Урок Франція в міжвоєнний період

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробка уроку

з історії для 10 класу

для студентів І курсу

ВНЗ І-ІІ рівня акредитації

 

На тему «Провідні держави світу  в 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Франція в міжвоєнний період  1919 – 1939 рр.»

 

 

 

 

 

Розробила викладач суспільних дисциплін Костюченко К. М.

ВП НУБіП України  „Немішаївський

агротехнічний коледж ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018

Тема 3. Провідні держави світу  в 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Франція в міжвоєнний період  1919 – 1939 рр.

 

Мета уроку: охарактеризувати наслідки Першої світової війни для Франції, розкрити основні тенденції політичного та еко­номічного розвитку країни у 1920-ті рр., показати осо­бливості кризи 1930-х рр. у Франції; охарактеризувати процес приходу Народного фронту до влади, показати розвиток Франції у період перебу­вання при владі уряду Народного фронту, розкрити суть політики і причини поразки Народного фронту;  формувати в учнів уміння аналізувати і узагальнювати історичний матеріал; виховати в учнів почуття патріотизму, толерантності, по­ваги до історичного минулого своєї держави.

Тип уроку:    комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Європа в 1924–1933 рр.».

Основні поняття і терміни:   виборчий блок, Фашистські ліги, Народний фронт.

Основні дати: 1919 р. – перемога «Національного блоку»; 1923–1925 рр. – Рурська криза; 1924–1925 рр. – перебуван­ня при владі «картеля лівих»; 1928 р. – Мажоритарний виборчий закон; 1932 р. – Пакт про ненапад між СРСР та Францією. 1934 р. – спроба фашистського перевороту; 1935 р. – Франко-радянський договір про взаємодопомогу; 1936–1938 рр. – Народний фронт у Франції.

І.    ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ УЧНІВ

ХІД УРОКУ

Фронтальне опитування.

1)   Назвіть основні підсумки Першої світової війни для Великої Британії.

2)   Які реформи були здійснені урядом Ллойд-Джорджа у повоєн­ні роки?

3)   Як було розв'язано ірландську проблему?

4)   Чим було зумовлено створення першого лейбористського уряду?

5)   Охарактеризуйте   економічний  розвиток   Великої  Британії у 1920-ті рр.

6)    Які причини призвели до страйку 1926 р.?

7)   Чому він зазнав поразки?

8)   Яку країну – Англію чи США – охопила раніше економічна криза 1930-х рр.?

9)  Коли в Англії було утворено « Національний уряд » ? Хто його очо­лив? Які партії входили до складу «Національного уряду»?

10) У якому році було ухвалено Вестмінстерський статут?

11) Назвіть ім'я короля, який у результаті династичної кризи в Англії відмовився від престолу?

12)  Хто очолював уряд в Англії напередодні війни?

II.  ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Наслідки Першої світової війни для Франції.

Учитель будує свою розповідь за матеріалом наведеної таблиці. Наслідки Першої світової війни для Франції.

План	Характеристика
Людські втрати	1,4 млн загиблих; 2,8 млн поранених; 600 тис. калік. Декіль­ка мільйонів людей у 1918—1919 рр. стали жертвами грипу «іспанка». Навіть після приєднання Ельзасу і Лотарингії кількість населення Франції була меншою, ніж до війни
Матеріаль­ні збитки	Збитки становили чверть національного багатства (200 млрд франків). Зруйновано майже 10 тис. підприємств, 900 тис. житлових будинків, 200 шахт. Розорення сільського господарства північно-східних районів країни (2 млн га землі стали непридатними для сільськогос­подарського використання)
Територіа­льні зміни	Приєднано Ельзас і Лотарингію. Зросли колоніальні володін­ня: підмандатні території (Ліван, Сирія, Камерун, Того)
Зміни в економіці	Зростання питомої ваги воєнної економіки; посилилося дер­жавне втручання в економіку; за рахунок приєднання Ель­засу зросли запаси вугілля на 40 % , залізної руди – вдвічі, потужності металургії збільшилась на 75 % ; зросла концент­рація виробництва; швидко розвивалися новітні галузі виро­бництва: авіаційна, автомобільна, хімічна й електротехнічна
Соціальні зміни	Погіршення матеріального становища населення; зростання прошарків суспільства, що потребували соціального захисту (інваліди, біженці, безробітні, демобілізовані з армії тощо); зростання робітників найманої праці; скорочення кількості сільського населення; нестача робочої сили, особливо квалі­фікованої

2.  Розвиток країни в 1920-ті рр.

Варіант 1

Робота з підручником.

Складіть конспект за відповідним матеріалом підручника.

1)   Які політичні сили вели боротьбу у 1920-ті рр.?

2)   Навколо яких питань велась політична боротьба?

3)  Визначте    особливості    економічного    розвитку    Франції у 1920-ті рр. Які фактори впливали на економічний розвиток країни?

4)  Чому економічна криза 1930-х рр. почалась у Франції пізніше, ніж в інших провідних країнах світу?

Варіант  2

Опрацюйте матеріал підручникам складіть таблицю «Політичний розвиток Франції у 1920-ті — на початок 1930-хрр.».

Події, що мали визначальний вплив на пе­ребіг виборів	Партії, які здобули перемогу на виборах і утворили пра­влячу коаліцію	Політичний блок, що знаходився при владі. Роки перебуван­ня при владі	Політична програма, яку намагалися реалізувати політичні блоки що перемогли на виборах
Перемога у Першій світовій війні	Праві партії	«Національний блок», 1919-1923	Зменшення втручання держави в економічне життя. Уникання соціальних реформ. Придушення страйкової і революційної боротьби. Закріплення за Францією домінуючого становища в Європі. Вирішення внутрішніх проблем за рахунок Німеччини: «Боші за все заплатять!»
Провал рурської авантюри	Ліві та центристські партії	«Картель лівих», 1924-1925	Запровадження прогресивного прибуткового податку. Контроль держави над провідними галузями економіки. Відмова від жорсткого ставлення до Німеччини, примирення з Німеччиною. Встановлення дипломатичних відносин із СРСР
Фінансова криза і відплив капіталу. Колоніальні війни (Марокко, Сирія)	Праві та центристські партії	Партія «Національної єдності», 1926-1928	Боротьба з інфляцією. Скорочення державних витрат за рахунок зменшення бюрократичного апарату. Збільшення податків для дрібних власників. Надання пільг великим під­приємцям. Надання допомоги у зв'язку з безробіттям. Упровадження пенсій по старості, допомоги в разі інвалідності, хвороби, вагітності. Прийняття пакту Бріана-Келлога. Створення єдиної Європи
Зміна виборчого закону. Запровадження мажоритарної системи	Праві партії	1928-1932

 

 

3. Французький фашизм.

Розповідь учителя.

Загострення економічних проблем, нездатність традиційних по­літичних партій вивести країну з кризи призвели до зростання по­пулярності фашистських (ультраправих) організацій, які виникли у Франції в 1920-х рр.

Соціальною опорою фашизму були дрібні власники, люмпени, кле­рикали, частина великих фінансистів і промисловців, одержимі ідея­ми сильної влади і сильної Франції.

Фашистський рух у Франції мав суттєві відмінності: він не був єдиним; не виступав за повну ліквідацію демократичних інститутів, а лише за їх обмеження для «ворогів нації» – комуністів і соціаліс­тів. Такі особливості крилися в природі французького суспільства, якому притаманні демократизм і багатопартійність.

Фашистські організації були не класичними партіями, а воєнізо­ваними організаціями – лігами. Найбільшу фашистську лігу «Вог­няні хрести», яка об'єднувала колишніх фронтовиків, очолював пол­ковник де ля Рок. Ліга звинувачувала уряди у зраді національних інтересів Франції, у м'якому ставленні до Німеччини. Організація об'єднувала майже 350 тис. осіб. Вона влаштовувала факельні похо­ди, мітинги, вимагаючи «сильної влади». Інша організація «Аксьйон франсез» («Французька дія») мала шовіністичний і монархічний характер та об'єднувала 60 тис. осіб. її воєнізований підрозділ «королів­ські молодчики» влаштовував погроми установ лівих партій.

Прихід нацистів до влади в Німеччині підштовхнув французьких фашистів до активних дій. Приводом до їх виступу стала справа Ставиького. Цей шахрай прийняв під заставу коштовності в іспанського аристократа, який утік до Франції після революції 1931 р. в Іспанії. Згодом він замінив у коштовностях діаманти на підробні та продав їх, п коли це викрилося, заподіяв собі смерть. У процесі розслідування з'ясувалося, що Стависький чинив таке шахрайство протягом трива­лого часу під прикриттям вищих урядовців.

Цей скандал фашисти вирішили використати для критики демо­кратичного устрою і на хвилі народного невдоволення захопити вла­ду. 6 лютого 1934 р. загони фашистів пішли на штурм парламенту. Дорогою вони громили магазини, нищили машини та ін. Поліція від­крила вогонь. Під час подій 17 осіб загинуло, 2 тис. було поранено. Уряд Даладьє негайно подав у відставку. Францію крім політичної охопила й економічна криза.

Риси французького фашизму.

– Організаційна розпорошеність (існувало декілька фашистських (ультраправих) організацій).

–  Фашистський рух був представлений воєнізованими лігами, а не

політичними партіями, що не давало їм можливості використовувати легітимні методи приходу до влади.

– Відсутність єдиного вождя та єдиної ідеологічної основи.

– Вузька соціальна база.

4. Уряд Народного фронту.

Під час висвітлення цього питання вчитель може використати структурно-логічну схему.

Народний фронт у Франції

Недопущення приходу до влади профашистських сил

Вихід з економічної кризи та депресії. Забезпечення подальшого соціально-еко­номічного розвитку Франції

 

Причини утворення Народного фронту у Франції

 

Етапи становлення Народного фронту у Франції
12 лютого 1934 р.	Спільна участь соціалістів і комуністів в антифашистському політичному страйку
27 червня 1934 р.	Укладення Пакту про єдність дій між соціалістами і ко­муністами з метою захисту демократичних свобод і забо­рони фашистських організацій
Жовтень 1934 р.	Заклик лідерів комуністів М. Тореза об'єднатися всім прихильникам свободи і демократії в «Народний фронт боротьби за хліб, свободу і мир»
Липень 1935 р.	Утворення Народного фронту
14 липня 1935 р.	Спільна антифашистська демонстрація на чолі з Леоном Блюмом (соціаліст), Морісом Торезом (комуніст), Едуардом Деладьє (радикал)

 

Учасники Народного фронту

Соціалістична партія,  Комуністична партія, Радикальна партія,   профспілки, антифашистські організації французької інтелігенції

Вибори 1936 р.

Народний фронт отримав 57 % голосів виборців і, відповідно, 330 із 612 місць у палаті депутатів парламенту. Народний фронт отримав право сформувати уряд, який очолив Леон Блюм

 

Заходи уряду Народного фронту

– Було прийнято 133 закони, які в основному реалізували програму На­родного фронту. – Заборона воєнізованих організацій – фашистських ліг. Ультраправі (фа­шистські) партії та організації мали діяти в межах, дозволених конституцією. – Урегулювання трудових конфліктів між профспілками і роботодавцями. – Запровадження 40-годинного робочого тижня, двотижневої відпустки, що оплачується. – Підвищення пенсій. – Збільшення допомоги по безробіттю. – Створення системи державної закупівлі сільгосппродукції за стабільни­ми цінами. – Встановлення державного контролю над Французьким банком і заліз­ницями

 

Робота з документом.

Програма Народного фронту

(Витяг)

 І.    Політичні вимоги

1.   Захист свободи.

§ 1. Загальна амністія.

§ 2. Проти фашистських ліг:

а) ефективне роззброєння та розпуск напіввійськових формувань відпові­дно до закону;

б)  застосування законом заходів, що передбачаються в разі провокації, вбивства чи замаху на безпеку держави.

§ 5. Профспілкові свободи:

а) застосування й дотримання права спілок;

б) дотримання права жінок на працю.

2.   Захист миру.

§ 1. Заклик до співпраці всього народу і особливо трудящих мас у справі збереження та організації миру.

§ 2. Міжнародне співробітництво в межах Ліги Націй з метою гарантуван­ня колективної безпеки через визначення агресора та автоматичне й солідар­не застосування санкцій у разі агресії.

§ 4. Націоналізація військової промисловості та скасування приватної то­ргівлі зброєю.

II.  Економічні вимоги

§ 1. Відновлення купівельної спроможності, що була знищена чи послаб­лена кризою.

§ 2. Проти безробіття та промислової кризи:

а) скорочення робочого тижня без скорочень зарплати;

б)  залучення до трудового процесу молоді внаслідок створення системи переходу престарілих трудящих на пенсію у достатньому для прожиття розмірі.

Запитання до документа

З'ясуйте основні положення програми Народного фронту. Які з них було виконано, а які – ні, і чому?

 

Розповідь учителя.

Після виконання програми Народного фронту постало питання про подальші напрямки розвитку Франції. Навколо цього питання розго­рілися суперечки.

Комуністи й частина соціалістів вимагали повного викорінення фашизму, навіть з обмеженням конституційної законності. Радикали і сам Л. Блюм вважали за неможливе порушувати конституцію.

Комуністи прагнули продовжувати реформу в бік запровадження соціалізму, зокрема різкого збільшення податків на підприємців, установлення жорсткого контролю над підприємствами і фінансами. Л. Блюм на це не погоджувався. Він прагнув спершу закріпити попере­дні досягнення, і в лютому 1937 р. оголосив про «перерву» в реформах.

Зростаючі державні витрати призвели до спаду виробництва. Щоб активізувати його і стимулювати експорт, уряд удався до девальвації франка. Це робило французькі товари дешевшими на зовнішньому ринку, а відтак і більш конкурентоспроможними. Комуністи висту­пили проти девальвації франка, стверджуючи, що це призведе до зро­стання цін усередині країни.

До вищезазначених розбіжностей між комуністами й соціалістами додалися розходження в питаннях зовнішньої політики.

Економічне становище Франції тим часом почало погіршувати­ся. Французькі підприємці, занепокоєні можливістю введення ви­соких податків, переказували свої капітали за кордон, що відразу позначалося на темпах зростання економічного розвитку. Водночас зросли прибутки громадян. За відносно стабільного виробництва це спричинило диспропорцію між грошовою і товарною масою, а отже – зростання цін, тобто інфляцію.

Економічні негаразди викликали в населення розчарування діями Народного фронту.

Економіка так і не вийшла на докризовий рівень. Це ще більше ускладнило відносини між партіями у Народному фронті. У червні 1937 р. Л. Блюм подав у відставку: криза коаліції стала очевидною.

Робота з документом.

Із виступу Ф. Рузвельта на закритій прес-конференції 25 вересня 1936 р.

«Уявіть на мить, що брат Гувер залишився б президентом до квітня 1936 р., продовжуючи свою політику попередніх чотирьох років, не зробив би ніяких кроків у бік соціального забезпечення або допомоги фермерам або ліквідації дитячої праці й скорочення робочого дня і введення пенсій по старості. Якби це сталося у квітні теперішнього (1936 р.) року, становище у нашій країні нагадувало б те, яке застав Блюм, прийшовши до влади. Французи впродовж 25 чи 30 років нічого не зробили в галузі соціального законодавства. Блюм приступив до здійснення його, бо отримав загальний страйк вже у перший тиждень перебування при владі. Він (загальний страйк) зажадав 40-годинний робочий тиждень... [Блюм] провів закон, який скорочував робочий день. Вони (страйкуючі) зажадали один вихідний у тиждень, що оплачується, потім вони зажадали негайно створити комісію для підготовки плану для забезпечення пристарілих. Блюм зробив все це, але чи не було це занадто пізно».

Запитання до документа.

1)   Яку оцінку реформам Народного фронту дав Ф. Рузвельт?

2)   У чому вбачає причину поразки реформ Народного фронту Ф. Рузвельт?

3)    Порівняйте реформи Народного фронту і «Новий курс» Ф. Руз­вельта.

Історичний портрет.                                          

Даладьє Едуард (1884–1970) – французький політик. Прем'єр-міністр Франції у 1933–1934 і 1938–1940 рр. Лідер партії радикалів і радикал-соціалістів. Взяв участь в створенні Народного фронту. У багатьох урядах обіймав посади міністра колоній, громадських робіт, але найчастіше за­ймав кабінети міністра оборони, національної оборони, воєнного міністра. Двічі його призначали міністром закордонних справ. Безпосередньо з його прем'єрством пов’язана й політика умиротворення. Саме на його долю ви­пала ганьба мюнхенської угоди, яка була зрадою відданого союзника Чехо-Словаччини. Зрозумівши згубність політики умиротворення, Даладьє взяв курс на відновлення співробітництва з СРСР, але Сталін віддав перевагу угоді з Гітлером. На його совісті «дивна війна», яку Франція і Англія вели у вере­сні 1939 – травні 1940 р. проти Німеччини. Також він зволікав з наданням допомоги Фінляндії, яка в 1940 р. зазнала агресії СРСР. У кінцевому підсумку на ньому лежить вина за національну катастрофу Франції у 1940 р. Піс­ля окупації Франції Даладьє був заарештований і кинутий до гітлерівського концтабору. По завершенню Другої світової війни повернувся до політичного життя. У 1946 – 1958 рр. депутат Національних зборів Франції. Після прихо­ду Ш. де Голля до влади Даладьє відходить від політичного життя.

5. Франція напередодні національної катастрофи.

Робота з підручником.

Складіть тези на тему: «Франція напередодні національної катаст­рофи. Уряд Е. Даладьє».

III.  ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Фронтальне опитування.

1)  Які наслідки Першої світової війни для Франції?

2)  Які політичні сили скористалися з перемоги у війні?

3)  Під якими гаслами вони здобули перемогу на виборах?

4)  Які   політичні   сили   змінювалися   при   владі   у   Франції у 1920-ті рр.?

5)  Чим принципово відрізнялися їх програми?

6)  Охарактеризуйте економічний розвиток країни у 1920-ті рр.?

7) Чому криза 1930-х рр. вразила Францію пізніше, ніж інші краї­ни Америки і Європи?

8)    Який вплив на політичне життя країни мала криза?

Запитання.

 

IV.  ПІДСУМКИ УРОКУ

Після повоєнного економічного спаду у середині 1920-х рр. Фран­ція вступила в період економічної стабілізації та піднесення. Крім Нагальних тенденцій, які визначали розвиток економіки провідних країн світу, на економіку Франції впливали і додаткові фактори: при­єднання промислово розвинутих Ельзасу та Лотарингії, контроль над шахтами Саару, відновлення, зруйнованих війною районів, репарації і Німеччини, зміцнення обороноздатності країни (будівництво «Лінії Мажино», переозброєння армії).

Політична боротьба розгорталась між правими і лівоцентристськими, партіями, які відстоювали діаметрально протилежні погляди На розвиток країни і на міжнародні відносини.

Народний фронт був насамперед засобом боротьби проти фашизму. У Франції безпосередню загрозу приходу фашистів до влади було лік­відовано, чого не можна сказати про сам фашизм.

Водночас Народний фронт був спробою знайти вихід із кризи й депре­сії. Підсумком цих дій стало прийняття цілого пакета соціально-еконо­мічних заходів, які заклали основу формування в подальшому держави «процвітання». Значною мірою ці дії були схожі на «новий курс» Руз­вельта, на заходи уряду Гансона у Швеції. Відмінність полягала в тому, що в реалізації цих заходів брали участь комуністи. Для них Народний фронт був вимушеною та перехідною формою до реалізації їхньої соці­альної ідеї, яку неможливо уявити без «диктатури пролетаріату». Це й надало діяльності фронту аморфного і нестійкого характеру. Участь комуністів у Народному фронті створила небезпеку його перетворення із засобу захисту демократії від фашизму в засіб ліквідації демократії заради «диктатури пролетаріату». Протиріччя, що наростали в Народ­ному фронті, призвели до його розпаду. Наслідком політики другої половини 1930-х рр. стали накопичені в суспільстві втома від постійних соціально-політичних негараздів і зневіра в демократичні ідеали. На­ступний уряд Деладьє не зумів вивести країну з кризи, а прорахунки у зовнішній політиці призвели до поразки Франції у 1940 р. та її окупації гітлерівськими військами.

 

V.   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал підручників. Щупак І пар 20

2. Підготуйте реферати за темами: «Французький фашизм», «Ко­муністи й уряд Народного фронту».