Урок "Карпатські Ромео і Джульєтта, або Вічна таїна кохання. Образи Івана й Марічки в повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків"+Презентації

Про матеріал

Урок з української літератури «Карпатські Ромео і Джульєтта, або Вічна таїна кохання. Образи Івана й Марічки в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» (10 клас) розроблено згідно з новими навчальними програмами для 10 класу (рівень стандарту та профільний рівень), що затверджені наказом МОН України від 23.10.2017 р. № 1407. Зміст уроку допомагає школярам усвідомити вагу справжніх духовних цінностей у житті людини, виховує повагу до художнього слова, сприяє формуванню в учнів таких ключових компетентностей, як: спілкування державною мовою, інформаційно-цифрова компетентність, обізнаність та самовираження у сфері культури, уміння вчитися упродовж життя.

Перегляд файлу

1

 

Предмет – українська література

Клас – 10

ТЕМА: Карпатські Ромео і Джульєтта, або Вічна таїна кохання. Образи Івана й Марічки в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

МЕТА:

  • розвивати в учнів уміння зіставляти, аналізувати й синтезувати вивчене ;
  • розвивати дослідницькі здібності, уміння працювати з додатковою інформацією; підбирати інформацію з різних джерел та оформлювати у вигляді комп’ютерної презентації;
  • продовжувати формувати комунікативні навички, навички роботи в групі,
  • удосконалювати вміння писати «сенкан»;
  • формувати вміння  висловлювати й аргументувати власні думки;
  • процесі аналізу допомогти розкрити глибину інтимних почуттів і взаємної вірності,усвідомити вагу справжніх духовних цінностей у житті людини; розуміти, що  справжнє  кохання існує,  це почуття треба цінувати та поважати; виховувати вміння розуміти й поважати красу людських стосунків
  • виховувати любов до художнього слова.

Обладнання:  підручники, зошити, тексти «Тіні забутих предків»,  комп’ютер, мультимедійний проектор, музичне оформлення.

Тип уроку:  комбінований урок  української літератури

 

ХІД  УРОКУ

 

 

«Любов і краса - це ті діаманти, які він (Коцюбинський) вишліфовував  із непоказних камінчиків та зараховував у вічний  скарб нашої  культури»

Володимир Гнатюк

 

І. Оганізаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання:

Учитель

Ми почали вивчати  повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Це художнє відкриття загальноукраїнському читачеві життя народу Гуцульщини, тієї чарівної частини української землі, яка протягом століть була відірвана від великої України.  На минулому уроці ми говорили про обряди і звичаї гуцулів, ми дізналися  з твору, що в тім краю живуть нявки і щезники, лісовики і чугайстри. І серед того загадкового лісового народу, серед того розмаїття дивовижних створінь живуть люди, що вміють вірити в казку.

Перевірмо, як ви уважно читали повість.

Літературний диктант

1. Повість «Тіні забутих предків» Коцюбинський написав під враженням від перебування в...(Карпатах)

2. Перше знайомство Івана і Марічки сталося під час...(бійки)

3. Марічка любила співати…(Коломийки)

4. Яке  прізвище мала родина Марічки? (Гутенюки)

5. Хто у творі  видобував у старий спосіб вогонь? (Ватаг)

6. Як називали гуцули злого духа? (Арідник)

7. Про кого це сказано: «носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась»? (Палагна)

8. Яка річка забрала життя Марічки? (Черемош)

9. Як називається добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок?  (Чугайстир)

10. Які музичні інструменти сумно ридали під вікнами в кінці повісті «Тіні забутих предків»? (трембіти)

11. Хто екранізував повість «Тіні забутих предків»?  (Параджанов)

12. Повість називають гімном …..? (коханню)

Перевірка літературного диктанту. Самооцінювання.

ІІІ. Оголошення теми й  постановка мети.  Мотивація навчальної діяльності

Учитель (музичний супровід)

«Сумніших оповідей не знайдете, Ніж про любов Ромео і Джульєтти»…

Через темряву віків, глибину століть пробивається кохання, долаючи будь-які перешкоди, підіймаючи людину до зірок. Пісню кохання не може заглушити навіть смерть. У кожного є своя історія кохання, є і в нашому житті чимало Ромео і Джульєтт, кохання яких долає родинну ворожнечу чи інші серйозні життєві проблеми.

Кохання – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори.   Звернувся до неї і М. Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків». Недарма про нього  відомий фольклорист Володимир Гнатюк сказав: «Любов і краса - це ті діаманти, які він (Коцюбинський)  вишліфовував  із непоказних камінчиків та зараховував у вічний  скарб нашої  культури».

Тема сьогоднішнього уроку: «Карпатські Ромео і Джульєтта, або Вічна таїна кохання. Образи Івана й Марічки в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»,  поетичне змалювання в повісті кохання  Марічки та Івана, невмирущості їхніх почуттів». 

Метою уроку буде

  • дослідження трагічної історії  кохання гуцулів Івана та Марічки, яке виникло всупереч  ненависті, що супроводжувала життя їх сімей,
  • засоби оспівування  духовної  краси людини, чистого й вірного почуття,
  • розкрити сутність повної гармонії та взаєморозуміння між закоханими душами, спробуємо довести або спростувати думку про те, що  повість «Тіні забутих предків» — гімн великому людському коханню,
  • розкрити глибину інтимних почуттів і взаємної вірності, усвідомити вагу справжніх духовних цінностей у житті людини.

До сьогоднішнього уроку ви готувалися в групах. Кожна група («фольклористи», «літературознавці», «історики кіно») мала своє завдання й представлять свої роботи. До нас також приєднаються й головні герої твору.

ІV. Робота над образами  повісті. Евристична бесіда.

-         З самим Іванком ми зустрічаємося на самому початку повісті. Що ми дізнаємося про хлопця?

(Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків… Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі… Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить. Гачі  на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить.)

-         Іванко не зовсім такий, як інші діти.  Чому?

(Іван від самого свого народження виділявся серед інших дітей, він поводився інакше, був чужим у гуцульському світі, де існували свої закони й чітко визначений погляд на всі явища та події. Мати навіть неодноразово замислювалася, а чи свою дитину вона виховує, чи не «встигла хитра бісиця обміняти її дитину на своє бісеня»).

-            Отже, Іванко був самотнім, незважаючи на те, що сім’я  в нього була велика. Що ж тоді живило героя, де він почувався природнім?

(Іван був дитиною-природи, відчував тісний зв’язок із нею:  «І він щезав. … Котивсь зеленими царинками, маленький і білий, наче банька кульбаби, безстрашно забирався у темний ліс, де гаджуги кивали над ним галузками, як ведмідь лабами. Звідси дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. По далеких горбах дрімали на сонці самотні оселі. Були так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав… гукали на Івана од хати, але він того не слухав, збирав малини, пукав з листочків, робив свистілку або пищав у травинку, намагаючись вдати голоси птахів та всі ті згуки, що чув у лісі. Ледве помітний в лісовім зелі, збирав квітки і косичив ними свою кресаню (бриль), а утомившись, лягав десь під сіном, що сохло на остривах, і співали йому до сну та й будили його своїм дзвоном гірські потоки»)

-         Незвичайною, несхожою на всіх була і Марічка. Розкажіть про першу зустріч Іванка та Марічки?

(дівчинка не заплакала, коли Іван вдарив її та викинув у воду її кісники, а почала привітно розмовляти та пригостила кривдника цукеркою)

-         Прочитайте, як діти почали дружити.

(«І як вони пасли!Білі ярки, забившись у холодок під смереку, дивились дурними очима, як качались по мхах двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом.Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці. В щілині поміж горами летів в долину потік і тряс по каміннях сивою бородою. Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання. Але вухо уперто ловило і побільшало до найбільших розмірів усякий згук, що мусив жить в лісі, і їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей..).

-         Що об’єднувало дітей, крім любові до природи, дитячих забавок, спільної діяльності?

(Вони обоє були тонкі, творчо обдаровані натури:  Іван пречудово грав на флоярі, а Марічка також була талановитою, складала пісні - коломийки. І в цих піснях, у цій музиці виливалася вся сила їхнього кохання).

Надамо слово нашим дослідникам-фольклористам для представлення свого міні-проекту.

Презентація «Коломийки» групи «фольклористів»  (Додаток № 1).

Учитель

Але діти виросли. Сходилися разом або коло церкви, або в лісі, щоб ніхто їх не бачив. Понад усе Іван хотів одружитися з Марічкою, та змушений був іти в найми далеко від рідного села.

  • Що ж підтримувало Івана під час важкої праці, у негоду, промерзлому й промоклому в зливу до кісток?

(Кохання і сподівання на зустріч з Марічкою. Закохані душі чули одна одну на відстані. Не було жодного дня під час Іванового літування на полонині, щоб не згадав він Марічку, вона приходила до нього уві сні, не залишала його думок, він чув її голос: «Перед очима пливуть вже зелені плями, розпливаються у царинки, у смерековий ліс. По царинці ступають білі ноги Марічки. Вона кида в поліг граблі і простягає до нього руки. І у ту мить, коли Іван ось-ось мав почути м’яке тіло Марічки на своїх грудях, з лісу виходить з риком ведмідь, а білі вівці мечуться вбік і одділяють його од Марічки. «Ху, пек ті та цур!.. Невже заснув?»).

Учитель

Поспішав Іван з полонини. Але дома його чекала сумна звістка…  Зла доля, а не ворогуючі родини розлучила закоханих — забрав дівчину Черемош. Як сприйняв Іван смерть коханої?

(«Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити зі скелі у крутіги: «На, жери і мене!». Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки»)

Далі парубок не жив. Його душа вмерла разом із коханою дівчиною. І все ж таки після кількох років блукань Іван повертається  в село й одружується на Палагні.

  • Охарактеризуйте дружину Івана?

(Палагна – вродлива молода жінка, яка занадто довго жила у примарному світі матеріального.Можна сказати, що вона теж спілкується з духами, але ці духи темні. Жадоба, пристрасть, егоїзм засліпили її. Палагна теж закохана в Івана і намагається усіма засобами звернути на себе його увагу, але замість нього, отримує, такого ж, як вона, меркантильного Юру, який через свій слабкий характер не втримався перед її звабами. Їх кохання не має нічого спільного з високим почуттям Марічки та Івана. Воно приземлене,  дещо тваринне, але воно теж має право на існування).

А послухаймо наших героїв. Яким для них було це кохання?

Рольва гра (монологи головних героїв під музичний супровід)

Марічка

Кохання — це найдивніша загадка, що має велику силу над людьми. Це повінь почуттів, які підхоплюють тебе, безпомічну, і несуть у царство любові. І для тебе вже не існує нічого й нікого, окрім коханого. Ти йдеш проти роду, проти старшини, аби бути разом з милим і тілом, і душею.

Наші душевні переживання й поривання сплітаються в чарівну пісню, яку Іван вигравав на флоярі, а я виспівувала. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією, на­роджуючи прекрасне почуття любові. Природа входила в наші душі чарівними звуками. Наше кохання було таким великим, що навіть стара ворожнеча родів не могла нас розлучити.

«Не набутися нам, Іванко». Не пізнали ми  щасливого сімейного життя. Така доля нам судилася. Але наші душі завжди будуть разом. Кохання — це вічна загадка життя, а смерть не така вже страшна, бо за нею починається нове життя.

Палагна

Через шість років після смерті Марічки Іван, повернувшись із гір, одружився зі мною, дівчиною з багатого роду, фізично здоровою.

Я -  добра ґаздиня, по­магаю чоловіку  по господарству. Але чому ж він не звертає на мене ніякої уваги, тільки худоба його цікавить?

Те, що я люблю пишне вбрання, курю люльку, займаюсь ворожінням, так це в нас так прийнято і не засуджується. Живемо в достатку, до сусідів не позичаємось, маємо що вдягнути і що поїсти.  А йому наче світ не милий, наче мене й не існує! Чого ж ще потрібно тому Іванові?

Зрада… Хіба я перша! Відколи світ світом, не бувало того, щоб тільки одного триматись. Можливо, тому й закохалася в Юру, що побачила його інтерес до мене, відчула в ньому чоловічу силу й здоров’я.

 Іван

Марічко… Чому наше кохання від самого початку було трагічним? Адже ми так любили одне одного...

Можна було б сказати, що в усьому винна давня ворожнеча наших родів. Але це не так. Наше кохання закінчилося так, бо воно було більшим і сильнішим за життя. Коли повінь узяла Марічку, я не хотів жити, думав, блукаючи десь у горах, знайду свою смерть. Але вона не прийшла по мене. Тоді вирішив одружитися, щоб ґаздувати.

Чи кохав я Палагну? Така думка ніколи не займала моєї голови. Я ґазда, вона ґаздиня, і хоч дітей у нас не було, зате була худібка – чого ж ще більше?..

Зрада Палагни… Та мені байдуже. Хіба це шлюб? Це лише ілюзія його. Хіба це життя? Ні, це його жалюгiдна подоба.Повсякденнi клопоти про худобу так і не змогли замiнити мені Маріччині  пiснi й кохання. Вона не лише приходила до мене уві сні, я марив нею й наяву. То я бачив Марічку живою й дивувався, що вона жива й водночас ніби мертва. А то зовсім утратив відчуття реальності, коли почалося абсолютне марення, а в ньому — зустріч із Марічкою-нявкою та чугайстром.

Учитель

Дякуємо нашим героям.

Проблемні питання:

  • Як ви гадаєте, чи міг Іван після смерті Марічки бути щасливим?
  • Чи мав він моральне право одружуватися з Палагною, не кохаючи її?

Зараз вам пропонується скласти сенкани (у групах): «Марічка», «Палагна», «Іван», «Тіні забутих предків».

Івана й Марічку називають «Карпатськими Ромео і Джульєттою». Наші «літературознавці» дослідили твори Шекспіра й Коцюбинського й пропонують до нашої уваги свій міні-проект.

Презентація «Компаративний аналіз творів В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» й М. Коцюбинського «Тінні забутих предків».

Спільне й відмінне в сюжетах творів

Спільні риси

Відмінні риси

  • ворогуючі родини;
  • у ворогуючих родинах є діти, які кохають одне одного;
  • головні герої, закохані, гинуть;
  • обидва твори – гімн коханню.
  • смерть героїв різна;
  • різні мотиви й причини смерті;
  • особливість змалювання таємничого казкового світу;
  • Шекспір змальовує переборну силу кохання, а Коцюбинський шукає його джерело в таїнстві природи, у таїнстві людської душі.

Висновки

Отже, головна відмінність твору Коцюбинського від твору англійського класика не в ключовій сюжетній колізії, а особливостях змалювання таємничого казкового світу. Кохання переживається героями як найдивніша загадка, що має велику силу над людьми.

 

Учні записують риси в зошити.

Учитель 

Говорити про повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» і не згадати про однойменний фільм режисера  С. Параджанова не можна.  Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

Надаймо слово нашим «історикам кіно».

Презентація «істориків кіно»  «Фільм «Тіні забутих предків»  (Додаток № 2).

V. Підсумковий, рефлексійно-оцінювальний етап.

Заключне слово вчителя (музичний супровід)

Кохання – Божий дар, який дається далеко не кожному. Більшості людей випадає на долю так і прожити своє життя, не відчувши цього великого почуття, а за кохання приймати і скороминучу закоханість, і фізичний потяг, і просто симпатію до людини. Тому, якщо прийде до вас справжнє взаємне кохання, – бережіть його.

Справжня любов – це не вериги, які тримають людину біля землі, це крила, які піднімають нас над буденністю і дрібницями.Феномен цього почуття залишиться нерозгаданим. Кохання – це вічна таїна життя.

Рефлексія

Учитель 

Звернімося до епіграфу  нашого уроку:«Любов і краса - це ті діаманти, які він (Коцюбинський)  вишліфовував  із непоказних камінчиків та зараховував у вічний  скарб нашої  культури».

Тож як ви розумієте ці слова?

Метод «Мікрофон»

Учні по черзі висловлюють свою думку.

Орієнтовні відповіді учнів:

  • Загадка любові вічна;
  • Людина, яка по-справжньому любить, красива;
  • Справжня краса - внутрішня, вона йде від усього серця, в якому живе любов;
  • Той, хто кохає по-справжньому хоч одну людину, любить увесь світ;
  • Здатний на кохання той, чия душа осяяна внутрішньою красою;
  • Любов і краса допомагають долати труднощі;
  • Кохання - це витвір мистецтва, неймовірне почуття двох сердець;
  • Любов - найцінніший дар Божий, без якого життя уявити неможливо... Любиш - значить живеш!
  • Кохання складається з однієї душі, що живе у двох тілах.
  • Смерть перед коханням безсила;
  • Людина, яка по-справжньому кохає, бачить дива, які не бачать інші;
  • Коли в житті немає любові, у ній немає й життя.

VI. Самооцінювання й оцінювання

VІІ. Домашнє завдання (диференційоване)

  1. Есе «Чи зміг би (змогла б) я так кохати,  як Іван (Марічка)?
  2. Переглянувши фільм С. Параджанова, написати стислий відгук про те, наскільки режисеру вдалося втілити ідейний задум М. Коцюбинського.
  3. Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях О. Кобилянської (біографія, загальний огляд творчості).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 1

СЛАЙД №  2     

Коломийки - це художні словесні мініатюри, малий жанр української народної пісні. Вони відзначаються незвичайною гнучкістю, багатством змісту й широким діапазоном реалістичного відтворення дійсності

СЛАЙД № 3           

Найпоширенішими є коломийки, у яких висловлені внутрішні почуття людини. Навіть коли йшлося про побут,  коломийки краще передавали душевний стан їхніх творців:

   Ой як будуть вівчарики
    Білі вівці пасти,
    Будуть мої співаночки
    За кресаню класти...

СЛАЙД № 4           

Цикл коломийок про кохання являє собою зворушливу поему, наповнену глибоким ліризмом. Тому звернувся до коломийок і Михайло Коцюбинський у своїй повісті, використавши їх в основному для розкриття теми поетичного кохання Івана з Марічкою — головних героїв твору:

Ой прибігла з полонини

Білая  овечка —

Люблю тебе, файно, люблю,

Та й твої словечка.

СЛАЙД    5        

Марічка зверталася до  Івана співанками, показуючи  всю свою любов до нього:

Ізгадай  мні,  мій миленький,   

два рази на днину,  

А я тебе ізгадаю    

сім раз на годину.

СЛАЙД  6       

Марічка нібито живе  співанками, вони відіграють дуже важливу роль у  її  житті:

Співаночки  мої  милі,  де я вас подію?

Хіба я вас,  співаночки,  горами посію.

Ой,  як буде добра доля,  я вас позбираю,

А  як буде лиха доля, я вас занехаю...

СЛАЙД № 7       

Співанки також надихають Марічку, надають їй сил жити:

Ой,  співанко,  співаночко,

коломийко   крила,

Коли  тебе  десь  почую,

велика  в  мя сила

СЛАЙД  8 

Своїми співанками Марічка дає надію кожній людині на щось добре:

Заспіваю  співаночку,

голосом постелю,

Та  не  одне  засмучене

серце  розвеселю

СЛАЙД  9         

Висновки:

 Отже,  коломийки допомагають ще раз переконатися в поетичній обдарованості, духовній красі, людяності, у здоровій, чистій душі гуцулів.

Прослухайте, будь ласка, запис коломийки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 2

СЛАЙД № 1   Фільм «Тіні забутих предків» був задуманий до 100-літнього ювілею М. Коцюбинського. Була «відлига» 60-х рр., друге українське відродження. Над фільмом працював потужний творчий колектив,  «люди великої творчої міри».

СЛАЙД № 2    Режисером фільму був Сергій Параджанов. Захоплений красою Карпат, самобутнім життям гуцулів, він працював натхненно, стверджуючи: «Знімаю геніальний фільм». В умовах великодержавного шовінізму цей твір, справді, став творчою перемогою режисера: він відтворив з потужною духовною енергією національний образ України.

СЛАЙД № 3     оператор кінострічки  -  Юрій Іллєнко.

СЛАЙД № 4  художник  - Георгій Якутович.

СЛАЙД №  5   Композитор – Мирослав Скорик, що походив із сім’ї відомої оперної співачки Соломії Крушельницької.

СЛАЙД №  6   У головній ролі – Івана Палійчука – актор Іван Миколайчук, який став міфом не лише національного, але й світового кіно.

СЛАЙД № 7  Марічку талановито зіграла Лариси Кадочнікова, яка зазначила, що вже під час зйомок у членів знімальної групи склалося відчуття народження чогось геніального.

СЛАЙД №   8,9     Під час презентації у київському кінотеатрі «Україна» фільму «Тіні забутих предків» у вересні 1965 року з різкою критикою арештів серед інтелігенції, які відбулися влітку того ж року, виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл. Під їхнім листом підписалося 140 присутніх.

СЛАЙД № 10   А світ чудувався геніальності письменника й таланту кінорежисера.  Газета «Франссуар»: «Стрічка поета — дивовижно красивий фільм істин­ного художника».

Газета «Юманіте»: «Єдиний у своєму роді, унікальний фільм, блискучий твір, схожий на барвисте свято».

Кажуть, президент Франції де Голль, побачивши картину, назвав її кіношедевром, який відкрив йому диво — Україну, і замовив для осо­бистої кінотеки копію стрічки.

СЛАЙД № 11      Кіноверсія С.Параджанова «Тіней забутих предків» М. Коцюбинського — найвідоміший український фільм у світі, який увійшов у двадцятку найкращих кінострічок усіх часів і народів і здобув десятки міжнародних нагород. Його названо маніфестом українського поетичного кіно й назавжди введено до контексту світової культури.

СЛАЙД № 12  Для більшості пересічних глядачів це була нудна картина, неоднозначно сприймала її й тодішня інтелектуальна еліта. Однак за два роки фільм зібрав більше 30 призів на міжнародних фестивалях у 21 країні.  Ім’я Параджанова стало в один ряд з іменами Фелліні, Антоніоні, Куросави.

 

 

Розробка уроку учителя Кирильченко Л.М., КЗ «Маріупольська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 56»

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Kupchenko Uliya
    красно дякую за Вашу працю
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
zip
Додано
9 січня 2019
Переглядів
3771
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку