Урок-дослідження з елементами літературно-музичної композиції «Бабиного літа срібні ниті»

Про матеріал
Урок-дослідження з елементами літературно-музичної композиції «Бабиного літа срібні ниті» (урок одного фразеологізму). Мета: поглибити знання учнів з української фразеології; розкрити функціонально-стилістичні можливості лексичних та фразеологічних одиниць; збагатити словник учнів; розвивати творчі здібності, зв'язне мовлення, спостережливість, вміння аналізувати, робити висновки; виховувати шану і повагу до духовної спадщини народу.
Перегляд файлу

Урок-дослідження з елементами літературно-музичної композиції

Фразеологізми — скарби нашої мови

й народного досвіду.

І. Я. Франка

Тема. «Бабиного літа срібні ниті» (урок одного фразе­ологізму).

Мета: поглибити знання учнів з української фразео­логії; розкрити функціонально-стилістичні можли­вості лексичних та фразеологічних одиниць; зба­гатити словник учнів; розвивати творчі здібності, зв'язне мовлення, спостережливість, вміння аналі­зувати, робити висновки; виховувати шану і повагу до духовної спадщини народу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: жівтаво-червонясті гірлянди бабинолітнього листу, фото та ілюстрації, фразеологічний словник, картки, фонозаписи музичних творів (П. І. Чайковський, «Жовтень» (із циклу «Пори року») та «Осінь», 9 пісня, перекладена для дитячо­го хору і соліста); українська народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть»; С. Рахманінов, «Елегія»).

Випереджальні індивідуальні домашні завдання:

  1. Дослідницька робота з фразеологізмом «ба­бине літо».
  2. Повідомлення учнів:

а) фразеологічні словники як джерело нав­чання;

б) лінгвістичний коментар про функціональ­но-стилістичні можливості фразеологічних одиниць.

Хід уроку

І. Оголошення теми та мотивація учбової діяльності учнів на уроці

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Різнорівневі завдання (робота в групах).

Група А.

Словникова робота.

Скласти   тлумачний   словничок   термінів,   що вживаються в розділі «Фразеологія».

Фразеологія — сукупність   фразеологізмів у мові, продукт багатовікової мовної твор­чості українського народу.

Фразеологічний  зворот  (фразеологізм)   — стійка   одиниця   мови,   яка   сприймається як єдине ціле і використовується мовцями в усталеному оформленні.

Фразеологічні зрощення — семантично не­подільні фразеологічні одиниці, значення яких випливає із значення компонентів.

Фразеологічні єдності — семантично неподіль­ні звороти, але цілісне значення яких здебіль­шого вмотивоване значенням,  компонентів.

Фразеологічні   сполучення — семантично подільні фразеологічні  звороти, у яких є стрижневе слово.

Група Б.

Користуючись карткою з фразеологізмами анти­чного, біблійного, літературного походження, зро­бити таблицю «Джерела української фразеології».

 

1. Народне джерело

3 голови до п'ят, дати гарбуза, з одного тіста

2. Вислови античного походження

Самозакоханий нарцис, сізіфова праця, троянсь­кий кінь

3. Біблійні вислови

Соломонова мудрість, воскресіння Лазаря, фіговий листок, манна

небесна

4. Прислів'я та приказки

Як Пилип з конопель, ліс рубають — тріски летять

5. Крилаті вислови видатних людей

Реве та стогне Дніпр широкий

6. Переносне вживання професійних виразів

 

 

Група В. ,

  1. Виписати з картки художні, часто вживані, улюблені народом вислови.

Ніколи і в гору глянути; треті півні; городити теревені; малиновий дзвін; стріляна птиця; прой­ти вогонь і воду; ряст топтати; підкласти свиню; горобина ніч; гнути кирпу; бабине літо.

  1. Лінгвістичний коментар учня про функціо­нально-стилістичні можливості фразеологічних одиниць.
  2. Робота з епіграфом.

ІІІ. Робота над темою уроку

1-й учень. В. Сухомлинський писав: «Важко знайти слова, щоб передати безмежне багатст­во відтінків барв листя в тихі сонячні дні «ба­биного літа», особливо в сонячні ранки після дощової або росяної ночі, коли прозоре повітря немовби розкриває нові відтінки осіннього за­барвлення лісу, саду, лугу».

2-й учень. Після першої осінньої непогоди воно приходить як втіха — теплі, тихі синьо-жовті дні, біла павутина на борозні, денні роси в тіні і літня сухість на сонці, води, що стали світли­ми... Два-три погожі тижні у вересні — жовт­ні, котрі дарує природа середнім широтам.

(На притишеному фоні п'єси П. І. Чайковського «Жовтень» із циклу «Пори року».)

3-й учень. Усе в цей час уже готове до руху в зи­мову даль. Але все нібито присіло перед доро­гою — зібратися з думками, тихо посумувати. Пахне нелітнім димком, дражливою водною травою, дубовим листям, грибами...

Учитель. Що ж воно — бабине літо? Яке воно? Дещо ми вже чули. А ось іще. Бабине літо — погожа осінь, під осінь, як ото павутина лі­тає, кажуть у народі. У Франка — «останні теплі осіяні дні, а також павутина, що тоді стелиться по полю і літає в повітрі». — Чому ж бабине літо, а не дідове? Чому літо, а не зима? Існують різні пояснення.

Дослідник 1. Перше пояснення — «астрономіч­не». Сузір'я Плеяди слов'яни називають Баби. Його добре видно на зоряному небі саме під час бабиного літа. Отже — бабине літо.

Дослідник 2. А ось промовляє погода: це пора, коли на осінньому сонці ще можуть погрітися баби. У народі ще й зараз почуємо: літом і баба сердита на піч.

Дослідник 3. Твердять також, що літо восени повертається так, як до літніх жінок — друга молодість.

Дослідник 4. А ще й «павутинне» пояснення. Наші пращури поряд з іншими численними мі­фами створили й міф про Бабу-Ягу, яка чудової осінньої пори літає в ступі і розкидає павутин­ня. Чехи так і називають: павутинне літо.

4-й учень. Симфонією павутиння О. Гончар по­чинає повість «Земля гуде»: «Скільки сягав зір, в'юнилися у блакитній високості незліченні білі нитки, то плавно опускаючись, то знову підій­маючись у прозорих потоках повітря. Летіли які швидше, які повільніше, на мить затримуючись, немов у ваганні, і потім знову рушали спокійно далі. А з-за дахів будинків, з глибокої синяви небес уже проступали інші і все пливли, пливли без кінця, без краю. Мовби шматувала страшна буря десь там, за обрієм, гігантські білі вітрила, а сюди долітали з них лише сліпучі шовкові нитки, сію­чи ошмаття далеких розвихрених штормів».

Дослідник 5. Мабуть, найвиразніше сформулю­вав «павутинну» версію бабиного літа І. Уразов у книжці «Чому ми так говоримо»: «У нерухомому тихому повітрі пливуть довгі сиві тонкі нитки — павутинки, ніби жіноче бабине волос­ся. Звідси й назва — бабине літо. Пройдеш ти­хим гаєм — лице лоскоче срібляста павутина, що пристала». (На фоні   «Осені»  П. І. Чайковського декларується поезія Михайла Ткача.)

Бабине літо

Літо бабине, прядене сонцем,

Поснувалося лугом в долину,

Літо кожним своїм волоконцем

Ловить осені теплу годину.

Батько косить вже бабине літо,

Відболіло, що мало боліти,

Що цвіло — полягло у покоси

І не думалось їй, і не снилось,

Що така вже засива теперка.

Мабуть, дуже давно не дивилась

У неділю на себе в люстерко.

Батько в лузі приліг на хвилину

Горілиць, небеса переміряв...

На вечірній зорі сірим клином

Журавлі пролітали у вирій.

Віджурилися сумно в зеніті,

Стало тихо, мов так і потрібно,

І здалося: одна в цілім світі

Павутинка потенькує срібно.

Батько слухав, проймався довір'ям,

Поки місяць не блиснув у вічі.

Може, справді у те надвечір'я

Він замислився вперше про вічність.

Дослідник 6. Бабине — звичайно жіноче. Рані­ше бабами називали навіть дівчат.

Учитель. І все ж таки — чому бабине літо?

Дослідник 6. Найбільш переконливе, очевидно, господарське тлумачення. Здавна місяці нази­вали за господарськими заняттями. Були не лише звичні для нас січень (від секти дерево), серпень (від серп), а й білень (білити полот­но), сінокіс і навіть... бабине літо. Так раніше називали вересень.

Дослідник 5. «А зовуть також сей місяць бабське літо, — писав у минулому столітті Я. Головацький, — для того, що баби (жінки) свої роботи порають: коноплі тіпають, полотна відбілюють, дещо в городах викопують». (Фонограма   української   народної   пісні   «Ой на горі та й женці жнуть», а на її фоні поезія В. Юхимовича.)

Не сльотою — стужею

Осінь в край вторгалася —

Над рікою Ушею

Сонячно всміхалася.

І тоді й суперниці

Тижнів три не лаються, —

Лементують терниці,

Скрізь перекликаються.

І лягає прядиво

На тини повісмами...

Прядиво — нарядиво,

Все від тебе візьмемо!

...Сиплють, сиплють терниці

Січкою — кострицею.

Вам за труд, майстерниці,

Льон віддасть сторицею.

В'ється він над осами,

Лине над хустинами,

Під ногами босими

Пада павутинками...

Щастя, в праці надбане,

З лихом розминалося.

Звідси літо бабине,

Звідси починалося.

Дослідник 1. Цікаво, що і в Північній Америці в цей період не сиділи склавши руки: мислив-ці-аборигени групами вирушали на полювання, щоб зробити заготовки перед настанням холодів. Тепер зрозуміла і їхня назва — індіанське літо.

Учитель. Ми вже не один раз згадували й неукраїн­ські назви. Цікаво знати, який зміст вклали в цей вираз інші народи. Чи були спільні назви?

Дослідник 3.У білорусів — «бабіна лета», як і в поляків — «бабє лято» або «баб­ське лято». Поляки радять: «Кеди лято бабє, не єжджай мендзи джевамі на пікапе» (коли бабине літо, не їздь поміж деревами кіньми, не їздь, бо начепляється павутина).

Дослідник 4. Так само і в чехів — «бабі лито», у сербів і хорватів — «бабіно лєто».

Дослідник 5. А от болгари через оманливість нази­вають цей період «цигансько лято», тобто циган­ське літо (як усе незвичне, «несправжнє» у нас — «циганське»), а ще «сиромашко лято» (сирітське літо — говорили ж ми, «сирітська зима» — тепла, без морозів зима, що теж ніби «несправжня»).

Дослідник 6. Здається, народжується й нове зна­чення у сполуці «бабине літо» — похилий вік людини, коли волосся припадає морозом сиво­го павутиння. Учень. Ось як у Івана Цюпи у «Дзвонах янтарно­го літа»: «Вона могла б ще зазнати щастя мате­ринства. Адже не прийшла до неї осіння пора, хоча вже скоро й вересень. Та до бабиного літа ще далеко».

Учитель. Бабине літо! Мовою синоптиків — це «стійкий антициклон, регулярний у Північній півкулі у вересні — жовтні». Мовою несиноптиків —  «пора, коли копають картоплю». Мовою лінгвістів — поки що фразео­логічна загадка. Мовою ж поетів — перший осін­ній смуток, утаємничені надії на краще.

(На фоні п'єси II. І. Чайковського «Жовтень» з циклу «Пори року» звучать задушевні рядки В. Сосюри.)

Бабине літо

Літо бабине, бабине літо...

Серце чує осінні путі.

В павутиння нитки золоті.

Листя слухає вітру зітхання

І згортає свої прапори.

На покірну красу умирання

Сонце дивиться сумно згори.

В'януть, в'януть вуста пурпурові...

Але радість і в осені є!

В золоте павутиння любові

Ти заплутала серце моє.

IV. Закріплення матеріалу

1. Виступ учня з повідомленням на тему «Фра­зеологічні словники як джерело навчання».

2. Робота в групах.

Групи А, Б.

На основі почутого протягом уроку записати у зошити значення фразеологізму «бабине літо».

Група В.

Виписати із фразеологічного словника значен­ня фразеологізму «бабине літо».

V. Підсумкова бесіда

  •  Чи можна сказати, що наявність фразеоло­гізмів у мові свідчить про мудрість, дотепність її носіїв?
  •  Доведіть, що українська фразеологія — яви­ще унікальне, неповторне.
  •  Чи потрібно освіченій людині поповнювати своє мовлення фразеологічними зворотами?

VI. Домашнє завдання

І рівень.

Скласти   речення   із   фразеологізмом   «бабине літо» у різних значеннях.

ІІ рівень (на вибір).

а) Підготувати лінгвістичне висловлювання «Стилістичні функції фразеологізмів»;

б) записати фразеологізми про українські символи та обереги, свята і традиції на основі художньої літератури і власних життєвих спостережень.

III рівень (на вибір).

а) Написати творчу роботу

 «Тонка печаль, як літо бабине
Бува обплута серце мамине»;

б) скласти вірш про бабине літо;

в) побудувати діалог на будь-яку тему так, щоб жодна репліка не обходилася без фразео­логізму.

docx
Додав(-ла)
Дяволюк Віліна
До підручника
Українська мова (академічний рівень) 10 клас (Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т.)
Додано
12 березня 2021
Переглядів
769
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку