Урок на тему "Писанкарство"

Факультативне заняття з курсу «Українське народознавство»

на тему «Писанкарство»

Мета: ознайомити учнів з історією виникнення, технологією виготовлення писанки, розкрити символіку кольору, узору; розвивати навички самостійного пошуку додаткової інформації; творчу уяву, фантазію, естетичні смаки, образне мислення, зв’язне мовлення; виховувати інтерес до духовної культури українців.

Обладнання: мультимедійний проектор;

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Епіграф до уроку:  

Писанка – це неповторне багатство.                       Його треба берегти, як безцінний скарб!                   Нам слід пишатися ним перед усім світом.

                                                   О. Довженко

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Оголошення теми та мети уроку.

ІІІ. Актуальність опорних знань учнів

Вчитель: Як ви розумієте слова О. Довженка?

Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою.

Назва її походить від слова «писати», тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами.

Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя.

Є кілька видів святкових яєць, які відрізняються за технікою виготовлення:

Писанки – яйця, розписані спеціальним інструментом, а потім пофарбовані. Віск знімають за допомогою гарячої води.

Крашанки – яйця. Пофарбовані у різні кольори природними барвниками.

Крапанки – яйця, на які воском наносять крапочки і занурюють у барвник. Потім віск знімають гарячою водою.

Шкрябанки (дряпанки) – після фарбування яйця на ньому потім голкою вишкрябують візерунок.

Мальованки – дерев’яні розмальовані яйця-сувеніри.

Великдень – магічне свято, пов’язане з обрядовістю і вірою.

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями  матеріалу уроку

Вступне слово вчителя: Великдень в українців завжди асоціюється з писанкою. Важко уявити собі Великдень без писанок, які й око радують, і нечисту силу відганяють. І це зрозуміло. Розписане по-мистецьки яйце створює особливий, святковий настрій. Писанка – це витвір мистецтва, символ України, пам'ять про рідну землю, рідний край, оберіг на цій землі. Не випадково все найкраще в Україні завжди порівнювали з писанкою. У народі про гарну дівчину часто кажуть: «Така гарна, як писанка». Тарас Шевченко порівнює красу і мальовничість рідного краю такими словами:

Село на нашій Україні,

 неначе писанки село…

Сьогодні ми, дорогі друзі, вирушаємо у подорож у світ ПИСАНКИ. Мандрівка наша буде проходити за певним маршрутом із зупинками на станціях «Історична», «Музейна», «Поетична», «Технологічна», «Дослідницька» та «Ігрова». (на екрані карта маршруту)

Станція «ІСТОРИЧНА»

Коли приходить весна в Україну, пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і надходять Великодні свята. Тоді сідають люди у своїх оселях біля печей, свічок і беруться за давнє-предавнє ремесло – розписування писанок. Звичай писання писанок українцями знаний усіма слов'янами, румунами, греками, німцями, литовцями, латишами. До XIII ст. писанки були знані в цілій Європі та Західній Азії.

Сам звичай писанок має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом початку життя, символом сонця. Безліч легенд і міфів народів світу пов'язані з культом яйця.

Звідки ж пішла традиція оздоблювати яйце в Україні?

Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивченням трипільської культури (V – ІІ тис. до н.е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках. Так, зображена на малюнку богиня Лада дуже нагадує образ Берегині. Їх поєднують благально піднесені догори руки та інші характерні елементи. На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі в Х-ХІІІ ст.

Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збігалося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.

За легендою Ісус Христос, коли ще був дитиною, любив курей, грався з ними і годував їх. І Богоматір, щоб зробити Йому задоволення, розмальовувала курячі яйця і дарувала їх Йому в якості іграшок. Коли розпочався над Христом суд, Матір Божа пішла до Пілата і, щоб задобрити його, принесла йому в дарунок розмальовані з великим мистецтвом яйця. Вона поклала їх у свій фартух і, коли впала перед Пілатом, прохаючи про Сина, яйця викотилися з фартуха і покотилися по всьому світі. Відтоді вони служать для нас спогадом про страждання Христові і Його воскресіння.

За часів до прийняття християнства писанка служила оберегом для її власника. Звичайне куряче яйце недовговічне, тому в Київській Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли керамічні розписані яйця, що дало змогу багатьох поколінням милуватися ним. В середину керамічних яєць-писанок вкладали кульки, які при струшуванні постукували і відганяли цим звуком злих духів і нечисту силу. Такі писанки археологи знаходили в похованнях у Новгороді та Києві. Саме ці перші міста були, свого часу, центрами мистецтва писанкарства у період Київської Русі. В цілому археологи знайшли близько 20 міст на території нашої країни, в яких було поширено мистецтво виготовлення подібних оберегів.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. писанкарство було поширене по всій території України, однак із приходом радянської влади почало занепадати, адже писанка вважалася церковним атрибутом, неприпустимим у часи державної пропаганди атеїзму.

Атеїзм – це світогляд, який характеризується відсутністю віри в існування будь-яких богів, духів, інших «потойбічних» істот тощо.

 У 1960–1970-х рр. відбулася активізація писанкарства у межах Західної України, де розписані великодні яйця почали виготовляти на замовлення та продавати на ярмарках. Тоді ж масово поширилися дерев’яні сувенірні писанки, розфарбовані аквареллю та розраховані переважно на туристів.

Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління у багатьох давніх осередках цього виду мистецтва. Писанки продаються на ярмарках, у художніх салонах. Українська писанка в світі є символом нашого народу.

Станція «МУЗЕЙНА

Писанка – один із яскравих видів декоративно-прикладного мистецтва України. Веселі писанки радують око, сприймаються як зразок високого мистецького смаку. По всьому світу люди увіковічнили красу і велич української писанки у вигляді пам'ятників і архітектурних споруд. 

У місті Коломия, що на Івано-Франківщині, є Музей писанки – єдиний у світі Музей писанки. Він володіє колекцією понад 6000 писанок, представлених з переважної більшості областей України (Тернопільської, Львівської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської, Одеської), а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції та Індії.

  В селі Братківці Стрийського району, що на Львівщині, встановлено та освячено пам’ятник Писанці, вартість якого оцінюють приблизно у 100 тис. грн.  Його зведення розпочали ще у 1999 році й планували закінчити до 2000-ліття Різдва Христового. Через фінансові труднощі роботи зі зведення пам’ятника затягнулися на вісім років. Тепер у центрі села стоїть велична різнобарвна писанка. Висота пам’ятного знаку 6,5 м, а його діаметр – 4 м, в середині розміщено Богородицю. 

В Запоріжжі на острові Хортиця відкрили пам'ятник української писанки. Пам'ятник встановили на місці відкритого на острові святилища, що датується 3-2 тисячоліттям до н.е., яке також має контури яйця. За словами гендиректора Національного заповідника «Острів Хортиця» Костянтина Сушка, найближчим часом навколо нового пам'ятника планується обладнати майданчик і зробити пам'ятник писанці культовим місцем для молодят – місцем, куди молоді подружні пари зможуть приїжджати після РАГСу і проходити «обряд благословення Хортиці». Унікальний пам'ятник виконаний з матеріалу, доставленого з Янцевського кар'єру, і розписаний художником Леонідом Нікітіним орнаментом, що повторює традиційні українські розписи писанки.  

Українські писанки можна побачити і за межами нашої країни: у Лондонському королівському музеї, у Санкт-Петербурзі в музеї етнографії, у музеях Праги й Кракова.

У містечку Веґревілі (Канада), велику частину населення якого становлять канадські українці, знаходиться найбільший у світі пам'ятник у вигляді писанки. Її висота 10 метрів. Щороку в липні у цьому містечку відбувається Український фестиваль писанки. Дизайнерський проект цього пам'ятника виконав програміст, професор Університету Юти Рональд Реш, причому розробка цього проекту вимагала створення нових комп'ютерних програм. 10-метрова «Писанка» – це величезна мозаїка, що включає 524 зірки, 1108 рівносторонніх трикутників, вона має 3512 зовнішніх граней і 177 внутрішніх розпірок і складається з 6978 деталей. Геометричний малюнок має досить складну символіку. Золоті зірки на кінцях яйця символізують життя і удачу, срібні і золоті трикутні зірки – Трійцю, а охоплює яйце срібна смуга – вічність.  

  Пам'ятник писанці є і в Румунії – в місті Сучаві. Як свідчить табличка, висота яйця складає 7,25 м, діаметр – 4,60 м, а вага – 1800 кг. Румуни вважають, що це найбільша писанка в світі, але ми-то знаємо вже, що це неправда ...

Величезне дзеркальне яйце, наполовину занурене в озеро, – це Великий національний театр Пекiну. Його висота – 2 поверхи. Мiсткiсть – до 6000 глядачiв. Це одна з новiтнiх «вiзиток» китайської столицi, яка прикрасила її до Олiмпiади – 2008. Фантасмагоричне враження доповнює вхiд до примiщення, що теж пролягає пiд водою. «Шкаралупка» театру облицьована 20 тисячами панелей, встановлених вручну, причому кожне четверте дзеркало – унiкальне й має «близнюка» з протилежного боку споруди. Всерединi «яйце» теж вражає нереальними формами. Хенд мейд – ручна робота. Дзеркальна будiвля коштувала Китаю 335 мiльйонiв доларiв.

Також українська проектна група «Архіматика» розробила вельми цікаву архітектурну концепцію – так званий «Суспільний комплекс «Писанка», який міг би стати новим архітектурним символом України. Загальна площа будівлі складе 310 тис.кв. метрів при 44 поверхах у висоту. Всередині – готель на 360 номерів.

Станція «ПОЕТИЧНА»

Ігор Калинець

Писанка

Виводить мама дивним писачком,

по білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках,

із цибулиним золотим узваром,

з настоями на травах і корі,

на веснянім і на осіннім зіллі –

і писанка оранжево горить

у філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

то  вже дзвенить, як згусток сонця,

буяють буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім соці.

І стилізовані сплітаються сади

у маєві густих обрамлень,

мереживом найтоншим мерехтить

геометричний космацький орнамент.

І я поплив у світ дитячих мрій

на білі колискові оболоні…

Котились писанки ізгори

Ясні сонця мамині долоні.

Анатолій Камінчук

Писанка

Українська писанка –

як дитяча пісенька,

як бабусина казка,

як матусина ласка.

Сяду собі скраєчку,

розмалюю яєчко:

Хрестик, зоря, віконце –

стане воно, мов сонце.

Катерина Перелісна

Писанка

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої нема.

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків малих

І дрібнесенько ялинку,

Й поясочок поміж них

Хоч не зразу змалювала

(зіпсувала п’ять яєць),

Та як шосте закінчила,

Тато мовив: «Молодець!»

Я ту писанку для себе,

для зразочка залишу,

а для мами і для тата

дві ще кращі напишу.

Дмитро Чередниченко

Писанка

Розмалюю писанку,

розмалюю,

гривастого коника

намалюю.

Розмалюю писанку,

розмалюю,

соловейка-любчика

намалюю.

А сопілка буде грати,

соловейко щебетати,

а гривастий кониченько –

славно танцювати.

Станція «ТЕХНОЛОГІЧНА»

Технологія виготовлення писанок також була різною. Найпоширенішим способом розфарбовування яйця було розписування, коли в писальце (специфічна варіація пера для письма), виготовлене з тонкої жерсті – наливали розтоплений віск, ним малювали орнаменти, після чого опускали промальоване воском яйце у фарбу певного кольору. Місця, покриті воском, надалі залишалися білі. Потім воском покривали місця, де планували зробити новий візерунок, і знову опускали в фарбу іншого кольору, і так кілька разів. Коли всі задумані лінії, знаки і орнаменти були нанесені, яйце нагрівалося. Як правило це робилося в печі, де віск розтоплювався і стікав. Так залишалися багатобарвні і кожен раз неповторно-оригінальні орнаменти. (Перегляд відео)

Процес виготовлення писанки доволі непростий. У давні часи на нього впливало багато чинників, розписувати писанки треба було в чітко визначенні години, попередньо зробивши змовляння, а знаки і символи виписувалися відповідними кольорами. На сьогоднішній день від цього різноманіття умов залишилися значимими тільки символіка кольору і зображення. Сама ж техніка виготовлення писанки розділяла всі яйця на двадцять різновидів, але до сьогодні дійшло лише п'ять.

Станція «ДОСЛІДНИЦЬКА»

Символіка кольорів має велике значення при написанні писанки.

Символіка кольору

Колір яйця несе в собі певне значення.

• Червоний колір означає життя, радість, надію, любов, для ще неодружених несе надію на весілля, на те, що буде знайдена пара.
• Жовтий колір – це місяць, зірки, в господарстві позначає урожай.
• Блакитний пов'язаний з небом, повітрям, його магічне значення – це здоров'я.
• Зелений – воскресіння, відродження природи, її багатство і щедрість, родючість, багатий урожай.
• Поєднання чорного і білого кольорів говорять про повагу до померлих душ, таким чином духам, висловлюють подяку за їх допомогу і охорону від злих чар.
• Поєднання декількох кольорів в узорах (чотири-п'ять фарб) – це щастя в родині, мир і любов, успіх і достаток.

Кожній місцевості притаманні свої власні уподобання в кольорах, за якими можна визначити походження писанки. Майстри Полісся, Волині, частково Поділля роблять свої писанки переважно червоними. На Подніпров'ї на яйця наносять візерунки у вигляді широких симетричних полів, товстих ліній. Для Наддністрянського Поділля характерні темний або білий фон на темних писанках. Бойківські писанки мають два кольори, гуцульські виділяються тим, що розписані жовтим і білим кольорами по червоному.

У наші часи, на жаль, рідко використовуються природні барвники, здебільшого вживають хімічні, анілінові барвники для вовни, проте вони чудово фарбують в яскраві тони шкаралупу яєць. Але з цим ми дещо втрачаємо, певним чином порушуючи таїну писанки.

                                              Символіка узору

Найпопулярнішими мотивами орнаментів в писанці, яких раніше було більше ста, є:

• Кривулька, або безкінечник – означає вічність руху Сонця, нитку життя.
• Роза, Тригвер, зірка, квадратний хрест – це символи сонця, що знаменують чотири сторони світу. Тригвер (інакше трінінг, існує в культурі ще з часів трипілля) – значить символи життя: землю, небо і повітря, або вогонь, повітря і воду.
• Сорок клинів – це сорок точок в житті, достаток і успіх в господарстві, достаток і порядність людини.
• Павучок, або ж круторогими, розетки, млини, павутина – найдавніший солярний знак.
• Точки позначають сльози Божої Матері, небесні світила.
• Рослини, ялинові гілки – юність в її вічності, здоров'я, буйство природи, краса.
• Колоски пшениці – урожай.

Різноманітність описаних символів дає можливість зрозуміти глибину мудрості українського народу, його вміння оберігати себе, свою оселю, родину, життя, утворювати магічне писанкове коло захисту в обрядах та звичаях.

Сонце

У давнину Великдень був одним з традиційних свят вшанування сонця. Люди вважали, що небесне світило – то Боже око. У міфологічному світогляді світло символізує видющість і правду, а темрява, ніч, туман є своєрідними синонімами сліпоти і кривди. Народне повір'я стверджує, що з першим променем вранішнього сонця, зі співом півня гаснуть сили темряви. Отож, сонце символізує знання, справедливість, переможця всілякого зла. Сонце зображали на писанках різними спеціальними знаками – у вигляді кола, восьмираменної зірки, хреста, тринога, свасті.

Хрест

Сонячний знак, стародавній символ сонця, вогню, душі. В орнаменті його називають «божим знаком» і пов'язують з Древом Життя (світовим деревом). Хрест – це перетинання двох ліній: горизонтальної (часу) і вертикальної (вічності) – волі людської з волею Божою. Хрест є водночас і буттям, і небуттям. Для християнина хрест є початком і кінцем, власне життям. Розп'яття стало символом страждання і радісного воскресенія. У християнстві хрест – також символ відкуплення від гріха і смерті. Також є символом чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року.

Зоря, ружа

Дві восьмираменні зірки на писанці – це знак сонця. У давнину зорю також пов'язували з Великою богинею, чий чоловік – божество неба, місяць. Стародавнє зображення півмісяця з зіркою символізує цю пару. Зорю зображають по-різному. Буває п'яти- шести- семи-, восьмираменна. Шестикутна зірка з'явилася ще на початку Неоліту. Це знак шести сторін горизонту, проте співвіднесених не з землею, а з небом. Це також знак року: дві половинки по шість місяців. Зображення шестираменних зірок поширені у традиційному різьбленні українців. Восьмикутна зірка часто присутня на українських вишивках і ткацьких виробах.

Квіти

Образ квітів в українській традиції багато чому подібний до образу зірок. Квіти і зірки символізують душі людей, а образ квітів більше пов'язаний із дітьми.

За традицією, жінкам, які довго не мають дітей, радять розмальовувати писанки квітами і дарувати їх дітям. Оселя, сповнена дитячим сміхом, – немов Божий квітник.

Один із найпопулярніших мотивів у закарпатському писанкарстві.

S-подібний знак вічності

Це знак єднання протилежностей, на якому тримається світ.

«Боротьба» тепла й холоду, дня і ночі, світла й темряви, чоловіка і жінки, але між цими двома «полюсами» – знак єдності, знак первопочатку і вінця завершення.

Дерево життя

Древо життя, або ж Світове дерево, символізує єдність усього світу. Це своєрідна модель Всесвіту, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами – своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до Вишнього світу. В образі древа поєдналися уявлення про час, простір, життя і смерть. На горизонтальній площині світове дерево і простір довкола нього діляться на чотири частини, відображуючи уявлення про час (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима) і простір (схід, південь, захід, північ). На вершечку дерева днює сонце, саме його «рух» зумовив чотиридільний «поділ» простору довкола нього.

Станція «ІГРОВА»

Жодне свято Великодня не обходилося без ігор. Грають крашанками різні ігри. Давайте і ми пограємось.

«НАБИТКИ». Ця гра полягає в тому, що один учасник тримає в руці крашанку носиком догори, а другий також носиком своєї крашанки цокає в носик крашанки свого товариша. Чиє яйце розбите – той програв і мусить віддати битку тому, чиє яйце залишилось ціле.

«В ЗАБУДЬКА». Покласти яйце на стілець, за п’ять кроків від нього стає учасник, котрому зав’язують очі і розкручують. Він повинен знайти стілець і забрати крашанку.

V. Підсумок уроку

Василь Симоненко радив своїм сучасникам: «В океані рідного народу відкривай духовні острови… Ті острови – то духовні скарби, витворені нашим народом протягом віків. У них – мудрість, сила і пам'ять народу». То ж давайте звертатися до духовних джерел наших предків, до обрядів, звичаїв. Давайте звертатися до своїх витоків, щоб не загубити тієї ниточки, яка зв’язує нас із минулими поколіннями, щоб очистити  й освятити свої душі.

О писанко! Ти символ України!

Любові й миру вічна берегиня,

Ти – Воскресіння весняний цілунок!

Ти – мамин великодній подарунок!

VІ. Рефлексія

Бесіда за запитаннями.

1. Про що ви дізналися на занятті?
2. Що на занятті було для вас найцікавішим?
3. Що вас сьогодні здивувало?

VІІІ. Домашнє завдання

Скласти сенкан зі словами : ПИСАНКА, ВЕЛИКДЕНЬ; приготувати повідомлення про весняні свята