Урок історії у 6 класі на тему "Культура за елліністичної доби"

Інтегрований курс. Всесвітня історія. Історія України. 6 клас.

Урок № _______                                                                     Дата ____________

Тема. Культура за елліністичної доби.

Мета: познайомити учнів із внеском народів країн Східного Середземномор’я у світову культуру; розвивати навички роботи з історичними текстами, використання додаткової літератури, виступу перед аудиторією; засвоєння понять: «Мусейон», «Колос Родоський», «Фароський маяк».

Обладнання: Всесвітня історія. Історія України: підруч. для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів/ О.І. Пометун, П.В.Мороз, Ю.Б. Малієнко.-К.: Видавничий дім «Освіта», 2014 - 256 с., наочність.

Тип уроку:  засвоєння нових знань та вмінь.

Основні поняття: Мусейон, Колос Родоський, Фароський маяк.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• застосовувати  та пояснювати на прикладах поняття: «музей», «пергамент»;
• описувати пам’ятки елліністичної цивілізації, повсякденне і духовне життя в Александрії;
• оцінює внесок елліністичної цивілізації в історію людства.

Хід уроку

І.  Організаційний момент

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Історична розминка

1) Як називається примусове об’єднання давньогрецької та давньосхідної

цивілізацій в єдину систему держав? (Еллінізм)

2) Хто керував частинами держави Александра Македонського? (Діадохи)

3) Яка династія почала правити Єгиптом? (Птолемеїв)

4) Яка держава утворилася з більшої частини земель Александра Македонського? (Держава Селевкідів)

5) Яке місто було столицею елліністичного Єгипту? (Александрія)

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності

І за життя Александра, і після його смерті на Сході були засновані сотні нових міст. Крім місцевих жителів у них селилися десятки тисяч колоністів із Греції та Македонії. Життя міст було влаштовано за грецьким зразком. Народні збори обирали міські ради й посадових осіб, видавали міські закони. У нових містах будували гімнасії й театри, іподроми й стадіони. Хоча міста й самі керували своїм життям, вони визнавали верховну владу царів, підкорялися їм і платили податки. 

У Єгипті й Вавилонії, Фінікії й Середній Азії поширилася грецька релігія. Усюди в імперії зводили храми Зевсу, Афіні, Аполлону та іншим олімпійським богам. Релігії настільки перемішалися, що одна людина молилася й приносила жертви одночасно Осірісу й Посейдону, Мардуку й Артеміді.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Александру не вдалося створити єдиний «елліноперський» народ. Але його завоювання сприяли взаємному збагаченню двох культур: давньогрецької та давньосхідної. не випадково, що три із семи див світу створено на території еллінських країн. Одне з них - відомий Александрійський маяк. Світло цього маяка було видно на відстані 60 км. Крім нього, у столиці Єгипту знаходилась особлива установа, присвячена дев’яти музам. Це перший у світі музей. Тут жили вчені, читали лекції, була бібліотека, у якій нараховувалося півмільйона папірусних сувоїв. Для безлічі народів, що населяли державу Александра Македонського, грецька мова стала мовою міжнаціонального спілкування. З’являються нові філософські вчення: стоїцизм, епікурейство. Стоїки (засновник - філософ Зенон, що жив на острові Кіпр) проповідували життєву активність, закликали дбати про суспільне благо. Епікур був творцем іншого вчення, епікурейства, яке шукало шляхи позбавлення від страждання та пропагувало, що життя - це головна насолода. Подібною до епікурейців була філософія кініків. на думку кініків, багатство, родинні стосунки, становище в суспільстві не потрібні людині. Відомий кінік, Діоген з Сінопа (404–323 рр. до н. е.) свого часу вразив своєю Александра Македонського тим, що на прохання царя, відомого полководця, висловити будь-яке своє побажання, Діоген попросив царя відступити, адже він затуляв йому сонце. Розвивався в елліністичних державах і такий вид мистецтва, як скульптура. Серед відомих пам’яток скульптури того часу особливе місце по сідав Колос родоський - 37-метрова бронзова статуя бога Геліоса. Вона також служила маяком і вважалась одним з див світу, як і Александрійський маяк, і храм Артеміди в місті Ефес.

Але ці пам’ятки до нашого часу не збереглися. Та залишились інші чудові зразки елліністичного мистецтва.

Робота з текстом підручника

T елліністична культура подарувала світу деякі з семи див світу. Прочитайте описи цих чудес у підручнику і складіть невелику розповідь. Під час опису бажано використовувати ілюстрації із зображенням Колоса родоського та маяка на острові Фарос.

1. Своєрідність архітектури, скульптури та мистецтва доби еллінізму

Скласти план та переказати відповідний текст підручника.

Дати відповідь на питання:

• У чому полягали особливості архітектури, скульптури і мистецтва еллінізму?

Робота в групах

Прочитати описи шостого і сьомого чудес світу і складіть невелику розповідь. Під час опису бажано використовувати ілюстрації із зображенням Колоса Родоського та маяка на острові Фарос.

Чудо шосте. Колос Родоський

Острів Родос лежить серед безкрайнього моря. Тут стоїть Колос, створений за подобою Геліоса, променистого бога сонця. Статуя була, за повідомленнями деяких античних авторів, 30 чи 40 метрів заввишки. Колос Родоський був заважкий навіть для самої землі. Вона - бо витримала його на собі всього близько п’ятдесяти років. А тоді повалила. «Навіть лежачи, був він щe чудом світу», - писав Пліній.

«Митець використав на свій твір стільки міді, що на його виготовлення не вистачило наявних запасів, і довелось звертатись по допомогу до мідних копалень усього світу. Чи не тому засипав Зевс родосців таким багатством, щоб вони віддали його на вшанування Геліоса і поставили статую, яка сягає від землі до неба?»

А для статуї, та ще й металевої, - цілком достатньо, щоб вважати її дивом світу. Можна вважати, що Колос родоський був заважкий навіть для самої землі.

Творцем родоського Колоса був Харес Ліндський. Опис Філона вважається найбільш вірогідним. Колос мав форму «чоловічої постаті» і стояв «на п’єдесталі з білого блискучого мармуру», в який для стійкості були устромлені нижні частини ступній, таких високих, «що вже самі собою перевищували інші статуї». У простягнутій руці він тримав смолоскип, який можна було засвічувати, завдяки чому він виконував роль денного і нічного маяка. Як же спромоглися родосці спорудити статую таких розмірів? Спершу Харес відлив та поставив Колосові ноги, потім шматок за шматком відливав інші частини тіла і з’єднував їх із тими частинами, що вже стояли. Статуя поступово зростала, а він «обкладав її довкола землею і піском і, засипавши в такий спосіб закінчену частину статуї, обкладав її ще камінням, щоб робота трималась купи».

Отже, Харес робив так, як то звичайно роблять, відливаючи статую чи дзвін з допомогою форми - з тією тільки різницею, що замість опускати форму в землю, він підносив рівень землі навколо форми. Над своєю статуєю Харес працював 12 років. Споруджений Колос був 281 р. до н. е., а завалився під час землетрусу 225 р. до н. е.

надійне повідомлення про Колос знаходимо у Страбона, який відвідав Родос на початку нашої ери: «Тепер він лежить на землі, повалений землетрусом, з переламаними колінами. Через якесь пророцтво родосці його вже не поставили». Коли 1330 р. прибув на Родос візантійський історик нікіфор грегоріос, то від Колоса не знайшов уже навіть сліду. Два тисячоліття славився Колос як найбільша статуя світу. І лише 1886 року його перевершила нью-йоркська статуя Свободи. І то лише на 11 метрів.

Чудо сьоме. Маяк на острові Фарос

А маяк на острові Фарос поблизу Александрії збудував кнідський архітектор Сострат.

Фарос - це малий видовжений острів, розташований поблизу берега, який захищає гавань, що має два входи. Найдальший виступ острова утворює скелю, оточену морем. На тій скелі стоїть гідна подиву багатоповерхова вежа, збудована з білого каменю, яка зветься так само, як і острів. Збудував її Сострат, царів приятель, щоб сприяти безпечному руху мореплавців, як про це сказано в написі: «Сострат із Кніда, син Дексіфана, богам, які охороняють мореплавців». Бо берег з обох боків не має пристані, і він до того ж низький, оточений скелями та мілинами; тому тут потрібний високий знак, який видно було б з моря, щоб мореплавці легко могли знайти вхід у гавань».

 Маяк той од землі до вершини мав 180 метрів. Вежа у 180 метрів, що височить на скелі посеред морських хвиль, повинна була викликати подив античного світу. Вона викликала б подив навіть і в наші дні.

Ця споруда мала форму квадрата, сторони якого дорівнювали 180–190 метрів. На цій основі, вочевидь, стояв великий одноповерховий палац з чотирма наріжними вежами. Із середини піднімалась 70–80-метрова чотиригранна вежа, яка поступово звужувалась; завершувалась вона, як фортеця, зубцями. Із середини цієї вежі піднімалась ще одна вежа приблизно такої ж висоти, але вужча, з майданчиком, викладеним кількома шарами каміння. На тому майданчику була кругла колонада, відкрита з усіх боків; вночі там запалювали велике вогнище. на колонах височіла пірамідальна вежа, що в свою чергу завершувалась майданчиком з п’єдесталом для статуї «богів, які охороняють мореплавців», - очевидно, це були перші два Птолемеї. Маяк був збудований приблизно у 300–280 рр. до н. е. Маяк був збудований приблизно 300–280 рр. до н. е. Уперше маяк пошкодили римські завойовники, так вони помстилися Александрії, яка наважилась чинити їм опір, захищаючи свою незалежність. Маяк декілька разів зазнавав руйнувань внаслідок землетрусів. Землетрус 1326 р. зруйнував його остаточно.

Ми можемо з певністю сказати, що маяк на острові Фарос назавжди збереже свій світовий рекорд. не тому, що такої висоти споруд не будують - Ейфелева вежа в Парижі перевищує його вдвічі, Останкінська телевізійна вежа в Москві - втричі, - але морські маяки такої висоти не потрібні. І навіть наполовину чи в чотири рази нижчі. І до того ж сучасне радіо і радарні установки набагато краще гарантують безпеку плавання.

Правда, Птолемеї спорудили цей дивовижний хмарочос на скелі посеред моря не лише з практичних міркувань. Він символізував велич їхньої держави, їхнє багатство й могутність. І, наче світло в темряві, був символом тодішньої Александрії, її культурної місії в елліністичному світі.

Елліністична культура

Учитель. Сформована на всій території елліністичного світу культура не була одноманітною. У кожній області вона формувалася шляхом взаємодії місцевих, найстійкіших традиційних елементів культури з культурою, привнесеної завойовниками і переселенцями - греками і не греками. Форми синтезу визначалися впливом багатьох конкретних обставин: чисельним співвідношенням різних етнічних груп (місцевих і прийдешніх), рівнем їхньої економіки і культури, соціальної організації, політичною обстановкою та ін. Навіть при зіставленні великих елліністичних міст (Александрії, Антіохії на Оронті, Пергама та ін.), де греко-македонське населення відігравало провідну роль, чітко видно особливі, характерні для кожного міста ознаки культурного життя. Ще яскравіше проступають вони у внутрішніх областях елліністичних держав (наприклад, у Фіваїді, Вавилоні, Фракії). Проте усім місцевим варіантами елліністичної культури властиві деякі спільні ознаки, зумовлені, з одного боку, подібними тенденціями соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всій території елліністичного світу, з іншого - обов’язковою участю в синтезі елементів грецької культури.

Утворення елліністичних монархій у поєднанні з полісною структурою міст сприяло виникненню нових відносин у суспільстві. Напружена політична обстановка, безперервні військові конфлікти між державами та соціальні рухи всередині них також наклали істотний відбиток на елліністичну культуру. Саме в культурі доби еллінізму більш опукло, ніж у класичній грецькій, виступають розбіжності у змісті та характері культури еллінізованих верхніх шарів суспільства і міської та сільської бідноти, в середовищі якої стійкіше зберігалися місцеві традиції.

Робота в групах

1-ша група. готує повідомлення про розвиток науки в часи еллінізму.

2-га група. готує повідомлення про розвиток мистецтв, розвиток літератури.

3-тя група. готує повідомлення про розвиток архітектури.

Матеріали для груп

Розвиток наук

В епоху еллінізму продовжували свою діяльність Платонівська академія та аристотелівський ліцей. Водночас виникають нові філософські школи. Об’єднувала їх загальна зосередженість на питаннях поведінки індивіда.

Епікур - визначний філософ, засновник цілої системи поглядів на навколишній світ.

Зенон з Кіпру був засновником нового філософського напряму - стоїцизму. Послідовники Зенона розвивали в собі якості людини-борця, людини, яка стійко долає труднощі та перешкоди.

Теофраст - учень і спадкоємець Аристотеля, найвидатнішого філософа античності, створив «Історію рослин», де систематизував накопичені до початку ІІІ ст. до н. е. знання в галузі ботаніки. Йому ж належить твір «Характери», який вважається одним з перших психологічних трактатів.

Найбільшим науковим центром елліністичного світу була Александрія з Александрійським мусейоном та Александрійською бібліотекою, де працювали видатні вчені Середземномор’я. значного розвитку досягло в Александрії виготовлення книг, чому сприяла монополія Єгипту на папірус. Іншими важливими центрами елліністичної науки були Пергам, Антіохія на Оронті та острів Родос. Більшість учених, діяльність яких протікала у цих центрах, були грецького походження. грецька мова стала міжнародною науковою мовою тієї епохи.

Вищі досягнення математики й астрономії, які особливо бурхливо розвивались в Александрії у ІІІ–ІІ ст. до н. е., пов’язані з іменами евкліда, Архімеда, Аполлонія Пергського, Аристарха Самоського. Найславетнішим вченим, який працював у Мусейоні, став Архімед із Сіракуз (місто на острові Сицилія). Архімед зробив чимало технічних винаходів. Багатьма з них користуємося і сьогодні - наприклад гвинт Архімеда. У ті часи особливо знаменитими були його винаходи у військовій справі: катапульти, балісти, важелі для перекидання військових кораблів тощо. Це неповний перелік того, що пропонував стратегам того часу Архімед.

Евклід став батьком геометрії. Його науковий трактат «начала» зі змінами використовувався як підручник геометрії навіть у XX ст. Евклід створив основні правила, теореми, аксіоми цього розділу математики. Лише видатні відкриття позаминулого століття дозволили створити так звану неевклідову геометрію, яка стосується законів розвитку всього всесвіту. А евклідова геометрія стала важливою частиною новітніх досліджень у царині математичних наук.

Походи Александра Македонського стимулювали розширення географічних знань. Учень Аристотеля Дікеарх близько 300 до н. е. склав карту всієї відомої тоді ойкумени і спробував визначити розміри земної кулі. Його результати були уточнені Ератосфеном з Кіренії, який плідно працював у різних галузях знань. Ератосфен працював у Александрії. на підставі астрономічних спостережень припустив, що земля має форму кулі. Він першим зумів точно виміряти довжину земної кулі по екватору, помилившись у своїх обчисленнях лише на 300 кілометрів. Ця точність вражає - адже в ті часи не використовувалися жодні механізми для проведення обчислень. Ератосфен першим вжив термін «географія».

Посідоній з острова Родос написав, крім філософських творів, низку робіт з географії, астрономії, метеорології та ін. Праця Страбона «географія» у 17 книгах узагальнила географічні знання епохи. Накопичені знання в галузі ботаніки були систематизовані Теофрастом. розквітала медицина. Герофіл проводив важливі дослідження в анатомії, вивчав будову внутрішніх органів людини. Ним було введене поняття про нервову систему і перші пояснення щодо її функціонування.

Ерасистрат - медик і хірург, здійснював блискучі операції, став одним з основоположників хірургії.

Аристарх Самоський - відомий вчений, астроном, визначив розміри Сонця і Місяця та відстань до них. Він же стверджував, що всі моря утворюють єдиний океан. Але найбільше Аристарх уславився своєю гіпотезою про обертання землі та планет навколо Сонця.

Скульптура

В епоху еллінізму зростає інтерес до духовного світу людини. Митці намагаються передати радість, печаль, страждання людини в кам’яних скульптурах та на зображеннях. У той же час продовжується оспівування фізичної та духовної краси людини. Вершинами творчості стали роботи скульпторів. навіть ті рештки творінь чи їх копій, які збереглися до наших часів, свідчать про злет людського вміння та думки.

Пракситель вважався найвидатнішим скульптором тих часів. Його роботи, такі як Афродіта Кноська та гермес із малюком Діонісом, сповнені красою людини та її почуттів.

Скопас був автором безсмертних творів - зокрема фризу вівтаря храму Зевса у Пергамі, робіт «Вмираючий галл», «Молодий Геракл». Видатний скульптор епохи еллінізму Лісіпп був автором робіт «Апоксіомен», «Відпочиваючий Гермес», статуї зевса у Таренті.

Піфократ з Родосу - автор однієї із найхарактерніших скульптур античності - скульптури Ніка Самофракійська.

Шедевром античної скульптури стала робота скульпторів Агесандра, Полідора та Атенодора «Лаокоон та його сини». Повна експресії, мук і страждання скульптура зображує один з епізодів «Іліади». Жрець Лаокоон закликав жителів Трої відмовитися від подарунка ахейців - величезного дерев’яного коня, який ті залишили перед воротами міста. Боги вирішили зупинити Лаокоона, направивши на нього та його синів величезну змію. Скульптори зобразили епізод загибелі Лаокоона, момент, коли змія обвила тіла нещасних. Біль, страждання і відчай спостерігаються у кожному русі героїв.

Література

епоха еллінізму дала світу і видатних літераторів - поетів та письменників. Серед них - Менандр, який розвинув жанр комедії. Визначною постаттю серед александрійських поетів у III ст. до н. е. був Каллімах. Каллімах завідував александрійською бібліотекою, яка уславилася на увесь світ. Тут за вказівкою Птолемеїв – правителів Єгипту, збиралися усі рукописні твори, відомі на той час. Деякий час Александрійська бібліотека була центром світової писемної творчості. Тут зберігалися і наукові, і релігійні, і художні твори. на жаль, усе це духовне багатство не дійшло до наших часів і загинуло під час пожежі. Після Каллімаха сучасники називали найвидатнішим поетом еллінізму Феокріта із Сицилії, який жив при дворі Птолемея II.

Архітектура

Протиріччя політичного та соціально-економічного розвитку суспільства зумовили суперечливість елліністичного мистецтва, в якому поєднуються раціоналізм та експресивність, скептицизм і емоційність, елегічність і глибокий драматизм, архаїзація та новаторство. Підсилилися локальні відмінності художніх шкіл: Александрійської, Пергамської, родоської, Афінської, Сирійської та ін. на територіях на схід від Євфрату спочатку взаємодія грецької та місцевих елементів була незначною. Елліністичне зодчество відрізняють прагнення до освоєння величезних відкритих просторів, до ефекту грандіозності, бажання вразити людину величчю та сміливістю інженерно-будівельної думки, логікою конструкцій, імпозантною формою, точністю і майстерністю виконання. У художньому вигляді міст, побудованих зазвичай за регулярним плануванням, важлива роль відводилася великій колонаді (уздовж головних вулиць) та 1–2-ярусним колонам портика, що стояли окремо по периметру агори або були частиною будівлі; у формуванні міських центрів - царським палацам, будинкам для зборів, театрам, святилищам.

Особливість елліністичних міст - величні архітектурні ансамблі, для яких характерні узгодженість будівель між собою та із навколишнім ландшафтом, регулярність планування, підкреслення горизонталей та вертикалей фасадних площин, симетричність та фронтальність композицій будівель як елементів ансамблю, розрахованих на сприйняття з фасаду. Архітектурні типи громадських, житлових і культових будівель здебільшого зійшли до епох грецької архаїки і класики, але інтерпретувалися у дусі часу. Утім, з’явилися і нові види будинків: бібліотеки, мусейони (Александрійський мусейон), інженерні споруди (Фароський маяк в Александрії).

Епоха еллінізму залишила нам згадки про найвидатніші архітектурні пам’ятки, які вражали сучасників. на жаль, більшість із них не збереглася до наших часів. Сучасників вражало своєю красою і вишуканістю місто Пергам, столиця однойменного царства. Одним із найбільших міст античності вважалася Александрія Єгипетська. Поряд з величними храмами, строкатим та гамірливим портом, мусейоном, місто славилося одним із див світу - Александрійським маяком. Він був розміщений на острові Фарос, при вході в порт. Маяк піднімався вгору на 120 метрів. за допомогою спеціальних дзеркал маяк світив на десятки кілометрів. за похмурої погоди із маяка за допомогою спеціальних пристроїв подавалися звукові сигнали. Автор маяка - архітектор Сострат із Кніду, створив оригінальну систему подачі палива на таку висоту. Такі цікаві технічні нововведення та архітектурна краса споруди дозволили сучасникам назвати Александрійський маяк сьомим дивом світу.

Ще одне із див світу, яке також не збереглося до наших часів, було створене на острові Родос. Харет - представник родоської художньої школи, визначний скульптор та архітектор поставив на острові велетенську скульптуру бога Сонця - Геліоса. за свідченнями деяких сучасників статуя Колоса була такою високою, що виконувала функції маяка.

Робота з візуальним джерелом

1. Що зображено на фото?

2. Чому ви так вважаєте?

3. У чому полягали особливості цієї архітектури?

Залишки театру, Пальміра, Сирія

Учитель. Ніка Самофракійська - одна з найвідоміших статуй античної епохи, присвячена богині перемоги на ім’я Ніка. Створена у родоській школі скульптури. зберігається у Луврі (Париж, Франція).

Статую спорудили жителі острова родос на згадку про перемогу, здобуту ними над флотом сирійського царя. Вона стояла на стрімкій скелі над морем, її п’єдестал зображував ніс бойового корабля. Могутня й поважна Ніка в одязі, що розвивається від вітру, представлена в нестримному русі вперед. Крізь тонкий прозорий хітон просвічується прекрасна фігура, яка вражає глядача пластикою пружного і сильного тіла. Упевнений крок богині і гордий помах орлиних крил викликають радість перемоги.

Ніка Самофракійська, монумент

на честь перемоги, Лувр, Париж

Робота з таблицею

 Слухаючи виступи груп, складіть у зошиті таблицю «елліністична культура».

Робота з таблицею «Досягнення науки й філософії за доби еллінізму»

Учитель. Елліністична культура - новий крок у розвитку світової культури. Культура елліністичної епохи, яка є фундаментом нинішньої культури людства, багато запозичила у східних народів. Проте для народів Сходу вплив грецької культури став ще значнішим. Ім’я Іскандера (Александра) стало синонімом божественного і величного. Все, що було ним запроваджено, сприймалося як дане богами. Народи Персії, Єгипту, Малої Азії запозичили досягнення грецької архітектури, гуманізм еллінських митців та літераторів, вміння грецьких ремісників.

елліністична культура стала надбанням світової цивілізації. Її вплив на розвиток світової культури відчувається уже понад два тисячоліття. естетична насолода від споглядання витворів митців виховує почуття прекрасного й у теперішніх поколінь.

V.  Закріплення знань учнів

Перевірте засвоєне на уроці

1.  Яку культуру називають елліністичною?

2.  Якими пам’ятками уславились Александрія та Пергам?

3.  Що таке пергамент?

4.  Які зміни відбулися в грецькому мистецтві часів еллінізму порівняно з V ст. до н.е. ?

5. Уявіть, що вам довелося побувати в Александрії Єгипетській. Складіть розповідь - опис цього міста. Використайте текст підручника й ілюстрації. З яким містом стародавності його можна порівняти?

6.  Закінчіть речення: «Особливості елліністичної культури полягають у тім, що.... Видатні її пам’ятки - .  Мені найбільш запам’ятався..., тому що ...».

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 41.
2. Підготувати повідомлення про одного з діячів елліністичної культури.