26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Урок із зарубіжної літератури для 6 класу: "Мацуо Басьо (1644–1694). Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми та широта художнього змісту хай"

Про матеріал
Мета: розширити знання учнів про культуру Японії, познайомити з поезією М.Басьо, особливістю світогляду японського народу; розвивати уміння використовувати знання в житті з метою самореалізації, вміння презентувати свої успіхи, логічно і послідовно викладати матеріал, розуміти особливості японської поезії, формувати навички самостійної роботи з додатковою літературою, пізнавальні та комунікативні компетенції, здатність до саморозвитку; виховувати прагнення до пізнання життя, повагу до самобутньої японської культури, естетичні смаки, любов і повагу до прекрасного. Здоров’язберігаючий аспект уроку: активізація цілісного мислення, різних органів почуття. Задачі: - розвивати навички діалогічного і монологічного мовлення; - розвивати нестандартне мислення учнів, творчу уяву; - розвивати уміння самостійно підбирати і готувати матеріал до уроку, імпровізувати на задану тему. Тип уроку – вивчення нового матеріалу.
Перегляд файлу

Черняк Інна Георгіївна

Комунальна установа

Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №17,

 м. Суми, Сумської області

Зарубіжна література, 6 клас.

         Конспект уроку на основі біоадекватної (ноосферної) технології  навчання.

Зарубіжна література, 6 клас.

         Конспект уроку на основі біоадекватної (ноосферної) технології  навчання.

Тема: Мацуо Басьо (16441694). Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми та широта художнього змісту хайку.

Мета: розширити знання учнів про культуру Японії, познайомити з  поезією М.Басьо, особливістю світогляду японського народу; розвивати уміння використовувати знання в житті з метою самореалізації, вміння презентувати свої успіхи, логічно і послідовно викладати матеріал, розуміти особливості японської поезії, формувати навички самостійної роботи з додатковою літературою, пізнавальні та комунікативні компетенції, здатність до саморозвитку; виховувати прагнення до пізнання життя, повагу до самобутньої японської   культури, естетичні смаки, любов і повагу до прекрасного.                                                                                                                      

Здоров’язберігаючий аспект уроку: активізація цілісного мислення, різних органів почуття.

Задачі: - розвивати навички діалогічного і монологічного мовлення;

               - розвивати нестандартне мислення учнів, творчу уяву;

    - розвивати уміння самостійно підбирати і готувати матеріал до уроку,      імпровізувати на задану тему.

Очікувані результати.

Учні зможуть:

     - визначити особливості розвитку японської культури: традиції, обряди, види мистецтв, що притаманні лише Японії;

  - зрозуміти потаємний зміст хоку М. Басьо, визначати засоби творення пейзажів в поетичній мініатюрі;

- виховувати прагнення до краси, самовдосконалення, уміння застосовувати знання у практичній роботі.

Тип уроку – вивчення нового матеріалу.

Обладнання: мультимедійна презентація, учнівські малюнки до хоку; ілюстрації чайної церемонії, саду Рьоандзі, предмети японського мистецтва та побуту: ікебана, бонсай; посуд; зразки  японського живопису, аромалампа, музичний супровід.

 

Перлина полюбляє ховатись

                                                                                   у непоказній оболонці.

                                                                                           Японське прислів’я.

Хід уроку.

І етап – організаційний: підготовка приміщення, провітрювання, зустріч з учнями, привітання, організація уваги та готовності учнів до уроку, актуалізація різних каналів сприйняття інформації (сенсорний ).

  1. Мотивація навчальної діяльності.

Літературна розминка:

  1. Назвіть свої улюблені поетичні твори. Про що в них ідеться?
  2. Чим поезія відрізняється від прози?
  3. Що ви знаєте про Японію.

Формування теми та мети уроку.

- Як ви зрозуміли, сьогодні ми помандруємо у далеку, дивовижну Японію.  Країну -   Сонця, що сходить. Країну, яка подарувала світові неперевершеного майстра хайку Мацуо Басьо. Щоб краще зрозуміти, про що пише поет, варто пізнати світ, у якому він жив і творив. Отже, хто такі японці? Що це за країна? Якими звичаями вона славиться?

ІІ етап – символьний: пояснення нового матеріалу.

(Звучить тиха японська мелодія, проектування віртуальної моделі комфортної зони мислення.)

Слово вчителя. Уявіть собі рівний майданчик, засипаний піском або галькою, з хвилеподібним малюнком, який символізує водну поверхню. На ній, немов острови, розміщені групи каменів, їх завжди непарне число. Століття тому мудрий монах Соамі виклав суть п’ятнадцяти чорних необроблених і різних за величиною каменів, розкладених на білому піску. Саме п'ятнадцять каменів зазначено в путівнику, але насправді помічаємо лише чотирнадцять, п’ятнадцятого перед очима немає. Його закривають сусідні. Робиш крок дерев’яною галереєю, яка тягнеться уздовж краю піщаного прямокутника – з інших трьох боків сад обмежений кам’яними монастирськими стінами – й знову чотирнадцять каменів. П’ятнадцятий – той, що досі був прихований, тепер опинився в їхньому числі, а зник другий камінь. Ще крок галереєю, і геніально спланований хаос постає знову в іншій композиції, яка складається з тих самих п’ятнадцяти каменів, з яких один – невидимий. У чому ж суть саду? Чи не в тому, що люди сприймають одне й те саме по-різному, кожний по-своєму. І при цьому нікому не спадає на думку заявити: я бачу світ правильно, а решта – ні?               

 Може ключ до ідеї, закладеної в «Саду каміння» у тому, що у кожної людини є свої схильності. Кожна людина особлива, але усі ми звичайні люди. Саме так ми сприймаємо японську культуру – кожен по-своєму, як п'ятнадцять каменів саду Рьоандзі. Групи каменів утворюють, як мінімум, один трикутник. Якщо трикутників більше ніж один, вони мають спільну вершину. Розстановка каменів на майданчику – вид мистецтва, одне з головних умінь садівника. Психологи досі сперечаються про сенс та внутрішню логіку всієї цієї композиції, проте будь-яка гіпотеза призводить тільки до появи нової. На допомогу заохочується глибокодумна термінологія, яка визначає сад каміння як "інструмент медитативної релаксації". Попросту це означає: розслабся та подумай. Сувора аскетичність композиції допомагає забути про повсякденну суєту та вдатися до роздумів. Майданчик обнесено стіною приблизно метрової висоти, що підкреслює самітність саду.

         Японська культура – неповторний взірець гармонії між людиною і навколишнім світом. Глибокий філософський зміст кожного слова і рядка, численні відтінки емоційної палітри людської душі, вир почуттів у поєднанні з різноманітними явищами природи змушують читача задуматися над сенсом життя, збудити в ньому творче начало.

Уявіть як смакує вишня і пригадайте, як цвіте дерево вишні. Сьогодні ми будемо говорити про японську вишню – сакуру. Це дерево  символізує швидкоплинність та цнотливість буття. Відповідно до легенди, усе відбулося за вини бога Нініга. Коли він спустився з Небес на острови Японії, бог гір запропонував йому одружитися з однією з його дочок. Нініга вибрав молодшу сестру Квітучу, а старшу Високу Скалу відправив до батька. Але бог гір розгнівався, бо був не задоволений рішенням зятя. Якби Нініга обрав у дружину Скалу, то життя нащадків було б подібно горам та каменям – вічним та міцним. А своїм вибором Нініга обрік нащадків на прекрасне, але недовговічне життя – як весняні квіти сакури. З тих пір японці милуються квітуванням цього дерева, і в цьому ритуалі дуже багато загадкового та містичного.

Але це не єдине диво японської культури. Дуже цікавий і загадковий ритуал чайної церемонії. І ми можемо подивитись на цей ритуал. У нас є машина часу -  негайно рушаємо до будиночку з чарівною назвою «Притулок фантазії»!

 

  •                   Я прикрасила наш чайний будиночок бонсаєм – карликовим деревцем. Це символ природженої любові до природи. Виростити це деревце  - справа клопітна, потрібно щонайменше три роки, щоб його виростити і близько девяти років, щоб деревце почало набувати вигляду справжнього карликового дерева. Бонсай передається із покоління в покоління як живий спогад про рідних людей – і, нарешті, сторічне диво чаруватиме всіма своїми красотами.

Краса – головна, а часто єдина вимога японців. При цьому любов до краси – аж ніяк не привілей еліти. В нашому «Притулку фантазії» немає зайвих речей. Тільки ваза, в якій стоять суха гілка та дві квітки відповідно до сезону. Картина у всьому домі одна, але вона передається у спадок п’ятьма поколіннями. Все в кімнаті витримане у спокійних тонах, крім завжди сліпучо білої скатертини й білого бамбукового ковша для розливання чаю.

Чайна церемонія відома в Японії як естетичний обряд, який визначає порядок і процес чаювання роздрібненого в порошок зеленого чаю. Уявіть аромат свіже завареного чаю. Як відомо, у японців своя філософія спілкування з людьми - зрозуміти один одного можна і без слів, без знайомства. Подивитися на людину і зрозуміти її турботи, настрій... Наповнити мовчання - інтуїтивним розумінням - в цьому - в цьому особливість практики спілкування.  Овіяна численними легендами і переказами, чайна церемонія - зовсім не звичне чаювання. Вона вимагає дотримання найдрібніших деталей етикету як при приготуванні чаю, при подачі його гостеві, так і при самому питті. Це мабуть саме самобутнє мистецтво народу. Згідно легенді, вона бере свій початок з Китаю з часів першого патріарха буддизму Бодхідхарми. Одного разу, свідчить легенда, сидячи в медитації, Бодхідхарма відчув, що очі його закриваються і проти волі його хилить до сну. Тоді, розсердившись на себе, він вирвав свої повіки і кинув їх на землю. На цьому місці виріс незвичайний кущ з соковитим листям. Пізніше учні Бодхідхарми стали заварювати це листя гарячою водою - напій допомагав їм зберегти бадьорість.

У чайному павільйоні в "червоному кутку" вивішувалися китайські буддійські свити, іноді це були і китайські картини із зображенням квітів і птахів або пейзажів. На столи перед свитами ставили китайські вази для квітів, курильні і свічники. Всі ці предмети іменувалися "китайськими речами". На інших столиках поміщали тарілки з легкою закускою і судини з напоями. Відчуйте які запахи вас оточують, кольори. Вам затишно? Чи добре вам у чайному будиночку?

Звичайно гості збиралися на першому поверсі павільйону, де їм подавалося пригощання. Після невеликого бенкету гості виходили в сад і прогулювалися по його алеях. Сади при павільйонах, де проводилися чайні турніри, були прогулянковими, а не "споглядальними". Згадайте про п’ятнадцятий камінь, якого ніколи не видно. Поки гості милувалися садом, "господар" чайного турніру закінчував всі приготування. Після його запрошення гості розсаджувалися в певному порядку на ослін, покриту шкурою леопарда, а "господар" - на бамбуковий  стілець. Спочатку три чашки чаю ставилися перед свитами із зображенням Будди. Потім "подавець чашки" (ним, як правило, був син "господаря" чайного турніру) вручав кожному гостеві по черзі чашку з потовченим порошком зеленого чаю, вносив вазу з киплячою водою і бамбуковий чайний віник, наповнював чашу гостя кип'ятком і розмішував чайний порошок віником. Коли всі гості випивали перший запропонований сорт напою, вносилися нові чашки і пропонувався новий сорт. В ході чайного турніру гості повинні були відібрати "хороші" і "погані" сорти. Той, хто правильно вгадував більше число сортів, відзначався призом. Чаювання тривали довго, протягом декількох годин, і носили назви "турнір десяти чашок", "турнір п'ятдесяти чашок", "турнір ста чашок". Чайні турніри перетворювалися на веселі розваги. Чай заварюється особливий - зелений в порошку. Кип'ятіння води в класичному тясіцу здійснюється на вугіллі з сакури.   Всі правила мають ціль: викликати відчуття природності або відчуття мистецтва тяною без штучності. Японці бачать сенс чайної церемонії в знаменитому вислові Рікю: "Тяною - це поклоніння красі в сірому світлі буднів.". Необхідний посуд вже розставлений, і всі чекають, коли молода господиня подасть "усутя" - рідкий чай. Молода господиня кладе три повні ложки "тясяку" - чайний порошок в чашку -"тяван ".

Гості спостерігають за тим, як граціозно вона опускає в казанок ківш і виймає його звідти повним гарячої води. Біля третини цієї води виливається в тяван на чайний порошок, а дві третини - назад в казанок. Після цього суміш сильно розтирається і збивається до піни. Поки господиня готує чай для другого гостя, перший гість п'є свою порцію. Коли порожня чашка повертається від першого гостя, її ретельно виполіскують і передають другому. Так продовжується до тих пір, поки всі гості не вип'ють свою порцію. Іноді на подібній церемонії користуються двома або декількома чашками, але в цьому випадку вони обов'язково повинні бути різними за формою і матеріалом.

Закінчивши пити чай, гість ставить чашку прямо перед собою і, згідно етикету, уважно розглядає і захоплюється її достоїнствами. І подача, і пиття чаю в порошку включають майже всі форми етикету, дотримуваного в японському житті. Правильні манери, уміння тримати себе, знання правил, як вносити посуд в чайну кімнату, як сідати і вставати, як відкривати і закривати розсувні двері, як поводитися з скринькою для чаю, як занурювати черпака в чайник і знання багато чого іншого - це зовсім не легка справа. Японська винахідливість і граціозність, спокій і чемність відмінно шліфують ці манери.

А після того, як закінчиться прийом і підуть гості, господар повертається в тясіцу, сідає перед своїм єдиним компаньйоном - чайником і вдається до філософських роздумів, прислухаючись до "вітру в сосновому лісі".                                                                    - А зараз пора повертатися з віртуальної подорожі. Відчуйте спину, ступні ніг, прилив сил до рук, і ніг… порухайте  плечами та руками, зробіть глибокий вдих, посміхніться один одному!

ІІІ етап логічний і лінгвістичний: обговорення навчальної інформації.

Обмін думками:

  • Чи вдалося вам відпочити, уявити аромат чаю, замислитись над філософією цієї церемонії?
  • У чому полягає краса життя?
  • Які почуття вас переповнювали, коли ви уявляли чайну церемонію?
  • Чи надихнула вас чайна церемонія на створення філософських віршів, у яких краса проглядається в буденних речах?

ІV  етап – моторно - кінестетичний: малювання моделі образона, нанесення навчального матеріалу на намальований образ.

Учитель пропонує намалювати контур квітки сакури і в кожному пелюстку записати ключові слова, що стосується почутого про культуру Японії.

Колективне обговорення образу-схеми, яку пропонує вчитель:

  • Яку інформацію було складно запам’ятати?
  • Порівняйте мій образон із своїм.
  • Що ви хочете змінити у своєму образоні?

V етап – закріплення навчальної інформації. Виконання практичних завдань. Архівування інформації.

  1. Рольова гра: «Зустріч з М. Басьо» (учні отримують матеріал заздалегідь).

Входить учень одягнений в обшарпаний халат, плащ із очерету, солом’яні сандалії, як  М. Басьо. Назустріч йому виходить учень із 21 століття.

Учень. Добридень, вельмишановний учитель Басьо! Ви вважаєтесь неперевершеним майстром тривіршів (хайку). Як Вам вдалося створити такі гармонійні рядки, підпорядковані єдиному завданню – найбільш повно і точно висловити поетичну думку?

Учень (Басьо). Як селянин збирає рис, як ремісник обробляє свої вироби, як чернець читає молитву, так і я створюю хайку.

                          Пробудись, пробудись -                           

        Станеш другом моїм,                                                    

        Сплячий метелику.

        І метелик прилетів

        Попити настій з пелюсток хризантеми.

Хоку не можна складати з різних шматків, його треба кувати як золото.

Учень.  Ви чуєте політ метелика, що порушує тишу сонячної галявини, плач птахів за весною, осінній вітер, під яким тремтить хробак, що вже ніколи не стане метеликом і зимовий вихор, що змітає листя з чайного куща. Здається, що ви досягаєте якогось абсолютного слуху і бачення. Чи усі люди здатні це почути?

Учень (Басьо). Я прагну до віршів, які передають складний зміст простими і точними формами, що сприяє до споглядання.

 Весняний вітерець - 

                     Туди-сюди! – Довів до ладу

    Зачіски всіх верб.

Учень.  Ваші хайку як «Сад каміння», створюють враження якоїсь таємниці, чогось незвичайного, схованого за зовнішньою простотою.

  Кожен прагне побачити щось іще, чого не видно.

                               ***                                                               ***

                      Весняні ночі                                  Під час квітування сакур

                    Куди й поділися, Горам краси не додасть

                    Як розквітла сакура. Навіть ранкова зоря. 

Я уявляю, як цвітуть наші вишневі садки. Від їхнього цвіту уночі справді світлішає. Цікаво, що так само сприймається квітування сакури. Саме в квітучому саду ховається невеличкий будиночок для чайної церемонії, створюючи атмосферу спокою, відчуженості від повсякденної суєти.

  1.     Словникова робота.

Хайку – трирядковий вірш без рими з особливою будовою .
Загальна кількість складів у хоку – 17 :
Перший – 5;
Другий - 7 ;
Третій - 5.

У хайку кількома виразними штрихами створену містку замальовку повсякденного життя. Така замальовка найчастіше має інакомовний зміст.

  1. Виразне читання і аналіз хоку.

-У сенсея Мацуо було більше 2 тисяч учнів. Навчаючи їх, він говорив: «Хоку не можна складати з різних шматків. Його потрібно виковувати, як золото». Як ви розумієте ці рядки?

- Прочитайте хоку і доведіть, що головним у написанні хоку Мацуо Басьо вважав дотримання таких правил: «сабі», «сіорі», «хосімі» - простота, гармонія, глибинне проникнення.                                   Старий ставок,

                                                 Жабка стрибне –

                                                 Сплеск пролунає.

  • Яку картину можна домалювати у своїй уяві?
  • На яких деталях, «штрихах» автор будує поетичну картину? Розкрийте значення цих деталей у вірші.
  • Визначте основну думку вірша.
  • Яким настроєм пройнятий вірш?

Метелик літає.

          Одна-однісінька тінь

 На всьому полі.

  •              На основі зображеної в хайку деталі усно «домалюйте» повну картину.
  •              Поясніть як пов’язані в хайку образи природи й життя людини (або її душевний стан).
  • Розкрийте інакомовний зміст хайку.

-  Усе життя блукав Мацуо Басьо дорогами рідної країни, шукаючи «вишні в  цвіту». Милувався і писав. Це були не просто вірші. Це були пісні його серця, його душі. Адже насінням, з якого проростають такі пісні, є людське серце. Кі Но Цураюкі, поет і літературознавець, так і називав хоку Мацуо – «пісні з насіння людського серця». «Пісні Ямато! Насінням, з якого проростають ці пісні, є людське серце».

- Як ви думаєте, чому?

  1. Пошуково – дослідницька робота. Ознайомлення з «сезонними словами».

Весна – слива, сливовий цвіт, вишневий цвіт, молода трава, серпанок, весняні хвилі, соловей, жайворонок, ластівка, жаба, верба, туман, роса, квіти каштана.

Літо – троянда, лілія, гроза, веселка, літня річка, прохолода, водограй, равлик, зозуля, цикада, змія, муха, віяло, квіти померанця.

Осінь - осінній вечір, сутінки, повний ясний місяць, мряка, осіння паморозь, іній, осіннє кленове листя, очерет, хризантема, коник, цвіркун, олень,крик жабки, журавель, крук.

Зима грудень, кінець року, короткий день, січень, зимова самота, сніг, холод.

Робота в групах. Визначить за «сезонними словами» хайку.


Холод, ніч, нудьга...

Чути плюскоти весла

десь од берега.

 Степу рівнява —

ніде оку зачепитись.

Жайворон співа.


 


Крук — немилий птах,

але як милує зір

в ранішніх снігах!

 

Хризантеми пах...

У кумирнях з прадавен

темні лики Будд.


 


  1.               Рольова гра:  «Інтерв’ю з поетом». 

Поставте найбільш влучне і оригінальне запитання поету М. Басьо.

  1.               Заключне слово вчителя.

Про хайку неможливо сказати усе, наскільки сповнені вони глибоким змістом, осягнути який можна лише тоді, коли пропустиш цей вірш через себе. Треба дати уяві простір для того, щоб у повній мірі відчути ті кольори і ту ауру, яку несе у собі твір.

З появою в літературі Японії генія Мацуо Басьо мистецтво хайку піднялося на найвищу ступінь розвитку. Він зробив хайку досконалим. Хоча велику роль у складанні хайку поет вбачав у подоланні технічних проблем, та все ж головною засадою поетики Басьо була глибока філософія. Твори, що пишуться від щирого серця, що сповнені особистих емоцій і думок, здатні переживати час. "Умій цінувати мале", - говорить япоське прислів'я, а тому філософія життя японського народу - це філософія милування зовнішнім лаконізмом, за яким стоїть внутрішнє безмежжя. Саме такими і є хайку, що увібрали у себе не просто слова й думки письменника, а й душу Японії.

В цьому мистецтві є щось несказане, невидиме, краса, яка скромно лежить у глибині речей не прагнучи вийти на поверхню, наче метелик, який пролетів над «Садом каміння» і залишив яскравий спалах у повітрі. Побачити джерело краси у недовговічності, постійності  світу – і є мистецтво. М. Басьо виявляє приховану красу, допомагає нам побачити її і прагне до гармонії з природою.

7. Домашнє завдання. Для всіх учнів: вивчити напам’ять 2-3 хайку за вибором, аналізувати їх;  скласти словник нових слів і термінів, пов’язаних із темою «Японія». Індивідуальне: скласти хайку за власними спостереженнями.

 

 

docx
Додано
15 серпня
Переглядів
58
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку