Урок-дослідження з елементами літературно-музичної композиції
Фразеологізми — скарби нашої мови
й народного досвіду.
І. Я. Франка
Тема. «Бабиного літа срібні ниті» (урок одного фразеологізму).
Мета: поглибити знання учнів з української фразеології; розкрити функціонально-стилістичні можливості лексичних та фразеологічних одиниць; збагатити словник учнів; розвивати творчі здібності, зв'язне мовлення, спостережливість, вміння аналізувати, робити висновки; виховувати шану і повагу до духовної спадщини народу.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: жівтаво-червонясті гірлянди бабинолітнього листу, фото та ілюстрації, фразеологічний словник, картки, фонозаписи музичних творів (П. І. Чайковський, «Жовтень» (із циклу «Пори року») та «Осінь», 9 пісня, перекладена для дитячого хору і соліста); українська народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть»; С. Рахманінов, «Елегія»).
Випереджальні індивідуальні домашні завдання:
а) фразеологічні словники як джерело навчання;
б) лінгвістичний коментар про функціонально-стилістичні можливості фразеологічних одиниць.
Хід уроку
І. Оголошення теми та мотивація учбової діяльності учнів на уроці
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Різнорівневі завдання (робота в групах).
Група А.
Словникова робота.
Скласти тлумачний словничок термінів, що вживаються в розділі «Фразеологія».
Фразеологія — сукупність фразеологізмів у мові, продукт багатовікової мовної творчості українського народу.
Фразеологічний зворот (фразеологізм) — стійка одиниця мови, яка сприймається як єдине ціле і використовується мовцями в усталеному оформленні.
Фразеологічні зрощення — семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких випливає із значення компонентів.
Фразеологічні єдності — семантично неподільні звороти, але цілісне значення яких здебільшого вмотивоване значенням, компонентів.
Фразеологічні сполучення — семантично подільні фразеологічні звороти, у яких є стрижневе слово.
Група Б.
Користуючись карткою з фразеологізмами античного, біблійного, літературного походження, зробити таблицю «Джерела української фразеології».
1. Народне джерело |
3 голови до п'ят, дати гарбуза, з одного тіста |
2. Вислови античного походження |
Самозакоханий нарцис, сізіфова праця, троянський кінь |
3. Біблійні вислови |
Соломонова мудрість, воскресіння Лазаря, фіговий листок, манна небесна |
4. Прислів'я та приказки |
Як Пилип з конопель, ліс рубають — тріски летять |
5. Крилаті вислови видатних людей |
Реве та стогне Дніпр широкий |
6. Переносне вживання професійних виразів |
|
Група В. ,
Ніколи і в гору глянути; треті півні; городити теревені; малиновий дзвін; стріляна птиця; пройти вогонь і воду; ряст топтати; підкласти свиню; горобина ніч; гнути кирпу; бабине літо.
ІІІ. Робота над темою уроку
1-й учень. В. Сухомлинський писав: «Важко знайти слова, щоб передати безмежне багатство відтінків барв листя в тихі сонячні дні «бабиного літа», особливо в сонячні ранки після дощової або росяної ночі, коли прозоре повітря немовби розкриває нові відтінки осіннього забарвлення лісу, саду, лугу».
2-й учень. Після першої осінньої непогоди воно приходить як втіха — теплі, тихі синьо-жовті дні, біла павутина на борозні, денні роси в тіні і літня сухість на сонці, води, що стали світлими... Два-три погожі тижні у вересні — жовтні, котрі дарує природа середнім широтам.
(На притишеному фоні п'єси П. І. Чайковського «Жовтень» із циклу «Пори року».)
3-й учень. Усе в цей час уже готове до руху в зимову даль. Але все нібито присіло перед дорогою — зібратися з думками, тихо посумувати. Пахне нелітнім димком, дражливою водною травою, дубовим листям, грибами...
Учитель. Що ж воно — бабине літо? Яке воно? Дещо ми вже чули. А ось іще. Бабине літо — погожа осінь, під осінь, як ото павутина літає, кажуть у народі. У Франка — «останні теплі осіяні дні, а також павутина, що тоді стелиться по полю і літає в повітрі». — Чому ж бабине літо, а не дідове? Чому літо, а не зима? Існують різні пояснення.
Дослідник 1. Перше пояснення — «астрономічне». Сузір'я Плеяди слов'яни називають Баби. Його добре видно на зоряному небі саме під час бабиного літа. Отже — бабине літо.
Дослідник 2. А ось промовляє погода: це пора, коли на осінньому сонці ще можуть погрітися баби. У народі ще й зараз почуємо: літом і баба сердита на піч.
Дослідник 3. Твердять також, що літо восени повертається так, як до літніх жінок — друга молодість.
Дослідник 4. А ще й «павутинне» пояснення. Наші пращури поряд з іншими численними міфами створили й міф про Бабу-Ягу, яка чудової осінньої пори літає в ступі і розкидає павутиння. Чехи так і називають: павутинне літо.
4-й учень. Симфонією павутиння О. Гончар починає повість «Земля гуде»: «Скільки сягав зір, в'юнилися у блакитній високості незліченні білі нитки, то плавно опускаючись, то знову підіймаючись у прозорих потоках повітря. Летіли які швидше, які повільніше, на мить затримуючись, немов у ваганні, і потім знову рушали спокійно далі. А з-за дахів будинків, з глибокої синяви небес уже проступали інші і все пливли, пливли без кінця, без краю. Мовби шматувала страшна буря десь там, за обрієм, гігантські білі вітрила, а сюди долітали з них лише сліпучі шовкові нитки, сіючи ошмаття далеких розвихрених штормів».
Дослідник 5. Мабуть, найвиразніше сформулював «павутинну» версію бабиного літа І. Уразов у книжці «Чому ми так говоримо»: «У нерухомому тихому повітрі пливуть довгі сиві тонкі нитки — павутинки, ніби жіноче бабине волосся. Звідси й назва — бабине літо. Пройдеш тихим гаєм — лице лоскоче срібляста павутина, що пристала». (На фоні «Осені» П. І. Чайковського декларується поезія Михайла Ткача.)
Бабине літо
Літо бабине, прядене сонцем,
Поснувалося лугом в долину,
Літо кожним своїм волоконцем
Ловить осені теплу годину.
Батько косить вже бабине літо,
Відболіло, що мало боліти,
Що цвіло — полягло у покоси
І не думалось їй, і не снилось,
Що така вже засива теперка.
Мабуть, дуже давно не дивилась
У неділю на себе в люстерко.
Батько в лузі приліг на хвилину
Горілиць, небеса переміряв...
На вечірній зорі сірим клином
Журавлі пролітали у вирій.
Віджурилися сумно в зеніті,
Стало тихо, мов так і потрібно,
І здалося: одна в цілім світі
Павутинка потенькує срібно.
Батько слухав, проймався довір'ям,
Поки місяць не блиснув у вічі.
Може, справді у те надвечір'я
Він замислився вперше про вічність.
Дослідник 6. Бабине — звичайно жіноче. Раніше бабами називали навіть дівчат.
Учитель. І все ж таки — чому бабине літо?
Дослідник 6. Найбільш переконливе, очевидно, господарське тлумачення. Здавна місяці називали за господарськими заняттями. Були не лише звичні для нас січень (від секти дерево), серпень (від серп), а й білень (білити полотно), сінокіс і навіть... бабине літо. Так раніше називали вересень.
Дослідник 5. «А зовуть також сей місяць бабське літо, — писав у минулому столітті Я. Головацький, — для того, що баби (жінки) свої роботи порають: коноплі тіпають, полотна відбілюють, дещо в городах викопують». (Фонограма української народної пісні «Ой на горі та й женці жнуть», а на її фоні поезія В. Юхимовича.)
Не сльотою — стужею
Осінь в край вторгалася —
Над рікою Ушею
Сонячно всміхалася.
І тоді й суперниці
Тижнів три не лаються, —
Лементують терниці,
Скрізь перекликаються.
І лягає прядиво
На тини повісмами...
Прядиво — нарядиво,
Все від тебе візьмемо!
...Сиплють, сиплють терниці
Січкою — кострицею.
Вам за труд, майстерниці,
Льон віддасть сторицею.
В'ється він над осами,
Лине над хустинами,
Під ногами босими
Пада павутинками...
Щастя, в праці надбане,
З лихом розминалося.
Звідси літо бабине,
Звідси починалося.
Дослідник 1. Цікаво, що і в Північній Америці в цей період не сиділи склавши руки: мислив-ці-аборигени групами вирушали на полювання, щоб зробити заготовки перед настанням холодів. Тепер зрозуміла і їхня назва — індіанське літо.
Учитель. Ми вже не один раз згадували й неукраїнські назви. Цікаво знати, який зміст вклали в цей вираз інші народи. Чи були спільні назви?
Дослідник 3.У білорусів — «бабіна лета», як і в поляків — «бабє лято» або «бабське лято». Поляки радять: «Кеди лято бабє, не єжджай мендзи джевамі на пікапе» (коли бабине літо, не їздь поміж деревами кіньми, не їздь, бо начепляється павутина).
Дослідник 4. Так само і в чехів — «бабі лито», у сербів і хорватів — «бабіно лєто».
Дослідник 5. А от болгари через оманливість називають цей період «цигансько лято», тобто циганське літо (як усе незвичне, «несправжнє» у нас — «циганське»), а ще «сиромашко лято» (сирітське літо — говорили ж ми, «сирітська зима» — тепла, без морозів зима, що теж ніби «несправжня»).
Дослідник 6. Здається, народжується й нове значення у сполуці «бабине літо» — похилий вік людини, коли волосся припадає морозом сивого павутиння. Учень. Ось як у Івана Цюпи у «Дзвонах янтарного літа»: «Вона могла б ще зазнати щастя материнства. Адже не прийшла до неї осіння пора, хоча вже скоро й вересень. Та до бабиного літа ще далеко».
Учитель. Бабине літо! Мовою синоптиків — це «стійкий антициклон, регулярний у Північній півкулі у вересні — жовтні». Мовою несиноптиків — «пора, коли копають картоплю». Мовою лінгвістів — поки що фразеологічна загадка. Мовою ж поетів — перший осінній смуток, утаємничені надії на краще.
(На фоні п'єси II. І. Чайковського «Жовтень» з циклу «Пори року» звучать задушевні рядки В. Сосюри.)
Бабине літо
Літо бабине, бабине літо...
Серце чує осінні путі.
В павутиння нитки золоті.
Листя слухає вітру зітхання
І згортає свої прапори.
На покірну красу умирання
Сонце дивиться сумно згори.
В'януть, в'януть вуста пурпурові...
Але радість і в осені є!
В золоте павутиння любові
Ти заплутала серце моє.
IV. Закріплення матеріалу
1. Виступ учня з повідомленням на тему «Фразеологічні словники як джерело навчання».
2. Робота в групах.
Групи А, Б.
На основі почутого протягом уроку записати у зошити значення фразеологізму «бабине літо».
Група В.
Виписати із фразеологічного словника значення фразеологізму «бабине літо».
V. Підсумкова бесіда
VI. Домашнє завдання
І рівень.
Скласти речення із фразеологізмом «бабине літо» у різних значеннях.
ІІ рівень (на вибір).
а) Підготувати лінгвістичне висловлювання «Стилістичні функції фразеологізмів»;
б) записати фразеологізми про українські символи та обереги, свята і традиції на основі художньої літератури і власних життєвих спостережень.
III рівень (на вибір).
а) Написати творчу роботу
«Тонка печаль, як літо бабине
Бува обплута серце мамине»;
б) скласти вірш про бабине літо;
в) побудувати діалог на будь-яку тему так, щоб жодна репліка не обходилася без фразеологізму.