

 Виросла калина.

Листя з сонцем грає,

В воду поглядає,

Гарну вроду має

 Молода князівна.

Вітер догоджає,

Коси розплітає,

У росі туманом

 Сизим укриває.

А вона стріпнеться,

Сумно посміхнеться,

Вгору поглядає —

Сонечка чекає.

(Діти закінчують свій виступ українською на­родною піснею в обробці М.В. Лисенка на вір­ші Т.Г. Шевченка «Тече вода з-під явора»).

Література

1.Бібік Н.М. До відродження традицій.

2.Кобзар

3.Миколайчук М.В.Розробки виховних заходів