Урок на тему : Григір Тютюнник. Коротко про письменника і його творчість. «Три зозулі з поклоном». «Вічна» тема «любовного трикутника» в новітній інтерпретації. Образ любові як

Тема:   Григір Тютюнник. Коротко про письменника і його творчість. «Три зозулі з поклоном». «Вічна» тема «любовного трикутника»  в новітній інтерпретації. Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу.

           Мета: на основі проблемно-ситуативного пошуку спробувати визначити основні секрети вічної загадки любові письменника у власному житті та творчості;

на основі знань про життєвий шлях Григора Тютюнника,  зміст та образи новели «Три зозулі з поклоном» спонукати учнів до виховання в собі кращих людських рис: людяності, благородства, високої моральності, доброти, любові до людей і всього світу.

Обладнання:  мультимедійна система, буктрейлер; тексти твору

Епіграф: Любов – це, люди, діло не осудне. По всі віки. Вовік віків. Амінь!

ХІД УРОКУ

І. Вступне слово вчителя. Мотивація навчальної діяльності.

     Слайд1

Урок наш незвичайний. Ми будемо говорити про Любов, почуття, яке приходить до людини лише раз у житті. Кохання оспіване поетами усіх віків і поколінь, проте і сьогодні залишається загадкою людської душі. Воно своєю невидимою рукою торкається струн серця і виграє ніжною мелодією, спонукаючи до конкретних дій, непередбачених вчинків. Воно наділяє силою і робить немічним, окрилює і сковує, надає простір і забирає волю. Колись і вам життя запропонує зробити вибір. І від того, як ви це зробите, що оберете, буде залежати, можливо, не тільки ваша доля, а й доля інших людей.

Отже, про це і  інші проблеми  ми поговоримо сьогодні. Справжня  Любов надихає, окрилює, підтримує, дає сили й віру, робить людину щасливою. Але ж любов буває і безвзаємна,  нерозділена, від якої людина страждає. Як бути тоді?

ІІ. Ситуативні завдання  Слайд 2

1 група (хлопці):  Ви одружились, з дружиною до нестями кохаєте один одного, а поряд – однокурсниця, сусідка, яка теж у вас закохана. Вона нічого не вимагає, не говорить про свою любов, але про це всі знають.

Ваша поведінка.

2 група Ви молода дружина, щаслива у шлюбі. А поряд однокурсниця, сусідка, яка очей не зводить з вашого чоловіка. Вона нічого не вимагає, не говорить про свою любов, але про це всі знають.

Ваша поведінка.

3 група Ви молода, вродлива, заміжня, але свого чоловіка не кохаєте, так склалося в житті. Коли зустріли чоловіка, в якого закохалися, він був одружений. Живуть поряд. Ваша поведінка.

ІІІ. Повідомлення теми, завдань та епіграфу  уроку

 Мотивація навчальної діяльності учнів  Слайд  портрет

Сьогодні я запрошую вас на зустріч з людиною, яку по праву можна назвати творцем добра і справедливості. Це Григір Михайлович Тютюнник – відомий український письменник, лауреат премії імені Лесі Українки та державної премії України імені Тараса Шевченка, наш земляк.

Як свідчать сучасники Григора Тютюнника, у нього було все великим – руки, якими можна було перевернути гори, очі, які ясно бачили і минуле, і майбутнє, серце, в якому клекотіли, не згасаючи, любов до друзів, ненависть до ворогів.

«мало –  бачити, мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові», - писав  Григір Тютюнник.  Саме їй, Любові Всевишній і присвятив свою новелу «Три зозулі з поклоном».

• Тож тема нашого уроку…..  Слайд ( тема, епіграф)
• Цей шедевр і стане сьогодні об’єктом нашого дослідження, а Григір Тютюнник вчитиме нас кохати, прощати, аналізувати свої й чужі вчинки, вчитиме любові, доброті й терпимості.
• Епіграфом до уроку я взяла слова Ліни Костенко ….

ІУ. Вивчення теми уроку

     1. Слово учителя

Чим жив Григір Тютюнник, про що мріяв, хто став його героями? Про це буктрейлер, створений моїми учнями з Глобинщини.

      2. Перегляд буктрейлеру

      3. Історія створення новели  Слайд портрет

Учитель  Вслухаючись у рядки життєпису Гр. Тютюнника, ми побачили, як, незважаючи на нелегкі умови життя, письменник зумів не втратити найкращих рис характеру і викарбувати таку багатогранну любов.

Підсвідомо до написання новели Г. Тютюнник прямував усе своє життя, а поштовхом до написання стала, здавалось би, незначна подія. Було то 1976 р. До Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист, виконував народні пісні. Особливо вразила письменника пісня «Летіла зозуля через мою хату…». Розповідалось у цій пісні не просто про нещасливе кохання, а про вічне непереборне страждання людини.

Народна пісня тому й народна, що живе вічно. Сьогодні вона  прийшла до нас із глибини віків, зозулею принесла біль, страждання і вічну любов. Я пропоную вам сучасну обробку цієї пісні.

4 Кліп пісні «Летіла зозуля…»

    Очевидці згадують, що Г. Тютюнник підхопився і побіг до себе в кімнату…Чому ж так вразила Григора Михайловича ця пісня. Вона сколихнула в серці письменника дитячі спогади. Коли енкаведисти забрали тата,  мама в горі  кинулася до тітки Марії, сусідки, яка безвзаємно кохала його тата. Ця жінка була набагато старша і за тата, і за маму. Але обоє вони ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики і збирала все необхідне, бо мама ридала і побивалася. Удвох вони і поїхали шукати батька, не знаючи, що слід його загубився навіки.

 Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» - одна з найчарівніших перлин української літератури ХХ ст.

       5. Робота над змістом новели  Слайд

-  Жанр - новела

•   Твір має чудову присвяту: «Любові всевишній присвячується». Ви прочитали новелу? Чому така присвята?  (Епітет «всевишній» у нашій мові використовується у сполученні зі словом «Бог», а тому в цій присвяті підкреслено велич найбільшого людського почуття. Любов – неземне почуття, вона вища за дріб’язкові проблеми. Вона ніби дається Богом, вищою силою, і людина нічого не може із цим вдіяти, не може звільнитися від цього почуття і несе це страждання впродовж усього життя. Присвячуючи твір любові, Гр. Тютюнник спонукає вклонитися не лише людині, а й почуттю).

Про що ж новела? Визначте тему твору.

Складність людських стосунків, виражена через історію нерозділеного

 кохання.

Яка центральна проблема новели?

Проблема любовного трикутника.  Слайд

У  яких творах ще розкривається ця проблема? («Лісова пісня» Лесі Українки, «Маруся Чурай» Ліни Костенко).

Яка відмінність цього трикутника  у новелі Гр. Тютюнника?

Цей любовний трикутник особливий, дивний. У ньому  немає ворожого ставлення, ненависті, ревнощів, лише Любов.

• Якою ж показана любов героїв новели? Слайд

Робота в групах     (3 групи: любов Михайла, любов Софії, любов Марфи)

• Любов Михайла – вірна, чиста, світла, чесна, щира, віддана, вічна.

…моя єдина у світі Соню! Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму... " Всевишня

Любов Софії –  вірна, чисте, світла, віддана, щира, мудра.

У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе. Всевишня

Любов Марфи – вірна, чиста, світла, чесна, щира, віддана, нерозділена. Всевишня

• Зобразивши таку любов, яку проблему ще порушує автор?
•  Проблема щирого, вірного, відданого кохання.

- Що спільного в характерах Марфи, Софії, Михайла?

(- здатність на велике кохання;

• душевна чистота;
• вміння прислухатися і розуміти іншого;
• відчувати чужий біль).

- Їх душі озиваються в пісні, яку виводять утрьох: Михайло, Софія і Марфа співають пісню-молитву, що доносить їх любов до Бога.

- Згадаймо цитату з роману «Маруся Чурай»

( «Звела їх доля наче в нагороду

За те, що мали незглибинні душі»)

• Григір Тютюнник порушує ще одну вічну проблему – спорідненість людських душ.  Слайд

Як ставився Михайло до Марфи? Зі співчуттям, з повагою, з розумінням. Ні нотки осуду, зневаги (Навіщо ж людину мучити, як вона й так мучиться? Я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна).

• Як ставилась Софія до Марфи?  Жаліє, поважає, розуміє, без ревнощів, без образи, без осуду. Про цю велику неземну, всевишню любов Соня розповідає своєму синові. Бачила, як Марфа брала листи, не заперечувала, не сварила її. — Вона любила твого тата. А ти на нього схожий...             

Як ставилась Марфа до Михайла і до Софії?  Михайла щиро, віддано любить (Вона хапає з Левкових пучок листа — сльози рясно котяться Їй по щоках — пригортає його до грудей, цілує в зворотну адресу...)

У Софії не бачить суперниці. Така любов дається Богом.

Як ставились люди в селі до Марфи, адже всі знали про це кохання?

(Її всі розуміли, їй співчували, поважали її любов. її в селі за маленький зріст звали "маленькою Марфою"  — На. Тільки нікому не кажи, що давав, бо за це... виженуть мене.  — Ні. Він мовчав.).

• Яку ж проблему розкриває автор, показуючи такі високі людські стосунки?

Проблема чистих людських стосунків.  Слайд

• Діти, Марфа – одружена жінка, а кохає чужого чоловіка. Що це: зрада чи любов всевишня?

Міні-дискусія  (текст)

• Вона і сама страшенно переживала, тужила, розуміла, що подумки, можливо, зраджує чоловікові.
• Згадаймо словами Ліни Костенко, якими ми можемо виправдати героїню? («Життя-така велика ковзанка. Кому вдалось, не падавши, пройти?»)
• Чи можемо ми засуджувати Марфу за те, що так ненароком, мимоволі втрутилася в сімейне життя Софії і Михайла?
• Звертаю вашу увагу знов до Ліни Костенко «Маруся Чурай»:  Чужа душа – то тихе море сліз.  Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна!)
• Яку ж ще проблему порушує Григір Тютюнник?

Проблема всепрощення  Слайд

• Чи тільки про любов ідеться мова в новелі? (Про людські долі, скалічені тоталітарною системою. Про весь уклад довоєнного і післявоєнного села)
• Новелу переповнює горе і смуток.
• Порівняйте, якою описує автор молоду Марфу і зараз, через роки.

(Як перепілочка. Голосок у ней тоді такий був, як і сама вона, ось-ось наче переломиться.  Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє).

• Яка деталь підкреслює, що Соня теж пережила багато горя і передчасно постаріла? (Дома мене стрічає мама, радіє, плаче і підставляє мені для поцілунку сині губи).
• Як доля, страждання і біль змінили Михайла? Учора дав мені товариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав. Не тільки голова, а й брови посивіли. Зразу подумав: може, то іній (це надворі було), тернув долонею – ні, не іній... Більше не дивитимусь. Часто сниться мені моя робота. Наче роблю вікна, двері фільончасті, столи, ослони. І так мені руки потім засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі. А руки як не свої...

Проблема людини в системі тоталітаризму  Слайд

• Та ніщо: ні тяжка праця, ні заслання В Сибір, ні розлука з рідними людьми, ні поневіряння не зробили героїв новели жорстокими, заздрісними, злими. У своїй любові , у своєму вмінні розуміти, співчувати, прощати, допомагати один одному ці люди стоять вище буденності. Їх душі такі чисті й світлі, що до них прийшла неземна Любов, Любов всевишня.  
• Сформулюйте ідею новели.
• Ідея: возвеличення Любові Всевишньої, як вічної загадки життя, яка підносить людину на вершину щастя або робить її безкінечно нещасливою.
• Чи вдалося нам розгадати вічну загадку любові письменника? У чому ж вона? (В любові до людей, в чистих людських стосунках, у всепрощенні)

6. Звернімося до епіграфу уроку.

У. Підсумок уроку

Учитель До нас долинає любов усіх трьох героїв гілочкою Михайлової сосни. Я прошу вас, передаючи гілочку одне одному висловити свої почуття і переживання до героїв новели. Які моральні уроки ви винесли, роздумуючи над цим твором?

Слово учителя  Хочеться доземно вклонитися кожному із головних героїв.

          Софії – за мудрість, Марфі – за відданість, Михайлові – за вірність.

          А всім разом – за вміння бути Людиною.

УІ. Домашнє завдання

   Конверти «Щирості». Напишіть власне висловлення

• Що для людини важливіше: кохати чи бути коханим?
• Чи можна зберегти любов і повагу до людини, з якою розлучився?
• Скільки разів у житті можна кохати?
• Чи існує кохання з першого погляду?
• Чи щаслива людина, яка кохає без взаємності?
• Чи згоден ти з тим, що світом править любов?
• Чи зробило кохання щасливими героїв новели «Три зозулі з поклоном»?
• Любов – це кара чи нагорода?
• Чи можна кохати лиш раз у житті?
• Чи існує справжнє кохання?
• Чи згоден ти, що час не має влади над коханням?
• Чи існує кохання на все життя?
• Чи згоден ти з думкою, що без любові життя нічого не варте?

Учитель.  Кохання — це велике почуття.

Не кожному дано його пізнати.

Від нього іноді залежить сенс життя,

Хоча цього не хочеш визнавати.

Воно дає натхнення й сили,

Здаються люди всі і добрі, й милі,

Така приходить жага до життя,

Що забуваєш негаразди нашого буття.