Урок "Ліна Костенко. "Доля". "Страшні слова, коли вони мовчать"

Розробка уроку української літератури в 11 класі

Тема. Ліна Костенко. Життєвий і творчий шлях поетеси. Призначення поета й поезії, відповідальність митця перед народом. «Доля», «Страшні слова, коли вони мовчать…»

Мета: ознайомити одинадцятикласників із життєвим і творчим шляхом Ліни Костенко; розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; донести до свідомості учнів істину, що поезія – це вияв громадянської позиції; закріплювати навички аналізу ліричного твору; виховувати засобами поетичного слова громадянську свідомість, мужність, чесність, почуття власної гідності; любов до поезії.

Учні повинні знати: основні події з життя Ліни Костенко; твори поетеси, у яких звучить тема покликання митця.

Учні повинні вміти: висловлювати власні думки про громадянську мужність поетеси; виразно читати й аналізувати твори, працювати в групах, презентувати власні проекти.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет Ліни Костенко, виставка творів письменниці, мультимедійні презентації, відеозаписи, аудіо записи поезій.

Випереджувальні завдання: мультимедійна презентація біографії поетеси, повідомлення «Діяльність Ліни Костенко в наш час» (1 група «Біографи»),  аналіз лірики (2,3 групи «Літературознавці»).

ЕПІГРАФ

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організаційний момент.
2. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми й мети уроку.

Учитель.  Добрий день! Розпочинаємо наш урок літератури – свято зустрічі з поезією. Поезія народилася разом із мовою. Вигадуючи слова для називання предметів, ознак, дій, людина передавала в них власне бачення світу. Сприймаючи довкілля в повноті відтінків, барв, тонів, людина прагнула передати їх у красі слова. Поєднавши музичний ритм із красивим добірним словом, людство дістало змогу проявити свій духовний світ у поезії. Кожне слово, мовлене митцем, стає образом, набуває нових смислів, звучить особливо гарно, закарбовується у пам’яті й у серці. Не кожному дано творити поезію, проте кожен може навчитися відчувати й розуміти її. І той, хто читає вірш, вслуховується в його мелодію, замислюється над значенням слів, стає його співавтором, співтворцем. Бо всяке мистецтво – це поштовх до нової творчості, яка розвиває душу людини, робить її багатою і красивою. Якою повинна бути поезія? Яким має бути поет? На ці питання ми неодноразово давали відповіді, аналізуючи поетичні твори на уроках літератури. Я вам пропоную зараз послухати  уривки з поезій. Поміркуйте, чи одному поетові належать ці тексти, а якщо так, то яким він є?

Юдоль плачу, земля моя, планета,  

Блакитна зірка в часі на плаву,

Мій білий світ, міцні твої тенета, -

Страждаю, мучусь, гину, а живу!

Страждаю, мучусь, і живу, і гину,

Благословляю біль твоїх тенет.

Цю грудочку тепла – у Всесвіті – людину!

І Всесвіт цей – акваріум планет.

******

Я, що прийшла у світ не для корид,

Що не люблю юрби і телекамер,

О як мені упікся і обрид

Щоденний спорт – боротися з биками!

******

• Спадковість?
• Совість.
• Мрія?
• Інститут.
• Любов?
• Життя.
• Зненависть?
• Трутні.
• Минуле?
• Труд.
• Позаминуле?
• Труд.
• З таким минулим – можна і в майбутнє.

******

Поет не може бути власністю.

Це так йому вже на роду.

Не спокушайте мене гласністю.

Я вдруге в пастку не піду.

Працюю в кратерах вулканів.

Я завелика для капканів.

******

Поезія –  рідна сестра моя .

А правда людська − наша мати

******

Так чого ж я шукаю і чим я жива

Велемовний світ, велелюдний.

Ви поезія, вірші?

Чи тільки слова?

(відповіді учнів)

    Так, дійсно. Ці слова належать одній людині – Ліні Василівні Костенко, чию творчість на сьогодні визначають як унікальне явище у світовій культурі XX  і XXI  століть. . Ви пригадуєте цю поетесу? У якому класі, які її твори  ми вивчали? (6 клас…

    Мені хочеться, щоб із нашого уроку кожен із вас сьогодні взяв для себе часточку тієї енергії, якою дихають вірші цієї поетеси. Я хочу, щоб кожен із вас сьогодні  віднайшов для себе «свою» Ліну Костенко. Тож, бажаю вам успіхів!                                                                                             

    А зараз запишіть дату, тему уроку «Ліна Костенко. Життєвий і творчий шлях поетеси. Призначення поета й поезії, відповідальність митця перед народом. «Доля», «Страшні слова, коли вони мовчать…» та епіграф.

       Наша мета сьогодні ознайомитися із біографією Ліни Костенко, проаналізувати її вірші, зрозуміти, що поезія - це не тільки краса слова, а й вияв почуття власної гідності, громадянської позиції людини.

3. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу.

Учитель: А зараз уважно прослухайте вірш, уявіть собі людину, яка його написала.

(на мультимедійній дошці відео презентація вірша «Доля»)

Наснився мені чудернацький базар: 
під небом у чистому полі, 
для різних людей, 
для щедрих і скнар, 
продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш, 
а другі – як бідні Міньйони. 
Хто купляв собі Долю за гріш. 
А хто –  за мільони.

Дехто щастям своїм платив. 
Дехто платив сумлінням. 
Дехто – золотом золотим. 
А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні, 
до покупців горнулись. 
Долі самі набивались мені. 
І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне, 
душею покликала очі… 
– Ти, все одно, не візьмеш мене, – 
Сказала вона неохоче.

– А може візьму? 
– Ти собі затям, – 
сказала вона суворо, – 
за мене треба платити  життям. 
А я принесу тобі горе.

– То хто ж ти така? 
Як твоє ім'я? 
Чи варта такої плати? 
– Поезія – рідна сестра моя. 
А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон. 
І диво велике сталось: 
минула ніч. І скінчився сон. 
А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама. 
І що зі мною не станеться, – 
у мене жодних претензій нема 
до Долі – моєї обраниці.

«МІКРОФОН»

Учитель:

1. Чи сподобався вам цей вірш? Чим?
2. Які враження справив на вас? Які роздуми викликав? 
3. Наша доля залежить від нас самих чи ні?
4. Ми можемо впливати на свою долю?

 

Учитель:  Хто ж автор цієї поезії? У чому її особливість ?

розкажуть нам учні 1 групи «Літературознавці».

Аналіз поезії (паспорт твору, усно). 

Якби одне з багатьох українських видавництв вирішило видані поетичну збірку Ліни Костенко, яка була б повністю присвячена темі творчості, то вийшла б дуже велика за обсягом книжка. І не дивно, що видатна поетеса приділяє величезну увагу згаданій темі, адже творчість для неї — це сенс життя, і вона прагне висловити своє розуміння цього поняття. Тут були б і вірші, присвячені місцю письменника в суспільстві, і поезії, присвячені колегам «по перу», і твори, які б показували душевну роздвоєність митця під час панування тоталітарного режиму. Тут були б твори, які б показали, як відбувалось зростання Костенко-поетеси. Показовим у цьому плані є твір «Доля» із циклу «Крізь роки і печалі», де авторка розповіла про народження в собі поета.  За жанром це вірш, який належить до філософської лірики. За допомогою алегоричної форми сну Ліна Костенко спілкується з власною долею.

На містичному базарі продаються різні долі, які умовляють купити їх. І тільки одна Доля не пропонує себе, бо стверджує, що за неї треба платити життям. Читач здогадується: Ліна Костенко говорить про нелегку долю митця, для якого 
Поезія — рідна сестра моя. 
Правда людська — наша мати. 

Ці рядки підкреслюють, що Поезія і Правда тісно пов'язані між собою, а отже, справжній митець підкоряє свої творчі пориви служінню Істині. Особливо промовисто це звучало у той час, коли був написаний вірш, час ідеологічної однолінійності, утисків і цензури. Поняття істини, як розуміла його Ліна Костенко, не збігалося з офіційним розумінням «правди» соцреалістичного мистецтва. Однак час, як лакмусовий папірець, виявив, чиє розуміння Правди було істинним. Оптимістичним акордом звучать останні рядки поезії: 
 

Я вибрала Долю собі сама. 
І що зі мною не станеться — 
у мене жодних претензій нема 

до Долі — моєї обраниці.

 

У вірші використані художні засоби: епітети (чудернацький базар, чисте поле, ясне обличчя), антитеза (для щедрих і скнар, одні були царівен не гірш, а інші - як бідні міньйони, хто купляв собі долю за гріш, а хто – за мільйони), метафори (Дехто щастям своїм платив. Дехто платив сумлінням; душею покликала очі…). Римування – перехресне, віршовий розмір – амфібрахій.
                                                       

  6.  Якою ви уявляєте людину, що їй належать ці слова?

Я вибрала долю собі сама.

   І що зі мною не станеться, -

      У мене жодних претензій нема

                                            До долі – моєї обраниці.

(після відповідей учнів портрет Ліни Костенко з’являється на мультимедійній дошці)

5. Отже, подивіться на портрет Ліни Костенко. Чи збігається ваше уявне зображення поетеси з дійсним? У чому?

    Отже, долю Ліна Костенко вибрала собі сама. Її поетичне слово змушувало стрепенутися, гордо розправити плечі або ж спалахнути від сорому. Воно розбуджувало притуплену гідність, коли презирливо мовчало. Є в Ліни Костенко «вірші-квіти» і «вірші-дуби», немає і не могло бути лише «віршів-рабів». Тому й дивується, як це українці мають встати з колін. На них вона не стояла ніколи! У цьому ви переконалися, читаючи біографію Ліни Костенко.

А зараз учні 2 групи «Біографи» презентують результати своєї роботи. Учні класу складають тези почутого (виступи учнів супроводжуються показом відповідних слайдів)

Учитель: яке ж враження про поетесу склалося у вас після виступів ?

(після відповідей учнів, на дошці з’являється слайд «асоціативний кущ»

Ліна Костенко).

Зверніть увагу, усі ваші враження про поетесу ми бачимо зараз на дошці.

(один із учнів зачитує записи на слайді)

Учитель: Якби у вас була змога зустрітися із Ліною Василівною особисто, про що б ви запитали її у першу чергу? (учні ставлять запитання, орієнтовано про поезію, слово, митця).

Учитель: У чому ж сила слова? Чи можна в наш час, коли, здається, про все вже давно сказано, бути оригінальним у творчості? На ці запитання ми знайдемо відповідь у поезії Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать…». Прослухайте вірш і почуйте відповідь.

6. Учень із 3 групи «Літературознавці» декламує вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…». .

Страшні слова, коли вони мовчать, 
коли вони зненацька причаїлись, 
коли не знаєш, з чого їх почать, 
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів, 
із них почав і ними ж і завершив. 
Людей мільярди і мільярди слів, 
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія - це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.

 

Аналіз поезії учнями 3 групи.

Автор: Ліна Костенко

Рік: 1980

Збірка: останній вірш у збірці "Неповторність"

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Вид лірики: філософська

Провідний мотив: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва.

Інші наявні мотиви: пошуки свіжого, оригінального; творчість як категорія краси.

Віршовий розмір: ямб

Вид римування: перехресне

Художні засоби: оксюморон (слова мовчать), епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова причаїлись); антитеза (краса й потворність, асфальти й спориші). У вірші поетеса доводить, що відповідальність митця перед людьми за свої слова велика, адже їм вірять, до них прислухаються. Як важливо сказати щось своє, неповторне, вагоме, яке б зачепило душу людини, підтримало її, розрадило. Ліна Костенко переконана: якщо ти справжній поет, то твоя поезія має бути «завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Хай буде велика праця душі, муки творчості, аби знайти оте єдине, неповторне слово, яке залишиться в пам'яті й у серцях людей.

 (учні класу роблять відповідні записи у зошитах).

Учитель: А зараз прочитайте вислови відомих людей. Прокоментуйте їх. Поміркуйте, як вони стосуються теми нашого уроку:

Поезія має ту властивість, що зникнути навіки не може: закумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися (Є. Маланюк). Чим більший поет, тим глибші корені його творчості              (М. Рильський). Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого             (В. Стус). Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті (Леся Українка). Поет розширює зміст нашого внутрішнього «я», зворушуючи його до глибини (І. Франко). Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність… (М.Хвильовий). Ще слів нема. Поезія вже є (Л. Костенко).             (відповіді учнів)

У творах яких українських поетів уже звучала тема призначення поета й поезії?(Євген Маланюк, вірш «Стилет чи стилос?», Леся Українка «Давня казка» та ін..).

4. Підведення підсумків.

Учитель

     Ми ознайомилися з маленькою краплиною бездонного океану поезії Ліни Костенко. Сьогодні багато хто з вас відкрив для себе цю поетесу, про яку літературознавець Валерій Шевчук , переадресувавши слова Івана Франка про Лесю Українку, сказав: «Можна сказати, що нині Ліна Костенко – єдиний мужчина на всю соборну Україну!.. Чоловіки ламалися і відступали, а вона – ні. Вона людина – високодуховна. Тільки високодуховні стають митцями».

5. Рефлексія.  Оцінки.

Учитель

Що  взяли ви для себе із сьогоднішнього уроку?

Що очікуєте  від подальшого знайомства з поезією Ліни Костенко?

А зараз, діти, ПОЕТИЧНА ХВИЛИНКА

Послухайте уважно вірш . Хто його декламує? (на мультимедійній дошці відео запис вірша Ліни Костенко «Крила»  , декламує Богдан Ступка)

Учитель

Хто ж декламує цей вірш? (відповіді учнів).

      Кожна людина має крила, тож розправте їх, діти, для польоту творчого, сміливого. Будьте щирими, живіть без фальші, як робить це Ліна Костенко. Ростіть крилатими!

6. Домашнє завдання (диференційоване)

1. Опрацювати сторінки підручника 250-258 , знати основні події з життя Ліни Костенко ( усім учням класу).
2. Вивчити вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…»  (за бажанням).
3. Написати твір на тему «Поезія – це завжди неповторність»  (високий рівень).
4. Індивідуальні: підготуватися до виразного читання поезій «Українське альфреско» (Колесник Анастасія), «Життя іде і все без коректур…» (Контарєва Альона), «Вже почалось, мабуть, майбутнє…» (Буряк Руслан).