Урок літературного читання з елементами інтеграції з образотворчого мистецтва

 

                     Урок літературного читання з елементами інтеграції  з                            

                                 образотворчого  мистецтва у  2 класі

Тема. «Які бувають музеї» за Л.Гладун «Державний музей іграшок»

 

Мета:

• формування предметних компетентностей: ознайомити дітей з різними видами музеїв на прикладі музеїв рідного краю; вчити читати текст частинами , переказувати його, доповнювати переказане; розвивати вміння працювати в групах, складати розповідь про свою улюблену іграшку; виховувати любов до рідного краю, бажання пізнавати невідоме.
• формування ключових компетентностей:

уміння вчитися: формувати здатність сприймати мету, яку ставить учитель, працювати швидко і зосереджено, дотримуватися режиму навчальної діяльності  , визначати головне, самостійно робити висновки з тексту;

• комунікативної: удосконалювати володіння позитивними навичками спілкування, уміння налагоджувати взаємодію під час роботи в парі, будуючи відповідним чином свої висловлювання;
• інформаційної: розвивати вміння здобувати необхідну інформацію, користуватися додатковими джерелами інформації;
• громадянської: виховувати шанобливе ставлення до вчителів, до навчання, до самого себе.

Тип уроку: урок набуття нових знань.

          Обладнання: карта України, презентація «музеї рідного краю», виставка                      

          улюблених іграшок дітей , ноутбук, текст статті «Державний музей іграшок»,            

          акварелі, пензлики, виготовлені іграшки з солоного тіста.                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Хід уроку

І.Організаційний момент.

Зараз почнемо читання урок

Ми з вами зробимо ще один крок

В країну чудову,в країну казкову,

Що так нас чарує й збагачує мову.

Тож сядьте рівненько,будьте уважні

Щоб працювати було вам неважко.

ІІ. Мовленнєва розминка.

1.Робота над скоромовкою. Читання «Дощиком».

          - Равлик, равлик, вистав ріг – дамо сиру на пиріг.

           Виставляє равлик роги: - Забирайтесь геть з дороги!

           Відійдіть, я поспішаю, бо рогами забуцаю!

2.Гра «Впізнай слово»

Із букв слова хмаринка скласти інші слова

(хмара,нирка,рана,ранка,манка,мир,рак,марка,рама)

3. Вправи для розвитку артикуляції дихання.

   *Цокання язиком у ротовій порожнині.

   *Як дзижчить комарик?

   *Надуваємо щоки.

   *Подути на кульбабку.

   *Маятник – ротик відкритий в усмішці,язик рухається від лівої до правої щоки.

ІІІ. Перевірка  домашнього завдання.

    Гра «Обличчям до обличчя»

    Учні повертаються в парах обличчям одне до одного і стисло переказують оповідання.

ІV. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.

1.Закінчити вірш.

     У всіх людей одна святиня

     Куди не глянь, де не спитай.

     Рідніша їм своя пустиня,

     Аніж земний в чужині рай.

     Нема без кореня рослини,

     А нас, людей, без … (Батьківщини).

• Діти, а як називається наша Батьківщина? (Показ України на карті).

2. Приказки про рідний край.

  *Де рідний край – там і рай.

  *За рідний край – хоч помирай.

*Там земля мила, де мати народила.

 *Людина без Батьківщини – що соловей без пісні.

3. Складання асоціативного куща до слова Україна.(Рідна земля, Київ, Дніпро, вінок,вишиванка,Чорне море,калина,мамина пісня і т.д.)

 - Всі слова,які ви назвали – це наша сучасне і минуле,наша історія. А щоб ми не забували про історію України,історію нашого народу, берегли її, існують спеціальні заклади – музеї. Що ж таке музеї?

Музеї  - це заклади для збору,зберігання, вивчення і популяризації пам’яток культури і мистецтва. Музеї є невичерпним джерелом інформації про історію, традиції, побут та культуру нашої рідної землі.

 - Діти, а що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? (Відповіді учнів).

V. Сприймання й усвідомлення   нового   матеріалу.  Опрацювання за Л.Гладун «Державний музей іграшки»

1. Повторення правил поводження в музеї

 - Уважно слухати екскурсовода.

 - Голосно не розмовляти.

 - Не їсти.

 - Не торкати експонати руками.

2. Види музеїв . (Розповідають підготовлені учні)

Краєзнавчі –традиції, побут, культура України.

   Меморіальні – присвячені одній людині.

   Історичні – розповідають про минуле нашого краю.

   Літературно – меморіальні – музеї українських письменників.

  Етнографічні – музеї архітектури і побуту українського народу та інші.

3. Музеї рідного краю.

  - Які ж є музеї в нашому краї?

    (Перегляд слайдів на ноутбуці)

 У Драбові – краєзнавчий музей.

 У с. Ковалівка – музей Михайла Масла.

 У м. Каневі – музей Великого Кобзаря Т.Шевченка.

 У м. Черкаси – краєзнавчий музей, художній музей, музей Василя Симоненка.

• Існують і незвичайні музеї: музей скла у Харкові, музей шоколаду у Львові, музей пожежної безпеки у Чернігові. А ми сьогодні познайомимося з музеєм іграшок у Києві.

4. Словникова робота.

4.1.Читання слів «луною» за вчителем.

    З цікавістю                                          у національному

    Брязкальця                                         порцеляновим

    Колекції

     вбранні                                                торохтельця

    віруваннями

 4.2 Довідкове бюро

Колекція – зібрання однорідних предметів, що становить певну цінність.

Трансформер – тут: іграшка, зовнішній вигляд якої можна змінювати шляхом переміщення її окремих частин.

     Порцелянове – зроблене з білої кераміки, з якої зазвичай виготовляють тонкий посуд.

5. Робота в групах.

    Читання частин тексту, обговорення прочитаного у групі, підготовка до переказу, визначення групою.

6. Переказ прочитаного у групах.

Доповнення членами групи розповіді товариша.

Фізкультхвилинка

І – і – і – посміхнуся я тобі.

Я до тебе повернуся

І тобі теж посміхнуся.

Ми пограємось з тобою

І присядемо обоє.

Руки вгору підніматимем

І донизу опускатимем.

Відпочили ручки, ніжки.

Знов сідатимем до книжки.

7. Запитання «Група – групі»

 - Який вік музею іграшок?

 - Які рідкісні іграшки можна побачити в музеї?

 - Скільки років трансформеру?

 - Що є гордістю музею?

 - Діти, то які рядки тексту є висновком – для чого потрібний музей іграшок?

8. Гра « Мікрофон».

   Розповідь про свою улюблену іграшку за планом, показ іграшки.

1. Як називається іграшка?
2. Хто її вам подарував?
3. З якого матеріалу зроблена?
4. За що ви її любите?
5. Як ви з нею граєтесь?

9.Вправа « Сенкан».

 - Складемо сенкан до слова музеї.

     Тема: Музеї.

Які музеї?  Художні, краєзнавчі.

Що роблять? Зберігають, вивчають, збирають.

Речення. На екскурсіях ми відвідуємо різні музеї.

Синонім. Пам’ятки культури.

10. Практична робота.

 -  На уроці образотворчого мистецтва ви виготовили із солоного тіста свою улюблену іграшку. А зараз я пропоную вам її розмалювати.

Виставка робіт учнів.

VІ.  Підсумок уроку.

• Чи справдилися ваші очікування?
• Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?
• Що вас найбільше вразило?
• Розповідь про чию іграшку вам найбільше запам’яталася?

VІ.  Домашнє завдання.

Дізнатися у своїх рідних, яким іграшками вони гралися в дитинстві. Якщо іграшка збереглася, принести її в школу. Намалювати свою улюблену іграшку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята

« Українська мова – давня й молода,

                                світить рідна мова, як жива вода»

Учениця.Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Є у нас предмет чудовий –

Урок рідної мови.

Ласкаво просимо ми вас

На урок-свято до нас.

Звучить пісня «Ми є діти українські»  у виконанні учнів класу.

 

1-а учениця. Мова кожного народу

Неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші трелі солов’я.

2-учениця. На своїй природній мові

І потоки гомонять.

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

3-учень. Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

 В дар дали мені батьки.

4-ий учень. Берегти її,плекати

Буду всюди ц повсякчас, -

 Бо ж єдина – так, як мати, -

Мова в кожного із нас.

Учитель. Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля.

І де б не були ми, завжди хвилюємося, почувши рідне слово,скрізь відчуваємо поклик Батьківщини.

5-а учениця.Любіть Україну у сні й наяву,

 Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

6-а учениця. Всі народи мову мають.

Всі пісень своїх співають.

Бо хто має мову рідну,

Той багатий, а не бідний.

7-ий учень. Мова! А що таке мова? Народ говорить, що  слово до слова – зложиться мова. Т.Г.Шевченко з цього приводу сказав:

Ну що б здавалося, слова…

Слова та й голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує…

 

8 -а учениця. А вірна дочка українського народу Леся Українка єдину надію покладала на рідне слово.

Слово, моя ти єдинаязбоє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів…

 

Учитель. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги. А любов до рідної мови починається з колиски , з маминої пісні, адже у ній – материнська любов і ласка. Світ добра і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

9-ий учень. Не цурайтесь того слова,

Що мати співала,

Як малого повивала,

З малим розмовляла.

Звучить «Колискова» Н.Май у виконанні учнів.

10-ий учень. Типостаєш в яснійобнові ,

                           Як пісня, линеш,рідне слово,

 Ти наше диво калинове,

                           Кохана материнська мово!

11-а учениця. Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває, -

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

12-ий учень. Як ту мову нам забути,

 Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

 Ненька наша мила?

Учитель. Наша мова багата на прекрасні звертання.

13-а учениця. Є в нашій мові прекрасні звертання,

                           Добрі і щирі прекрасні слова.

                          Тими словами усяк без вагання

 Маму найкращу свою назове.

14-а учениця. Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

                           Матінко, уміх твій ніжний ловлю.

                           Мамонько рідна, моя дорогенька.

                           Я над усе тебе в світі люблю!

15-ий учень. Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

 Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло.

16-а учениця. Татку, татусеньку, таточку, тату,

                           Кращого в світі немає навкруг!

                           Татоньку, хочу тебе обійняти,

                           Ти мій порадник, заступник і друг!

17-ий учень. Я до бабусі з любов’ю звертаюсь.

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

18-ий учень. Й до дідуся я іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

 Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить.

19-а учениця. Слово могутнє, яка в ньому сила!

Скажеш з любов’ю і радість росте.

 Слово хороше народжує крила,

Ви не забудьте ніколи про те.

20-ий учень. Донечко, синку, сестрице, братусю, -

 Дружна, велика,щаслива сім’я!

Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, -

 Мій оберіг і родина моя!

Звучить пісня «Червона калина» Н.Май у виконанні учнів класу.

21- а учениця. О, рідна мово, серцю близька, -

Ти – щира пісня материнська!

Тебе ми любимо від роду:

 Ти – мудрість нашого народу!

22-учень. Крізь заборон важке каміння

Пробилась ти, немов проміння.

Тобою можемо гордиться –

Ти – чиста дзвонкова криниця.

Учитель. Але, на жаль, діти, є люди, які цураються своєї рідної мови. Ось як про це пише Павло Глазовий.

                                                 Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші – не мина жодної крамниці.

Попросив він: «Покажіть кухлик, той, що скраю».

Продавщиця: «Што? Чего? Я нє понімаю?!»

• Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
• Дакакой же кухлик здесь, єслієто кружка!

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:

• В Україні живете й не знаєте мови…

Продавщиця теж була гостра і бідова:

• У мєня єсть свій язик, ні к чємумнє мова!

І сказав їй мудрий дід: «Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має бідна язика, і не знає мови.

 

23- учень. Ти зрікся мови рідної. Тобі

                    Твоя земля родити перестане,

                    Зелена гілка в лузі на вербі

                    Від доторку твого зів’яне!

                    Ти зрікся мови рідної. Нема

                    Тепер у тебе роду, ні народу…

Учитель. А тепер трошки жартів.

Дві учениці.

• Ой, кумо, зима буде люта.
• Невже?
• Страшні морози будуть.
• Та ну.
• Так буде холодно,що аж ну…
• А ти звідки знаєш?
• Бо в мене кожуха нема.

Учень. Або ви, тату, йдіть по дрова, а я буду вдома, або я буду вдома, а ви йдіть по дрова. Усе ж кому-небудь та треба йти.

Три учні. Давно це було. Питає учитель панського сина:

• Скільки буде два і два?
• Три, пане вчителю.
• Як то три?
• Ну, три з половиною
• Як я бачу, то ти цілком дурень
• Ну чотири.
• То чому ж ти відразу не сказав?
• А хіба можна відразу дати чотири, не поторгувавшись.

Учень. Їхав раз дядько поганою конячиною, а вона й зупинилася. Так  він сам запрігся, а її прив’язав до воза та й каже: «Не схотіла їхати, то йди пішки».

 

Учитель. Український народ склав багато жартівливих пісень. Найбільше вони виконувались на ярмарках. Давайте трохи підглянемо до господині однієї української сім’ї, подивимось, що там відбувається.

Інсценізація

(Господиня підмітає хату. Господар спить. Заходить  кума.)

Кума. Здрастуй, кумасю, що це ти робиш? (Оглядається).А де ж кум?

Господиня. Знаєш, люба кумонько,

                      Вся біда оця у ліні.

Подивись-но, Гриць лінюх

                      Он розлігся, як лантух.

                      Так подумала це я

                      От провчить цього Грицька!

Кума. Думаєш, сама це зробиш? Може чим поможу? Не хвилюйся, лінь – хвороба виліковна.

(Шепчуться, підходять до Грицька, ховають його у мішок і виходять з ним).

Звучить музика, виходять зазивали.

1-ий зазивала. Гей, старі і молоді, швидше йдіть до нас сюди!

                             Тут у нас і тари-бари, всякі різнії товари!

2-ий зазивала. Купувальники, ідіть, в продавців товар беріть!

3-ій зазивала. Купуйте бублики, печиво!

4-ий зазивала. А у мене гарні хустки, вишиванки, тканини!

Господиня . Продам лежебоку! Кому лежебоку?

( Гриць відкриває очі, позіхає, потягується.)

Гриць.Вже мені набридло спати,

Чи піти десь погуляти?

(Встає, одягається.)

 Ой, а де це я?

  (До куми) І де жіночка моя?

Господиня. Грицю, Грицю, лежебока!

                       Виспавсь? От тепер морока

                       Буде тобі від других.

                       Сором цілий день лежати

                       Й тільки спати, спати, спати!

Кума. Ледар ти! Ділу – вінець,

 Продамо тебе й кінець!

Звучить пісня «Ой там, на веселім базарі»

Виконується танок «Полька»

 

Учитель. Мово рідна! Ти – бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. Хто приходить до твого джерела, той стає мудрим, багатим, як сама українська земля.

24-ий учень. Як парость виноградної лози,

                         Плекайте мову. Пильно й ненастанно

                         Політь бур’ян. Чистіша від сльози

                         Вона хай буде. Вірно і слухняно

                         Нехай вона щоразу служить вам.

Учитель. Діти, а які ви знаєте прислів’я про мову?

Учні. Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.

          Гостре словечко коле сердечко.

          Слово чемне – кожному приємне.

          Мудре слово – добрий друг в біді.

          Ласкаве слово – що весняний день.

          Добрим словом мур проб’єш, а лихим у двері не ввійдеш.

25-а учениця. Вивчайте мову українську,

                           Дзвінкоголосу,ніжну, чарівну,

                           Прекрасну мову і чудову,

                           Як материнську пісню колискову.

26-а учениця. Любіте нашу рідну мову,

                           Беріть до зброї рідне слово.

                           Ні! Не забули ще слов’яни

                           Шевченка заклик полум’яний.

27-ий учень.   Бо вона ж така багата,

                          Українська мова!

                          Неповторна і крилата,

                          І така чудова!

28-ий учень.   І цвіте у ній кохання,

                          Рушники з квітками.

                          Мрії наші і бажання,

                          Верби над ставками.

29-ий учень.  Найрідніше, сокровенне,

                          Найдорожче в світі.

                          І святкове, і буденне,

                          В ній батьки і діти.

Учитель.Шановні батьки! Кожному з нас здається, що швидко промайнуло його дитинство, побігло кудись і не вернеться. Так само швидко воно промине воно і в наших дітей. «Дні дитинства – наче плин води. Проліта дитинство, та у спадок остається пісня, повна згадок. Пам’ять остається назавжди».

Ми були б раді й щасливі, якби від сьогоднішнього свята наші діти залишили  у своїй пам’яті згадку, а у своєму серці – велику любов до рідної мови. Бо коли розкрилиться наша мова, наша культура, наші звичаї і традиції, тоді ще більше збагатимося не лише ми, а й цілий світ.

30-ий учень. Не цурайтесь мови, люди,

                        Не цурайтесь роду.

                        Як зачахне рідне слово, -

                        Не буде народу…

Дівчатка  виконують танець на мелодію пісні «Україна – це я, Україна – це ти».

 

Учитель. Учи, дитино, рідну мову,

                 Гордися нею і лелій.

                 А зрадити голубоньку чудову

                 Ти навіть в думці не посмій.

                 Молися нею юними устами.

                 Вона твоя, як серце і душа.

                 Вона – від прадіда, від тата і від мами.

                 Вона Шевченкова, Франкова, Куліша.

                 Люби її, як матінку й природу,

                 Горнись до неї – ти ж бо її син!

                 Вона – безсмертя рідного народу,

                 Могутній, вічний України дзвін.

Звучить пісня «Не сумуй, моя Вкраїно» у виконанні учнів 2 класу.