Урок « Люблю я мову українську за ніжність слова і красу».

Кравченк Тетяна Віталіївна – бібліотекар, Незвиська Людмила  Володимирівна – вчитель музичного мистецтва.

Білоцерківська загальноосвітня школа №22

      « Люблю я мову українську за ніжність слова і красу».

                                      (мовний етюд для учнів3 - 4 класів)

                                                             «Барвистість одвічна народної мови -

                                                               Це щось невимовне, прекрасне, казкове:

                                                               І ласка любові, й червона калина,

                                                               І пісня досвітня в гаях - солов'їна».

                                                                                                                       П. Усенко

Мета: формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не можуть існувати ані народ, ані Україна як держава; розширювати знання учнів про красу і багатство української мови; пробудити почуття національної гідності; розвивати увагу, пам'ять,  навички застосування знань  рідної мови практично, уміння правильно висвітлювати свої думки, логічно мислити; виховувати любов до рідної мови, української пісні, рідного краю, почуття поваги до всього українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання: калина, вишитий рушник, мультимедійна презентація « Мово рідна, квітни і шануйся», книжкова виставка «До мови серцем доторкнись», музичний супровід «Україна – це ти» ( Тіна Кароль), атрибути для інсценівки П. Глазового «Кухлик».

                                  (Слайд « Мова – краса спілкування»).

Бібліотекар. «Мова – це душа народу, народ без мови не – не народ», справедливо сказав український поет В. Сосюра. Мова – це мудра берегиня, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу. Рідна мова – це безцінне  духовне багатство, у якому живе народ, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції.

   (Слайд «Живи, звучи, барвиста Рідна мово!», учні зачитують вислови видатних українських письменників про рідну мову).

 Бібліотекар.  З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Кожен день нам дає урок пізнання. І завжди, і скрізь наш учитель – мова…

                                ( Слайд «Мово українська, гордосте моя!

                                   Кращої, ніж рідна, мови не бува»).  

 Мова! А що таке мова? Чого ми варті у світі без рідної мови?

(Бесіда з учнями. Розглядаючи слайд, учні доповніть речення,  правильно підібравши слова).

• Мова – найважливіший засіб .....     (спілкування).
• Мова – знаряддя ….  (пізнання).
• Мова – безцінний ….  (скарб) народу.
• Мова – цілюще народне… ( джерело).
• Слово до слова зложиться ….. (мова).

                     (Слайд «Квітни, мово, наша рідна!»)

Бібліотекар. 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний День рідної мови. Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. Тобто святкуємо ми цей день із присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в державі Бангладеш влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеш став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років, аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.       

                                         (Слайд «Мова - ДНК нації).  

                      (переміщаємося в часі, повернемося до історії)

Бібліотекар. Багато років тому, коли ще був кам’яний вік, люди жили в печерах племенами. Вони спілкувалися жестами та мімікою. Пізніше з’явилася мова, яка була бідною, обмеженою. З часом у процесі розвитку вона збагачувалась. Минуло чимало часу, люди почали зображувати предмети малюнками, які називалися піктограмами. Минуло не одне  століття, коли  відбулася значна подія: люди винайшли письмо. Почали писати різними знаками  на дерев’яних і глиняних дощечках, папірусі…… З часом священники Кирил і Мефодій  створили стародавній слов’янський алфавіт. Тисячу років тому було створено кирилицю. Нею написано більшість церковних книг. На основі кирилиці складено наш сучасний алфавіт. Отже, українська  писемність сягає корінням в давнину.

                      (Слайд «Кожна мова по – своєму прекрасна»).

Бібліотекар. (Завдання  дібрати слово – риму про чарівну, рідну мову).

     Щоб розумним і мудрим стати,

Треба мову рідну  …. (знати).

     А щоб вміти говорити,

Треба рідну мову …. (вчити).

     Знає кожен з нас чудово –

Не прожити нам без … (мови).

Рідна ж мова пелюсткова,

Мудра, світла, …. (світанкова).

 Бібліотекар. Кожна мова по – своєму  прекрасна… До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова, тому і називаємо це надбання рідною мовою.  Вона, мов коштовний самоцвіт, виграє всіма барвами веселки, має своє звучання, свою власну неповторність і красу…    

(Завдання: за допомогою прикметників прикрасить слово «мова», наприклад, мова яка? українська, співуча, мелодійна, рідна, мила, світанкова т. д.).

      (Слайд «Окрасою української мови – є мудрість нашого народу».

Бібліотекар. Окрасою української мови є мудрість нашого народу. У народі кажуть : « Народ скаже - як зав’яже».  Український поет М. Рильський говорив: « Немає мудріших, ніж народ, учителів. У нього кожне слово – це перлина, праця, натхнення…». Поет мав на увазі приказки та прислів’я, що є узагальненою пам’яттю народу, висновками з життєвого досвіду. Знання й використання їх у мовленні – це ознака освіченості та загальної культури. Зараз ми з’ясуємо, чи знаєте ви прислів’я.

(На слайді розміщені незакінчені прислів’я. Завдання: обдумати і підібрати  потрібне слово, щоб закінчити прислів’я).

•  Птицю пізнають за пір’ям, а людина -    (за мовою).
•  Більше діла -  менше    (слів).
•  Будь господарем своєму    (слову).
•  Слово – не горобець, вилетить – (не спіймаєш).
•  Від меча рана загоїться, а від лихого слова -  (ніколи).
•  Рідна мова дорога людині, як саме  (життя).
•  Гостре словечко коле   (сердечко).
•  Кого не б’є слово, тому й палиця ( не поможе).
•  Слово до слова  - зложиться  (мова).
•  Слово може врятувати людину, слово може і  ( вбити).
•  Удар забувається, а слово  ( пам’ятається).
•  Добре слово і в мороз  (зігріє).
•  Щире слово людині, що дощ у  ( засуху).
•  Добре слово дім будує, а зле  ( руйнує).

 Вчитель музики. Українська мова - це  цілюще народне джерело. Мова споріднена з музикою, вона створила українську народну пісню, яка піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство та красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня. Живе в рідному слові вічний вогонь пісні, тож збагачуймося від роду до роду українською піснею. 

        (під керівництвом вчителя музики  Незвиської Л.В. учні співають пісню

                         «Рідне слово»,  сл. К. Хавронич, муз.  М. Ведмедері).

Учень. Мова – це дивосвіт, духовна планета, на якій живе виплекана людиною безліч слів. Кожне слово – це ніби діамантова намистина на величезному разку нашої пребагатої мови. У великому мовному  запасі вибрати слово – то велике вміння. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – українські письменники. Послухаймо, як неповторно звучить мелодія поетичного  та прозового  слова…

( Відеопрезентація  «Краса української землі». Художнє читання уривків з повісті М. М. Коцюбинського «На віру» та оповідання «Ялинка» , присвячених різним порам року на фоні слайдового показу).

Учень.    Зимовий краєвид.

«На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком розстелилося поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. Твердий  синявий сніг грав на сонці самоцвітами. Чорне вороння  сідало громадами на сніг і знов здіймалося з місця. Вітер дужчав. Насунулись снігові хмари і оповили небо. Сонце сховалось за хмари. Посипав сніжок…» (уривок з оповідання «Ялинка»  М .Коцюбинського).

Учениця.  Весняний краєвид.

Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати землю. Поринули весняні води, задзюрчали струмочки, заклекотали в ярках, розіллялися широкою повіддю. З – під снігу зазеленіла травиця і звеселила жайворонка. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав…  Жайворонок співав, аж луна йшла під блакитне небо, а в лісі слухав того співу  первоцвіт і, здійнявши догори, мов руки,  два зелені листочки, та схиливши білу голівку, неначе дякував золотому сонечку, що воно йому першому дало спроможність побачити веселе свято весни…»(уривок з повісті «На віру» М. Коцюбинського).

Учень. Літній краєвид.

« Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискували на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву. А за річкою, під кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини…» (уривок з оповідання «Харитя» М. Коцюбинського).

Учениця. Осінній краєвид.

«Була тепла ясна осінь. Осіннє повітря було прозоре, тихе. На заході, під безхмарним небом, стояло здорове золоте сонце. Під  його скісним промінням золотом сяяло жовте листя лип та беріз.  Здавалося, що якийсь чарівник, як у казці, убрав дерева в щиро – золоті шати.  Падало жовте листя, а здавалося, що то золото капає на землю з дорогих шат…».

(повісь «На віру» М. Коцюбинського).

Учень. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шлях. (О. Довженко уривок з повісті «Зачарована Десна»).

                              (Слайд « Розмовляйте українською…»).

 Бібліотекар. Мова наша дуже багата. Але варто пам’ятати, що слово - це велика сила, яка може образити, розчарувати, розрадити, приголубити людину, а може й розсмішити… Український народ -  дуже дотепний народ, який склав дуже багато кмітливих, влучних, повчальних усмішок, які несуть у собі великий виховний потенціал. Давайте послухаєм…

Учень.                                     Менше помилок

                   -  Грицю, у твоїй письмовій роботі аж 10 грубих помилок.

                     Чи не могло б їх бути менше?

                 -  Могло б, якби робота була коротшою.

Учениця.                              Розумний онук

                            Приїхала бабуся в гості до онуків.

• Ну,  Васильку, скажи, скільки тобі років?
• Одержиш  за кожен рік по цукерці.
• Ну ж бо, бабуню, я краще скажу, скільки років Вам.

Учень.                                    Хитрий Івась.

• Івасю, ти такий великий , а змушуєш малого  Петрика

нести свій і твій  портфель.

• Це я вчу його допомагати дорослим.

Учениця.                                   Мудрий Сергійко.

• Сергійку, покажи на карті Червоне море.
•  Щось я такого не бачу. Вони всі тут на карті блакитні.

            (Слайд «Відчуй смак рідної мови»).

Бібліотекар. У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу.  Мабуть,  хоч раз послухавши цікавого співбесідника, ви подумки зауважили, як доречно він вживає у спілкуванні влучні, крилаті вирази народно – розмовної мови, як приємно стає на душі від враження, що людина наскільки майстерно володіє мовою. Їх називають фразеологізмами. Саме вони найяскравіше виражають національний характер мови. То, що ж таке фразеологізми?

                 ( Домашнє завдання: ознайомитися, що таке фразеологізми).

Учениця. В лексиці української мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази, і навіть цілі речення (вислови), які мають одне лексичне значення, подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова.

                       ( Слайд « Українська мова – твоя, рідна, особлива…». 

      Завдання: потрібно   замінити фразеологізми  словами – синонімами ).

• Хоч око виколи -    (темно).
• Взяти ноги в руки -   (втекти).
•  Ніде й голці впасти -  (тісно).
• Палець об палець не вдарити -  (ледарювати).
• Мати голову на плечах  -  (бути муррим).
• Зробити з мухи слона -  (перебільшити).
• Як сніг на голву -   (раптово, несподівано).
• Як кіт наплакав -   (дуже мало).
• Каші не звариш -  (недомовишся).
• Вітер в голові -  (легковажний, несерйозний).

Бібліотекар.     ( Слайд «Ребуси». Завдання: розгадати ребуси). 

• ВІ + 3 + НА =   (вітрина);  
•  С + 3 + Ж =     (стриж);                
•   , + Р =              ( комар);
• 3 + ВОГА =      (тривога);    
•  СМОР +1 + А = (смородина);    
•  Г + 1 + А =        (година).
• 40 + А =             (сорока).

Бібліотекар. Мине час, і ви подорослішаєте. Дуже хочеться, щоб ви зростали у ріднім краї, з рідним словом. І ніколи не цуралися рідної мови, не соромилися нею говорити. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може спонукати себе поважати. Ось, як про це пише П. Глазовий, відомий український гуморист.

( інсценівка гуморески П. Глазового «Кухлик»).

Автор.                         Дід приїхав із села,

                                     Ходить по столиці.

                                     Має гроші – не мина

                                     Жодної крамниці.

                                                  (заходить до крамниці).

                                     Попросив він…

Дідусь.                        Покажіть, кухлик, той, що скраю.

Продавщиця.          «Што?  Чего?   Я не монімаю?!».

Дідусь.                   -   Кухлик, люба, покажіть,

                                     Той, що з боку смужка.

Продавщиця.      –    Да какой же кухлік здесь,

                                  (роздивляється на вітрині)

                                          Єслі ето кружка!

                   ( Продавщиця роздивляється і дає дідусеві в руки кухлик)

Автор.                        Дід у руки кухлик взяв

                                     І насупив брови.

Дідусь.                 –     В Україні живите

                                    Й не знаєте мови…

Автор.                         Продавщиця теж була

                                     Гостра і бідова.

Продавщиця.          -  У меня єсть свой язик,

                                      Ні к чему мне мова!

Автор.                          І сказав їй мудрий дід:

Дідусь                        -  Цим пишатися не слід,

       -   Бо якраз така біда

        -  В моєї корови:

        -  Має, бідна, язика

         -  І не знає мови.

            ( Слайд «Мова – це золотий запас голосу душі народної»).

Вчитель музики.  Ми з вами побачили, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй нема ні кінця, ні краю…

Учениця. Мова наша українська …

                                                (учні по черзі)

1 – й. Ніжна, мила,

2 –й.  Світанкова,

3 –й. Ясна, чиста,

4 –й. Колискова.

5-й.  Мелодійна і співуча,

6 –й. Дивна, радісна, могуча,

7 –й. Лагідна, жива, казкова,

8 – й. Красна, чарівна, шовкова.

9 –й. Найдорожча, добра, ясна.

10-й. Мудра, сонячна, прекрасна,

11 –й. Солов’їна, барвінкова.

Всі. (разом). Українська наша мова!  

( під керівництвом вчителя музики Незвиської Л.В. учні співають пісню «Бути 

                        українцем», сл. Р. Обмарської, муз. М. Ведмедері).

Бібліотекар. Людина може знати багато мов, але нам потрібно обов’язково знати нашу державну мову – українську!  Це золотий запас голосу душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право і гордість іменуватися народом українським. Ніколи не зупиняйтесь на вивченні  рідної мови. Думаю, що сьогодні ви своїми серцями й душами відчули, яка красива та мелодійна наша рідна мова. Вона - гордість українців усього світу. Бо ми нею розмовляємо, думаємо, пишемо, читаємо. Без неї не уявляємо свого існування, як без України. Сподіваюся, сьогодні після нашої зустрічі, ви ще глибше відчули, який неоціненний скарб наша мова, і як її треба берегти.

Використана література:

1.Гуцалюк Т. У дивосвіті мови //Початкова школа.- 2019.- №2, лютий. – с 61.

2. Лужецька Л.  Мово моя, мово! Душа голосна України // Позакласний час – 2016. - №10, жовтень. – с.33.

3. Прокоф’єва Л. В.  Живи, звучи, барвиста рідна мово! // Вихователю ГПД усе для роботи. – 2019. - №10, жовтень. – с.32

4. Дмитрук С.О. Мова – безсмертний скарб народу // Вихователю ГПД усе для роботи . – 2019. - № 10. – с. 38.

5. Заболотня В.В. Бринить, співає наша мова… // Шкільний бібліотекар . – 2016. - №10, жовтень. – с.14.

5. Шелест Г.Б. Мово рідна світи в ріднім домі // Класному керівнику усе для роботи. – 2017. - №11, листопад. – с. 7.

6. Мазурець Л. Рідна мова чиста, як роса // Початкова школа . – 2017. - № 11, листопал. – с.59.

7.  Мова наша – серце наше: мовні цікавинки // Позакласний час. – 2016. - №1, січень. – с.36.

8. Аврамишин А.М. Рідна мова – духовності основа // Позакласний час. – 2015. - №1, січень. – с.32.