Урок на тему "Література рідного краю. Поетичний дивосвіт Ніни Петрук-Талько"

Міністерство освіти та науки України

Новоград-Волинський політехнічний фаховий коледж

 

 

Методична розробка

відкритого заняття з української літератури

на тему: «Література рідного краю.

Поетичний дивосвіт Ніни Талько-Петрук»

 

 

 

 

 

 

                                                                     Автор: Сайчук Г.І.,

викладач української мови

                                                          та літератури

 

 

2022р.

 

 

Укладач: Сайчук Галина Іовна, викладач української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист Новоград-Волинського політехнічного фахового коледжу Житомирської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Література рідного краю.

Поетичний дивосвіт  Ніни Талько-Петрук.

Мета: дослідити творчість письменниці Ніни Талько-Петрук, членкині спілки письменників України з Житомирщини; удосконалювати навички виразного читання поезій; розвивати вміння орієнтуватися в прочитаному й знаходити підтвердження своїх думок у тексті, стимулювати до власних висновків; формувати структуру особистості здобувача освіти, в основі якої – ідеал, що стає усвідомленим мотивом життєдіяльності; розвивати творче, критичне мислення; прищеплювати любов до рідної землі, як першопочатку буття кожної людини;  виховувати повагу до історичного минулого Батьківщини, морально-етичні якості, почуття патріотизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Форма уроку: урок – літературний портрет

Обладнання: портрет письменниці Ніни Талько-Петрук, мультимедійна система, презентація, відеоролики, виставка творів, опорна таблиця для роботи, картки-смайлики для визначення психоемоційного стану, ілюстрації видів природи Полісся, фото письменниці та вислови на дошці: “Чим ближче наближаюся до Сонця, тим прозорливішою стаю, тим ясніше бачу найсуттєвіше і найдорожче”, “На Землі нарощую Душу і набуваю зору для розуму”.

                    Епіграф

Життя не боятись і віри в добро не згубити!

Ніна Талько-Петрук

Перебіг уроку

І. Організаційний момент. (Перевірка присутності студентів на занятті.  Психологічний прийом з визначення емоційного стану студентів. (Студенти піднімають картки-смайлики, на яких видно, що настрій у них добрий. Цей прийом протягом заняття проводжу три рази: на початку заняття, по середині та в кінці. Таким чином можна прослідкувати, як змінюється настрій студентів під час проведення заняття. Картки-смайлики піднімають із зображенням веселого чи сумного смайлика).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності, завдань заняття.

Вступне слово викладача.

Батьківщина… Житомирщина… Новоградволинщина. Мальовнича перлина України. Край голубих озер та квітучих азалій. Саме він подарував Україні і світові Лесю Українку (Ларису Петрівну Косач-Квітку). Побував в нашому краї і Тарас Григорович Шевченко. Тут проживали і працювали  Олена Пчілка, Олег Ольжич, Борис Тен, Юрій Гудзь, Юрій Ковальський. Місто відвідували у свій час такі видатні особистості  як Максим Рильський, Андрій Малишко, Олесь Гончар, Дмитро Павличко, Іван Драч, Ліна Костенко…І нині ціла когорта талановитих письменників черпають наснагу для творчості з надслучанських джерел. На літературному виднокрузі запалюють вони свої  яскраві зірки, бо хочуть дати відповіді на головні питання в житті: у чому призначення Людини на Землі?

Я з великим задоволенням хочу назвати відомих людей Новоградволинщини, які працюють сьогодні на ниві літератури, прославляючи нашу рідну землю, таких як:  Ларису Герус, Ларису Гембарську, Лесю Гудзь, Сергія Руденка, Валентину Ксендзук, Галину Кругляк, Анатолія Клюска і багато інших.

• Робота в зошитах. Студенти записують тему, епіграф заняття. Складають короткий конспект уроку.

ІІІ. Оголошення теми, завдань уроку.      ПРЕЗЕНТАЦІЯ. Слайд 1.

Наш урок сьогодні незвичайний. Тема уроку: “Література рідного краю. Поетичний дивосвіт Ніни Талько-Петрук”. Я хочу представити вам нашу чарівну гостю, письменницю Ніну Василівну Талько-Петрук, членкиню спілки письменників України, відому не тільки в місті, області, а й в усій Україні. Вона – щира патріотка, глибокий лірик глибокий лірик, пропагує українське слово, своєю працею надихає нас на гарні справи, вчить любити рідну землю,  щиро вірить в щасливе майбутнє нашої Держави.

Девізом свого життя письменниця обрала слова, які стали епіграфом до нашого заняття: “Життя не боятись і віри в добро не згубити!” Ці слова додають нам впевненості в своїх силах і віри кожного в себе.

(Здобувачі освіти записують в зошити тему та епіграф)

Сьогодні ви ознайомитесь з життєвим і творчим шляхом Ніни Василівни Талько-Петрук. Заняття вимагатиме від вас певної ерудиції, оскільки потрібно самостійно дійти до розв’язання болючих проблем людського життя. Ми разом будемо міркувати, а узагальнені думки записуватимемо в зошити.

Перед кожним із вас на парті лежить аркуш зі схемою самооцінювання, який допоможе вам самостійно визначити рівень власних досягнень. В кінці заняття ви здасте роботу та отримаєте оцінку.

Прізвище, ім’я студента_______________________________________

Опорна карта

№ з/п	Назва твору	Вид лірики	Тема	Проблема

 

ІУ. Основний виклад матеріалу.

Викладач.

Читаючи твори Ніни Василівни, ми несподівано відкриваємо для себе  неповторний дивосвіт справжньої поезії, людських ідеалів і пристрастей, філософське осмислення дійсності, сувору реальність буття, силу думки й слова – правдивого й точного, дорогу до вічної істини, до вершин духовності і шукаємо відповіді на одвічне питання: чи ж вільні люди, коли дух закутий?

Без духу плоть байдужа і німа.

Цинічно зловтішаються заблуди.

Пливем за течією без керма.

Погасли бакени. Поводирів не чути.

За що ця кара? За які провини?

Скільки трагізму в цій фальшивій тиші!..

Підстерігає Правду гільйотина.

В сльозі розп’яття – рідне, найсвятіше…

То чи ж знайти нам шлях до України?

Викладач.

Ми століттями ходимо манівцями, шукаючи своєї України, а вона – в серці кожного є і повинна бути завжди, як найсокровенніше наше багатство.

З якого ж краю прийшла до нас така талановита письменниця? Штрихи до портрету. (Повідомлення студентки).

 Студентка.

Життєва дорога пані Ніни…

Слайд 2. Народилась Ніна Василівна 11 лютого 1959 року в селі Курне Червоноармійського (нині Пулинського) району на Житомирщині.

Закінчила місцеву школу і вирішила своє життя пов’язати з культурою, тож поїхала в місто Дубно навчатись в училищі культури наприкінці 1989-го на початку 90-го років. Після його закінчення училища з 1981 року  працювала методистом у Новоград-Волинському відділі культури Житомирської області. Вірші почала писати також на початку 90-х років. Тоді це були вірші переважно мітингового характеру. Палке поетичне слово Ніни Василівни пристрасно звучало у різних національно-патріотичних акціях, на велелюдних зібраннях, організованих правими силами.

Членкиня Української Республіканської партії “Собор”, ОУН-УПА.

І нині працює в районному відділі культури методистом. Вегетаріанка.

Слайд 3. У 2004 році прийнята до Національної Спілки Письменників України. Слайд 4. Фото.

Слайд 5. Дипломи. Нагороджена дипломами різних фольклорних фестивалів.

Слайд 6. Вирізки з газет зі статтями про письменницю. Не раз в місцевих та республіканських газетах писали про неї публікації і сама друкувала свої статті.

Слайд 7. В 2002 році друком вийшла перша збірка віршів та легенд Ніни Василівни під назвою “Барви Ордана”.

 Слайд 8. В  2014 році світ побачила друга збірка Ніни Василівни “Виласкавиці Волхвині” під літературним псевдонімом Древа Звана.

Слайд 9. В  2017 році упорядковано збірку творчих доробків “Свята Сонячного Кола”, в якій зібрана невичерпна криниця народних свят та хід їх проведення від Ніни Василівни, як режисера цих свят.

Слайд 10. Обласні премії: 2014р. –  імені Василя Земляка, 2020р. –  імені Лесі Українки, 2021р. – імені  Бориса Тена.

Слайд 11. Патріотична діяльність. Громадська активістка, учасниця Помаранчевої революції та Майдану Революції Гідності.

Викладач.

У збірці “Барви Ордана” письменниця розкриває несподівано неповторний світ справжньої поезії, людських ідеалів і пристрастей, філософське осмислення дійсності, сувору реальність буття, силу думки й слова – правдивого і точного, дорогу до вічної істини, до вершин духовності.

Запитання до студентів.

1. За якими розділами укладена збірка “Барви Ордана”? 

Студентка.

Ця збірка укладена за такими розділами: “Чия то пісня?”, “У сокорусі весни”, “У диханні вітру”, “У сьомому вимірі”, “Мавчині сни”, “Барви Ордана”. Є у цій книзі і легенди, такі як: “Зерна життя”, ”У вічному колі”, “Я долечу”.  Ці прекрасні легенди написані на основі вічних людських істин, народних вірувань та традицій. Навчає нас життєвої мудрості, людяності, вірності,бути патріотами своєї держави.

Сучасники про творчість Н.Талько-Петрук

«Книга Ніни Талько-Петрук “Барви Ордана” – це, безперечно, помітне  явище на терені сучасної української літератури. “Барви Ордана” засвідчують: в літературу прийшла Поетеса високих національно-патріотичних почуттів, прийшла зі своїм Словом – яскравим, свіжим, вогненним, жагучим, виразним. І кожне Слово Поетеси ніби пройшло крізь полум’я “слово горінь” (її новотвір!) – таке воно гаряче. А ще: в літературу прийшла Велика Українка. Тематичний діапазон Поетеси розмаїтий, власне, вся історія України на її палітрі. ЇЇ Слово, сягаючи предковічних глибин, підносить забуте – святу нашу Рідну Українську Національну Віру! Отже, в літературу прийшла зріла Національна Поетеса яскравого таланту”.

Сергій Плачинда, письменник, м. Київ.

Викладач.

Ви читали, вчили напам’ять поезії Ніни Василівни. Запрошую продекламувати ці чудові вірші.

Студент.

Молюсь за тебе, Україно!

Молюсь за тебе, Україно!

За день твій завтрашній молюсь,

Молюсь за щастя свого сина

І серцем зболеним горнусь

До твого серця, що зціляє,

Що силу і снагу дає.

Моя Вкраїнонько, я знаю:

Найбільше щастя – що ти є!

І лицемірити, й брехати

Мені не дасть твоя любов.

Пречиста, Пресвятая Мати,

У моїх жилах – твоя кров.

В піснях, калинах, житнім полі

Душа возноситься, мов храм.

Вкраїнонько, за твою волю

Я без вагань життя віддам!

Викладач.

До якої лірики належить ця поезія?

Студент (орієнтовна відповідь).

Ця поезія належить до громадянської лірики, навчає нас безкорисливо любити свою країну і молитись за її щасливе майбутнє.

Викладач.

Представляємо поезію-звернення до нинішнього покоління, яка називається “До нині сущих”.

Єднаймося у цю священну мить,

Даровану для праці, – не забави.

Судилось так багато пережити

Нам, будівничим нової Держави.

І совість хай пречиста, як сльоза.

Йде непідкупним сторожем за нами

І обізвуться тихо Небеса

Безсмертними, живими голосами

Всіх тих, що вже ішли по цім путі,

Та не дійшли до волі й щастя…

Тож пронесімо їхні думи по житті.

І хай їх подвиг стане нам причастям.

Повірмо, що людьми прийшли у світ –

Не мавпами. Прийшли, щоб вільно жити.

Як боляче за те, що стільки літ

Серед своїх святинь ми  неофіти…

Єднаймося! Незламність у гурті.

І пам’ятаймо: у любові сила.

…Є тільки в нас Ворота Золоті!

Ключі ж від них – у променях Ярила…

Викладач.

Яка картина постає перед вами, коли ви слухаєте цей вірш?

Студент (орієнтовна відповідь).

Переді мною постають картини єдності українців під час Революції Гідності, які повстали проти зрадників і перемогли.

Викладач.

Запрошую прочитати улюблені поезії з творчості письменниці. 

Студент.

Прохання

Злітають незримо пелюстки червоні

Із синього неба мого життя…

Чи ж сонячний зайчик затиснеш в долонях?

Не стримати хуткість земного буття!...

Як вгледіти в сутінках лик Провидіння,

Прослухати вічність крізь горло струни?!

Нелегко повірить, що є Воскресіння,

Й ще важче не вірить. Бо хто ж тоді ми?..

На синьому Древі пелюстки маліють,

Червоні вітрила мережаться ввись…

…Мій люблячий Отче, даруй хоч надію,

Що я в Україні воскресну колись!...

Викладач.

Як ви розумієте цю поезію?

Студент (орієнтовна відповідь).   

Я зрозумів, що людське життя скороминуще, його не можна затиснути в долоні, але хороші справи, зроблені кожним з нас, дають надію на те, що тебе не забудуть. Сьогодні імена героїв, які боролись в ім’я України, воскресають в нашій пам’яті.

Студент.

Господи, поговори зі мною

Все той же розбрат…Всяк, кому не лінь,

Словами-плевелами лан засіяв.

В хорах олжі потонув правди спів.

…Трагедія не в смерті – в безнадії…

В земнім раю так мало доброти,

Нема в нім вічності, нема спокою.

Гріхів віків несила більш нести.

О Господи, поговори зі мною!..

Лишень перед тобою, Отче милий,

Єдиний. На коліна я стаю!

В мільйонний раз мені даруєш сили,

Підтримуєш в нерівному бою…

Твоя любов іскрить, як водограй:

В ній обнадійливо цвітуть калини.

…Мене, як хочеш, Господи, карай –

Не дай одного – втратить України.

Викладач. 

Про що письменниця говорить у цій поезії?

Студент (орієнтовна відповідь).

В цій поезії письменниця закликає всіх нас об’єднатися, бути єдиним цілим, не забувати про тих, хто виборював нашу волю, бо ми народились, щоб жити вільно.

Викладач.

Авторка не раз у своїй творчості  звертається до постаті нашої землячки, геніальної Лесі Українки, вчиться сама і навчає нас бути відданими патріотами. Цей мотив яскраво виражений у її поезії.

Навчи мене, Лесю!..

Навчи мене, Лесю, як ти Україну любити,

На гострім камінні барвисті квітки висівать.

Життя не боятись і віри в добро не згубити,

Навчи мене, сестро, як іскру безсмертя пізнать.

Я йду проти бурі, обпалюють блискавки ноги,

Іду на твій голос, щоб чути нескорений спів!

Я теж українка! І сильна, і горда від того:

Ношу в своїм серці мелодії Лесиних слів.

Викладач.

Чому навчає вас ця поезія?

Студент (орієнтовна відповідь).

Ця поезія навчає мене любити Україну так, як любила її Леся Українка, і гордитись тим, що я українка.

Викладач.

Є в творчості Ніни  Василівни вірші, присвячені невмирущому творові Лесі Українки “Лісова пісня”. Цей твір і досі надихає митців створювати літературні самородки.

(На фоні мелодії скрипки студентка читає вірш).

Студентка.

Мавчині сни

Не питай, скільки в мене імен,

Скільки часу живу на світі.

Я – калиновий лист на орбіті,

Мавчин слід у зеленому літі…

Не питай, скільки в мене імен.

Подивись у свічадо дощу

У громово-сяйну хвилину:

Там – мій образ в дзвіночках-краплинках,

Це найкраща твоя половина!

Подивись у свічадо дощу.

Бачиш, скільки за нами доріг?

Зроду-віку до стрічі ми йдемо.

Чуєш? Плачуть сліди під дощем…

…Все здається мені, що Едем

У обіймах спекотних твоїх.

Викладач.

(Психологічний прийом з визначення емоційного стану студентів).

Підніміть картки-смайлики, продемонструйте свій настрій. (Настрій студентів змінюється на позитивний і все більше карток-смайликів демонструють вони з веселими обличчями).

Викладач.

Природа рідного Поліського краю – це священна книга, яка завжди надихала письменників на створення чудових віршів. Такий романтичний місточок ми перекидаємо до пейзажної лірики Ніни Василівни.

Осене, не посміхайся так

Знов Осінь дивиться у очі:

Стоїмо не вогняній межі.

Осене, твої думки пророчі,

Та помовч… нічого не кажи.

Не боюсь, нарешті, задзеркалля –

Це уже мене боїться страх

От хіба що … усмішка астральна…

Осене, не посміхайся так!..

Вже, здається, все вогнем прошито:

Ні росточка від зелених днів.

І регоче Осінь-інквізитор:

“Весело горить Весни архів!”

Осене, ти ж тільки служка Долі, –

Тож моєї муки не минеш:

Неповторна і блискуча в ролі!

А без ролі – попіл без пожеж…

Викладач.

Які художні засоби використовує авторка у цій поезії?

Студент (орієнтовна відповідь).

У цій поезії авторка використовує такий художній засіб як персоніфікація. Вона яскраво змальовує прекрасну пору року – осінь, як персоніфікований образ, описує її неперевершену красу, яка все ж скороминуща.

Викладач.

Не оминула наша гостя і одвічної теми любові. Любов… Якою вона буває різною. Любов до землі, до Батьківщини, любов до матері, рідних, близьких. Всепереможне та юне кохання до якоїсь єдиної на світі людини. І все це є любов – цілий всесвіт почуття, мудрості, святості, життя. Любов – найвищий на світі суддя, який змушує людину виважувати кожен крок, тому що вона живе задля іншого, а не задля своїх егоїстичних інтересів. (Студенти читають поезії інтимної лірики письменниці).

Студентка.

Я й уявити не могла раніше

Я й уявити не могла раніше,

Що голос можна порівняти з святом,

Що вміє говорить безмовна тиша,

Що погляд в силі серце упіймати.

Тепер, пізнавши почуття найвищі,

Ховаю їх за сімома замками,

Аби могли цвісти подібно вишням! –

І цвіт той був ніким недоторканний…

Студент.

Знов феєрверком вибухнув бузок

Знов феєрверком вибухнув бузок:

Спалахує то синім, то сріблястим,

І мерехтить мільйонами свічок.

…Цієї ночі твій найтихший крок,

Звучить для мене духовим оркестром!

Перед світанком відцвіте бузок.

А поки що – все щастя нам належить!

З бузкових квітів сплетений чертог

Здіймається до неба… й Всесвіт стежить,

Як двоє грішників простують до зірок.

Викладач.

За що вам сподобались ці поезії?

Студент.

Ці поезії ліричні, романтичні, малюють картину місячної ночі, побачення двох закоханих сердець, які зустрілись навесні, в пору бурхливого цвітіння бузку і нікого не помічають, крім свого щастя.

Викладач.

Кохання може змінити для людини цілий світ. Одних воно підносить понад хмари, вивищуючи їхні високі душі, інших витягує з дріб’язку щоденних турбот до чогось справжнього, непересічного, робить щасливими, а когось, навпаки, мучить і змушує страждати. Але ніхто б з людей, мабуть, не зміг сказати, що волів би залишитися без кохання, не знати його.

Зустріч

Про дні весни не варто говорить:

Хай осінь догорить золотолистом,

Дограє дощ розірваним намистом,

І біль у погляді часу згорить.

Не забувай: минуле відцвіло,

Відгомоніло, кануло у Лету.

…А в підсвідомості твоє тепло

Й зелений шум розквітлого сонету…

Все той же птах схвильовано кричить.

Та ми – не ті. І все не так насправді.

…А тиша слів несказаних дзвенить

Мелодіями Брамса і Вівальді!..

До наготи розхристав вітер сад –

Війнув вогнем в блакитні очі неба.

Сховатися б в летючий листопад!

Та знаю: ще ніхто не втік від себе…

Викладач.

Як ви думаєте, чи здатна закохана людина писати вірші? 

Студентка.

Я думаю, що любов – це те одвічне живлюще джерело, з якого і народилася поезія. Любов завжди ідеальна, завжди прекрасна, тому що закохані очі не бачать недоліків, опоетизовують кохану людину.

 Студентка.

Кохати варто тільки королів

Скликаю на вечірку ті казки,

В яких співають золоті жар-птиці.

Метелиці ж наказую: “Мети!

Мій замок заховай від суєти:

На короля чекає Казківниця”.

Кохати треба тільки королів! –

Для казківниць це вічні постулати.

Я фантазерка кольорових снів,

Ловець вогненно-пристрасних вітрів.

…Душа не може існувать без свята!..

В дзеркальнім Замку гоготить камін.

За вікнами мете – не видно світу.

І блискавки з розцвічених полін

Мигтять в мозаїці холодних стін, –

Вслухаюсь в їх казковий передзвін

І почуваюсь сонцем в мріях літа!..

Викладач. 

Як ви думаєте, яку силу має любов?

Студентка.

Кажуть, краса врятує світ. А я думаю, що тільки в міцному тандемі любов і краса врятують світ, допоможуть перемогти всі негаразди, народять в людських серцях мужність і світло.

Викладач.

Запрошую переглянути відеоролик про свято кохання та любові – Івана Купала, коли закохані в ніч з 6 на 7 липня шукають чарівний цвіт папороті.

(Демонстрація відеоролика, 6хв.).

Викладач.

Про своє світосприйняття письменниця говорить: (слова на дошці зачитують студенти) “На Землі нарощую Душу і набуваю зору для розуму”, “Чим ближче наближаюся до Сонця, тим прозоливішою стаю, тим ясніше бачу найсуттєвіше і найдорожче”.   

“Відчуваю свою присутність на Землі десь ще з язичницьких часів, а може й далі. Непевне, тому з трепетним поклонінням ставлюся до прадавніх поетичних, сонячних, життєрадісних народних свят: Коляда, Щедрик, Водоосвячення, Зустріч Весни, Зелені Свята, Купала, Зажинки, Обжинки та інші. Улюблена мелодія -  “Козацький марш”.  Сенс життя вбачаю в служінні Україні, в пошуках та пізнанні Творця”.

Почуто від автора.

Викладач.

Хочу представити другу збірка Ніни Василівни “Виласкавиці Волхвині”, яка вміщує вірші, легенди, оповідання. Епіграфом до цієї збірки Ніна Василівна написала такі слова: “Святкове життя України незбутнє без первородних джерел – рідної сонячної віри, яка є живилом і натхненним духом її національної характерниці”.

 Студентка.

Світляним прядивом основи цієї книги є відтворення та проявлення  в поетичній магії, філософії, глибинних пластів прадавньої української національної культури, народженої в Сонячних святах велемудрих оріїв-українців, їхній Божественній цілісності з природою. Ця книга дуже цінна для кожної небайдужої людини ,  яка шукає у Вселенських мандрах себе, свій початок, стежку духовного підйому, первобутню енергетику стихій, обрядових замовлянь.

Студент.

Ця книга – диво, читаючи яку ми пізнаємо свої витоки, першоджерела слов’янської  культури. Вона складається з таких розділів, як: “Чара-діяння”, “Лічба Числобога  в радості”, “Лічба Числобога в розмислах”, “Лічба Числобога в побажальних виласкавленнях”, “Голосом пташки Сва”, “Легенди, виласкані підсвідомістю”, “Мандри крізь вогонь, воду і мідні труди (містично-реальна оповістка “На межі снів і видінь”.

21грудня – день зимового сонцестояння. Магічний день, коли сонця стає більше, ночі будуть ставати коротші. Наші предки в цей день святкували Коляду.

• Прийом «Групове коментоване читання» (Викладач та троє студентів).

Легенда «Калета»

Дійові особи:

Біла відьмачка Калета, дівчина

Дуж,  старий парубок

Білана, дівчина, яка стала дружиною Дужа

Дерево Липа

Тьмок, володар пітьми

Симаргл, Дух Вогню

Було це у часи, коли з людського мозку ще не вивітрилась пам'ять про Льодовик, який наповз на землю і лише деяких її закутків не сягнула його смертоносна лавина.

От у одному з таких закутків, у середині древлянського дрімучого лісу, жили люди, які любили довгими зимовими вечорами збиралися на посиденьки. Ткали, шили, розповідали всякі небилиці, співали та танцювали.

Жила в тому поселенні біла відьмачка Калета, яка лікувала травами, віщувала, радила, причаровувала…

Якось узимку, в змаганнях на честь Перуна вгледіла вона парубка: один -  десятьох боров! Той богатир Дуж не так давно поселився в їхній місцині. Мав він років зо тридцять і був старим парубком. Загорілось кохання в молодих серцях. Але Калета не могла вийти за нього заміж, бо ворожбитський закон забороняв вступати у шлюб з простим чоловіком, який не належав до чаклунського роду. І відмовила. Дуж згоден був пройти різні випробування, аби завоювати кохання прекрасної Калети. Богатир вступив в смертельний бій з вовками, які насправді були чорти. Головний з них перетворився у рідного діда Дужа і він не зміг його вбити. Тоді вирішив це вчинити з собою, але Калета стала на заваді і напророкувала йому одруження з Біланою.

Весною Дуж оженився на Білані, яка народила йому троє синів-близнюків.

Того ж року і так коротке літо вкоротила нестерпно холодна зима. Старожили сполошились: “Сонце тьмяніє з неймовірною швидкістю. Мабуть, знову насувається Льодовик?”

Три дні і три ночі без їжі і сну простояла у молитвах Калета біля священного дерева – Липи. І прозріла! Та біда – від Тьмока, сина Пітьми та Мороку. Він щодня своїм довжелезним язиком тягнувся до Сонця. Накручував промені на нього і гасив світило. Коли Калета прибігла додому, в оселях вогню вже не було.

Калета дає наказ односельчанам співати, танцювати, щоб не замерзнути, а сама поспішила до Духа Вогню – Симаргла за допомогою.

Необхідно було відкопали з-під снігу кущ калини, щоб від неї розпалити вогонь, бо саме в червоних гронах ягід є живий вогонь. Симаргл вдихнув у калину всю живильну силу свого духу, а Калета та Дуж, обпікаючи руки вогнем, помчали до людських осель, щоб розпалити вогонь у печах.

“Цей вогонь поєднав у собі три сили: Дух, Матерію і Чари,тож його вже не знищити Тьмоку, – обізвалась дівчина до людей. – Розпаліть від жару вогонь у всіх печах, багаття у дворах, співайте навколо вогнищ колядки на честь Сонця, підтримуйте його в небезпечному підйомі  на найвищу світову гору, аж поки найдовшої зимової ночі зістарене Світило відродиться юним Божичем і здужає зробити поворот на весну”.

Відтоді древляни з віку в вік, з роду в рід підпомагали Cонцю в найважчі миті його руху.

А в той день, коли Калета і Дуж спалахнули тілом вогню, зачалося Свято КАЛИТИ: з символічним сонцем-коржем, розвагами, ворожіннями, піснями та танцями, відкриваючи таємниці дівочої та парубоцької долі. Так діється і понині!..

Викладач.

(Фронтальна бесіда зі студентами за запитаннями).

1.Чи сподобалась вам ця легенда?

2.Як поступила Калета у важкі хвилини для односельців?

3.Чому Дуж не зміг одружитись з Калетою?

4. Хто допоміг добути вогонь?

5.Чи святкують у наш час Свято Калити і коли? ( На Андрія, 13 грудня).

Викладач.

Авторка низки самобутніх сценаріїв прадавніх слов’янських свят Сонячного Кола. Яку прекрасну легенду з життя наших предків подарувала нам письменниця! Ми почули голоси предків, які боролись з пітьмою і перемогли. Сонячне світло засяяло над їх долею. І так буде доти, доки існуватиме світ, бо за своє щастя потрібно боротися.

Запрошую до слова Ніну Василівну Талько-Петрук. (Авторка розповідає про свій письменницький досвід).

Викладач. Пропоную вам, шановні студенти, поставити запитання до Ніни Василівни.

Запитання від студентів:

1. Скажіть, будь ласка, чи буваєте Ви на своїй маленькій Батьківщині?
2. Чи є пісні написані на Ваші вірші?
3. Тематика ваших віршів дуже цікава для багатьох читачів. Що вас надихає на творчість?
4. Скажіть, будь ласка, яке Ваше хобі?
5. Які плани маєте на майбутнє?

Викладач.

Місія справжнього поета – зрушити в наших душах пасивність та байдужість до всього, що нас оточує, допомогти кожному з нас зробити той вибір, який дозволить чесно і відкрито дивитися людям в очі, не зраджувати і не терпіти зради, підлості, зберегти честь, совість, людську гідність. Все на світі слід вимірювати за принципами людяності та життєвої мудрості.

Отже, як ми побачили, що особливістю творчості Ніни Талько-Петрук є національний колорит, заглибленість у проблеми людського буття, філософські проблеми, що вимагають асоціативного мислення, без якого не можна уявити процесу поетичної творчості.

Ми щиро вдячні Ніні Василівни за приємну зустріч, яка додала яскравих фарб в наше життя,  збагатила наш внутрішній світ і надихнула творити гарні справи.

• Психологічний прийом з визначення емоційного стану студентів.

Викладач. Піднімаймо картки-смайлики. (Всі студенти на кінець заняття мають гарний настрій).

 ( Перегляд відеоролика, 3 хв.  Звучить пісня на слова письменниці).

У. Підведення підсумків.

Викладач.

• Рефлексія.

1.Чому ви навчились на занятті?

2. Що вам запам’ятається від проведеного заняття?

(Збираю опорні картки. Оголошую оцінки, коментую.)

УІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Напишіть вільне міні-есе (7–10  речень) на тему: “Мої враження від зустрічі з письменницею Ніною Талько-Петрук?”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

1. Древа Звана. Свята Сонячного кола. Сценарії. Вінниця «Твори», 2018.
2. Древа звана. Виласкавциці Волхвині. Вірші, легенди, оповідання. ФОП «Євенюк О.О.». Житомир, 2014р.
3. Ніна Талько-Петрук. Барви Ордана. Поезії. Новоград-Волинський, «Лесин край», 2002р.
4. Відеоматеріали з особистого архіву Ніни талько-Петрук.