Урок літератури рідного краю "Цієї осені не бачу я краси..."

Урок літератури рідного краю, 11 клас

Тема. «Цієї осені не бачу я краси…»

(Тема війни у творчості Т.Лісненко)

Мета(формування компетентностей): предметні: узагальнити та систематизувати знання учнів про життєвий та творчий шлях поетеси- землячки Т.Лісненко; розкрити глибину усвідомлення реальності трагічних подій та драматизму сучасної доби; ключові: удосконалювати вміння ідейно-художнього аналізу ліричних творів; розвивати критичне мислення та аналітичні здібності; загальнокультурні: виховувати почуття поваги до історії та героїв, що її творять, відповідальності перед Батьківщиною та причетності до творення її історії

Міжпредметні зв’язки:  інформатика, образотворче мистецтво.

Обладнання: портрет Т.Лісненко, тексти поезій, відео та слайди до теми уроку, Тип уроку: урок засвоєння нових знань і вироблення на їх основі умінь та навичок із застосуванням ІКТ та інтернет-технологій.;урок- зустріч

Форма уроку: групова робота

Інтерактивні методи: мозковий штурм, інтерв’ю, дискусія, незакінчене речення.

Випереджувальні завдання:

                                «Біографи» - збирали відомості про життєвий шлях поетеси-                                 землячки, запросили її на онлайн-зустріч.

                                «Декламатори» - підготували зразки найкращих поезій  даної тематики.

              «Критики»-зробили ідейно-художній аналіз поезій.

                                «Кліпмейкери» - створили буктрейлер .

 

 

Перебіг уроку

 

                                                                      Війна, війна!

                                                                      І знов криваві ріки!

                                                                      І грім гармат,і шаблі дзвін.

                                                                      Могили,сироти,каліки

                                                                      І сум покинутих руїн.

                                                                                          Олександр Олесь

І.Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.Робота з епіграфом

- Прочитайте уривок із вірша українського поета О. Олеся.

- Чи розкриває суть значення слова ВІЙНА епіграф до уроку – фрагмент поезії українського поета О. Олеся?

2. Слово учителя

 Війна… страшне слово… Хоч би скільки книжок було написано про  війну, мабуть, ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано.

3. Асоціативна розминка

 (Пісня «В Україні війна…» виконує Іван Попович)

- Чому цією піснею розпочато урок?

- Які асоціації виникають у вас, коли чуєте слово «війна»? Складіть і запишіть асоціативний ланцюжок до цього слова. (Війна  -  руїни, загарбання, смерть, втрати, біль, сльози тощо).

ІІІ. Оголошення мети й завдань уроку

1. Слово вчителя

Війна… Страшне слово. Страшніше, ніж смерть, тому що смерть – неминуче природне явище, а війна - страхіття, викликане злою волею інших людей. Це не просто — говорити про війну, що йде по землі, що перевіряє кожного на міцність: чи вистоїть, чи витримає, чи захистить Вітчизну?  Упродовж цього уроку ми познайомимося з  творами  Тетяни Лісненко ,у яких висвітлюється тема війни «Цієї осені не бачу я краси» . Ми спробуємо, читаючи, обговорюючи, пережити події та випробування, а головне — спробуємо зрозуміти, що допомагає зберегти в людині людське, допомагає подолати війну.

ІV. Основний зміст уроку

1Слово вчителя

Минулого року ми познайомилися із творчістю талановитої землячки, здійснили уявну подорож у поетичний світ поетки, розкрили її багатогранність. Тож давайте  познайомимо наших гостей із життєвим і творчим шляхом

Т. С.Лісненко.

2 Знайомство з автором.

Презентація біографів

Лісненко Тетяна Станіславівна народилася в с.Лучка Липоводолинського району на Сумщині 12 серпня  1959 року в сім’ї колгоспників. Дитинство пройшло на квітучих берегах річки Хоролу, де пишно цвіли чебреці та пахуча материнка. Закінчивши школу, продовжила навчання в Шосткинському ПТУ-13, працювала на підприємстві «Свема».

    Після закінчення Сумського педуніверситету (1990р.) працювала вчителем української мови та літератури, народознавства та малювання, а потім -  заступником директора з виховної роботи в ЗОШ № 3 міста Ромен.

Цікавою і неповторною сторінкою в її біографії стала посада начальника відділу культури Роменського міськвиконкому, де Тетяна Станіславівна зустріла нових друзів, однодумців , тих, кому не байдужі проблеми культури та освіти. З серпня 2003 року працювала заступником директора з виховної роботи в Комунальному закладі Сумської обласної ради Роменській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів імені О. А. Деревської. Викладала українську мову та літературу, образотворче мистецтво та народознавство. « Вчаться у того, кого люблять ,кого поважають і кому вірять», - така життєва позиція Тетяни Лісненко. На її думку, діти винятково чутливі до фальші, вони помічають найменші прогалини у рухах, поглядах, поступках. Але радо відгукуються на щирість,на любов і повагу.

Наразі - вчитель української мови і літератури Роменської ЗОШ №7(а до цього працювала у школі №8,яка вщент знищена ворогом 23 серпня) у Сумській області.

Педагог, журналіст, письменниця, громадська діячка. Вчитель української мови і літератури.

Голова ГО «Літературне об’єднання «ДИВОСЛОВО». Автор 23 прозово-поетичних книг, три з яких були номіновані на щорічну премію Президента України

  Лауреат трьох літературних премій – Павла Ключини, В. Сосюри та О. Олеся. Член Конгресу літераторів України. Член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка. Ініціатор та організатор щорічного Шевченківського марафону «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь роки» на Роменщині з 2014 року.

Лауреат багатьох Міжнародних та Всеукраїнських літературних конкурсів. Друкувалася в літературно-художніх виданнях “Ковток життя”,  літературно-художньому альманасі “За чашкою кави”, антології сучасної української поезії, літературно-художньому альманасі “Скіфія-2020-Літо” та музичному альманасі “Октава”,   видавництва “Склянка Часу*Zeitglas”, поетичному альманасі “Житомир TEN” та багато інших.

Близько  30 поезій покладено на музику композиторами України  і широко популяризуються. Нагороджена медаллю «За вірність заповітам Кобзаря»  та медаллю «За заслуги перед мистецтвом».

Слово вчителя Осінь – улюблена пора багатьох людей. І не даремно. У цю надзвичайно барвисту, золоту пору так хочеться забути про все, милуватися, як «осінь срібну ниточку снує», «мереживо віша на клени сумні», слухати, як «дощ вересневий у серці шумить», як «вітер виє,… лист підхоплює й несе…».До недавніх подій  Тетяна Станіславівна милувалася і захоплювалася цією порою природи,та тільки… не тепер

3.Презентація декламаторів

Цієї осені не бачу я краси,

Не бачу листя ,білих хризантем…

Втомилась від щоденної сльози,

Тамуючи в душі болючий щем.

А ще дощі марудні-ночі й дні!

 І вся робота якось невпопад.

Я скоро задихнуся в цій війні,

А вже на носі місяць листопад.

Нікчемно вітер листячко скубе,

Війна прошила хрестиком блакить…

І страх в душі, мов нігтями скребе,

І туга в ніч з печаллю гомонить.

Все чорно- сіре в дзеркалі війни…

Вже досить горя! Досить смерті й ран!

Гірчить війна ,як прілі полини,

У серці суму й болю повен жбан.

…Човном дірявим осінь проплива,

І час біжить, полишивши перон.

Змінили одіж сливи і айвА,

Печально стогне жовтня саксафон.

Ох осінь-осінь, чом твоя краса,

Мов мертва скрипка, трепетно мовчить?

А страх війни по душах галаса

І вітер бід скривавлених кричить

4.Презентація критиків

Ідейно-художній аналіз

Тема: відображення болючих переживань, викликаних подіями війни.

Ідея: засудження війни, яка «прошила хрестиком блакить»

Основна думка: «Вже досить горя! Досить смерті й ран!»

Художні засоби.

Епітети: « болючий щем», «марудні ночі й дні», «мертва скрипка», «скривавлені біди»

Порівняння: «страх,мов нігтями скребе», «гірчить війна, мов прілі полини»,

«осінь,мов мертва скрипка»

Персоніфікація: «війна прошила», «час біжить», «вітер кричить»

Метафора: « на носі місяць листопад», «гірчить війна», «стогне жовтня саксафон» «страх війни по душах галаса».

5.Презентація декламаторів

Поставив Бог на паузу життя,

Земля моя в руїнах, ледве диха…

Людської долі сіре вишиття

Так щедро прикрашає чорне лихо…

 

Ідуть бої… Прострелене плече

В вишневої моєї України.

Вогонь пекельний серденько пече

І тоне зір у вирвах і руїнах.

 

Спинився час. Спіткнувсь о дике зло.

Земля моя у болі і тривозі.

Давно такого жаху не було

На нашій битій праведній дорозі.

 

Тремтить земля… Горить моя земля!

І день і ніч і молиться, і плаче.

Сама з собою ледве розмовля,

Благає в безвість: «Визволи, козаче».

 

А чорний крук накаркує біду,

Вороння сірим маревом вкриває.

І вже не родять яблука в саду,

Там чорний біль на кронах виграває.

 

Земля ковтать втомилася дими,

Знов чути близько вибухи смертельні.

Де ангел той, що з білими крильми,

Вогонь що згасить владно на пательні?

 

Хрести, хрести… Лиш множаться хрести…

Злітають в небо хлопців наших душі.

І скільки ж буде горе це рости ?

Свідомість душу болями ворушить.

 

Поставив Бог на паузу життя…

6.Презентація критиків

Ідейно-художній аналіз

Тема: відображення страшних подій війни; поезія наповнена гіркотою і болем

Ідея: засудження злочинів рашизму.

Основна думка: « І скільки ж буде горе це рости ?».

Жанр: патріотична лірика.

Художні засоби.

Епітети: «сіре вишиття», «чорне лихо», «пекельний вогонь», «чорний біль», «бита праведна дорога»

Персоніфікація: «спинився час», «тремтить земля», «біль виграває», «земля втомилася».

Метафора: «сіре вишиття так щедро прикрашає чорне лихо», «чорний біль на кронах виграває», « вогонь пекельний серденько пече», «Земля ковтать втомилася дими»,  «свідомість душу болями ворушить».

Риторичне запитання : «І скільки ж буде горе це рости ?»

7.Презентація декламаторів

              Перед боєм

Цигарку перед боєм запалю,

Зроблю тривожно глибоко затяжку,

І птахам всім замовкнути звелю, -

Мені сьогодні боляче і важко…

 

Загинув брат в нерівному бою,

І батька підло куля наздогнала.

Свою Вкраїну я не пізнаю,

У неї нас лишилося так мало.

 

Ще фото поцілую й пригорну,

Воно отут окрилює й тримає.

Я ненавиджу прокляту війну,

Що чорним горем всіх нас обнімає.

 

Згадаю маму в рідному краю,

Як біля хати сіяла ромашки,

Як гладила голівоньку мою, -

Мені сьогодні боляче і важко.

 

Гірку цигарку якось допалю,

І прокручу всі роки пережиті.

Без слів  сьогодні Господа молю:

«Не дай упасти, дай мені ще жити».

 

Свистять ворожі кулі угорі,

Тривожна мить відкапує хвилини.

А на калині плачуть снігурі,

Червоні птахи неньки-України.

 

Іду у бій, не знаю, чи верну,

Наснилось чорне в полі вороняччя.

Якщо в бою я часом упаду,

За мною небо зоряне заплаче.

 

Цигарку перед боєм запалю,

Під крик гучний невидимої пташки.

Я вас усіх цілую і люблю,

Хоч на душі так боляче і важко

  7. Презентація критиків          

Ідейно-художній аналіз

Назва твору: «Перед боєм».

Жанр: вірш-сповідь

Тема: монолог бійця перед боєм.

Ідея: возвеличення мужності, відваги, готовності на самопожертву українських воїнів

Основна думка: засудження війни як найбільшого лиха людства.

Художні засоби

Епітети: «тривожна мить», «чорне горе», «проклята війна», «гірка цигарка».

Метафори; « фото окрилює й тримає», «війна, чорним горем всіх нас обнімає»

«тривожна мить відкапує хвилини».

Інверсія: «загинув брат», «наснилось поле», «крик гучний», «небо зоряне»

Слово вчителя

Не для кого не секрет, що для матері немає найбільшого горя, ніж невідомість про рідну дитину. Коли болючим щемом стискають серце страшні слова: «Ваш син у полоні…»

8 Презентація декламаторів

Серце матері

В полоні син… А мати – тут, на волі,

Та хмелем руки їй скорбота обвива.

Її не втішать відомості голі,

Її не втішать зболені слова.

Вона чекає… Скільки їй чекати?..

Сивіють скроні, сліз уже нема.

І день, і ніч виходить виглядати, –

Його ж нема. Невже його нема?

Пішов колись стежиною у лузі,

Вона ж цілує все його сліди.

Мов чайка, б’ється крилами у тузі,

Та все ніяк не вирветься з біди.

Нема новин і вісточки немає,

Нехай би хоч два слова до рідні! …

А там – війна. Печаллю обнімає

Холодні ночі, виплакані дні.

Душа пече і серце болем плаче,

Перед очима – син її… Вона

«Хай буде тричі проклята війна!»

9.Презентація критиків

Ідейно-художній аналіз

Назва твору: «Серці матері»

Тема: возвеличення безмежної материнської любові до сина; зображення душевних страждань, викликаних полоном сина

Мета: засудження війни як найбільшого зла людства

Основна думка: «Хай буде тричі проклята війна!»

Художні засоби

Епітети: «зболені слова», «відомості голі», «виплакані дні»

Порівняння: «мов чайка, б,ється», «скорбота хмелем руки обвива»

Метафори: «не втішать зболені слова», «душа пече і серце болем плаче»

Слово вчителя

Любі друзі, поезії, що сьогодні пролунали, ми взяли із збірки Т.Лісненко  «Любов і Ненависть». Наші кліпмейкери створили буктрейлер «Любов і ненависть».

Перегляд відеоролика

Слово вчителя:Творчість Тетяни Станіславівни вражає тим, що в її віршах  немає фальші,  не оспівуються неіснуючі цінності. А ліричний герой завжди  щирий: він по – справжньому любить і ненавидить. Його любов до України  завжди справжня, бо виростає з любові до матері, батька, домівки. Вона не пафосна, а вистраждана, особливо це стосується подій сьогодення:

Проклятий враже, нас не налякаєш

Відсутністю і світла, і тепла.

Погано ти, московіє ,нас знаєш,

І тільки трупи по Вкраїні розкидаєш,-

Своїх в полях вкраїнських залишаєш,

Ти завжди так вчиняла і жила.

Ми свою землю рідну захищаєм,

Як наші предки-прадіди й діди.

І ворогам ніколи не прощаєм,

Свій шлях собі до щастя вибираєм,

Хоч друзів, рідних у борні втрачаєм…

Страшні лишають нелюди сліди.

Ми все оте страхіття перебудем,

І села відвоюємо й міста!

Вдихнем ,я вірю, знов на повні груди,

Бо ми- за волю! Всі ми- правдолюби,

З очей ми знінем орківську облуду,

Й заколосяться знову в нас жита.

           Слово вчителя Ось і добігає кінця наша зустріч із талановитою  поеткою, журналістом, громадським діячем і просто цікавою особистістю. Дякуємо Вам, Тетяно Станіславівно,  за щире слово, за вашу невтомну працю, за любов до прекрасного,  яку ви даруєте людям. А учнів прошу поділитися враженнями від сьогоднішнього уроку.

V. Рефлексія.

1. Незакінчене речення.

 Сьогодні на уроці я дізнався/навчився…

 Мені найбільше сподобалось…

 Мене найбільше вразила поезія…

 Поезія автора спонукає задуматись про…

Учитель підсумовує: Я щиро сподіваюсь, що твори, які лунали на уроці, яскраво проілюстрували все те зло, жахіття та страждання, які принесла нам ця ненависна війна .Переконали кожного у безмежній любові автора до України, народу.Вчать нас бути патріотами,адже немає тепер питання нагальнішого, важливішого, ніж збереження миру, забезпечення – найголовнішого для кожної людини – права на життя, можливості щасливо жити й працювати в рідному краї.Ми повинні винести важливі уроки для себе. Війна – це зло, породжене байдужістю, моральною деградацією, спотворенням духовних ідеалів і підміна їх матеріальними фальшивками.                     

 VI. Оцінювання (взаємо оцінювання, само оцінювання) роботи учнів.

(Учні заповнюють картки само оцінювання, учитель підсумовує роботу, коментує оцінки роботи груп).

VІI. Домашнє завдання (диференційоване).

• Скласти сенкани  «Війна», «Мир»

• Написати есе «Поставив Бог на паузу життя»

• Рекомендувати поезії для читання ровесникам.