Урок на тему "Українська народна пісня як засіб морального виховання особистості "

Українська народна пісня  як засіб морального виховання особистості

                                                            «Пісне, моя ти сердечна  дружино,                                                                               

                                                                        Серця відрадо в дні горя і сліз…»

                                                                                                                 І.Франко

Для збагачення духовного потенціалу особистості необхідно звертатися до різних видів мистецтва. Мистецтво є найголовнішим засобом морального і духовного розвитку людини.

Метою мого дослідження є вплив народних пісень на моральне становлення особистості.

Одним із найдавніших і найпоширеніших видів словесно-музичного мистецтва є українська народна пісня. Високохудожньою вважається пісня, в якій відображена дійсна краса життя, яка відрізняється своєрідними формами виразності, піднімається до справжніх висот художньої творчості.  Пісня виховує естетичне відношення до життя, впливає на поведінку, задовольняє духовну потребу в красі. Через красу народної пісні людина йде до моральної істини. Незаперечним є факт, що походження народних пісень тлумачиться по-різному. Перш за все виникнення народних пісень пов’язано з міфологічністю. Вважається, що авторами народних пісень є морські люди, що співають їх, плаваючи по хвилях  «…а чумаки, слухають та вчаться тих пісень, а по тому й розвозять  їх по всій Україні» [1,с.165]. Інша версія говорить про те, що народна пісня має Божественне походження, тобто подарована Богом. Але питання про виникнення народних пісень і про те, що, власне, робить їх народними, залишається відкритим. Очевидно одне, українська народна пісня завжди впливала на моральне становлення особистості. Народна пісня в основному побудована на відтворенні внутрішнього стану людини, це: психічний стан, думки людини, бажання, надії, страждання. Зіставлення різних джерел дозволило визначити, що ця дорогоцінна перлина українського музичного фольклору належить до найбільш популярних жанрів музичного мистецтва. Вона виникла на ранньому етапі розвитку людського суспільства й до сьогодні відіграє важливу роль у духовному житті народу, адже вона – душа народу. Задовго до того як стала розвиватись професійна музика, у народних піснях склалися яскраві народно-поетичні образи, які правдиво й художньо переконливо відобразили життя людини. Це проявляється і в характері самих наспівів, і в яскравій своєрідності їхнього мелодійного складу. Саме тому в усі часи великі композитори цінували народну пісню як джерело розвитку національної музики. Українська пісня стала великим надбанням нашого народу, і тому її дослідження є актуальним і своєчасним.

На думку вчених, пісня – така ж давня, як мова, є продуктом колективної праці, витвором багатьох поколінь. За підрахунками вчених, народ-співець створив сотні тисяч мелодійних, задушевних, веселих і сумних пісень. Вони вирізняються багатоголоссям, поліфонією, неповторною ритмікою. Народна пісня – цілюще джерело життя і повсякденних турбот трудівників. Вона правдиво відгукнулася на найрізноманітніші події в житті простих людей. Виняткова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про кохання, правдиво й сердечно передано в них  взаємну любов і щастя закоханих. А скільки смутку, горя, журби й печалі в піснях про невірність чи підступність! Навіть іноземці захоплено відгукуються про художню цінність нашої пісні: за висловом датського поета і філолога Тор Ланѓе « …українська народна пісня – найкраща і найніжніша поезія в усьому світі»[2,с.3].

Світ пісенної культури українського народу безмежний. Ніде душа народу не виявилася в піснях так живо й правдиво, як в українців. Це - скарбниця людської духовності, що полонить почуття, розум і серце. В українській пісні відтворюється світогляд народу, його морально-етичні та естетичні цінності, багатовіковий досвід виховання підростаючих поколінь у дусі високої духовності та моралі. З давніх-давен нею захоплювалися й захоплюються сусідні й далекі народи. Неможливо перелічити всі художні якості народної пісні, бо вони такі ж невичерпні, як і життя народу. «Якщо для світу українська пісня є дивиною мистецтва, - говорив Дмитро Павличко, - то для нас вона не тільки естетична категорія, а й хліб і пам’ять, джерело життя, основа національної свідомості»[2, с.383.]. Розуміючи духовне багатство і неповторність народної пісні, відомі діячі української культури займалися збиранням і записом фольклору. Серед перших збирачів і публікаторів українських пісень був М.Максимович. У збірнику «Малороссийские песни» (М.,1827), яким, власне і почалася українська фольклористика як наука, М.Максимович подав близько 130 суспільно-побутових та історичних пісенних текстів. На особливу увагу заслуговують дослідження П.Демуцького – збірка «Українські народні пісні Київщини» (1905); С.Гулака-Артемовського - «Українські народні пісні» (1868).

Нам відомі й інші імена видатних діячів культури, фольклористів, письменників, які збирали і вивчали українську народну пісню. Це - М.Лисенко – геній української національної музики, що зібрав велику кількість народних пісень, дав їм зразкову інтерпретацію, установив спосіб їх аналізу й будови. Яскравим представником серед дослідників української народної пісні був відомий композитор, диригент, фольклорист, засновник музичних шкіл Василь Безкоровайний.  Багато народних пісень покладено в основу творів М.Лисенка, М.Леонтовича, Л.Ревуцького. А буває й навпаки, коли пісні, написані поетами і композиторами, стають народними. В Україні, наприклад, широкої популярності набули пісні літературного походження: «Гуде вітер вельми в полі» на сл. В.Забіли, «Нащо мені чорні брови» на сл. Т.Шевченка, «Журба» на сл. Л.Глібова.

З’являються пісні в процесі  співпраці поета й композитора (поет А.Малишко і композитор П.Майборода створили всенародно відому «Пісню про рушник»); буває, що в одній особі виступає і поет, і композитор (В.Івасюк «Червона рута»). 

Народна пісня створювалася під впливом тих умов, за яких жили наші предки, і тих моральних принципів, які існували на той час.  

Отже, ми можемо з впевненістю говорити про те, що українська народна пісня відіграє велику роль у сфері морального виховання особистості. Це справжній скарб українського народу, яким ми пишаємось, вивчаємо й передаємо наступним поколінням. 

Збуваються пророчі слова М. Лисенка «…Європа зі своїм обмеженим мажором і мінором мало не все промовила вже світові у творах величних своїх геніїв, нам же  ще хіба тільки між люди припадає доба з’являтись. Наша пісня в широкому світі європейському занадто молода, свіжа, нова -   їй належиться будущина»[ 3, с.294].

Залишаються актуальними в наш час роздуми поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв України В.Крищенка про українську пісню «…поки ми, українці, не навчимося захищати й піднімати нашу Пісню і Мову, як прапор, і гуртуватися довкола них, доти наша пісня в багатьох випадках залишатиметься безкрилою птахою…»[4, с.25].

Список використаних джерел

1. Іваницький А.І. Український музичний фольклор: підручник для вищих учбових закладів  /  А.І. Іваницький.- 3-е вид.доп. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 320 с.
2. Нудьга Г.А. Українська пісня в світі: дослідження / Г.А. Нудьга.  – Київ: Музична Україна,   1989.-535с., іл.
3. Лисенко О. М.  М.В.Лисенко / О. М. Лисенко. – Київ: Мистецтво, 1966.- 386с.
4. Хто захистить українську пісню // Дзеркало тижня.– 2003.- №4. -31січня.