Урок на тему " Огляд хорової творчості західно-європейських композиторів XXст. "

Огляд хорової творчості західно-європейських композиторів XXст.

План

1.Характерні виявлення  імпресіонізму в творчості французьких композиторів

   К.Дебюсі та М. Равеля.

2.Особливості хорової творчості композиторів «Шестерки».

3.Коротка загальна характеристика музики П.Хіндеміта.

4.Роль хорів в кантатах композитора К.Орфа.

5.Заслуга Д.Гершвіна в створенні американської опери.

6.Творча спадщина Б.Бріттена.    

На межі XIX та  XX століть всі види мистецтва в Європі були захоплені новою художньою течією, яка отримала назву імпресіонізм (від французького слова  impression – враження). У композиторів він проявився в прагненні відобразити засобами музики мінливість настрою, суб’єктивне відношення до оточуючого світу, швидку зміну вражень. Імпресіоністи переступили межу строгих форм класичної та романтичної гармонії. Вони збагатили колористичними засобами інструментовку,  гармонію, ввели в музичну мову складні гармонічні поєднання: нонакорди, шести – та семизвучні акорди, цілотонову гаму, натуральні та пентатонні звукоряди. Найбільш яскравим представником цього направлення був французький композитор Клод Дебюсі (1862-1918). Він написав кантати «Гладиатор» та «Блудный сын», сюїту для хору (без слів) та оркестру «Весна» (по відомій картині італійського художника Боттічелі), кантату «Дева-избранница» для жіночого хору, солістів та оркестру. Ці хорові твори відрізняються складною, витонченою гармонією, захопленням колористичними засобами, пошуками нового, незвичайного в музиці.

Молодшим сучасником та послідовником Дебюсі був Моріс Равель (1875-1937), який в ранньому періоді своєї творчості написав кантати «Мирра», «Альцион»,  «Алисса».  Ці твори не принесли автору успіху, але його інтерес до вокальної та хорової музики не згас. Равель написав чарівні хори для мішаного хору а саppella – «Николетта», «Три райские птицы», «Рондо», ввів хор (без слів) в балет «Дафнис и Хлоя».

Велику та важливу роль доручив композитор хору в опері «Дитя и волшебство» (лірична фантазія за поемою Г.Колет). Всі речі, іграшки, тварини, оточуючі головного героя – пустотливого, злого Хлопчика – живі; вони співають, танцюють, розмовляють. Їхні намагання перевиховати його, навчити його добру увінчуються успіхом. Хлопчик перестає ламати іграшки, катувати тварин, знову ласкавий з Матір’ю. Речі та звірі піклуються про нього і ведуть його в дім. Вони співають про те, що Хлопчик став добрим та розумним. Цим хором закінчується опера. Музика хору прозора, ніжна, чудово передає атмосферу доброзичливості та тепла, якою оточена дитина. Поліфонічний виклад ніскільки не  важкий в звучанні, і тому хорова палітра залишається ажурною та легкою. Перемінний розмір (4/4, 3/4,2/4) вносить в музику ритмічну різноманітність:

Творчість Дебюсі та Равеля сколихнула все музичне життя Європи. Вона ніби «розкувала» композиторів, розширила укорінені норми техніки письма. Як завжди, такий злам в мистецтві викликав появу до життя багатьох нових художніх течій. У Франції в 20-роках  XX ст. з’явилася група молодих талановитих композиторів, яка отримала назву «Шестерки». До неї ввійшли Даріус Мійо, Луі Дюрей, Жорж Орік, Артур Онегер, Франсіс Пуленк та Жермен Тайфер. Старшим наставником  «Шестерки» був композитор Ерік Саті, теоретиком та пропагандистом нових ідей групи став талановитий художник та драматург Жан Кокто. Їхнім девізом  було повернення до простоти «земного» звучання. Вони виступали проти вишуканості, витонченості імпресіонізма, проти вагнеровської «розкоші» в музиці.

Артур Онегер (1892-1955) в більшості відійшов від естетичних принципів «Шестерки». Його кантатно-ораторіальна творчість розвивалася на основі глибокого інтересу до музики Баха та Генделя. Драматична ораторія Онегера «Цар   Давид» відрізняється широким епічним розмахом і разом з тим тонким ліризмом, теплотою, високою людяністю. Потім були написані ораторії «Юдифь», «Антігона», «Жанна д’Арк на костре», «Рождественская кантата», які залишили значний слід в мистецтві та помітний вплив на подальший розвиток хорової музики.

Багато уваги приділяв хору інший представник «Шестерки» - Франсіс Пуленк (1899-1963). Йому притаманні темпераментність, прихильність до гумору, іронії, життєрадісність та поетичність. Серед творів Пуленка – кантата для мішаного хору та оркестру «Засуха» на вірші англійського поета Едуарда Джеймса. В творі змальована гостра соціальна спрямованість, тяжке життя селян в часи стихійного лиха-засухи. Музика наповнена теплотою, співчуттям до людини. Мелодії близькі французьким народним пісням. Франсіс Пуленк проявив високу майстерність хорового поліфоніста. Кантата для подвійного мішаного хору без супроводу  «Лик человеческий» на вірші П.Елюара написана в роки німецької окупації. Цей твір пройнятий патріотизмом, вірою в перемогу. Закінчується він яскравою, натхненною піснею свободи. Серед творів Пуленка – хори на вірші Г.Аполінера та Елюара, п’ять трьохголосних дитячих хорів, «Пісні Франції» для мішаного хору без супроводу, декілька мотетів.

Хор «Грусть» на вірші П.Елюара - чудовий зразок вокальної лірики Пуленка. Незвичайною ніжністю, тремтливістю пронизана музика хору, чутливо відкликається на кожне слово. В ній відображається найменша зміна настрою – мінор чергується з мажором, проста гармонія з ускладненням:

Дуже виразні речитативи окремих хорових партій. У альтів  - це поступово висхідна, повна експресії мелодія; у басів – короткі фрази – як думки та питання, що хвилюють людину:

Форма хору складається з різних епізодів, об’єднаних загальним настроєм, ладово-інтонаційної структури, органічно сплетених в прозору музичну тканину.

Пауль Хіндеміт (1895-1963) видатний німецький композитор XXст., педагог, чудовий диригент. Хіндеміт завжди прагнув до демократизації мистецтва, намагався зробити музику доступною широким масам слухачів та виконавців. Поряд зі складними великими творами (опери «Кардильяк», «Художник Матис», «гармонія мира», симфонії, балети) він написав багато  творів для різних музичних фестивалів, любительських хорових та оркестрових колективів, вокальних та інструментальних ансамблів для дітей та юнацтва. Музика Хіндеміта  яскрава, сучасна,  відмічена оригінальним мелодичним мисленням, дотепністю та свіжістю гармонії, метроритмічними різновидностями, глибоко народна за своєю основою та спирається на традиції класичної німецької музичної культури. Хіндеміт залишив багато хорової музики: оперні хори, ораторія «Нескончаемое», «Американский реквием», «Песнь надежды»для хору з оркестром, мішані хори a cappella.

«Если все проходит»  - одна із шести пісень написана для мішаного хору без супроводу на вірші оригінальних французьких поем Р.М.Рільке. Чудові лірико- філософські вірші поета втілені в музиці з незвичайною тонкістю та витонченістю. Мелодія спирається на вишукану гармонію,  несподівано змінюється  як блік світла. Дуже часто голоси рухаються паралельними квінтами та квартами, що  надає особливої гостроти звучанню. Проста, яскрава форма (двохчастинна   репризна) наче цементує невиразну музику: кожне речення має гармонічну завершеність та ритмічну зупинку. Головне ладове мажорне забарвлення створює відчуття світла та тепла. Всі голоси знаходяться в русі. Темп Vivo та розмір 6/8 визначають скерціозний характер музики цієї хорової мініатюри.

Карл Орф (1895-) один із самих популярних композиторів сучасності. Він тісно пов’язав свою творчість з народним мистецтвом Боварії. Музичне виховання  та театр – два основних напрямки його творчості. Педагогічний досвід (композитор майже двадцять років працював в школі гімнастики, музики та танцю) Орф  узагальнив в п’ятитомному зібранні «Музика для детей и юношества». Спільно з німецьким майстром Карлом Мендлером  Орф створив спеціальні інструменти для дітей: ксилофони, металофони та інші ударні інструменти. Доступність винайдених Орфом музичних інструментів дозволило ввести елементарне музикування на всіх ступенях навчання дітей музиці. Педагогічна система Орфа  популярна тепер в багатьох країнах світу. Музичний театр Орфа визначив направленість творчості композитора. Риси сучасної драми та античної трагедії, італійської комічної опери та середньовічних містерій складають основу театральних постановок Орфа. Він вибирав старі сюжети, які приваблюють значністю змісту, високою людяністю, епічною міццю. Всесвітнє визнання принесла Орфу сценічна кантата «Кармина Бурана», створена в 1935-1936 роках. Ця хорова поема на вірші середньовічних мінезінгерів, вагантів та голіардів.  Лірика та сатира, пісні мандрівних студентів та монахів, любовні та застольні вірші складають зміст цього незвичайно колоритного, оригінального та разом з тим глибоко народного твору. Хор з кантати «Кармина Бурана»  із захватом прославляє весну, кохання, радість. Музика наповнена світлом, дзвіном, все іскриться, переливається райдужними кольорами та крутиться в темпераментному танці:

Характерною для Орфа є часта зміна розмірів 3/4, 2/4, 4/2, 3/4, що  вносить ритмічну різноманітність в звучання хору. Глибокою ніжністю та ліризмом наповнена тема жіночого хору, що побудована на короткій поспівці.

Незвичайно проста хорова фактура твору: двох,- трьохголосся, іноді подвоєний рух паралельними терціями та тризвуками. Форма створюється з коротких, відмінних один від одного  епізодів. Увесь хор виконується двічі. В 1943 році Орф створив кантату «Катулли Кармина», в 1951 році – сценічний концерт-кантату «Триумф Афродиты». Разом з«Кармина Бурана», вони склали цикл з назвою «Триумфы». Кантата «Катулли Кармина»,  на вірші  древньоримського поета Гая Валерія Катула розповідає про сумну історію його кохання до Лесбії. «Триумф Афродиты»  - театралізований концерт,  що відтворює на сцені старинний весільний обряд древніх греків та римлян. Головна роль в музично-сценічних творах Орфа відведена хору. Хорова фактура багата та різноманітна: унісони, багатозвучні акорди, подвоєння; метроритмічна структура дуже мінлива. Засоби музичної виразності у Орфа відрізняються виключною простотою: переважно діатонічною мелодією та гармонією, мелодичним одноголоссям, простими пісенними формами.

Джордж Гершвін (1898-1937) залишив яскравий слід в сучасному американському мистецтві. Самобутній талант композитора зробив його музику нестаріючою та здобув світове визнання. Найбільша заслуга Гершвіна – в створенні першої достеменної народної американської опери «Порги и Бесс». Демократичний сюжет (опера написана за п’єсою Дюбоса та Дороті Хейуард «Порги», розповідає про життя негритянської бідноти), музика з інтонаціями та ритмами негритянських пісень визначають сутність цього твору.

Дія опери відбувається на окраїні Чарльстона, де у великому старому будинку живуть негри – рибаки, вантажники, бідні. Тяжка праця, життя в хащах не полишили цих знедолених людей стремління до щастя, радості, здібності любити та відчувати прекрасне.

В опері багато хорів. Деякі з них написані в стилі негритянських духовних гімнів спірічуелс (сцена оплакування убитого рибака, молитва під час бурі, фінальний хор) з характерним для них гармонічним багатоголоссям; інші представляють собою жанрові сцени, повні народних розваг, гумору, життєрадості. Саме таким є хор з другої дії «Как тут усидеть?» - веселий похід на пікнік. Жителі рибацького селища, забув на час про свої жалі та негаразди, веселяться, співають та танцюють. Прозора, темпераментна музика багата характерними для негритянського джазу синкопами та акцентами; зустрічається складний ритм: Форма хору трьохчастинна. В середній частині зберігається той же настрій, що і в крайніх частинах, але змінюється мелодичний та ритмічний малюнок. В музиці відчувається спорідненість з негритянським фольклором: нисхідні хроматичні ходи, чергування акордів тоніки та низьких VI  та VII ступенів. Хори в опері «Порги и Бесс» складають побутовий фон та дають багатогранну характеристику знедоленому, але життєлюбивому та талановитому негритянському народу.

 Бенджамін Бріттен (1913-1976) – один з найпопулярних та відомих композиторів сучасної Англії.  Високоосвічений та різнобічно обдарований музикант, Бріттен  прославився як піаніст, диригент та великий суспільно-музичний діяч – організатор фестивалів музики різних епох в місті Олсборо. Творчість композитора тісно пов’язана з життям Англії.  Він великий знавець народних пісень та поезії, блискучий майстер національного хорового мистецтва. Бріттену належить заслуга створення англійських камерних опер - «Питер Граймс», «Альберт Херринг», «Поворот винта», «Сон в летнюю ночь», що отримали світову славу.

Твори для хору займають провідне місце в творчості Бріттена. Багато великих творів були написані ним до урочистих подій. Серед них «Академическая кантата»- на честь 500 –річчя Базельського університету, «Кантата милосердия»- до 100-річчя Товариства Червоного Хреста, «Голоса сегодняшнего дня» - до 20-річчя Організації Об’єднаних Націй.

Прогресивна, демократична спрямованість творчості Бріттена проявилася у відкритому виступі проти фашизму та реакції в Європі. В 1939 році він написав хори «Вперед, демократия!» та «Баллада о героях» (присвячена пам’яті англійських бійців, що боролися в інтернаціональних таборах за свободу Іспанії).Антивоєнна тема звучить в хоровій баладі «Детский крестовый поход» (за одноіменним твором Бертольда Брехта), в якій  розповідається про трагічну долю польських дітей в часи фашистської окупації. Яскраве втілення ця тема отримала в великому творі кантатно-ораторіального жанру- «Военном  реквиеме», де плач про загиблих закликає живих пам’ятати про   жахи минулих війн та не допустити нових.

Для мішаного хору а саppella Брітенн написав цикл «Пять песен цветов» на вірші англійських поетів: «Нарциссы», «Последовательность четырьох прекрасных месяцев» (сл. Р.Херрика), «Болотные цветы» (сл. Д. Крэба), «Вечерний первоцвет» (сл.Д.Клера), «Баллада о зеленом ракитнике» (сл. Неизвестного автора). Хори циклу являють собою зразки тонкого акварельного звукозапису.

 «Последовательность четырьох прекрасных  месяцев» - хорова мініатюра, де  в кожній хоровій партії співається про «свій» місяць: сопрано схвалюють квітень, альти- травень, тенори- червень, баси –липень.  В кожному з них є своя краса. Таким чином, хор являє собою складне поліфонічне сплетіння простих пісенних мелодій з різним текстом. Голоси вступають послідовно і зберігають самостійний текст до кінця. В музиці відчувається легкість,  невиразність, часта зміна гармонії, помірна теситура голосів (часте перехрещування) створюють настрій  милування чудовими місяцями року. Серед хорових творів Бріттена є твори написані для дитячих голосів. Це «Рождественские песни» та «Короткая меса» для хору хлопчиків. Разом з мішаним хором діти співають і в «Весенней симфонии».

В своїй творчості  Бенджамін Бріттен завжди спирався на класичну спадщину (особливо музику англійського композитора XVII ст. Генрі Пьорселла), і разом з тим  він створив глибоко національну та сучасну музичну мову.

Сучасна зарубіжна музика постійно поповнюється новими хоровими творами, з’являються нові імена молодих композиторів.                                  

Питання до самоконтролю

1.У чому виявився імпресіонізм  у творчості французьких композиторів К.Дебюсі та  М.Равеля?

2.Який  вплив музики Баха та Генделя на кантатно-ораторіальну творчість А.Онегера?

3.У чому  народність музики П.Хіндеміта?

4.Яка роль хорів в кантатах композитора К.Орфа?

5.У чому «секрет успіху» американського композитора Д.Гершвіна?

6.Яке значення мала класична спадщина англійських композиторів XVII ст. для творчості Б.Бріттена?