Урок на тему "Урок літератури рідного краю за романом М.Стельмаха "Дума про тебе"

Тема. Урок літератури рідного краю за романом              М.Стельмаха «Дума про тебе»

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художню привабливість твору, його виховне та естетичне значення, глибше зрозуміти образи роману, з’ясувати їхнє значення для розкриття задуму автора; розвивати вміння учнів висловлювати та відстоювати власну думку, визначати та з’ясовувати проблеми твору; виховувати любов до людини, рідної землі, естетичні почуття, кращі якості людини на прикладі позитивних героїв твору.

Обладнання: портрет письменника, написаний на дошці епіграф уроку, текст роману «Дума про тебе».

Епіграф уроку:

«…Кладім своє життя у книги про любов – про любов до матері Вітчизни, про любов до її вірних синів, про любов до наших сивих матерів, творімо пісні пісень і про юність, і про добрий хміль добрих, чистих почуттів».

                                                                                                       М.Стельмах

Перебіг уроку

І. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Перевірка домашнього завдання ( «Мікрофон» ).

– Загальне враження від першого знайомства з романом «Дума про
тебе».

– Який настрій огортав душу під час читання твору?

– Чому, на вашу думку, твір має таку назву?

2. Теорія літератури.

Дати визначення поняття «дума».

(Дума – ліро-епічний твір про історичні чи соціально-побутові події. Це один із видів українського народного героїчного епосу. Це епічна розповідь, насичена ліричними мотивами й відступами).

ІІІ. Мотивація навчання школярів.

– Що найважливіше для вас у людському характері? (роздуми учнів).

Слово вчителя.

На це ж запитання М. Стельмах відповів: «Краса діянь, творчість, розум і закоханість у світ».

ІV. Робота над твором.

1. Вступне слово вчителя

Багатоплановий і гостроконфліктний роман „Дума про тебе”  (1969) вивершує цикл творів М.Стельмаха про село. У цьому творі автор відтворює важливі події з життя українського народу в період перших п’ятирічок та його боротьбу з фашистами у тяжкий 1941р. Великої Вітчизняної війни. В ньому, як і в попередніх епічних полотнах Стельмаха, приваблюють філософські роздуми про долю народу, заглиблення у внутрішній світ героїв, лірико-романтична окриленість. За власним визначенням автора  „Дума про тебе” – „це книга про любов до матері Вітчизни, про вірність її синів, про вірність і красу жіночу”.

Коли земляки з Вінниччини запитали М.П.Стельмаха, над чим він працює, письменник відповів : „Пишу роман, в якому прагну створити образи  українських Ромео і Джульєтти. Точніше – це має бути книжка про красу людських взаємин, про людські долі, про місце громадянина в суспільстві”. Саме „Дума про тебе” і є  втіленням цієї високої любові.

В іншому інтерв’ю на запитання, як виник задум твору, Стельмах поглиблює попереднє висловлювання: „Багато років думалося... Хотілося показати чари любові, але робота увесь час відсувалася. Дуже хотілося показати молодят у чистому коханні, в любові до Вітчизни – себто в тому , в  чому повинна жити добра людина. Отак і виникли Богдан і Яринка. Може, не дуже весела історія їхньої любові, але це була справжня любов”.

„Дума про тебе” – це гімн  найніжнішому коханню, що приносить  людині велике щастя. Це пісня про „бентежний квітень безмежної і вразливої молодості, який проліском чи вишневим цвітом буде ясніти усе життя”. Тема любові у романі переростає у всесильну загальнолюдську любов до найсвятішого -  Вітчизни-матері !

„Ніщо так не підносить людину, не надихає на добро, як любов. Власне, все гарне на світі починалося з любові, а кінчалося, коли любов вмирала”, - палко говорив Стельмах.

2. Прокоментувати афоризми з твору.

На сторінках книги, мов самоцвіти, розсипано афористичні висловлювання. Прочитайте та прокоментуйте ці афоризми.

– „Небагато свят має людське серце, і найбільше з них – кохання” ;

– „У молодості входиш у кохання, наче у весняний шум, пізніше, -  як у повінь, не знаючи, куди вона занесе тебе”;

– „Та не кожен з надіями йде до кохання, ідуть і з мукою”;

– „Ніщо так не відроджує людину, як любов, і ніщо так не вбиває людину, як теж любов...” ;

– „Не спить по ночах птиця і любов...”;

– „... краса повинна єднатися тільки з красою” та ін.

3. Слово вчителя.

Розвиток подій і характерів у романі відбувається в умовах гострої боротьби двох протилежних світоглядів, відповідно до цього й персонажі займають діаметрально протилежні позиції. З одного боку – Богдан Романишин, Максим Туровець, Марко Погребінський та інші, а з другого – ворожі недобитки, пристосуванці - пасикевичі, хворостенки та ін. Справедливо відзначалося критикою, що в романі „воїнство правди протиборствує з силами кривди”  (Ю.Лукін).

4. Характеристика образів роману.

а) Бесіда.

-                      Чи поділяєте ви життєві ідеали Богдана Романишина : „Якби навіть усе золото, усі скарби світу кинули мені під самі ноги, то й тоді я не став би чиїмось послугачем, бо ж думаю не про свою шкуру, не про дрібне, а про щось добре, велике, живу ним, своєю землею живу , своїм сонцем живу. За це ладен і вмерти” ?

-                      Чи співзвучні  почуття  і  переживання  Богдана  з вашими ?

-                      У чому полягає привабливість образу Романишина ?

(В органічному сплаві особистого з громадським. Скільки перешкод поставлено на шляху кохання Богдана, скільки років ішов він до коханої з мукою та болем у серці !  Але не здрібніло воно від цього, бо на його болях проростали „і людяність, і незрадливість, і скарби душі”. Красивий юнак своєю душевною щедрістю, своєю незрадливою любов’ю, своєю красою вірності).

-                      У заметільне надвечір’я Богданові згадались слова Івана : „Дивись, щоб тебе не згубили м’якість і гордість”. Як ці слова характеризують головного персонажа твору ? 

(„М’якість” – це ліризм, надмірна чуттєвість, душевне багатство одержимого студента; „гордість” – відчуття своєї людської гідності).

б)  діалог М.Туровця з Хворостенком про посівну  (інсценізація).

в)  Проблемне питання.

- Як би ви вчинили на місці Максима Павловича? У чому  складність вибору?

г)  Міні-диспут.

-                      Чому колгоспники стояли горою за Туровця, коли Хворостенко хотів безпідставно зняти його з головування?

(Туровець добре знає сільське господарство, тонко відчуває психологію хлібороба. Любов до людей звучить у його словах: „Ревізія встановила: розтрат у нас немає, заборгованості теж. А від себе скажу: дякуючи вам, усі наші поля вродили. А де є хліб – там є надія. Спасибі вам за працю, спасибі за те, що навчили мене розуму і навчили ходити біля землі...” Прямота, принциповість – такі риси визначають характер голови колгоспу. Це мудрий і чесний керівник, пряма протилежність злобному Хворостенкові, який  „має у грудях двох звірів: підозріливість і самовпевненість”).

-                      Що ж тільки буде з нами, як не стане Туровців?

(На це питання дає відповідь батько Богдана: „Поменшає розуму в голові, поменшає і хліба на землі. А найбільше боюся... за душевність. Так вона потрібна людям”. І дає старий  Романишин молодому таку пораду: „Тримайся, сину, не тільки наук, не тільки розуму, а й  душевності, бо дуже ми бідні вийдемо без неї”).

ґ) Інтерактивна вправа „Мозковий штурм”.

Створення узагальненого портрета хворостенків, пасикевичів, васют та їм подібних за романом „Дума про тебе” («Ґроно»)(рис. 2).

д) Завдання учням. Розкрити жіночі образи роману. Що спільного  в їхніх характерах?

( З-поміж жіночих образів у „Думі про тебе” привертають увагу Ярина, Соломія та Василина. Всі вони, долаючи випробування й перешкоди на нелегкому життєвому шляху, борються, страждають, радіють за кохання, за те, з чого, власне, й народжується в житті все чисте, розумне, вічне. Вражає їхня не тільки зовнішня краса, але й духовна. Твердістю характеру, наполегливістю у досягненні мети, вірністю у коханні ці образи перегукуються з Марусею Чурай).

Рис. 2. «Ґроно»

5. Своєрідність композиції, мови роману.

Повідомлення учня-дослідника

„Дума про тебе” – твір поліфонічний.  Стельмах-художник  вдається до своєрідної композиційної рамки:  твір розпочинається картиною заметільної ночі, хуртовиною, а завершується тим, що на світанку Нового року герої,  „обсіяні зерном старого пасічника, пішли своєю дорогою – у стогін лісів, у рокіт вічного вітру, у шал хуртовини, бо кожна людина має долати і пройти свої хуртовини...”

То скільки ж доріг, які труднощі ще доведеться пройти і подолати їм, аби виконати патріотичний обов’язок перед своїм народом і Вітчизною?!

   Композиція роману чітка і вмотивована розвитком подій – жодного зайвого епізоду; усі персонажі на залишені Стельмахом на пів дорозі; наприкінці твору кожен з них відіграє важливу ідейно-смислову роль.

Кожна частина, кожен розділ роману починається своєрідним зачином, що перекликається з українською народною піснею або думою.

Велику питому вагу у  творі займає пейзаж. Змальовуючи картини природи, письменник широко використовує народнопоетичні засоби.

Справедливо відзначав Ю.Лукін, що в романі, як у пісні або в казці, виникають” повторення-приспіви, рефрени : це відсвіт далеких зір на косі і на губах чорнобривої дівчини Василини, яка чекає на вечірньому порозі юного партизана Максима Туровця, це очі Ярини, в якої „під вечоровими віями ранок і нерівні росинки свіжого сонця”, і роки надій Богдана. Справжня поезія в прозі...

Гортаєш сторінку за сторінкою – і ніби хтось тихим голосом наспівує створену народом пісню під ледве чутний акомпанемент бандури або кобзи, а то добрий голос, що прийшов з дитинства, нашіптує казку, де люди, чисті серцем, здобувають після довгих випробувань і суворих битв перемогу над злими страховиськами...”

Про естетично-художню завершеність „Думи про тебе” свідчить і мовне багатство роману, уміння письменника знайти образне, вагоме, вражаюче слово.

V. Підведення  підсумків  уроку.

Слово вчителя.

Михайло Стельмах говорив про вагомий зміст художнього слова: „З трьох первозданно прекрасних рік, що сходяться в одне, -  з глибини епосу, з ніжної по-дівочому чорнобрової лірики та з невсипущого роздуму – народжується пристрасне слово митця, оте слово, яке Шевченків геній поставив  „на сторожі коло них, отих рабів  німих...”, оте слово , що не згоряло і в диявольських печах бухенвальдів, оте слово, що в дні найтяжчих скорбот планети робило наших хлопців і дівчат героями, а матерів – мадоннами”.

Бесіда.

– Чи можемо ми назвати М.Стельмаха справжнім майстром  слова ?

– Чого навчає нас роман „Дума про тебе”?

( Вірної й щирої любові до рідної землі, до нашого народу, народу-трудівника і творця, до його героїв, які віддали життя за Вітчизну. „Дума про тебе” – це книга роздумів не тільки над проблемами сучасності, а й над шляхами у прийдешнє).

VІ. Домашнє завдання

Розкрити символічний образ хуртовини. Як ви розумієте слова: „...кожна людина має долати і пройти свої хуртовини”?