Урок "Людина, індивід, особистість, особа, громадянин"

ПЛАН – КОНСПЕКТ  УРОКУ  З  ОСНОВ  ПРАВОЗНАВСТВА

Тема: «Взаємозв’язок людини і держави»

Підтема: «Людина, індивід, особистість, особа, громадянин»

В підготовці матеріалу використані історичні та довідкові матеріали, чинне законодавство України станом на 29.11.2022.

Для учнів 9 класів, зокрема з поглибленним вивченням основ правознавства .

Зміст уроку:

1. Людина, індивід, індивідуальність, особистість, фізична особа та її правовий статус.

Громадянство- поняття, міжнародні стандарти набуття (філіація, натуралізація, репатріація, оптація).

2. Принципи законодавства України про громадянство. Документи, що підтверджуюють громадянство України.

3. Підстави набуття та умови прийняття до громадянства України, його припинення. Державні органи, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.

      Мета уроку: сформувати уявлення та розуміння таких понять як: людина, особистість, фізична особа, громадянин, принципи законодавства про громадянство, підстави його набуття та припинення тощо; звернути увагу учнів на слова іншомовного походження, властиві для вживання при вивченні теми, що дає можливість значно розширити словниковий запас спеціальних термінів (учням рекомендується вести власний словничок, де наприкинці навчального року очікується понад 300 нових слів, з розкриттям їх походження та значення)- тільки на цьому уроці їх пропонується додатково 10.

      В умовах правового режиму воєнного стану, викладений матеріал пропонується  учням в межах синхронного,  онлайн-спілкування з ними на уроці, а в асинхронному режимі  вони можуть бути запрошені  до написання есе про історичний аспект інституту громадянства в різних країнах.

      ОСОБЛИВУ УВАГУ ЗВЕРТАЄМО НА ВИДІЛЕНИЙ ТЕКСТ!

      Рефлексуємо та згадуємо такі поняття, як:  публічне право, конституційне право, предмет та метод правового регульвання конституційного права , суб’єкти конституційно-правових відносин, конституційне законодавство тощо.

1. Людина, індивід, індивідуальність, особистість, фізична особа та її правовий статус. Громадянство- поняття, міжнародні стандарти набуття (філіація, натуралізація, репатріація, оптація)

      Людина – це біосоціальна істота, продукт та суб’єкт суспільних відносин:

• біологічна істота- людина є живим організмом;
• соціальна істота- людина може проявити себе саме як людина тільки в спілкуванні

з собі подібними;

• продукт суспільних відносин- людина є такою як вона є в т.ч. в результаті впливу

на неї інших людей;

• суб’єкт суспільних відносин- людина є учасником суспільних відносин і такою, що

сама впливає на інших людей.

       Індивід (лат.individuum- неподільний)- це людина, як одиночна природна істота, що є представником біологічного виду Homo sapiens (людина-розумна).

       Індивідуальність- це індивід з притаманними тільки йому особливостями та  рисами психологічного, фізичного, соціального характеру тощо (стать, раса, розмір, темперамент, характер, здібності, звички, уподобання, статус та ін.), що визначають його своєрідність і дозволяють відрізняти від інших людей.

       Особистість- це індивідуальність, як учасник суспільних відносин. Особистістю є кожна соціалізована людина, тобто така, що спілкується з іншими людьми.

       Особа (фізична особа)- це людина (особистість), як учасник (суб’єкт) правовідносин, тобто найважливиіших суспільних відносин, врегулювання яких на себе взяла держава.

       Характер взаємодії людини, як  фізичної особи, з  державою проявляється через її правовий статус.

       Правовий статус особи (в широкому розумінні)- це коло всіх прав та обов’язків, які поширюються на неї в державі.  У вузькому розумінні, правовий статус особи- це сукупність її прав та обов’язків  у конкретних правовідносинах з іншими особами. Залежно від правового сатусу особи, держава поділяє всіх фізичних осіб на:

       -    громадян (підданих)- це особи, яка належить до громадянства (підданства) певної держави (підданий- громадянин держави з монархічною формою державного правління);

       -    апатридів (лат.,гр.apatris- без батьківщини) тобто осіб без громадянства- це особи, яких жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянами;

       -    біпатридів (лат.,гр.bipatris- дві батьківщини)- це особи, які належить до громадянства двох і більше держав;

       -    іноземеців- це особи, які не є громадянами держави, на території якої вони перебувають, а є громадянами (підданими) іншої держави;

       -    іммігрантів (лат.immigro- вселятись, в’їджати)- це іноземеці чи особи без громадянства, які отримали дозвіл на імміграцію і прибули в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримали дозвіл на імміграцію і залишилися в Україні на постійне проживання;

       -    біженеців- це особи, які не є громадянами України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебувають за межами країни своєї громадянської належності та не можуть користуватися захистом цієї країни або не бажають користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не можуть чи не бажають повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань тощо.

       Громадянство- це стійкий, необмежений, юридично визначений політико-правовий зв’язок між фізичною особою і державою, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

       Громадянство- з однієї сторони, це своєрідна «належність» особи до певної держави, наслідком якої є поширення на цю особу прав та обов’язків громадян, які ця держава для них встановила. З іншої сторони, держава покладає і на себе значні зобов’язання перед своїми громадянами. Так, відповідно до положень ст.5 Конституцією України «права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком». Зазначені тези і є прикладом вияву взаємності цього  політико-правового зв’язку між громадянами і їх державою.

       Громадянство є  одним з основних інститутів конституційного права та складовим елементом правового статусу особи, а також прикладом двосторонніх правовідносин-станів.

       Основні способи набуття громадянства (світовий досвід):

       а) філіація (лат.filialis- синівський)- набуття громадянства за народженням:

       -    право крові (дитина набуває громадянства своїх батьків);

       -    право грунту (дитина набуває громадянства держави, на територіїї якої вона народилась);

       б) натуралізація (лат.naturalis- справжній)- прийняття до громадянства держави за її законами;

       в) репатріація (лат.repatriate- назад на батьківщину)- фактичне поновлення в громадянстві військовополонених, депортованих осіб тощо, які повернулись на батьківщину;

       г) оптація (лат.opto- обирати)- набуття за власним вибором громадянства нової держави у зв’язку з переходом під її суверенітет території держави, громадянином якої була особа  і де вона проживала;

       д) трансфер (лат.transfero- переміщати, переносити)- автоматичне (без можливості вибору) набуття особою громадянства нової держави в зв’язку з предачею під її суверенітет  території  держави, громадянином якої вона була і де проживала.

2. Принципи законодавства України про громадянство. Документи, що підтверджуюють громадянство України

      Відносини, пов’язані з громадянством України регулються Конституцією України, Законом  України «Про громадянство України» (2001), який відповідно до КУ визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, а також Законами України: «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (2012); «Про імміграцію» (2001); «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (2011); «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (2011); міжнародними договорами, указами Президента України та ін. нормативно-правовими актами.

       Законодавство України про громадянство ґрунтується на відповідних базових принципах, зазначених в Конституції України та  ЗУ «Про громадянство України:

       1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (ст.4 КУ, ст.2 ЗУ).

       Відповідно до чинного законодавства принцип «єдиного громадянства» не виключає випадків набуття громадянином України громадянства іншої держави або держав. Таким чином, твердження щодо неможливості подвійного громадянства громадян України є хибним. Разом з тим, добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, є однією з підстав втрати громадянства України (ст.19 ЗУ). Питання тлумачення «єдиного громадянства» викликає багато суперечностей і потребує законодавчого врегулювання;

       2) громадянин України не може бути позбавлений громадянства (ст.25 КУ, ст.2 ЗУ);

       3) громадянин України не може бути позбавлений права змінити громадянство (ст.25 КУ, ст.2 ЗУ);

       4) громадянин України не може бути вигнаний за межі України (ст.25 КУ);

       5) громадянин України не може бути виданий іншій державі (ст.25 КУ);

       6) Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межамии (ст.25 КУ);

       7) громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну (ст.33 КУ).

       8) запобігання виникненню випадків безгромадянства (ст.2 ЗУ);

       9) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя (ст.2 ЗУ);

       10) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України (ст.2 ЗУ);

       11) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України (ст.2 ЗУ).

              Документами, що підтверджуюють громадянство України відповідно до положень ст.5 ЗУ «Про громадянство України» є: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.      

       Порядок оформлення, видачі, обміну тощо документів, що підтверджують громадянство України регламентовано нормами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», зокрема:

       -    паспорт громадянина України (у формі ID-картки)- це основний документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; його зобов’язаний отримати кожен громадянин, який досяг 14-річного віку; паспорт особам, які не досягли 18-річного віку оформляється на 4 роки, а особам, які досягли 18-річного віку- на кожні 10 років; оформлення здійснюється Державною міграційною службою України (ДМСУ)( ст.21 ЗУ);

       -    паспорт громадянина України для виїзду за кордон- це документ, який дає право виїзду громадянину України  з України і в’їзду в Україну; паспорт оформляється особам, які не досягли 16 років, на чотири роки, а особам, які досягли 16-річного віку- на десять років; кожен громадянин не може мати більше двох таких паспортів; оформлення здійснюється ДМСУ (ст.22 ЗУ);

       -    дипломатичний паспорт України- видається вищим посадовим особам України (Президенту, Голові Верховної Ради України, Прем’єр-міністру тощо), народним депутатам, членам КМУ, дипломатичним працівникам тощо строком на 5 років; оформлення здійснюється Міністерством закордонних справ України (МЗСУ) (ст.23) ;

       -    службовий паспорт України- видається громадянам України- адміністративно-технічним працівникам дипломатичної служби, главам та членам делегацій на міжнародні переговори тощо на строк виїзду у відрядження; оформлення здійснюється МЗСУ (ст.24);

       -    посвідчення особи моряка- видається громадянину України для виїзду або в’їзду в Україну, який обіймає посаду на борту судна (крім військових), зареєстрованого в Україні чи іншій державі, строком на 10 років; не може бути використаний для приватних поїздок тощо; оформлюється капітаном порту (ст.25 ЗУ);

       -    посвідчення члена екіпажу- видається громадянину України для виїзду або в’їзду в Україну, який належить до складу екіпажу повітряного судна та іншим особам з числа авіаційного персоналу тощо строком на 5 років; не може бути використаний для приватних поїздок тощо; оформлюється Державною аваційною службою України (ст.26 ЗУ);

       -    посвідчення особи на повернення в Україну- видається закордонною дипломатичною установою України на строк до 30 днів громадянам України, у разі втрати за кордоном документа, що підтверджує громадянство України, а також апатридам, біженцям, які мають право на постійне проживання в Україні, у разі втрати ними відповідних документів тощо, для в’їзду в Україну (ст.27 ЗУ);

       -    тимчасове посвідчення громадянина України- є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і видається на строк до 2 років особі, яка досягла 14 років, набула громадянства України та взяла зобов’язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з дня набуття громадянства України; оформлення здійснюється ДМСУ(ст.28 ЗУ).

3. Підстави набуття та умови прийняття до громадянства України, його припинення. Державні органи, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.

       Закон України «Про громадянство України» встановлює наступні  підстави для набуття громадянства України:

       1) за народженням- особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України тощо. Новороджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України (ст.ст.6, 7 ЗУ);       

       2) за територіальним походженням- особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням тощо (ст.6, 8 ЗУ) ;

       3) внаслідок прийняття до громадянства (натуралізація)- іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України (ст.ст.6, 9 ЗУ).

       Умовами прийняття до громадянства України є:

       -    визнання і дотримання Конституції України та законів України, що засвідчується особою у поданій в установленому порядку заяві про прийняття до громадянства України;

       -    подання: особою без громадянства - декларації про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов’язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав;

       -    безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років. Зазначена умова не поширюється на іноземців і осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті тощо;

       -    отримання дозволу на імміграцію. Зазначена умова не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України або отримали посвідку на постійне проживання в Україні відповідно до пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію" тощо;

       -    володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Зазначена умова не поширюється на осіб з інвалідністю, пов’язаною з порушеннями зору, слуху, мовлення;

       -    наявність законних джерел існування. Зазначена умова не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні тощо.

       Умови щодо безперервного проживання, отримання дозволу на імміграцію, володіння державною мовою та наявності законних джерел існування не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, у тому числі на іноземців і осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою, на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України тощо.

       До громадянства України не приймаються особи, які:

       -    вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид;

       -    засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;

       -    вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином; 

       4) внаслідок поновлення у громадянстві (ст.ст.6, 10 ЗУ);

       5) внаслідок усиновлення (ст.ст.6, 11 ЗУ);

       6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю (ст.ст.6, 12 ЗУ);

       7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки (ст.ст.6, 13 ЗУ);

       8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини (ст.ст.6, 14 ЗУ);

       9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства (ст.ст.6, 15 ЗУ);

       10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

      Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їх згодою (ст.16 ЗУ).

      Громадянство України може бути припинено тільки за наступних підстав (ст.ст.17- 21 ЗУ):

       -    внаслідок виходу з громадянства (на підставі власного волевиявлення особи, яка є такою, що постіно проживає за кордоном), при цьому вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за згодою самих цих дітей. Вихід із громадянства не допускається, якщо особі, яка саме клопоче про вихід, в Україні повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення;

       -    внаслідок втрати громадянства на підставі владного рішення компетентного органу держави за: добровільне набуття повнолітнім громадяниним України громадянства іншої держави; набуття особою громадянства України (ст.9 ЗУ) внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

       -    за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

       Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України, тобто є правосуб’єктним (ст.20 ЗУ).

       Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства викладені у Конституції України, ст.ст.22- 25 ЗУ «Про громадянство України» та відповідних положеннях про ці органи :

1. Президент України- відповідно до п.26, ст.106 КУ приймає рішення і видає укази

про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України- вирішення цих питань є його виключним правом;

2. Комісія при Президентові України з питань громадянства (Положення про коміссію, затверджене Указом Президента України від 27.03.2001 №215/2001);
3. Державна міграційна служба України (ДМСУ)-центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства (Положення про ДМСУ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360);
4. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та

консульські установи України (Положення про Міністерство закордонних справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №281).

       Рішенння з питань громадянства, дії та бездіяльності посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку( ст.26-29 ЗУ).

Автор матеріалу- вчитель правознавства Одеського юридичного ліцею Одеської міської ради Коритнюк Я.О.