Урок із української мови " Відмінювання іменників"

Тема: Змінювання іменників за відмінками

Мета: ознайомити учнів з поняттям «відмінювання», з системою відмінювання іменни­ків за питаннями; розвивати мовлення школярів; уміння аналізувати, співставляти; виховувати інтерес до рідної мови.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Закінчи  речення «Мікрофон»

2. Змінювання іменників за числами

— Прочитайте текст.

— Назвіть іменники, вжиті у множині. Поставте ці іменники в однину.

3. Диктант з «ключем»

— Запишіть іменники у два стовпчики: вжиті в однині; вжиті в множині.

— У кожному іменнику підкресліть першу літеру. З цих літер прочитаєте народне прислів’я.

Доля, ножиці, екзамени, озеро, приклади, радощі, берег, радість, екс­перимент, дочка, обеліски, птахи, іграшка, абрикоси, дерева, ліс, олівець, експонати.

(Добре діло не пропаде.)

— Запишіть прислів’я каліграфічно.

4. Робота за вправою 322 (с. 134)

— Прочитайте текст.

— Як змінюється слово білка, пов’язане з різними словами? (У ньому змі­нюється закінчення.) На які питання воно відповідає?

— Випишіть іменник білка із пов’язаними з ним словами.

Вистрибнула (хто?) білка; хвіст (у кого?) у білки; допоміг (кому?) білці; сте­регли (кого?) білку; рушити (за ким?) за білкою; ворушив (на кому?) на білці.

III. Повідомлення теми, мети уроку

Отже, іменники, пов’язуючись у реченні  з іншими словами змінюють свої закінчення, тобто виражаються  в різних формах. Зміна закінчень іменників називають відмінювання, або змінювання за відмінками. Це ще одна властивість іменників, про яку ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.

IV. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1. Ознайомлення з теоретичним матеріалом (казка «Відмінки іменників»).

Правило с.134

2. Робота за таблицею (с. 135)

— Прочитайте назви відмінків.

Називний (хто? що?). Називає предмети. Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не потребує допомоги прийменників.

Родовий (кого? чого?) означає «одержаний з народження».

Давальний (кому? чому?). Назва походить від слова давати.

Знахідний (кого? що?). Його назва походить від слова знаходити.

Орудний (ким? чим?). Споріднений зі словом орудувати.

Місцевий (на кому? на чому?). Указує на місце.

Кличний. Від слова кликати. Він виражає звертання до когось.

— Зверніть увагу, на які питання відповідають іменники, що є назвами істот.

— На які питання відповідають усі інші іменники?

3. Фізкультхвилинка

V. Узагальнення й систематизація отриманих знань

1. Відмінювання іменників.

— За поданими в таблиці зразками  провідміняйте слова: сестра, гриб, місто.

— Для чого потрібно змінювати закінчення іменників? (Для зв’язку слів у реченні.) 

2. Вибіркове списування.

Живи добро звершай,

Та нагород за це не вимагай,

Лише в добро і щиру правду віра,

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара –

Людина починається з добра.

 (Л. Забашна)

Добро (Зн.в.), нагород (Р.в.),  добро (Зн.в.), правду (Зн. В.),віра (Н.в.),людину (Зн.в.),мавпи (Р. в.). звіра (Р. в.),істина (Н. в.),людина (Н. в.), добра(Р. в.)

3. Гра « Вчимось редагувати»

— Прочитайте прислів я. Щоб ви  змінили.

Відредагуйте їх. Виправіть помилки, вкажіть відмінок тих слів, які поставили в потрібну форму.

1. У роботі не жалій руки.
2. Хвала руки, що пахнуть хліб.
3. Майстер на всі рук.
4. Працьовитими рука весь світ тримається.
5. Знання у руки не носити.

4. Робота в парах.

Зверніться до сусіда по парт,  використавши кличний відмінок.

VI. Підсумок уроку

— Як змінюються іменники?

— Які відмінки запам’ятали?

VII. Домашнє завдання

Вправа 325, с. 135. Правило, с. 134.