Урок""Михайло Булгаков. Життєвий і творчий шлях. Роман «Майстер і Маргарита»: історія створення і джерела роману.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СТРИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЛЬВІВСЬКОГО НАУ

РОЗРОБКА ЗАНЯТТЯ

ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ:

Михайло Булгаков. Життєвий і творчий шлях.

Роман «Майстер і Маргарита»: історія створення і джерела роману»

Автор розробки: викладач вищої

категорії, методист

Айхлер Уляна Іренеївна

План заняття № ____                                                                        Група ______

                                                                                                            Дата _______

Тема: Михайло Булгаков. Життєвий і творчий шлях. Роман «Майстер і Маргарита»: історія створення і джерела роману.

Мета: навчальна: познайомити студентів з особистістю та творчістю М. Булгакова, розглянути питання його зв’язку з Україною, створити основу для аналізу роману «Майстер і Маргарита», ознайомити з історією створення роману, з його художніми джерелами;

розвиваюча: формувати навики самостійного опрацювання літературно-критичного матеріалу; навики співставлення різних літературних творів;

виховна: виховувати інтерес до художнього слова, до історії України.

Тип заняття: повідомлення та засвоєння знань.

Методи: розповідь, випереджальне вивчення, повідомлення студентів,  бесіда, ілюстрація, презентація.

Обладнання та унаочнення: тексти творів М. Булгакова, комп’ютер, проектор для демонстрації мультимедійних слайдів, мультимедійні слайди, портрет письменника.

Структура заняття

І. Організаційний момент:

- перевірка присутності;

- записи в журналі.

ІІ. Актуалізація опорних знань ( проводиться в процесі заняття):

1. Історична довідка: Київ в 1918-1919 рр. та становище митців в СРСР в 1930-х рр.:

• яка трагічна подія, пов’язана з історією України, відбулася в 1918 р . під Києвом?
• пригадайте, як називають період 1920-1930-х рр. в українській літературі?

2. Дайте визначення термінів (словникова домашня робота):

• філософський  роман,
• сатира.
•  

ІІІ. Мотивація пізнавальної діяльності:

 «Щоб пізнати поета, потрібно побувати на його батьківщині.»

Й.В. Гете 

ІV. План викладу нового матеріалу:

1. Життєвий і творчий шлях Михайла Булгакова:

• Київ у житті і творчості письменника;
• роки слави і переслідувань;
• останні роки життя.

2.  Історія створення та джерела роману «Майстер і Маргарита».

V. Закріплення вивченого матеріалу:

-інтерактивна вправа «Мікрофон»: продовжіть думку: «Київ у житті Булгакова…», «найвідомішим твором письменника є….»

- з якими творами світової літератури пов’язаний сюжет роману» Майстер і Маргарита»?

- чому  «Майстер і Маргарита» - багато в чому автобіографічний твір?

VІ. Домашнє завдання: дочитати роман, підготувати повідомлення про героїв роману.

VІІ. Підсумки заняття.

Викладач

Голова циклової комісії

Методист

Лекція

1. Київ у житті і творчості Михайла Булгакова.

Презентація «Життя і творчість Михайла Булгакова. Роман «Майстер і Маргарита»: Історія створення і джерела роману.»

         Існує давній афоризм, який приписують Гете: щоб пізнати поета, потрібно побувати на його батьківщині.

Михайло Опанасович Булгаков (1891-1940) народився 15 (3) травня 1891 року у стародавньому місті Києві. Та саме по собі паспортне місце народження не так вже й багато означає, якщо людина, яку ми шануємо, не приросла до нього якоюсь часточкою своєї душі і не втілила його у своїх творах.

Батько, Опанас Іванович, викладав у Київській духовній академії курс історії західних віросповідань. Мати. Варвара Михайлівна, виховувала дітей, яких було семеро. Сім’я дала майбутньому письменникові дуже багато – виховала у нього любов до мистецтва, повагу до людей і працелюбність. Саме від матері Михайло успадкував любов до музики і книг. Перше оповідання "Пригоди Світлана" було написане, коли автору виповнилося сім років. Батьківського заробітку вистачало для безбідного існування. Але в 1907 році родину Булгакових спіткало нещастя: від спадкового гіпертонічного нефросклерозу, не доживши навіть до 50 років, помер Опанас Іванович. Близьким після його смерті залишилася пенсія, не менша, ніж колишня платня на двох службах. Мати, працьовита і діяльна жінка, зуміла дати синові освіту. До осені 1900 років Михайло вчиться удома, потім поступає в перший клас Александровської гімназії, де вчилися діти російської інтелігенції і були зосереджені кращі викладачі Києва. Вже в гімназії Булгаков проявляє свої всілякі здібності: пише вірші, малює карикатури, грає на роялі, співає, вигадує усні розповіді і прекрасно їх розповідає. Майбутній письменник мав гарний баритон і за бажанням міг стати співаком. Любив оперу, особливо «Фауста» Р. Вагнера.

 Після закінчення гімназії в 1909 році не без коливань (вабила дорога артиста або літератора) стає студентом медичного факультету Імператорського університету святого Володимира, де вчиться майже сім років (університетський статут дозволяв повторювати програму того або іншого курсу). Професію лікаря Михайло обрав цілком свідомо. З шести братів матері троє (Василь, Михайло, Микола) були лікарями, а з боку батька лікарем був Ферапонт Булгаков. Другом сім'ї був лікар Іван Воскресенський (за нього через кілька років вийшла заміж Варвара Опанасівна).

У 1913 році майбутній лікар, студент університету Михайло Булгаков одружується з Тетяною Миколаївною Лаппа, дочкою керівника Саратовської казенної палати. Любов Булгакова до Тетяни Миколаївни рясніла драматичними моментами. Батьки по обидва боки були проти цього шлюбу.

Проте молоді вирішили одружитися, і батьки змирилися з цим. У 1916 році склавши випускні екзамени екстерном, почав працювати лікарем – в Чернівцях, Кам’янці – Подільському, Смоленську. Перші враження від лікарської практики знайшли відбиток у книзі “Записки юного лікаря”(1925-1926).

1918 p. М. Булгаков з дружиною повернувся до Києва. Намагаючись триматися осторонь політичної боротьби, що стрясала рідне місто, він відкрив приватний лікарський кабінет, а вільні від прийому пацієнтів години використовував для літературної творчості. Однак божевільний час заколотів ламав усі плани на мирне життя; у тогочасному Києві, за підрахунками Булгакова, відбулося чотирнадцять переворотів. (історична довідка)

«Бути інтелігентом зовсім не означає бути ідіотом», – відзначить Булгаков згодом.

Але влада з блискавичною швидкістю переходила з рук у руки. І щоразу його як лікаря мобілізовували на службу. Врешті-решт, він опинився у військових формуваннях білої армії, у складі якої вирушив на Кавказ. Білий рух взагалі аполітичному Булгакову був близький тому, що обстоював стару, дореволюційну Росію, у якій письменник був закорінений самим своїм вихованням і культурною атмосферою дитинства та юності. Тим більшого удару завдала йому зрада товаришів по зброї: відступаючи під натиском Червоної армії, вони покинули його, важко хворого на тиф, у Владикавказі. Через тиф Булгаков залишається у Владикавказі. Щоб не померти з голоду, пішов співпрацювати з більшовиками – працював у відділі мистецтв, читав просвітницькі лекції про Пушкіна, Чехова, писав п’єси для місцевого театру. У Тифлісі, а потім і в Батумі у Булгакова була можливість емігрувати, але він залишився в Росії.

Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з якими пов’язане становлення митця. В ранньому оповіданні М. Булгакова “ Я вбив ” лікар Яливін, в якому легко вгадати постать самого автора, замріяно каже: “Ах, какие звезды на Украине! Вот семъ лет почти живу в Москве, а все – таки тянет меня на родину. Сердце щемит, хочется иногда мучительно в поезд… и туда. Опять увидеть обрывы, занесенные снегом. Днепр… Нет красивее города на свете, чем Киев ”.  Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах, відвідував відомий театр Соловйова. Сім’я Булгакових жила спочатку на Воздвиженській, потім на Печерську, а в 1906 році Булгакови переїхали на Андріївський узвіз, у будинок № 13, – знаменитий будинок «Турбіних», що став праобразом будинку  Турбіних у романі  “ Біла гвардія ” та п’єсі  “Дні Турбіних”. Зараз у домі меморіальний музей письменника.

Презентація «Булгаківські місця у Києві»

2. Роки слави і переслідувань.

Булгаков прийняв рішення оселитися в Москві, одному з головних літературних центрів країни. До Москви він прибув у вересні 1921 року після короткої зупинки в Києві. Спочатку Булгаков працював секретарем у Головлітпросвіті, потім – конферансьє в якомусь заштатному театрику на околиці… Нарешті його літературний хист помітили, і він став працювати хронікером і фейлетоністом у кількох московських газетах. У редакції газети «Гудок» М. Булгаков співпрацював із такими талановитими письменниками, як І. Ільф і Є. Петров (автори романів «Дванадцять стільців» і «Золоте теля»), В. Катаєв, І. Бабель, Ю. Олеша. Усі вони пов’язані з Україною, зокрема з Одесою.

Плоди самовідданої письменницької праці почали виноситися на суд читачів з середини 20-х років. Упродовж 1924-1925 pp. у часопису «Россия» друкувалися частини роману «Біла гвардія» (через закриття видання публікація припинилася). Незабаром на основі цього твору була написана драма «Дні Турбіних» (1926), що мала величезний успіх. Від 1925 до 1928 р. було створено чотири збірки оповідань, низка талановитих п’єс. В цей час він розлучається зі своєю першою дружиною Тетяною і одружується на Любові Білозерській (пара познайомилася в 1924 році на вечорі, влаштованому редакцією "Напередодні" на честь письменника Олексія Миколайовича Толстого, одружилися 30 квітня 1925 року).

Однак пора розквіту письменницького таланту М. Булгакова припала на час посилення тиску сталінської цензури та критики. Письменник, який із співчуттям зображував офіцерів «білої гвардії» та інтелігентів, вирощених культурним середовищем дореволюційної Росії, письменник, який не шкодував сміливих сатиричних барв, зображаючи радянське суспільство, не міг не накликати на себе гніву ідеологів нової влади. Проза Булгакова не публікувалася, його п’єси знімалися з репертуарів театрів або відхилялися театральними художніми радами. Ім’я письменника стало мішенню для нищівної критики (за підрахунками Булгакова, викладеними у листі до Уряду, з 301 відгуку, надрукованих у тодішній радянській пресі на його твори, 298 були різко негативними).

Тому невипадково проблема “ митець і влада ” стає головною у його творах 30-х років.

Позбавлений літературних заробітків, письменник звернувся до Уряду СРСР із відчайдушним листом, в якому він рішуче сформував головну вимогу: або надати йому можливість для творчого та фізичного виживання, або «вигнати» його за межі країни, котрій він, як доводили переслідування цензури, був «непотрібний».  Мабуть, лист вразив владу, тому що Булгакову зателефонував Й. Сталін. Він підтримав ідею письменника влаштуватися режисером в одному зі столичних театрів.

Протягом 1930-х рр. з'являлися нові п'єси: «Адам і Єва» (1931), «Блаженство» (1934), «Іван Васильович» (1934-1936), «Мольєр» («Кабала святош», 1936), «Останні дні» («Пушкін», 1940). Паралельно писалися яскраві прозові твори: біографічна повість «Життя пана де Мольєра» (1932-1933), «Театральний роман» (залишився незавершеним, 1936-1937), роман «Майстер і Маргарита» (1929-1940). Все це створювалося на тлі постійних депресій і стрімкого розвитку успадкованої від батька хвороби нирок.

1939 p. була написана п'єса «Батум», присвячена Й. Сталіну. Булгаков взявся за неї з різних причин. По-перше, тому що певною мірою поділяв поширені в інтелігентському середовищі ілюзії щодо доброго» вождя. А по-друге, тому що таким чином він намагався прокласти шлях на сцену своїм опальним творам. Палюче каяття за конформістський вчинок, посилене переживанням чергової невдачі (Сталіну «Батум» не сподобався), остаточно підірвали його фізичні й моральні сили.

3.Останні роки життя

У 1931-1932рр. до письменника прийшло нове натхнення, пов’язане з його коханням до Олени Шиловської. Їхні стосунки були складними і неоднозначними : вона мала свою сім’ю. М.Булгаков залишився без роботи. Але кохання виявилось сильнішим за обставини, і письменник насолоджувався миттю щастя, яке несподівано надарувала йому доля. Олена Сергіївна стала праобразом Маргарити в романі.

Проте жити письменникові залишилося зовсім недовго. У 1939рю він закінчив п’єсу “ Батум ” про початок революційної діяльності Сталіна. На перший погляд, цілком безневинна, вона містила багато символів і натяків на жорстокий характер і бездушність Сталіна, його прагнення будь-якою ціною здобути владу. Певна річ, усі ці натяки були розгадані, що призвело до нищівної критики п’єси. Все це не могло позначитися на стані здоров’я письменника. 10 травня 1940р. його не стало. Він помер, так і не зробивши остаточної правки роману “ Майстер і Маргарита ”- свого духовного заповіту.

2.Історі створення та джерела роману «Майстер і Маргарита».

Історія створення роману.

Роман М.Булгакова не вкладається в традиційний аналіз. Цей твір можна вважати побутовим, бо ми знайдемо у романі широку картину московського побуту 30-х років. Але не менше є підстав для його визначення і як твору фантастичного або філософського, сатиричного або любовно-ліричного.

Все настільки органічно переплелось, і враження від твору надзвичайні. Твір змушує замислитись і про реалії життя, і про смерть, і про безсмертя, і про любов, і про реальне, і про нереальне…

Письменник в 1928-1929 рр. переживав складний період, пов’язаний із всебічним нападом на його п’єси, роман „Біла гвардія”, сатиричні твори (був навіть „Понтій Пілат”).

Головрепетком то дозволяв, то забороняв його п’єси. Є твердження, що саме власна доля дозволила письменнику пригадати біблійну історію і ввести її до роману. Перший варіант був багато в чому іншим. У ньому навіть не було майстра і Маргарити. Диявол з’являється у Москві один. У розмові з раппівськими літераторами доводить їм, спираючись на історії страждань Христа, жорстокість їх фанатизму. Сатана був і головним героєм твору, звідси назва „ Інженер з копитом”.

1929 рік – через повну заборону творів Булгаков зупинив роботу над романом. Почалися прохання, звернення… і на знак протесту – спалив рукопис (автор розірвав сторінки навпіл і половину спалив, а половину – зберіг).

1931 рік – повернення до твору, а в дійсності це був початий заново твір. У творі з’явився Ієшуа Га-Ноцрі, двійник автора і водночас незалежна людина. З’явилась Маргарита, прообразом якої була Олена Сергіївна Шиловська. Воланд разом зі своєю свитою втілював князя Пітьми.

1934 р., - письменник учетверте починає писати роман, який раніше тричі спалював, який хотів «дописати раніше, ніж померти». Твір був завершений в 1938 р., але й пізніше автор доопрацював твір.

Варіанти назв роману: „Чорний маг”, „Копито інженера”, „Жонглер з копитом”, „Син В. (…)”, „Гастроль (Воланда)”, „Інженер з копитом”, „Майстер і Маргарита” (1937-1938).

Роман за життя автора не публікувався - вперше він вийшов в світ тільки у 1966 році, через 26 років після смерті Булгакова, в скороченому журнальному варіанті. У 1967 році роман у повному виданні друкується у Франції. В Росії – лише в 1977 році. Тим, що цей твір дійшов до читача, суспільство завдячує дружині письменника Олені Булгаковій, яка у сталінські часи зуміла зберегти рукопис роману.

Джерела твору

Історичні - реальні факти з життя письменника та історії СРСР  1920-1930 рр. (мистецькі організації, трагічні долі митців, сталінські репресії, тогочасний побут);

Літературні - творчість Й.В. Гете, Е.Т.А. Гофмана, М.В. Гоголя, Ф. М. Достоєвського, А.Франса, Е. Ренана та Г. Сенкевича та ін..

Філософські   - праці Г.Сковороди, М.Бердяєва, Л. Толстого та ін..

Біблійні – Євангеліє від Матвія, євангельські легенди про Ісуса, Пілата, Іуду, диявола.

Міфологічні – слов’янські та західноєвропейські міфи про відьом , нечисту силу, демонів тощо.

Художні – картини М. Врубеля та В. Васнєцова.

Підсумок

Видатний російський прозаїк і драматург Михайло Булгаков називав себе "містичним письменником". Герої Булгакова завжди переймаються глобальними проблемами, що мають загально людський характер. Як письменник — сатирик, Булгаков був одним із перших, хто мав мужність показати деградацію тоталітарного суспільства і трагедію мислячої людини у ньому.

Але, як сказав один із самих цікавих героїв роману, кіт Бегемот у відповідь на фразу громадянки, що Достоєвський помер, - «Протестую, Достоєвський безсмертний!» Так і Булгаков не помер, він безсмертний, завдяки своїм творам.