Тема. «Я (Романтика)» – новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком.
Мета. Допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст новели, розкрити філософський підтекст новели, навчитися пояснювати присвяту новели, символічність образу матері, з’ясувати проблеми, порушені автором, розкрити філософський підтекст,
характеризувати образ ліричного «я», розвивати уміння аналізувати прозові твори, самостійність мислення, уміння відстоювати власні переконання; виховувати гуманізм і милосердя.
Очікувані результати: учні знають зміст новели, уміють аналізувати твір, висловлюють про нього власну думку, визначають риси індивідуального стилю письменника.
Тип уроку. Комбінований.
Обладнання: мультимедійний проектор, комп’ютерна презентація, видання твору.
Епіграф.
…хто від правди ступить
на півметра, -
душа у нього сіра й напівмертва.
Л. Костенко
Перебіг уроку.
Добро і зло… Проблема вічна. На нашій землі поняття добро сприймається як порядність, милосердя, співпереживання, чесність. А зло – це все те страшне, що заважає людині жити щасливо, примушує страждати. Часто в душі людини протистоять добро і зло. І кожен вільний вибирати свій шлях. Але варто пам’ятати, що людина приходить у світ для добра.
Декілька уроків поспіль ми з вами говорили про «розстріляне відродження», про найтрагічнішу сторінку в історії української культури. Сьогодні мова піде про Миколу Хвильового і його твір «Я(Романтика)».
Слайд 1,2,3 (тема, завдання, епіграф)
ІІ Оголошення теми, мети, епіграфу уроку.
Слайд (портрет) Творчість Миколи Хвильового стала по-справжньому видатним явищем в історії української літератури. Хоча за своє коротке життя письменник написав не так вже й багато творів, проте кожен з них – глибокий, насичений психологізмом, хвилюючий.
У збірці «Сині етюди» Хвильовий започаткував такий стилістичний напрям, який назвав «романтика вітаїзму». Романтика життя. Життєвість українського відродження., ідеал активної, сильної, здатної до боротьби людини. Микола Хвильовий пропагував цю ідею. Він говорив, що романтизм мусить бути активним. Хвильовий писав: Слайд (слова Хвильового)
«Я, знаєте, належу до того художнього напрямку, який сьогодні не в моді. Я…- романтик! Саме відси й іде розхристаність і зворушливе шукання самого себе. Я до безумства люблю небо, трави, зорі, задумливі вечори, ніжні осінні ранки…-усе те, чим так пахне сумно-веселий край нашого строкатого життя… Іще люблю до безумства наші українські степи, де промчалась синя буря громадянської баталії. Я вірю в «загірну комуну» і вірю так божевільно, що можна вмерти! Я – мрійник. Хай живе життя! Хай живе безсмертне слово!»
Діти, хто ж такий романтик? Чи вважаєте ви себе романтиками?
Отже, романтика – це заглиблення в почуття, це ідея, це віра в цю ідею, це прагнення втілити цю ідею.
Учитель. Часто на життєвому шляху людина потрапляє у скрутну ситуацію. Із кожної скрутної ситуації є вихід, найважче знайти його і зробити правильний вибір. Перед вибором поставив письменник і свого героя. Йому прийшлося вибирати між ідеями фанатизму й гуманізму: «Я чекіст, але я і людина». У процесі аналізу новели спробуйте знайти відповідь на запитання: який вибір у цій ситуації зробили б ви? Які людські цінності треба зберігати в будь-якій, навіть найскрутнішій життєвій ситуації?
Висловити власні думки ви можете, осягнувши глибину змісту твору.
Учитель. Грудень 1923 року. Київський театр ім.. Т. Г. Шевченка. У холодній нетопленій залі зібралася кількатисячна аудиторія. Сьогодні читатиме свої твори Миколи Хвильовий. Він вийшов на сцену й глухо прочитав: «Я (Романтика)» «Цвітові яблуні». У залі ніби запахло весною, обличчя посвітлішали, полагіднішали. Та коли автор дочитав останні рядки, запала свинцева тиша. А потім – грім оплесків, які довго не вщухали. Тогочасна преса писала про «глибоке враження на кількатисячну аудиторію» твору Миколи Хвильового. За словами О. Білецького, це найкращий твір не лише в доробку письменника, а й у новітній прозі початку XX століття.
Підсилюється емоційне враження від твору)
Людськими вчинками керують три речі: любов, бажання слави і страх. Що ж керувало вчинками й думками героя з новели «Я(Романтика)»? Давайте спробуємо розібратись.
Учитель. Читаючи новелу, постійно ставиш собі запитання: чому так відбувається в житті? Адже людство, створюючи нову ідеологію, прагне досягти перш за все миру, спокою, злагоди та справедливості. Але так часто найкращі ідеї переростають у війни, протистояння. Прагнучи рівності прав людини та рівності економічної, людство отримало чи не найстрашнішу ідеологію XX сторіччя – комунізм, який шляхом масових убивств боровся із будь-якою людиною, яка відрізняється від маси. Як страшно іноді спотворюються найкращі ідеї! Як страшно все це може спотворити душу людини.
Буктрейлер за змістом новели.
Учитель. То про що ж новела? Сформулюйте тему твору.
Слайд Темою новели є зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії України, адже в основі війни лежить руйнація, братовбивство.
Учитель Які проблеми порушує автор у новелі?
Хто ж є героями новели?
Випереджаюче завдання. Додому вам було завдання: охарактеризувати образи новели.
Робота в групах.
Учні характеризують образи, використовуючи цитати.
І група Образ матері.
IІ група. Характеристика образу Я.
IIІ група . Доктор Тагабат.
УI група. Дегенерат.
V група. Андрюша.
Робота з текстом (зачитати початок твору)
Учні І групи
Примірна відповідь
Учень (У новелі добро уособлюється в образі матері. Матір головного героя новели звати Марією. Мені здається, автор невипадково обирає це імя, приховано порівнює матір Марію із образом Божої Матері, біблійної Марії. Недарма мати стоїть перед образом Марії, зводить руки догори, ніби захищаючи «м'ятежного сина».
Образ матері втілює два начала -реальна, земна людина, яка понад усе любить свого сина, є для нього втіленням добра, турботи, всепрощення і розуміння; а також цей образ вивищується до образу Богородиці. Проте Діва Марія віддала свого сина ради спасіння людства, а в новелі мати пішла на смерть від рук сина ради його примарної ідеї, що знову-таки зводиться до спасіння народу. Мати - це втілення добра, любові. Вона також зробила вибір, реалізувавши до кінця материнське призначення - врятувала життя синові ціною власного. Мати викликає у героя переважно тактильні асоціації: він відчуває дотик її рук, тепло тіла.
Протягом сторіч образ матері був символом спокою, чистоти, людяності. Тож убиваючи матір, головний герой убиває в собі людину, убиває спокій і чистоту. Марія – людська й Божа мати, а ще мати-Україна. Матір приходить до сина, коли він має хвилинку для перепочинку між жорстокими битвами. Але поступово наростає тривога, насувається гроза, син бачить в очах матері дві хрустальні росинки. Чому ж у чудових очах рідної людини сльози, чому плаче мати-Україна? Мабуть, тому, що син стоїть над дилемою гуманності й фанатизму. Убивши матір, герой опиняється серед мертвого степу, а над «тихими озерами загірної комуни» зникає світле видиво Богоматері.
Слайд Учитель. Хто такий Я? Яку проблему в образі головного героя порушує автор?
Учні ІІ групи Примірна відповідь
(З одного боку це інструмент, який має вершити революційний суд, а з другого – людина, яка вміє любити, бути ніжною, яка невидимою силою любові пов’язана з матір’ю. Він головний у чорному трибуналі, який виносить невинним людям тільки один вирок – розстрілять! Душа романтика революції розділена навпіл. Хвильовий по-новому розкрив споконвічну суперечку між життям і смертю. Стомлений син шукає спокою на старечих материнських долонях. «Я – чекіст, але я і людина», - підкреслює головний герой. Одне я тягнеться до ніжної й доброї матері, інше Я – молиться на той час, який звів його з товаришами з чорного трибуналу.. фанатично віддане ідеям революції, йде на вбивство матері.
Як розуміти фразу: «Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті!»? Чому після цих слів герой здавлює голову? Як розуміти зміст наступної фрази: «Але знову переді мною проноситься темна історія цивілізації, і бредуть народи, і віки і сам час...» (Герой усвідомлює, що він не просто вбиває конкретних людей, а знищує їхніх ненароджених потомків. Це відкриття вражає його як людину. Однак за мить він знаходить собі виправдання, адже вважає себе вершителем історії.)
Прокоментуйте сцену вбивства. Які деталі вражають? Чи можна виправдати героя? (Убивство здійснюється у пориві «якоїсь неможливої радості», навіть якщо вона викликана ситуацією на полі бою, то все одно ця деталь вражає; після вбивства Я «дико озирнувся». Він цілує тіло, але залишає його не похованим... Потім цілком віддається волі «сторожа душі» і йде назустріч канонад. Убивши матір, герой повністю помирає духовно. У цьому епізоді Я абсолютно схожий на дегенерата).
Позиція автора: «Я» - «справжній революціонер, чистий перед ідеєю, якій служить, перетворюється на заручника системи, в яку вірить.
Останній крок героя новели «Я (Романтика)» - назустріч «загірній комуні». - - Куди веде ця дорога?
слова М. Жулинського: «Згодом ця жорстока теза юного фанатика комуни: "будуть сотні розстрілів" в ім'я наближення "загірної комуни" - втілиться в фантасмагорію сталінських репресій». «Я йшов у нікуди» Триразовий повтор
Учитель. Зверніть увагу, що головний герой убиває матір на узліссі. Узлісся, згідно з міфологічними уявленнями, ― «домівка зла». Зупинка «в місці зла» ― просторі узлісся ― означає остаточну катастрофу героя.
Учитель. Важливо, що героя оточують другорядні персонажі. Сам головний герой називає їх «сторожами його душі». Проте вони не сторожі душі, а навпаки – сторожі темряви, зла, насилля, злочину, які не дають головному героєві повернутися до нормального життя.
Відповіді IIІ групи. Примірна відповідь
Слайд Доктор Тагабат розвалився на широкій канапі вдалі від канделябра, і я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб. . «Цей доктор iз широким лобом i бiлою лисиною, з холодним розумом i з каменем замiсть серця, ― це ж вiн i мiй безвихiдний хазяїн, мiй звiрячий iнстинкт.
Доктор Тагабат. безглуздо жорстокий п’яниця і людожер, людина зла й безсоромна. Доктор Тагабат — "Сліпий революціонер", символ безглуздої жорстокості більшовицької революції "злий геній, зла моя воля", "кат з гільйотини". Він втратив людську подобу, його совість залита алкоголем, він жорстокий і цинічний.
Цей образ показує, до якої катастрофи ведуть народ більшовики.)
Учитель Його позиція: мета виправдовує будь-які засоби.
Слайд ДЕГЕНЕРАТ – виродок, вироджений)
людина, що має ознаки фізичного або психічного виродження.
Відповіді IУ групи. Примірна відповідь
Дегенерат – вартовий революції з душею «палача з гільйотини». вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа.
— у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хронічки.
цей дегенерат, завше був солдатом революції, і тільки тоді йшов з поля, коли танули димки й закопували розстріляних).
Учитель. Доктор Тагабат, дегенерат – люди, у душах яких вірність революції перемогла всі інші вічні цінності.
Відповіді V групи. Андрюша – єдиний образ чекіста, який викликає співчуття у читачів. Це людина безвольна, яка проти власної волі потрапила до чорного трибуналу, «чекіст мимоволі». Але він кориться, мнеться, підписуючи накази про розстріли, не знаходить у собі сили протистояти злу, знущанню зі звичайних людей, які не вчинили жодного злочину. Саме Андрюша пропонує відпустити матір, але не знаходить потрібних сил та необхідної впевненості, щоб збудити у чиїйсь душі людяність, щоб перемогти «солдата революції».
Хочу сказати, що Андрюша – брат-близнюк героя, його відлуння, дзеркальне відображення того людяного, що жевріє в образі Я.
— На фронт. Я більше не можу тут.
Андрюша знітився, зблід і вийшов із кабінету.
_ Чи хотіли б ви, щоб на вашому життєвому шляху зустрівся такий Андрюша? Чому?
Учитель. Чи заслуговує на співчуття Андрюша?
Учитель. Слайд (схема) Чи випадковий підбір чекістів? (Ця трійка - яскрава ілюстрація суті сумнозвісної ЧК, різні типажі: «холодний розум і камінь замість серця», «вірний вартовий на чатах» і людина з «кволим розумом», що поступово звикає до свого «права купатися в калюжах крові». Таку характеристику їм дає Я. А кожен із цих персонажів - це частинка самого Я.)
Убиваючи матір, герой не одразу усвідомлює, реальність це чи мара, галюцинація. Але розуміє, що це дійсність, «хижа і жорстока, як зграя голодних вовків». Але хто ж робить її такою? Її створюють саме люди, такі ж хижі й жорстокі. Вони полюють на душі людей, убиваючи їх. Слід пам’ятати, що на наші душі невпинно чатує зло, бо добро і зло співіснують у людині, постійно ведуть боротьбу. І якщо хоч на хвилинку в цій боротьбі дозволити собі стати солдатом певної теорії, то зло переможе. Тож слід поставити на сторожі своєї душі когось надійнішого: добро, вічні загальнолюдські цінності, усвідомлення своїх цілей, причин та наслідків.
Учитель Як змінюється ставлення головного героя до факту вбивства впродовж новели?
Учень. Новела складається трьох розділів, упродовж котрих змінюється ставлення головного героя до факту вбивства: у першому розділі убивство як явище й особиста причетність до нього є джерелом мук і душевних страждань героя; у другому розділі герой постає людиною без сумнівів і без вагань (влада над життям інших приносить йому майже фізичне задоволення); ...В кабінет увалився цілий натовп черниць. Я цього не бачив, але я це відчував. Я дивився на город. Вечоріло — Я довго не повертався, я смакував: всіх їх через дві години не буде! третя частина новели ― ілюстрація того, як саме реалізуються доктрини, що відкидають загальнолюдські цінності, природні синівські почуття.
Орієнтовні відповіді.
Фанатизм – не гідне людини явище.
Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
І не схибнеться на дорогу зради,
і у лукавих не спита поради.
І не зміняє совість на харчі, -
душа його у Бога на плечі.
І хоч про нього скажуть: навіжений,
то не біда - він все одно блаженний.
І між людей не буде одиноким,
стоятиме, як древо над потоком.
Крилаті з нього вродяться плоди,
і з тих плодів посіються сади.
І вже йому ні слава, ні хула
не зможе вік надборкати крила.
А хто від правди ступить
на півметра, -
душа у нього сіра й напівмертва.
Не буде в ній ні сили, ні мети,
лиш без'язикі корчі німоти.
Куди б не йшов він, на землі і далі,
дощі розмиють слід його сандалій.
1