Урок "Культура в роки війни. Освіта і наука. Література"

Тема: «Культура в роки війни. Освіта і наука. Література.

Мета: 

•             охарактеризувати розвиток української культури в роки війни, поглибити знання учнів про її здобутки та діячів, показати значимість культурних надбань в досягненні перемоги;
•             розвивати вміння учнів критично мислити: аналізувати, оцінювати і коментувати факти  і документи;
•             формувати інформаційну, мовленнєву та аксіологічну компетентності учнів;
•             на зразках національної культури виховувати високі моральні якості і ціннісні орієнтації учнів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

І. Організаційний момент уроку.

Підготовка учнів до роботи на уроці.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 Учениця.

Все починалося з грому небесного. Такого жорстокого, такого нечесного. Із ненависного, злісного грому, який на світанку вигнав із дому…

А небо світле закрили чорні хрести! Господи! Боже! Якщо ти є захисти…Крізь руки у двір гусенята малі…

І кров на  травиці…і кров на землі…

І шипить у ставку гаряче залізо, І полум’я дике шугає над лісом… І мама мовчазно – бліді мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: «Війна…» (супроводжується показом відео)

Учитель.

Війна стала важким випробуванням для українського народу.

Руйнувались традиційні уявлення про гуманізм, справедливість і добро.

Війна забирала життя мільйонів людей, знищуючи величезні матеріальні та культурні цінності народу.

Роз’єднаність  українських  земель, окупація Німеччиною та її сателітами стали причиною тотального нищення і пограбування культурних надбань українського  народу.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Як ви вважаєте, яку тему ми будемо вивчати сьогодні на уроці.

Підкажіть, що означає поняття культура.

Які  складові культури ви можете назвати?

                                       Література                  Театр                  Музика                     Кіно      Наука

Культура

Архітектура     Техніка             Освіта           Живопис

Сьогодні ми  будемо вивчати освіту, науку та літературу.

Запис теми уроку у зошити.

Самостійно визначаємо мету уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Працюємо  за  планом.

1.Особливості розвитку освіти.

2. Розвиток науки.

3. Література в роки війни.

Завдання.

Вивчаючи тему, поміркувати  над словами.

Райхсміністр окупованих східних територій Альфред  Розенберг  вважав, що достатньо знищити пам’ятки культури народу, щоб… ( наприкінці уроку сказали продовження його думки). Запис у зошит.

1. Особливості  розвитку освіти.

Нацистська політика щодо українського народу  передбачала не лише фізичне винищення, а й духовне зубожіння. Останнє саме й здійснювалося через освіту.

Розглядаючи перший пункт плану нам  потрібно визначити особливості розвитку освіти.

Виконаємо цю роботу в 2 етапи.

І етап. Опрацювати  підручник с. 57  та додаткову літературу, документ. На окремих аркушах ви будете записувати слова, пропозиції, що відображають ідеї, факти, що підходять до освіти. Результатом роботи буде структура, яка графічно відображає ваші міркування, визначає інформаційне поле даної теми. (5 хв.)

ІІ етап. Вам потрібно серед  цих пропозицій вибрати ті, які на вашу думку, визначили б особливості освіти в цей період. Підкресліть їх і обґрунтуйте свій вибір. Узагальнення.

Орієнтовна структура.

знищення більшовицької           4 річна народна школа            репресії щодо        

ідеології

                                                                                                   працівників освіти                        

професійні школи                                           Освіта                    евакуація шкіл та

                                                                                                            ВНЗ  

онімечення українського      знищення культурної       руйнування педагогічних

                                                                                            закладів

народу                                     спадщини                                         

2.Розвиток науки.

У  критичному становищі опинилася й наука, але ціною надзвичайних зусиль науковці зробили вагомий внесок у посилення стійкості Червоної армії, у боротьбу за життя і здоров’я людей, у перемогу у Другій світовій війні.

Вже на другій день після вторгнення німецьких військ в СРСР президент АН УРСР О. Богомолець зустрівся з командуючим Південно-Західним фронтом М. Кирпоносом, щоб опрацювати план допомоги вчених діючий армії.

Перед науковцями України були поставлені важливі завдання, які потребували термінового розв’язання. «Ми розуміли, - констатував академік О. Палладін,- що перед нами поставлені складні завдання, які треба було розв’язати негайно, в коротший строк, не розтягувати їх на довгий час”.

З’ясуємо, який внесок в розгром нацизму зробили науковці?

Опрацюємо підручник с.58-59, використовуємо випереджальні завдання.(до 4 хв.)

Учитель. За допомогою кросенсу підсумуємо  роботу.

З початком війни головні науково-дослідні центри  України було передислоковано на Схід.

На оборонну програму працювали 8 лабораторій Фізико-технічного інституту АН УРСР. Вони розробили…

3. Література в роки війни.

Значну роль у піднесенні бойового духу населення відіграла життєствердна сила слова.

Це українська література в роки війни.

Невелика історична довідка.

Виступ 2-х учениць.

Учитель. Вам потрібно буде сказати, які дві течії існували в український літературі цього періоду. 

Виступ 2-х учениць.

Супроводжується показом слайдів.

 1.У боротьбі проти нацизму українські літератори були в перших лавах захисників Вітчизни.   

    Через кілька днів після початку війни у приміщенні штабу Київського військового округу добровільно з’явилися Андрій Головко, Іван Ле, Семен Скляренко, Яків Качура, Леонід  Первомайський.

 2.З 109 із 200 членів Спілки письменників перебували на фронті. Загинув кожен четвертий.

 3.За час війни українські письменники написали понад 120 книжок, збірок, брошур.

 4.В тилу працювали письменники і поети старшого покоління, зокрема: П. Тичина, М. Бажан, О.Корнійчук, М. Рильський, В. Сосюра.

  5.Група письменників – членів ОУН організували Спілку українських письменників на чолі з О. Телігою, яка розпочала видання альманаху української поезії «Литаври».

Запитання.

Учитель. Пригадайте з курсу української літератури період «Розстріляного відродження», яких письменників ви назвете? (М. Бажан, П. Тичина, М. Рильський, Ю. Яновський. О. Вишня. В Сосюра  – це митці, які стали гордістю української літератури). 

До якої течії ви б віднесли цих митців?

Як ви вважаєте, яка  спільна тема буде просліджуватися у творчості 2-х течій.

«Україна мусить родити найсильніші твори про народ у війні, бодай один твір»  

- так писав у «Щоденнику» О. Довженко у 1942 р.

 «Це люди, на сталь перекуті в огні,

Це люди – як брили камінні». Олег Ольжич «Незнаному воякові».

Літературна  сторінка.

Нас будуть цікавити хто ж  ці письменники, поети, які піднімали бойовий дух населення.

Ми  коротенько розкажемо про їх літературну спадщину.

Виступ 2-х учениць.

Супроводжується показом слайдів.

1.Узазальнене  бачення героїзму постало в поемі Миколи Бажана «Данило Галицький»

2.Показ героїзму укр. народу  при захисті своєї Вітчизни від нацистів, всенародного характеру  визвольної  боротьби. Проблема самовідданого служіння  народові навіть без усяких на те засобів та можливостей для цього просліджується у творчості  Остапа Вишні.

3.Сутність України для поета й кожного українця та місія синів і доньок по відношенню до Батьківщини стало девізом для Володимира Сосюри.

4.Правдиву картину буднів війни змалював  Павло  Тичина в поемі «Похорон друга».

5.Яскравими талановитими образами наповнений цикл поезій  Максима Рильського «Неопалима  купина», «Мандрівка в молодість», «Слово про рідну матір», «Світова зоря» поема  «Жага».

6.Возвеличення патріотів, героїв війни; Батьківщини, кохання; засудження  радянської влади за трагедію народу; пошук відповідей на болючі питання розглядає  наш земляк Олександр Довженко.

7.Олег Ольжич «Підзамча», «Незнаному воякові». Його лірика – це сповідь воїна, відкритого й чесного в бою, який чітко усвідомлює, що тільки ціною власного життя прокладається шлях до свободи.

8.Олена Теліга «Душа на сторожі», «Прапори духу». Прометеєвський пафос, життєствердні інтонації, поєднані з жіночою ніжністю і відданістю; непереборне життєлюбство, віра в здійснення мрій.

9.Юрій Клен «Попіл імперій». Широкомасштабне історико-мистецьке полотно, з якого постає доля України в контексті доби. Поема лишилась незавершеною.

 Використовуючи метод РОФТ ми зробимо узагальнення розвитку літератури. Виконаємо невелику письмову роботу, розраховану на два варіанти. (можна працювати в парах повернувшись один до одного).

І-В                                                                                           ІІ-В

Р - сучасний читач                                                           Р -  письменники війни

О – письменникам часу війни                                        О -  сучасним читачам

Ф – SMS                                                                            Ф – SMS

Т – вдячність сучасних читачів                                      Т – послання письменників війни

Орієнтовні відповіді.

-показали жахливу дійсність воєнних років;                  -«Любіть Україну,як  

                                                                                              сонце, любіть

-жорстоку політику Сталіна;                                               як вітер, і трави, і        

                                                                                                води…»;

-піднімали бойовий дух воїнів                                         -захищайте цілісність

                                                                                              своєї держави.

Повернемося до проблемного питання.

Думки учнів.

Райхсміністр  окупованих східних територій Альфред Розенберг вважав, що достатньо знищити пам’ятки культури народу, щоб уже в другому поколінні він припинив існувати як нація.

Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний параграф підручника.

1.Освіта.  Додаток.

    Обставини воєнного часу змусили евакуювати школи України у східні райони СРСР. Під час евакуації вдалося вивезти дещо зі шкільного обладнання. Україна з допомогою союзних республік уживала заходів, щоб поновити роботу шкіл, забезпечити їх кадрами. У нових умовах багато дітей, евакуйованих з України, продовжили своє навчання у школах РРФСР, Грузії, Туркменістану, Казахстану, Вірменії, Узбекистану, Таджикистану. Школи, які виїхали зі своїми педагогічними колективами, проводили навчання українською мовою.   Освіта на окупованих територіях.  Освітня політика фашистів була спрямована на онімечення укр. населення. Німецько-фашистські окупанти заподіяли великої шкоди народній освіті. Вони знищили багато дітей, молодих вчителів, працівників органів народної освіти, учених. Загарбники піддавали освітян небаченим  репресіям, розглядаючи їх як потенційних учасників руху Опору. Тільки в Київській області загарбники закатували та вбили близько двохсот вчителів. Тисячі вчителів та учнів загнали на каторгу до Німеччини. Зруйнували і напівзруйнували 18156 шкільних приміщень, 444 дитячі будинки, 267 дитячих садків, 500 бібліотек з 19-мільйонним книжковим фондом, більшість навчальних корпусів і гуртожитків навчальних педагогічних закладів. Окупанти намагалися знищити українську культурну спадщину — книги Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Вони забороняли читати твори видатних письменників і поетів України, насаджували свою програму навчання, за якою українці мали право лише на елементарну грамоту. Плани знищення системи освіти посідали особливе місце у фашистській програмі поневолення народу України. Перед нападом па СРСР гітлерівці планували таку шкільну політику: «Для ненімецького населення Східної Європи не повинно бути вищих шкіл. Для них досить чотирирічної народної школи. Метою навчання в цій народній школі мали бути проста лічба, щонайбільше до 500, вміння розписатися, переконання, що божа заповідь полягає в тому, щоб коритися німцям, бути чесним, старанним і слухняним» (З листа Гіммлера, 28.05.1940 р.). Було введено в обов’язковому порядку вивчення німецької мови. До початкової школи записували дітей шести — семи років. З перших класів їм намагалися прищепити пошану до окупантів. Гітлерівці наголошували, що українська школа покликана виховувати повагу до німецької культури, щоб у такий спосіб досягти гарантованого встановлення  «нового ладу» на захоплених територіях. Окрім того, через цілеспрямовану працю укр. населення мало зробити свій внесок в остаточне знищення більшовизму. Перед учителями укр. шкіл ставилися такі завдання: виховувати в учнів працелюбність, доброзичливість, акуратність, любов до батьків, повагу до «визволителя України від більшовицького ярма» - А. Гітлера і нім. народу з його культурою. Складалися відповідні тексти для читання та диктанти, подекуди підручники. Використовували й підручники радянських часів, вилучаючи з них ідеологічний зміст.

Головним обов’язком укр. повинна була стати праця на користь Рейху.

Дозволялося організовувати професійні школи. Навчальний процес у них відбувався за програмами, складеними нім. чиновниками. Відновити мережу професійних навчальних закладів окупантів змусила гостра нестача кваліфікованих робітників у господарстві. На червень 1943 р. згідно з повідомленням Київського «Нового українського слова», в місті діяло 6 середніх професійних шкіл. Згідно з архівними документами, організація сільськогосподарських шкіл набула пріоритетного  значення в політиці німців, кошти на їх відкриття та організацію виділялися окупаційною владою регулярно.

Вища освіта.

Нацистський терор охопив і вузівську наукову інтелігенцію. На початку війни німці вчинили тотальну бійню у Львівському університеті, розстрілявши 42 професори, доценти та викладачі. Жертвами гітлерівського геноциду стали 7 тис. представників інтелігенції Харкова.

У роки війни вищі навчальні заклади України припинили роботу та евакуювалися до глибинних районів СРСР. Понад 70 евакуйваних з України вищих навч. закладів продовжували готувати спеціалістів у містах Казахстану, Киргізії, Туркменії. Німці залишили університети, інститути та інші навчальні установи, які продовжили свою роботу лише тому що працюють у сфері виробництва та медицини, гідробіології та метеорології для військово-повітряних сил. До часу не чепали педагогічний інститут (Київ) з метою підготовки необхідного вчительського персоналу для початкових шкіл.

Із виступів А. Гітлера

«… було б помилкою дати освіту місцевим людям. І я зовсім не прихильник створення університету в Києві.»

«… Якщо росіяни, українці та інші вмітимуть читати й писати, це може нам тільки нашкодити.»

Із виступів рейхскомісара Е. Коха « Українцям не треба думати про школи й університети, тому що вони зобов’язані працювати, для роботи освіта не потрібна. Відкриття  навчальних  закладів вважаю зовсім недоцільним, бо освіта лише шкодить…»

« Закрити всі школи, інститути, у яких навчаються учні старше 15 років, а всіх учнів і викладачів цих закладів відправити на роботу до Німеччини. Крім 4-класних шкіл не повинно бути жодної школи.»