Урок на тему "Родинно-обрядові пісні. Весільні пісні

РОДИННО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ

План

1.Історія розвитку весільних пісень

2.Пісні «Дівич-вечора» (I частина весілля)

3.Особливості весільних пісень II частини весільного дійства

4.Весільні пісні в українському фольклорі

Історія розвитку весільних пісень

Весілля – один з найпоетичніших,  найліричніших обрядів в Україні. Якщо описати весь хід весілля, то побачимо довершений спектакль, побудований за законами драми з чітко прописаними ролями – обов’язками його учасників. Народне весілля – своєрідне велике театралізоване дійство, в якому поєдналися риси лірики й епосу, драми, комедії й трагедії, визначилась безмежна різноманітність використовуваних жанрів народної творчості: поряд з піснями в ньому багато приказок, прислів’їв, загадок, замовлянь. Хоровий спів чергується з розгорнутими діалогами – ліричними та жартівливими. Нерідко зустрічається така форма  народного театру як пантоміма в супроводі хорового співу. У цілому ж весілля це – весела,  жартівлива і хвилююча подія для його учасників.

Традиційне  українське весілля неможливо уявити без пісень. Вони є невід’ємною складовою частиною багатолюдного, яскравого обрядового дійства, яке зародилося в докласовому первісно-родовому суспільстві. Збагачуючись розмаїттям змісту і характеру, весільні пісні поділялися на групи, відповідно до їх ролі у весільному обряді. З часом традиції закріпили певний порядок і розподіл «ролей» за учасниками весілля. У результаті сформувався цілий жанр весільних пісень. В Україні цей жанр склався досить пізно - в епоху розвиненого феодалізму. До сьогодні збереглися  у весільному обряді деякі символічні дії архаїчного характеру. Наприклад, посипання молодих хмелем, хлібними злаками, укривання молодої хусткою для уберігання її від впливу злих сил, поганого ока. Сліди архаїки та спорідненість з давніми календарними піснями позначилися й на мелодиці найстаріших весільних пісень.

З обряду випікання короваю, пісні супроводжують кожний наступний етап весілля. Коли величають молодого й молоду, вони набувають урочисто-величального характеру. Стають мінорно тужливими, коли згадується безтурботне дівування, тривожними – в очікуванні майбутнього життя в домі свекрухи. Вибухають калейдоскопом жартівливих, іронічних, глузливих, коли обігруються зустріч дружків, стосунків свата й свашки тощо. У поєднанні пісень з музикою, танцями, барвами святкового одягу створюється яскраве обрядове дійство – українське народне весілля. За змістом, характером мелодій, складом виконавців весільні пісні легко вирізнити серед обрядової та необрядової лірики.

Пісні «Дівич-вечора» (I частина весілля)

За характером виконання та функціями весільні пісні умовно можна поділити на дві основні частини весільного дійства. Перша – до шлюбу, «Дівич-вечір». Дівич-вечір проводився в п’ятницю перед весіллям і був своєрідним прощанням нареченої зі своїми подругами та дівочою громадою. Ця лірико-драматична частина весілля відбувалася в домі молодої, куди сходилися дівчата на останню вечірку. Співали пісні, сплітаючи весільні вінки. Першою від імені молодої (сама вона не співає) співала старша дружка:

                             Вийте, дівоньки, собі й мені

                             Собі звийте з рути – м’яти,

                             Мені звийте з барвіночку...

         За змістом пісні «Дівич-вечора» - це розповідь про молоду та її невідому майбутню долю в сім’ї чоловіка. Особливо багатий на пісні традиційний обряд звивання вінка для молодої й розплітання її дівочої коси, під час якого вона прощається зі своїм дівоцтвом. Приступаючи до плетення вінка для молодої, дружки хором випрошували благословення:                                           Благослови, Боже,

І отець, і мати, -

Будемо вінок зачинати!..

Коли молода вперше клала на голову весільний  вінок,  дружки співали:

                             Ой не заглядай, моя матінко на мене,

                             Не сходила я кращого вінка у тебе

                            Ой не рік – не два, як ся Івась залицяв,

                            Ой, він мені золотий вінок обіцяв...

Багато з виконуваних при цьому обряді пісень виникло дуже давно, про що свідчить характер їхніх мелодій, здебільшого вузьких за обсягом, малорозвинених, як наприклад, у старовинній українській весільній пісні  «Благослови, батеньку». На цю мелодію співалися й інші весільні пісні. Подібного типу наспіви зустрічалися також серед старовинних обжинкових пісень.

Після обряду звивання вінка подруги нареченої співають пісень, в яких передається тривога молодої перед майбутнім життям. Мелодика їх більш розвинена, ширша за діапазон пісні «Благослови, батеньку», строфа тексту поєднується з широко розвиненою мелодичною строфою, завершеним виразним кадансом (наприклад, «Вийтеся віночки»).

           За характером це - ліричні, ліро-епічні пісні, що виконуються жіночим хором з заспівом у низькому голосі та «виводчиком» або «гораком», - високим і дзвінким голосом, що підноситься над усім хором і виводить основну мелодію, іноді орнаментуючи її. У хорі дуже часто зустрічається октавне подвоєння основної мелодії (наприклад, « Що й у неділеньку»). Звертаючись до молодої, дружки співають пісні-жалі – на жаль батькові, матері, братові. Це -  прощання з дівоцтвом, з рідним домом, бажання вгадати свою долю. У таких піснях молода виступає в образі зозулі, галочки, яка не знає, де знайти своє гніздо – новий дім, сім’ю.

           У пісні «Летять галочки» молода – зозуля, її подруги – галочки, калина – символ одруження. Характер її скорботно-експресивної мелодії визначений змістом тексту. Головні поспівки вільно й плавно розвиваються, ніби обвиваючи опорні звуки ладу (основні звуки терції мінорного ладу – у даному зразку), торкаючись IV підвищеного ступеня, доходячи  до V-VI  cтупенів і повільно спадаючи вниз. Напруженість і журливість основних інтонацій нерідко підкреслюється в таких піснях своєрідними мелізмами типу форшлагів, мордентів.

7.3.Особливості весільних пісень II частини весільного дійства

Друга частина весілля – укладення шлюбу. Основним змістом її є поздоровлення молодих, побажання їм щастя, добробуту, здоров’я. Ця світла й урочиста частина переносилася в дім родини молодого.

Коли молодий приїздить по наречену, пісні набувають жартівливого характеру. Ось як зустрічають молодого на порозі:              

Що то за ворона, що то за ворона стоїть у порога,

Руки розставила, рота роззявила

А ми не ворони, а ми не ворони,

Ми ясні соколи. Розсуньтеся, сови,

Хай сядуть соколи.

Дружечки-панянки, та ступайте на лавки,

Давайте дорогу князю молодому!

Перед тим як наречена  попросить благословення у свого батька, дружки співають:

Та розступіться, подруженьки, ще й ви, люди,

Ой, щось мені мій батенько казать буде,

Та буде мене мій батенько благословлять,

Буде мені щастя й долю та дарувать

Після батьківського благословення дружко молодого заводить наречену за стіл під спів її дружок:

Ой, засвіти ж і ,мати, свічку,

Постав на столі.

А я ж і піду подивлюся

Ой, ой, чи пара мені

У деяких місцевостях цю пісню співають у дівич-вечір.

Пісні другої частини весілля мають переважно радісний, жартівливо- танцювальний характер. Особливо активна  роль  свата та   свашок. Вони виступають з приповідками, приспівками, піснями. Сват – це свого роду диригент і режисер, від якого залежить темп і тонус весілля, його урочистість. Крім величальних, застольних та поздоровчих пісень велике місце займають пісні жартівливі. Такою, наприклад, є хорова пісня від імені матері молодої, яка одержує за дочку нові чоботи і пританцьовує з ними під веселу пісню «Ой чоботи, чоботи ви мої». Ця пісня жартівливого змісту, характер ритміки -танцювальний, співається вона під танець (мати танцює в нових чоботях, сама співає і співають весільні гості):

Чи се тії чоботи, що зять дав,

А за тії чоботи дочку взяв? 

Чоботи, чоботи ви мої,

Наробили клопоту ви мені.

Проводжаючи молодих до двору молодого дружки співають:

Ой ви, вороги, вороги,

До свекрового порога, - ух!

На другий день весілля в дім молодого до молодої вже дружини приходять снідати і співають пісень:

Вітер дуба, вітер дуба та й вихитує,

Брат сестрицю перепитує.

У текстах весільних пісень різних місцевостей багато згадок про музик, народні інструменти та танці.

Весільні пісні, що виконувалися під час обряду, не тільки коментували кожен епізод, але й вшановували, повчали, смішили, застерігали й провіщали – і в цьому їхнє глибоке виховне значення. У різних областях України весільний обряд має свої особливості, а відповідно до цього – і весільні пісні. Та скрізь пісні – обов’язкова умова весільного обряду, його музичний супровід.

 7.4.Весільні пісні в українському фольклорі

Краса і своєрідність весільних пісень давно привертала увагу драматургів, поетів, композиторів України. Перший повний запис весільних пісень здійснив М.Лисенко. Відображення весільного обряду зустрічаємо в народній опереті М. Лисенка  «Чорноморці», в опері композитора М.Вериківського «Наймичка» (за Т.Шевченком). Чимало весільних пісень виконується в концертних програмах. Сьогодні посилилася увага до весільних пісень з боку самодіяльних хорових колективів, які відновлюють на сцені українське весілля тієї чи іншої місцевості з його етнографічними особливостями. Варто зазначити, що у сільській місцевості, де до сьогодні зберігаються бодай найголовніші обрядові дійства весілля, весільні пісні помітно оновлюються. Поступово відмирають старі обрядові пісні, «жалі» молодої, численні символічні в минулому дії та звичаї, а кращі з них продовжують жити і понині.

Українські весільні пісні – глибокий пласт пісенного фольклору, в якому знайшла відображення родинна історія українського народу. І хоч старовинний обряд весілля не побутує серед сучасної молоді, та багато весільних пісень передаються з покоління в покоління, вражаючи до сьогодні своєю культурою, оптимізмом, гумором.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягають особливості пісень I частини весілля «Дівич-вечір»?
2. Який характер пісень II частини весілля?
3. У чому полягає виховне значення весільних пісень?