Урок на тему "Побутова лірика. Дитячий фольклор"

ПОБУТОВА ЛІРИКА. ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР

 

План

1.Побутова лірика як різновид народної музичної творчості

2.Загальні особливості дитячого фольклору

3.Колискові пісні, їхні музичні особливості

4.Значення колискових пісень

 

Побутова лірика як різновид народної музичної творчості

 

   Народна лірика надзвичайно насичена побутовим матеріалом. Це дає підстави називати народні ліричні пісні необрядового змісту побутовою лірикою, побутовими піснями, бо в них відображено всі сторони родинного життя, людських стосунків в інших сферах побуту різних вікових категорій народу: дітей (дитячі пісні), неодруженої молоді (тематика кохання), середнього покоління (пісні про родинне життя).

   Варто зазначити, що в переважній більшості народних ліричних пісень домінує позитивне зображення дійсності. Але чимале місце займають пісні критичного, і навіть заперечного змісту (жартівливі, сатиричні, танцювальні). Отже, в побутових піснях відображено естетичні та етичні уявлення народу про прекрасне, драматичне та комічне.

Побутова народнопісенна лірика нашого народу багата як тематично так і

жанрово. В ній прийнято виділяти такі жанри:

                                                    дитячі пісні;

                                                    колискові;

                                                    пісні про кохання;

                                                    про жіночу долю і родинне життя;

                                                    жартівливі і сатиричні;

                                                    танцювальні: коломийки, частушки.

                                                                            

Загальні особливості дитячого фольклору

 

Дитячий фольклор – багатожанрова система пісень, яка складається з прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. (Див. таблицю №3)

Термін «дитячий фольклор» з’явився у фольклористиці у 20-х роках ХХст. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і  твори, що виконуються для дітей дорослими. Але питання класифікації дитячого фольклору далеко не вивчено, бо коло творів, охоплюване цим поняттям, широке і багатомірне не лише за тематикою та образною системою, а й за призначенням, способом і часом виконання.

Усі жанри дитячого фольклору виникли в різні історичні періоди і проникли в дитячу словесність різними шляхами. Відповідно до цього їх можна поділити на три групи:

1)  тексти,  які створені дорослими для дітей;

2) твори, які перейшли в дитячий фольклор із загального фольклорного доробку;

3) твори самих дітей.

Спільною рисою всіх цих груп є дитяча тематика. Крім цього, дитячий фольклор має свою специфіку, яка полягає в наступному:

- відповідність віковим особливостям дітей;

- поєднання словесного матеріалу з елементами гри, супровідними рухами;

- відчутно виражене виховне спрямування.

 

Колискові пісні, їхні музичні особливості

 

Серед пісень дитячого пісенного фольклору значне місце належить колисковим пісням. Це - один з найдавніших жанрів народної пісенності, що сягає корінням міфологічного періоду народної творчості. Ще в добу язичництва пісня для дитини мала значення оберегу. Певні інтонації та «магічні» слова оберігали дитя від хвороб та нещасть, ніби замовляли від них. Колискова твориться під знаками води, землі і сонця. Тому вони присутні в мелодіях, у слові, як неодмінні частки природної стихії (наприклад, котик іде по воду, їде по сіно чи йде молотити). Але згодом первісні уявлення зникли, і спів-оберіг перетворився на колискову пісню.

Колискові пісні – перші ліричні пісенні твори, які виконуються матір’ю, рідше - батьком (в Закарпатській обл.) над колискою дитини для того, щоб її приспати. У центрі уваги більшості колискових пісень – дитина з її різноманітними потребами, на задоволення яких спрямовані думки і дії усіх, хто її оточує.

Іншу групу українських колискових пісень складають такі, в яких панівне місце займає образ матері. Її думки й турботи про дитину пов’язуються з обставинами власної долі.

Характерною ознакою українських колискових є те, що вони не багатослівні – дві, три строфи, але завжди глибокі за змістом і завжди в них присутня дія, твориться картина життя. У віршах же, якими записані колискові, бачимо рядки-повтори.

Заколисування – одне з багатьох завдань материнських мелодій. Багаторазові погойдування з повторенням однієї й тієї самої музичної фрази в одноманітному ритмі позитивно діяли на психіку дитини і швидко її заколисували. Звідси - одноманітність і монотонність мелодії колискових пісень, що відрізняє їх від інших ліричних пісень. 

За манерою виконання колискові пісні належать до сольних творів. Співаються вони найчастіше матір’ю і розраховані лише на одного слухача – немовля. Манера співу колискових пісень залежить від міри втоми матері, настрою або виконуваної в цей час роботи. Наприклад, заколисуючи дитину і співаючи їй колискової, жінка в колишній селянській родині одночасно ще й пряла, вишивала. Так з’явилися колисанкові звороти типу «а-а, а-а». Для них особливо показовий мелодичний розспів – вокалізація. Колисанки вносять своєрідність у форму колискових пісень. Тож виникають коротенькі «вступи», «замикання» та приспіви.

Усі колискові пісні виконуються в повільному або помірному темпі, при основному нюансі piano. Співають неопертим, фальцетного тембру звуком. Висотне положення наспіву може змінюватися: одну пісню жінка співає в низькому регістрі ( у м’якій грудній манері), іншу – у високому (у фальцетній).

Наспіви бувають різними. Вони можуть складатися з коротких, повторюваних поспівок, що співаються на одному звукові (гойда, гойда, гой-да) або обмежуються двома, розташованими між собою в інтервалі терції та кварти (так звана дитоніка – двозвуччя).

Повторюваність поспівок, їхній коливально-спадний рух сприяють виконанню головного призначення – заколисувати і заспокоювати немовля.

У колискових піснях вживаються складочислові розміри (6+6), (7+7), (4+4)

(4+4)   Ой спи, дитя, в колисоньці

         Щука – риба в морі грає

                                      (7+7)   А ну, коте, котино,

Засни мала дитино.

Отже, для колискових пісень показовою є ритмізована декламація, спів на одному звукові, біхорди, трихорди, дитоніка. Розвинені наспіви різної будови є наслідком запозичень з «дорослих» жанрів – веснянок, весільних, купальських, танцювальних пісень. Як видно з давніх та сучасних записів, колисанки побутували й побутують дуже широко.

 

 

Значення колискових пісень

 

Колискова – пісня материнської душі й незглибимої любові, ласки й неповторної ніжності. Ці пісні є ще неусвідомленим початком прилучення малечі до світу мистецтва, що є важливим виховним елементом. Вони є водночас і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дитину з побутовими речами і моральними цінностями, заохочують до працелюбності, порядку, доброти і справедливості.

З усіх жанрів дитячого фольклору саме колискові пісні найпершими звернули на себе увагу збирачів, а пізніше - дослідників народної творчості.

Надзвичайна ліричність колискової здавна привертала увагу діячів культури, письменників. Колискові пісні публікували у своїх збірниках відомі вчені М.Максимович, А.Метлинський. Записували і друкували колискові Марко Вовчок, Іван Франко. Олена Пчілка у своїй літературно-мистецькій та журналістсько-видавничій діяльності не минала перлин українського фольклору дитячої тематики. Вона як мати турбувалася про те, щоб діти ще з раннього віку з молоком неньки і дарами землі-годувальниці всмоктували оці цілющі першовитоки невичерпної криниці народної мудрості – колискові пісні. Три записані нею «Пісеньки до сну» вона залишила нам у спадок. З особливою любов’ю до колискових пісень ставилася славетна Леся Українка. Вона власноручно записувала їх на Волині. Мелодії до пісень з голосу Лесі  занотував її чоловік – відомий фольклорист Климент Квітка.

Особливості змісту й мелодики народних колискових пісень знайшли своє відображення у творчості українських композиторів М.Лисенка, (арія Насті  «Повернуться сподівані, кохані орлята» з другої дії опери «Тарас Бульба»), М.Аркаса, («Колискова» Катерини з однойменної опери), А.Штогаренка, («Колискова» з другої частини кантати – симфонії «Україно моя»).

Кровна біль Шевченкова за долю народу, можливо, теж народилася з колискової, про що й сам поет пізніше сказав:

Мене там мати повила,

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину...

Ніжно й трепетно несе нам Тарасову колискову народна артистка України, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка, Герой України Ніна Матвієнко: «Народна пісня, а зокрема і колискова, то крила для мене, а вони завжди зі мною».

Колискова – то нескінченна пісня. Поки є людство, поки є життя на землі – вона житиме.

           Колискові пісні – великий пласт українського фольклору. Як ліричний жанр, вони дуже близькі до інших жанрів народної пісенності, зокрема, календарно-обрядової (мотиви закликання сил природи, рефрену типу «люлі-

люлі»), родинно-побутової (мотиви стосунків у сім’ї, родинних почуттів), соціально-побутової (мотиви розлуки, зумовленої працею на панщині).

Ці пісні тісно пов’язані з замовляннями, з яких походять. Як пісенний жанр, колискові мають деякі спільні риси і з епосом, оскільки багатьом колисанкам властиві елементи сюжетності, оповідальності. 

 

Питання для самоконтролю

1. Які жанри пісень відносять до побутової лірики?
2. Що таке «дитячий фольклор», у чому його специфіка?
3. Які твори називаються колисковими піснями,  їх місце в побутовій ліриці?
4. Визначити музичні особливості колискових пісень.
5. У чому полягає виховне значення колискових пісень?