Урок "Голодомор 1932—1933 років"

Історія України                    10 клас                             

Тема. Голодомор 1932—1933 років.  

Мета: ознайомити  учнів із трагічною сторінкою в історії українського народу 1932 – 1933 років; з'ясувати причини голодомору та його наслідки для українського суспільства;

 продовжити роботу над формуванням умінь аналізу історичних документів, статистичних даних; вчити збирати історичну інформацію та узагальнювати її; розвивати вміння працювати з історичною картою; удосконалювати здатність до самостійного мислення; розвивати навики дослідницької роботи; продовжити словникову роботу;

 виховувати інтерес до історії,  формувати активну громадянську позицію; виховувати негативне ставлення до будь – яких проявів насилля; формувати повагу до історичної пам'яті свого народу.

Тип уроку: застосування набутих знань, вмінь та навичок.

Обладнання: підручник,  роздавальний матеріал, матеріал для роботи в групах, кольорові маркери, відео-фрагмент «Молитва за голод», пісня О.Білозір «Свіча», презентація уроку.

Основні терміни та поняття: Голодомор, загороджувальні загони, геноцид, канібалізм, злочини проти людства, розкуркулення, натуральні штрафи, «чорні дошки», Закон України «Про Голодомор 1932―1933 років в Україні».

Основні дати:

- 1932- 1933 рр. - Голодомор;

- 23 листопада - в Україні День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій;

- 7 серпня 1932р. - постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення громадської (соціалістичної власності;

- 20 жовтня 1932р. – запровадження урядом УСРР «натуральних штрафів» за невиконання плану хлібозаготівель;

- 1932-1933рр. – Голодомор;

- Грудень 1932р. – запровадження паспортної системи;

- 6 грудня 1932 р. – постанова РНК УСРР і ЦК КП(б)У про занесення на «чорну дошку» сіл, які «саботують хлібозаготівлю»;

- Січень 1933р.  –  встановлення фіксованої поставки зерна державі колгоспами та одноосібниками.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності учнів.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

На дошці – проблемне завдання до уроку. «Голодомор 1932 – 1933років – штучне винищення української нації чи Божа кара? Злочин Сталіна та його оточення чи наслідки неврожайного року?»

- Ще раз уважно подивіться на дошку й спробуйте визначити перелік питань, на які маємо дати відповідь на уроці.

 Вправа «Коло ідей» - учні називають, а один з учнів записує на дошці ідеї, висловлені ними.

Приблизні відповіді учнів:

• Чому почався голод в Україні?

• Хто винен в голодоморі?

• В які етапи він проходив?

• Які жертви голоду?

• Які наслідки голод мав для українців?

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

- Сьогодні ми поговоримо про одну з найжахливіших подій у вітчизняній історії –трагедію Великого Голоду 1932-1933 років. Запишіть, будь ласка, тему уроку

 «Голодомор 1932-1933 років»

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Знайомство з епіграфами уроку, їх аналіз

«Жить стало лучше,

Жить стало веселей!»

                     (Й.В. Сталін)

                        ...а онде під тином

                        опухла дитина, голоднеє мре...

                                  (Т.Г. Шевченко)

«Від голоду вмираєш не один місяць…

Смерть від голоду – немилосердна смерть»

                                                                                 (А. Ріплей)

2. Постановка проблемного питання: Чому такий прекрасний світлий намір більшовиків працювати в колективі обернувся для українського селянства трагедією?

 Фронтальна бесіда

1) Коли почалася суцільна колективізація в Україні? Як ви розумієте це поняття?

2) Чи можна було здійснити сталінську індустріалізацію без суцільної колективізації?

3) Із якою метою відбувалася «ліквідація куркульства як класу»?

4) Пригадайте для чого радянська влада використала голод початку 20-х років?

5) Чи було кого залякувати й карати на початку 30-х?

Розповідь учителя

 Однією з найбільших трагедій українського народу став Голодомор 1932—1933 рр. Остаточно його причини досі не з’ясовані, проте очевидним є те, що голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.

 Насильницька колективізація призвела до кризи сільськогосподарського виробництва в Україні. Селяни, насильно об’єднані в колгоспи, були не зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки за роботу майже нічого не одержували. Вироблена продукція діставалася в основному державі, яка ставила нереальні плани та норми хлібозаготівлі. Зрештою в 1930—1931 рр. дезорганізація та деградація колгоспного виробництва позначилася не стільки на поставках державі, скільки на матеріальному становищі селян, які опинилися без будь-яких запасів продовольства.

 Хлібозаготівельна кампанія 1931—1932 рр. фактично вилучила в селян усе зерно, навіть посівний фонд. У результаті вже у грудні 1931 р. стали надходити перші відомості про голод в окремих районах. У першій половині 1932 р. від голоду загинуло 150 тис. селян. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кампанію 1932 р. Ускладнювала ситуацію й безгосподарність у колгоспах. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше за половину запланованих площ. Унаслідок неякісного обробітку частина посівів загинула. І все ж таки врожай 1932 р. був лише на 12 % меншим за середній у 1926—1930 рр. і міг забезпечити Україну мінімумом продовольства. Проте радянське керівництво вимагало негайного виконання норм хлібозаготівлі, які були нездійсненними в ситуації, що склалася на селі. На 1 листопада 1932 р. від селянського сектору України надійшло лише 136 млн пудів. Такі результати не влаштовували радянське керівництво, якому потрібен був хліб для продовження розпочатої масштабної індустріалізації.

 Хлібозаготівельна кампанія 1931—1932 рр. фактично залишила селян без хліба. Щоб вижити, селяни ночами ножицями стали зрізувати ще недозрілі колоски на полях. Це явище швидко набуло масового характеру. Проте 7 серпня 1932 р. з’явився відредагований особисто Й. Сталіним Закон про охорону соціалістичної власності (що дістав назву закону «Про п’ять колосків»), яким за розкрадання передбачалися розстріл або десять років ув’язнення. На початок 1933 р. за цим законом було засуджено 54 645 осіб, із яких розстріляно 2000. Крім того, за невиконання хлібозаготівлі було усунуто з посад 80 % секретарів райкомів партії. Але такі заходи не допомогли, і тоді Й. Сталін надсилає в Україну «надзвичайну комісію» на чолі з В. Молотовим. Почалося масове звільнення з партії та віддання під суд. За період роботи «комісії» до січня 1933 р. з українських селян було додатково вичавлено 90 млн пудів, значною мірою за рахунок створення спеціальних бригад із видобутку зерна. Актив цих бригад налічував

112 тис. осіб, які отримували відсоток від добутого зерна. Але й ці заходи не сприяли виконанню плану хлібозаготівлі. Тоді для покарання боржників комісія запровадила «натуральні штрафи» (спеціальні загони стали вилучати все наявне продовольство), які перетворилися на свідомий терор голодом. На початок 1933 р. в Україні фактично не залишилося продовольства.

 Люди були змушені їсти товчену кору дерев, солому, перемішану з гнилою та мерзлою капустою, картоплею; котів, собак, щурів, слимаків, жаб, кротів тощо. Також траплялися випадки канібалізму.

 Така їжа викликала тяжкі захворювання. Почалося масове вимирання цілих сіл. Поставлені в безвихідь селяни намагалися врятуватися втечею в міста та райони, не вражені голодом. Передбачаючи такий розвиток подій, сталінське керівництво 27 грудня 1932 р. запровадило паспортну систему з обов’язковою пропискою. Селяни, не отримуючи паспортів на руки, фактично перетворювалися на кріпаків радянської держави.

 Також до України було направлено «окремо уповноважених»  

Л. Кагановича та П. Постишева, які посилили репресивні заходи з метою виконати план хлібозаготівлі й організувати нову посівну кампанію.

 V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Метод «Ажурна пилка»

Зараз з'ясуємо, що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці. Вчитель пропонує коротко, одним реченням висловитись про те що найбільше їх вразило. (Як правило, учні наводять описи про прояви Голодомору з вивчених документів).

Учитель пропонує учням питання, щоб підвести їх до необхідного висновку :

1. Основна причина голодомору : природний катаклізм чи він був створений штучно?

2. Які масштаби демографічних втрат?

3. Чому саме на селі наслідки голодомору виявилися найбільш жахливими?

4. Чи мало селянство після голодомору сили опиратися колгоспній системі? Відновити національні права?

5. Чи правильною буде думка, що організація голодомору - спланований злочин сталінської тоталітарної системи, спрямований на зміцнення свого панування в Україні?

(Відповідаючи на ці нескладні запитання учні підходять до формування висновку ( за допомогою учителя) про те що: голодомор, штучно створений сталінським керівництвом, був однією з найжахливіших за останні століття трагедій українського народу; ця трагедія, наслідки якої відгукуватимуться багато десятиліть по тому; за допомогою голодомору тоталітарний режим зламав опір селянства колгоспно-феодальній системі; підірвав силу відстоювання споконвічних національних прав.)

2. Розповідь вчителя про історичних діячів, причетних до трагедії українського села.

Персоналії:

Й. Сталін – «батько колгоспів»

1 березня 1928 р. В.Молотов – «… Оцінка роботи місцевих парторганізацій буде прямо залежати від успіхів в розширенні посівів і колективізації селянських господарств…»

Листопад 1929 р. С.Косіор - підтримав курс на форсовану колективізацію

В.Молотов. Л.Каганович -  «…завершити колективізацію протягом року…»

П.Постишев – очолив кампанію репресій проти тих комуністів, які виступили проти форсованої колективізації й пограбування українського селянства.    

3. Робота з термінами та поняттями

 Голодомор — штучно створений голод із метою досягнення певної мети. Голодомор 1932—1933 рр. в Україні було визнано геноцидом українського народу.

 Геноцид (від грец. genos — рід, плем’я і латин. caedo — убивати) — знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення життєвих умов, не сумісних із життям.

VІ.  Підсумки уроку

1. Розв’язання проблемного питання, поставленого на початку уроку

Чому такий прекрасний світлий намір більшовиків працювати в колективі обернувся для українського селянства трагедією?

2. Рефлексія  слухання пісні О.Білозір «Свіча»

Чи можна виправдати сталінський терор голодом? Чому?

Заключне слово вчителя:

Кожен із нас повинен знати масштаби цієї трагедії – голодомору 1932-1933 рр., внаслідок якої померли мільйони людей і не тільки знати і пам’ятати, а й передавати це іншим. Шанувати пам'ять померлих, робити все можливе, аби подібні трагедії не могли повторитися. Указом Президента України встановлено День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій — 23 листопада. Щорічно в цей день люди віддають шану нашим безвинно постраждалим співвітчизникам.

Тепер, після того, як минуло вже багато років, ми можемо відповісти на запитання: чого хотіли досягти організатори голодомору? кому було вигідно «підрубати» нашу хліборобську націю під корінь?

Трагедія 1932-33рр. зламала опір колективізації – саме цього прагнула більшовицька влада. У той час, як від голоду помирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт. Тому голод був спрямований на українське село для придушення національного опору колективізації. На 1937 р. в колгоспах було об’єднано 96% селян. Якою ціною це було зроблено, ви вже знаєте. А тому наш обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто не долюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Український народ заслуговує і шани, і поваги. А пам’ятником жертвам голодомору хай буде наша пам'ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії.

Я прощу вшанувати всіх померлих в тім страшнім Голодоморі 1932 – 1933 рр. хвилиною мовчання.

3. Коментар оцінок

VІІ. Домашнє завдання: прочитати матеріал підручника §52(для всього класу).

 Достатній та середній рівень: прочитати відповідний параграф, відповісти на запитання.

Високий рівень: написати твір - роздум «Голодомор твоїми очима».

Додатки

Додаток 1

Орієнтовне дослідження історика

Голодомор – цілеспрямована політика влади на створнння штучного голоду. Найбільшого прояву голод досяг у червні 1933.

Привід Голодомору 1932-1933 рр:

Цілеспрямована політика хлібозаготівель стала безпосереднім приводом голоду в Україні.

Причини Голодомору 1932-1933 рр:

1. Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, яка загрожувала імперським прагненням Москви.
2. Непосильні для селян хліботоргівлі, конфіскація владою продовольчих запасів; надмірний хлібний експорт;
3. Небажання колгоспників працювати в громадському господарстві і прагнення влади покарати за це.
4. Економічні прорахунки, спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно- комуністичними методами.

Наслідки Голодомору 1932-1933 рр:

1. Завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села.
2. Масові жертви (від 2.5 до 8 млн осіб). Підрив генофонду української нації.
3.  Придушення опору укр. селянства
4.  Переселення селян із Росії в Україну
5. Голодомор став приводом до розгортання боротьби з українським буржуазним націоналізмом

Масштаби Голодомору 1932-1933 рр.:

Про масштаби голодомору можна судити також за такими даними: населення СРСР з осені 1932 до квітня 1933 років скоротилося з 165,7 млн. чол. до 158 млн. або на 7,7 млн., головним чином за рахунок сільського населення. Лише за 3 місяці 1933 р. у в Харківській області, до складу якої на той час, крім районів нинішньої Харківської, входили також більшість Сумської, Полтавської та деякі райони Київської області, померло понад 600 тис. чол. Науковці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна вивели коефіцієнт смертності за 1929 - 1933 рр. у регіонах, заселених українцями. У Харкові він перевищив 25%.Найбільше голод уразив Україну, де набув рис геноциду.

Додаток 2

Орієнтовне дослідження науковця

Проблема повної або часткової відсутності архівних документів міжвоєнного періоду відома чи не кожному досліднику історії України новітнього часу. Численними є і документальні згадки, і усні свідчення про втрати і винищення як поодиноких документів, так і цілих архівних масивів.

Незаперечними є архівні втрати під час і внаслідок війни, але сьогодні у нас є усі підстави для твердження, що основний масив втрат припадає саме на період весни 1934 р. і наступні передвоєнні роки. Йдеться про здійснене владою свідоме і навмисне винищення архівних документів, передусім – 1932–1933 рр. Хронологічні рамки цього феномену окреслюються кінцем 1933 р. – початком 1960-х рр., тобто від перших спроб у 1934 р. знищити метричні книги та інші документи демостатистичного характеру за 1932– 1933 рр. до останніх хрущовських чисток державних архівів на межі їхнього перебування у системі НКВС.

Репресії щодо книг розгорнулися по «гарячих слідах», вже наприкінці 1933 р., коли в Кремлі зрозуміли справжні масштаби демографічної катастрофи. Формальним приводом до них стало фальшиве обвинувачення реєстраторів у «злочинному» недообліку народжуваності і переобліку смертності. Окрім метричних книг чистки поширилися на інші первинні документи.

27 грудня 1933 р. Президія ВЦВК розіслала циркуляр «Про перевірку стану архівів колгоспів, радгоспів і МТС», яким передбачалося проведення негайного обстеження і надання відомостей про стан низових архівів. І такі чистки робились по всім можливим установам, де хоть якісь відомості містились по тим страшним подіям.

Таким чином, після винищення національної еліти, національної церкви, українського селянства, знищення архівів – слідів злочину і історичної Пам’яті нації – стало п’ятим, заключним і цілком логічним актом геноциду. Саме його ми і назвали українським архівоцидом. Короткотермінові наслідки архівоциду – це знищення безпосередніх слідів злочину комуністичного режиму проти народу України у 1932–1933 рр.

Існує два види свідчень про голод 1932-33 рр. Перший вид інформації - від найстаріших людей, які самі пережили голодомор і пам’ятають усі його жахи.

Другий вид інформації – це перекази батьків, родичів, сусідів молодому поколінню, яке народилося після голоду. Саме свідчення очевидців дозволяють отримати унікальні дані, які не знайшли відображення в офіційних документах. Вони роблять історію об’ємною, дозволяють показати голодомор на рівні мікроісторії, історії окремих людей, родин, сіл...

Додаток 3

Орієнтовне дослідження дослідника

Насильницька  колективізація  призвела  до  кризи сільськогосподарського  виробництва  в  Україні.  Селяни,  примусово  об’єднані  в  колгоспи,  були  не  зацікавлені  в   результатах  своєї  праці,  оскільки  за  свою  роботу  майже  нічого  не  одержували.  Вироблена  продукція  діставалася  в  основному  державі,  яка  ставила  нереальні  плани  норми  хлібозаготівлі.

Зрештою  в   1930—1931   рр.  дезорганізація  й   деградація  колгоспного  виробництва  позначилася  не  стільки  на  поставках  державі,  скільки  на  матеріальному  становищі  селян,  які  опинилися  без  будь-яких  запасів  продовольства. Унаслідок  безгосподарності  та  небажання  селян  працювати  за  безцінь  на  державу  (було  засіяно  лише  половину  посівних  площ),  голоду  в  багатьох  районах  кампанія  із  сівби  та  збору  врожаю  1932   р.  фактично  була  зірвана. 

Від  червня  до  жовтня  1932  р.  в   колгоспів  та  одноосібників  удалося  витиснути  132   млн  пудів  хліба,  тобто  полови -ну  скороченого  порівняно  з  попереднім  роком  плану.  Але  сталінському  керівництву  цього  було  замало. 

7   серпня  1932  р.  ВЦВК  і  РНК  СРСР  прийняли  постанову  «Про  охорону  майна  державних  підприємств,  колгоспів  і  кооперативів  та  про  зміцнення  суспільної  (соціалістичної)  власності».  Згідно  з   нею  розкрадання  майна  колгоспів  прирівнювалося  до  розкрадання  державного  майна  й   каралося  розстрілом,  а  за  «пом’якшуючих  обставин»  —  позбавленням  волі  на  строк  не  менше  ніж  десять  років.  За  рік  дії  постанови  було  засуджено  54   тис.  осіб,  із  них  2   тис.  осіб  —  до  вищої  міри  покарання.  У  народі  ця  постанова  дістала  назву  «Закону  про  п’ять  колосків».  Також  у  листопаді  1932  р.  Раднарком  УСРР  ухвалив  застосувати  судові  репресії  щодо  одноосібників  за  нездачу  хліба.

Із   метою  «виправлення»  ситуації  з   хлібозаготівлею  восени  1932  р.  до  України  направляється  надзвичайна  хлібозаготівельна  комісія  на  чолі  з   головою  Раднаркому  СРСР  В.   Молотовим.  Ця  комісія  викачала  із  села  весь  хліб  у  рахунок  хлібозаготівель  (додатково  до  132  млн  пудів  ще  104,6   млн  пудів),  але  так  і   не  виконала  плану  (261  млн  пудів).  Наприкінці  грудня  1932  р.  в   Україну  прибув  Л.  Каганович,  який  привіз  директиву  Й.  Сталіна  про  здачу  (у  разі  невиконання  плану  хлібозаготівель)  посівних  фондів.  У   республіці  не  залишилося  жодних  хлібних  запасів.

Але  комісія  не  обмежилася  конфіскацією,  для  покарання  боржників  вона  запровадила  «натуральні  штрафи».  В  усіх  регіонах  України,  за  винятком  прикордонних,  з  активною  участю  комітетів  незаможників  (комнезамів)  і  відряджених  на  хлібозаготівлі  робітників  із  міст  (яких  запевняли,  що  їхні  сім’ї  голодують  через  куркульський  саботаж  хлібозаготівель)  розпочалися  подвірні  обшуки.  Вилучалися  запаси  будь-якої  їжі  —  сухарів,  картоплі,  сала,  солінь,  фруктової  сушні,  цибулі  тощо.  Забирали  все  продовольство,  яким  селяни  мали  харчуватися  до  нового  врожаю.  Конфіскація  продовольства  оголошувалася  карою  за  «куркульський  саботаж».  Вона  здійснювалася  гласно,  із  висвітленням  у   районних  газетах.

Але  державі  був  потрібний  хліб,  а   не  ті  продукти,  що  забиралися  в  селян.  Практика  «натуральних  штрафів»  стала  свідомо  здійснюваним  терором  голодом.  Терор  голодом,  як  і   експропріацію  заможного  (і  не  тільки  заможного)  селянства  під  гаслом  боротьби  з   куркульством,  —  можна  кваліфікувати  як  геноцид  українського  народу.