4 грудня о 18:00Вебінар: Новий курс мистецтва в школі: теорія і практика

Урок на тему: "Причини і початок Другої світової війни. Події 1939 - 1941 років."

Про матеріал

розкрити причини і характер Другої світової війни, охарактеризувати хід бойових дій у 1939 - 1941 роках, показати причини успіхів Німеччини на першому етапі війни, розглянути як готувались до війни Німеччина та Радянській Союз; закріпити навички аналізу і співставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретних історичних умовах; дати оцінку радянсько - німецькому пакту про ненапад та його ролі в розв'язанні війни; виховувати учнів в дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Перегляд файлу

Тема. Причини і початок Другої світової війни. Події 1939 - 1941 років.

Завдання уроку: розкрити причини і характер Другої світової війни, охарактеризувати хід бойових дій у 1939 - 1941 роках, показати причини успіхів Німеччини на першому етапі війни, розглянути як готувались до війни Німеччина та Радянській Союз; закріпити навички аналізу і співставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретних історичних умовах; дати оцінку радянсько - німецькому пакту про ненапад та його ролі в розв'язанні війни; виховувати учнів в дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма роботи:      групова.

Обладнання: підручник, стінна карта «Друга світова війна», атлас, картосхеми в підручнику, додаткова література, таблиці які використовуються як додатковий матеріал, мультимедійне обладнання

Основні поняття і терміни: «бліцкриг», агресія, Друга світова війна, окупація, «Визвольний похід» Червоної Армії, Троїстий пакт, «Зимова війна», плани операції «Вайс», «Везерські навчання», «Трюн», «Морський лев», «Маріта».

Основні дати:    23 серпня 1939 року - договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом; 1 вересня 1939 року - початок Другої світової війни; листопад 1939 року - березень 1940 року - війна між СРСР та Фінляндією; червень 1940 року — приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР; серпень 1940 року - приєднання Латвії, Литви, Естонії до СРСР; 27 вересня 1940 року -- укладення Троїстого пакту між Німеччиною, Італією, та Японією.

 

Для кращого вивчення нового матеріалу доцільно використати 2 уроки (пару).

Хід уроку

І.        Організаційний момент:

-    підготувати клас до роботи;

II.       Основна частина / вивчення нового матеріалу/.

оголошення   теми   та мети   уроку,   постановка   проблеми:   Чи   тільки   Німеччину   можна звинувачувати в розв'язанні Другої світової війни.

План уроку:

  1.    Причини, характер, періодизація Другої світової війни.
  2.    Радянсько - Німецький пакт про ненапад та його вплив на початок Другої світової війни.
  3.    Початок Другої світової війни. Бойові дії 1939 -1941 років.

 

  •       Напад Німеччини на Польщу;
  •       "Визвольний похід" Червоної Армії;
  •       Бойові дії на Халхін - Голі;
  •       "Зимова війна";
  •       Приєднання Бесарабії та Буковини;
  •       «Дивна війна»;
  •       Напад Німеччини на Францію;
  •       Повітряна війна над Англією. Битва за Атлантику.
  •       Агресія на Балканах;
  •       Фашистська агресія у Північній Африці;

Зміцнення фашистського блоку. Відносини між СРСР та Німеччиною;

 

1.   Розповідь учителя.

Історія людства знає безліч воєн. Але дві з них за масштабами руйнувань і людських втрат не мають собі рівних. Обидві сталися у XX столітті, і в них брали участь усі найбільші держави світу. Війни прийшли з Німеччини; основні бойові дії розгортались в Європі.

У другій світовій війні брали участь понад 60 держав, на території яких мешкало 80% населення Землі. Бойові дії точилися в Європі, Азії, Африці, Океанії на площі 22 млн кв. км. і на просторах Світового океану. За роки війни до армій воюючих вступило 110 млн осіб.

За різними джерелами на фронтах Другої світової війни загинуло від 50 до 65 - 67 млн. осіб, 90 млн. - було поранено або скалічено; близько половини загиблих становило мирне населення. Матеріальні збитки становили 4 трлн. доларів США.

 

Причини та передумови війни. По-перше, несправедливість Версальської системи мирних договорів поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, що прагнули реваншу та нового переділу світу. Найбільшою мірою це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії. Вони і стали ініціаторами війни.

По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об'єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Систему безпеки, створену у 20-ті роки було зруйновано.

По-третє, розв'язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на "умиротворення" агресора, а також "ізоляція" США, які, оголосивши про нейтралітет, фактично самоусунилися від впливу на розвиток подій у світі.

По-четверте, не останню роль в розв'язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

По-п'яте одною з головних причин війни є поділ світу на два ворогуючих табори: соціалістичний і капіталістичний та спроби провідних країн світу зробити все для того щоб комуністичні ідеї не поширювались в світі.

По-шосте ідея світової революції, та її експорт в інші країни світу будь якими засобами.

 

Характер війни. Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини - тобто досягнення світового панування. З боку цих країн війна мала загарбницький характер. Для країн, які зазнали агресії і були окуповані, війна була справедливою. Складніше визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 року по 22 червня 1941 року він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, що на тей час належали Польщі, Румунії, Фінляндії, а також країнам Балтії (Естонія, Латвія, Литва ). Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з нацистською Німеччиною і для нього війна мала справедливий характер. її по праву назвали Великою Вітчизняною війною.

Для формування загального уявлення про Другу світову війну доцільно розглянути декілька варіантів її періодизації.

 

Періодизація Другої світової війни.

 

Варіант І. І-й етап. 1 вересня 1939 року - 19 листопада 1942 року. Стратегічна ініціатива належить агресивним державам. Німеччина, Італія, Японія та їх союзники зуміли заволодіти значними територіями в Європі, Африці, Азії, Океанії.

ІІ-й етап. 19 листопада 1942 року - 9 травня 1945 року. Стратегічна ініціатива повністю переходить до країн Антигітлерівської коаліції, яка розгромила війська Німеччини та її союзників у Європі та змусила їх капітулювати.

ІІІ-й етап. 9 травня 1945 року - 2 вересня 1945 року. Завершення війни на Тихому океані та розгром мілітаристської Японії.              

Варіант II.

І-й етап. 1 вересня 1939 року - 22 червня 1941 року. Напад Німеччини на Польщу, а згодом на СРСР. Вступ у війну Англії та Франції. Загарбання гітлерівською Німеччиною континентальної частини Європи. Повітряна війна з Англією. Боротьба за Атлантику. Приєднання до СРСР Західної України та Західної Білорусії, частини Фінляндії, Бессарабії, Північної Буковини та Прибалтики.

ІІ-й етап. 22 червня 1941 року - 19 листопада 1942 року. Напад Німеччини та її союзників на СРСР. Зрив планів "блискавичної війни". Формування антигітлерівської коаліції.

ІІІ-й етап. 19 листопада 1942 року - 1943 рік. Докорінний перелом у ході війни (Сталінградська, Курська битви; битва під Ель-Аламейном і розгром німецько-італійських військ у Північній Африці; поразка японського флоту в битвах біля атола Мідуей і Кораловому морі, перемога англо-американських військ у битві за Гуадалканал). Перехід стратегічної ініціативи на бік країн Антигітлерівської коаліції.

ІV-й етап. Кінець 1943 року - 9 травня 1945 року. Наступ країн Антигітлерівської коаліції на всіх фронтах. Розпад блоку фашистських держав. Звільнення народів Європи від гітлерівського поневолення. Розгром і капітуляція гітлерівської Німеччини.

2. Робота з документом.

Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом

                                                                                            23 серпня 1939 року.

Уряд СРСР та уряд Німеччини керуючись бажанням укріплення справи миру між СРСР та Німеччиною і виходячи з основних положень угоди про нейтралітет, підписаної між СРСР та Німеччиною в квітні 1926 року, прийшли до наступних домовленостей:

 

Стаття І

Обидві сторони що домовляються беруть неа себе обов'язок утримуватись від всякого насилля, від всякої агресивної дії і всякого нападу по відношенню один до одного, як окремо, так і разом з іншими державами.

Стаття II

В випадку якщо одна з сторін що домовляються стане об'єктом військових дій з боку третьої держави, друга сторона що домовляється не буде підтримувати ні в якій формі цю державу.

Стаття III

Уряди обох сторін що домовляються залишаться в майбутньому в контакті один з другим для консультацій, щоб інформувати один другого з питань які зачіпають їх спільні інтереси.

Стаття IV

Ні одна з сторін що домовляються не буде приймати участь в будь-якому угрупуванні держав, яка прямо чи побічно направлена проти другої сторони.

Стаття V

В випадку виникнення суперечок або конфліктів між сторонами що домовляються з питань того чи іншого роду, обидві сторони будуть вирішувати ці суперечки або конфлікти виключно мирним шляхом в порядку дружнього обміну думками або в потрібних випадках шляхом створення комісії з врегулювання конфлікту.

Стаття VI

Цей договір підписується строком на десять років, з тим що, оскільки одна з сторін які домовляються не денонсує його за рік до закінчення строку, строк дії договору буде вважатись автоматично продовжений на наступні п'ять років.

Стаття VII

Цей договір має бути ратифікований в найкоротший строк. Обмін ратифікаційними грамотами повинен відбутися в Берліні. Договір вступає в силу негайно після його підписання.

Складений в двох примірниках, на німецькій та російській мовах, в Москві 23 серпня 1939 року.

 

 

Від уряду СРСР Від уряду Німеччини

В. Молотов  І. Ріббентроп

Договір був ратифікований: Верховною Радою СРСР та рейхстагом Німеччини 31 серпня 1939 року.

Обмін ратифікаційними грамотами відбувся 24 вересня 1939 року в Берліні.

 

 

Таємний додатковий протокол до Договору про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом                / 23 серпня 1939 рік /

 

При підписанні угоди про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом уповноважені обох сторін що нижче підписалися обговорили в суворо конфедеційному порядку питання про розподіл сфер обоюдних інтересів в Східній Європі. Це обговорення призвело до наступних результатів:

1. В випадку територіально - політичної перебудові областей, які входять до складу
Прибалтійських держав ( Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва ), північний кордон Литви одночасно є
кордоном сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви по відношенню Віденської
області визнаються обома сторонами.

2. В випадку територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Польської       держави, кордон сфер інтересів буде приблизно проходити по лінії річок Нарева, Вісли, Сяна.
Питання, чи є в обоюдних інтересах зберегти незалежність Польської держави і якими будуть її
кордони, може бути остаточно вияснене тільки на протязі подальшого політичного розвитку. В
усякому разі обидва уряди будуть вирішувати це питання в порядку дружньої обоюдної згоди

3. Що стосується південного сходу Європи з радянської сторони підкреслюється інтерес до Бессарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість в зазначених областях.

4.   Цей протокол буде зберігатись обома сторонами в суворій таємниці.

Москва 23 серпня 1939 року

Від уряду СРСР Від уряду Німеччини

В. Молотов І. Ріббентроп

Роз'яснення до таємного протоколу від 23 серпня 1939 року

/ 28 серпня 1939 року/

З метою уточнення першого абзацу п. 2 таємного додаткового протоколу від 23 серпня 1939 року цим пояснюється, що цей абзац потрібно читати в наступній редакції:

« 2. В випадку територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Польської держави, кордон сфер впливу інтересів Німеччини та СРСР буде приблизно проходити по лінії річок: Тіси, Нарева, Вісли та Сяну».

Москва, 28 серпня 1939 року
За уряд СРСР За уряд Німеччини

В. Молотов Шуленбург

 

 

3. Запитання для дискусії:

  1. Чи вважаєте ви що договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом став поштовхом для Другої світової війни ?
  2.    Яку мету переслідували держави що підписали цей договір ?
  3.    Чи можна стверджувати, що СРСР у 1939 - 1941 роках був союзником Німеччини ?

Висновок: Пакт Молотова - Ріббентропа, поставив СРСР в один ряд з країнами-агресорами    які розпочали боротьбу за перерозподіл сфер впливу в світі і зробив СРСР співучасником в розв'язанні Другої світової війни.

4. Розповідь учителя з використанням карти.

 

Групи отримують завдання скласти хронологічну таблицю бойових дій в 1939 -1941 роках і зробити висновки:

  •       Яку політику проводили уряди СРСР та Німеччини в 1939 -1941 роках?
  •       Чи сприяла політика провідних країн Європи початку та поширенню світової війни?
  • Чи можна розцінити політику Німеччини та СРСР як підготовку до майбутньої світової війни?

В квітні 1939 року було затверджено план « Вайс » - план нападу Німеччини на Польщу. За планом стратегічне зосередження й розгортання німецьких військ завершилось 25 серпня 1939 року, але наступ було відкладено через виявлену Англією готовність вступити в війну на боці Польщі та нерішучість Італії. На польському кордоні німецьке командування зосередило понад 50 дивізій, два повітряних флоти, що мали у своєму розпорядженні 1 тис. бомбардувальників і більше 1 тис. винищувачів. Загальна кількість солдатів і офіцерів, які мали взяти участь у цій компанії, сягала 2 млн. осіб. Німецьким військам протистояла польська армія яка налічувала понад 1 млн. солдатів та офіцерів, але мала обмаль танків, літаків, гармат.

Вторгнення на територію Польщі розпочалося 1 вересня 1939 року. Йому передувала провокація у прикордонному містечку Глейвіц. 31 серпня 1939 року о 20.00 спеціально підготовлений загін гестапівців, переодягнених в польську військову форму, здійснив напад на радіостанцію німецького прикордонного містечка Глейвіц. Після її «захоплення» перед мікрофоном було зроблено декілька пострілів і один з нападників, що знав польську мову, зачитав заяву, у який говорилося, що «прийшов час війни Польщі проти Німеччини». Потім почалась перестрілка із загоном поліції. Щоб замести сліди провокації, усі учасники за наказом Гімлера були розстріляні.

Уже в перші дні наступу німецьких військ організований опір польської армії було зламано і до 8 вересня було розгромлено її головні сили. Значна частина польської армії опинилась в оточені або потрапила в полон. Опір чинили лише окремі частини. Героїчною сторінкою польської армії стала оборона півострова Вестерплятте, міст Варшава, Краків, Гдиня.

17 вересня, коли крах Польщі став уже очевидним, а польський уряд залишив країну, польський кордон перейшли війська Червоної Армії. Для вторгнення в Польщу було створено два фронти Український і Білоруський. На вимогу Гітлера Червона Армія форсованим маршем просувалась у напрямку Коломиї - Косова, щоб перетнути відступаючим польським солдатам та біженцям шлях до Румунії. Після 12-денного маршу і короткочасних боїв з польськими частинами Червона Армія вийшла на Західний Буг і Сян, де й зупинилася так як польське командування віддало наказ не чинити опір.

Похожее Ð¸Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð¸ÐµВідповідно з домовленостями, досягнутими на переговорах 23 серпня 1939 року і зафіксованими в таємному протоколі, німецьке командування відвело свої війська від Львова і Бреста за демаркаційну лінію. Перед тим у Бресті, Гродно, Ковелі й Пінську відбулися спільні паради військ Червоної армії та німецьких військ. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між країнами-агресорами. Вона проходила приблизно по етнографічному кордону проживання поляків, з одного боку, та українців і білорусів - з- іншого ( лінія Керзона ). Землі, на яких проживало виключно польське населення, залишались у складі Німеччини, а зоною впливу СРСР стала Литва.

Таким чином, до Німеччини відійшло 48,6% території Польщі й 69,9% населення, а до СРСР - 51,4% території і 30,1% населення.

З поділом Польщі пов'язаний ще один злочин сталінізму. Під час наступу Червоної Армії було інтерновано близько 250 тис. польських військовослужбовців, з яких значна частина солдатів та сержантів була відпущена, інша - депортована у віддалені райони СРСР. Близько20 тис. офіцерів було ув'язнено в таборах поблизу Козельська, у Старобельську, Осташкові. Дві третини ув'язнених складали офіцери запасу - лікарі, інженери, учителі, письменники, громадські діячі, які наділи військову форму нісля нападу на Польщу Німеччини. У квітні 1940 року під Смоленськом (Катинь) і Харьковом НКВС було знищено 15 тисяч осіб. Це була інтелектуальна еліта польського суспільства.

В цей самий час на території Монголії, в районі річки Халхін - Гол, проходили запеклі бої радянсько - монгольського угрупування військ з японськими частинами. Справа в тому, що впевнившись під час боїв 1938 року в міцності радянського кордону та безперспективності своїх військових зусиль на Приморському напрямку, японські військові почали готуватись до більш масштабної агресії, притому не тільки проти СРСР , але й проти Монгольської Народної Республіки. Характеризуючи військово - стратегічний задум японського керівництва щодо «північних територій», начальник штабу Квантунської армії Японії генерал Ітагаки відкрито заявив про те, що Монголія «є дуже важливою з точки зору японо - манчжурського впливу сьогодення, тому що вона є флангом оборони Сибірської залізниці, яка з'єднує радянські території на Далекому Сході і в Європі... Тому метою армії повинно бути поширення японо -манчжурського господарювання на Зовнішню Монголію будь якими засобами, які є в наявності» Таким чином японські стратеги планували будь за що захопити територію Монгольської Народної Республіки, а потім прорватись до Байкалу, що дозволило б поставити під загрозу відторгнення від СРСР всього Далекого Сходу. Командування Квантунської армії зосередило біля кордонів МНР угрупування військ яке налічувало до кінця червня 1939 року 38 тис. солдат і офіцерів, 310 гармат, 135 танків, 225 літаків. Радянсько - монгольські війська, в командування якими вступив в червні 1939 року комкор Г. Жуков, мали 12,5 тис. бійців та командирів, 109 гармат, 266 бронеавтомобілів, 186 танків, 82 літака. 2 липня 1939 року японці перейшли у наступ з метою оточити і розгромити радянсько - монгольськи війська в районі гори Баїн - Цаган і захопити плацдарм на західному березі річки Халхін - Гол. Але в ході триденних боїв японські війська були розгромлені і відкинуті на східний берег річки Халхін - Гол. На початку серпня 1939 року японське командування створило так звану 6 - ту японську армію, під командуванням генерала О. Ріппо, чисельністю 72 тис. чоловік, 500 гармат, 182 танки, 300 літаків. Радянсько - монгольські війська які до того часу були зведені в 1 - шу армійську групу під командуванням Г. Жукова мали 57 тис. солдат і офіцерів, 542 гармати і міномета, 498 танків, 385 бронеавтомобілів, 515 літаків. Випередив противника, радянсько - монгольські війська 20 серпня 1939 року перейшли у наступ двома групами - північною і південною. В результаті рішучих дій цих груп в обхід флангів противника вже 23 серпня 1939 року все японське угрупування опинилось в оточенні, а до кінця 31 серпня було вщент розгромлене. Бойові дії за проханням Японії припинились, а 15 вересня в Москві було підписано угоду між СРСР, МНР, та Японією про ліквідацію військового конфлікту. Під час військового конфлікту японці втратили близько 61 тис. чоловік вбитими, пораненими та полоненими, в тому числі 45 тис. чоловік - в липні - серпні 1939 року.

   Тим часом бойові дії спалахнули на півночі Європи. Тривалий час між Фінляндією та СРСР велися переговори, у ході яких Радянський Союз вимагав від фінської сторони поступитися на користь СРСР територіями в районі Ленінграда (лінія кордону проходила в 32 кілометрах від Ленінграда ) та узбережжям Фінської затоки обмін на в двічи більшу, але мало заселену територію Карельської АРСР. Також СРСР вимагав у фінів в аренду півострів Ханко та порт Петсамо. Уряд Фінляндії не погодився на втрату Виборга і стратегічно важливої лінії Маннергейма ( системи укріплень фінської оборони, споруджена в 1927-1939 роках). Сталін наказав висунути фінам ультиматум, а якщо вони відмовляться - розпочати бойові дії. На світанку 30 листопада 1939 року значні сили радянських військ розпочали воєнні дії проти Фінляндії. В Москві було проголошено, що після їх початку на зайнятій радянськими військами території сформувався революційний фінський уряд на чолі з активним діячем Комінтерну О. Куусиненом, який прийняв умови радянського керівництва. Угрупування радянських військ налічувало 240 тис. військових, 1915 гармат, 1131 танк, 967 літаків. Фінська армія могла протиставити - 40 тис. вояків, 400 гармат, 60 танків, 270 літаків. Поспіхом розроблений план агресії і райдужні настрої призвели до того, що радянські дивізії у повному складі потрапляли у полон. 30 грудня наступ радянських військ припинився. Зазнав поразки і Балтійський флот. Й. Сталін ужив жорстких заходів для наведення порядку у військах. Почалися тривалі бомбардування фінських міст. Безперервним потоком на фронт надходило озброєння та спорядження. Маленька фінська армія фактично опинилася наодинці з могутнім агресором. Англія і Франція обмежились лише закликами продовжувати опір і обіцянками висадити повітряний десант, але проти цього виступала Норвегія. її уряд не бажав порушувати нейтралітет і пропускати через свою територію війська союзників. На допомогу Фінляндії прийшла Швеція. Німеччина висловила готовність надати допомогу СРСР і навіть стала на перешкоді Італії, яка хотіла відправити до Фінляндії ешелон зі зброєю. США також усунулись від надання допомоги Фінляндії ( виходячи зі своєї політики ізоляції та невтручання ). 11 лютого 1940 року розпочався другий наступ радянських військ, який завершився проривом лінії Маннергейма. У наступальних боях брали участь 1,5 тис. танків і 3 тис. літаків. Ціною неймовірних втрат (234 тис. убито, поранено, обморожено і взято в полон) радянські війська домоглися перемоги і головнокомандувач фінською армією К. Маннергейм (бувший генерал царської російської армії) змушений був дати згоду на початок мирних переговорів. 12 березня за посередництвом і під тиском німецької дипломатії СРСР і Фінляндія підписали мирний договір, згідно з яким жертва агресіє втрачала значну частину своєї територіє, де до війни мешкало 450 тис. осіб, тобто 1/8 частина населення країни. Тяжкими були міжнародні наслідки війни й для СРСР. Ліга Націй виключила СРСР зі свого складу, ускладнилися його відносини практично з усіма європейськими країнами та США. У листопаді 1940 року нейтральна напередодні конфлікту Фінляндія приєдналася до агресивної «осі» Берлін - Рим - Токіо. З нападом Німеччини на СРСР у червні 1941 року здобуті такою дорогою ціною території знову були відвойовані військами гітлерівської Німеччини та Фінляндії.

Влітку 1940 року відбулися нові зміни кордонів СРСР. В червні 1940 року радянський уряд висунув Румунії вимогу передати до складу СРСР Бессарабію та Північну Буковину. Румунія під тиском Німеччини виконала вимогу СРСР. В серпні 1940 року після приєднання Бессарабії, було проголошено створення Молдавської РСР, а Північна Буковина відійшла до складу України.

З вересня 1939 року Англія, а згодом і Франція, після марних спроб схилити Гітлера стати на шлях переговорів і вивести війська з території Польщі й окупованої частини Чехословаччини, оголосили Німеччині війну. Проте переходити у наступ союзники не поспішали. Період між З вересня 1939 року та 10 травня 1940 року дістав назву «дивна війна», оскільки, формально оголосивши війну, жодна сторона її фактично не вела.

Французькі війська вичікували за лінією Мажино (110 дивізій, яким протистояло 22 німецьких). На захід від бельгійського кордону аж до Північного моря союзники споруджували нову лінію укріплень. Не бажаючи втягуватися у затяжні криваві бої, як це було в роки Першої світової війни, союзники розпочали блокаду Німеччини та СРСР та здійснення рейдів бомбардувальників на промислові центри Німеччини.

Відразу після розгрому Польщі Гітлер віддав наказ готуватись до негайного наступу на Заході. Генеральний штаб сухопутних військ переконував його в неможливості розпочати наступ німецьких військ восени 1939 року. Відклавши наступ на весну 1940 року, Гітлер віддав наказ про підготовку до наступу, де наголосив, що тривала війна проти Франції неможлива і її потрібно розгромити блискавично. На зміну модернізованому «плану Шліффена», штаб змушений був розробити новий план наступу через Арденську ущелину в обхід лінії Мажино з виходом ударних груп у район Кале - Дюнкерк.

Події на Півночі Європи спонукали Англію та Францію до більш рішучих дій. Прагнучи сильніше стиснути блокаду навколо Німеччини, припинити вивіз залізної руди зі Швеції через норвезький порт Нарвік і блокувати німецький флот у Балтійському морі, вони почали мінування прибережних вод Норвегії і 8 квітня 1940 року спрямували туди транспорт з військами. Але німецькі війська випередили своїх противників. 9 квітня 1940 року гітлерівські війська без оголошення війни напали на Данію та Норвегію (операція «Вейзерські навчання»). Відразу після нападу Данія капітулювала, Норвегія вчинила опір агресії. Норвезька армія разом з англо-французьким експедиційним корпусом спробували затримати просування загарбників у гліб країни. Однак у командуванні норвезькою армією активізували дії прихильники фашистів на чолі з колишнім військовим міністром В.Квіслінгом, а в червні 1940 року у зв'язку із загрозливим становищем на Західному фронті десант союзників був евакуйований до Англії. Уся Норвегія з її незамерзаючими фіордами була окуповані гітлерівськими військами. Бойові дії у Норвегії, незважаючи на поразку, мали для союзників позитивний результат: німецький флот зазнав настільки відчутних втрат, що так і не зміг відновити свої сили. Це був один з факторів, що примусив Німеччину відмовитись від десанту в Англію. Наступ німецьких військ у Данії та Норвегії остаточно поховав сподівання урядових кіл Англії знайти порозуміння з Гітлером. Уряд Н. Чемберлена пішов у відставку. Прем'єр - міністром країни став В. Черчілль, прихильник рішучої боротьби з нацистською Німеччиною.

10 травня 1940 року німецька армія вторглася в Бельгію, Голландію і Люксембург. Англо-французькі війська прийшли їм на допомогу. У цей момент основні сили німецьких військ завдали головного удару в Арденах, які союзники вважали непридатними для дій танків. Прорвавши на цій ділянці слабку оборону, німецький танковий клин, обійшовши лінію Мажіно, повернув на північ і 20 травня 1940 року танки Гудеріана вийшли до Ла-Маншу в районі Кале-Дюнкерк. В напівкільці притиснутими до моря опинились 40 англійських, бельгійських і французьких дивізій, близько 44 тис. солдат і офіцерів. Ще 15 травня капітулювала Голландія, 28 травня - Бельгія. Спроби англо-французького командування організувати контрудари не мали успіху. Але несподівано Гудеріан отримав від Гітлера так званий «стоп - наказ» - наказ зупинити танки. Це дало змогу союзникам організувати евакуацію своїх військ на Британські острови. Головнокомандувач британських експедиційних сил генерал де Гроот за визнанням англійського фельдмаршала Монтгомері, виявив повну нездатність командувати великою масою військ в умовах, не схожих на стратегію і тактику Першої світової війни. Усього в Англію було переправлено 338 тис. осіб, переважно англійців, 40 тис. французьких солдатів було залишено на поталу ворогові. На узбережжі залишилось 82 тис. автомашин та інших транспортних засобів, 2,4 тис. гармат, 90 тис. гвинтівок, 8 тис. кулеметів, чимало іншого військового спорядження. Під впливом успіху німецьких військ Італія, яка прагнула взяти участь у поділі Франції, оголосила війну союзникам. 5 червня 1940 року німецькі війська розпочали наступ на Південь. Спроби генерала де Голя організувати лінію оборони на підступах до Парижа успіху не мали. 10 червня 1940 року уряд Франції переїздить до Бордо, а 14 червня німці увійшли до Парижу. Уряд Франції подав у відставку. Новий голова уряду маршал Петен звернувся до німецького командування з проханням про перемир'я. 22 червня 1940 року в Комп'енському лісі в доставленому з музею штабному вагоні маршала Фоша було підписано перемир'я ( у цьому вагоні в 1918 році Німеччина підписала перемир'я, яке означало поразку Німеччини в Першій світовій війні ). Напередодні перемир'я італійські збройні сили перетнули кордон Франції. Зустрівши організований опір кількох французьких дивізій, війська Муссоліні не змогли просунутись вперед. У боях за Францію втрати німецьких військ становили 27 тис. убитими, 111 тис. пораненими, 18,4 тис. пропали безвісті. За умов перемир'я Франція втрачала понад дві третини своєї території, що переходила під контроль окупаційних властей. Території Ельзасу та Лотарінгії увійшли безпосередньо до складу рейху. Маріонетковий уряд Петена, який розташувався у містечку Віші, контролював так звану «вільну зон)'», що мала вихід лише до Середеземного моря. А. Гітлер свідомо не пішов на повну ліквідацію французької держави, чим забезпечував собі контроль над величезною французькою колоніальною імперією та французьким флотом.

Не всі французи погодились на капітуляцію. Центром об'єднання Руху Опору став Французький національний комітет, утворений у Лондоні генералом Ш. де Голлем. 7 серпня 1940 року В. Черчілль і Ш. де Голль уклали угоду, яка надавала право формувати в Англії французькі збройні сили. Відчайдушним кроком Англії, що залишилась без союзників, стала операція по захопленню або знищенню французького флоту аби він не дістався ворогові. З липня 1940 року було проведено операцію «Катапульта» під час якої в портах Оран, Алжир, Александрія, Касабланка, Дакар було знищено або захоплено значну частину французького флоту. Хоча ця операція і забезпечила перевагу Англії на морі, проте вона на тривалий час зіпсувала і ускладнила відносини з Францією.

   Після поразки Франції Англія залишилась віч-на-віч з Німеччиною. 16 липня 1940 року А. Гітлер підписав план операції «Морський лев», яка передбачала завоювання Англії. Як переконували підрахунки, Німеччина не мала можливостей здійснити масову висадку військ на Британські острови. У Німеччини не вистачало потрібної кількості плавучих засобів. Тоді було вирішено вдатися до повітряного наступу на англійські міста з метою примусити Велику Британію капітулювати. Він розпочався 15 серпня 1940 року, а закінчився пізньої осені. Бомбардування продовжувалися далі, але вже не мали такого розмаху. Британія вистояла, зазнавши значних матеріальних і людських втрат що склали понад 30 тис. осіб. Так, місто Ковентрі було стерте з лиця землі. Важливу роль у боротьбі відіграли мужність англійських льотчиків та створена на території Англії мережа радіолокаційних постів. Повітряна війна коштувала Німеччині близько 2 тис. літаків і 1 тис. досвідчених льотчиків. Другим серйозним випробуванням для Англії стала битва за Атлантику. Отримуючи водним шляхом 50% стратегічної сировини і продовольства Англія могла опинитись у скрутному становищі, якби Німеччині вдалося перерізати її морські комунікації. Завоювання Франції, Норвегії, Данії дало можливість Німеччині перейти у рішучий наступ на морі. Згідно з концепцією головнокомандуючого німецьким флотом гросс-адмірала Е. Редера вирішальна роль у цій боротьбі відводилась лінкорам «Бісмарк», «Тірпіц» та інш. Але ця армада зазнала поразки не завдавши суттєвих збитків Англії. Результативніше діяли німецькі підводні човни, якими командував К. Деніц. Улітку 1940 року Англія була змушена використовувати свої стратегічні резерви продовольства і сировини. Недооцінка Німеччиною ролі підводних човнів напередодні війни не дала їй змогу мати їх необхідну кількість і блокувати Британські острови. Навесні 1941 року Німецькі підводники застосували тактику «вовчих зграй» для боротьби з англійськими конвоями. Англійський флот зумів вистояти, а після вступу в війну США союзники поступово відновили контроль над Атлантикою.

У січні 1941 року А. Гітлер мав намір надати Б. Муссоліні допомогу в Греції. Проте втягування у війну на Балканах напередодні війни з СРСР він не бажав. А. Гітлер вдався до дипломатичних маневрів, зумівши 25 березня 1941 року підписати з Югославією договір про приєднання до Антикомінтернівського пакту, а також до Троїстої угоди. Але югославські офіцери на чолі з генералом Д. Сімовичем здійснили державний переворот і звернулися з проханням до Москви підписати в Белграді договір про взаємодопомогу, що і було зроблено 5 квітня 1941 року. У відповідь на це німецькі війська, відповідно до плану операції «Маріта», напали на Югославію. Спільно з німецькими військами діяли армії Болгарії та Угорщини, також до агресії приєдналась Італія. Лідер хорватських усташів А. Павленчич проголосив утворення Незалежної хорватської держави, що згодом приєдналась до держав «осі». Королівство Югославія припинило своє існування. Без затримки з території Югославії німецька армія почала наступ на Грецію з метою оточити грецькі дивізії що чинили шалений опір італійцям. Грецькі армії капітулювали перед німецькими військами. Під тиском переважаючих сил німців та їх союзників англійські експедиційні сили відступали до Афін. Згодом пришилося залишити і їх. Залишки англійських військ зосередились на о. Крит. Проти них німецьке командування провело 27 травня 1941 року небачену повітряно-десантну операцію у результаті якої острів було захоплено. Обидві сторони понесли великі втрати. Перевагами від захоплення Балканського півострова та острова Крит, А. Гітлер не зміг скористатися, так само, як і успіхами корпусу генерала Е. Роммеля в Єгипті. На черзі був напад на СРСР, який і так затримувався на місяць, а новий театр бойових дій вимагав напруження й концентрації усіх сил рейху.

Тим часом війна продовжувала поширюватись, захоплюючи все нові регіони. Після поразки Франції серйозну небезпеку для Великої Британії становили не тілики Німеччина, ай Італія, яка мала досить значні сухопутні, військово - морські та повітряні сили. Улітку 1940 року італійці розпочали військові дії проти англійців у Східній Африці, де мали в Ефіопії 300 тис. солдатів і офіцерів проти 30 тис. англійців у Сомалі, Кенії та Судані. У липні італійці зайняли частину Кенії, ряд пунктів у Судані й захопили Британське Сомолі. Однак у Судані і Кенії італійцям не вдалося досягти успіху і вони змушені були перейти до оборони. Головні сили італійці скерували на захоплення Єгипту та Суецького каналу, розраховуючи встановити свій вплив на всьому Близькому Сході. У вересні 1940 року італійські війська, прямуючи до Суецького каналу, завдали удару із Лівії (Кіренаїка, Триполітанія) по Египту і, просунувшись у глибину країни на 90 кілометрів, були зупинені англійцями. У січні - травні 1941 року англійські війська звільнили Британське Сомалі, Кенію, Судан, Ефіопію від італійців. На початку лютого 1941 року раптовим контрударом англійці оточили італійські війська в Єгипті та оволоділи Кіренаїкою. Італійські війська були повністю деморалізовані й ледве стримували наступ британців у Триполітанії. Таким чином плани Б. Муссоліні створити середземноморську імперію зазнали поразки.

Щоб якось утримати СРСР в полі зору своєї політики до вирішення ситуації з Англією, А. Гітлер вдався до складної дипломатичної гри. У жовтні 1940 року він надіслав Й. Сталіну листа із запрошенням здійснити офіційний візит. Пропозицію було прийнято. 12 листопада 1940 року до Берліна прибув нарком закордонних справ СРСР В. Молотов. Зустріч радянської делегації було організовано на найвищому рівні: під склепінням берлінського вокзалу велично лунала мелодія «Інтернаціоналу» ( гімну СРСР ), по всьому місту майоріли німецькі та радянські прапори. В. Молотов був прийнятий безпосередньо А. Гітлером. Під час розмови А. Гітлер запропонував СРСР приєднатись до Троїстої угоди для ведення спільних бойових дій проти Великобританії, пообіцяв СРСР вихід до Перської затоки, передачу нафтових промислів на півдні Ірану. Німеччина також брала на себе забов'язання врегулювати відносини між Туреччиною та СРСР у питаннях використання Чорноморських проток. Такі німецькі пропозиції були позитивно сприйняті радянським керівництвом, яке навіть розпочало підготовку до «кидка на Південь».

Ще в квітні 1939 року на честь 60 - ти річчя А. Гітлера, Й. Сталін писав: « Дружба народів Німеччини та Радянського Союзу, що скріплена кров'ю, має всі підстави бути довгостроковою та міцною ».

27 вересня 1940 року Німеччина, Італія, Японія уклали Троїстий пакт. Таким чином було завершено формування блоку агресивних держав і розподіл між ними сфер впливу в світі.

 

Висновок: Країни Троїстого союзу та СРСР на протязі 1938 -1941 років проводили агресивну зовнішню, а провідні країни Європи політику невтручання, намагаючись зітнути між собою дві тоталітарні системи, що призвело до початку Другої світової війни.

 

Ш.      Закріплення вивченої о матеріалу:

Бесіда за запитаннями і завданнями.

  1.   Якими були причини Другої світової війни?
  2.   Який характер мала Друга світова війна?
  3.   Яку роль в розв'язанні Другої світової війни відіграв пакт Молотова - Ріббентропа?
  4.   Розкрийте причини і наслідки війни між СРСР і Фінляндією.
  5.   Чому на Ваш погляд Німеччина не підтримала Румунію в суперечці з СРСР?
  6.   Дайте оцінку Дивній війні.
  7.   Чому Німеччині вдалося так швидко захопити Данію, Норвегію, країни Бенілюксу, Францію?
  8.   Завдяки чому на Ваш погляд Велика Британія вистояла в боротьбі з Німеччиною?
  9.   Як розвивалась боротьба за Атлантику?
  10. Розкажіть про перебіг конфлікту на р. Халхін - Гол.

    11. Розкажіть

про перебіг війни на Балканах.

 

12. Чи винен на Ваш погляд СРСР в розв'язанні Другої світової війни?

13. Які територіальні надбання здійснив СРСР у перший період війни? Як Ви їх оцінюєте?

14. Які на Ваш погляд причини перемог Німеччини в 1939 - 1941 роках?

Історична задача.

У 1939 році Л. Мехліс говорив: «Товариш Й. Сталін поставив завдання: на випадок війни

примножити  кількість  радянських  республік».   Як це  завдання   И.   Сталіна  реалізовувалось

протягом 1939 -1941 років?

IV.      Підсумки уроку

Друга світова війна розпочалась  1   вересня  1939 року нападом Німеччини на Польщу.

Причинами війни стали: політика "умиротворення агресора" провідними країнами світу, увесь

попередній розвиток міжнародних відносин та прагненя країн "осі" до перерозподілу сфер впливу

в світі та світового панування, а з боку СРСР політика поширення будь-якими засобами

комуністичних ідей та створення світової соціалістичної системи. Заволодівши стратегічною

ініціативою на початку війни, Німеччина до літа  1941  року встановила свій контроль над

континентальною Європою (крім СРСР). Перші успіхи призвели до того,що лідери держав -

агресорів втратили відчуття реальності: поразки і невдачі вважалися тимчасовими і несуттєвими.

Агресори розробляли плани нових загарбань. Проте Німеччині не вдалося зламати опір Англії,

Італія зазнала відчутних поразок в Африці, США, з їх могутнім промисловим потенціалом, все

більше схилялися до підтримки Англії; почав розгортатись Рух Опору В поневолених країнах. Усе

це заклало основи майбутньої поразки, але поки що Німеччина вважала себе непереможною.

V.       Домашнє завдання

Опрацювати текст підручників: / Бураков Ю. Всесвітня історія: новітні часи. 1939 - 2001. 11 клас.

- К.: Генеза, 2001. П.№  1; Всесвітня історія: навчальний посібник для  11   кл.  середньої.

загальноосвітньої школи автор Я. М. Бердичевський /.

Підготувати реферати за темами: " Радянсько - фінська війна ", "Зовнішня політика Радянського

Союзу в  1939 -  1940 роках ", " Зовнішня політика Німеччини в  1938 - 1941  роках ", "

Співробітництво СРСР та Німеччини в 1939 - 1941 роках ".

VI.      Кінець уроку

Виставити оцінки, дати відповіді на запитання учнів, зробити аналіз відповідей учнів.

 

Додаткова інформація:

Таблиця №1 /Співвідношення сил протиборчих сторін на 1 вересня 1939 року/

 

Країна

Солдати тис. осіб

Танки, одиниць

Гармати, міномети, одиниць

Літаки, одиниць

 

 

 

 

 

 

 

Німеччина

1500

2533

13500

2231

 

Польща

1000

887

4300

824

 

СРСР

617

4733

4959

3298

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця№2 / Співвідношення сил протиборчих сторін на травень 1940 року /

 

Показники

 

Німеччина

Франція

Англія

Бельгія

Голландія

Солдати, тис. осіб

3300

2440

395

600

400

Танки,одиниць

2574

2789

310

незначна кількість легких

Гармати, одиниць

близько 15000

17500

1350

по декілька тисяч

Літаки, одиниць

3824

1648

1834

186

120

 

Таблиця № 3 / Тривалість воєнних кампаній Німеччини проти країн Європи у 1939-1941 р.р./

Країна

Рік

Період

Кількість днів

Польща

1939

1 вересня - 5 жовтня

35

Данія

1940

3 квітня

1

Норвегія

1940

3 квітня - 10 липня

63

Люксембург

1940

10 травня

1

Нідерланди

1940

10 —14 травня

5

Бельгія

1940

10-28 травня

19

Франція

1940

10 травня - 22 червня

44

Югославія

1941

6—18 квітня

13

Греція

1941

6 квітня -1 червня

52

 

Таблиця № 4 / Друга світова війна 1939 -1945 р.р. /

Тривалість

6 років

Кількість держав які брали участь

більше 60

Жителі держав які брали активну участь

1,7 млрд.

Площа військових дій

більше 22 млн.кв.км.

Мобілізовані збройні сили

110 млн. чоловік

Вбиті та померлі від поранень

близько 100 млн. чоловік

Інваліди та поранені

більше 90 млн. чоловік

Матеріальні збитки ( млрд. доларів США )

4000

в тому числі прямі військові витрати ( млрд. доларів США )

1384

Вироблено:

 

Літаків ( тис. штук )

667,0

Танків (тис. штук)

282,0

Артилерійських гармат та мінометів

2527

 

Таблиця № 5 / Загальна чисельність радянських військ які приймали участь в « визвольному поході» в вересні 1939 року/.

Фронти

Чисельність особового складу

Місяць

 

 

Командири

Молодші командири

Бійці

Всього

 

 

Український

25740

34980

204994

265714

Вересень 1939 р.

Білоруський

36243

45169

119390

200802

Вересень 1939 р.

Всього

61983

80149

324384

466516

 

 

Таблиця   №6   /Втрати   особового   складу   Українського   та   Білоруського   фронтів   та  прикордонних військ,  приймавших  участь в «визвольному поході».

Види втрат

Командири

Мл. командири

Бійці

Всього

Беззворотні

Вбито

109

141

723

973

Померло від поранень Загинуло в катастрофах та в нещасних випадках випадках

15 18

18 14

69

102

44

76

Пропало безвісті

6

16

280

302

Померло від хвороб

 

2

20

22

Всього

Кількість

148 10,0

191 12,9 0,24

1136

1475

% до втрат

10,0

129

77,1

100,0

% до чисельності

0,24

0,24

 

0,34

0,78

Санітарні

Поранено, контужено,обпалено

186

298

1518

2002

Захворіло

26

11

344

381

Всього

Кількість

212

309

1862

2383

% до втрат

8,9

13,0

78,1

100,0

% до чисельності

0,34

03

0,57

0,51

Всі втрати

Кількість

360

500

2998

3858

% до втрат

9,3

13,0

77,7

100,0

% до чисельності

0,54

оз

0,87

0,78

 

Таблиця №7/Втрати Радянських військ в радянсько - фінській війні 30.11.1939-13.03.1940 р.р. (складена по перших повідомленнях)/.

 

Види втрат

Командири

Мол. командири

Бійці

Всього

Беззворотні

Вбито, померло на етапах евакуації

Кількість

5027

9741

48010

65384

% до втрат

 

 

 

19,6

Пропало без вісті

Кількість

830

2042

16024

19610

% до втрат

 

 

 

5,9

Всього беззворотніх втрат

Кількість

5857

11783

64034

84994

% до втрат

 

 

 

25,5

% до чисельності особового складу

Всі втрати

 

 

 

10,0

Середньомісяч

 

 

 

2,95

Санітарні

Поранено, контужено, обморожено

Кількість

11780

23675

145755

186584

% до втрат

 

 

 

56,0

Захворіло

Кількість

335

635

5792

51892

% до втрат

 

 

 

15,6

Обморожено

Кількість

257

729

8315

9614

% від втрат

 

 

 

2.9

Всього санітарних втрат

Кількість

12372

25039

 159862

248090

% до втрат

 

 

 

74,5

% до чисельності особового складу

Всі втрати

 

 

 

29,2

Середньоміс.

 

 

 

8,6

Всього втрат

Кількість

18229

36822

223896

333084

 

 

% до втрат

 

 

 

100

 

 

docx
До підручника
Історія України (рівень стандарту, академічний) 10 клас (Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.)
Додано
5 листопада 2018
Переглядів
4089
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку