Урок-феєрія у 9 класі "Традиції чаювання"

Урок-феєрія у 9 класі

Тема: Традиції чаювання 

Мета:

1) освітня – розширити учнів уявлення про напій, який виготовляють люди, а саме – чай; ознайомити з історією походження чаю, географією чаю, культурою та побутом українського народу, традиціями чаювання у різних європейських країнах, а також з правилами прийому гостей;

2) виховна – виховувати шанобливе ставлення до батьків, бажання зберігати родинні традиції, охайність, естетичний смак; виховувати взаєморозуміння, взаємоповагу при роботі в групах, бережливе ставлення до шкільного майна;

3) розвиваюча – розвивати навички планування експерименту.

Завдання:

1) перевірити знання техніки безпеки під час роботи в кабінеті хімії;

2) поглибити знання учнями хімічних властивостей речовин і вміння розв’язувати експериментальні задачі;

3) визначити рівень засвоєння знання хімічних властивостей різних класів органічних речовин.

Тип уроку: практичного використання знань, умінь і навичок.

Форми роботи: виконання експерименту, складання звіту.

Обладнання: відповідно до інструкції.

Обладнання: фотоматеріали, відео презентація, чайний сервіз, солодощі.

Епіграф:

“Чай підсилює дух, пом΄якшує серце, знищує втому, пробуджує думку, не дозволяє поселитися ліні, освіжає тіло…”

Хід заходу

Питання до учнів:

- Вас запрошували коли-небудь на чай?

Слово вчителя

А от якщо Ви звернетеся з цим питанням до старшого покоління, це викличе добру посмішку і багато приємних спогадів про чаювання з батьками та друзями.

Завдання для учнів:

•                                Поясніть, що означає слово «традиція».

Традиція – 1)  …..                    2) ….                        3) ….

•                                Які традиції наявні у вашій родині?

Слово вчителя

Деякі традиції ваших родин тісно пов’язані з невід’ємною рисою українців- гостинністю. Згадаймо народні прислів’я:

1. Будь  гостем  доти,  доки  гостина  триває.

2. Що  хата  має,  тим  і  приймає.

3. Веселий гість  – дому  радість.

4. Любиш  у  гостях  бувати – люби  і  приймати.

У всьому світі українці вважаються гостинною нацією. Гостю – чи проханому, чи ні – у нашій країні раді завжди, на відміну від тієї ж Німеччини, де прийти до когось у дім без попередження вважається неприпустимим. У такому випадку з вами поговорять з порогу, навіть не запросивши ввійти до дому. У нашій країні все навпаки – гостя не тільки вводять у дім, а ще й намагаються нагодувати та розважити. Гостинність поляків, як і у всіх слов'ян, не має меж - він часто заради доброго товариства віддасть усі свої запаси, живе понад свої доходи, через те часто потрапляє в залежність. Однак, природжена зневага до скупості, глитайства свідчить про те, що поляки здатні на самовіддану працю заради ідеї національного блага. Звичай запрошувати гостей на чай притаманний і українцям. У нас «чайна країна» і п'ють його багато, але культура чаювання загубилася. Зараз інтерес до чаювання відроджується.

Асоціативний кущ до слова «чаювання»

Світ без спілкування збіднює людей, не часто ми збираємося вдома за великим столом для обіду.

Щорічно 15 грудня у всіх країнах, які мають статус провідних світових виробників чаю, відзначається Міжнародний день чаю – напою № 1 у всьому світі. І якщо іноді ділять країни на «чайні» і «кавові», то це досить умовно. Як у традиційно чайних країнах (Англія) є любителі кави, так і в країнах, що віддають перевагу каві (США, Болгарія, Польща), є любителі чаю. Його п’ють майже всі: хто помалу, хто побільше, хто кожен день, хто хоч раз на тиждень. Але – на всіх континентах земної кулі й не одне тисячоліття. Хто п’є чай чорний, хто зелений, хто червоний, хто трав’яний, а хтось любить змішувати букети … Чай п’ють, щоб зігрітися, щоб підбадьоритися, щоб заспокоїтися, щоб поспілкуватися. Саме за чашкою чаю бувають різні довірчі бесіди.

Учень

І солодкий, і гіркий

Чай духмяний, запашний.

Хворобу зцілить, і як на те

Навіть втому прожене.

Сил нових він додає,

Друзів всіх за стіл зове…

І з подякою весь світ

Славить чудо-еліксир!

Слово вчителя

Історія чаю налічує вже п’ять століть. І вона не менш дивовижна, ніж сам напій. Чайну історію можна читати, як пригодницький роман. І те, що ви сьогодні почуєте, лише основні етапи чайного шляху. Нашу розповідь  легко можна перетворити в цілу книгу, яка ніяк не буде нудною. А поки дуже коротко (презентація). Батьківщиною чаю вважається Китай. Незважаючи на те, що час від часу знаходяться докази, що чайні рослини вперше з’явилися у В’єтнамі, звідки і потрапили в Індію, Бірму і на південь Китаю. Але тим не менш, як напій, чай зародився саме в Китаї. І почалося все п’ять тисяч років тому. Є кілька легенд, що розповідають як вперше було виявлено дикорослу рослину, яка згодом отримала назву «чай».

Одна з них стверджує, що чай з’явився під час створення Землі і Неба, і пов’язують його появу з володарем Півдня Китаю богом Сонця і Вогню Янь-ді.

Учениця

Інша розповідає про те, як імператор Шень-Нун спробував воду з горщика з окропом, в яку потрапило кілька сухого листя з дерева. Напій так йому сподобався, що імператор наказав збирати ці листя і використовувати їх по всій країні.

Японська легенда приписує народження чайної рослини століттям принца Дарума. Будучи дуже святою людиною, він присвячував увесь свій час молитвам і медитації, жертвуючи при цьому сном. Але одного разу не витримав і заснув. У покарання принц вирвав собі віка, щоб більше не засипати під час медитацій, і кинув їх на землю. Ось з них виросли чайні кущі. Трохи жорстоко, на наш погляд. Але що є, то є.

Учень

Індуси ж вважають, що чайні кущі зовсім випадково знайшов принц Бадхідхарма, коли подорожував по Південному Китаю.

Вчитель

Але так чи інакше, вся давня історія чаю пов’язана з Китаєм і буддійськими ченцями. Саме китайські імператори досліджували цю рослину, її властивості, пробували різні способи приготування, намагаючись, щоб чаювання доставляло найбільше задоволення. І саме Китай – батьківщина чаю як напою.

Учениця

У Китаї подрібнене чайне листя, спресоване у брикети, коржі чи кілограмові “дошки”, довго використовувалися як гроші. Чиновники стягували з населення податок – чайові.

- Як ви гадаєте, що таке чайові?

Вирощування та виготовлення чаю в Китаї стало таким же таємним, як виробництво шовку, фарфору, паперу. Чайні плантації приховувались, суворо охоронялись від чужинців.

Учениця

Із Китаю чай починає свій тріумфальний похід по світу. У VІІІ ст. він проник до Кореї, Індії, Індонезії, Ірану, Монголії, Південно-Східного Сибіру та Середньої Азії. Хоча він став улюбленим напоєм більшості країн світу, але вирощувати його довгий час ніде не могли, а завозили з Китаю. Шлях чаю до європейських країн був важким і довгим.

Учень

З 1664 року чай поступову завойовує Європу. До речі, у Голландії XVII століття чай був не лише об'єктом торгівлі, але і в якійсь мірі предметом наукових досліджень. А в 1824 році голландці вже створили чайні плантації на о.Ява, у 1834 році чай стали вирощувати в Індії. У нашій країні кущі чаю були висаджені у 1818 році в Криму в Нікітському Ботанічному саду. Перші чайні плантації були закладені у 1833 році в Грузії під Батумі, селище Чаква.

Учениця

Спочатку не всі європейці уміли поводитися з чаєм. Збереглася розповідь про європейського моряка, який прислав своїй матері цінний подарунок (на той час) – фунт чаю. Вона запросила гостей до вишуканого заморського блюда. Зваривши весь фунт у посудині, вона злила непотрібну на її думку, гірку коричневу воду, розклала порціями виварене листя чаю і, заправивши сметаною, подала до столу.

Учениця

Англійцям чай припав до душі і почав витісняти спиртні напої. Він підійшов мешканцям європейських країн з прохолодним кліматом і рятував їх від надмірного використання пива та вина. У наш час в Англії чаю п΄ють більше, ніж в будь-якій іншій країні світу. Між тим англійська історія чаю тісно пов'язана з американською. Згадаймо хоча б знамените «Бостонське чаювання».

Учениця

Чай завойовує й російський ринок з 1638 року. Цар та його бояри спочатку використовували напій як ліки від хвороб та втоми. Адже лікарі приписували йому здатність “освіжати й очищати кров” .Чай настільки прийшовся до смаку, що його пристрастилися пити щодня. Чай для селян був недоступним. Вони пили його лише за особливих обставин. Тому й виник вираз “Чайком побалувати”. Більшість бідних не знали, як його заварити.

У ХVІІІ ст. у Росії винайшли самовар. Його виготовили на Уралі, потім почалося масове їх виробництво, особливо у Тулі. У трубу, яка знаходилася всередині самовара, засипали сухі шишки, деревне вугілля, підпалювали їх лучиною, роздмухували вогонь чоботом і вода закипала. Зверху на самоварі повинно бути гніздечко для заварного чайника.

Вчитель

Пропоную гру-вікторину «За чайним столом». За кожну правильну відповідь – бублик.

1. Чому самовар співає перед тим, як закипіти, а також тоді, коли починає охолоджуватись? (Вода біля трубки перетворюється в пар, який утворює у воді невеличкі бульки, вони витісняються водою наверх. Пар в бульках охолоджується, стискується, і стінки бульбашок під тиском води змикаються).

2. Чому ручки у самовара дерев’яні? (Дерево поганий провідник тепла).

3. Чому у стаканів дно товще, чим стінки?(Щоб він був більш стійким).

4. Стакани часто лопаються, коли в них наливають гарячу воду. Який стакан швидше трісне: гранований чи гладенький? (Грановані стакани з товстими стінками лопаються частіше,тому що внутрішня і зовнішня сторона нагріваються нерівномірно).

5. Чому в стакан кладуть ложечку, коли наливають гарячий чай або окріп? (Металева ложка є прекрасним провідником тепла, поглинає значну його кількість, тому стакан нагрівається не так швидко).

6. Яка вода – сира чи кип’ячена, скоріше закипить, якщо перед нагріванням температура була однакова? (Швидше закипить сира вода, тому що вона містить повітря, яке прискорює кипіння)

7. Чому чайник для заварки споліскують окропом? (Він нагрівається і вода, налита в нього другий раз, буває гарячішаю і краще заварює чай).

Улюблений усіма нами напій виготовляють з листя чайного дерева, яке належить до сімейства камелій. Звідси й з'явилося наукова назва чаю, прийняте в ботаніці: китайська камелія.

Ще з незапам'ятних часів завдяки спостережливості люди потихеньку почали відкривати цілющі властивості чаю.

Учениця

Дійсно, лікарі та вчені встановили, що чай містить корисні біологічно активні речовини: кофеїн, танін, мінеральні солі, майже всі вітаміни, ефірні масла. Вони зміцнюють судини мозку, покращують роботу серця, обмін речовин, підвищують розумову та фізичну працездатність людини. З чаєм легко засвоюються білки, жири, вуглеводи. Навіть при надмірному харчуванні не буває ожиріння, якщо воно супроводжується чаюванням. Бідне харчування, але з чаєм підтримує сили людини.

Учениця

Чай посилює протидію застуді, інфекційним хворобам, різним запаленням. Чай знімає головний біль. Танін, що міститься в чаї, запобігає розладу шлунку. При отруєнні дається настій міцного чаю. Настій зеленого чаю нормалізує підвищений артеріальний тиск. При запаленнях очей, їх промивають міцним охолодженим розчином чорного та зеленого чаю, взятих порівну, або кладуть чайний компрес. При сонячних опіках допомагають компреси та примочки із теплого чаю.

Китайські вчені довели, що люди, які регулярно п΄ють зелений чай, рідше хворіють на рак шлунку. Чай також знімає шкідливий вплив радіоактивних речовин на організм.

Відомо, що в давнину філософи і алхіміки вважали даний напій одним з основних компонентів магічного еліксиру безсмертя.

Вчитель

Чай - це «аптека в стакані», який позитивно впливає на всі системи нашого організму. А в результаті поліпшення загального фізичного стану часто наступає і моральне задоволення, і душевний спокій.

Але все ж не варто зловживати напоєм, не звертаючи увагу на пропорції і правила заварювання, тому що при неправильному застосуванні чай може стати для вас, як це не дивно, навіть шкідливим. Тому для здоров'я і задоволення не досить просто пити чай; необхідно це робити грамотно, зі знанням справи. Перш за все, потрібно знати, як правильно заварювати чай, і звичайно мати уявлення про його різновиди і сортах, яких існує безліч.

Учениця

Існують такі принципи чаювання:

Діти і підлітки можуть полоскати чаєм рота або пити слабкий чай.

Юнакам і дівчаткам краще пити зелений чай.

Для немолодих людей, та для тих хто займається фізичною працею підходить чорний чай.

Людині, яка займається розумовою працею краще пити зелений чай, а ось вагітним жінкам навпаки – краще його багато не пити.

Міцний чай не бажано пити натщесерце, щоб не ослабляти шлунковий сік та людям, які страждають шлунково-кишковими захворюваннями.

При гіпертонії і повним людям потрібно пити зелений чай.

Вчитель

Китайські та японські традиції чаювання відомі здавна. Англійці ж, наприклад, п'ють чай не менше: 6 разів на день: на роботі, вдома, в гостях, і залежно від тисячі причин (насамперед від часу доби), сорт напою щоразу буде різний. Ірландці п’ють чай, щоб збадьоритися, тобто використовують чай як енергетичний напій, вони звикли пити його дуже міцним. Британці п’ють несолодкий чай, щоб відчувати його справжній смак, але додають молоко, а ірландці обожнюють чай з цукром і молоком, але ніколи не кладуть у напій лимон. Не рахуючи того, в Ірландії вигадали особливий чай з віскі.

Здавалося б, все про чай  усім відомо. І, тим не менше, щоб отримати від чаю справжню насолоду та максимальну користь, його необхідно правильно зберігати, готувати та пити. При тривалому зберіганні чаю його ефірні масла вивітрюються і він втрачає свій аромат. Чай легко поглинає вологу та сприйнятливий до різних запахів. Тому його слід зберігати у фарфоровому, фаянсовому або скляному посуді із щільно закритою кришкою.

Учениця

Я люблю зелений з медом.

Такий, щоб губи обпікав.

Укритись потім теплим пледом,

І щоб коханий обіймав…

Я ж полюбляю чай фруктовий,

Він має ніжний аромат,

І настрій цілий день чудовий –

Такий від чаю результат…

Якщо запитати, яке саме затишне слово взимку, то більшість з нас не замислюючись відповість – чай! Так-так, саме чашечку ароматного гарячого чаю з лимоном уявляємо ми, коли біжимо з роботи по снігу додому і саме чай (як довели вчені ) більше бадьорить нас вранці, надихаючи на трудові будні. То ж я дякую всім за увагу, та  теплоту спілкування.

Довідка:

Гости́нність — народна традиція з любов’ю та повагою приймати і частувати гостей; також готов­ність, бажання приймати гостей і пригощати їх; сама церемонія гостинного приймання кого-небудь; ще імператор Маврикій (VI ст.) пише: «Слов’яни сердечні до чужинців, гостять їх у себе і дружньо проводять їх з місця на місце, куди їм треба. А коли через недбальство господаря стане гостеві яка кривда, то проти такого господаря озброюється його сусід, бо кривда для чужинця, то безчестя для всіх»; Ібн-Русте (Xст.) пише про русів, що ті шанують чужинців і ласкаво з ними поводяться, а коли гості вдаються під їхню опіку, боронять їх від усякої пригоди; історик Гельмольд (XIIст.) пише, що «не­має народу привітнішого від слов’ян через їх гостинність»; з давніх часів наші предки вірили, що «гість у дім — Бог із ним», тому гостя приймали щедро, мали навіть окремий дім, призначений для гостей; там був стіл з різними напоями та стравами; здавна стіл для гостей накривали чистою скатер­тиною і припрошували до нього всякого гостя, свого чи чужого (див. ще гість 1); званого чи неспо­діваного гостя обов’язково припрошують сідати, що пов’язано з різними прикметами: «Сідайте, аби діти спали», «Сідайте, аби квочки добре сідали (щоб рої сідали, щоб старости сідали, щоб усе добре сідало)»; пригощаючи, кажуть: «Чим багаті, тим і раді», «Чим хата багата, тим і рада», «Що хата має, тим і приймає».