Урок "Французький героїчний епос. "Пісня про Роланда"

 

                                   Пісня про Роланда

 

Урок №1

Тема: Героїчний епос як провідний жанр усної народної творчості в епоху класичного                         Середньовіччя

Мета: познайомити учнів з героїчним епосом як жанром усної народної творчості;

           розвивати у учнів вміння аналізувати вивчене, узагальнювати матеріал у таблиці;

           виховувати інтерес до вивчення зарубіжної літератури.

                                                                                                Око, обернене у минуле...                                                                                                                              Г.Д.Грачов

Тип уроку: урок вивчення теорії та історії літератури.

Обладнання: підручники, порівняльні таблиці.

Хід уроку

 І. Організаційна частина.

 ІІ. Актуалізація опорних знань.

Робота за таблицею

Література середньовіччя

	Раннє середньовіччя ( V – XI ст. )	Класичне середньовіччя (XI- XV ст..)
Релігійні жанри	Житія, легенди	Апокрифи, патерик, міракліі.
Усна народна творчість	Казки, перекази, легенди. Епічна поема	Героїчний епос
Світська література	Поезія бардів і пустельників	Поезія трубадурів та вагантів, Рицарський роман.

 

 1.На які періоди ділиться історія середньовіччя?

 2. Які жанри поділялася література в середньовіччі?

 3. Що таке клерикальна література?

 4. Коли виник героїчний епос як жанр усної народної творчості?

 5. Що таке епос?

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слово учителя.

 Сьогодні на уроці ми продовжуватимемо вивчати літературу Середньовіччя, зокрема ми познайомимося з таким жанром усної народної творчості, як героїчний епос. Цей урок буде побудований у формі лекції. Вашим завданням буде уважно слухати розповідь учителя і занотовувати до своїх зошитів основні положення лекції.

 

 IV. Новий матеріал.

Розповідь  вчителя.

  Слово епос має два значення: 1. рід літератури, в якому іде розповідь про зовнішні, стосовно автора, події; 2. міфо-фольклорні твори про героїчні події минулого.

 Цей жанр виникає за епохи переходу від патріархального буття до цивілізованого суспільства, тому в різних народів він з’являється різного часу.

 Розрізняють архаїчний ( ранній, міфологічний) епос та класичний. До обох цих визначень додають епітет „героїчний”.

 Героїчний епос – твори усної народної творчості про героїзм, сміливість,мужність героїв у боротьбі з ворогом, злом, несправедливістю.

 До архаїчних епосів належать:

Шумерсько-аккадська „Поема про Гільгамеша” ( „Про того, хто бачив усе”)

Скандинавська „Едда”;

Карело-фінські руни, на основі яких була укладена „Калевала” („Калевіопег”)

киргизький епос „Манас”;

Нантські сказання Північного Кавказу.

Міфи американських індіанців.

 Прикладами класичного епосу є такі твори:

 Гомерівські „Іліада” та „Одіссея”;

Індійська „Рамаяна”;

Англосаксонська „Беовульф”;

Українські думи;

Російські билини;

Вірменський „Давид Сасунський”.

 Окреме місце серед класичних епосів посідають німецький епос „Пісня про Нібелунгів”, романський (французький) „Пісня про Роланда”, іспанський „Пісня про мого Сіда”, давньоруський „Слово про Ігорів похід”.

 Архаїчний епос зображує стосунки давніх суспільств і племені нагадує за формою викладу легенди, міфи. Для нього характерно міфологізація минулого, боротьба людини з силами природи, які втілені в образах драконів, зміїв та інших чудовиськ.

 У класичному героїчному епосі події відбуваються  уже не в невизначеному міфологічному часі, де можуть вільно перебувати і люди, і боги, і духи, а усе ще в умовному, але вже і історичному часі ( назви племен і народів, географічні назви, імена реальних історичних осіб, тощо).

 Головний герой-богатир у архаїчному і класичному епосах теж різний. Він  сильний, мужній, витривалий, відважний захисник народу. Проте в архаїчному епосі герой ще й чаклун. Для нього військова справа не є єдиною, бо героїчною для нього може бути дія суто господарська. Наприклад, герой „Калевали” Ільмаринен є ковалем, Гайавата як міфічний Прометей навчає людей усім ремеслам. А для героїв класичного епосу такі діяння були б дуже дивними.  Уявіть, як князь Ігор Святославович вчить своїх воїнів сіяти хліб чи доглядати коней.

 Як і для більшості жанрів усної народної творчості, для героїчного епосу характерна присутність стійкої системи художніх засобів6 постійних епітетів, гіперболізації, зачинів та кінцівок, трьохразових повторів, тощо.

 V.    Підсумки уроку.

Складання узагальнюючої таблиці „Риси подібності та відмінності  архаїчного та класичного героїчного епосу.

 

 

 

	Форми героїчного епосу
	архаїчний		класичний
		спільне
тематика	Боротьба з міфічними, фантастичними істотами; родова, кланова помста;	Тема дружби; загибелі головних героїв.		Боротьба проти іновірців, іноземних загарбників;
	Творення Всесвіту, людей, міфічні битви			Конкретна історична, але віддалена у часі і міфологізована подія. Нагальна необхідність об’єднання всіх соціальних сил навкруг монарха
герой	Герой з дитинства має незвичайні надлюдські, фантастичні  властивості., не лише воює, а і допомагає народові господарювати. Герой-богоборець.	Герої мужні, сміливі, неймовірно сильні, горді, впевнені в своїх силах аж до самовпевненості. Герої захищають свої країни, рід, плем’я, народ попри конфлікт з владою.		Герой – патріот, який не шкодує своїх сил і власне життя для захисту вітчизни; Часто конфліктує з першими особами держави, що уособлюють владу.
Засоби виразності	Домінують короткі форми. Щоб легше запам’ятовувалися в умовах відсутності писемності.	Формальні особливості: зачини, кінцівки,  потрійні повтори, постійні епітети, детальні описи  зброї, одягу.		Наявність великих за обсягом творів.

 

 Домашнє завдання.

Розповідь про героїчний епос за конспектом і таблицею;

 повторити поняття теми і ідеї твору.

 

Урок № 2

 Тема: „Пісня про Роланда” – французький героїчний епос доби Середньовіччя.

 Мета: ознайомити учнів з особливостями героїчного епосу на прикладі даного твору;                             вдосконалювати навички роботи з художнім текстом, виховувати у учнів                                           почуття обов’язку перед батьківщиною.

 

Тип уроку:

Урок вивчення художнього твору.

       „Пісня про Роланда” – один із найкращих

                                                                         творів народної поезії

                                                                                                                        С.Бобров.

                                                       Хід уроку.

 І.Організаційна частина.

 ІІ. Актуалізація опорних знань.

  „Мозковий штурм”

• Види епосу;
• Приклади архаїчного епосу;
• Приклади класичного епосу;
• Тема архаїчного епосу, тема класичного епосу;
• Герой архаїчного епосу;
•  Герой класичного епосу.

 

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 На даному уроці ми практично познайомимося з особливостями класичного героїчного епосу на прикладі „Пісні про Роланда”, спробуємо окреслити її характерні риси, визначити тему та ідею твору.

 IV. Новий матеріал.

1. Повідомлення учнів.

      а) Про лицарство у середньовічній Франції.

 В часи середньовіччя суспільство поділялося на три стани: „тих, хто моляться”, „тих, що воюють”, „тих, що працюють”. Соціальний статус син успадковував у батька.”. „Тими, що воюють” і були лицарі. Ще їх називали феодалами, бо вони мали у власності феод, земельне володіння, надане сеньйором ( senior – старший) своєму васалові (підвладній людині). Між сеньйором і васалом укладалася усна угода. За якої васал зобов’язувався віддано служити господарю, а той, у свою чергу, обіцяв васалові свою підтримку і захист. Утворилася своєрідна піраміда:

 

Хоча вважалося, що король є сеньйором усіх , проте існувало правило: „Васал  мого васала, не мій васал”, і король не втручався у стосунки герцогів і маркізів.

  Щоб стати рицарем, слід було пройти спеціальну процедуру посвячення. Старший син, який успадковував батьківський феод, у юнацькі роки був зброєносцем, оволодіваючи навичками верхової їзди і технікою володіння зброєю. Досягнувши 18 років, він один або разом з іншими майбутніми рицарями проводив ніч у молитвах. Наступного дня його сеньйор при багатьох свідках вручав йому меч і шпори. Посвячений у рицарі давав клятву вірності, зобов’язувався захищати вдів. Сиріт і тих, хто служить Богові.

 

 б) історична основа „Пісні про Роланда”.

 В основі сюжету „Пісні про Роланда” – реальні події, що були зафіксовані в історичних хроніках середньовіччя. Як свідчить літописець Ейнхард, у 778 році Карл Великий втрутився у внутрішні чвари іспанських маврів і здійснив похід в іспанію, де захопив кілька міст. Коли король Франції повертався додому на батьківщину через Піренеї, місцеве населення  - баски – розбило його ар’єргард у Ронсельванському межигір’ї . у числу убитих був маркграф Бретані Хруотланд. Літописець вказує, що покарати басків не вдалося, оскільки вони під покровом ночі втекли в гори.

 

2. Слово учителя.

 Народні співці – жонглери- складали поеми, в яких оспівували вірне служіння королю, що був втіленням справедливого правителя Франції. Найчастіше таким героєм був Карл Великий.

 „Пісня про Роланда” складена на основі народних переказів близько 1065 року, тобто майже через 300 років після Ронсевальської битви. Тому і ній переплелися історичні факт і поетичний вимисел, що відобразив зміни у житті Франції.

  Короткий і безрезультатний похід Карла Великого на Піренеї, який не мав ніякого відношення до релігійної боротьби, перетворився в „Пісні” на семилітню війну християн з мусульманами й підкорення усіх мавританських міст. Битва в горах, де був розбитий загін одного з васалів короля, виростає  до розмірів національної катастрофи. І у поемі Карл жорстоко помстився „невірним” маврам за загублені християнські душі, хоча це і не відповідало історичній правді.

 

3. Самостійна робота.

Складання і заповнення таблиці:

Історичні факти, покладені в основу „Пісні”	Відображення їх у творі.

 

4. Коментоване читання твору.

1. Хто такий Карл? Які його заслуги перед франками7

2. Чим керуються у своїх судженнях Карл і його барони?

3. Що радить Карлу граф Роланд?

4. Як Ганелон починає свою промову? Про що свідчить такий початок?

5. Як слід розуміти слова Ганелона про „корисну пораду”?

6. Яку оцінку поведінці Ганелона дає справедливий Карл?

7. У чому виявляється забобонність  баронів?

8. У чому виявляється зрадливість і підступність Ганелона?

9. Навести приклади деталізації в описах війська.

10. На який середньовічний закон покладається Роланд?

11. Хто з героїв: Роланд чи Олівер взірець розсудливості? Довести це.

12. Навести приклади гіпербол у творі. Яка їхня роль?

13. Чи є сум природи передбаченням загибелі Роланда? Довести свою думку.

14. Скільки разів трубив Роланд у Оліфант7 навести приклади інших трикратних повторів.

15. Про що благає Бога король?

16. Кінцівка засвідчує обов’язкове торжество справедливості. Прокоментувати кінцівку

Пісні”.

 Коментарі:

Франки – піддані Карла Великого;

Маври – вихідці з північної Африки, пізніше – араби;

Ар’єргард – частина військ, що під час пересування відділяється від основних сил для прикриття;

Пер – довічне або спадкоємне звання представників вищого дворянства;

Дюрундаль – власна назва меча Роланда, так, як у середньовіччя меч вважали святинею, тому було прийнято давати їм власні назви;

Оліфант – ріг Роланда;

Альтеклер – меч Олівера;

Немон – найстаріший із рицарів Карла.

   V. Підсумки уроку.

  Визначення теми та ідеї твору.

Тема ( предмет зображення, люди, коло подій, яке осмислюється в творі; те, про що розповідає автор): зображення героїчних подій в історії Франції.

Ідея (узагальнююча, центральна думка твору; те, що хотів сказати автор) : прославлення відданості вітчизні.

Домашнє завдання:

Підготуватися до характеристики головних героїв за даною схемою;

Скласти кросворди, ребуси, тощо по даній темі.

 

Урок № 3

      Тема: Роланд – головний герой епосу. Карл як ідеал державної мудрості. Ганелон  –   антипод Карла і Роланда.

Мета: З’ясувати, які риси характеру персонажів схвалюються, а які засуджуються;

           Розвивати вміння характеризувати літературний персонаж;

           Виховувати у учнів почуття патріотизму.

 

                                                                        Солдат повинен за вітчизну дбать,

                                                                        І спеку й холод мусить зневажать,

                                                                        І душу й тіло за вождя віддать.

                                                                                            Пісня про Роланда.

Тип уроку : комбінований.

 

Хід уроку.

 І. Організаційна частина.

 

 ІІ. Актуалізація опорних знань.

 Розгадування кросвордів, шарад, ребусів, складених учнями.

 

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 На попередніх уроках ми знайомилися з героїчним епосом як жанром літератури і зі змістом „Пісня про Роланда”. Сьогодні ми власне розглянемо питання,  як втілювалася ідея твору (відданість вітчизні ) на прикладах героїв твору.

Слайд №1

 

   IV. Новий матеріал.

 

 1. Повідомлення учня.

Про кодекс рицарства.

 Рицарство, подібно до інших верств феодального суспільства, створило свою власну культуру, яка остаточно сформувалась у ХІІІ столітті. Це була складна система ритуалів, звичаїв, манер, дворянської ввічливості (куртуазності); різноманітних світських, придворних, збройних (турнірів) розваг.

 Основою цієї культури був кодекс рицарської поведінки, заснований на честі. Згідно з тим неписаним зібранням моральних правил, лицар мав бути безмежно відданим Богові, вірно служити своєму сюзеренові, прекрасній дамі, опікуватися слабшими, жінками, священиками і знедоленими, незмінно дотримуватися всіх обов’язків і клятв.

 2. Слово учителя.

 Характерні риси героя героїчного епосу середньовіччя:

• доблесний воїн-богатир;
• захисник рідної землі;
• борець за єдність і незалежність вітчизни;
• людина знатного походження, наділена надзвичайною силою і доблестю.

 3. Бесіда-характеристика головного героя.

Слайд №2

1. Минуло вже понад1100 років від часу, коли був створений цей епос але ім’я, подвиги Роланда пам’ятають і  вшановують його як героя. Чому?

2.Хто такий Роланд?

3. Чому саме його вибрав Карл на таке важливе завдання?

4. Які епітети часто використовуються у творі, щоб яскраво образно змалювати героя?

5. Які постійні епітети зустрічаються у „Пісні”?

6. Чому Роланд відмовляється від пропозиції Олівера покликати на допомогу Карла?

7. За допомогою тексту намалювати портрет Роланда.

8. Що підкреслює автор повторенням епітетів „прекрасна”, люба Франція?

 

 4.Стратегія гронування.

 Для цього ми обираємо опорне слово „Роланд”. Відповідно до нього підібрати епітети, які характеризують героя.

Слайд №3

 5. Продовження бесіди.

9. У „Пісні” є ще один герой, героїчна смерть якого є взірцем мужності і честі. Про кого іде мова?

10. Як Олівера зображено в творі? Чому він не витяг свого улюбленого меча Альтеклера?

11. Хто ще з героїв твору є уособленням лицарства? Обґрунтувати свою думку.

12. Які його вчинки говорять про державну мудрість короля?

 

 6. Слово учителя.

 Не дивлячись не те, що Кодекс рицарства вимагав від дворян дійсно найкращих якостей людини, проте реальне життя значно відрізнялося від оригіналу. На неблагородних і простолюдинів рицарі дивилися зневажливо, використовуючи будь-яку причину для утисків, пограбувань чи образ. Щоправда, своїх селян вони ображали менше, бо ті їх годували. В інших країнах і за межами Європи, особливо, стосовно нехристиян, рицарі чинили свавілля. Зустріч з рицарем на дорозі не віщувала простій людині нічого доброго. Та і не тільки простій людині. Серед вищого дворянства процвітали зрада, підступність, оговори. Саме про таких горе-рицарів і піде далі мова.

 7. Сюжетно-рольова гра „Суд над Ганелоном”.

Вступне слово учителя.

Суд – це державний орган, що відповідає за вирішення громадських ( між окремими особами, закладами і т.п.) суперечок і розгляд карних справ. Ще за часів середньовіччя зрада національних інтересів була карним злочином. Завдання суду полягає у тому, щоб об’єктивно розібратися у суті справи, вислухати докази «за» і «проти» та винести єдине неупереджене рішення. Ось чому у суді має бути і звинувачувач (прокурор) і захисник (адвокат).

Слайди №4,5

Суддя:

 Звинувачується граф Ганелон у зраді побратимів по війську Роланда і Олівера, у зраді свого війська, батьківщини і короля.

Звинувачення:

 Для переговорів із королем  Марсилієм у Сарагосі французкі рицарі обирають посланця;граф Роланд пропонує Ганелона. Цю кандидатуру підтримують як найкращу

На те Роланд: „Вітчим мій, Ганелон”

А франки : „Так, він справиться як слід,

Хай буде він; мудрішого не вишлеш!”

 Але граф Ганелон не був гідний тієї довіри.

Захист:

 Ганелон ображений на Роланда, бо впенений – той хоче його смерті:

 Тай защеміло серце в Ганелона!

... Та до Роланда: „Що за злість, шалений,

 та звісно всім, що я тобі вітчим...”

Звинувачення:

 Ганелон затаїв зло на Роланда:

 „.. А б хотів, щоб я ішов до Марсиля,

 коли мені дасть бог звідтіль вернутись,

 я наварю тобі за те такого,

 що вистачить і до кінця життя”.

 Ганелон страшенно ображений і готується помститися Роландові:

„... Вперед, одначе, я тобі віддячусь...”

Захист:

 Ганелон розлючений. А Роланд у відповідь тільки сміється, чим страшенно розгнівав вітчима:

 „Граф Ганелон почув Роландів сміх;

 Він мало що не тріс зі злості-гніву,

 Він мало що ума був не позбувся.

 Сказав до графа: „Не люблю тебе,

 Ти зрадою звернув на мене вибір...”

Звинувачення:

 Затаївши зло на Роланда, Ганелон цим самим наражає на смертельну небезпеку свого побратима по війську Олівера, велику частину французького війська, підступно вступаючи у зговір з королем Марсилієм.

 „ ... Король в солодку Францію поверне,

 за ним оддалеки сторожа піде,

 і там, гадаю, буде й граф Роланд,

 і бравий та учти вий Олівер,

 а пропадуть вони, - мені повір,     -

 то пропадуть і гордощі у Карла,

 не схоче він вже воювати вас.”

Ганелон  зраджує короля і Францію.

 „... Зазнають франки там великих втрат,

 хоч жертвою немало й ваших ляже...”

коли Роланд заграв на Оліфанті, Карл зрозумів, що Роланд потребує допомоги, у Ганелона була можливість тепер змінити своє ставлення до Роланда, підтримати короля у бажанні повернутися Роландові на допомогу, та він цього не зробив.

 ... І каже Карл: „Я ріг Роланда чую.

 Коли Роланд сурмить, то він в бою!”

 А Генелон: Який тут,- каже,- бій.

 ...Було й зайців, ганяючи, сурмить,

 а зараз він із перами жартує...”

 

Суддя:

 Поважний суд, заслухавши сторони звинувачення і захисту, прийшов до висновку, що ніякі особисті образи не виправдовують загибелі цвіту нашої любої Франції, двадцяти тисяч рицарів, кращих перів короля.

 Графа Ганелона визнано винним за всіма пунктами звинувачення: у зраді війська. Короля і батьківщини, - і засудити його до страти.

 Як кожний зрадник, Ганелон вмирає.

 Нехай він зради більш не похваляє.

 

 V. Підсумки уроку.

Стратегія  „Сенкан” : п”ятирядковий неримований вірш, що складається з одинадцяти слів.

Слайд №6

• перший рядок – слово-іменник, яке є темою сенкану;
• другий рядок – два слова прикметники, які є означенням до теми.
• третій рядок – три слова-дієслова, які вказують на активність, дієвість, пов’язану з темою;
• четвертий рядок – фраза, якою висловлюється розуміння теми чи ставлення до теми (фраза складається з чотирьох слів);
• п’ятий рядок – іменник-синонім (висновок) до теми.

 зразок:

Карл

Розумний, справедливий

      Воює, оберігає, захищає

      Постійно  піклується про підданих

      Король-мудрець.

Завдання: написати сенкан за темами:

Роланд                                                                                                                Ганелон 

 

 VІ. Домашнє завдання.

Слайд №7

Чим сподобався ( не сподобався) цей літературний герой? ( домашній твір-мініатюра);

Індивідуальні завдання:

• „Пісня про мого Сіда”;
• „Пісня про Нібелунгів”;
• „Слово про Ігорів похід”
•  

Урок №4

Тема: Співзвучність „Пісні про Роланда” героїчним епосам інших народів світу.

Мета :

 познайомити учнів з епосом народів світу;

допомогти простежити еволюцію народного ідеалу;

виховувати у учнів почуття обов’язку перед батьківщиною.

 

Тип уроку:

Урок узагальнення і систематизації з елементами семінару.

                                              У героїчних поемах знайшли відображення  актуальні   

                                      розквіту феодалізму: утвердження  сторичної необхідності

                                            об’єднання роздрібнених земель навкруг влади короля;

                                     засудження феодальних чвар і анархії; прагнення до

                                   національного і державного самовизначення й незалежності;

                                  пафос боротьби з іноземними завойовниками  та іновірцями.

                                                         На історичному тлі . О.М.Куцевол.

Хід уроку.

І. Організаційна частина.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Вибіркове читання домашніх творів.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

  Сьогодні на уроці ми познайомимося з епосами інших народів, зокрема іспанського, німецького і давньоруського, щоб довести думку про те, провідними мотивами героїчного епосу народів світу були ідеї, які ми виклали у епіграфі уроку.

 

V. Новий матеріал.

1. Вступне слово учителя.

Серед визначний пам’яток світової середньовічної культури були іспанський епос „Пісня про мого Сіда”, німецький „Пісня про Нібелунгів”, давньоруський „Слово про Ігорів похід”. Саме з ними нас і познайомлять сьогодні ваші однокласники.

2.Повідомлення учнів.

(Матеріали для повідомлень)

 Пісня про мого Сіда

Протягом восьми століть ( VІІІ – ХV) іспанський народ боровся з арабськими завойовниками, котрі захопили майже весь Піренейський півострів, приєднавши Іспанію до Арабського халіфату. Непідкореною залишилася лише Астурія – область у північній частині країни, звідси і розпочалася національно-визвольна боротьба – Реконкіста. У ході визволення створювалися незалежні держави: Арагон, Каталонія. Наварра. З середини ХІ століття значну роль у відвоюванні іспанцями своїх земель відігравала Кастилія.

Патріотичним поривом були охоплені широкі суспільні кола Іспанії, серця людей різних верств населення палали ненавистю до загарбників і палкою жагою визволення батьківщини. Завдяки єдності феодальної знаті, дрібного рицарства, ремісників та селян на кінець  ХV століття Піренейський півострів був повністю звільнений від іноземної навали.

Перемоги національно-визвольного руху оспівувалися у народно-поетичній творчості хуглагами – середньовічними поетами. В іспанській поезії домінував героїчний епос, темами якого було прославлення героїчної боротьби  народу за свободу і незалежність країни та засудження міжусобиць та чвар.

У багатьох переказах та піснях прославлявся знаменитий Сід Кампеадор. Це історична особа Руй (або Родріго) Діас де Бівар (близько 1040 – 1099), знатний кастільський феодал, начальний військ у короля Санчо ІІ. Своїми співвітчизниками він був шанобливо прозваний  Кампеадором – «Войовником», «Ратоборцем», а ворогами – Сідом ( від арабського «Пан», «Володар»).

Історичний Сід залишив по собі пам’ять як один із найвизначніших діячів реконкісти, оскільки відвоював у арабів Валенсію і розбив полчища африканців. Що прийшли на допомогу мавританським царькам Іспанії. Руй Діас вірно служив королю Санчо ІІ, а після його загибелі  - Альфонсу VІ. Новий монарх незлюбив Сіда за те, що той підозрював його у вбивстві брата з метою заволодіння престолом.

У хроніці ХІІІ століття розповідається,  як Кампеадор під час коронування Альфонса зажадав, щоб той поклявся у непричетності до вбивства Санчо. Гордий Сід відвернувся від протягненої для поцілунку королівської руки й вимогливо сказав: «Сеньйоре, вас оточує багато людей, і ніхто з них не говорить вам відверто, але всі мають підозру, що з вашої підмови убити короля дона Санчо… і тому я кажу вам, що до того часу, поки ви не очиститесь  клятвою, згідно з правом і звичаєм, не стану цілувати вам руку й не визнаю вас своїм володарем!»

Король затамував ненависть до сміливого васала. Приводом для розправи з ним став наклеп ворогів, нібито Сід, збираючи у Севільї королівську данину, залишив собі її частину. Альфонс виганяє Руя Діаса за межі Кастилії.

Необхідно відзначити деякі невідповідності між історичною особою та героєм «Пісні про мого Сіда»:

• Руй Діас належав до кастильської знаті, тоді як про Сіда сказано, що він дрібний рицар – інфасон;
• Герой поеми віддає всі сили боротьбі з мусульманами, а історичний Сід перебуває на службі то в іспанських, то мавританських правителів.
• В літописах Сіда згадують як відчайдушного атамана розбійників, жадібного й жорстокого.

 

«Пісня про мого Сіда» написано близько 1140 року, складається з трьох частин і дійшла в єдиному списку, що датується початком ХVІ ст. цей рукопис неповний: загублений початок, і тому причини вигнання Кампеадора з Кастилії невідомі, ми дізнаємося про них і інших історичних джерел

 

Частина І «Вигнання»

За наказом короля Альфонса Сіда Кампеадор  було вигнано з Кастилії, він разом зі своїми васалами покидає місто і клянеться повернутися туди з честю. Коли дружина Сіда приїздить у місто Бургос. Жителі висловлюють співчуття вигнанцям, але бояться їм допомогти, бо король заборонив це під загрозою смерті. Проте знаходиться багато сміливців, котрі готові служити опальному лицарю, ділячи з ним гіркоту вигнання і радість перемоги.

Сід  вдячністю приймає бойове поповнення і промовляє до своїх соратників такі слова, які ще більше зближують хороброго Войовника і дружинників: «Благаю Бога, щоб дано мені було і перед смертю зробити добре для вас за те, що ви задля мене покинули свої домівки, і віддати вам утроє проти того, що ви пожертвували».

Хитрістю Кампеадор здобуває гроші для свого загону: він віддає лихварям під заклад скрині із піском, кажучи, що там золото. Свою жінку і малолітніх дочок Сід залишає під захистом монастиря, а сам з військом, до якого пристали «люди усякого роду звідусіль»: городяни, селяни, дрібні рицарі – став на боротьбу з маврами.

Іспанці здійснюють напади на мусульманські міста, у цих боях Сід виявляє особисту мужність і талант полководця. Коли одного разу не вдалося взяти приступом місто Алькосер, Кампеадор використав хитрив маневр: імітувавши відступ, він виманив маврів із фортеці, розбив їх. Частину завойованих трофеїв Сід, як вірний васал, відсилає в подарунок королю, але той не бажає змінити гнів на милість.

 

Частина ІІ «Заміжжя доньок Сіда»

Ім’я сміливого борця з маврами стало «до моря відомим», фортуна посилає йому перемогу за перемогою. Після взяття Валенсії Кампеадор отримує прощення короля Альфонса VІ та дозвіл забрати до себе дружину, донью Хімену та доньок Ельвіру і Соль.

Інфанти, принци з Карріону, почувши про багатих наречених, хочуть на них одружитися,  Сід не дуже радий сватанню таких женихів, адже вони занадто чванливі. Король милостиво погоджується на зустріч з опальним васалом і приїздить до Валенсії. Сід ставиться до нього дуже шанобливо, радіючи примиренню. Тому й не може відмовити Альфонсу, коли той сватає його доньок за інфантів.

 

Частина ІІІ «Безчестя в дубовому лісі Кортес»

 

Після пишного весілля молодята провели два роки в замку Сіда. Чванькуваті інфанти виявили себе нікчемними боягузами, вони старалися уникнути участі в битвах, не турбуючись ні про власну гідність, ні про славу свого тестя. Одного разу, коли в палаці з клітки вийшов лев, інфанти з переляку заховалися хто куди, залишивши на призволяще сплячого Сіда. Він же, прокинувшись від галасу, не втратив самовладання й мужності, відвів звіра назад у клітку.

Один із карріонських принців під час битви так злякався, кинувся навтікач й мало не загинув, якби його не врятував васал Сіда. Потім боягуз присвоїв собі цю перемогу і трофеї.

Придворні кепкували з полохливих інфантів, і ті задумали помститися за приниження. Випросивши у Сіда дозволу поїхати до Карріону, нібито щоб показати родичам своїх дружин, негідники по дорозі у лісі Корпес, зв’язали їх, нещадно били батогами та кололи острогами, а потім залишили на поталу диким звірам.

Скривджений Сід звертається за правдою до Альфонса: «Ви просватали моїх дочок. І моє безчестя є безчестям мого сеньйора!». Щоб судити інфантів, монарх збирає кортеси. Винуватці ведуть себе нахабно, хоча вони і повертають Сіду даровані шпаги і придане. Але не каються у злочині. Щоб змити ганьбу з Сіда, його васали викликають карріонців на бій. Цей поєдинок честі завершується перемогою

дружини  Войовника, який привселюдно називає принців зрадниками.

І все ж щастя посміхається хороброму Кампеадору: вдруге він видає своїх дочок заміж за достойних людей – принців Наварри та Арагону.

 

Дійовими особами «Пісня» є досить широке коло людей, не лише воїни, а й мирні жителі: городяни, селяни, лихварі, монахи.. Це дозволяє створити у творі панораму життя іспанського народу з його турботами й радощами, святами і буднями.

Образ головного героя неоднозначний, він не лише доблесний воїн, а й вірний друг, люблячий чоловік, турботливий батько, що вболіває за свою сім’ю та долю покривджених доньок. Всупереч історичній правді,деякі риси прототипу Сіда замовчуються, наприклад, його жорстокість. Навпаки, хуглар розповідає, про те, що Кампеадор не вбивав полонених, а добро, здобуте в боях, роздавав бідним.

Сід уособлює мужність та непереможність іспанського народу. Легенда про його смерть розповідає, набито Кампеадор помер напередодні вирішальної битви з маврами. І тоді соратники посадили тіло померлого на коня, прив’язавши до острогів, поводів та сідла, оскільки вірили в магічну силу непереможного Войовника. Таким був останній бій, в який Сід уже мертвий повів свою дружину. Такою була його остання перемога.

 

                                                              «Пісня про Нібелунгів»

У «Пісні про Нібелунгів» зображені історичні події початку нашої ери, V століття, часу так званого “великого переселення народів», коли під натиском гуннів знялися з місць різні германські племена.. одні з них загинули  у кривавих війнах з сусідами, інші вижили, розселилися по території Західної Європи і стали основою майбутньої німецької нації.

У цей період гуннами була зруйнована держава одного із германських племен – бургундів. Трагічною була доля короля Гундіхарія та його добірної дружини. У 437 році вони були знищені ворогами. Ці події лягли в основу перлини німецького героїчного епосу – «Пісні про Нібелінгів».

Нібелунги – легендарні володарі золотого скарбу. Назва племені походить від слова «nibel» - «туман», і означає «Діти, сини туману».

«Пісня» створена німецькими народними співцями – шпільманами – на основі старовинних переказів значно пізніше зображуваних подій. За сімсот років ці історичні факти трансформувалися в народній пам’яті і були висвітлені по-новому, згідно з законами епохи розквіту феодалізму. В поемі відобразилася лицарська мораль з її культом вірного служіння сеньйору, поклоніння прекрасній дамі й жорстокого ставлення до ворогів. Таким чином, події V століття оцінювалися з точки зору ХІІ, і сурова минувшина германських племен переплелася з дійсністю феодально-рицарської Німеччини ХІІ ХІІІ століть.

«Пісня про Нібелунгів» створена близько 1200 року і знайдена Й.Я. Бодмером у 1757 році. Існує 34 рукописні тексти цього твору, різні за обсягом. Вперше поема була надрукована в Німеччині у середині ХVІІІ ст., В епоху Просвітництва, що відзначалася підвищеним інтересом до історичного минулого країни.

«Пісня» складається з двох частин: у першій розповідається про богатиря Зігфріда, його подвиги і смерть, у другій  змальовується помста Крімхільди, дружини Зігфріда, за підступне вбивство чоловіка.

 

Частина І

У Бургундії під покровительством трьох братів-королів росла прицесса Крімхільда, чарівна красуня, якій не було рівних ні по вроді, ні по знатності. Її брати Гунтер, Гернот і Гізельхер були відважними, благородними і вродливими. І ніщо не віщувало горя королівській сім’ї. лише сон наснився прицессі, затуманив її безхмарний настрій і попередив про майбутню трагедію: її брати уб’ють її чоловіка.

Крімхільда не вірить віщуванню. Але незабаром до Бургундії прибув нідерландський королевич Зігфрід і став на службу до Гунтера. У війні з саксами він виявив себе мужнім воїном. Почувши про золотоволосу красуню, яка вродою затьмарює всіх, Зігфрід закохався в неї.

Гунтер не проти одруження сестри з доблесним рицарем, але за умови, що  той допоможе йому здобути королеву морського острова Брюнхільду. Це була дуже гарна, сильна, але жорстока дівчина, яка пропонує женихам позмагатися з нею у спритності на військовій майстерності: наздогнати кинутий камінь, такий важкий, що його ледве підняли 20 чоловік. Друге випробування – пробити списом сталевий щит.

Королю Гунтеру бракувало сил для такого богатирського герцю, і він би поплатився головою, якби не Зігфрід. Той, накинувши на себе плащ-невидимку, допоміг женихові-невдасі виконати забаганки Брюнхільди. Тільки тоді горда красуня дала згоду одружитися з Гунтером, оскільки була впевнена, що поєдинок виграв саме він.

Після повернення до Бургундії в королівській сім’ї зіграли подвійне весілля Гунтера з Брюнхільдою та Зігфріда з Кримхільдою, і десять років щасливого життя промайнули як мить. Проте одного разу королеви посперечалися, чий чоловік сміливіший і благородніший. Сварлива Кримхільда розкрила таємницю сватання свого брата й розповіла про роль у цьому свого чоловіка.

Васал Брюнхільди Хаген хоче поститися за образу своєї господині і вбити Зігфріда. Одначе зробити це нелегко, оскільки  тіло сміливця облите кров’ю  дракона, вкрилося панцирем. І лише Кримхільда знала, що вразливим залишилося місце під лопаткою навпроти серця. Цю таємницю вивідав підступний Хаген і під час королівського полювання з мовчазної згоди короля вбив Зігфріда підлим ударом в спину.

Кримхільда гірко оплакує смерть свого коханого і прагне помститися вбивці, а також своєму брату, який не відвернув злочин. Удова щедро роздаровує багатства зі скарбу Нібелунгів васалам короля, щоб привернути їх на свій бік, але Хаген викрадає скарб і топить його в Рейні.

Частина ІІ.

  Пройшло тринадцять років. Ззовні Кримхільда ніби змирилася зі страшною втратою, проте в душі затаїла злість на вбивцю свого чоловіка. За порадою рідних вона вийшла заміж на правителя гуннів Етцеля, народила йому сина. Пройшло тринадцять років життя на чужині, одначе мстива жінка не може забути підлого вбивства Зігфріда та викраденого скарбу. Вона запросила братів-королів у гості і вчинила розправу.

Спочатку під час банкету були вбиті всі королівські дружинники – кнехти. Маршал, якому вдалося врятуватися, вбіг до князівської палати зі звісткою про зраду. Почалася жорстока різня, у якій Хаген убив сина Кримхільди та Етцеля. Тоді вона наказала підпалити палац, де були гості, і не зважала на благання про перемир’я. жахливою смертю загинули всі бургунди, проте все ж продовжували битву у пеклі пожежі, втамовуючи спрагу кров’ю ворогів.

Прагнучи дізнатися  про місце схову скарбу Нібелунгів, Кримхільда наказує вбити брата Гунтера, а потім власноручно стинає голову Хагену. І хоча загинув ворог, Етцель засуджує жорстокість дружини. А сивочолий воїн Хільдебрант вважає, що кровожерлива Кримхільда має бути скарана на смерть і розсікає її тіло навпіл. Так трагічно закінчилася розповідь про  те, як загинув рід бургундських королів.

«Пісня про Нібелунгів» змальовує жахливі міжусобиці та чвари феодалів.

„Слово про Ігорів похід”

На початку 90-х років ХVІІІ століття любитель старовини і збирач давніх рукописів граф Олексій Мусін-Пушкін знайшов у бібліотеці Спасько-Ярославського монастиря рукопис, який виявився списком ХVІ століття. У ньому уміщений твір, який не мав назви. Це була повість про битву русичів з половцями на річці  Каялі у 1185 році. Повну назву твір має таку: «Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослова, внука Олега».

У 1800 році в Москві було здіснено перше видання  «Слова…» під назвою «Героическая песнь о походе на половцев удельного князя Новгород-Сиверского Игоря Святославовича, писанная старинным русским языком в исходе ХІІ столетия с переложением на употребляемом  ныне наречие»

У 1812 році, коли наполеонівська армія захопила Москву, згорів будинок Мусіна-Пушкіна, де знаходився рукопис літературної пам’ятки.

У ХІІ столітті руські князі змушені постійно оборонятися від степових кочівників, зокрема половців київський князь Святослав у 1183 році з допомогою ще кількох князів завдав серйозної поразки половцям, а їхнього князя Кобяка взяв у полон. У цьому поході через неспиятливі обставини не зміг взяти участі новгород-сіверський  князь Ігор. Тому у 1185 році Ігор зі своїм братом Всеволодом, сином Володимира, та племінником Святославом вирушає в похід, який закінчився поразкою русичів у битві на річці Каялі. Дружина Ігоря була розбита, а князь потрапив у полон. Ці історичні події лягли в основу «Слова про Ігорів похід». Темою твору є зображення невдалого походу князя Ігоря на полоців у 1185 році.

«Слово про Ігорів похід» має вступ, основну частину і закінчення. У вступі, який є своєрідним ліричним заспівом. Автор розмірковує, як краще почати розповідь про похід Ігоря, згадує дружинного співця і гусляра Бояна, схильного до фантазування, проте вирішує оповідати про Ігорів похід, відтворюючи історичну правду.

Основна частина складається з кількох оповідань: про похід Ігоревої дружини, битвуз половцями, поразку русичів. Автор перериває батальні сцени і згадує минуле, чи переноситься думкою до Києва, де Святославові сниться тривожний сон, і він дізнається про поразку Ігоревого війська. Потім описуються події в місті Путивлі, де Ярославна, дружина князя, звертається до сил природи, з проханням допомогти Ігореві, визволити його з біди. І природа, ніби підтримуючи щире кохання княгині, допомагає Ігореві визволитися з полону.

Величанням князів і дружини автор завершує свій твір.

 

3. Читання  уривків із творів.

 

VI. Підсумки уроку.

  Створення узагальнюючої таблиці:

Героїчний епос народів світу

назва	Дата створення	Історичні події	Провідна тема та ідея	Головний герой	Система художніх засобів
Пісня про Роланда
Пісня про мого Сіда
Пісня про Нібелунгів
Слово про Ігорів похід

 

 

VII. Домашня робота.

Написати твір-відгук „Мій улюблений герой героїчного епосу”

                                                                      

Список використаної літератури

1. Астахова А.А. „Пісня про Роланда” серед інших середньовічних епосів., ВЛ 1999,№10.

2. Бобровська  Є. М. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури ., ВЛ 2000, № 9.

3. Будяк С.Д., Острова Г.О. Інтерактивні і нестандартні уроки зарубіжної літератури., Харків, Основа , 2005.

4. Гладишев П.П. Два памятника мировой культуры. Відродження,1994, №12.

5. Гісем О.В. Історія середніх віків. Харків, Ранок,  Веста, 2005.

6. Клименко Ж.В. Орієнтовне планування уроків ЗЛ за програмою 2001р. ВЛ 2001, №8.

7. Ковбасенко Н.І. Французька та руська ланки літературно процесу середньовіччя. Відродження, 1995,№11-12.

8. Ковбасенко Ю.І. Німецький героїчний епос „Пісня про Нібелунгів”, Відродження, 1995, №8.

9. Куцовол О.М. На історичному тлі. Відродження, 1994, №7.

10. Куцовол О.М.  Світло і темрява дванадцяти століть. Відродження, 1995,№ 1.

11. Мартинець А.М. Сучасний урок зарубіжної літератури. Харків, Основа, 2005.

12. Матяш І.Б. Матеріали до тематичного планування і проведення уроків зарубіжної літератури. Відродження, 1995. №4.

13. Мещерякова  Н.І. Зарубіжна література в схемах і таблицях. Харків, Ранок.

14. Мірошниченко Л.Ф. основи планування та наукової організації праці вчителя-словесника.Відродження, 1995, №9.

15. Фесенко В.І. Зарубіжна література. Підручник для 7 класу. К.: Навчальна книга, 2004.

16. Фрасенюк Л.А. Середньовічний героїчний епос: „Пісня про Роланда”. ВЛ, 2002, №9.

17.Щавурський Б.Б. Зарубіжна література. 8 клас. Хрестоматія, Тернопіль, Навчальна книга, Богдан, 1998.