Урок-дослідження з елементами літературно-музичної композиції «Бабиного літа срібні ниті»

Урок-дослідження з елементами літературно-музичної композиції

Фразеологізми — скарби нашої мови

й народного досвіду.

І. Я. Франка

Тема. «Бабиного літа срібні ниті» (урок одного фразе­ологізму).

Мета: поглибити знання учнів з української фразео­логії; розкрити функціонально-стилістичні можли­вості лексичних та фразеологічних одиниць; зба­гатити словник учнів; розвивати творчі здібності, зв'язне мовлення, спостережливість, вміння аналі­зувати, робити висновки; виховувати шану і повагу до духовної спадщини народу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: жівтаво-червонясті гірлянди бабинолітнього листу, фото та ілюстрації, фразеологічний словник, картки, фонозаписи музичних творів (П. І. Чайковський, «Жовтень» (із циклу «Пори року») та «Осінь», 9 пісня, перекладена для дитячо­го хору і соліста); українська народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть»; С. Рахманінов, «Елегія»).

Випереджальні індивідуальні домашні завдання:

1. Дослідницька робота з фразеологізмом «ба­бине літо».
2. Повідомлення учнів:

а) фразеологічні словники як джерело нав­чання;

б) лінгвістичний коментар про функціональ­но-стилістичні можливості фразеологічних одиниць.

Хід уроку

І. Оголошення теми та мотивація учбової діяльності учнів на уроці

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Різнорівневі завдання (робота в групах).

Група А.

Словникова робота.

Скласти   тлумачний   словничок   термінів,   що вживаються в розділі «Фразеологія».

Фразеологія — сукупність   фразеологізмів у мові, продукт багатовікової мовної твор­чості українського народу.

Фразеологічний  зворот  (фразеологізм)   — стійка   одиниця   мови,   яка   сприймається як єдине ціле і використовується мовцями в усталеному оформленні.

Фразеологічні зрощення — семантично не­подільні фразеологічні одиниці, значення яких випливає із значення компонентів.

Фразеологічні єдності — семантично неподіль­ні звороти, але цілісне значення яких здебіль­шого вмотивоване значенням,  компонентів.

Фразеологічні   сполучення — семантично подільні фразеологічні  звороти, у яких є стрижневе слово.

Група Б.

Користуючись карткою з фразеологізмами анти­чного, біблійного, літературного походження, зро­бити таблицю «Джерела української фразеології».

 

1. Народне джерело	3 голови до п'ят, дати гарбуза, з одного тіста
2. Вислови античного походження	Самозакоханий нарцис, сізіфова праця, троянсь­кий кінь
3. Біблійні вислови	Соломонова мудрість, воскресіння Лазаря, фіговий листок, манна небесна
4. Прислів'я та приказки	Як Пилип з конопель, ліс рубають — тріски летять
5. Крилаті вислови видатних людей	Реве та стогне Дніпр широкий
6. Переносне вживання професійних виразів

 

Група В. ,

1. Виписати з картки художні, часто вживані, улюблені народом вислови.

Ніколи і в гору глянути; треті півні; городити теревені; малиновий дзвін; стріляна птиця; прой­ти вогонь і воду; ряст топтати; підкласти свиню; горобина ніч; гнути кирпу; бабине літо.

2. Лінгвістичний коментар учня про функціо­нально-стилістичні можливості фразеологічних одиниць.
3. Робота з епіграфом.

ІІІ. Робота над темою уроку

1-й учень. В. Сухомлинський писав: «Важко знайти слова, щоб передати безмежне багатст­во відтінків барв листя в тихі сонячні дні «ба­биного літа», особливо в сонячні ранки після дощової або росяної ночі, коли прозоре повітря немовби розкриває нові відтінки осіннього за­барвлення лісу, саду, лугу».

2-й учень. Після першої осінньої непогоди воно приходить як втіха — теплі, тихі синьо-жовті дні, біла павутина на борозні, денні роси в тіні і літня сухість на сонці, води, що стали світли­ми... Два-три погожі тижні у вересні — жовт­ні, котрі дарує природа середнім широтам.

(На притишеному фоні п'єси П. І. Чайковського «Жовтень» із циклу «Пори року».)

3-й учень. Усе в цей час уже готове до руху в зи­мову даль. Але все нібито присіло перед доро­гою — зібратися з думками, тихо посумувати. Пахне нелітнім димком, дражливою водною травою, дубовим листям, грибами...

Учитель. Що ж воно — бабине літо? Яке воно? Дещо ми вже чули. А ось іще. Бабине літо — погожа осінь, під осінь, як ото павутина лі­тає, кажуть у народі. У Франка — «останні теплі осіяні дні, а також павутина, що тоді стелиться по полю і літає в повітрі». — Чому ж бабине літо, а не дідове? Чому літо, а не зима? Існують різні пояснення.

Дослідник 1. Перше пояснення — «астрономіч­не». Сузір'я Плеяди слов'яни називають Баби. Його добре видно на зоряному небі саме під час бабиного літа. Отже — бабине літо.

Дослідник 2. А ось промовляє погода: це пора, коли на осінньому сонці ще можуть погрітися баби. У народі ще й зараз почуємо: літом і баба сердита на піч.

Дослідник 3. Твердять також, що літо восени повертається так, як до літніх жінок — друга молодість.

Дослідник 4. А ще й «павутинне» пояснення. Наші пращури поряд з іншими численними мі­фами створили й міф про Бабу-Ягу, яка чудової осінньої пори літає в ступі і розкидає павутин­ня. Чехи так і називають: павутинне літо.

4-й учень. Симфонією павутиння О. Гончар по­чинає повість «Земля гуде»: «Скільки сягав зір, в'юнилися у блакитній високості незліченні білі нитки, то плавно опускаючись, то знову підій­маючись у прозорих потоках повітря. Летіли які швидше, які повільніше, на мить затримуючись, немов у ваганні, і потім знову рушали спокійно далі. А з-за дахів будинків, з глибокої синяви небес уже проступали інші і все пливли, пливли без кінця, без краю. Мовби шматувала страшна буря десь там, за обрієм, гігантські білі вітрила, а сюди долітали з них лише сліпучі шовкові нитки, сію­чи ошмаття далеких розвихрених штормів».

Дослідник 5. Мабуть, найвиразніше сформулю­вав «павутинну» версію бабиного літа І. Уразов у книжці «Чому ми так говоримо»: «У нерухомому тихому повітрі пливуть довгі сиві тонкі нитки — павутинки, ніби жіноче бабине волос­ся. Звідси й назва — бабине літо. Пройдеш ти­хим гаєм — лице лоскоче срібляста павутина, що пристала». (На фоні   «Осені»  П. І. Чайковського декларується поезія Михайла Ткача.)

Бабине літо

Літо бабине, прядене сонцем,

Поснувалося лугом в долину,

Літо кожним своїм волоконцем

Ловить осені теплу годину.

Батько косить вже бабине літо,

Відболіло, що мало боліти,

Що цвіло — полягло у покоси

І не думалось їй, і не снилось,

Що така вже засива теперка.

Мабуть, дуже давно не дивилась

У неділю на себе в люстерко.

Батько в лузі приліг на хвилину

Горілиць, небеса переміряв...

На вечірній зорі сірим клином

Журавлі пролітали у вирій.

Віджурилися сумно в зеніті,

Стало тихо, мов так і потрібно,

І здалося: одна в цілім світі

Павутинка потенькує срібно.

Батько слухав, проймався довір'ям,

Поки місяць не блиснув у вічі.

Може, справді у те надвечір'я

Він замислився вперше про вічність.

Дослідник 6. Бабине — звичайно жіноче. Рані­ше бабами називали навіть дівчат.

Учитель. І все ж таки — чому бабине літо?

Дослідник 6. Найбільш переконливе, очевидно, господарське тлумачення. Здавна місяці нази­вали за господарськими заняттями. Були не лише звичні для нас січень (від секти дерево), серпень (від серп), а й білень (білити полот­но), сінокіс і навіть... бабине літо. Так раніше називали вересень.

Дослідник 5. «А зовуть також сей місяць бабське літо, — писав у минулому столітті Я. Головацький, — для того, що баби (жінки) свої роботи порають: коноплі тіпають, полотна відбілюють, дещо в городах викопують». (Фонограма   української   народної   пісні   «Ой на горі та й женці жнуть», а на її фоні поезія В. Юхимовича.)

Не сльотою — стужею

Осінь в край вторгалася —

Над рікою Ушею

Сонячно всміхалася.

І тоді й суперниці

Тижнів три не лаються, —

Лементують терниці,

Скрізь перекликаються.

І лягає прядиво

На тини повісмами...

Прядиво — нарядиво,

Все від тебе візьмемо!

...Сиплють, сиплють терниці

Січкою — кострицею.

Вам за труд, майстерниці,

Льон віддасть сторицею.

В'ється він над осами,

Лине над хустинами,

Під ногами босими

Пада павутинками...

Щастя, в праці надбане,

З лихом розминалося.

Звідси літо бабине,

Звідси починалося.

Дослідник 1. Цікаво, що і в Північній Америці в цей період не сиділи склавши руки: мислив-ці-аборигени групами вирушали на полювання, щоб зробити заготовки перед настанням холодів. Тепер зрозуміла і їхня назва — індіанське літо.

Учитель. Ми вже не один раз згадували й неукраїн­ські назви. Цікаво знати, який зміст вклали в цей вираз інші народи. Чи були спільні назви?

Дослідник 3.У білорусів — «бабіна лета», як і в поляків — «бабє лято» або «баб­ське лято». Поляки радять: «Кеди лято бабє, не єжджай мендзи джевамі на пікапе» (коли бабине літо, не їздь поміж деревами кіньми, не їздь, бо начепляється павутина).

Дослідник 4. Так само і в чехів — «бабі лито», у сербів і хорватів — «бабіно лєто».

Дослідник 5. А от болгари через оманливість нази­вають цей період «цигансько лято», тобто циган­ське літо (як усе незвичне, «несправжнє» у нас — «циганське»), а ще «сиромашко лято» (сирітське літо — говорили ж ми, «сирітська зима» — тепла, без морозів зима, що теж ніби «несправжня»).

Дослідник 6. Здається, народжується й нове зна­чення у сполуці «бабине літо» — похилий вік людини, коли волосся припадає морозом сиво­го павутиння. Учень. Ось як у Івана Цюпи у «Дзвонах янтарно­го літа»: «Вона могла б ще зазнати щастя мате­ринства. Адже не прийшла до неї осіння пора, хоча вже скоро й вересень. Та до бабиного літа ще далеко».

Учитель. Бабине літо! Мовою синоптиків — це «стійкий антициклон, регулярний у Північній півкулі у вересні — жовтні». Мовою несиноптиків —  «пора, коли копають картоплю». Мовою лінгвістів — поки що фразео­логічна загадка. Мовою ж поетів — перший осін­ній смуток, утаємничені надії на краще.

(На фоні п'єси II. І. Чайковського «Жовтень» з циклу «Пори року» звучать задушевні рядки В. Сосюри.)

Бабине літо

Літо бабине, бабине літо...

Серце чує осінні путі.

В павутиння нитки золоті.

Листя слухає вітру зітхання

І згортає свої прапори.

На покірну красу умирання

Сонце дивиться сумно згори.

В'януть, в'януть вуста пурпурові...

Але радість і в осені є!

В золоте павутиння любові

Ти заплутала серце моє.

IV. Закріплення матеріалу

1. Виступ учня з повідомленням на тему «Фра­зеологічні словники як джерело навчання».

2. Робота в групах.

Групи А, Б.

На основі почутого протягом уроку записати у зошити значення фразеологізму «бабине літо».

Група В.

Виписати із фразеологічного словника значен­ня фразеологізму «бабине літо».

V. Підсумкова бесіда

•  Чи можна сказати, що наявність фразеоло­гізмів у мові свідчить про мудрість, дотепність її носіїв?
•  Доведіть, що українська фразеологія — яви­ще унікальне, неповторне.
•  Чи потрібно освіченій людині поповнювати своє мовлення фразеологічними зворотами?

VI. Домашнє завдання

І рівень.

Скласти   речення   із   фразеологізмом   «бабине літо» у різних значеннях.

ІІ рівень (на вибір).

а) Підготувати лінгвістичне висловлювання «Стилістичні функції фразеологізмів»;

б) записати фразеологізми про українські символи та обереги, свята і традиції на основі художньої літератури і власних життєвих спостережень.

III рівень (на вибір).

а) Написати творчу роботу

 «Тонка печаль, як літо бабине
Бува обплута серце мамине»;

б) скласти вірш про бабине літо;

в) побудувати діалог на будь-яку тему так, щоб жодна репліка не обходилася без фразео­логізму.