Урок на тему "Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Самостійна робота. Цитатна характеристика героя"

Про матеріал

Узагальнити та систематизувати знання учнів про герої вивченого твору, удосконалювати вміння школярі правильно підбирати цитатні характеристики образів роману; самостійно помічати й виправляти помилки, розвивати навички самоконтролю, збагачувати словниковий запас.

Перегляд файлу

 

Самостійна робота . Цитатна характеристика героя.

Роман  Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 

Назвати ім’я героя твору.

Варіант 1

1      Йшов молодий чоловік. "Не багатого роду!" — казала                                                         проста свита, накинута наопашки, — "та чепурної                                                                       вдачі", — одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана                                                         сорочка, виглядаючи з-під свити. Червоний з китицями                                                         пояс теліпався до колін, а висока сива шапка з                                                                                     решетилівських смушків, перехиляючись набакир,                                                                       натякала про парубоцьку вдачу...

 

2     Невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду,                                                         вона так і вабила до себе. Зелена байова керсетка, з                                                                       червоними мушками, червона в букетах сдідниця, на                                                         шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати — усе гарно                                                         пристало до хорошої дівоцької вроди.

 

3     Сорочка на йому чорна; штани вибійчані, підсукані аж                                                         до колін; за спиною вірьовкою навхрест перев'язана                                                                       одежа; через праве плече, на палиці перекинута торба —                                                         мабуть, з харчю, та пара шкапових чобіт. На взір —                                                                       чоловік середніх літ. Чорні, як гайворон, уси починали                                                         вже по краях рудіти; борода стирчала чорна,                                                                                     остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска.

 

4      Спершу був повеселів: такий балакучий, такий щирий,                                                         —жінку жалує, коло тещі ласкавий; а далі — все                                                                       хмурнішав та й хмурнішав. Стала нудьга виглядати його                                                         очима, журба невимовна гнітити його душу і серце...                                                         Ходить бувало восени або зимою по двору, опустить на                                                         груди голову та за цілий день і слова не промовить ні до                                                         кого..

 

5     Не судилося ……. щастя. Не зазнала вона його змалку,                                                         не бачила дівкою, жінкою, не сподівалася замужньою                                                         вдовою...

 

 

 

 

 

 

6     Напряде отак літ за двоє, оснує, витче, та й сорочка є;                                                         виб'є — спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному і в                                                                       свято ходила. Другі в плахтах та запасках, голови                                                                       шовковими платками повив'язують, а …… з вибійчаної                                                         юпки та спідниці не вилазила. Біленькою хусткою                                                                       зав'яжеться, та й шмарує... Ото буденне й празникове! А                                                         що старе, дране, — позшиває, позаштопує.

 

7     Ухопив стільця, стеребив на лаву, знайшов ножа, зліз на                                                         стілець, та й повидовбував очі в образа! Тоді взяв —                                                                       увесь хліб з'їв, та й побіг на грядки .

 

8     Сам панський, ходив у пана Польського за скотом. Оже                                                         як став старий, немощний, та ще за-хорував до того, —                                                        так його й витурили з двору, щоб не переводив даремно                                                         панського хліба.

 

9     Козачий син, сирота. Після смерті батька та матері                                                          (вони під холеру померли обоє одного-таки й року)                                                                       громада оддала сироту далекій родичці — вдові                                                                       Вовчисі; а як піднявся хлопець на ноги, то дід узяв його                                                         до себе в поміч коло отари.

 

10     Баба вже була стара-стара, як молоко біла, як сухар                                                          суха. Уже й літом з хати не вилазила, хіба у палючий                                                         день вийде було з хати, сяде на призьбі, складе свої сухі                                                         сині руки на колінах та й гріється проти сонця.                                                                      

11     Так і припадає до хазяйства. Рано встає, пізно лягає, —                                                         та все в полі та в полі. Хоч не дуже радіє, та й не                                                                       журиться: за роботою ніколи. Сам на себе,, на свою                                                                       працю всю надію покладає. Припадає до того поля, наче                                                         закохався в його... Не тільки в будень — і в свято...                                                                      

12      Між парубками він поводивсь звисока. Як же лучалося                                                         йому вийти на вулицю або піти куди на вечорниці, він                                                         зараз пускав їм ману в вічі. Де, мов, ви бували? що                                                                       видали? Що ви знаєте?.. Ось як я був... отам і там!.. Та                                                         іноді почне верзти таке, як той москаль, що вернувся в                                                         рідне село по білету. Хлопці слухають, уха розвішавши,                                                         роти пороззявлявши. А він — таке плете, що й на голову                                                         не налізе! 

Відповіді: 1 – Чіпка, 2 – Галя, 3 – Остап Хрущ, 4 – Остап Хрущ, 5 – Мотря, 6 – Мотря,

7 – Чіпка, 8 – дід Улас , 9 – Грицько, 10 – Оришка, 11 – Чіпка, 12 - Грицько

 

 

Самостійна робота . Цитатна характеристика героя.

Роман  Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 

Назвати ім’я героя твору.

 

Варіант 1

1      Молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина —                                                          дядина ще змалку не давала ногам та рукам її                                                                                     одпочивку, призвичаїла до роботи. Хазяйка уподобала                                                         наймичку, а наймичка — хазяйку. Збоку дивлячись —                                                         ….. не наймичка, а дочка рідна.

 

2     Був уже немолодий чоловік, коренастий, з довгими                                                          усами, з закрученим за ухо оселедцем, та що він ще                                                                       довго після того, як оселився, не кидав свого                                                                                     запорозького звичаю 

 

3      Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх                                                         побивав, над усім верховодив... А насміятися над ким,                                                         украсти, одняти що — йому дай! Генеральша ніколи не                                                         їла овощей з свого молодого садка: він усе пообносить,                                                         усе викраде, не дивлячись ні на собак, ні на сторожів.              

4       Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з                                                         заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-                                                                      реготун... Хороший з лиця — повновидий, рум'янець на                                                         всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним                                                                       лискучим усом, — він був перший красень на селі...

    

5     Вийшла з  неї  справжня московка. Не страшні їй ні                                                          походи, ні переходи; завжди моторна, весела, до                                                                       гулянок удатна. Щоб недаром жити, немарне тратити                                                         час, вона взялась то сим, то тим перепродувати.                                                                       Накупить рублів на десять усякого краму та й                                                                                     перепродує москалям.

 

6     Він був широкоплечий парнище, високий, бравий, з                                                          хорошим панським личком, з чорними гарними вусами,                                                         з карими веселими очима... Вони так і говорили в його!..                                                         Та, здається, на йому й шкура говорила, — такий                                                                       балакучий.

7     Худощавий, низький, мишастий, справжній пацюк,                                                          такий і прудкий; говіркий, співучий — на селі перший                                                         співака.

 

8     Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний,                                                          неохайний. Голова величезна, обличчя татарське,                                                                       кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовпці. Не                                                         любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну                                                         тільки горілку: дудлив її, як воду, й у тому покладав                                                                       усю свою втіху.

 

9     А  …….. — одно ґуля, з шинку до шинку сновигає, та                                                         знай тягне з господи все, що тільки на очі навернеться.                                                         Пропив уже кобилу, корову, овець, свиню, навіть усю                                                         одежину. Зосталося тільки те, що на йому: латана                                                                       свитка, драні штани, та одним одна сорочка — чорна, як                                                         у дьоготь вмочена. Босий, голий, без шапки, ходить він                                                         по селу від шинку до шинку, день у день, ніч у ніч; а                                                         перед світом, як домовик, іде в свою пустку... Нічого                                                         нема!.. Тільки й зосталося, що в току .стіжки                                                                                     недомолоченого хліба... 

 

10      Тяжко їй робилося на душі, гірко на серці, як подумав,                                                         що на старості літ прийшлося наймичкувати в людей. І                                                         хата своя, й достатки, хоч які там не які були, а все б                                                         таки жити можна... А прийшлося в чужій хаті людям                                                         годити, людей слухати... Ще день сяким-таким боком                                                         перебуде; а настане ніч — думки, як за подушне,                                                                       оступлять... 

 

11     Радів потай , що заробив людську шану, повагу. Те, що                                                         місяць назад тільки заклюнулось у серці, тепер уже                                                                       снувало перед його очима, заволоділо його думками.                                                         Лагодився громаді служити, збирався добро робити;                                                                       грів у серці сам собі нишком  надію — давнє забути і                                                         слід його загладити... А вийшло так... що — де знайшов                                                         шану, там загубив спокій і... долю!

 

12     Він став солодити свою душу гульнею та горілкою... Без                                                         гульні йому нудно, сумно. Сновигає іноді по двору від                                                         хати до воріт, від воріт до хати, хмурий, насуплений, як                                                         з хреста знятий, — за цілий день від його слова не                                                                       почуєш... А прийде ввечері товариство, вродиться                                                                       боклаг — прощай, розуме! Наїдяться, нап'ються,                                                                       погуляють, — та й з двору...

 

Відповіді: 1 – Христя , 2 – Мирін Гудзь, 3 – Максим Гудзь, 4 – Максим Гудзь, 5 – Явдошка,

6 – Лушня, 7 – Пацюк, 8 – Матня, 9 – Чіпка, 10 -  Мотря , 11 – Чіпка, 12 - Чіпка

docx
До підручника
Українська література 10 клас (Міщенко О.І.)
Додано
7 жовтня 2018
Переглядів
2827
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку