Урок на тему:"Велика грецька колонізація.Античні поліси на території України"."

Інтегрований курс. Всесвітня історія. Історія України. 6 клас.

 

Урок № _______                                                                     Дата ____________

 

Тема. Заснування античних грецьких поселень на території України (у Північному Причорномор’ї).

Мета: ознайомити учнів з причинами грецької колонізації Північного  Причорномор’я,  визначити  її  хронологічні  рамки;  охарактеризувати устрій, господарство, побут, культуру грецьких колоній; показати вплив грецької колонізації на населення Північного Причорномор’я; розвивати вміння аналізувати та систематизувати історичний матеріал; працювати з історичною картою, документами, інформативними текстами.

Обладнання: Всесвітня історія. Історія України: підруч. для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів, карта, наочність.

Тип уроку:  засвоєння нових знань та вмінь.

Основні поняття: «Велика грецька колонізація».

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

•         називати хронологічні межі Великої грецької колонізації, заснування перших грецьких поселень на території України;
•         показувати на карті напрямки Великої грецької колонізації, античні грецькі поселення на території України;
•         застосовувати та пояснювати на прикладах поняття: «Велика грецька колонізація», «діаспора».

Хід уроку

І.  Організаційний момент

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності

Розповідь вчителя

Одним із напрямків грецької колонізації було Північне Причорномор’я.

З часів походу аргонавтів (до Колхіди за Золотим Руном ранньої грецької колонізації (VIII-VI ст. до н. е.)) греки зрідка заходили в Понт Евксинський.

У VII ст. до н. е. над його хвилями частіше стали з'являтися вітрила еллінських торгових кораблів. Для греків це були дуже далекі краї з надто суворим для них кліматом, прохолоднішим, порівняно з чарівною Елладою. Але, все ж таки, щось заставило греків тут оселилися, жити  та творити…

- Які ж причини їхньої появи на берегах Чорного моря?

- Хто? Де? І коли саме засновував тут нові міста?

- Чим займалися і які стосунки були в греків з місцевими жителями?

На всі ці та інші запитання ми сьогодні постараємося дати відповіді. А допомагати нам  в цьому будуть ваші підручники та додаткова л-ра, атласи та контурні карти та звичайно  і ваші знання.

Одним  із напрямків грецької колонізації був  північний схід. У VII-VI ст. до н.е. греки заснували  свої колонії  у Північному Причорномор’ї - на південних землях сучасної України. Саме цей  напрямок ми і будемо вивчати сьогодні на уроці.

Перші поодинокі подорожі греків до північних берегів Чорного моря відбулися ще на початку І тис. до н.е.. Проте перші колонії виникають у VII ст. до н.е. Спочатку купці лише на короткий час приставали до чужих берегів щоб обмінятися товарами з місцевими жителями. Пізніше, вибравши місце біля зручної бухти або в гирлі річки, греки захоплювали землю і будували місто, оточивши його муром.

Грецька колонізація мала мирний характер, оскільки на морських і лиманних узбережжях, там, де осідали переселенці, ніхто не проживав. Цей  регіон приваблював вихідців з Еллади родючими землями, широкими пасовиськами, рибними багатствами.

 Греки заселяли лише вузьку прибережну смугу 5-10 кілометрів, і тому конфлікти з місцевим населенням були спочатку рідкісними.

Пригадайте, які народи проживали в Північному Причорномор’ї  у VI-IV ст. до н.е. і стали сусідами греків? (КАРТА)

 ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Основні причини грецької колонізації в Північному Причорномор’ї.

Розповідь вчителя

Грецькі колонії виникали на берегах Чорного моря, як вогники, що, розсипаючись від багаття, запалюють нові вогнища. Вони, як жменя монет, були розкидані по берегах цих морів.

Визначити «Причини…» нам допоможе «Скринька Геродота», де знаходяться записи його розмов із жителями Ольвії, в якій він жив кілька місяців. Давайте зачитаємо Ці цитати …

•              які ж були причини грецької колонізації в Північне Причорномор’я?
•              І кого можна вважати засновниками міст нових?

Метод «Скринька Геродота»,

Селянин 1: Я бідний селянин. Ділянка моя високо в горах, в долині вся земля належить багатію, скільки не працюй, а залишишся бідним. Може, на чужині я знайду собі кращу долю.

Селянин 2: У мене справи ще гірші. Як поставили у мене на ділянці борговий камінь, немає мені спокою. Весь час думаю: як би не стати рабом-боржником. Кажуть, що за морем є країни, де землі скільки завгодно, і родить вона краще, ніж на берегах Нілу.

Торговець: Ми торговці і живемо тут, у Коринфі. Надійні люди розповідали, що в заморських країнах вигідно міняють пшеницю і рабів на розписні вази, вовняні тканини, вино й оливкову олію. Ми попливемо з вами, морська торгівля небезпечна, але вона може збагатити нас.

Ремісник: Нам довелося назавжди залишити домівку. Ми підняли демос на боротьбу проти знаті. Почалося повстання, але аристократи перемогли, і ми на першому ж човні втекли.

Знатний грек: Я походжу з давнього знатного роду. Я був правителем у своєму місті. Але однієї ночі вірний служник розповів, що в місті почалося повстання демосу, багато знатних людей вбито у власних ліжках. Ця страшна звістка застала мене зненацька. Як сказав поет: «На корабель біженця я пишний свій дім проміняв»

Запитання до учнів

•                     Які ви можете назвати причини переселення греків до інших країн.

Причини  грецької колонізації:

•                  перенаселення грецьких полісів;
•                  нестача землі;
•                  розвиток торгівлі і пошук нових ринків збуту товарів;
•                  політична боротьба в полісах і порятунок для тих, хто зазнав поразки в цій боротьбі.

Розповідь вчителя

Найголовніша причина з яких-відносне перенаселення , коли всі  землі  в  материковій. Греції були вже розподілені ."Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі  в інших місцях , не так щільно заселених. Сюди прибули найсміливіші, найвідважніші люди! Ті, які не побоялися перепливти три моря й, хтозна де, на краю світу почати життя з чистого листка. З переселенцями прибули й жерці, й філософи, й архітектори, і ремісники, і стратеги.

На  новій  землі  вони  займалися 

• сільським господарством - пшеницю , ячмінь , просо
• розводили сади
• городничали
• розводили худобу .

Поступово місцеві майстри багато в чому перевершили ремісників - ювелірів, зброярів, гончарів і вазописців із самої Еллади.

•                     Колонії на півночі Понту Евксинського значно вплинули на розвиток сусідніх із ними народів. Це були переважно кочовики - скіфи, а потім сармати Новозасновані колонії не залежали від міст-метрополій хоч і  підтримували  з ними добрі стосунки,  навіть  укладали  угоди  щодо  взаємного  сприяння  в торгівлі, надання рівних прав громадянам обох полісів, мали з  ними  єдині культи й літочислення.

Античні держави північного Причорномор'я

Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я відбувалося поступово, в цілому в напрямі із заходу на схід.

VI ст. до н. е. взагалі було часом заснування більшості північно-причорноморських держав. Кожне з них мала власну історію, але оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом, а також із варварським оточенням, в їхньому розвитку простежується багато спільного. Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди і кілька етапів.

Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно до середини I ст. до н. е.

Він характеризувався тісними культурними та економічними зв’язками як із материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлювалося відносною стабільністю загальноісторичного розвитку. В матеріальному і духовному житті колоністів домінували еллінські традиції. Саме в цей час створюється Боспорське царство.

На архаїчному етапі першого періоду (друга половина VII - початок V ст. до н. е) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами Східного Причорномор'я, зокрема Іонії. Типовою є землянкова житлова забудова більшості північно-причорноморських полісів, хоча вже у 6 ст. до н. е. у найбільших з них будуються храми формуються комплекси агори (площа, навколо якої розміщувалися адміністративні, громадські будівлі, крамниці, культові майдани, вівтарі). Зароджуються ремесла, промисли, розвивається торгівля, виникає монетна справа. В цей час започатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців із навколишніми племенами кочовиків.

На другому – класичному етапі першого періоду (початок V - друга третина IV ст. до н. е.) розпочинається поступовий розквіт держав. В цей час значно поширюються контакти з кочівниками та племенами Лісостепу. Особливо тісні зв'язки з варварським населенням мав Боспор.

Наприкінці другої третини 6 ст. в розвитку античних північно-причорноморських держав спостерігається недовгочасна криза. Відтоді починається останній етап еллінського періоду – елліністичний, який спочатку позначається максимальним економічним розвитком, піднесенням сільського господарства, ремесел, торгівлі, культури в цілому.

Проте вже з другої половини 3 ст. до н. е. поступово назріває криза. Агресія скіфів у Західному Криму, пересування варварських племен у Нижньому Побужжі та Подніпров'ї призводить до занепаду сільської округи античних міст.

Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор'я – римський(середина I ст. до н. е. - 70 роки IV ст. н. е.) – характеризується передусім входженням Тіри, Ольвії, Херсонеса, до складу римської провінції – Нижньої Мезії. Цей період позначався нестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варваризацією населення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно-економічних зв'язків. Держави Північного Причорномор'я стали для римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на її східні кордони, що проходили по Дунаю. Спостерігається деяке економічне піднесення Тіри, Херсонеса, Боспору, їхня культура потроху нормалізується.

У другому періоді заснування античних північно-причорноморських міст і їхніх округ можна виділити три основні етапи.

Перший розпочинається в середині I ст. до н. е., коли політика цих міст поступово переорієнтовувалася на Рим.

Другий етап охоплює час від середини II по середину I ст. до н. е., коли в Тірі, Ольвії, Херсонесі, Хараксі розміщуються постійні загони римських військ, а самі ці міста підпорядковуються Нижній Мезії. В певній політичній залежності від Риму перебуває й Боспор. В умовах відносної воєнно-політичної стабільності економіка північно-причорноморських держав досягає найвищого розвитку.

Третій - останній етап - розпочинається з II половини III ст. н. е., коли з метою захисту кордонів римської імперії від готів, гарнізони римських військ були виведені з Північного Причорномор'я в Подунав'я. Навали кочовиків, зокрема готів, фактично знищили сільські округи. Майже всі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках IV ст. під ударами гунів. Вижили тільки Херсонес і Пантікапей, які згодом увійшли до складу Візантійської імперії.

Державно-політичний устрій

Північно-причорноморські поліси були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства. Найвищими органами законодавчої влади були народні збори ("народ") і рада. Народні збори, в яких брали участь усі повноправні громадяни, вирішували питання зовнішньої політики, оборони, грошового обігу, забезпечення населення продовольством, надання привілеїв купцям.

Виконавча влада складалася з різних колегій - магістратур або окремих службових осіб - магістратів. Існували спеціальні колегії, котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами (колегія стратегів), торгівлею (колегія агрономів), благоустрою міста (колегія астиномів) та інші. Діяли судові установи, що складалися з кількох відділів. У судочинстві брали участь судді, свідки, обвинувачі.

З часом у державно-політичному житті відбувалися зміни. Так, поліси Боспору Кіммерійського в 480 році до н. е. об'єдналися під владою Археанактидів у єдине Боспорське царство, хоча й після цього залишились практично самостійними в своїх внутрішніх справах.

Державно-політичний устрій.

Це  були  рабовласницькими  демократичними або аристократичними республіками, де раби,  жінки  та  іноземці  не  мали прав громадянства. Найвищими   органами  законодавчої  влади  були  народні збори ( "народ ") і рада . 

Вирішували питання зовнішньої політики,  оборони,  грошового  обігу,  забезпечення  населення  продовольством. 

1.           Міста-держави в Північному Причорномор’ї:

Робота з картою

- знайдіть і покажіть на карті міста, які були засновані греками: м. Херсонес, м. Ольвію, м. Пантікапей, м. Кафу

- де  саме розташовані ці міста?

 - в гирлі рік   - р. Тірас – м. Тіра

– р. Борисфен – м.  Ольвія або м. Борисфен

•                     на берегах морів – м. Пантікапей, м. Феодосія, м. Херсонес

- з якими племенами жили греки по-сусідству

    - скіфи та таври

- як ви думаєте, чому античні міста-держави, розташовувались переважно на приморських територіях?

•                     це дозволяло мати зручне морське сполучення з метрополією.
•                     Ці міста були розташовані на зручному для стоянки кораблів узбережжі, тому й приваблювали торгові морські каравани.

Робота з схемою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.     Найбільші грецькі міста-колонії північного Причорномор’я

Уявна гра « Подорож в минуле»

Розповідь вчителя

Давайте здіснимо уявну «Подорож в минуле» та відвідаємо давні грецькі міста- колонії Північного Причорномор'я. Але в ході нашої подорожі ви маєте заповнювати

Таблицю “Античні міста-держави у Північному Причорномор’ї” і позначати на карті ці міста

Грецькі міста-держави в Причорномор'ї називалися полісами.

•        Колонізація Північного Причорномор'я (VІІ – V ст. до н. е.) – важлива складова Великої грецької колонізації. На цій території існувало понад 30 грецьких колоній.

 

Випереджальне завдання. Легенда про Понт Евксинський.

Легенда «Понт Аксинський і Понт Евксинський» 

    Давно це було. Так давно, що навіть відлік часу йшов у зворотний 
бік. Жило в Тавриді горде і миролюбне плем’я горян. Жило тихо 
і мирно, багатіло з кожним роком завдяки своїй працьовитості. 
Почули про Тавриду в далекій Елладі, і замислили греки підкорити цю багату землю. Біля берегів Тавриди з’явилося безліч фелюг (  човнів).У них сиділи озброєні елліни... Сполошилося селище горян. Жінки та діти сховалися в печери, а чоловіки приготувалися відбити напад. Вони зрозуміли, що битва буде не на життя, а на смерть: греків була незліченна кількість. 
Але тут немов хмари закрили зірки. То гігантські орли-грифи злетіли зі 
скель і кинулися до моря. Розпластавши величезні крила, орли стали кружляти над грецькими фелюгами. Із переляку закричали елліни й позатуляли голови щитами. Горяни, побачивши підтримку з неба, почали штовхати згори у воду величезні валуни. Нажахані, повернули елліни свої фелюги назад. Але мало хто повернувся до своїх берегів. 
Відтоді греки стали називати це море Понтом Аксинським - Негостинним морем. І наказали дітям своїм, щоб ті ніколи не піднімали зброї проти жителів Тавриди й ніколи не намагалися пройти 
Понтом Аксинським. 
Минув час, знову почали вабити греків сонячні береги багатої 
Тавриди. Але вони добре пам’ятали наказ своїх предків, і не тисячі 
фелюг вийшли в Понт Аксинський, а лише п’ять. І сиділи у фелюгах не озброєні воїни, а мирні посли з багатими подарунками для 
горян. І домовилися горяни з греками, і заприсяглися, що ніколи 
не піднімуть зброї один проти одного. Відтоді й оселилися елліни 
вдалині від Еллади і щасливо зажили під сонцем Тавриди. Стали 
вони вирощувати виноград і троянди. Вели торгівлю з горянами 
й дивувалися: чому таке ласкаве море назване Аксинським - Негостинним? 
Ні, це добре і гостинне море. І назвали греки море Понтом Евксинським - Гостинним морем.

 

•        Кожне місто мало сільську округу (хору), що забезпечувала його мешканців необхідними продуктами харчування. Серед жителів хори було багато вихідців з навколишніх племен.
•        Найбільшими з полісів у Причорномор'ї були Пантікапей «Рибний шлях»,  Ялта – «берегова, прибережна»; Феодосія – «божі дари», Боспор (мілка протока між Чорним і Азовським морями) – «коров’ячий брід», Ольвія – «щаслива», Херсонес – «Півострів».
•        Знайдіть на карті і назвіть найвідоміші грецькі колонії в Північному Причорномор'ї. На яких півостровах, у гирлах яких річок вони були засновані?
•        Визначте, як греки освоювали нові землі: велику територію чи лише узбережжя? Поясніть їхній вибір.
•        Назвіть народ, який жив поряд із греками в Північному Причорномор'ї.
•        У VІ ст. до н. е. на березі Керченської Протоки був заснований Пантікапей (Керч). Він став столицею Боспорського царства, що виникло близько 480 р. до н. е., об'єднувало понад 20 грецьких міст і проіснувало до кінця ІУ ст. Переважна частина міста містилася на крутих схилах високої кам'янистої гори, що височить над Керченською бухтою. Ця гора називається Мітрідат, за ім'ям одного царя. На вершині гори був акрополь – головна цитадель міста, оточена потужними кам’яними стінами. Всередині акрополя стояли храми та палаци, а по схилам униз тераси спускалися міські квартали з одно- та двоповерховими будинками, критими червоною черепицею. На вершині гори блищали мармурові храми богів з колонами та статуями, здіймалися оборонні мури та вежі.
•        У VІ ст. до н. е. вихідці з Мілета заснували місто Ольвію (на території сучасного с. Парутине в Миколаївській області). Проіснувала до ІІІ ст. н. е. На етапі розквіту – наприк. ІV – ІІІ ст. до н. е. – Ольвія обіймала територію близько 55 га, чисельність мешканців 20 тис. Ольвія була оточена глибокими ярами. Місто терасами спускалося до лиману. Від головних воріт через усе місто з двох боків  йшла широка вулиця,замощена камінцями та черепками від битого посуду. У центрі міста знаходився головний майдан – агора, стояли храми богів і великий кам’яний жертовник. Економічну базу полісу становило с/г, ремесло, торгівля. Ольвійська держава мала власні гроші. Ольвію добре знали в античному світі. Певний час вона входила до Афінського морського союзу. Її торговельні і культурні зв’язки сягали не тільки причорноморських міст, а й Східного Середземномор'я – Греції, Малої Азії, Олександрії Єгипетської.
•        У V ст. до н. е. засновано Херсонес (розташований у межах Севастополя). Тут знайдено залишки будинків, склепів, веж, воріт давнього міста. Знайдено залишки театру. Назва міста означає півострів. Сліди проломів у стінах свідчать про жорстокі облоги і штурми. Уздовж вулиць, що перетинались під прямим кутом, проходили кам'яні водостоки, які відводили в море дощову воду та нечистоти. Храми богів були прикрашені величними колонами, що збереглися до наших днів. У східній частині міста була торгова та військова гавань.  Херсонесити займалися виноградарством, землеробством та скотарством. Про це свідчать знайдені у великій кількості ножі виноградарів, преси для вичавлювання соку з винограду, а також кам'яні жорна для розмелювання зерна і піфоси. 
•        Місцеві племена мали можливість знайомитися з культурою, релігією та побутом греків.
•        У наш час Ольвія – це Національний історико-археологічний заповідник. До його складу входить також о. Березань, на якому в VІІ ст. до н. е. виникло перше грецьке поселення в Північному Причорномор'ї.
•        Археологами розкопано близько 5 га.  території міста, відкрито дві священні ділянки із залишками храмів, вівтарів, а також, його центральну площу – агору з різноманітними спорудами, гімназії, будинок суду, житлові квартали, виробничо-господарські й оборонні будівлі різного часу.

Античні міста-держави Північного Причорномор¢я

Ніконій. Назва міста походить, можливо, від імені ойкіста. Розташовувалося воно на лівому березі Дністровського лиману, поблизу сучасного с. Роксолани. Заснований переселенцями з Іонії в останній третині VI ст. до н. е., Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близько десятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою. Основу економіки становило землеробство. На відміну від Тіри власної монетної чеканки не мав.

В VI - I ст. до н. е. основним платіжним засобом на внутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети. Але можливо, що в V ст. до н. е. Ніконій вже випускав власну литу монету із зображенням сови. Підтримував торгівельні зв'язки з містами Іонії, Антики, острівною Грецією, з Істрією, Ольвією.

В VI - першій половині V ст. до н. е. забудовувався землянковими житлами, які згодом змінювалися будинками звичайного грецького типу. На другу половину V - IV ст. до н. е. припадає розквіт міста, коли, зокрема, зводяться оборонні споруди. Близько третьої чверті IV ст. до н. е. Ніконій занепадає. В III-II ст. до н. е. занепад посилюється, а з нашестями голатів та інших варварських племен місто остаточно гине. В I-IV ст. н. е. життя в ньому відновлюється, але цей період майже не досліджений.

Тіра. Назва міста походить від грецької назви Дністра – Тірас. Місце розташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода-Дністровського лиману Одеської області. Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці VI ст. - початок V ст. до н. е. В розвитку Тіри виділяють два основні періоди: еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери) і римський (середина I ст. до н. е. - 70-ті роки IV ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти.

Час першого розвитку починається з V-го ст. до н. е. і триває до III-го ст. до н. е. Тіра карбувала власну монету з кінця II-го ст. до н. е. і до 70-х років I ст. до н. е. можливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора. За римського імператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з II ст. до н. е. в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого легіонів.

В середині 3 ст. н. е. Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й римський гарнізон залишає місто. Тоді воно зазнає руйнування готами.

Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотарством, меншою мірою - ремеслами. Тіра мала сільську округу. Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу.

Розкопками знайдено залишки житлових кварталів VI-го ст. до н. е. та оборонних споруд кінця IV-го ст. до н. е.

Борисфеніда (від грецької назви Дніпра - Борисфен). Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найперша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині VII-го ст. до н. е.. На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія. В 1 половині VI-го ст. до н. е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди. Остання існує й у V ст. до н. е., а з кінця IV ст. до н. е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в I ст. н. е.

Починаючи з останньої чверті VII ст. до н. е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, що збереглася, становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування.  Розкопано залишки апсидального храму, некрополь V ст. до н. е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду.

Пантікапей (від іранського Panti-Kapa - рибний шлях) - давньогрецький поліс (місто-держава), що існував на місці сучасної Керчі; в подальшому - столиця Боспорського царства. Пантікапей було засновано у 1-й половині VI століття до н.е. на західному березі Керченської протоки (на місці сучасної Керчі) переселенцями з Мілета та інших центрів Давньої Греції. З 2-ї половини VI століття до н.е. Пантікапей карбував власну монету. З утворенням близько 480 року до н.е. Боспорської держави став її столицею. Розквіт Пантікапея припадає на V - початок III століття до н.е., коли він був найбільшим ремісничим і торговельним центром Північного Причорномор'я. Площа Пантікапея складала близько 100 га. Він був розташований на схилах та біля підніжжя сучасної гори Мітридат. На вершині гори був акрополь з храмами Аполлона, Кібели та палацами правителів Боспору. У приморській частині розташовувалась агора та великий порт, до якого прибували товари зі Середземномор'я (маслинова олія, вино, керамічний посуд) та скіфських земель (хліб, риба, шкіра). На схилах гори стояли будинки заможних жителів міста. Халупи незаможних купчилися на околицях міста. Пантікапей було оточено оборонним муром. За межами міста на північ, захід та південь простягався некрополь з похованнями царів, знатної верхівки населення міста (кургани Юз-Оба, Золотий курган, Царський курган) та пересічного населення. 

Наприкінці II століття до н.е. Пантікапей став осередком повстання на чолі зі Савмаком. У IV столітті н.е. на економічному житті Пантікапея далася взнаки соціально-економічна криза, що охопила весь античний світ. У 370-х роках н.е. місто зазнало руйнівного удару гунів. У V столітті н.е. античний Пантікапей припинив своє існування. 
Про Пантікапей у своїх працях згадували Демосфен, Діодор Сицилійський, Страбон, Птолемей, Пліній Старший, Стефан Візантійський. Деякі давні джерела стверджують, що в Пантікапеї народився Геракл (лат. Hercules) - найпопулярніший з грецьких героїв, легендарний прабатько скіфів і теукрів. 

Ольвія. Ольвія – давньогрецькою мовою означає - "щаслива". Розташована на правому березі Південно-бузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема. Більшість істориків схиляється до заснування Ольвії на рубежі VII-VI ст. до н. е. чи в першій половині VI ст. до н. е. вихідцями з району Мілета і що проіснувала вона до середини III ст.

Топографічне Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці IV-III ст. до н. е. Ольвія займала територію площею близько 55 га, чисельність її мешканців становила близько 20 тисяч.

В історії міста й держави простежуються два великі періоди.

Перший охоплює час від заснування тут колонії до середини I ст. до н. е. Забудована в другій половині IV ст. до н. е. однокамерними землянками та напівземлянками, в V ст. до н. е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду. В V ст. до н. е. в ній, за Геродотом, уже існували укріплення та палац Скіфського царя Скіла.

Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами. Відкрито залишки агори (площі, навколо якої зосереджувалися торгові ряди, будинки суду, магістратур). Виявлено священні ділянки.

Деякий час Ольвія входила до фінського морського союзу. Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики ", трохи пізніше аси, а з середини V ст. до н. е. карбує звичайні для античного світу монети.

Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля.

В період з останньої третини IV по середину III ст. до н. е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення. Виник новий тип сільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця III ст. до н. е. починається поступовий занепад.

У II ст. до н. е. Ольвія опиняється під протекторатом царя Малої Скіфії Скілура. З кінця II ст. до н. е. по 70 роки I ст. до н. е. перебувала під владою Мітридата 6 Євпатора - царя Понтійської держави. Після цих подій місто остаточно занепало й було добите гето-дакійськими племенами.

Наприкінці I ст. до н. е. починається поступове відродження Ольвії, що стає початком другого періоду, що проходить під знаком римських впливів. У цей час територія городища скоротилася майже втроє його забудова була скупченою і бідною.

Близько середини I ст. до н. е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється.

В середині II ст. до н. е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії.

II ст. - перша половина III ст. н. е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби. В 40-і й потім 70-ті роки III ст. н. е. Ольвія зазнає навал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше другої четверті IV ст. н. е.

Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га, проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в перші століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії елліністичної доби у звичайних ґрунтових прямокутних у плані ямах - на дні або в підбоях, вирізуваних у стінках цих ям. На земній поверхні над похованням звичайно встановлювалися кам'яні надгробки у вигляді стел, антропоморфних зображень, вівтарів.

У IV ст. до н. е. з’являються земляні склепи, що складалися з поховальної камери та дромоса (вхідного похилого коридору). Пізніше починають ховати в кам'яних склепах, над якими зводились ґрунтові насипи. Найвищої досконалості споруди цього типу досягають у другій - першій половині III ст. н. е., коли будувались монументальні кургани з кам'яними крепідами. Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння й високоякісні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового, Єврисивія та Арети.).

Херсонес Таврійський. Назва походить від грецького слова "півострів". Руїни цього міста розташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 -421 році до н. е. вихідцями з Гераклеї  Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець IV-III ст. до н. е. Це одне з трьох великих античних північно-причорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя. Територія досягала 33 га, а населення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи - цитадель.

Наприкінці IV ст. до н. е. Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове місто - Калос Лімен. Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя практично всього Західного Криму.

У 179 році до н. е. Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком І про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст. до н. е. Північно-Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата Євпатора. Під час його походів на скіфів (110-108 рр. до н. е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності. Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст. н. е. Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки I ст. н. е. в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподалік від Херсонеса, в Харакеї, римські війська будують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей.

Після економічної кризи розпочинається новий етап піднесення: розвиваються торгівля, виноробство, соляний і рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст. н. е. справи погіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад. У 70-ті роки IV ст. н. е. Херсонес зазнав гунської неволі, після чого продовжує існувати у складі Візантійської імперії.

Некрополь Херсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків. Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н. е. з'являються могили, обкладені черепицею, у II ст. до н. е. - кам'яні ящики й вирубані в скелі склепи з нішами - лежанками.

Боспорська держава. Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки, яка в давнину називалася Боспор Кіммерійський. Головним містом був Пантікапей, але столицею азіатської частини Боспору вважалася Фанагорія.

До утворення Боспорської держави існуючі на її території з VI ст. до н. е. грецькі міста Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія, Германаса, Гергіппія, Кепи та інші, здебільшого були звичайними полісними структурами. В 480 р. до н. е. Боспором починає правити династія Археанактидів, яку в 438-437 рр. до н. е. змінює династія Спартокідів.

На етапі найвищого піднесення держави у VI ст. до н. е. її територія обіймала Керчинський і Таманський півострови, Східне Приазов'я, пониззя Кубані, а також Дельту Дону. До складу Боспорської держави входили не тільки античні міста, а й місцеві племена - синди, меоти, торети, дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонт грецьких міст.

В середині другого ст. до н. е. держава переживає економічну кризу, яка наприкінці століття загострюється повстанням рабів під приводом Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор, унаслідок чого Боспор підпадає під зверхність Понтійського царства.

В останній чверті I ст. н. е. Боспор стає власником Рима. До середини III ст. н. е. спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинається воєнно-політична і економічна криза, яка завершується з гунською навалою (375-376 рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії, Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії.

Робота з таблицею

Назва	Коли і ким засноване	Місце розташування	Історична доля
Ольвія (у перекладі «Щаслива»)	Наприкінці VI ст. до н.е. мешканцями Мілету	Бузький лиман, поблизу сучасного Миколаєва	Знищена гунами у 70­х рр. ІV ст.
Херсонес (у перекладі «Півострів»)	У 422-421 рр. ст. до н.е. мешканцями Гераклеї Понтійської	Південно­ західне узбережжя Криму, поблизу сучасного Севастополя	Після падіння Західної Римської імперії увійшов до складу Візантії. Припинив своє існування в ХV ст .
Пантікапей (у перекладі «Рибний шлях»)	У VІІ ст. до н.е. мешканцями Мілету	Узбережжя Керченської протоки, сучасна Керч	Зруйнований гунами в 70­х рр. ІV ст.
Тіра (від грецької назви р. Дністер «Тірас»)	Наприкінці VІ ст. до н.е. мешканцями Мілету	Гирло Дністра, на околиці сучасного Білгорода­ Дністровського	Припинила існування в 70­х рр. ІV ст., можливо, внаслідок навали гунів

 

V.  Закріплення знань учнів

Перевірте засвоєне на уроці

1. Назвіть основні грецькі міста-держави в Північному Причорномор'ї. Коли вони виникли і які мали особливості?

2. Хоча стародавні греки розселилися на величезній території в чужих країнах, вони вважали себе єдиним народом. Що їх об’єднувало? Як вони називали себе та свою батьківщину?

Текст з помилками.

Жителі Херсонеса були вихідцями з Афін (вихідцями з Гераклеї Понтійської). Після придушення повстання демосу під керівництвом царя Дарія (цар персів), частина населення втекла та заснувала нове місто в Північному Причорномор’ї. Зі своєю метрополією херсонесити не підтримували жодних відносин. (підтримували) Одним з основних занять жителів була торгівля. Торгували в основному вином, зерном, рибою.

Як і в будь-якому грецькому полісі, в Херсонесі був театр, храми грецьким богам. Херсонес управлявся царями. (Він був демократичною державою)

Метод “Продовжити речення”.

- Головними причинами грецької колонізації були… Основною причиною колонізації була перенаселеність грецьких полісів У 7 – 6 ст. до н.е. греки заснували колонії в Північному Причорномор’ї – на півдні сучасної України.

- На час виникнення грецьких міст-колоній їхніми сусідами були…(скіфи);

- Найбільше інформації про скіфів та про грецькі міста-колонії залишив…(Геродот), який деякий час жив у …( Ольвії).

- Одним із напрямків грецької колонізації стало…(Пн. Причорномор’я);

- У Пн. Причорномор’ї греки утворили міста…(Херсонес, Пантікапей, Ялту, Ольвію);

- Греки засновували свої міста переважно на морських узбережжях, щоб…(мати зв’язок із своїми метрополіями)

Поставте п’ять запитань за текстом «Присяга херсонесця».

Присяга херсонесця

Клянусь Зевсом, Геєю, Геліосом, Дівою, богами й богинями олімпійськими, героями, що володіють містом, територією укріпленими пунктами херсонесців.
Я буду однодумним щодо порятунку і свободи держави та громадян і не зраджу Херсонеса, Керкінітіди, Калос Лімена та інших укріплених пунктів і з решти території, якою херсонесити управляють чи управляли, нічого нікому не зраджу ні елліну, ні варвару, але зберігатиму все це для херсонеського народу. Я не буду прагнути повалити демократичний лад й не дозволю цього тому, хто зраджує і знищує, й не приховуватиму цього, але доведу до відома державних службових осіб. Я буду ворогом тому, хто  замишляє  і  зраджує  чи  має  намір  відторгнути  Херсонес  або Керкінітіду,  або  Калос  Лімен,  або  укріплені  пункти  і  територію херсонеситів. Я служитиму народові й радитиму йому найкраще й найсправедливіше для держави і громадян… Я не даватиму або не прийматиму дарів на шкоду державі і громадянам. Я не замишлятиму ніякої несправедливої справи проти будь-кого з громадян, і не дозволю цього й не приховаю, але доведу до відома й на суді подам голос за законами. Якщо я довідаюсь про якусь змову, що існує або зароджується, я доведу про це до відома службових осіб. Хліб, який завозиться з рівнини, я не буду ні продавати, ні вивозити з рівнини в будь-яке інше місце, а тільки до Херсонесу…
    VІ. Підсумки уроку.

Отже, яке значення мала Велика грецька колонізація для грецьких метрополій та на освоєння півдня України.

Відповідь:   ВГК сприяла розширенню зв’язків, обміну досвідом й заняттями з іншими  народами. Надбання грецької культури дійшли до території сучасної України. Жителі України ознайомилися з культурою,побутом греків.

Сьогодні територія сонячного Криму окупована Росією, будемо мати оптимізм, що ми з вами ще відвідаємо сонячний  Крим, покупаємося в гостинному Чорному морі і він буде знову Українським .

VІІ. Домашнє завдання

1.     Опрацювати §30 /п.2/.
2.     Підготувати повідомлення про грецькі колонії в Північному Причорномор’ї.