Урок " Мольєр-майстер класицистичної комедії"

“ Зірка, яка ніколи не згасне ” Слово про Мольєра

• Государю! Мольєр помер!

  І Людовік ХІV, знімаючи капелюха, промовляє:

•  Мольєр безсмертний!

Що тут можна заперечити? Людина, яка живе вже четверте століття, таки безсмертна!

      « Життя пана де Мольєра» М. Булгаков

Мета : навчальна: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Мольєра, історією створення комедії «Міщанин- шляхтич», поглибити знання учнів про класицизм;

Розвивальна: розвивати в учнів творчу уяву і акторські здібності, уміння аналізувати, оцінювати і узагальнювати біографічні відомості письменника4

Виховна: прищеплювати учням високі моральні якості особистості

Обладнання: портрет Мольєра, презентація « Класицизм, як художній напрямок у літературі», ілюстрації до  творчості Мольєра

Хід уроку

І Організація класу.

ІІ Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності

Сьогодні ми продовжимо нашу мандрівку величною епохою класицизму. Нас чекають нові зустрічі, нові враження, нові роздуми. Франція 17 століття… Правління короля-сонця Людовіка ХІV. Розбудова неперевершеного Версалю, розквіт театру. І звичайно, постать одного з найвідоміших драматургів епохи – Жана Батиста Мольєра ( портрет). Діти, зверніть увагу на епіграф нашого уроку. Це слова відомого російського письменника М. Булгакова з книги      

« Життя пана де Мольєра»:

• Государю! Мольєр помер!

  І Людовік ХІV, знімаючи капелюха, промовляє:

•  Мольєр безсмертний!

Що тут можна заперечити? Людина, яка живе вже четверте століття, таки безсмертна!

Це справді так. Пєси Мольєра і сьогодні ставлять на сценах  найвідоміших театрів світу. На початку ХІХ ст. у Французькій академії, яка свого часу відмовилася прийняти до своїх лав Мольєра, встановили його бюст, де написано: «Для його слави нічого не потрібно, але для нашої слави потрібен він». Щороку 17 лютого, у день смерті драматурга, у славетному театрі «Комеді Франсез» ставиться п’єса великого француза”Удаваний хворий», яка закінчується сценою, в якій востаннє зіграв великий пересмішник.  Чому ж це так? У чому секрет безсмертя письменника? Яким він був – Мольєр? На ці питання і на інші, які виникнуть у вас,  ми спробуємо дати відповіді на сьогоднішньому та наступних наших уроках.

ІІІ Засвоєння нового матеріалу

 Вчитель: Звичайно, найкраще і найповніше відповісти на наші запитання міг би сам драматург. Отож подумайте, що б ви хотіли дізнатися про  Мольєра: людину, актора, драматурга. Тому що, відкрию вам секрет, сьогодні до нас у гості завітає сам пан Мольєр. ( діти записують запитання)

 А тепер давайте запросимо у нашу аудиторію шановного гостя ( учні встають, під аплодисменти у клас заходить учень в образі Мольєра)

Вчитель: Доброго дня, пане Мольєр. Раді бачити вас у нашому ХХІ столітті. Сподіваємось, ви погодитесь задовольнити нашу цікавість і відповісти на деякі запитання.

Мольєр: Звичайно, друзі. Запитуйте.

 Учень 1: Пане Мольєр, для кожної людини найважливішою є родина. Розкажіть, будь ласка, у якій сім’ї ви виросли, чи вплинула сім’я на вибір вашої професії?

Мольєр: Я народився в родині заможного шпалерника. Згодом мій батько став королівським шпалерником. (фото) Ось будинок, де минуло моє дитинство. На першому поверсі була крамниця, а на другому господарювала мама. На жаль, вона померла дуже рано. Мені було лише 10 років. Моїм вихованням більшою мірою опікувався мій дід по маминій лінії. Але батько багато зробив для моєї освіти. Він влаштував мене на навчання у Клермонську колегію, де навчалися діти аристократів, моїми друзями були навіть принци. У 15 років я вступив до цеху шпалерників, щоб згодом успадкувати батькову посаду. Але мій батько хотів більшого, хотів, щоб я став адвокатом поважної публіки, тому грошей на мою освіту він не шкодував. Та, правду кажучи, я був молодим, блискучою кар’єрою тоді зовсім не переймався. Мене дуже вабила філософія, література, театр. Вся молодь з мого оточення тоді «хворіла» театром. Я не був винятком. Але коли я заговорив з батьком про створення нового паризького театру, він занепокоївся і відіслав мене замість себе супроводжувати Людовіка ХІІІ в якості королівського шпалерника. Він сподівався, що я відмовлюся від затії з театром, але я наполягав на своєму.

 Тож батько був рішучим. Він виділив належну мені частку материного спадку і дозволив самостійно вирішувати всі свої проблеми. Так закінчилося моє дитинство.

Учень 2: А як ви стали Мольєром?

Мольєр: Коли я захопився ідеєю створення свого власного театру, батько категорично заборонив використовувати у моїх, як він говорив, фіґлярських забавах горде і славне прізвище Покленів. Так народився Мольєр.

Учень 3: Як же розпочиналася ваша театральна кар’єра? Чи успішною вона була?

Мольер: Мені було тоді лише 22роки. Хіба у такому віці думаєш про щось інше крім успіху та слави? Разом з родиною театралів Бежарів ми  створили «Блискучий театр». Чи ж могла бути іншою назва справи всього життя у молодих, амбітних  юнаків?  А я, молодий красень, завзятий та рішучий, мріяв грати лише ролі шляхетних героїв у високих трагедіях, як того вимагали правила класицизму.  Ось подивіться ( показує фото), яким мужнім Цезарем я був. Дуже швидко всі гроші, отримані у спадок, були витрачені на спектаклі. Але … слава, визнання і заробітки не приходили. Публіка не йшла на наші вистави. Молодість, молодість…  не так легко, як мріялось, було завоювати Париж. Замість успіху я отримав лише кучу боргів, потрапив до боргової ями. Батько визволив мене, оплативши мої борги. Та ми не збиралися здаватися. Театр уже тоді став моїм життям. Не підкоривши Париж, ми вирішили змінити тактику і завоювати провінцію. Ми спорядили фургон і попрямували за славою  далеко від Парижа. Але провінційна сцена, де ставили лише фарси та комедії, веселили та розважали, трохи навіть грубувато, просту публіку, теж не дуже радо зустріла молодих парижан з нашими трагедіями. Що нам було робити? Я вирішив кинути їм виклик і писати свої п’єси. Спочатку я переробляв чужі, а потім почав створювати свої невеличкі веселі твори.

Учень 4: А коли і як ви повернулися знову у Париж? Як він вас зустрів на цей раз?

Мольєр: 13 років ми мандрували містами і містечками Франції і все-таки зустріли примхливу пані Славу на своєму шляху. У 1655 році у Ліоні ми ставили мою комедію «Шалий, або Все невпопад». Вона сподобалась принцу Конті, брату короля, з яким я колись разом вчився. Він взяв нас під свою опіку, і наша трупа стала називатися «Власними комедіантами принца Конті».  І ми знову вирушили брати в полон Париж. Фортуна нарешті усміхнулася нам. Нашому театру вдалося домогтися права виступити перед молодим королем Людовіком XІV. Як же я тоді хвилювався! Хотілося знову втілити свою юнацьку мрію – поставити на паризькій сцені величну трагедію неперевершеного майстра цього жанру  Корнеля. Як же ми готувалися! І знову, як і колись в молодості, трагедія нас підвела. Зал був незворушний. Здавалось – це кінець всім мріям. І тоді я наважився на відчайдушний і зухвалий крок: я попросив у короля дозволу  зіграти невеликий уривок з п’єси, яка користувалась успіхом у провінції. І сталося диво. Зал ожив. Це був успіх. Знову моя улюблениця комедія  врятувала нас. Король передав нам старий театр «Пті Бурбон», виділив чималий пенсіон, а  театру дозволив називатися трупою «Брата короля»

Учень5: Тож тепер усе складалося добре? Які ж нові пєси ви ставили на паризькій сцені?

Мольєр: Ох, любі друзі, театр –це не те місце і не те заняття, де можна спокійно працювати і лише насолоджуватися визнанням. Так, нарешті у мене з’явився час і можливість зайнятися творчістю. Я писав багато і плідно. Та й актором став кращим. Дуже швидко «Брати короля» стали одним з найулюбленіших театрів Парижа. Але успіх породив заздрісників. Почалися інтриги, ми опинилися на вулиці без приміщення. Конкуренти засилали своїх агентів, щоб переманити  наших акторів. Але до честі моїх друзів, ніхто з них не зрадив мене. Тим часом Фортуна знову усміхнулася нам. Король допоміг з новим приміщенням, дозволив королівським коштом відремонтувати його, і ми продовжили працювати.

Але веселі п’єси, які тільки розважали і тішили публіку, стали мені нецікавими. Мрія служити високим ідеалам, які в мою епоху могла оспівувати лише драма, не полишала мене. Але я вже не був тим безрозсудним юнаком, який так хотів висловлювати свої ідеали високим словом трагедії. Я вже розумів, що моя комедія теж може служити благородним ідеалам. Життя було набагато складніше, ніж суворі правила классицизму. Крім чорного і білого, в ньому були й інші кольори. Мені хотілося, щоб мої герої були більше схожими на реальних людей, щоб мої глядачі бачили не лише смішні сцени і ситуації, а різні характери. Адже у житті доводилось бачити, що благородними можуть бути і простолюдини, а не лише дворяни. А шляхтичі за походженням можуть бути негідниками.

 Тож новий скандал не забарився. 12 травня 1664 року ми ставили мою нову п'єсу «Тартюф» . Головним її героєм був єзуїт Тартюф, який живе у родині дворянина Оргона, прикривається брехливими проповідями і зрештою виманює у господаря маєток. Лише втручання короля відновлює справедливість. У мудрому і справедливому королі всі, звичайно, побачили самого Людовіка ХІV.  Але це не врятувало мене. На знак протесту проти висміювання церкви під час вистави зал покинула королева-мати. Католицька церква домоглася заборони вистави, священники проклинали і мою п'єсу, і мене.  Довгі роки я боровся за повернення мого театру на сцену, але домігся його лише після смерті королеви-матері, скориставшись добрим ставленням короля.

Учень6: Пане Мольєр, ми знаємо, що ви написали багато чудових творів, які виходили за рамки правил класицизму, тому що хотіли передати складність та різноманітність людських характерів. Але найвизначнішою вашою п’єсою  можна вважати «Міщанина- шляхтича». Мабуть тому, що ось уже четверте століття знаходяться люди, котрі хочуть здаватися вищими, впливовішими, ніж вони є насправді. Саме таких людей ви так майстерно висміяли в образі свого пана Журдена. Скажіть, будь ласка, а чи були якісь особливості під час написання цієї історії?

Мольєр: Звичайно, друзі, ця п’єса з’явилася не просто так. Мій великий покровитель Людовик ХІV щойно закінчив будувати величний палац Версаль. Це була окраса Парижа. Король з гордістю вихвалявся своїм творінням перед іноземними посольствами. І було чим, скажу я вам. Тож коли у Францію приїхав посол турецького султана, король не без зверхності сказав, що навряд чи у султана є щось подібне за красою і пишністю. Ображений турок відповів, що на коні його повелителя дорогоцінностей більше, ніж на королі Франції. Такої зухвалості король-сонце стерпіти не міг. Та що зробиш? Дипломата не стратиш, та й війною на Османську імперію не підеш. Ось тоді король і звернувся до мене за допомогою. Він попросив написати комедію і висміяти у ній всякі турецькі церемонії. Так з’явився « Міщанин- шляхтич». Уперше  ми поставили п’єсу 14 жовтня 1670 року в присутності короля. Я сам грав головну роль пана Журдена.  (показує фото)

Вчитель: Пане Мольєр, дякуємо вам за цікаві розповіді. Та, я думаю, що наш гість хоче дізнатися, що вас найбільше вразило, запам’яталося з його розповіді. Тому я пропоную вам закінчити речення:

• Найбільше мене вразило те , що пан Мольєр…
• Найвидатнішою датою  біографії  Жана  Батиста Мольєра я вважаю…
• Найщасливіший період в житті  драматурга Мольєра, на мою думку …

Вчитель: А зараз, діти, я хочу запропонувати вам зіграти у невеличку гру. Дане літературне лото пропонує вам відшукати свою частинку( вчитель роздає учням картки)

1. «Літературне лото »

 Кожен  учень  отримує картку, які потрібно скласти відповідним чином.)

1) Справжнє ім’я Мольєра — …

2) Професія батька — …

3) Покликання Мольєра — …

4) Мольєр заснував театр

5) «Міщанин-шляхтич» за жанром — …

а) Жан Батист Поклен

б) акторство

в) шпалерник

г) «Блискучий»

д) комедія- балет

Вчитель:   Пане Мольєр,  я знаю, що ви привели з собою на нашу зустріч героїв своєї комедії «Міщанин- шляхтич». Правда, прийшли вони інкогніто, таємно. Але, я впевнена, що наші учні зуміють їх впізнати, адже завдяки вашій майстерності, у творі представлені яскраві, колоритні фігури, кожна зі своїми характерними рисами. Допоможіть мені представити їх нашим учням

Гра: Впізнай героя ( учитель демонструє темні силуети, які подає йому Мольєр,  і зачитує короткі характеристики героїв п’єси)

1. Його обличчя просте і грубе, а на голові — нічний ковпак. Вузькі панчохи ледве натягнуті на товсті литки. Червоні оксамитові штани, зелений камзол, черевики на підборах, банти, пряжки, шпага і поверх усього халат з барвистої індійської тканини, вважає істиною будь-яку дурість, тільки б це просувало його до «вищого світу».
2. тямущий, знає ціну копійці, розуміється на людях (бачить наскрізь шахрая-кравця) кмітливий, заробив своєю працею достаток, уміє порядкувати справи, виховав розумна дочку, мав повагу представників свого стану, які підтримували його, поки той «не втратив глузд на знатності».
3. шахрай, який ошукує Журдена, користуючись його грошима. Крім титулу, в нього нічого немає, тож і доводиться колишньому аристократу лестити дурнуватому багатієві, аби мати можливість задовольняти свої потреби.
4. кохання для неї означає лише дорогі подарунки
5.  він нe має наміру привласнювати собі дворянське звання і не є дворянином. Він прослужив шість років у армії й відчуває себе корисним державі й суспільству, вважає, що всякий обман принижує порядну людину.
6. «проста селючка, але гостра на язик»
7. вірний слуга і разом з тим хороший товариш, дотепний актор
8. пряма, дещо різкувата у висловлюваннях, поміркована

Підсумок гри: А чому у нас дві фігурки пана Журдена?

-Остання «висока комедія» Мольєра написана в жанрі комедії-балету. Увівши на замовлення короля турецькі танці, Мольєр не порушує основної структури комедії. Особливість комедії полягає в тому, що «комедія характеру» подана на фоні «комедії звичаїв». Носії звичаїв — усі персонажі комедії, за винятком головного героя — Журдена. Звичаї можуть представити тільки всі персонажі разом, як представляють їх дружина та дочка Журдена, його слуги, вчителі, аристократи Дорант і Дорімена. Вони мають лише характерні риси, але не характери. І тільки Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комічний характер. Особливість комічного характеру в п’єсах Мольєра полягає в тому, що в його основі лежить реальне явище або тенденція життя, але в комедії вони подаються в такому концентрованому вигляді, що герой виходить за межі природності. Журден – набагато складніший характер, ніж інші герої твору. Такими були Дон Жуан і Оргон, Тартюф і Альцест. Такий і Журден, буржуа, який вирішив стати шляхтичем.

Підсумок уроку:

Пам’ятаєте, на початку уроку ми поставили собі запитання: У чому секрет безсмертя письменника? Як би ви тепер відповіли на це питання?

Зокрема, і в тому, що Мольєр зумів створити такі узагальнені образи, що їхні імена стали характеристиками певного типу людей.

Так, лицеміра і обманщика ми називаємо Тартюфом, непостійного чоловіка- Дон Жуаном. Та й пан Журден з його прагненням зайняти вище становище у суспільстві породив подібних героїв і інших літературах, зокрема й українській( Мартин Боруля, Мина Мазайло). З ними ви познайомитесь на уроках української літератури в старших класах.

А ще про безсмертя людини, часто  свідчать його мудрі думки, які з часом стали афоризмами. Адже ми на уроках літератури дуже часто звертаємося до афоризмів відомих митців. Мольєр – один з тих творців, який пересипав свої твори безліччю безсмертних афоризмів.  Я хочу запропонувати вам ще одне цікаве завдання. Ось тут у мене є окремі мудрі думки Мольєра. Але, на жаль, за чотири століття вони трохи переплуталися. Тож я хотіла б, щоб ви допомогли мені  впорядкувати ці перлини мудрості. Ви, можливо, скажете, а як же ми це зробимо, якщо ми не знайомі з більшістю творів автора. Але хочу вас запевнити, ви легко справитесь з цим завданням, тому що афоризми Мольєра настільки сучасні, живі, близькі і нашому часові, що сплутати їх неможливо.

Афоризми Мольєра

• На світі вищого нічого я не бачу над душу праведну, але ненависна мені… ()
• За гроші можна пробачити…()
• Найкраща нагорода за все, що ви створили – це…()
• Похвала досвідчених людей - …()
• Для артиста справжня мука -….()
• Всякий обман принижує …()
• Негідно видавати себе не за те, …()
• Почати судовий процес – це однаково, … ()

• бачити, що вас зрозуміли)

• (побожність для людей, збудованих на брехні)

• (всяку дурість)

• (що ми є насправді)

• (найвища насолода)

• (що засудити себе живцем на вічні муки)
• (тішити дурнів)

• (порядну людину

То як, діти, сподобались вам афоризми пана Мольєра? Чи можна вважати їх сучасними? Чому? Дякую вам за урок.

Домашнє завдання: переглянути ще раз п’єсу та заповнити таблицю