Урок на тему ". ВПЛИВ ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ НА РОЗВИТОК ЄГИПЕТСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ."

РОЗДІЛ ІІ. ЦИВІЛІЗАЦІЇ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

ТЕМА 1.  СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

ТЕМА УРОКУ. ВПЛИВ ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ НА РОЗВИТОК ЄГИПЕТСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ.

Мета уроку:

- визначити хронологічні й територіальні межі давньоєгипетської цивілізації;

 - ознайомити учнів із впливом природно-географічних умов на розвиток єгипетської цивілізації, повсякденним та господарським життям;

- формувати інформаційну компетентність: розвивати вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації, систематизувати історичну інформацію;

- формувати логічну компетентність: навчати аналізувати зміст тексту параграфа, робити нескладні висновки та узагальнення;

- формувати мовленнєву компетентність: розвивати вміння учнів будувати усні висловлювання щодо історичних явищ;

- формувати просторову компетентність: навчитися позначати на карті річку Ніл, розташування Мемфісу, територіальні межі давньої цивілізації долини Нілу; розуміти, що цивілізація – історико-культурний феномен;

 - виховувати повагу до праці, трудової діяльності людини.

Обладнання: навчальний підручник з історії стародавнього світу ( Віталій Власов, Олександр Бандровський. Всесвітня історія, історія України: підр. для 6 кл. заганоосв. навч. закладів;  атласи, контурна карта, мультимедійна презентація.

Основні поняття: папірус, шадуф, багатство, приватна власність, класи, номарх, фараон, чиновник, «царські роботи», іригація, гіксоси, трудові загони.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати:

Після уроку учні зможуть:

1. Правильно застосовувати відлік років до нашої ери, визначати хронологічні рамки історії Стародавнього Єгипту.

2. Користуючись історичною картою, показувати територію, яку займав Стародавній Єгипет, річку Ніл, її долину.

3. Характеризувати природні умови Єгипту, пояснювати їх вплив на життя людей.

4. Застосовувати та пояснювати на прикладах поняття «іригація», шадуф.

 

Хід уроку 

І. Організація навчальної діяльності.

Продзвенів уже дзвінок,

Починаємо урок!

 Бажаю всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми.

-А  зараз усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів на цілий день. Для того, щоб впоратися на уроці з завданнями, будьте старанними і слухняними.

Щоб не просто слухали, а чули.

Щоб не просто дивилися, а бачили.

Щоб не просто відповідали, а міркували.

Дружно і плідно працювали.

Сьогодні ми з вами уявно перенесемося в країну, яка була найпотужнішою багато століть тому. До наших днів залишилося безліч нерозгаданих таємниць, пов'язаних з походженням цієї цивілізації. Тому, уявіть, що ви туристи, які  подорожують до однієї з найзагадковіших країн світу.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Чи знаєте ви, хто такий Наполеон? Це – великий полководець та імператор Франції, який жив наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Але не всі знають, що саме завдяки Наполеону європейці дізналися про забуту цивілізацію – Стародавній Єгипет. Скажіть, які слова асоціюються у вас із Стародавнім Єгиптом.(Асоціативний кущ малюється на дошці)

Отже, ви знаєте, що Стародавній Єгипет знаходився в Африці, чули про піраміди, фараонів та мумії. А що таке цивілізація? (з поняттям  «цивілізація» учні знайомилися під час вивчення теми «У чому особливості організації влади за первісних часів»).

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Учитель. На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося із особливостями природи і господарства Стародавнього Єгипту. Отже, тема уроку (учні записують  в робочих зошитах) «Вплив природно¬-географічних умов на розвиток єгипетської цивілізації».( Робота з підручником та додатковими матеріалами, демонстрація призентації.)

Стародавній Єгипет – одна з найдавніших держав на Землі. ЇЇ історія розпочинається на межі ІVтисячоліття до нашої ери і завершується в ІV столітті нашої ери. За час існування ця країна неодноразово  зазнала і розквіту, і занепаду.

Історики поділяють історію Єгипетської держави на  періоди.  Кожен із них був пов'язаний із важливими подіями та процесами і мав свої особливості. Найголовніші з них:

- Раннє царство – створення єдиної держави;

- Давнє царство – значне посилення правителів-фараонів і зміцнення єдності держави;

- Нове царство – відновлення єдності Єгипту після чужоземного завоювання, розквіт держави.

Виконайте завдання на лінії часу: позначте хронологічні межі існування Стародавнього Єгипту.

(Один учень виконує завдання на дошці, інші – в робочих зошитах).

 Перше питання, яке ми розглянемо на уроці  - «Природні умови Єгипту». Щоб вивчити це питання, ми організуємо експедиції в Африку. Подорожувати будемо картами – фізичними та історичними.

(Учням пропонується ознайомитися з пам’яткою «Як установити вплив природно-географічних умов на спосіб життя населення, зародження й розвиток держав і цивілізацій»  

Характеристика географічного положення Єгипту учителем з використанням мультимедійної презентації.  Проводиться робота з картою атласа «Стародавній Єгипет».  Щоб визначити кордони, на карті Стародавнього Єгипту знаходимо перший поріг, долину і дельту Нілу, Середземне море. Таким чином, Стародавній Єгипет був розташований на берегах Нілу від першого порога до Середземного моря.

Учитель. Дніпро тече з півночі на Південь, а Ніл – з півдня на північ на зустріч один одному. Їх розділяють два моря – Чорне та Середземне, виходить, що можна водним шляхом дістатися з України до Єгипту.

Учитель пропонує «здійснити уявну подорож з України до Єгипту, при цьому виконати такі завдання: 1) на карті півкуль покажіть маршрут своєї подорожі; 2) порівняйте природні умови Стародавнього Єгипту і своєї місцевості».

Робота в парах (або малих групах). Учні  читають текст підручника та додаткову інформацію, працюють з картами атласу. Експедиції працюють за напрямками:

- Юні географи – вивчають природні умови Стародавнього Єгипту;

- Юні геологи – вивчають корисні копалини;

- Юні біологи – досліджують тваринний та рослинний світ.

- Юні етнографи – досліджують повсякденне життя та заняття населення;

Коли всі групи виконали завдання, кожна експедиція представляє результати, які заносяться в таблицю:

                                                 Особливості природи Давнього Єгипту

Питання опису	Особливість природи	Яким видам людської діяльності сприяє	Яким видам людської діяльності  перешкоджає
Вихід до морів
Кліматичні умови
Родючість ґрунтів
Стан річок
Багатство рослинного світу
Багатство тваринного світу
Корисні копалини

Робота з контурною картою. Позначте і підпишіть на контурній карті:

1. Річку Ніл.

2. Середземне море

3. Перший поріг Нілу.

4. Дельту Нілу.

5. Верхній Єгипет.

6. Нижній Єгипет.

Учитель. Другий пункт нашого плану «Давній Єгипет – «дарунок Нілу».

Коментоване читання пункту параграфа.

Завдання:

1. Користуючись ілюстрацією, опишіть, якою була послідовність сільськогосподарських робіт у Стародавньому Єгипті.
2. Що таке іригація? Чому Ніл відігравав важливу роль у житті єгиптян?
3. Які зрошувальні споруди і з якою метою споруджувалися в ту епоху?

Учитель. Заключний пункт плану «Ремесла та обмін».

(Учні самостійно читають цей пункт параграфа і готують відповіді на запитання)

IV. Узагальнення і систематизація знань.

Тести.
1. Давній Єгипет був розташований: а) у Центральній Африці; б) У Південній Африці;  в) у Північно-Східній Африці; г) у Північно-Західній Африці.

2. Основним заняттям стародавніх єгиптян було: а) скотарство; б) землеробство;  в) рибальство; г)мисливство.

3. Ніл впадає у: а) Чорне море; б) Середземне море; в) Червоне море; г) Перську затоку.

4. Давні єгиптяни називали свою країну: а) «Чорна земля»; 
б) «Червона земля»; в) Єгипет;   г) дар Нілу.

5. Особливий пристрій для подачі води на узвишшя: а) дамба; б) канал; в) водосхови;  г) шадуф.

6.  Головна зернова культура Єгипту: а) ячмінь; б) пшениця; в) рис.

7.  Шадуф — це ... : а) канал для зрошування; б) особливий пристрій для подачі води на узвишшя.

V. Рефлексія. (Підбиття підсумків роботи виставлення оцінок)

На уроці я дізнався …

На уроці я навчився…

Мені сподобалося…

Мені не сподобалося…

VІ.  Домашнє завдання: 1).  Прочитати  параграф 10, дати відповіді на запитання, виконати завдання до параграфа.

2) Складіть від імені землероба розповідь про те, як пройшов його день.

3) Намалюйте: а) портрет стародавнього єгиптянина; б) придумати й намалювати герб Єгипту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаткова інформація.

Юним географам

1. Характерною ознакою єгипетського клімату є спека. В січні тут буває 10 градусів тепла, в серпні – 27, іноді спека сягає 47 градусів. Дощі в Єгипті випадають рідко. На узбережжі моря на рік буває 25 – 30 дощових днів, а у Верхньому Єгипті дощ взагалі випадає раз на десять років. Але між Лівійською та Аравійською пустелями є родюча долина глибиною кількасот метрів, довжиною 130 миль та шириною в 1 милю, на дні якої тече річка Ніл (за твором Б.Пруса «Фараон»).

2. В Єгипті віють посушливі суховії, найстрашніший з них – вітер хамсин, що арабською мовою означає «п’ятдесят», бо хамсин дме із Сахари 50 днів, майже два місяці – травень і червень. Вітер засипає все хмарами піску. Єгипет перетворюється на випалену сонцем пустелю.

3.                    Хамсін

Рудий Хамсін в пустелі розгулявся,

Жагою палений, мчить у повітрі,

Черкаючи пісок сухими крильми,

І дише густим полум’ям пекучим…

І вся пустиня мов знялася вгору

І в небо ринула. На жовтім небі

Померкло сонце – око Озіріса –

І стало так, мов цілий світ осліп…

                             Леся Українка

4. …У той час, як всі інші річки починають убувати під час літнього сонцестояння, а в подальшому ще більш міліють, тільки він один (Ніл), починаючи підніматися, день у день збільшується настільки, що під кінець затоплює майже весь Єгипет. У такий же спосіб він повертається до попереднього стану. Безліч сухопутних тварин, захоплених рікою, гине, деякі ж, вибігши на більш піднесені місця, рятуються; худоба ж під час розливу годується в селищах наперед заготовленим для неї кормом (за Діадором Сицилійським).

Юним геологам

Єгипет не був багатий корисними копалинами. Головним надбанням його надр були різноманітні породи каменю: граніт, базальт, діареї, алебастр, вапняк, піщаник. Багато металів були відсутні, що зумовило експансію єгиптян в південному та північно-східному напрямках: на Синайському півострові їх приваблювали мідні рудники, в Нубії та на Аравійському нагір’ї – поклади золота та срібла. Єгипет і сусідні області не мали у своєму розпорядженні запасів олова і заліза, що затримало наступ бронзового і залізного віків на території Нільської долини.

Юним біологам

Рослинний і тваринний світ Єгипту був досить різноманітним. Культивували ячмінь і Еммеріх (вид пшениці), льон і кунжут, з овочів – огірки, цибулю-порей і часник. У заплавах збирали лотос і папірус. У долині росли фінікова і кокосова пальма, гранатове дерево, фігове дерево, деревоподібна акація, сикомор, в Дельті – виноградна лоза та фруктові дерева. Однак будівельного лісу практично не було, його доправляли з Фінікії, багатою кедром і дубом.

Води Нілу рясніли  рибою, його зарості – дичиною. Дика фауна була представлена левами, гепардами, пантерами, шакалами, газелями, лисицями, жирафами, бегемотами, крокодилами, носорогами; частина видів зникла в результаті інтенсивного полювання та змін клімату. З домашніх тварин тримали биків, корів, і овець, кіз, свиней, ослів, собак, пізніше мулів та коней; з домашньої птиці – качок і гусей, пізніше курей. Розводили бджіл.

Юним етнографам

1. Невідомо, які саме племена утворили єгипетський народ. У V тис. до н.е. племена скотарів через зміну клімату змушені були переселитися ближче до Нілу. Вони створили новий народ, який говорив однією мовою, у якій слово «єгиптянин» означало людину. Археологи називають цей народ «бадарійцями». Решту народів єгиптяни називали «дев’ятьма луками».

2. Єгипетський етнос виник в результаті змішування ряду семітських і хамітських племен. Цей антропологічний тип відрізнявся міцною статурою, середнім зростом, смаглявою шкірою, вилицюватим обличчям з опуклими «негритянськими» губами, довгим черепом і чорним гладким волоссям.

3. «…народ, який жив у Нільській долині, мусив або загинути, якби був слабосилим, або навчитися регулювати воду, якби був геніальним. Стародавні єгиптяни були геніальні, тому вони створили цивілізацію» (за твором Б.Пруса «Фараон»).

4. У ІV тис. до н . е. єгиптяни (їх умовно називають амратійцями) вже започаткували іригаційне землеробство, у них навіть з’являються зародки держави.

 

       1.Природно-географічні умови Стародавнього Єгипту. Ніл.

       На північному сході Африки протікає одна з наймогутніших річок світу — Ніл. Велична ріка несе свої води на північ серед безмежних піщаних пустель. За 200 км від місця до впадіння в Середземне море Ніл розгалужується на шість рукавів, які утворюють трикутник, що нагадує перевернуту грецьку літеру « А» (дельта). Звідси й назва всієї заболоченої долини — Дельта. Вода в Нілі тече із самого серця Африки. Там беруть початок два витоки — Білий і Блакитний Ніл. Першому дає життя озеро Вікторія, що розкинулось у тропічних лісах екваторіальної Африки, а другий виток починається в горах Ефіопії.

  Спекотне, сухе повітря, гарячі вітри, що дмуть із заходу, з пустелі Сахари, відсутність дощів — ось що зустріло людей, коли вони ступили на неродючу землю цієї країни. Волога була тільки в прибережних болотах, що поросли густими хащами папірусу (багаторічна трав'яниста рослина з якої виготовляли папір), які кишіли крокодилами, зміями, бегемотами. І ніколи б люди не оселилися тут, якби не одна особливість великої річки.

Перші поселенці помітили, що в червні з'являється блакитна зірка, яку вони назвали Сйріус. Варто лише їй засяяти на небі, як через кілька годин вода в Нілі починає швидко прибувати, розтікаючись на багато кілометрів в обидва береги. Селяни радісно зустрічали цю подію. У червні в горах, де бере початок Ніл, починають танути сніги, а в тропічних лісах розпочинається сезон дощів. Зливи вимивають із ґрунту перегній, що потрапляє у Білий Ніл, а потоки води з гір несуть у Блакитний Ніл частинки мінеральних порід. Обидва витоки з'єднують свої води, й обсяг Нілу зростає в 6-7 разів.

У листопаді річка повертається в русло, залишаючи на землі тонку та блискучу плівку намулу, що складається з твердих частинок деревини та гірської породи, принесених Нілом від самих витоків. Ця плівка чорного кольору, і, здавалося, земля ставала чорною. Тому жителі назвали свою країну Кемі, або Кемет («Чорна земля»). Намул був джерелом родючості, що забезпечувало нечу-вану врожайність землі й можливість заселення долини Нілу.

2.   Населення

       Перші жителі прийшли в долину Нілу в V тис. до н. є. — у часи неоліту. Вони полювали, рибалили, вирощували пшеницю, ячмінь, льон, розводили свиней, биків, овець. Спершу люди селилися на крайніх землях долини, бо їх лякали щорічні повені. Та з розвитком землеробства вони почали рухатися до русла Нілу.

    Якими були єгиптяни?

     Про них ми дізнаємося з  речових і писемних джерел. Це були люди середнього зросту, сильної статури, з чорним прямим волоссям, інколи використовували перуку. Чоловіки носили короткі спідниці, жінки — довгий одяг.

     Якщо землю долини не зрошувати, вона за кілька днів під спекою перетворюється на броню. Тому предкам єгипетських селян довелося створювати систему каналів, вирубувати хащі папірусу, висушувати болота. Річковий мул щороку поновлював високу врожайність землі. Територію, що розташована вище від рівня  повені, доводилося зрошувати за допомогою шадуфів. Шадуф – пристрій, схожий на колодязний «журавель», на підняття води на вищий рівень.

       Це давало змогу збільшити площу орної землі. Землеробство було головним заняттям тутешніх жителів. На  лани виганяли худобу, яка затоптувала зерно в ґрунт.  3 початком обробки міді та виготовлення посуду в Єгипті розвиваються ремесла. Велика врожайність рослин зумовила швидку появу надлишків зерна попри те, що єгиптяни використовували доволі примітивні знаряддя праці. Надлишки продуктів накопичувалися в руках знаті у вигляді багатства.

Раніше, ніж в інших народів, у Єгипті утворилася нерівність і приватна власність. Пригнічення незаможних верств посилювалося. Полонених, яких раніше вбивали, тепер перетворювали на рабів. Так у Єгипті з'являється експлуатація невільників.

3.    Об'єднання Єгипту

    З утворенням нерівності в Єгипті відбувається поділ населення на класи -  великі групи людей, на які поділяється суспільство разом з утворенням нерівності. Рабовласники здійснювали експлуатацію селян і рабів. Історія свідчить, що за утворенням класів неодмінно створюється й держава.

     У Єгипті держава утворилася особливим шляхом. Жителі кожного великого селища будували зрошувальну систему, яка складалася з каналів і ставків. Таке селище із зрошувальною системою ставало центром округу, який називають грецьким словом ном (у Єгипті було 42 номи). На чолі кожного стояв місцевий правитель — номарх. Між номами не припинялася ворожнеча, спалахували війни. Ном-переможець поглинав ном, який програвав війну, і його зрошувальну систему. Наприкінці IV тис. до н. є. утворилися дві сильні держави:

      Південний (Верхній) та Північний (Нижній, або Дельта) Єгипет.

Близько 3100 р. до н. є. Південний Єгипет на чолі з царем Міною підкорив Північний Єгипет (Нижнє царство) і створив єдину сильну державу, господарство якої цілковито залежало від стану зрошувальної системи. Нова держава захищала інтереси рабовласників, а тому вела грабіжницькі війни, щоб захопити якомога більше полонених і приєднати нові землі. Так Єгипет завоював Синайський півострів, Нубію та Ефіопію, захопивши тисячі рабів і території, багаті на корисні копалини. Єгипетська держава була однією з перших держав в історії людства.

 

 

4. Влада і культ фараона

     Володар держави в Єгипті називався фараон. Він вважався сином бога сонця Амона на Землі. Влада його була настільки необмеженою, що навіть вельможі плазували перед ним. Фараон правив в інтересах знаті та жерців — най-могутнішої панівної групи в країні. Скарбниця жерців іноді була більшою, ніж державна.

      Селяни та раби нічого не відали про жорстоку боротьбу за владу. Для них могутність фараона була безмежною. Від його імені в кожному номі виголошувалися накази про початок робіт, вказувалося, яку роботу має робити кожен. Головним завданням держави в Єгипті була підтримка зрошувальної системи справною, бо від цього залежало становище всього господарства країни.

Щоб увічнити пам'ять про могутність влади фараона, після смерті володаря ховали у величних гробницях, а в певний період історії Єгипту — у пірамідах.

5. Будівництво пірамід

      Кожної весни, коли торішній урожай уже було зібрано й спожито, по всіх номах глашатаї закликали селян до -«царських робіт». Найчастіше це було будівництво зрошувальної системи або пірамід. Селяни охоче наймалися, адже про тягом усього сезону їх годували за державний кошт, та й родина на час перебування селянина на будівництві  мала на одного їдця менше, що збільшувало можливість дожити до нового врожаю.

       Будівництвом керував спеціально підготовлений  жрець-архітектор. Роботи розпочиналися з вибору будівельного майдану — скелястої платформи Гізе в Долині фараонів, яка була фундаментом майбутньої піраміди. По всій поверхні скелястого плато вирубували мережу неглибоких каналів, що перетиналися.

      Потім у цю систему запускали воду, рівень якої позначали на стінках каналів смугою. Згодом, відкачавши воду, робітники зрубували скелясту породу, що  була вище від позначки, а оскільки поверхня води завжди абсолютно горизонтальна, то й скеляста платформа також виходила горизонтальною. Фундамент піраміди був готовий.

      Далі починали складати саму піраміду з кам'яних  брил прямокутної форми, вагою понад 2 тонни кожна.

      Брили видовбували в кам'яних кар'єрах і на човнах відвозили в долину. Кожний блок ретельно шліфували й закладали в піраміди. Піраміду обкладали ззовні білими відшліфованими плитами — так, що вся споруда виблискувала білосніжною громадою на сонці. Плити були підігнані так щільно, що між ними не залишалося найменшої шпаринки, — щоб грабіжники не змогли проникнути за скарбами фараонових гробниць. Грабування поховань було нелегкою та ризикованою справою, яка, проте, обіцяла швидке збагачення в разі успіху.

    Часто грабіжники викидали тіло із золотої труни, розбивали золото на уламки і забирали його. Але траплялося, що злодіїв хапала варта Долини царів і тоді на них чекали жахливі тортури і люта смерть. Незважаючи на це, майже всі гробниці були пограбовані ще в давнину, мабуть, через місяць-другий після поховання. Грабіжниками часто були будівельники пірамід. Лише гробницю фараона Тутанхамона було знайдено вченими на початку XX ст. неушкодженою. Злодії не знайшли її, мабуть, тому, що вона знаходилася не в піраміді, а в мастабі, вхід до якої замаскували буревії піском і ґрунтом. А з часом люди про неї забули...

       Долина царів стала місцем поховання всіх фараонів. Піраміди вже близько 5 тисяч років височіють велетенськими громадами, окремі з них сягають висоти трьох 16-поверхових будинків. Висота піраміди Хеоп-са — 146,7 м. Охороняє й прикрашає її чудернацький витвір рук людських — сфінкс. Це — кам'яний лев з головою похованого фараона. Люди вірили, що саме в нього переселилася жива душа померлого фараона. Піраміди — пам'ятники не лише могутності володарів Єгипту, а й велетенській людській праці, що створила споруди, про які кажуть: «Усе боїться часу, а час боїться пірамід».

     Під пірамідою були побудовані кімнати, потаємні ходи. У спеціальному похоронному приміщенні знаходилася труна (саркофаг) із забальзамованим тілом фараона — мумією. Довкола клали коштовності, дорогий одяг, символи влади, приносили в жертву тварин, рабів. На труні, як правило, було зображення покійного.