Урок Характерні особливості вишивки

Про матеріал

Урок - подорож у різні регіони України, в різні області, поскільки кожна частина нашої землі, це щось святе, дане нашому народові, як подарунок, який ми повинні оберігати, і проносити його через все життя. Розглянемо особливості вишивки, пригадаємо забуте, узнаємо незнайоме.

Перегляд файлу

Тема уроку: Характерні особливості вишивок різних регіонів України

Мета уроку: ознайомити учнів з застосуванням елементів особливостей вишивки в різних регіонах України; розвивати уяву, мислення, фантазію; виховувати в учнів почуття відповідальності, почуття радості, в роботі та при кінцевому результаті, прищеплювати любов до традицій нашого народу;

Тип уроку: набуття учнями нових знань /урок-подорож/

Методичне забезпечення:

Динамічна таблиця, комп’ютер, магнітофон, зразки робіт, п'яльця, тканина, голки, нитки, ножиці;

Хід уроку

Організаційна частина

- Привітання;

Перевірка присутності учнів та підготовка їх до уроку;

Перевірка раніше засвоєних знань

Опитування біля дошки:

Рішення лабіринту

Опитування по картках:

Фронтальне опитування:

Що таке орнамент?
Види орнаменту?
Що таке композиція?
Дати визначення композиційного центру.
Способи перенесення малюнка на тканину.

Мотивація нового навчального матеріалу, повідомлення теми, мети, завдання уроку.

Вчитель: Не один урок ми з вами розглядаємо тему: Українська народна вишивка, але так як потрібно було б нам звернутися до історії розвитку української вишивки, до ремесел, традицій, ми зможемо зробити це лише сьогодні.

Я пропоную вам сьогодні зробити подорож у різні регіони України, в різні облсті, поскільки кожна частина нашої землі, це щось святе, дане нашому народові, як подарунок, який ми повинні оберігати, і проносити його через все життя. Сьогодні ми розглянемо особливості вишивки, пригадаємо забуте, узнаємо незнайоме.

Прошу записати тему уроку. / Учні записують тему уроку з дошки/

Сприймання нового навчального матеріалу

/ Перша подорож до історії/

Вишивка - один із давніх і найбільш розповсюджених видів народного декоративного мистецтва. Цей вид мистецтва виник давно - корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити виникнення цього мистецтва.

Збережені фрагменти вишивок X-X11 ст. засвідчують високий рівень композиції творів з древніми антропоморфними, зооморфними, геометричними мотивами - символами. Серед значної кількості вишитих виробів виділяються скатертини, рушники, простирадла з вишуканими в художньому відношенні орнаментальними та сюжетними композиціями / Полісся, Поділля, Карпати, Галичина, Слобожанщина/.

В X1X ст. вишивка переходить на ремесло, це стосується розповсюджених на той час тамбурної та бісерної вишивок. /Демонстрація вишивок/

З середини X1X на початку XX ст. сільські та міські промисли потрапляють під звичайний вплив замовників, які великою мірою диктували майстрам свої смаки. Це негативно позначилося на художньому рівні виробів.

У цей час у наслідок зародження капіталістичних відносин на місцевих ринках з'являється дешева фабрична продукція, яка поступово стала витісняти вироби ручної роботи. Виникають артілі та перші кооперативні об'єднання вишивальниці. Подекуди цілі села живуть цим промислом.

Художньою вишивкою починають цікавитись збирачі - колекціонери та науковці - етнографи, заходами яких влаштовуються перші виставки прикладного мистецтва та кустарних промислів.

Лише в умовах радянської дійсності починається справжній розквіт мистецтва народної вишивки. Відкриваються виставки, музеї, експериментальні майстерні. Творчість талановитих народних умільців діставала повсякденну підтримку партійних і радянських органів.

Триває процес зближення професійного та народного мистецтва, який почався ще в довоєнні роки. У Львові відкривається перший на Україні Державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, який готує висококваліфіковані кадри художників прикладного мистецтва. / Показ ручних та машинних робіт/

Подорож друга /Українська вишивка/

Вишиванням на Україні займалися виключно жінки. Для цієї роботи використовуваллась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт.

/ Сценка Українські вечорниці /

Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок. Дівчата змагалися між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання. Кольорова плахта, вишита старанно підібраними ніжними тонами, яскрава карсетка, яскрава шовкова попередниця, барвиста вишивана сорочка - в такому одязі дівчина виглядала мальовничо, нагадуючи букет живих квітів. За таких дівчат співали:

Вона вміє шити-вишивати

І гарних пісень співати.

Сьогодні, як і сотні років тому, не старіє стародавнє мистецтво тканих і вишиваних рушників, які є традиційною прикрасою українського народного житла. Розвішані у світлиці по стінах і над картинами, вони надають їй охайності, святковості та затишку.

Орнаментований рушник - неодмінний атрибут багатьох народних обрядів та звичаїв. Він використовується в сучасних обрядах весілля, при зустрічі дорогих гостей хлібом-сіллю та ін.

Основна робота над розвитком і популяризацією українських вишивок зосереджується останнім часом у художньо - промислових майстернях, де оздоблюються предмети побуту та одягу. Нині на Україні діє багато художньо - виробничих майстерень, які об'єднують працю майстрів, спрямовують її, організовують навчання молоді.

/ Персональна виставка вишивальниці, її коротка характеристика /

Подорож третя /Особливості вишивання в різних районах/

Народна художня вишивка України при своїй єдиній стальованій основі дуже різноманітна. В кожній області вона має свої відмінності. Розглянемо характерні особливості вишивання в різних регіонах України.

/ Учениці виходять в українському одязі, демонструють вироби та розповідають про вишивку/

ПОЛТАВЩИНА

Художні вишивки багатогранні за технікою виконання, формами узору, логікою побудлви. Для полтавських сорочок характарні такі шви: хрестик, путаний хрестик, подвійний прутик, зубчики, мережка, прутикова мережка, вирізування, лиштва, виколювання, довбанка, верхоплут, ляхівка в один і більше рядів, пухлинки, ланцюжки тощо.

Сорочки на Полтавщині вишиваються переважно білими нитками, зрідка червоними та сірими. Візерунок обводиться чорними або кольоровими смугами.

ЧЕРНІГІВЩИНА

Характерні білі вишивки. Щоб підсилити загальну виразність вишивки, в ній здебільшого використовують два або більше типів швів. Наприклад, в одній композиції поєднуються шви прозорі ( викол, вирізування, мережки) із щільним настиланням або іншим видом лічбової гладі.

КИЇВЩИНА

Вишивкам властивий рослинно-геометризований орнамент із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок - білий, червоний, відтінений чорним. Вироби оздоблюються гладдю, занизуванням, набируванням, хрестиком.

ЗАКАРПАТТЯ

Характерним є мотив "кривуля" у різних техніках виконання. Переважає техніка вишивання хрестиком, часто також використовують вирізування і гаптування. Кольорова гама вишивок широка: червона поєднується з чорним, поширені як білі, так багатоколірні орнаменти.

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Техніка вишивання має багато спільного з формами вишивки центральних областей республіки, що являє собою поєднання орнаментальних мотивів та вишивальних технік різних місцевостей, але їй властиві й цілком своєрідні поліхморні орнаменти, які використовуються півхрестиком чи хрестиком. Це пояснюється тим, що тут мешкає мішане у плані національному населення.

Самостійна робота учнів

Подорож четверта / Творча майстерня/

Учні вступають між собою у виробничі відносини. Вчитель розподіляє обов'язки між учнями, враховуючи їх індивідуальні нахили та особливості. Самостійна робота учнів може охоплювати різні галузі діяльності, пов'язані з технологією виготовлення вишитих виробів.