Урок-екскурсія «Форти ювіляри»

 «Форти ювіляри»

-2-

Зміст

1. Вступ                                                                                                            4                                                         

2.Ландшафт Галицьких фортів                                                                       5

3. Призначення і загальна будова фортів                                                        6                                    

   4 Таємниці фортів. Щоденник з підземелля                                                 7                              

5.Додатки                                                                                                          11

6.Список використаної літератури                                                                16                       

-3

Вступ

  На території  Східної Польщі та Західної України (від Перемишля до

с. Поповичі) простягається смуга унікальних військових  фортів,збудованих на прикінці ХІХст. Ці форти були ключовою складовою оборони Перемишльської фортеці у часи І-ої світової війни. Усвоєму історичному та символічному вигляді форти мають значні перспективи перетворитись на туристично привабливий об'єкт європейського значення, що відображатиме ідеї порозуміння, толерантності та взаємоповаги. Особливої уваги заслуговують військові кладовища часів Першої світової війни, які розташовуються на теренах фортів. Тутокремо поховані австрійські, німецькі, російські та українські солдати, які воювали один проти одного і загинули у братовбівчій війні.             

Актуальністю  дослідження є зростання інтересу до культурної спадщини українського народу є домінантною ознакою вітчизняних культурологічних досліджень початку XXI століття. Особливу увагу фахівців привертають малодосліджені епізоди історії культури нашого народу. Щороку розкриваються все нові факти та документи, пов’язані з історією нашої держави.

Актуальність роботи обумовлена необхідністю глибокого і всебічного дослідження  військових фортів і військових кладовищ часів Першої світової війни та зміцнити культурні та історичні взаємозв’язки між мешканцями прикордонних регіонів Польщі та України.

    Школярі Балицького НВК цьогорічне  Свято Героїв відзначили пішою ходою до фортів першої світової війни під керівництвом заступника з НВР

 Л. Мусійовської та вчителя Захисту вітчизни В. Хоми. Метою походу  було відродити в українців героїчний дух минулих поколінь і возвеличити тих, хто творить героїчні сторінки  історії України сьогодення.(додаток 1.)

                                                                  -4-

Ландшафт Галицьких фортів

В мальовничому прикордонному селі Шегині, не доїжджаючи митниці, повертаємо вліво і потрапляємо на гравійну дорогу, яка приведе нас в розташування фортів Перемишельської твердині, котра посідала визначне місце в Першій світовій війні. Зліва від згаданої дороги Шегині-Поповичі в Биківському лісі крім дарів природи, можна назбирати відерце... осколків австрійських снарядів. Тут "штурмом" багаторічних дерев взяті залишки окопів, бліндажів та землянок царської армії. На захід від шутрованої дороги відкривається панорама лук, які переходять в пагорби. На розкішному килимі трав, полів колишніх боїв, тягнуться химерні темно-зелені лінії. Це сліди заораних траншей австрійської піхоти. А там, в лісі на глинистих пагорбах, який зливається з горизонтом, причаїлися шість фортів. Не посвячений подорожній і не здогадується про їх присутність. Вся справа в тому, що вони акуратно замасковані з допомогою зелених насаджень, спеціально підібраних сортів трав, видів кущів та породи дерев. Під час будови фортів і доріг твердині, працювали в австро-угорських одностроях архітектори краєвиду, садівники, дендрологи, ботаніки і геологи. Головною ціллю їх робіт було впасування в терен і замаскування всіляких оборонних споруд, доріг, складів і віадуків. Інколи в місці насаджень дерев використовували привізний родючий грунт, бо на місцевості   переважає   жовта  глина. Між фортами 1/3 і 1/4 навпроти головного форту І "Салі Согльо", в зоні його обстрілу, знаходиться болотиста низина.

   З   фронтальної  сторони   укріплень   ростуть кущі   дикої   рожі,   глоду,   терену  та  акації,   які слугували не тільки в маскувальних цілях, а і як перешкода для  штурмуючих. В тильній частині висадженні листяні дерева, в переважній більшості липа, каштан, тополя. У  військовий  час   крони протилежних дерев, які маскували фортечні дороги, зв’язувалися   для невидимості    шляхів    ворожою аерофоторозвідкою. В озелененні   укріплень   не використовувалися   хвойні   породи   дерев.   Зимою вони    могли    бути    орієнтиром    для    артилерії противника. Рослинність використовувалася і для зміцнення стін, земляних валів і ровів. У фортеці зелені насадження  виконували крім

-5-

маскувального призначення і декоративно-естетичну функцію.                             

В живописних  та затишних  зонах майбутнього заповідника водиться багато птаства, тут виявлено косуль та диких кабанів. З колишніх бойових позицій     фортів відкривається яскрава панорама Карпат на півдні, та чудовий краєвид їх передгір’я на сході. Це найцінніша її вартість

Призначення і загальна будова фортів

Основне призначення фортів - перепоховання особового складу, а також вогневих засобів в неушкодженому стані під час артилерійського обстрілу - до часу безпосереднього штурму. Механізм дії фортів... це: перетривати, ожити і бризнути вогнем в моменті зближення ворожої піхоти

Для будівництва об'єктів використано сталь, бетон і граніт та високоякісні цеглу і мулярський розчин. Обстежені форти поділяються на артилерійські (ранньої побудови) та панцирні (пізнішої побудови). Артилерійські мали встановленні гармати на валі оборони, спільному з бойовими позиціями піхоти. Гармати на панцирних фортах були встановленні в казематах і в поворотних броньованих вежах на покрівлі споруди. По заду гарматних веж були, так звані стрілецькі галереї піхоти. Форти могли мати протиштурмові рови, обстрілювані кулеметно-рушничним вогнем з товстостінних капонірів. По середині протиштурмового рову додатковою перешкодою для штурмуючих міг бути, встановлений там мур. Форти мали одну-дві додаткові артбатареї, розміщенні окремо на флангах.

До артилерійських в досліджуваній групі відносяться - головний форт І "Саліс Согльо"(Польща), 1/3"Плешевичі" і 1/4"Марушка ліс". До панцирних - форти 1/1 "Лисичка", 1/2"Биків" і 1/5"Поповичі". Оборонна споруда 1/6"Девятичі" це гібрид з артилерійського форту, побудови 1886р., та панцирної частини, добудови-реконструкції 1900р. у вигляді казематового артилерійського комплексу.

В середині форти, як правило, були обладнанні лазаретами, санвузлами, кухнями, казармами, відділеннями  зв'язку, складами зброї і продовольства та ін. Споруди мали зовнішні або внутрішні схорони для залоги  з виходами на бойові позиції. З переду форти мають земляний насип. Він додатково захищає

-6-

стіни від артобстрілу. Як правило, насип
переходив в вал оборони на даху об'єкту. При відсутності протиштурмового рову ,насип у напрямі фронту зразу переходив у пологе поле обстрілу, яке

асоціюється з тиром.За не уточненими даними дроти були під електронапругою. За огорожею в сторону противника могли бути мінні поля або вовчі ями.

Таємниці  фортів

Щоденник з підземелля

      Один  чоловік  розповів таку історію. Літом 1923 року впорядковували прилеглу до  фортів  територію, розбирали завали, загортали ями, заглядали у середину укріплень, цікавились, що там збереглось. Робітники, пройшовши вглиб під землю, відкинувши завали, побачили щось живе, щось рухається. Освітивши місце ліхтарем, вони натрапили на худого, мов скелет, мужчину. Він мав бороду до пояса. В окремих місцях тіло його пошматували щури, яких всередині було тьма-тьменна. Очі мав закриті, на ногах ледве тримався. Його винесли на майданчик перед фортом, він нічого не говорив, тільки щось

белькотів і розібрати його мову було неможливо. Відвезли до шпиталю, де за кілька годин він помер. Слідчий так і не взнав  ні  його прізвища,  ні  імені.

В нашій підземній кімнаті виявили скелет мужчини. В підземеллі натрапили на криницю. В одному, із залів стояло ряд стелажів з рештками продуктів, чимало банок з консервів, бутлі, ящики і мішки із сухарями. В іншій кімнаті були рештки старого обмундурування і постіль.

Спочатку ходили різні фантастичні чутки, що це духи забитих на війні солдатів боронили доступ до форту, що виявлено розбійницьку банду, що з'явився пророк і чудотворець, який покутував у підземеллях форту,  і таке інше.

Пізніше детальні дослідження встановили, що ввійти і вийти з підземелля можна було через єдині двері. Але їх завалено в 1915 році. На час вибуху у форті під землею знаходилися два солдати, про яких в хаосі війни,

-7-

правдоподібно, забули. Завдяки сприятливим умовам одна жертва прожила вісім років і нарешті була навіть "врятована".

Стільки інформації дали дослідження. Ким були ці люди? Як жили, замкнені в могилі? Які обставини смерті того, хто скелетом став? Чи впав жертвою товариша, чи, може, сам покінчив життям? Відповіді дали подальші  пошуки.

Із знайденої скриньки було  витягнуто ніж,  сірники,  олівець і зошит.
   Із зошита  випала  фотокарточка  молодої  жінки. На зворотній стороні
вціліло декілька  слів  російською мовою: «Борони  Боже… і моя любов… завжди з тобою, завжди твоя  25/VII – 1914»      

        Зошит з цератовими обкладинками був книжкою австрійського офіцера. який відав продовольчим складом. Кільканадцять сторінок зошита були заповнені рахунками і відповідями на накази. Далі йшли записи по-російськи хімічним олівцем. Не всі записи через вологість вдалося  розібрати.

Записи йшли в хронологічному порядку. Ось вони: "Не знаю вже, скільки днів спливло від цього нещасного ранку, коли несподівано ми потрапили до австрійської неволі — я і штабс-капітан Новиков. Ці дивні умови, яких

живемо,   не дають  нам зорієнтуватися  в часі.

      Занотую рід випадків — по-порядку. Після традиційного обшуку і роззброєння нас помістили у малій кімнаті підземних катакомб форту. Мабуть, не минуло й доби, бо дали нам тільки два рази їсти, як сталось щось невідоме. Почулися сильні громи почало трусити і тріщати наше підземелля. Мабуть, розпався форт. Впали ми на холодний бетон і думали, що то вже смерть... Земля застогнала, мов якась дика тварина, потім ще було чути громи. Довго ще щось тріщало, і стогнала земля,  але вже десь далі.

Прислухаючись до цих несамовитих звуків, приходили на голову найрізноманітніші домисли, починаючи від вулкану і землетрусу, і закінчуючи  бомбардируванням фортів літаками  "Антанти".

Були впевнені, що трапилось щось неймовірне, тим паче, що ніхто з нас

-8-

вже довго не заглядав і нічого не чути. Ми були, голодні і спраглі, виламали двері в нашій камері, прагнули вибратися з неволі, але  марно. Залізні двері   не  уступили,  а  наш  крик був даремний.

Блукаючи навпомацки у пошуках нового виходу, потрапили на криницю і досить багаті магазини: харчі і мундири, мабуть; призначалися для фортечної залоги. Крім різних провіантів, знайшли ром, тютюн, свічки і сірники. Вживали цього всього потрохи, очікуючи австрійських властей. Залишили нас без жодної опіки. Судячи з заросту наших борід, минуло, мабуть, два тижні. Цілий час пробували всякі способи, аби вибратися з ув'язнення, На жаль, ні залізні двері, ні бетонні стіни не піддалися нашим примітивним знаряддям зробленим з бляхи і гільз. Калічили тільки руки, падали від втом і проклинали світ, плакали як діти. Нарешті дійшли до висновку, що звідси самі не виберемося, мусили спокійно чекати, може хтось згадає про мас. Живемо надією. Розповідали собі всі таємниці свого життя, розкритикували всі прочитані книжки і історію світу, грали в найрізноманітніші ігри, організовували театральні вистави, полювали на щурів, змагаючись у цій неприємній справі. Нарешті все це нам набридло. Немає для нас ні дня, ні ночі. Одноманітні враження, вічна темнота і тиша поганий запах, вологі стіни і

консерви. Гнітить нас час, пустота, одним  словом,   неволя.

      Знайшли собі заняття. Новіков п'є для гумору, а я працюю при своєму годиннику. Зробив його сам: поставив на бочці котел, налив води, зробив у дні дірку, порахував власний пульс, прийнявши кожні сімдесять ударів за хвилину. В міру того, як понижувався рівень води в котлі, на стінах намітив 15 хвилин і годину. Коли вся вода витекла, відмітив рискою, що ціла операція зайняла півтори доби. Відтоді слідкую за своїм годинником, слухаю звук капель, дивлюся на рівень води і переливаю її з бочки до котла, радію з того, що щось зробив, хоч досить просте, але все ж різноманітне у моєму так одноманітному житті. А я, тверезий і сумний, ходив по коридорах підземелля. Використав 90 бочок води, а Новіков випив весь ром. Порахував розхід сухарів і переконався,

-9-

що два роки прожили, але далі у цій могилі чекає нас голод. Втратили надію. У Новікова не витримали нерви, бляхою перерізав собі горло і довго метався у власній крові. Його труп замкнув в окремому залі. Залишився сам. Прислухався до тиші... літали куски світла, а пізніше... звук дзвонів і хор. Не спав. Минуло 450 бочок. Снилося мені, що був у своїх рідних краях, зустрічався з матір’ю, сестрою... ніби був теплий сонячний день, запах квітів... далеко видно горизонт неба... стільки яскравих барв і кохана дівчина говорила, що не забула і далі любить.

530 бочок. Знову сон, ніби я на волі серед людей. Не хотів би, щоб цей сон закінчувався. Волів би залишитися завжди у щасливому світі. 702 бочки. Щасливий сон є моєю реальністю, а реальність — важким сном. Не можу далі переносити цього. НІ душа, ні тіло більше не  можуть   миритися  з таким  становищем.   П’ю  і їм дуже мало.  Засинаю часто, як тільки подумаю про сон.

       1001   бочка тиші   і   темноти  дали  для   мене  більше, ніж  може дати людям стільки ж арабських ночей.

Те,   що  колись вкладалося  в   калейдоскоп  моєї уяви, те  зараз стає

вже  реальністю,  бо  вже  в  мене  гарячка. Моя  поки   що свідома  воля творить різні образи.

        Нічим   не зараджу  моїй  могильній тиші. Вже немає сил. Не займаюся  

навіть своїм годинником. Ні  їсти, ні  пити  не хочеться. Гину  і знову народжуюся.

      Благословляю мури   моєї могили. Не знано жодного  виходу. Гасне

Вже остання свічка...»

      Ось такий  (щоденник був знайдений у підземеллі фортів.

-10-

Додатки

       Перемишль 1914р.Передполя фортів після російського штурму

   (Томаш Ідзіковський)

Список використаної літератури

1. Я. Рожанський «Форти твердині Перемишль». – П. 1980.
2. Історія міст і сіл УРСР Львівська область. – К., 1995.
3. Форти в літературі та мистецтві // Наш край - № 79, 2003,ст.6
4. Міжнародний туризм – майбутнє Мостищини // Наш край - № 98, 2007,ст.4 
5. Б. Чех «Форти  часів Першої світової війни на Мостищині ». – Мостиська, 2003.
6. Ян Віт «Спогади з мого перебування в Перемишлі … 1914-1915 рр. » у перекладі І. Сагана. Львів: Каменяр,2003.

-14-